Постанова

від 05.03.2025 по справі 927/786/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2025 р. Справа№ 927/786/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 05.03.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.10.2024 (повний текст складено 04.10.2024)

у справі № 927/786/24(суддя - Романенко А.В.)

за позовом В. о. керівника Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі позивача Чернігівської обласної ради

до Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Козелецьке районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство "Козелецьрайагролісгосп"

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

В.о. керівника Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі позивача Чернігівської обласної ради звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовними вимогами до Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області з проханням усунути перешкоди власнику в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення, шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Остерською міською радою на земельну ділянку за кадастровим номером 7422087400:65:063:0001, площею 388,0015 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2861048074220) та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7422087400:65:063:0001, площею 388,0015 га.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.10.2024 задоволено повністю позов В.о. керівника Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради до Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7422087400:65:063:0001, площею 388,0015 га, за Остерською міською радою, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2861048074220. Скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 7422087400:65:063:0001, площею 388,0015 га. Стягнуто з Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області на користь Чернігівської обласної прокуратури судовий збір у сумі 6 056, 00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням 26.11.2024 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Остерська міська рада Чернігівського району Чернігівської області звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.10.2024 у справі № 927/786/24 у якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.10.2024 у справі №927/786/24 повністю та ухвалити нове рішення у справі № 927/786/24, яким відмовити в.о. керівника Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради в задоволенні позову до Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства Козелецьрайагролісгосп про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що само по собі Рішення Чернігівської обласної ради від 27.03.2001 року не може бути належним правовстановлюючим документом на землю, оскільки лише створює правові підстави для вчинення дій пов`язаних із необхідністю підготовки проекту відведення на земельну ділянку для отримання державного акту на право постійного користування землею відповідно до вимог законодавства.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що якщо б третя особа набула право постійного користування спірною земельною ділянкою у встановленому законом порядку, Відповідач, Остерська міська рада, не мала б можливості здійснити державну реєстрацію права комунальної власності на таку земельну ділянку та отримала б відмову у державній реєстрації.

Скаржник зазначає, що до позовної заяви не додано належних доказів такого користування, а саме державного акту на право постійного користування землею , відомостей з державного реєстру речових прав; рішення Чернігівської обласної ради від 27.03.2001 року не може бути належним правовстановлюючим документом на землю, з позовною заявою до суду звернувся прокурор в інтересах держави, в особі Чернігівської обласної ради, а не в інтересах постійного землекористувача, якому мало б належати право постійного користування та розпорядження земельною ділянкою.

Скаржник вказує, що спірна земельна ділянка є земельною ділянкою лісогосподарського призначення комунальної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Чернігівської області, а третя особа не набула у встановленому законом порядку право постійного кристування спірною земельною ділянкою, відповідачем, у відповідності до пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, було правомірно зареєстровано право комунальної власності на спірну земельну ділянку.

Скаржник зазначає, що заявлений прокурором спосіб захисту не є належним у відповідності до закону. Визначений прокурором спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Крім того, прокурор не є власником майна, а задоволення позовної заяви із такими вимогами як вони заявлені прокурором не відновить записи в державному реєстрі та призведе до прогалини. Адже, в результаті скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності, за Остерською міською радою Чернігівського району Чернігівської області, на земельну ділянку за кадастровим номером 7422087400:65:063:0001, площею 388,0015 га, спірна земельна ділянка не перейде у власність держави та/або користування землекористувача.

Також, відповідач вмотивовує апеляційну скаргу тим, що у даному випадку представництва прокуратурою інтересів держави в особі Чернігівської обласної ради, інтерес держави як такий відсутній, оскільки в результаті задоволення позову вона не отримує ніякого конкретного матеріального чи нематеріального блага, адже не здійснює користування та розпорядження спільною земельною ділянкою лісогосподарського призначення. Натомість позовна заява подана прокурором в інтересах позивача - Чернігівської обласної ради, а з огляду на встановлені судом обставини в оскаржуваному рішенні, особа, права якої на користування та розпорядження можливо є порушеними заявлена як третя особа.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2024, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2024 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/786/24 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.10.2024 у справі № 927/786/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Чернігівської області.

