Постанова від 27.03.2025 по справі 908/1196/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2025 року м.Дніпро Справа № 908/1196/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники сторін:

від прокуратури: Скрипник К.Ю. (в залі суду);

від позивача: Савченко І.Г. (в залі суду);

від відповідача: Нємна Т.І. (в залі суду);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Запорізький абразивний комбінат на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.10.2024 (суддя Давиденко І.В., повний текст якого підписаний 11.10.2024) у справі № 908/1196/24

за позовом Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури, м. Запоріжжя в інтересах держави, в особі органу уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Запорізький абразивний комбінат, м.Запоріжжя

про стягнення 18 637 481,78 грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернувся Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави, в особі органу уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Запорізької міської ради про стягнення з Приватного акціонерного товариства Запорізький абразивний комбінат 18 637 481,78 грн безпідставно збережених коштів за період з 01.07.2022 по 31.01.2024.

Позов мотивовано тим, що відповідач, без належних на те правових підстав, користувався земельної ділянкою, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна та безпідставно зберіг кошти орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.10.2024 у справі № 908/1196/24 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Запорізький абразивний комбінат м. Запоріжжя на користь Запорізької міської ради м. Запоріжжя до місцевого бюджету безпідставно збережені кошти за період з 01.07.2022 по 31.01.2024 в розмірі 18 637 481 грн. 78 коп.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Запорізький абразивний комбінат м. Запоріжжя на користь Запорізької обласної прокуратури м. Запоріжжя розрахунковий рахунок UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, код класифікації видатків бюджету 2800), кошти, витрачені у 2024 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 279 562 грн 23 коп.

Відмовлено в задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду.

Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство Запорізький абразивний комбінат, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. У разі прийняття судом апеляційної інстанції рішення про залишення рішення суду першої інстанції без змін, розстрочити виконання рішення суду першої інстанції на строк один рік з дня його ухвалення зі сплатою відповідачем присудженої заборгованості щомісячно рівними частинами.

Додатками до апеляційної скарги додано:

- клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі №280/5693/24.

В судовому засіданні 27.03.2025 відповідач подав усне клопотання про залишення без розгляду клопотання про зупинення провадження у справі, яке задоволено колегією суддів.

-клопотання про призначення комплексної судової експертизи з питань землеустрою та судову земельну-технічну експертизу.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що:

- нарахування суми плати за землю за період з 01.07.2022 по 31.12.2022 у розмірі 6 986 511,84 грн. суперечать нормам законодавства України;

- власниками об`єктів нерухомого майна, що розташовані за адресою м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради (Димитрова), 44 на земельній ділянці з кадастровим номером: 23100000:07:036:0104, площею 49,9316 га є ПрАТ Запоріжабразив та Фонд державного майна України. В певні періоди часу ПрАТ Запоріжабразив використовував частини об`єктів нерухомого майна Фонду державного майна на підставі відповідних договорів оренди, однак, станом на сьогодні такі договори розірвані. Площа земельної ділянки для розрахунку суми недоотриманих доходів позивача, а також щодо визначення розміру орендної плати за земельні ділянки на підставі нормативної грошової оцінки, визначена прокурором (позивачем) невірно. Прокурор (позивач) неправильно розрахував розмір безпідставно отриманого відповідачем доходу та застосував для його розрахунку площу 49,9316 (га), яка є більшою, ніж фактична площа земельних ділянок під нерухомим майном відповідача та яку використовував відповідач. Прокурором (позивачем) не встановлено, чи фактично користується відповідач земельними ділянками лише в межах його об`єктів нерухомого майна або більшою площею;

- сума сплачена ПрАТ «Запоріжабразив» на користь Запорізької міської ради за судовим рішенням № 908/1622/22 за період з 01.03.2022 по 30.06.2022, що підпадає під дію Закону у розмірі 3 105 134,68 грн., має бути зарахована як оплата за землю за період з 01.01.2023 (тобто після 31.12.2022, оскільки з 01.01.2023 територія м. Запоріжжя є територією на який можливі бойові дії, а не ведуться активні бойові дії.

Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури у відзиві просить апеляційну скаргу ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 03.10.2024 у справі № 908/1196/24 - без змін.

