Рішення від 31.03.2025 по справі 905/232/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.03.2025 Справа №905/232/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення (виклику) сторін

справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги №5 м.Маріуполя»

про стягнення 14 734,22 грн, у тому числі, основний борг в сумі 10 254,20 грн; пені в сумі 2166,02 грн; 3%річних в сумі 397,80грн;інфляційні втрати в сумі 1 916,20 грн

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст і підстави позовних вимог

22.02.2024 шляхом застосування підсистеми «Електронний кабінет» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг») звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги №5 м.Маріуполя» (далі - КНП ММР «ЦПМСД №5 м.Маріуполя») про стягнення 14 734,22 грн, а саме, основного боргу в сумі 10 254,20 грн; пені в сумі 2166,02 грн; 3%річних в сумі 397,80грн; інфляційних втрат в сумі 1 916,20 грн та просить відшкодувати за рахунок відповідача сплачений судовий збір у сумі 2422,40грн.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу №04-1190/21-БО-Т від 07.12.2021 в частині повної і своєчасної оплати вартості спожитого природного газу за січень - лютий 2022, що спричинило понесення позивачем інфляційних втрат, нарахування 3%річних та господарських санкцій у вигляді пені.

Процедура провадження у справі у господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2024 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/232/24. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення. Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.(п.7 ст.42 ГПК України).

Позивач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі в електронному кабінеті 28.02.2024, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, що сформована у підсистемі «Діловодство спеціалізованого суду».

За довідкою з підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи станом на 27.02.2024 КНП ММР «ЦПМСД №5 м.Маріуполя» не мав зареєстрованого електронного кабінету.

Згідно даних, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адреса місцезнаходження КНП ММР «ЦПМСД №5 м.Маріуполя» (ідентифікаційний код 42278319): 87545, Донецька область, місто Маріуполь, вул. Українського козацтва, буд.56

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, який затверджений Наказом № 309 від 22.12.2022 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, до території України, що тимчасово окупована Російською Федерацією, станом на 05.03.2022 відноситься вся територія Маріупольського району.

Факт тимчасової окупації м.Маріуполь визнається судом загальновідомим, тому згідно приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не потребує доведення.

За даними офіційного сайту АТ «Укрпошта» поштове відділення 87545 до сфери обслуговування яких віднесено адресу відповідача, тимчасово не функціонує.

За приписами ч.1 ст. 12.1. Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі шляхом розміщення на офіційному веб-порталі «Судова влада України» відповідного оголошення в порядку, передбаченому ч. 4,5 ст. 122 ГПК України.

Додатково ухвалу від 27.02.2024 направлено на адресу електронної пошти відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1, що зазначена в якості офіційної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Як свідчить довідка про доставку електронного листа, що сформована у підсистемі «Діловодство спеціалізованого суду», відправлення отримано адресатом 27.02.2024.

За змістом ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) від сторін до суду не надходило.

Щодо строку розгляду справи суд зазначає таке.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України»,«Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

У зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався. Востаннє Указом Президента України № 26/2025 від 14.01.2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 4220-IX від 15.01.2025, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб.

Таким чином, на час винесення даного рішення в Україні продовжено строк дії воєнного стану.

Приймаючи до уваги введення в Україні воєнного стану, наслідком чого стала дистанційна робота суду у віддаленому режимі, суд розглядає спір в межах розумних строків в контексті положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поза межами строків, що визначені процесуальним законом.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція учасників процесу

В обґрунтування своєї правової позиції ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» зазначив, що на виконання умов укладеного сторонами договору постачання природного газу №04-1190/21-БО-Т від 07.12.2021 протягом січня - лютого 2022 року передав у власність відповідача природний газу в обсягах, вказаних в актах приймання-передачі від 31.01.2022, 28.02.2022 на загальну суму 23 712,61 грн. Листом Оператора ГТС №ТОВВИХ-24-1243 від 26.01.2024 підтверджено обсяг спожитого відповідачем природного газу за вказаний період за даними відповідної Інформаційної платформи. Частково відповідач у порушення п.5.1 договору оплату за спожитий природний газ в сумі 10254,20 грн не здійснив, що є підставою для застосування ст. 625 ЦК України та нарахування пені за пунктом 8.4 Договору.

Підставність заявлених вимог позивач нормативно обґрунтовує посиланням на положення статей 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264-265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. ст. 11 -16, 509, 525 - 526, 530, 610 - 612, 625, 629, 655, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 4, 20, 42, 46, 162-164, 171, 172 ГПК України.