13.12.2024 від Господарського суду Чернігівської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 927/786/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2024 апеляційну скаргу Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.10.2024 у справі № 927/786/24 залишено без руху. Роз`яснено Остерській міській раді Чернігівського району Чернігівської області, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази направлення апеляційної скарги з додатками Козелецькій окружній прокуратурі Чернігівської області та надати суду обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з відповідними доказами.

Головуючий суддя Гончаров С.А. з 16.12.2024 по 20.12.2024 перебував у відрядженні, а з 23.12.2024 по 31.12.2024, з 01.01.2025 по 03.01.2025 та з 06.01.2025 по 20.06.2025 перебував у відпустці.

Суддя Тищенко О.В. 21.01.2025 перебувала у відпустці.

У зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л., який входив до складу суду, на лікарняному, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2025, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 прийнято справу № 927/786/24 до провадження за апеляційною скаргою Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.10.2024 у справі № 927/786/24 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В. Поновлено Остерській міській раді Чернігівського району Чернігівської області пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.10.2024 у справі № 927/786/24. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.10.2024 у справі № 927/786/24. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.10.2024 у справі № 927/786/24. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 05.03.2025.

11.02.2025 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Козелецької окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу який обґрунтовано тим, що інформація, надана ВО «Укрдержліспроект», а також доданий до неї графічний матеріал є належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні статей 76 - 78 ГПК України, що земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП «Козелецьрайагролісгосп» та належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, управління якою здійснює Чернігівська обласна рада, відтак розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області відноситься до повноважень обласної ради, що прямо передбачено п. «а» ст. 8 Земельного кодексу України.

Прокурор у відзиві вказує, що прокурор обрав належний спосіб захисту та правомірно звернувся до суду з негаторним позовом, а твердження Відповідача, що належним способом захисту у спірних правовідносинах є віндикаційний позов є помилковими.

Прокурор вказує, що предметом спору є земельна ділянка, яка передана в постійне користування ДП «Козелецьрайагролісгосп», та є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області, право власності на спірну земельну ділянку виникло у позивача на підставі ст. ст. 12, 19 Земельного кодексу України від 18.12.1990, ст. 8 ЗК України від 25.10.2001, Закону № 5245, отже, Чернігівська обласна рада є компетентним органом у спірних правовідносинах.

11.02.2025 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) від Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який вмотивовано тим, що Остерська міська рада не мала правових підстав вчиняти дії щодо розробки та затвердження технічної документації, реєстрації права власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення.

Відзив також вмотивовано тим, що зайняття спірної земельної ділянки, шляхом перетинання (накладення) земель лісовогосподарського призначення, треба розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням володіння, порушення права територіальної громади, тому ефективним способом захисту права, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном. Аналогічні висновки наведені у постановах Верховного суду від 16.02.2022 у справі №363/669/17, від 18.01.2023 у справі №369/10847/19, від 23.11.2023 у справі №370/457/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 клопотання представника Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" адвоката Городничої Тетяни Вікторівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Розгляд апеляційної скарги Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.10.2024 у справі № 927/786/24 призначити в режимі відеоконференції на раніше визначену дату 05.03.2025.

24.02.2025 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області надійшли додаткові пояснення по справі, які за своєю суттю є запереченнями на відзив Козелецької окружної прокуратури, який подано у строк, отримано відзив 11.02.2025 о 21:04, десятиденний строк встановлений ухвалою спливав 24.02.2025, оскільки 22.02.2025 та 23.02.2025 вихідні дні.

Додаткові пояснення Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області вмотивовано тим, що що обласна рада стала власником землі в силу розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VI (далі - Закону № 5245-VI), оскільки спірні земельні ділянки не є об`єктами спільної власності територіальних громад.

Скаржник також зазначає, що право власності на спірну земельну ділянку у Чернігівської обласної ради відсутнє, що свідчить про відсутність порушеного права. А отже, прокурором подано позовну заяву в інтересах неналежного позивача. Фактично прокурором подано позовну заяву в інтересах дочірнього підприємства (третьої особи) та всупереч інтересів територіальної громади.

Скаржник обґрунтовує свої пояснення також тим, що Задоволення позовної заяви із такими вимогами як вони заявленні прокурором не відновить записи в державному реєстрі та призведе до прогалини. Адже, в результаті скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7422087400:65:063:0001, площею 388,0015 га, за Остерською міською радою, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2861048074220, спірна земельна ділянка не перейде у власність держави та/або користування землекористувача.

28.02.2025 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Чернігівської обласної ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Чернігівської обласної ради з врахуванням наявних матеріалів у справі.

У судове засідання, що відбулось 05.03.2025 з`явились прокурор, представники відповідача та третьої особи, надали свої пояснення щодо суті спору та просили задовольнити вимоги викладені в їх процесуальних документах. Позивач в судове засідання не з`явився, своїх представників не направив, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином через систему «Електронний суд».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до статті 6 Лісового кодексу України (в редакції чинній станом на 27.03.2001) (далі - ЛК України) всі ліси в Україні є власністю держави. Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України, яка делегує відповідним Радам народних депутатів свої повноваження щодо розпорядження лісами, визначеними цим Кодексом та іншими актами законодавства. Ради народних депутатів у межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду в постійне користування або вилучають їх у порядку, визначеному Земельним (561- XII) та цим кодексами.

За частиною 1 статті 4 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) від 18.12.1990 № 561-XII (в редакції чинній станом на 27.03.2001) у державній власності перебувають усі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб`єктами права державної власності на землю виступають, зокрема, обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають у загальнодержавній власності.

Згідно з п. 1 частини 1 статті 12 та п. 1 частини 1 статті 13 ЛК України (в редакціях чинних станом на 27.03.2001) до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування в порядку, встановленому статтею 19 цього Кодексу, за частиною 4 якої обласні Ради народних депутатів повноважні надавати в користування земельні ділянки із земель усіх категорій за межами населених пунктів для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів та інших лінійних споруд; та в усіх інших випадках, крім передбачених частинами 1 - 3 і 5 цієї статті.

До відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування та припинення права користування ними.

За статтею 5 ЛК України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Виходячи з приписів частин 1, 2 статті 9 ЛК України (в редакції чинній на момент прийняття Чернігівською обласною радою рішення від 27.03.2001) користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, в яких створені спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з п. 21 частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.1997 № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Рішенням Чернігівської обласної ради (15 сесія 23 скликання) "Про надання в постійне користування земель лісового фонду" від 27.03.2001, відповідно до Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529/99, дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству "Козелецьрайагролісгосп" (далі - третя особа) надані в постійне користування для ведення лісового господарства земельні ділянки лісового фонду, що були в користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, які припинили своє існування в процесі реформування і належать до земель запасу на території Козелецького району, загальною площею 14333,6 га.

Дане рішення прийняте Чернігівською обласною радою в межах своїх повноважень, наразі є чинним.

За актом погодження лісових земель колишніх КСП Козелецького району в розрізі сільськогосподарських рад від 01.08.2005 (додаток № 4 до Проєкту організації та розвитку лісового господарства Дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп» на 2006 рік) вищевказана площа земель (14333,6 га) була скоригована в ході проведення базового лісовпорядкування з врахуванням даних статистичної звітності по формі 6-зем і склала 13359,5 га, в тому числі в межах Пархимівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області - 792,2 га.

Козелецьке районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Козелецьрайагролісгосп» створене на підставі наказу Обласного комунального спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Чернігівоблагроліс» від 27.12.2000 № 9, зареєстроване 16.01.2001 за розпорядженням Козелецької районної державної адміністрації № 19, на базі відокремленої частини майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, входить до сфери Управління комунального майна Чернігівської області (п. 1.1. Статуту ДП «Козелецьрайагролісгосп»).