Зазначає, що матеріалами справи повністю підтверджено збереження відповідачем коштів від безпідставного користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:07:036:0104. Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Відповідач використовує спірну земельну ділянку без укладення договору оренди землі і не сплачує орендну плату у встановленому законодавчими актами розмірі. За таких обставин, товариство (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшило свої доходи, а міська рада (потерпілий) втратила належне їй майно (кошти від орендної плати). Отже, власники і землекористувачі земельних ділянок сплачують плату за землю (у т.ч. земельний податок) з дня виникнення права власності, права постійного користування земельною ділянкою, тому, оскільки за відповідачем будь-яке право на спірну земельну ділянку не зареєстровано у встановленому законодавством порядку, у контролюючого органу в силу вимог п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України відсутні обов`язки та, відповідно, повноваження на стягнення у судовому порядку податкових зобов`язань зі сплати земельного податку. Правовідносини зі стягнення безпідставно збережених коштів не підпадають під правове регулювання норм п.п. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу Інші перехідні положення Податкового кодексу України. Законодавець визначив умови оподаткування, уточнивши, що від плати за землю (орендної плати) звільняються земельні ділянки виключно в зоні активних бойових дій чи на окупованих територіях, змінивши початок цього періоду та обмеживши його дію до 31.12.2022. Прокурор посилався на те, що навіть за наявності договірних відносин між міською радою та товариством, обов`язок відповідача вносити плату за земельну ділянку у 2022 році існував би на підставі вимог законодавства та Договору оренди. Виключно через початок військової агресії законодавцем прийнято рішення, що на територіях, де ведуться бойові дії та які знаходяться під окупацією орендна плата за земельні ділянки не буде сплачуватися орендарями. Доводи відповідача щодо невідповідності розрахунку недоотриманих доходів з 01.07.2022 до 31.12.2022 зазначеним нормам законодавства є необґрунтованими. ПрАТ Запорізький абразивний комбінат користується земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:07:036:0104, яка є сформованою та не поділеною, а отже, на думку прокуратури, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.04.2020 № 1607/207-20, який було застосовано Запорізькою міською радою для розрахунку недоотриманих коштів за період з 31.07.2022 по 31.01.2024, так і за стягнутий господарським судом попередній період, є належним та допустимим доказом.

Запорізька міська рада у відзиві просить апеляційну скаргу ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 03.10.2024 у справі № 908/1196/24 - без змін. Заперечує проти тверджень відповідача та зазначила, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:07:036:0013, що не заперечується сторонами, розташована безпосередньо у місті Запоріжжі, в межах Запорізької територіальної громади, а не Запорізького району. За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Договір оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем не було укладено, що не дає право відповідачу коригувати податкову декларацію з орендної плати за землю в розумінні положень податкового кодексу та не звільняє ПрАТ ЗАПОРІЗЬКИЙ АБРАЗИВНИЙ КОМБІНАТ від повернення безпідставно збережених коштів за період з 01.07.2022 по 31.12.2022 обов`язок ПрАТ ЗАПОРІЗЬКИЙ АБРАЗИВНИЙ КОМБІНАТ щодо сплати орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:07:036:0104 у 2022 році існує на підставі вимог законодавства. Становище відповідача, щодо користування земельною ділянкою у 2022 році не змінювалося. У зв`язку з цим відсутні також підстави для зарахування плати за землю за період 2022 року на майбутнє.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 07.11.2024 здійснено запит матеріалів справи №908/1196/24 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

19.11.2024 матеріали справи №908/1196/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2024 (суддя доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу залишено без руху.

29.11.2024 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 20.11.2024 надійшла заява про усунення недоліків скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2024 колегією суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Запорізький абразивний комбінат на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.10.2024 у справі № 908/1196/24; розгляд апеляційної скарги призначений у судове засідання на 27.03.2025.

В судовому засіданні 27.03.2025 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку встановлено, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:036:0104, площею 49,9316 га, розташованої по вул. Олексія Поради (вул. Димитрова), 44 у м. Запоріжжі, є Запорізька міська рада, вид цільового призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, земельна ділянка перебуває у комунальній власності.

Відповідно до інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно речові права на вищевказану земельну ділянку, у тому числі право оренди, не зареєстровано.

Право власності на об`єкти нерухомості, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:07:036:0104, площею 49,9316 га для розташування промислового майданчика, розташованої по вул. Олексія Поради (вул. Димитрова), 44 відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (далі - Фонд) Про перетворення Запорізького абразивного комбінату у відкрите акціонерне товариство від 25.10.1995 № 1379 Фондом передано Відкритому акціонерному товариству Запорізький абразивний комбінат.

Відповідно до рішення Запорізької міської ради № 53/83 від 12.12.2007 земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:07:036:0013 загальною площею 49,9855 га (землі промисловості) по Олексія Поради (вул. Димитрова), 44 для розташування промислового майданчика вирішено передати у користування ВАТ Запорізький абразивний комбінат на правах оренди строком до 20.09.2014. Також, вказаним рішенням зобов`язано ВАТ Запорізький абразивний комбінат у двомісячний строк після прийняття даного рішення укласти з Запорізькою міською радою договір оренди землі, подати його на державну реєстрацію.

У двомісячний строк відповідач договір оренди землі не уклав. У подальшому вказане рішення скасовано рішенням Запорізької міської ради від 24.03.2010 №74.

У квітні 2011 року відповідач звернувся до міської ради з клопотанням щодо надання дозволу на розробку землевпорядної документації для передачі в оренду земельної ділянки по вул. Димитрова, 44.

Рішенням Запорізької міської ради від 18.05.2011 № 51/50 надано дозвіл на розробку землевпорядної документації для передачі в оренду земельної ділянки по вул. Димитрова, 44.

Рішенням Запорізької міської ради від 21.10.2011 № 4 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Димитрова, 44 ПАТ Запорізький абразивний комбінат; встановлено та затверджено межі і розмір земельних ділянок загальною площею 49,9468 га по вул. Димитрова, 44, у тому числі: земельної ділянки, кадастровий номер 2310100000:07:036:0104, площею 49,9316 га для розташування промислового майданчика, земельної ділянки, кадастровий номер 2310100000:07:036:0106 площею 0,0152 га для розміщення пам`ятника загиблим робітникам абразивного комбінату; передано в оренду відповідачу строком до 20.09.2014 зазначені земельні ділянки, а також зобов`язано останнього у двомісячний строк після прийняття даного рішення укласти з Запорізькою міською радою договори оренди землі, подати їх на державну реєстрацію та одержати в установленому законодавством порядку.

Вказане рішення в частині укладення договору оренди землі та повернення його державної реєстрації відповідачем не виконано.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проведено державну реєстрацію змін до установчих документів вказаного підприємства, змінено найменування підприємства на ПрАТ Запорізький абразивний комбінат та змінено місцезнаходження: назву вулиці Димитрова замінено на Олексія Поради.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.03.2020 у справі №908/220/18, яке набрало законної сили, задоволено позов прокуратури області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ПрАТ Запорізький абразивний комбінат та стягнуто з відповідача дохід, отриманий підприємством на період з 01.03.2015 по 31.12.2017 від безпідставно набутого майна, а саме використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:07:036:0104 без правовстановлюючих документі в сумі 19 627 939,50 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.11.2020 по справі №908/1417/20 стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" на користь Запорізької міської ради до місцевого бюджету дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів за період з 01.01.2018 по 30.04.2020.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.12.2022 по справі №908/1622/22 стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" на користь Запорізької міської ради до місцевого бюджету дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів за період з 01.05.2020 по 30.06.2022.

Під час розгляду справ судами встановлено, що підприємство не має прав ні власника, ні землекористувача земельних ділянок по вул. Димитрова, 44 у м. Запоріжжі, тобто в порушення ст. 125 Земельного кодексу України користується земельними ділянками за адресою: вул. Олексія Поради (вул. Димитрова), 44, у м. Запоріжжя без документів, що посвідчують право власності чи право користування землею.

При цьому судом встановлено, що спірна земельна ділянка, що знаходиться в користуванні відповідача сформована, має кадастровий номер та визначену площу і є об`єктом цивільних прав відповідно до вимог ст. 79-1 Земельного кодексу України.

З моменту виникнення у відповідача права власності на нерухоме майно, яке розташоване по вул. Олексія Поради, 44 у м. Запоріжжі, у останнього виник обов`язок укласти договір оренди та зареєструвати на підставі нього право оренди землі.

Таким чином, відповідач не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшило вартість власного майна, а Запорізькою міською радою втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), на отримання яких позивач цілком підставно очікував. Відновлення порушених прав Запорізької міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов, як фактичний добросовісний землекористувач.

Зазначені обставини встановлено під час розгляду справ № 908/220/18, №908/1417/20, №908/1622/22 вони не потребують доказування в силу ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та мають преюдиційне значення для вирішення вказаного спору.

До теперішнього часу на адресу Запорізької міської ради від відповідача жодного звернення з пропозицією укласти договір оренди не надходило.

Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 27.03.2024 виконано розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:07:036:0104, площею 49,9316 га, розташованої по вул. Олексія Поради, 44 у м. Запоріжжі, зменшений на суму сплаченого земельного податку за спірний період, склав: з 01.07.2022 по 31.12.2022 6 986 511,84 грн, з 01.01.2023 по 31.12.2023 10 712 714,68 грн, з 01.01.2024 по 31.01.2024 938 255,26 грн.