Позиція відповідача міститься у відзиві на позовну заяву, за змістом якого останній заперечує проти позовних вимог, просить суд відмовити у їх задоволенні, оскільки військова агресія Російської Федерації проти України та активні бойові дії на території м. Маріуполь є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), що унеможливили виконання зобов`язань за договором сторонами. Зокрема, внаслідок знаходження міста у облозі та постійні обстріли співробітники відповідача не мали можливості потрапити у приміщення, у подальшому деякі приміщення були зруйновані, подача електроенергії, природного газу, опалення припинилась, з 01.04.2022 підприємство частково перебуває у режимі простою, з березня 2022 обслуговування усіх рахунків підприємства у Державній казначейській службі було призупинено. Настання форс-мажорних обставин підтверджується листом Торгово-промислової Палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.202.

Відповідач зауважує, що зобов`язання за договором за січень 2022 року з боку відповідача виконано у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №407 від 22.02.2022. На теперішній час через знищення приладів обліку неможливо перевірити, скільки природного газу використано за частину лютого 2022року, жодного акту прийому-передачі природного газу за лютий 2022 року, претензій або позовних заяв з боку позивача на адресу відповідача не надсилалось, що спричинило звернення відповідача з клопотанням про отримання позовної заяви від останнього.

Крім того, відповідач зазначив, що кошти, які надходять на рахунки відповідача, на даний час є коштами, що отримані за договорами з Національною службою здоров`я України, вони призначені для виплати заробітної плати працівників підприємства та закупівлі медичного устаткування та необхідних медикаментів та не можуть бути використані для погашення заборгованості з комунальних платежів.

Внаслідок наведеного, КНП ММР «ЦПМСД №5 м.Маріуполя» вважає, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Господарським судом Донецької області складено акт від 15.03.2024 про відсутність документа, а саме, копії документу про надсилання копії відзиву на позовну заяву позивачу.

27.03.2024 шляхом застосування підсистеми «Електронний кабінет» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» направлено на адресу суду відповідь на відзив, в якій останній просить поновити строк на її подання. Клопотання обґрунтоване складними умовами роботи працівників позивача під час воєнного стану, що обумовлене постійним оголошенням у м. Київ повітряних тривог, ракетних обстрілів, значною кількістю судових справ за участі позивача.

Питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано нормами статті 119 ГПК України, згідно із частиною 1 якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Ухвалою від 27.02.2024 суд встановив строк для подання відповіді на відзив, якщо такий буде подано, протягом 5 днів з дня його отримання.

З огляду на відсутність достеменної інформації щодо дати отримання відзиву позивачем, приймаючи до уваги, що на адресу суду відзив направлено 14.03.2024, відзив датовано цією ж датою, враховуючи обставини, на які посилається позивач, а також незначний термін пропуску строку (відповідь на відзив подана 27.03.2024), суд задовольняє вказане клопотання позивача.

У відповіді на відзив, заперечуючи проти доводів відповідача, позивач акцентує, що у порушення п. 3.5.1 відповідач не надав позивачу відповідну інформацію та акти надання послуг з розподілу/транспортування, отже між сторонами стало питання щодо узгодження обсягів спожитого газу. Позивач визнає, що відповідач повністю сплатив заборгованість за поставку природного газу у січні 2022. Позивач вказує, що примірник акту приймання-передачі за поставку лютого 2022 направлявся відповідачу на електронну пошту, однак документ не підписано та не повернуто. Відповідач у випадку відсутності підписаного акту у порядку п.п 3.5.1, 3.5.4 договору мав сплати вартість отриманого у лютому 2022 природного газу, визначивши обсяги відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС, тому позивач вважає, що мав належні правові підстави для нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань, а також для нарахування пені. Окремо позивач вказує, що сам факт введення воєнного стану не може вважатися належною правовою підставою для невиконання зобов`язання. Обставини, які виникли у зв`язку з військовими діями мають безпосередньо впливати на можливість контрагента виконати свій обов`язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести цей зв`язок. Відповідачем не надано належних доказів в підтвердження наявності причино-наслідкового зв`язку неможливості виконання відповідачем зобов`язань за договором із фактом військової агресії. Лист ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин, у зв`язку з чим не може вважатися сертифікатом відповідно до вимог Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та Регламенту засвідчення Торгово- промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), у той же час відповідний сертифікат на підтвердження обставин форс-мажору не надано.

Виклад обставин справи, встановлених судом

07.12.2021 між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейлинг», юридичною особою, що дії на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу (постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.09.2018 №962), (надалі - Постачальник) та КНП ММР «ЦПМСД №5 м.Маріуполя», ЕІС - код: 56XS000167Q8V00L, юридичною особою - бюджетною установою/організацією (надалі - Споживач), укладено договір постачання природного газу №04-1190/21-БО-Т (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

За цим Договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України (п.1.3 Договору).

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем для своїх власних потреб. У разі якщо об`єкти Споживача підключені до газорозподільних

мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим Договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж: а саме: ПАТ «Маріупольгаз» (пункти 1.2., 1.5. договору).

У пункті 2.1 Договору Сторонами узгоджено, що Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з грудня 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 7,6161 тис.куб.м. з розмежуванням по місяцям в наведеній таблиці. Зокрема, встановлено, що замовленим обсягом природного газу за січень 2022 та лютий 2022 є аналогічним та складає 1 тис.куб.м.

Відповідно до пункту 3.5. договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформляється актом приймання-передачі газу.

Згідно з положеннями підпункту 3.5.1. пункту 3.5 Договору Споживач зобов`язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором (ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

На підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує і надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписаний уповноваженим представником Постачальника (підпункт 3.5.2. пункту 3.5 договору).

За правилами підпунктів 3.5.3. та 3.5.4. договору Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання. У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від відповідача відповідно до п. 3.5.1. договору, та даних щодо остаточної алокації відборів відповідача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого природного газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 Договору.

В будь-якому випадку обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5. цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу (пункт 2.4. Договору).

У пункті 3.6. Договору Сторони погодили, що звірка фактично використаного обсягу газу за цим Договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться Сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений Споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що ціна природного газу за 1000 куб. м. без ПДВ - 13 658,42грн, а всього з урахуванням тарифу за послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим Договором становить 16 554,00грн.

Пунктом 6.2. договору встановлено зобов`язання Споживача прийняти газ на умовах цього Договору та своєчасно оплатити вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.

Споживач за правилами пункту 6.2. Договору зобов`язаний самостійно контролювати власне використання природного газу та своєчасно оплатити вартість поставленого природного газу.

Порядок та умови проведення розрахунків визначені розділом 5 договору, зокрема, п. 5.1 останнього визначено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5. цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Оплата за природний газ у відповідності до пункту 5.3. договору здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1. цього договору. Кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати Споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.

У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотки пічних та судового збору Сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Споживача, погашає вимоги Постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного Споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати Постачальника, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ та компенсація вартості робіт, пов`язаних з припиненням (обмеженням) газопостачання Споживачу (п.5.4 договору).

У пункті 5.5. договору Сторони узгодили, що звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання природного газу здійснюється Сторонами протягом десяти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного природного газу Споживачем та актів його приймання-передачі.

Положеннями пунктів 7.1., 7.2. Договору визначено, що за невиконання договірних зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором. У разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

У Розділі 10 договору, який має назву «Форс-мажор», визначено, що Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків згідно з цим Договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення Договору, і Сторони не могли передбачити їх (п.10.1). Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. (п.10.2) Сторони зобов`язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства (п.10.3 Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України) (п.10.4) Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови Споживача від сплати Постачальнику вартості природного газу, поставленого до їх настання (п.10.5) Якщо форс-мажорні обставини продовжуються понад один місяць, Сторони вирішують питання про доцільність продовження дії цього Договору. У випадку прийняття рішення про припинення його дії, Сторони укладають відповідну додаткову угоду(п.10.6).

За змістом пункту 13.1. даний Договір набирає чинності з дати його укладення і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.

В розділі 14 договору визначені реквізити сторін, у тому числі зазначено, що адреса електронної пошти Споживача: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивачем складені акти приймання - передачі природного газу за період січень - лютий 2022, зокрема:

- Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2022, обсяг переданого газу: 0,81300 тис.куб.м, вартістю: 13 458,41 грн;

- Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022, обсяг переданого газу: 0,61944 тис.куб.м, вартістю: 10 254,20 грн.

Означені акти підписані тільки з боку позивача, підпис уповноваженої особи скріплено відтиском печатки підприємства.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» у відповіді на запит позивача, що міститься у листі №ТОВВИХ-24-1243 від 26.01.2024, наведено дані про обсяг природного газу, використаного споживачем з ЕІС-кодом 56XS000167Q8V00L, що належить відповідачу: за період з 01.01.2022 по 26.02.2022 та внесений в алокацію постачальника ТОВ «ГП «Нафтогаз Трейдинг» (ЕІС-код 56Х930000010610X), становить з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 813,00 м?; з 01.02.2022 по 26.02.2022 - 619,44 м?. Інформація щодо обсягу природного газу, використаного вказаним споживачем в період з 27.02.2022 по 28.02.2022 оператором газорозподільної системи ПрАТ «Маріупольгаз» до інформаційної платформи не надавалась.

Відомості вказані в актах приймання-передачі природного газу та листі №ТОВВИХ-24-1243 від 26.01.2024 щодо обсягу природного газу співпадають.

У відзиві відповідач факт отримання природного газу у спірний період не оспорює, вказуючи лише, що внаслідок проведення бойових дій та тимчасової окупації м.Маріуполь у нього відсутня можливість отримати інформації щодо обсягу фактично отриманого природного газу за приладами обліку за лютий 2022.

Докази направлення акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 як органами поштового зв`язку, так і шляхом направлення на електронну пошту відповідача у матеріалах справи відсутні.

Згідно скріншоту з електронної пошти позивача акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 направлено на адресу електронної пошти відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 12.03.2022.

Акт відповідачем не підписано, мотивована відмова від підписання акту відповідачем на адресу позивача не направлялась. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що акт ним отримано не було.

Згідно з виписки з банківського рахунку, що належить відповідачу, 23.02.2022 останнім здійснено оплату вартості поставленого природного газу в сумі 13 458,41 грн з вказанням у графі «призначення платежу»: « 0712111; 2610; за природний газ за 01.2022р.; акт №1 від 31.01.2022р. дог №04-1190/21-БО-Т від 07.12.2021р.; ПДВ 2243,07».

Таким чином, заборгованість за січень 2022 повністю оплачена. Даний факт сторонами не оспорюється.

Інших доказів оплати заборгованості матеріали справи не містять.

Предмет позовних вимог - стягнення заборгованості в сумі 10 254,20грн, що нарахована за лютий 2022; пені в сумі 2166,02 грн, що нарахована за період з 16.04.2022 по 31.07.2023; 3%річних в сумі 397,80грн за аналогічний період; інфляційних втрат в сумі 1 916,20 грн, що нараховані за період з травня 2022 по липень 2023.

Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

Дослідивши обставини справи та надані докази в їх сукупності та взаємозв`язку, надавши оцінку доводам позивача, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, зважаючи на таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина перша статті 173 ГК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків у відповідності до частини другої статті 11 ЦК України є, зокрема, договори та інші правочини.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина перга статті 174 ГК України).

Згідно з частиною першою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, забовтується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами першою, другою статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 ЦК України).

Частиною першою статті 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи з встановлених обставин у справі, надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд визнає, що між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини на підставі укладеного Договору постачання природного газу №04-1190/21-БО-Т від 07.12.2021, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Зазначений договір укладений у письмовій формі, його зміст не суперечить актам цивільного законодавства, він сторонами не оспорений, не розірваний та у судовому порядку недійсним не визнаний. Суд дійшов висновку, що у спірний період договір діяв.

Оскільки як вбачається з матеріалів справи, правовідносини сторін стосуються сфери постачання природного газу, суд застосовує Закон України «Про ринок природного газу», яким регламентовані правові засади функціонування ринку природного газу України.

За умовами частин першої, третьої статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізично-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Господарський суд також бере до уваги, що відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС), регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 3 розділу І Правил постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.

Пунктом 3 розділу ІІ Правил встановлено, що реєстрація споживача у реєстрі споживачів постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС здійснюється постачальником на період дії укладеного договору постачання природного газу в частині його обов`язку постачати природний газ споживачу.

Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об`єкті споживача (абзац 2 пункту 11 розділу ІІ Правил).

Згідно до пункту 12 розділу II Правил постачання природного газу за підсумками розрахункового періоду, споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати діючому постачальнику копію відповідного акту про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС, постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.

Споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.

У випадку відмови від підписання акту приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору, або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника (абзац 5 пункту 12 розділу II Правил).

За змістом принципу диспозитивності господарського судочинства, визначеного у статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Господарський суд зауважує, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати справу в межах позовних вимог і підстав позову, визначених особою, яка звернулася за захистом до суду.

Враховуючи закріплені Господарським процесуальним кодексом України принципи рівності, змагальності та обов`язковості встановлення судами обставин, що входять до предмета доказування, у відповідності до частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зобов`язаний довести наявність порушення його прав та законних інтересів, У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 12.03.2022 за допомогою електронної пошти направлено на електронну адресу відповідача Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022, що підтверджується наданим скріншотом з електронної пошти позивача. Адреса електронної пошти відповідає адресі електронної пошти відповідача, що вказана у договорі.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

У статті 5 цього Закону визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму (частина перша статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Господарський суд зазначає, що за змістом пункту 12 розділу ІІ Правил постачання природного газу та підпункту 3.5.2 пункту 3.5. договору постачання природного газу №04-1190/21-БО-Т від 07.12.2021, згідно якого Постачальник готує і надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період не вбачається імперативного обов`язку Постачальника підготувати примірники акта приймання-передачі природного газу саме в паперовому вигляді. Тобто, можливість складання даного документа в електронній формі не виключається.

Господарським судом встановлено, що Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 надіслано позивачем на електронну пошту відповідача без накладення електронного цифрового підпису.

Відповідно до положень статті 6 наведеного Закону для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. Суб`єкти електронного документообігу використовують електронні підписи та електронні печатки у випадках, встановлених законодавством, або за домовленістю між відповідними суб`єктами. Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.

Автор електронного документа - фізична або юридична особа, яка створила електронний документ (стаття 1 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

При цьому використання електронного підпису (кваліфікованого електронного підпису) дозволяє провести електронну ідентифікацію особи - процедуру ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають юридичну особу або її представника.

Водночас, відсутність кваліфікованого електронного підпису в документі не свідчать про неможливість ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності відправника, не зумовлює недостовірність певних даних в електронній формі.

Суд приймає до уваги, що Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 підписано від імені ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» представником за довіреністю від 08.12.2021 Тарарєєвим В.Ю. та скріплений відтиском печатки юридичної особи. Обсяг повноважень означеної особи на підписання актів не оспорюється.

З огляду на наведене, суд вважає можливим з достатнім ступенем вірогідності ідентифікувати в Акті приймання-передачі природного газу відправника як ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», тому відсутність електронного підпису в документі не зумовлює недостовірність наведених даних в електронній формі.

Положення пункту 3.5. Договору щодо надання у письмовій формі мотивованої відмови від підписання акту у випадку незгоди з ним відповідачем не було виконане.

Відповідач заперечує факт отримання вказаного акту, не надаючи будь-яких доказів на підтвердження означеного твердження, як то, наприклад, переліку вхідної кореспонденції на електронну скриньку за 12.03.2022, не зазначає про відсутність доступу до електронної пошти у вказаний період. Відповідач у відзиві зазначає як діючу адресу електронної пошти, на яку був направлений акт. Тому суд критично ставиться до означеного твердження відповідача.

Одночасно, в силу положень п. 3.5.4 договору обсяг (об?єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору.

Дані Інформаційної платформи Оператора ГТС, що зазначені в листі №ТОВВИХ-24-1243 від 26.01.2024, відносно обсягу поставленого природного газу за лютий 2022, відповідають даним акту, що складений позивачем. Доказів протилежного не надано.

Згідно з частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов?язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов?язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

Споживач взяв на себе обов?язок у підпункті 4 пункту 6.2 та у п.5.3 Договору своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.

Алгоритм оплати за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) визначено п.5.1 договору, який передбачає, що 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу сплачується до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

При цьому п. 5.1 договору сторонами окремо узгоджено як здійснюється оплата отриманого природного газу, якщо у порушення п. п. 3.5.1.-3.5.2 у відповідний період буде відсутнім підписаний акт приймання-передачі - фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору, який своєю чергою передбачає, що обсяг (об?єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору.

З огляду на такий порядок, що узгоджений сторонами під час укладання договору, суд вважає, що відповідач при наявності факту постачання газу, однак своєчасно не отримавши акт приймання-передачі за відповідний місяць повинен був використати для оплати дані Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягу поставленого природного газу, розрахувавши його вартість за цінами, що передбачені умовами договору та здійснити оплату за алгоритмом, що визначений п.5.1 договору.

Господарський суд наголошує, що як Споживач КНП ММР «ЦПМСД №5 м.Маріуполя» (ЕІС - код: 56XS000167Q8V00L) - є суб`єктом ринку природного газу та має доступ до відомостей щодо споживання природного газу у відповідний період, відображених на Інформаційної платформи (електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет). Об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та може відстежуватися Споживачем і використовуватися для розрахунку вартості природного газу.

Відповідно отримання та підписання актів приймання-передачі природного газу відповідачем не є предумовою, за наявності наведеного вище алгоритму, виникнення зобов`язання з оплати вартості отриманого природного газу. Також для встановлення обсягу природного газу, що отриманий, відсутня відповідно й необхідність безпосереднього отримання показників лічильників за спірний період, на неможливість чого відповідач посилається у відзиві.

Судом встановлений строк остаточного виконання відповідачем грошового зобов?язання з оплати поставленого природного газу за лютий 2022 - до 15.04.2022 включно.

Відповідач не довів належними та допустимими доказами відсутність зобов`язання з оплати поставленого у лютому 2022 в сумі 10 254,20 грн природного газу або належного його виконання.

З приводу позиції відповідача щодо неможливості виконання зобов`язань за договором постачання природного газу у зв`язку з існуванням з 24.02.2022 форс-мажорних обставин, що виникли внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, проведення бойових дій на території м.Маріуполь, господарський суд зазначає таке.

Відповідно до вимог частини 1 статті 617 ЦК України, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення його виконання.

Статтею 218 ГК України також встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення; у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме, зокрема: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначив, що ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи:

-вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності;

-форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловими палатами в Україні та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами шляхом видачі сертифіката.

У розділі 10 Договору визначено, що Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків згідно з цим Договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення Договору, і Сторони не могли передбачити їх (п.10.1). Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. (п.10.2) Сторони зобов`язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства (п.10.3 Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України) (п.10.4) Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови Споживача від сплати Постачальнику вартості природного газу, поставленого до їх настання (п.10.5) Якщо форс-мажорні обставини продовжуються понад один місяць, Сторони вирішують питання про доцільність продовження дії цього Договору. У випадку прийняття рішення про припинення його дії, Сторони укладають відповідну додаткову угоду(п.10.6).

Щодо відкладення на строк дії обставин форс-мажору строку виконання зобов`язань господарський суд виходить з того, що відповідно до статті 617 ЦК України форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №910/8741/22.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками. Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 21.03.2024 у справі №910/6185/23.

Як зазначено вище, у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався, діє й на даний час.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв?язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Загальновідомим фактом є те, що на час розгляду справи має місце ведення активних бойових дій на території Донецької області, зокрема, з 05.03.2022 місто Маріуполь, де зареєстрований та функціонував відповідач, є тимчасово окупованим агресором, облога та обстріли почались з 24.02.2022.

Відповідач вказує, що приміщення, в якому він здійснював діяльність було повністю зруйновано, електроенергія, опалення та природний газ з цього часу не поставлялись, доступ до приміщень через обстріли був неможливим до липня 2022. Означені факти суд під сумнів не ставить, вони не оспорюються, оскільки обставини здійснення тимчасової окупації м.Маріуполь є загальновідомими та не потребують додаткового доведення.

У підтвердження наявності форс-мажорних обставин відповідач послався на В підтвердження наявності форс-мажорних обставин відповідач послався на Лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf, та адресований всім, кого це стосується. Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.97 № 671 1/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами шляхом видачі сертифіката.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереробної сили) встановлено в пункті 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), згідно якому форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (пункт 6.12 Регламенту).

Контекстний зміст статті 14-1 Закону, а також вимоги Регламенту, дають підстави дійти висновку, що сертифікат, про який йдеться у зазначеному Законі, є індивідуальним актом, який стосується конкретних учасників договірних відносин, конкретного договору та конкретних договірних зобов`язань.

Натомість, загальний офіційний Лист Торгово-промислової палати України, розміщений в мережі Інтернет 28.02.2022, не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

З огляду на наведене господарський суд визнає, що у розумінні наведених положень правових актів, Лист ТПП України не є сертифікатом та не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини, що підтверджують неможливість виконання відповідачем договірних зобов`язань з оплати поставленої електричної енергії, тому не визнається судом допустимим і достатнім доказом настання форс-мажорних обставин для конкретної особи.

Сертифікату ж, який був би виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами на підтвердження наявності форс-мажорних обставин щодо виконання договору №04-1190/21-БО-Т від 07.12.2021, відповідач суду не надав.

Господарський суд зауважує, що сторонами у договорі узгоджений певний порядок повідомлення контрагента про настання форс-мажорних обставин, а також надання підтверджуючих документів щодо їх настання, за яким сторони зобов`язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства.

Відповідач не надав доказів, що у письмовому вигляді повідомив позивача про наявність форс-мажорних обставин, що унеможливлюють своєчасне виконання зобов`язань за лютий 2022, протягом 14 днів з дати їх виникнення та надав відповідний Сертифікат про форс-мажорні обставини.

Відповідач також вказує, що у подальшому його діяльність була істотно ускладненою - з 01.04.2022 підприємство частково перебуває у режимі простою, з березня 2022 року обслуговування усіх рахунків підприємства у Державній казначейській службі призупинено. Однак доказів на підтвердження означених фактів, як то, наказів про введення простою на підприємстві, розпорядження щодо призупинення обслуговування рахунків до відзиву не надано.

Виникнення форс-мажорних обставин згідно п.10.5 не є підставою для відмови Споживача від сплати Постачальнику вартості природного газу, поставленого до їх настання, тоді як, як вбачається з листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» №ТОВВИХ-24-1243 від 26.01.2024 обсяг природного газу, включений до акту за лютий 2022, обраховано за період з 01.01.2022 по 26.02.2022, оскільки інформація щодо обсягу природного газу, використаного споживачем в період з 27.02.2022 по 28.02.2022 оператором газорозподільної системи ПрАТ «Маріупольгаз» до інформаційної платформи не надавалась. Тобто, обсяг поставленого обраховується виключно за фактичний період, коли постачання відбувалось.

З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами як настання щодо конкретних правовідносин сторін за договором у спірний період форс-мажорних обставин, так і своєчасного повідомлення позивача у порядку, що визначений договором, про цей факт, засвідчення цих форс-мажорних обставин у встановлений строк, тому підстави звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань за договором №04-1190/21-БО-Т від 07.12.2021 за спірний період внаслідок форс-мажорних обставин відсутні.

Згідно зі ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а норми чинного цивільного і господарського законодавства України не містять винятків про зміну чи невілювання зобов`язань при фінансуванні зобов`язання за рахунок бюджетних коштів, які відсутні.

Виходячи зі змісту приписів ст. 617 ЦК України обставини недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відтак суд вважає, що сукупністю наявних в матеріалах справи доказів документально підтверджено факт неналежного виконання зобов`язань щодо своєчасної оплати поставленого природного газу відповідно до умов зазначеного договору з боку відповідача, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 10 254,20грн підлягають задоволенню.

За приписами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

При цьому, сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №922/4544/16, від 26.04.2018 у справі №910/11857/17, від 16.10.2018 у справі №910/19094/17, від 06.11.2018 у справі №910/9947/15, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 19.02.2019 у справі №910/7086/17, від 10.09.2019 у справі №920/792/18.

Нарахування, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Подібний за змістом правовий висновок викладений в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №920/505/22.

У постанові від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22 Верховний Суд зазначив про те, що правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст.617 ЦК та ст.218 ГК, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язання, передбаченого ч.2 ст.625 ЦК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 397,80грн за період з 16.04.2022 по 31.07.2023. Контррозрахунок відсутній.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних судом встановлено, що він здійснений методологічно правильно, але арифметично невірно. Згідно здійсненого судом розрахунку за допомогою програми «Калькулятор підрахунку штрафів» Інформаційно-правові системи ЛІГА:ЗАКОН сума 3% річних за вказаний період становить 397,81грн, одночасно, згідно ч.2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, відтак позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в цій частині підлягають задоволенню в сумі 397,80грн.

Щодо стягнення інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов?язань»).

Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Об?єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалена постанова від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, згідно п.26 якої визначено методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов?язання виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об?єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.

Згідно розрахунку, доданого до позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 1 916,20 грн, що нараховані за період з травня 2022 по липень 2023. Контррозрахунок відсутній.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат судом встановлено, що він виконаний методологічно та арифметично правильно, позовні вимоги в цій частині задовольняються у повному обсязі.

Щодо стягнення пені суд зазначає наступне.