Третя особа є лісокористувачем за рішенням Чернігівської обласної ради від 27.03.2001, основним видом діяльності якого є спеціалізоване ведення лісового господарства. Засновником Підприємства є комунальне підприємство «Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради (пункти 1.2., 2.1., 3.8., 3.9. Статуту ДП «Козелецьрайагролісгосп»).

Згідно з п. 2 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державний земельний кадастр" від 07.07.2011 № 3613-VI земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Відповідно до п. 5 розділу VIII Прикінцевих положень ЛК України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 01.01.2027, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності ЗК України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово - картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.

Відповідно до Проєкту організації та розвитку лісового господарства, затверджених протоколом другої лісовпорядної наради від 07.07.2016 з розгляду основних положень проєкту організації і розвитку лісового та мисливського господарства Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп» Чернігівської області, в його користуванні на території Пархимівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області перебувають земельні ділянки в межах лісових кварталів № № 105, 106, 108 - 113.

За даними Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект», лист від 17.06.2024 № 2294-24 (на запит прокурора № 50-77-2007вих-24), відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2015 року, згідно з наданими координатами поворотних точок, земельна ділянка за кадастровим номером 7422087400:65:063:0001 частково накладається на межі кварталів 108 - 111 ДП «Козелецьрайагролісгосп».

Водночас, на замовлення Остерської міської ради, ФОП Бригинцем О.В., у 2023 році виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення на території Чернігівської області Чернігівського району Остерської міської ради (Пархимівський старостинський округ), для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, площею 388,0015 га.

12.12.2023, на підставі розробленої технічної документації із землеустрою, в Державному земельному кадастрі зареєстрована земельна ділянка за кадастровим номером 7422087400:65:063:0001, площею 388,0015 га (спірна), з цільовим призначенням - для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг (за кодом 09.01.), категорія земель - землі лісогосподарського призначення; земельна ділянка розташована на території Остерської міської ради (витяг з Державного земельного кадастру НВ-3201397642023, сформований 12.12.2023).

Остерською міською радою (20 сесія 8-го скликання) прийняте рішення від 15.12.2023 № 35-20/VIII про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення, місце знаходження об`єкту інвентаризації: Остерська міська рада (за межами с. Пархимів) Чернігівського району Чернігівської області, для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, зокрема, щодо земельної ділянки площею 388,0015 га за кадастровим номером 7422087400:65:063:0001.

Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 04.01.2024, державним реєстратором Кіптівської сільської ради Юрченком Романом Олександровичем, на підставі рішення Остерської міської ради від 15.12.2023 № 35-20/VIII, відомостей з ДЗК, серія та номер: 69505704, видано 04.01.2024, за Остерською міською радою зареєстроване право комунальної власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7422087400:65:063:0001, площею 388,0015 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2861048074220, про що свідчить інформаційна довідка з Реєстру № 363985171, сформована 31.01.2024.

12.01.2024, відповідні відомості щодо власника спірної земельної ділянки внесені до Державного земельного кадастру.

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради з метою усунення перешкод власнику територіальної громади сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради, в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим номером 7422087400:65:063:0001, площею 388,0015 га, яка 04.01.2024, незаконно зареєстрована за Остерською міською радою, без урахування вимог пунктів 2, 7 розділу ІІ Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VІ.

Позовні вимоги обґрунтовані прокурором тим, що із спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Чернігівської області вибули зазначена земельна ділянка лісогосподарського призначення, за фактом незаконної реєстрації речового права Остерською міською радою, чим порушені норми Конституції України, Земельного та Лісового кодексів України.