Таким чином, загальний розмір недоотриманих доходів за період з 01.07.2022 по 31.01.2024 склав 18 637 481,78 грн.

Зазначений розрахунок зроблено на підставі рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя, від 28.11.2018 № 26 Про встановлення розміру орендної плати за землю, витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.04.2020 № 1607/207-20, листа ГУ ДПС у Запорізькій області № 2759/5/08-01-04-01-04 від 26.02.2024.

Прокурор посилався на те, що відповідачем не було оформлено право користування земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного Договору оренди та державної реєстрації права оренди. Таким чином, відповідач користувався земельною ділянкою у заявлений до стягнення період без достатніх правових підстав.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо плати за фактичне користування земельною ділянкою до укладення відповідного Договору оренди на земельну ділянку, стало підставою для звернення прокуратури до суду з даним позовом про стягнення 18 637 481,78 грн доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.07.2017 по 31.01.2024.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що відповідачем не доведено та не спростовано відсутність обов`язку сплачувати кошти за користування земельною ділянкою, договір оренди земельної ділянки з міською радою не укладено, грошові кошти за користування земельною ділянкою не сплачено.

Щодо підстав звільнення від сплати за оренду плату землі в період з 01.07.2022 по 31.12.2022 суд зазначив, що Податковий кодекс надає право коригування податкових зобов`язань виключно тим суб`єктам господарювання, орендовані земельні ділянки яких перебувають в зоні активних бойових дій. Безпосередньо територія міста Запоріжжя де розміщено земельну ділянку, не відносить до зони ведення активних бойових дій, у відповідача не було правових підстав не сплачувати кошти за користування земельною ділянкою.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За приписами ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі, обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Підстави для звернення до суду прокурора визначені у ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, відповідно до норм якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру зазначає про порушення або загрозу порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади (1), орган місцевого самоврядування (2) чи інший суб`єкт владних повноважень (3), до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (4).

Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти до висновку що інтереси держави (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).

Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого - інтересів держави, про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 02.10.2018 у справі №4/166 Б).

В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захисті прав та інтересів місцевого самоврядування, яке е носить загальнодержавного характеру, але направлені на виконання пункцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як державні органи.

При цьому слід зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ССПЛ) звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін, скільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі Ф. В. проти Франції).

Таким чином, інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого - інтересів держави, про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру. Участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади (у даному випадку органом місцевого самоврядування), до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частини третя, четверта статті 56 ЦПК України, частина третя статті 23 Закону України Про прокуратуру).

Для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно.

Крім того, згідно зі ст. 140, 142 Конституції України та ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення гарантується Державою. Держава бере участь у формуванні доходів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охорони держави.

Статтями 142 Конституції України та ст. ст. 16, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджету міст обласного значення належить податок на майно, до складу якого за приписами ст. 14.1.147 Податкового кодексу України входить плата за землю, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

При цьому за інформацією, опублікованої на офіційному сайті Запорізької міської ради, податок на майно є одним із основних доходів бюджету м. Запоріжжя.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

ПрАТ Запорізький абразивний комбінат користується земельною ділянкою без укладення договору оренди землі, у зв`язку з чим значні грошові кошти від сплати орендної плати не отримує бюджет міста.

Неотриманні бюджетом доходи стягувались за попередні періоди з відповідача лише в примусовому порядку.

Неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування вказаними земельними ділянками порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, які можуть бути використані для задоволення її нагальних потреб.

Норми ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру встановлює дві альтернативні групи умов, при наявності яких, прокурор наділений правом здійснення представництва в суді законних інтересів держави. Перша група альтернативних умов - порушення або загроза порушення інтересів держави. Друга група альтернативних умов - захист цих інтересів (порушених, або щодо порушення яких існує загроза) не здійснює (1) або неналежним чином здійснює (2) орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (3).

Земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:07:036:0104 площею 49,9316 га, яка розташована по вул. Олексія Поради, 44 у Запоріжжі відноситься до земель комунальної власності.

Окрім того, Запорізька міська рада відповідно до вимог пунктів 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності та ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника щодо спірної земельної ділянки.

Також, відповідно до вимог ст. ст. 2, 10 Закону України Про місцеве самоврядування в України Запорізька міська рада є органом, через який територіальною громадою м. Запоріжжя безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування.

Водночас, відповідно до правової позиції викладеної у вказаній постанові від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Також, необхідно наголосити, що неотриманні бюджетом доходи стягувались за попередні періоди з відповідача лише в примусовому порядку за позовами прокуратури.

За таких обставин у позові суспільним, публічним інтересом звернення заступника керівника прокуратури до суду з вимогою про стягнення доходу отриманого від безпідставного набутого майна є задоволення суспільної потреби у відновленні не лише законності при вирішенні суспільно важливогота соціально значущого питання використання землі, яка належить територіальній громаді, а також забезпечення можливості раціонального використання земель та поповнення бюджету міста.

Відповідно до положень п.п. 38-40 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №912/2385/18 від 26.05.2020 бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову з порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Пунктом 81 цієї ж постанови передбачено, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Отже, Запорізька міська рада будучи власником земельної ділянки, була обізнана про використання ПрАТ Запорізький абразивний комбінат земельної ділянки без оформлення договору оренди та наявності підстав для стягнення доходу від безпідставно набутого майна - з моменту повідомлення про вказані порушення прокуратурою.

Таким чином, прокурором дотримано вимог щодо надання розумного строку позивачу для самостійного захисту територіальної громади та держави.

Водночас, Запорізька міська рада будучи обізнаною про наявність спірних правовідносин, маючи відповідні повноваження, не вжила заходів спрямованих на захист інтересів держави, більше того, повідомила, що не планує вживати заходи спрямовані на стягнення у судовому порядку грошових коштів з відповідача.

Щодо нарахування сум плати за землю.

Статтею 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.

Приписами статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного Кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренду земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач є власником нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Димитрова, 44 (після перейменування вул. Олексія Поради, 44), яке йому було передано згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області від 25.10.1995 № 1379 Про перетворення Запорізького абразивного комбінату у відкрите акціонерне товариство.

За змістом статті 30 Земельного кодексу України 1990 року (у редакції, чинній на час передання відповідачеві нерухомого майна) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентовано у статті 120 Земельного кодексу України у редакції 2001 року. Так, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частини 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час реєстрації права власності на об`єкти нерухомості). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України (у відповідній редакції).

Правовий механізм переходу права на землю, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті закону, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається із положень ст. 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності, користування, у тому числі у формі оренди земельної ділянки.

Водночас, за змістом ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідачем речові права на вказану земельну ділянку не оформлено та не зареєстровано.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землі є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5).

Відповідно до вимог ст. 21 Закону України Про оренду землі та п. 14.1.136 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За приписами ст. 14.1.147 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до Акту обстеження складеного Управлінням з питань земельних відносин Запорізької міської ради, а також рішень суду в справах № 908/220/18 та №908/1417/20, ПрАТ Запорізький абразивний комбінат не є власником та постійним землекористувачем зазначених земельних ділянок, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України). При цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

За вимогами ст. 21 Закону України Про оренду землі та ст. 14.1.136 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За приписами ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Отже, за змістом указаних приписів законодавства виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, з огляду на приписи ст. 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними, що регулюються главою 83 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Разом з цим, обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових затрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав).

Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

З огляду на викладене, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Зазначене підтверджується висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 17.10.2018, у справі №922/2972/17, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 від 13.02.2019 та від 04.12.2019 № 917/1739/17 при розгляді аналогічних спорів.

Отже, з часу виникнення у відповідача права власності на нерухоме майно, розташоване по вул. Олексія Поради, 44 у м. Запоріжжі, виник й обов`язок укласти договір оренди та зареєструвати на підставі нього право оренди землі.

Таким чином, ПрАТ Запорізький абразивний комбінат (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельними ділянками за відсутності укладеного договору, збільшено вартість власного майна, а Запорізькою міською радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок міської ради.

У спірних правовідносинах неотриманні Запорізькою міською радою кошти від оренди землі підпадають під визначення Європейським судом з прав людини виправдане очікування щодо отримання можливості ефективного використання права власності територіальної громади м. Запоріжжя.

Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 27.03.2024 виконано розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:07:036:0104, площею 49,9316 га, розташованої по вул. Олексія Поради, 44 у м. Запоріжжі, зменшений на суму сплаченого земельного податку за спірний період, склав: з 01.07.2022 по 31.12.2022 6 986 511,84 грн, з 01.01.2023 по 31.12.2023 10 712 714,68 грн, з 01.01.2024 по 31.01.2024 938 255,26 грн.

Таким чином, загальний розмір недоотриманих доходів за період з 01.07.2022 по 31.01.2024 склав 18 637 481,78 грн.