Приписами частини першої статті 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов?язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов?язання.

Як визначено нормою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов?язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина шоста статті 231 ГК України).

Статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов?язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Господарський суд зауважує, що за змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов?язань встановлюється в договорі за згодою сторін.

У пункті 7.2. договору сторони погодили, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, Споживач зобов?язується сплатити Постачальнику, зокрема, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Умови договору не містять особливостей щодо визначення періоду нарахування пені, як наслідок, слід застосовувати приписи ч.6 ст. 232 ГК України - нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов?язання, якщо інше не встановлено законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов?язання мало бути виконано.

Згідно розрахунку, доданого до позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 2166,02 грн, що нарахована за період з 16.04.2022 по 15.10.2022.Контррозрахунок відсутній.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені судом встановлено, що він здійснений методологічно вірно, арифметично правильно, загальна сума пені за згадуваний період становить 2166,02 грн.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

Норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК на власний розсуд, за внутрішнім переконанням, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з?ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

За частиною 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов?язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов?язань.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов?язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов?язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов?язання, що, своєю чергою, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК та 233 ГК щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №918/289/19.

Окрім того, суд звертається до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.12.2023 у справі № 916/2550/22, щодо нерозумності обсягу відповідальності з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення, а саме враховує наступні висновки: «При вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду належить брати також до уваги ступінь виконання основного зобов?язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов?язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов?язання. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду».

Вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені за ініціативою суду останній враховує істотний вплив збройної агресії проти України на діяльність відповідача, який зареєстрований та здійснював свою діяльність на території м.Маріуполь, що з 05.03.2022 є тимчасово окупованим військами агресора. Відповідач є комунальним підприємством - медичною установою, що надавала відповідні послуги населенню м.Маріуполя. За свідченням останнього, приміщення підприємства є пошкодженим, на час розгляду справи підприємство є переміщеним, всі грошові кошти, які надходять на рахунки відповідача зараз, є коштами отриманими за договорами з Національною службою здоров`я України, призначені для виплати заробітної плати працівників підприємства та закупівлю медичного устаткування та необхідних медикаментів. При цьому, суд враховує, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, та/або доказів настання негативних наслідків та понесення ним збитків саме в результаті порушення умов договору з боку КНП ММР «ЦПМСД №5 м.Маріуполя».

Суд також бере до уваги, що первісно заявлений розмір пені складає 21% суми основного боргу, при цьому пеня не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру кредитор не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат.

З урахуванням викладеного у сукупності, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо зменшення розміру пені до 5% від заявленої суми пені, а саме, до 108,30грн.

Проаналізувавши встановлені обставини, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у справі докази в їх сукупності та взаємозв?язку, господарський суд, враховуючи наведені положення цивільного законодавства та визначені процесуальним законом стандарти доказування, дійшов висновку про часткове задоволення заявленого позову та стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 10254,20грн, пені в сумі 108,30грн, 3%річних в сумі 397,80грн, інфляційних втрат в сумі 1 916,20грн, у задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення пені слід відмовити внаслідок зменшення судом за власною ініціативою.

Розподіл судових витрат

Положення статті 123 ГПК України передбачають, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи (витрат на професійну правничу допомогу, витрат, пов?язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства у відповідності до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.

За п.1 ч.1ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладаються - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, який сплачений за позовними вимогами, що є задоволеними, та сплачений за позовними вимогами, у яких відмовлено внаслідок зменшення розміру пені за ініціативою суду, відшкодовується з відповідача на користь позивача, а саме, в сумі 2422,40грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги №5 м.Маріуполя» про стягнення 14 734,22 грн, у тому числі, основного боргу в сумі 10 254,20грн; пені в сумі 2166,02 грн; 3%річних в сумі 397,80грн; інфляційних втрат в сумі 1 916,20 грн - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги №5 м.Маріуполя» (адреса місцезнаходження: 87545, Донецька область, місто Маріуполь, вул. Українського козацтва, буд.56, ідентифікаційний код 42278319) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (адреса місцезнаходження: 04116, місто Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 42399676) основну заборгованість в сумі 10254,20грн; пеню в сумі 108,30грн; 3%річних в сумі 397,80грн; інфляційні втрати в сумі 1916,20грн, судовий збір в сумі 2422,40грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 31.03.2025.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Устимова