Розглянувши апеляційну скаргу Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За частинами 3, 4 статті 53 ГПК України в визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрите за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення її інтересів, якщо їх захист не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Виходячи зі змісту наведеної норми, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звернувся до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Відповідно до п. «а» статті 8 ЗК України до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями, що знаходяться в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.

У даній справі прокурор подав позов в особі Чернігівської обласної ради, яка неналежно виконує повноваження щодо захисту порушеного права власності територіальної громади сіл, селищ, міст Чернігівської області на спірну земельну ділянку, що належить до земель лісогосподарського призначення, та є об`єктом підвищеного захисту зі сторони держави, зі спеціальним режимом її використання.

Реєстрація Остерською місцевою радою права власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення, що перебуває в постійному користуванні комунального спеціалізованого підприємства Чернігівської обласної ради та відповідно в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, з порушенням норм земельного законодавства, за відсутності належних правових підстав, створює передумови використання даної ділянки всупереч її цільового призначення та порушує інтереси держави в особі власника - Чернігівської обласної ради.

Чернігівська обласна рада була обізнана з фактом порушення речового права, про що свідчить лист Ради від 06.06.2024 № 02-03/502, на запит прокурора, проте належних заходів на усунення виявлених порушень самостійно не вчинила. Повідомила, що не заперечує щодо представництва прокуратурою інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в суді для витребування з комунальної власності Остерської міської ради спірної ділянки, її власнику - Чернігівській обласній раді.

У порядку частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор, попередньо, до звернення до суду, повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради до Остерської міської ради про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведення прокурором факту бездіяльності Чернігівської обласної ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави, а тому доводи скаржника у відповідній частині судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані та безпідставні.

На підставі рішення Чернігівської обласної ради (15 сесія 23 скликання) від 27.03.2001, прийнятого в межах повноважень Ради, ДП "Козелецьрайагролісгосп" (лісокористувач, засновником якого є комунальне підприємство "Чернігівоблагроліс" Чернігівської обласної ради, код ЄДРПОУ 31187172) надані в постійне користування для ведення лісового господарства землі лісового фонду загальною площею 14333,6 га (в 2005 році площа скоригована до 13359,5 га), до складу яких увійшла спірна земельна ділянка (територія Пархимівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, лісові квартали: 108 - площею 85 га; 109 - площею 115 га; 110 - площею 104 га; 111 - площею 83 га).

Відповідно до п. 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-VІ, з дня набрання чинності цим Законом (з 01.01.2013), землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються земельні ділянки:

а) на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" п. 4 цього розділу.

Пунктом 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VІ визначено, що з дня набрання чинності цим Законом (з 01.01.2013) землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Виходячи з положень Закону № 5245-VІ, починаючи з 01.01.2013, спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення знаходилась у власності територіальної громади, сіл, селищ і міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради та перебувала в постійному користуванні ДП «Козелецьрайагролісгосп».

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний ЗК України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.

За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13.11.2019 у справі № 823/1984/16 право постійного користування землею, яке виникло до набрання чинності ЗК України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, продовжує зберігатись надалі, в той час як відсутність у підприємств актів про право постійного користування не є достатньою підставою для позбавлення права землекористування. Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою є документом, який посвідчує наявність такого права. Існування права постійного користування земельною ділянкою в відповідного суб`єкта не залежить від наявності чи відсутності в нього такого державного акту.

Право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 № 1952-IV, визнаються державою.

Судом першої інстанції обґрунтовано вказано, що відсутність у ДП «Козелецьрайагролісгосп» акту на право постійного користування спірною земельною ділянкою, за наявності чинного рішення Чернігівської обласної ради (15 сесії 23 скликання) від 27.03.2001 б/н «Про надання в постійне користування земель лісового фонду», прийнятого в межах повноважень Ради, не спростовує наявність у лісокористувача речового права (права постійного користування) на цю ділянку.

Відповідно до п. 5 розділу VIII Прикінцевих положень ЛК України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 01.01.2027, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності ЗК України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Як вбачається з Проекту організації та розвитку лісового господарства (затвердженого протоколом другої лісовпорядної наради від 07.07.2016 з розгляду основних положень проекту організації і розвитку лісового та мисливського господарства ДП «Козелецьрайагролісгосп»), в користуванні Підприємства на території Пархимівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області перебувають земельні ділянки в межах лісових кварталів № № 105, 106, 108 - 113.

Наведене підтверджене Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням «Укрдержліспроект», що здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності та відомчої підпорядкованості з єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України, за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку, що спірна земельна ділянка протиправно вибула з спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради.

Пунктом 24 (в) розділу Х Перехідних положень ЗК України (на зміст якого звертав увагу відповідач у ході листування з прокуратурою), з дня набрання чинності цим пунктом (з 27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1 статті 15 ЦК України).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90)).

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Порушення права (інтересу) - пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Прийняття судом рішення покликане усунути цю невизначеність, відновити порушене право, створити можливість для реалізації інтересу. Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство відокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) та усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина 2 статті 152 Земельного кодексу України). Наведені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту - спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Факт часткового перетинання земель лісогосподарського призначення із спірною земельною ділянкою підтверджується інформацією ВО «Укрдержліспроект» від 31.05.2024 № 02-660 та доданим фрагментом ортофотоплану з нанесеними межами 108-111 кварталів ДП «Козелецьрайагролісгосп» відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2015 року та межами земельної ділянки з кадастровим номером 7422087400:65:063:0001.

Зайняття земельних ділянок, зокрема шляхом часткового накладення, треба розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном. При цьому негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Аналогічні висновки наведені, зокрема у постановах Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 363/2877/18, від 16.02.2022 у справі № 363/669/17, від 18.01.2023 у справі №369/10847/19 та від 23.11.2023 у справі № 370/457/20

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина 2 статті 152 Земельного кодексу України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 07.09.2022 у справі № 697/2434/16-ц зазначив про те, що зайняття спірної земельної ділянки з порушенням норм ЗК України треба розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу, допоки триватиме порушення прав законного володільця земельної ділянки. Аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №367/4128/16-ц.

Отже, прокурор обрав належний спосіб захисту та правомірно звернувся до суду з негаторним позовом, а твердження скаржника, що належним способом захисту у спірних правовідносинах є віндикаційний позов є помилковими.

За статтею 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За частиною 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18 дійшов висновку, що сам факт державної реєстрації права власності не є підставою для виникнення речового права за відсутності відповідної правової підстави. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17 та від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що державна реєстрація права власності на спірну земельну ділянку Остерською міською ради здійснена за відсутності достатніх правових підстав.

Отже, зайняття спірної земельної ділянки з порушенням положень Земельного та Лісового кодексів України треба розглядати як непов`язане з позбавленням права володіння. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (п. 6.38. постанови Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 911/3897/17, п. 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, п. 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, п. 81 та п. 90 постанови Великої Палати Верховного Суд від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведене протилежне. Тобто, державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, натомість створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), п. 6.30.; від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), п. 4.17.; від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), п. 6.13.

Відповідно до частини 13 статті 79-1 ЗК України та частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

За п. 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав проводиться шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 3 статті 26 цього Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та / або вилученню, крім випадків, передбачених п. 1 частини 7 статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання в випадку, передбаченому п. 1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведена державна реєстрація прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Оскільки земельна ділянка за кадастровим номером 7422087400:65:063:0001, площею 388,0015 га, сформована за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні ДП "Козелецьрайагролісгосп" та знаходились у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, відтак, скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх речових прав Остерської міської ради, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки, є ефективним способом захисту прав позивача, що забезпечить відновлення становища, що існувало до його порушення.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог В.о. керівника Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі позивача Чернігівської обласної ради до Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.10.2024 у справі № 927/786/24 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.10.2024 у справі № 927/786/24 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 01.04.2025

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді К.В. Тарасенко

О.В. Тищенко