Зазначений розрахунок зроблено на підставі рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя, від 28.11.2018 № 26 Про встановлення розміру орендної плати за землю, витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.04.2020 № 1607/207-20, листа ГУ ДПС у Запорізькій області № 2759/5/08-01-04-01-04 від 26.02.2024.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України доповнено підпунктом 69.14, яким передбачено, що тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Законом України від 11 квітня 2023 року № 3050-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» підпункт 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України викладено у повій редакції, у тому числі абзаци 1-4: «За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або па тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.».

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.

Відповідно до Переліку територій, па яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (зі змінами): 1. Території, на яких ведуться (велися) бойові дії: 2. Території активних бойових дій: 2.3. Запорізька область: Запорізький район; код UА23060000000070350; вся територія Запорізького району; дата початку бойових дій - 12.03.2022; дата завершення бойових дій - 31.12.2022.

Відповідно до листа Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 07.02.2024 № 22/7.3-1046-24: м. Запоріжжя, тобто Запорізька міська територіальна громада, входить до складу Запорізького району Запорізької області.

Оскільки Запорізький район (UА23060000000070350), в тому числі Запорізька міська територіальна громада, з 12.03.2022 по 31.12.2022 включена до територій активних бойових дій, визначених Переліком, тому платник податків має право не нараховувати та не сплачувати податкові зобов`язання з плати за земельні ділянки, що розташовані на території Запорізької міської територіальної громади за період з 01.03.2022 по 31.12.2022, починаючи з 01.01.2023 у платника податків виникають податкові зобов`язання з плати за такі земельні ділянки.

Нормами Кодексу передбачена можливість коригування податкових зобов`язань з плати за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 шляхом подання уточнюючих розрахунків за об`єкти, що розташовані на територіях активних бойових дій або територіях тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначених підрозділом 2 розділу І та розділом ІІ Переліку.

Право самостійно уточнювати свої узгоджені податкові зобов`язання з Плати шляхом подання уточнюючих розрахунків (з урахуванням строків давності встановлених ст. 102 Кодексу) визначено ст. 50 Кодексу.

За результатами особистого прийому громадян 12 липня та 16 серпня 2024 року у містах Запоріжжі та Дніпрі, народний депутат України Наливайченко В.О. звернувся до Комітету Верховної ради України з питань фінансів, податкової та митної політики (№ 300-08-2024/164 від 21.08.2024) про надання роз`яснення щодо застосування на період дії воєнного стану окремих положень Податкового кодексу України, чинного в поточній редакції (Закон України № 3813-ІХ від 18.06.2024).

У Комітеті Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики розглянуто депутатське звернення народного депутата України Наливайченка В.О. про надання роз`яснення щодо підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Зважаючи на повноваження Державної податкової служби України щодо реалізації податкової політики у державі, та відповідно до Закону України «Про комітети Верховної Ради України» направлено звернення до Державної податкової служби України.

06.09.2024 за № 592/2/99-00-04-01-04-02 Державна податкова служба України розглянула депутатське звернення від 21.08.2024 № 300-08-2024/164, надане Комітетом Верховної Ради України і питань фінансів, податкової та митної політики листом від 28.08.2024 № 04-32/10-2024/187614 (вх. ДПС № 554/2 від 28.08.2024), щодо реалізації у 2022 році права на звільнення від оподаткування, передбаченого підпунктом 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України: (далі - Кодекс), за об`єкти оподаткування, розташовані на території Запорізької міської територіальної громади, та в межах компетенції та повідомила:

«Відповідно до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу за період з 01 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності), за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 01 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (зі змінами) визначено, що «перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій».

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений наказом Міністерства Із питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004 (зі змінами) (далі - Перелік територій).

Уся територія Запорізького району (код КАТОТТГ UА23060000000070350) включена до розділу 2 «Території активних бойових дій» Переліку територій із 12.03.2022 до 31.12.2022.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» (зі змінами) у Запорізькій області утворено Запорізький район (з адміністративним центром у місті Запоріжжя) у складі території, зокрема, Запорізької міської територіальної громади, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи зазначене, на територію Запорізької міської територіальної громади поширюється дія підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на території Запорізької міської територіальної громади, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з 01 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року.

Отже, законодавцем на період дії воєнного стану фактично введено мораторій на стягнення плати за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

В подальшому Указом Президента України неодноразово було продовжено строк дії воєнного стану в Україні.

Враховуючи викладене, відповідачем не сплачувалася орендна плата з 01.07.2022 по 31.12.2022 з огляду на те, що на територію Запорізької міської територіальної громади поширюється дія підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на території Запорізької міської територіальної громади, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з 01 липня 2022 року до 31 грудня 2022 року.

З огляду на викладене, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди землі в розмірі 6986511, 84 грн. за період з 01.07.2022 по 31.12.2022 задоволенню не підлягають, а рішення господарського суду в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо заборгованості відповідача з орендної плати за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 10 712 714,68 грн, з 01.01.2024 по 31.01.2024 938 255,26 грн. року, то колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду першої інстанції в цій частині, що свідчить про їх необґрунтованість. Отже, в цій частині рішення слід залишити без змін.

Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність розрахунку через перебування частини об`єктів нерухомості у власності Фонду державного майна України.

Згідно зі ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Формування земельних ділянок здійснюється за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Тобто, з моменту визначення меж та площі земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, 44, кадастровий номер земельної ділянки: 2310100000:07:036:0104, загальною площею 49,9316 га, зазначена земельна ділянка є цілісним об`єктом цивільних прав, поділ або об`єднання якого можливі лише за умов дотримання процедури розроблення та затвердження землевпорядної документації, передбаченої законодавством, що регулює земельні відносини.

До моменту поділу або об`єднання цієї земельної ділянки, права та обов`язки, що виникають у зв`язку з нею, розповсюджуються на всю площу та у межах, зареєстрованих у Державному земельному кадастрі та визначених попередньою документацією із землеустрою.

За долученою до позову копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку її державну реєстрацію проведено 14.03.2016.

Під час розгляду Господарським судом Запорізької області справи № 908/1622/22 встановлено, що представниками Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради 01.08.2022 проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:036:0104 площею 49,9316 га для розташування промислового майданчика, розташованої по вул. Олексія Поради, 44 у м. Запоріжжі. Шляхом візуального огляду встановлено, що територія по всьому периметру упорядкована та огороджена кам`яним і залізним парканом із колючим дротом. На промисловому майданчику фактично розташовані об`єкти нерухомості, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належать на праві власності відповідачу. Зазначені обсавини не потребують доказування в силу ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та мають преюдиційне значення для вирішення вказаного спору.

Також відповідачем долучено копії договорів оренди майна № 3716 від 26.09.2018, № 3556 від 16.08.2016, за якими Фондом державного майна України передано в оренду підприємству ряд об`єктів нерухомості, що не увійшли до статутного фонду у процесі приватизації підприємства, з яких 4 є спорудами та будівлями.

Підприємством у відзиві на позов вказано на розірвання цих договорів у 2022-2024 роках, водночас, не надано доказів щодо такого розірвання угод та повернення майна за актами прийому-передачі орендодавцю.

Крім того, за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно по вул. Олексія Поради, 44 у м. Запоріжжі на праві власності підприємства перебуває 106 об`єктів нерухомого майна загальною площею 203 502, 1 кв. м.

Відповідно до долученого витягу з Державного земельного кадастру, а саме кадастрового плану земельної ділянки, а також долученої відповідачем до відзиву ситуаційної схеми земельної ділянки, остання має щільну забудову, а запропоновані позивачу для поділу земельні ділянки під державним майном перебувають у середині такої забудови, що огороджена кам`яним і залізним парканом із колючим дротом.

Отже, ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат» користується земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:07:036:0104, яка є сформованою та не поділеною, а тому витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.04.2020 № 1607/207-20, який було застосовано Запорізькою міською радою для розрахунку недоотриманих коштів за період з 31.07.2022 по 31.01.2024 є належним та допустимим доказом.

Щодо зарахування 3 105 134,68 грн. стягнутих з відповідача за судовим рішенням у справі №908/1622/22 за період з 01.01.2023.

Згідно з ч. 1 ст. 326 ГПК судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 327 ГПК виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.12.2022 по справі № 908/1622/22 з ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат» стягнуто плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:07:036:0104 за період з 01.05.2020 по 30.06.2022. Зазначене рішення суду не оскаржувалось, набрало законної сили та виконано.

Отже, підстави для зарахування суми сплаченої ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат» на користь Запорізької міської ради за судовим рішенням у справі № 908/1622/22 за період з 01.03.2022 по 30.06.2022 у розмірі 3 105 134,68 грн., як оплату за землю за період після 01.01.2023 відсутні.

Щодо клопотання про призначення комплексної судової експертизи з питань землеустрою та судову земельну-технічну експертизу.

Так, обґрунтовуючи наявність підстав для задоволення клопотання, відповідач зазначає, що однією з обставин, що підлягає дослідженню у даній справі є встановлення тієї площі земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:036:0104, від її загальної площі в 49,9316 га, що розташована в м. Запоріжжя по вул. Олексія Поради, 44, яку дійсно використовує ПрАТ «Запоріжабразив» для розміщення власних будівель і споруд. Для з`ясування цієї обставини, як зазначає відповідач, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право. Відповідач просить на вирішення судових експертів поставити наступні запитання: чи відповідає фактичне землекористування ПрАТ «Запоріжабразив» земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:07:036:0104, площею 49.9316 га, що розташована за адресою м. Запоріжжя вул. Олексія Поради (колишня назва Димитрова) 44, правовстановлюючим документам, документації із землеустрою на земельну ділянку; який фактичний порядок користування ПрАТ «Запоріжабразив» земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:07:036:0104, площею 49.9316 га, що розташована за адресою м. Запоріжжя вул. Олексія Поради (колишня назва Димитрова) 44, відповідно правовстановлюючим документам, документації із землеустрою на земельну ділянку? Яка конфігурація, проміри та площа вказаної земельної ділянки, що перебуває у користуванні ПрАТ «Запоріжабразив» для розміщення будівель та споруд належних йому на праві власності та які розташовані за адресою м. Запоріжжя вул. Олексія Поради (колишня назва Димитрова) 44.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів відмовляє в його задоволенні, оскільки суд дійшов висновку, що матеріалів достатньо для судового розгляду по суті і потреба в спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування відсутня, наявні у справі № 908/1196/24 докази є належними та не є взаємно суперечливими.

Щодо клопотання про розстрочення виконання рішення суду першої інстанції на строк один рік з дня його ухвалення зі сплатою відповідачем присудженої заборгованості щомісячно рівними частинами у разі прийняття судом апеляційної інстанції рішення про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Статтею 331 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України) передбачено порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміна способу та порядку виконання судового рішення.

Так, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Положеннями ч. 3 ст. 331 ГПК України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України).

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Проте, як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 у справі №910/8153/17, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо. Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому, положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.

Разом з тим, необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", №22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися й інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочення виконання судового рішення; при цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника (постанова Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/8153/17).

Подані відповідачем звіти про фінансові результати підприємства відповідача за 2021, 2022, 1 півріччя 2024 підтверджують збитковість підприємства, однак, відповідачем не було подано до суду доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності (зокрема, але не виключно, довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності (тощо).

Також, апеляційний суд зазначає, що укладення кредитних договорів не свідчать про відсутність господарської діяльності та неможливість виконати рішення суду.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені відповідачем обставини, які взяті до уваги також судом першої інстанції, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність заявника, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається відповідач у клопотанні, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим.

Поряд з цим колегія суддів відзначає, що тяжка економічна ситуація в країні спричинена військовою агресією носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За викладених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції частково неправильно застосував норми матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.

На підставі викладеного апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства Запорізький абразивний комбінат підлягає частковому задоволенню, рішення суду підлягає скасуванню в частині стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.07.2022 по 31.12.2022 в сумі 6986511,84 грн., необхідно прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.07.2022 по 31.12.2022 в сумі 6986511, 84 грн. відмовити. В іншій частині рішення господарського суду слід залишити без змін.

Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

В даному випадку пропорція задоволених вимог становить: 62,51% - на користь позивача, 37,49% - на відповідача.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Запорізький абразивний комбінат на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.10.2024 у справі № 908/1196/24 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 03.10.2024 у справі №908/1196/24 скасувати в частині стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.07.2022 по 31.12.2022 в сумі 6 986 511,84 грн. та змінити в частині судового збору.

Ухвалити у справі в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.07.2022 по 31.12.2022 в сумі 6 986 511,84 грн. відмовити,

стягнувши з Приватного акціонерного товариства Запорізький абразивний комбінат (69014, м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, 44, ідентифікаційний код 00222226) на користь Запорізької обласної прокуратури (69005, м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, 29а, ідентифікаційний код 02909973, розрахунковий рахунок UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, код класифікації видатків бюджету 2800), кошти, витрачені у 2024 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 174 754 (сто сімдесят чотири тисячі сімсот п`ятдесят чотири) грн 35 коп.

В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 03.10.2024 у справі №908/1196/24 залишити без змін.

Стягнути з Запорізької обласної прокуратури (вул. Дмитра Апухтіна, буд.29-А, м.Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973) на користь Приватного акціонерного товариства Запорізький абразивний комбінат (69014, м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, 44, ідентифікаційний код 00222226) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 157 211,82 грн (сто п`ятдесят сім тисяч двісті одинадцять гривень 82 коп.).

Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 01.04.2025.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

СуддяЮ.Б. Парусніков

Суддя Т.А. Верхогляд