Постанова від 20.03.2025 по справі 154/4173/21

Справа № 154/4173/21 Головуючий у 1 інстанції: Каліщук А. А. Провадження № 22-ц/802/351/25 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,

з участю :

секретаря судового засідання Губарик К. А.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Шведа А. І.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Луцькуцивільну справуза позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Полігон», треті особи без самостійних вимог ОСОБА_4 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон», про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою відповідача Комунального підприємства «Полігон» на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23 січня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що йому на праві власності належить автомобіль марки «Dodge Journey Crossroad», 2018 року випуску, р.н.з. НОМЕР_1 .

Вказував, що 31.05.2021 о 14:30 годині у Волинській області в м. Володимирі по вул. Репіна сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «ГАЗ 3309-354», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить на праві власності КП «Полігон», котрим керував водій даного підприємства ОСОБА_4 .

Згідно з матеріалами справи про адміністративне правопорушення водій КП «Полігон» не врахував дорожню обстановку, не дотримав безпечного бокового інтервалу та здійснив зіткнення із припаркованим автомобілем позивача, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 29.06.2021 ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено стягнення в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Позивач зазначав, що на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН». Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 130000 гривень, франшиза - 2600 гривень.

Вказував, що ПрАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН» здійснила йому страхове відшкодування на суму 127 400 гривень.

Згідно з висновком експерта №16 від 16.06.2021 матеріальний збиток становить 205963,53 гривні.

Різниця між реальними збитками та отриманим страховим відшкодуванням становить 78563,53 гривні.

З метою досудового врегулювання спору відповідачу було направлено претензію про відшкодування частини матеріального збитку в сумі 78563,53 грн, яку не покриває поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Однак відповідач добровільно не відшкодував даний розмір матеріального збитку.

Також зазначав, що внаслідок протиправних дій йому було заподіяно моральну шкоду в розмірі 15000 грн, яка полягає у душевних стражданнях, які він пережив та переживає внаслідок пошкодження його майна.

Оскільки шкода завдана внаслідок ДТП з вини ОСОБА_4 , який керував транспортним засобом у зв`язку з виконанням трудових обов`язків у КП «Полігон», а тому відповідно до ст. ст. 1172, 1187 ЦК України шкода відшкодовується КП «Полігон», а не безпосередньо винним водієм.

На підставі наведеного позивач просив суд стягнути із відповідача в його користь 78563,53 грн матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, 15000 грн моральної шкоди, витрати на проведення експертизи в розмірі 5500 грн, 1826 грн судового збору.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23 січня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто із КП «Полігон» на користь ОСОБА_3 78563,53 гривні матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди відмовлено. Стягнуто із КП «Полігон» на користь ОСОБА_3 1533 грн судового збору та 4617,80 грн витрат, пов`язаних із проведенням експертизи.

Не погодившись із даним рішенням суду, КП «Полігон» подало апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування усіх фактичних обставин справи та не дослідження в повному обсязі та ненадання належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, формальне вивчення обставин справи, просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_3 не може бути належним позивачем у даній справі з огляду на те, що ДТП відбулась 31.05.2021 року, а згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_3 став власником ТЗ 31.07.2021 року. Відповідно до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, вбачається що законним володільцем була інша особа, а саме ОСОБА_5 . Вважає, що надані позивачем договір купівлі-продажу та акт прийняття-передачі автомобіля не заслуговують на увагу, оскільки дані документи були подані стороною позивача лише після того, як стороною відповідача було поставлено під сумнів належність автомобіля позивачу. З даних документів вбачається, що підпис ОСОБА_3 у договорі купівлі-продажу та акті прийому-передачі не відповідає його підпису в паспорті громадянина України, в позовній заяві, а також на завірених документах, які були долучені до позовної заяви. Зазначає, що дані документи також викликають сумнів, так як не завірені жодною печаткою, а представники вказаної фірми на виклик суду в судове засідання не з`явились. Також вказує,що зазначені письмові докази не можуть братись до уваги судом, так як подані з порушенням норм цивільного процесуального законодавства.

На думку апелянта, заявлені матеріальні збитки є завищеними, нічим не обґрунтованими. Зазначає, що оскільки автомобіль на час звернення з позовом до суду відремонтований (про що неодноразово стверджувала сторона позивача), то висновок не є визначальним доказом розміру завданих збитків, оскільки у ньому зазначені лише можливі суми, які можуть бути понесені позивачем. Докази на підтвердження понесених позивачем реальних витрат на здійснення відновлювального ремонту у встановлений процесуальним законодавством термін до суду не подані.

Апелянт вважає, що висновок не може бути застосовано як доказ. У висновку зазначена ринкова вартість транспортного засобу, яка становить 429 638,34 грн, що не відповідає договору купівлі-продажу, де вказано, що вартість придбаного транспортного засобу становить 217 416,67 грн. Також не взято до уваги, що з долученого до справи звіту про історію транспортного засобу в системі CARFAX вбачається, що транспортний засіб раніше вже перебував в дорожньо-транспортних пригодах.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не поданий.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В судовому засіданні представник позивача Галащук С. Ю. заперечив щодо задоволення вимог апеляційної скарги.

Представник відповідача ОСОБА_2 та представник третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_6 просили апеляційну скаргу задовольнити з мотивів, наведених у ній.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи із відповідача КП «Полігон», яке несевідповідальність зашкоду,завдану їхнімпрацівником привиконанні трудовихобов`язків, завдану майнову шкоду у розмірі 78563 грн 53 коп., суд першої інстанції виходив із різниці між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та виплаченим страховим відшкодуванням. Враховуючи доведеність та обґрунтованість вимог, судом задоволено вимоги позивача про стягнення витрат, понесених позивачем на сплату судовогозбору тавитрат,пов`язаних ізпроведенням експертизи. Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди, суд дійшов висновку, що позивач не довів жодними належними, достатніми, достовірними доказами обставини спричинення йому моральної шкоди.

Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині задоволених вимог позову, то відповідно до норм ст.367 ЦПК України, в решті рішення суду апеляційним судом не переглядається та на предмет законності й обґрунтованості не перевіряється.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідають обставинам справи та ґрунтуються на доказах, яким дана правильна правова оцінка.

Судом встановлено, що 31.05.2021 о 14:30 годині у м. Володимирі Волинської області на вул. Репіна водій автомобіля «ГАЗ 3309-354», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_4 не врахував дорожню обстановку, не дотримав безпечного бокового інтервалу та здійснив зіткнення із припаркованим автомобілем марки «Dodge Journey», чим порушив п. 13.1. ПДР, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 29.06.2021 ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього стягнення в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Отже, внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху відбулась ДТП 31.05.2021, в результаті якої автомобіль «Dodge Journey»,2018 року випуску, отримав механічні пошкодження.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з наказом №120-ОС від 30.10.2020 ОСОБА_4 з 02.11.2020 працює водієм транспортного засобу в КП «Полігон» і ДТП сталась під час виконання ним своїх трудових обов`язків, що не оспорюється сторонами в справі.

Полісом № АР/5289666 від 18.03.2021 підтверджується, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ГАЗ 3309-354», н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Еталон». Ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, становить 130000 гривень. Також встановлена франшиза у розмірі 2600 гривень.

Висновком експерта з оцінки відновлювального ремонту автомобіля від 16.06.2021 підтверджується, що вартість матеріального збитку, заподіяного позивачу внаслідок ДТП, становить 205963,53 гривні.

Із виписки про надходженню коштів по картковому рахунку ОСОБА_3 встановлено, що на виконання умов договору страхування обов`язкової цивільно-правової відповідальності від 18.03.2021 ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» здійснила ОСОБА_3 виплату страхового відшкодування в загальному розмірі 127400 гривень (130 000 грн ( ліміт відповідальності) 2600 грн франшизи).

Таким чином, різниця між фактичним розміром матеріального збитку (205963,53 грн) і страховою виплатою (127 400 грн) становить 78563,53 гривні (205963,53 -127400), яка в добровільному порядку не відшкодована позивачу.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені нормами статті 1166 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 1166, ст. 1187 ЦК України шкода, заподіяна особі або майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки незалежно від наявності вини.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується за правилами ч. 1 ст. 1188 ЦК України: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного).

Згідно із ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Оскільки ДТП сталась з вини водія ОСОБА_4 , який на момент ДТП працював водієм у КП «Полігон» і на відповідній правовій підставі керував автомобілем марки «ГАЗ 3309-354», н.з. НОМЕР_2 , що належить даному підприємству, під час виконання трудових обов`язків, тому висновок суду про те, що саме КП «Полігон» несе відповідальність за шкоду, завдану їхнім працівником, є правильним.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон № 1961-IV), у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц зазначено, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови винною особою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

Отже, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу.

Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку підстави для покладення відповідальності на страхувальника відсутні.

Аналогічні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 641/10491/15-ц.

Місцевий суд встановив, що розмір завданої ОСОБА_3 шкоди є більшим за визначений договором про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ліміт відповідальності, а тому дійшов обґрунтованого висновку про те, що для повного відшкодування завданої працівником КП «Полігон» шкоди він зобов`язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Також колегія суддів погоджується із визначеним судом розміром матеріального збитку, завданого позивачу як власнику пошкодженого транспортного засобу.

Визначаючи розміртакої різниці,суд належнимчином врахував,що відповіднодо пункту1частини другоїстатті 22ЦК Українизбитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Під час визначення розміру збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, необхідно враховувати складові цих збитків відповідно до змісту частини другої статті 1192 ЦК України, а саме: реальна вартість втраченого майна на момент розгляду справи або ж виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

На підтвердження розміру майнової шкоди позивачем надано суду висновок експерта з оцінки відновлювального ремонту автомобіля від 16.06.2021. З його змісту встановлено, що вартість матеріального збитку, заподіяного позивачу внаслідок ДТП, становить 205963,53 гривні.

Отже, вирішуючи спір, судом першої інстанції обгрунтовано визначено розмір майнової шкоди шляхом вирахування різниці між фактичним розміром матеріального збитку (205963, 53 грн) та отриманим страховим відшкодуванням (127 400 грн 00 коп.), що становить 78563,53 грн 28 коп.

Разом з тим, судом не береться до уваги покликання сторони відповідача на те, що ОСОБА_3 не був законним власником чи володільцем пошкодженого автомобіля, а відтак, і не є належним позивачем, оскільки таке спростовано матеріалами справи, зокрема, наданим позивачем договором № ТІМТ-170180/2021 купівлі-продажу транспортного засобу від 26.05.2021 року, яким підтверджено, що даний автомобіль ним було придбано в ПП «Тімтрейд» (7918) та отримано для користування за актом приймання-передачі від 26.05.2021. На підставі даних документів позивачем було здійснено державну реєстрацію вказаного транспортного засобу в органах МВС у липні 2021 року (а.с.79-94).

Крім того, страхова компанія також взяла до уваги як доказ належності ОСОБА_3 пошкодженого автомобіля, оскільки суму страхового відшкодування в розмірі 127400 грн виплатила саме йому, а не іншій особі, що вбачається із виписки з банківського рахунку ОСОБА_3 (а.с.12).

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки їм була надана належна правова оцінка, з якою колегія суддів погоджується, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, судом повно з`ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, вірно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою до скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача Комунального підприємства «Полігон» залишити без задоволення.

Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23 січня 2025 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді