Рішення

від 21.03.2025 по справі 599/65/25

ЗБОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 599/65/25

Номер провадження 2/599/69/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2025 р. Зборівський районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Чорної В. Г., за участю секретаря судового засідання Грицай О.П., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Комунального некомерційного підприємства "Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради" Терлюк Ігоря Ярославовича, представника відповідача Козівської селищної ради Кутнів Людмили Євгенівни, представника третьої особи Добалюк А.Б. Притули Оксани Богданівни, розглянувши в м. Зборові в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференцзв`язку у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до секретаря Козівської селищної ради, голови Козівської селищної ради, Комунального некомерційного підприємства "Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради", Козівської селищної ради, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання незаконними та скасування розпорядження, наказів та поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

виклад позицій сторін.

09 січня 2025 року ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Авдєєнко В.В., звернувся в суд з позовом до секретаря Козівської селищної ради, голови Козівської селищної ради, Комунального некомерційного підприємства "Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради" (далі КНП «Козівська ЦРЛ КСР»), Козівської селищної ради, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання незаконними та скасування розпорядження, наказів та поновлення на роботі.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23 грудня 2024 року секретарем Козівської селищної ради підписано розпорядження Козівського селищного голови №620, у відповідності до якого передбачено звільнити позивача 26 грудня 2024 року з роботи, з посади директора КНП "Козівська ЦРЛ КСР" на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 статті 36Кодексу законівпро працю України внаслідок закінчення строку дії трудового договору.

26 грудня 2024 року заступником директора КНП «Козівська ЦРЛ КСР» видано наказ №550ос про звільнення позивача з роботи, з посади директора КНП «Козівська ЦРЛ КСР» на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 статті 36Кодексу законівпро працю України внаслідок закінчення строку дії трудового договору. Крім того, заступником директора КНП «Козівська ЦРЛ КСР» 26 грудня 2024 року також було видано наказ №549ос про звільнення позивача з роботи, з посади лікаря-хірурга КНП «Козівська ЦРЛ КСР» 0,5 ставки.

Вважає, що вказані розпорядження та накази є неправомірними та підлягають скасуванню виходячи з норм ч. 2 ст. 19 Конституції України та згідно з позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 19 серпня 2022 року у справі № 160/4933/20, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися принципу публічного права, тобто діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії (приймати рішення), не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Законодавством не передбачено можливості ухвалення роботодавцем рішення про звільнення працівника з підстав закінчення терміну дії трудового договору зазделегідь до закінчення терміну дії трудового договору.

Зазначає, що звільнення позивача з посади керівника КНП «Козівська ЦРЛ КСР» є виключним повноваженням Козівського селищного голови, згідно з п. 10 ч. 4 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування", а тому спірне розпорядження було прийнято секретарем Козівської селищної ради з перевищенням наданих йому законодавством повноважень.

В зв`язку з чим просив дане розпорядження визнати незаконним та скасувати, а позивача поновити на роботі, на посаді директора КНП «Козівська ЦРЛ КСР».

День звільнення є останнім робочим днем працівника. Це випливає як із системного аналізу норм КЗпП, так і обумовлено у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.92. Аналогічні висновки наведено у постанові Верховного Суду від 20.05.20 у справі №560/796/17.

Оскільки 26 грудня 2024 року був останнім днем роботи позивача, то у зазначений день саме позивачу належали повноваження приймати на роботу та звільняти з роботи працівників згідно з п. 11 контракту від 27 грудня 2019 року, а заступник директора Добалюк А.В. такими повноваженнями наділений не був. На останнього було покладено виконання обов`язків керівника КНП «Козівська ЦРЛ КСР» лише з 27 грудня 2024 року на підставі наказу Відділу соціального захисту та охорони здоров`я Козівської селищної ради №124-од від 26 грудня 2024 року.

Таким чином, вважає накази №549ос та №550ос, що прийняті заступником директора КНП «Козівська ЦРЛ КСР» з перевищенням наданих йому повноважень. Крім цього, вказує , що у заступника директора КНП «Козівська ЦРЛ КСР» Добалюка А.В. не було й правових підстав для прийняття оспорених наказів.

Звільнення позивача з посади керівника КНП «Козівська ЦРЛ КСР» є виключним повноваженням Козівського селищного голови згідно з п. 10 ч. 4 ст. 42 Закону України "Про місцеве самовряджування", а тому наказ №550ос від 26 грудня 2024 року прийнято особою, якій відповідні повноваження не належали.

Згідно з наказом №549ос від 26.12.24 позивача звільнено з посади лікаря-хірурга 0,5 ставки, а підставою прийняття такого наказу зазначено розпорядження Козівського селищного голови №620 від 23 грудня 2024 року.

Разом з тим, вказаним розпорядженням передбачено звільнити позивача з посади директора, а не лікаря-хірурга, а законодавством не передбачено, що у разі звільнення керівника з його посади він підлягає звільненню з інших посад, які обіймав на такому підприємстві.

Таким чином, спірні накази заступника директора КНП «Козівська ЦРЛ КСР» слід визнати незаконними та скасувати, а позивача поновити на посаді лікаря-хірурга КНП «Козівська ЦРЛ КСР» на 0,5 ставки.

Також зазначає, що 23 жовтня 2024 року позивачем подано на ім`я Козівського селищного голови заяву про продовження терміну дії контракту від 27 грудня 2019 року на новий термін. Право на продовження контракту передбачене п. 27 контракту, а також п. 26 типової форми контракту, затвердженої постановою КМУ №792 від 21 серпня 2019 року.

На зазначену заяву позивач одержав лист від Козівського селищного голови №01- 2138/09 від 23 жовтня 2024 року, у відповідності до якого позивачу відмовлено в продовженні контракту на підставі п. 27 постанови КМУ №1094 від 27.12.17 з урахуванням змін, внесених постановою КМУ №840 від 23.07.24, у відповідності до якого одна і та сама особа не може бути керівником одного і того ж закладу охорони здоров`я більше як два строки підряд. Оскільки позивач обіймав посаду директора КНП "Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради" з 11 грудня 2014 року, то 26 грудня 2024 року в позивача закінчився вже третій строк перебування на посаді.

Такі підстави відмови у продовженні терміну дії контракту представник позивача просить визнати незаконними. Оскільки позивач обіймав посаду керівника вказаного закладу охорони здоров`я на підставі укладених контрактів з попереднім власником лікарні - Козівською районною радою. На час укладення таких контрактів призначення на посаду проводилось не на конкурсних засадах, а за рішенням власника.

Умова, передбачена п. 27 постанови КМУ №1094 від 27 грудня 2017 року стосовно кількості термінів обіймання посади стосується лише осіб, яких призначають на посаду керівника закладу охорони здоров`я на конкурсних засадах. На конкурсних засадах позивач був призначений на посаду керівника відповідного закладу охорони здоров`я вперше 27 грудня 2019 року, у зв`язку з чим на конкурсних засадах позивач обіймав посаду директора КНП "Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради" лише один термін - з 27 грудня 2019 року по 26 грудня 2024 року.

Крім того, зазначає, що умова, передбачена п. 27 вказаної постанови КМУ є дискримінаційною, суперечить вимогам ст. 22, 24, 43, 64 Конституції України, прийнята Кабінетом Міністрів України всупереч наданим йому повноваженням, а тому до застосування не підлягає. Так як, згідно з ч. 1 ст. 8 Конституції України - Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

В силу вимог ч. 1 ст. 43 Конституції кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

У відповідності до ч. 2 ст. 24 Конституції України не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Крім того, ч.ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України обумовлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Вказує, що в силу вимог ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Тому обмеження права позивача на працю - на посаді керівника комунального закладу охорони здоров`я за ознакою обмеження кількості термінів обіймання такої посади суперечить Конституції України.

Крім цього, зазначає, що п. 27 постанови КМУ №1094 від 27 грудня 2017 року в цій частині суперечить вимогам ст. 16 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я".

Так, ст. 16 вказаного закону обумовлено, що керівником закладу охорони здоров`я незалежно від форми власності може бути призначено лише особу, яка відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Керівники державних та комунальних закладів охорони здоров`я призначаються на посаду уповноваженим виконавчим органом управління власника закладу охорони здоров`я на конкурсній основі шляхом укладання з ними контракту на строк від трьох до п`яти років. Порядок проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров`я та порядок укладання контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я, а також типова форма такого контракту затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Вважає, що будь-яких обмежень щодо термінів обіймання посади керівника комунального закладу охорони здоров`я Законом не передбачено, на відміну від керівника закладу вищої освіти (ст. 42 Закону України "Про вищу освіту", керівника Верховного Суду, керівника касаційного суду (ст. ст. 40, 42 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до п. 1 Порядку, затвердженого постановою КМУ №1094 від 27 грудня 2017 року, останній визначає механізм проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров`я, тобто не покликаний визначати будь-які обмеження щодо кількості термінів, які особа може обіймати посаду керівника закладу охорони здоров`я. Кабінету Міністрів України не були і не можуть бути делеговані повноваження обмежувати конституційні права громадян.

Вважає обмеження щодо кількості термінів обіймання посади керівника закладу охорони здоров`я були введені лише у 2024 році, а згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

На думку представника позивача, спірні положення п. 27 постанови КМУ №1094 від 27 грудня 2017 року не могли бути підставою для відмови позивачу у продовженні терміну дії контракту.

Із зазначених у позовній заяві обґрунтувань, які представник позивача підтримав в судовому засіданні, просив відмову Козівського селищного голови у продовженні позивачу терміну дії контракту від 27 грудня 2019 року визнати незаконною, а контракт від 27 грудня 2019 року вважати продовженим на новий термін - 5 років, на тих самих умовах, що передбачені контрактом від 27 грудня 2019 року з урахуванням доповнень, внесених додатковими угодами від 07 серпня 2020 року та від 31 грудня 2020 року.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження секретаря Козівської селищної ради №620 від 23 грудня 2024 року. Визнати незаконними та скасувати накази КНП «Козівська ЦРЛ КСР» №549ос та 550ос від 26 грудня 2024 року.

Поновити позивача на роботі в КНП «Козівська ЦРЛ КСР» на посаді директора.

Поновити позивача на роботі в КНП «Козівська ЦРЛ КСР» на посаді лікаря-хірурга на 0,5 ставки.

22 січня 2024 року через підсистему «Електронний суд» представник відповідача Козівської селищної ради Кутнів Л.Є. подала відзив на позовну заяву, у якому заперечувала щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань Козівську селищну раду зареєстровано як юридичну особу.

Посадові особи юридичної особи представляють її інтереси у відносинах з іншими особами, тобто уособлюють саму юридичну особу у правовідносинах з іншими особами.

Позивач, звертаючись до суду із цим позовом, зазначив, відповідачем Козівського селищного голову Добалюка С.В. та секретаря селищної ради Барилка Д.Л.

Так, позивач заявив вимоги до Козівського селищного голови Добалюка С.В., щодо поновлення позивача на роботі в КНП «Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради» на посаді директора та визнати незаконною відмову у продовженні дії контракту та до секретаря селищної ради Барилка Д.Л. щодо визнання незаконним та скасування розпорядження №620 від 23.12.2024 року.

Зміст вказаних вимог свідчить про те, що вони спрямовані до Козівського селищного голови Добалюка С.В. та секретаря селищної ради Барилка Д.Л. як до посадової особи Козівської селищної ради та стосуються їх професійної діяльності. Жодних позовних вимог до Добалюка С.В. та Барилка Д.Л. як фізичної особи позов не містить. Оскільки, Козівська селищна рада є юридичною особою - самостійним суб`єктом у цивільних правовідносинах, позовні вимоги у цій справі пред`явлені до її посадових осіб, то саме рада має відповідати за цими вимогами, оскільки у цивільних відносинах посадові особи юридичних осіб не діють як самостійні суб`єкти.

За таких підстав Козівський селищний голова Добалюк С.В. та секретар селищної ради Барилко Д.Л. не можуть бути відповідачами у цій справі як фізичні особи, наділені процесуальною дієздатністю, оскільки є посадовими особами Козівської селищної ради, тобто юридичної особи, від імені якої вони діяли у відносинах із позивачем. Козівська селищна рада вважає за доцільне виключити з числа відповідачів Козівського селищного голову Добалюка Сергія Володимировича та секретаря селищної ради Барилка Дмитра Леонідовича.

Позовна вимога позивача визнати незаконним та скасувати розпорядження №620 від 23 грудня 2024 року не підлягає до задоволення так як пункт 3 статті 5 Регламенту Козівської селищної ради VIII скликання, затвердженого рішенням першої сесії Козівської селищної ради «Про Регламент Козівської селищної ради восьмого скликання» від 27.11.2020 року №4 передбачає, що секретар селищної ради у разі дострокового припинення повноважень селищного голови чи неможливості виконання ним своїх повноважень здійснює повноваження селищного голови (оригінал Регламенту знаходиться у Козівській селищній раді).

Неможливість виконання Козівським селищним головою своїх повноважень підтверджується розпорядженням Козівського селищного голови №595 від 17.12.2024 року «Про надання відпустки ОСОБА_4 ».

Згідно вказаного розпорядження ОСОБА_4 перебував у відпустці тривалістю 5 календарних днів з 23 по 27 грудня 2024 року включно.

За таких підстав у секретаря селищної ради Барилка Д.Л. виникло право на видачу розпорядження Козівського селищного голови від 23.12.2024 року №620 «Про звільнення ОСОБА_2 »

Крім того, секретар селищної ради Барилко Д.Л. діяв відповідно до норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Регламенту Козівської селищної ради VIII скликання, оскільки видача розпоряджень секретарем селищної ради передбачає організаційні заходи для забезпечення безперервного функціонування Козівської селищної ради та її виконавчих органів.

Щодо поновлення позивача на роботі в КНП «Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради» Козівська селищна рада вважає їх безпідставними оскільки положення трудового законодавства свідчать про те, що трудовий договір - це угода між працівником та власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою. Працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, та дотримуватись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 23 КЗпП України, трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Підставою для укладення строкового трудового договору на вимогу працівника є його заява про прийняття на роботу, в якій вказуються обставини або причини, що спонукають працівника найматися на роботу за строковим трудовим договором, а також строк, протягом якого він працюватиме. При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт). Строк, на який працівник наймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором.

Аналогічні за змістом правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі 727/12528/21

У пункті 2 частини 1 статті 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є, зокрема, закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення

У пункті 23 укладеного між сторонами трудового контракту зазначено, що підставами для розірвання контракту є закінчення терміну його дії. При цьому відповідно до пункту 27 контракту передбачено, що він може бути продовжений або укладений на новий термін чи інший термін за угодою сторін за два місяці до закінчення терміну його дії, проте така угода відсутня, а відтак відсутня воля однієї із сторін щодо його продовження, що у свою чергу є підставою для припинення трудових відносин у зв`язку із закінченням терміну контракту.

Відсутність у контракті положення про автоматичне продовження строку дії чи його переукладення на новий строк лише на підставі звернення однієї зі сторін свідчить про те, що сторони повинні діяти відповідно до чинного законодавства та умов самого контракту.

Враховуючи вище наведене підстав для продовження контракту від 27.12.2019 року, укладеного між позивачем і Козівською селищною радою, на новий термін, 5 років, на тих самих умовах, що передбачені контрактом від 27.12.2019 року з урахуванням доповнень, внесених додатковими угодами від 07.08.2020 та від 31.12.2020 року немає.

Щодо дискримінаційності обмежень на кількість термінів перебування на посаді: Козівєька селищна рада вважає, що постанови Кабінету Міністрів України, що регулюють обмеження на кількість термінів для керівників закладів охорони здоров`я, відповідають Конституції України і не є дискримінаційними. Це обмеження має на меті забезпечення ротації керівників та покращення управління в сфері охорони здоров`я.

А відтак підстав для визнання незаконною відмови Козівського селищного голови Добалюка С.В. від 23.10.2024 року у продовженні терміну дії контракту від 27.12.2019 року немає.

За таких підстав, Козівська селищна рада не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги щодо визнання незаконним та скасувати розпорядження №620 від 23.12.2024 року та визнання незаконною відмови Козівського селищного голови Добалюка С.В. від 23.10.2024 року у продовженні терміну дії контракту від 27.12.2019 року.

Щодо позовних вимог до КНП «Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради визнати незаконними та скасувати накази №549ос та №550ос від

року та поновлення позивача на роботі Козівська селищна рада вважає, що вказані накази були видані заступником директора КНП "Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради" на підставі розпорядження Козівського селищного голови.

Звільнення з посади лікаря-хірурга (0,5 ставки) є правомірним, оскільки трудовий договір (контракт) із позивачем пов`язаний із його статусом директора, а умови контракту не передбачають, що така посада за сумісництвом переводиться в основне місце роботи. В суді представник відповідача Козівської селищної ради Кутнів Л.Є. просила у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, свої доводи обґрунтовувала змістом відзиву.

24 січня 2024 року через підсистему «Електронний суд» представник відповідача КНП «Козівська ЦРЛ КСР» подав відзив на позовну заяву (відзив аналогічного змісту надійшов до суду поштовою кореспонденцією 27 січня 2024 року), у якому заперечував щодо задоволення позовних вимог, оскільки власник не висловив бажання продовжити трудові відносини із працівником після закінчення строку дії контракту, тому звільнення позивача проведено з додержанням вимог чинного законодавства у зв`язку з закінченням строку дії контракту. Чинне законодавство не . передбачає можливості поновлення працівника на роботі після закінчення строку дії контракту в судовому порядку просив у задоволенні вимог позивача відмовити.

Відповідно до запису в трудовій книжці позивача звільнено з роботи посади директора КНП «Козівська ЦРЛ КСР» на підставі п.2 ч.І ст.36 КЗпП України в зв`язку із закінченим строку дії трудового договору (контракту) з 26 грудня 2024 року на підставі розпорядження за підписом секретаря Козівської селищної ради Барилко Д.Л. №620 від 23 грудня 2024 року.

З метою дотримання вимог трудового законодавства, наказом №550ос від 26.12.2024 КНП «Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної Ради» Позивача 26.12.2024р. звільнено з роботи з посади директора КНП «Козівська ЦРЛ Козівської селищної Ради» на підставі п.2 ч.І ст.36 КЗпП України в зв`язку із закінченням строку дії трудового договору(контракту), але не як підставу для звільнення, а лише для дотримання процедури, передбаченої ч. 1 ст. 47 КЗпП України, щоб видати позивачу у день звільнення копію наказу про звільнення та провести відповідні розрахунки при звільненні.

Отже Наказ №550ос від 26.12.2024 КНП «Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної Ради» про звільнення Позивача 26.12.2024р. з роботи з посади директора КНП «Козівська ЦРЛ Козівської селищної Ради» на підставі п.2 ч.І ст.36 КЗпП України в зв`язку із закінченням строку дії трудового договору(контракту) було винесено виключно на Підставі розпорядження Козівського селищного голови №620 від 23.12.2024р. як власника.

Оскільки сторони на умовах контракту не продовжили строк його дії, після 26 грудня 2024 року позивача не допустили до роботи, тобто трудові відносини припинені фактично, що свідчить про волевиявлення роботодавця припинити трудові правовідносини із позивачем, то, датою припинення контракту за закінченням строку його дії є 26 грудня 2024 року, то є підставою для звільнення позивача з цієї дати відповідно до п.2 ч.І ст. 36 КЗпП України.

Вважає, що відсутні підстави для поновлення позивача на посаді директора КНП «Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної Ради» та продовження строку дії контракту, в зв`язку з чим не підлягають задоволенню вимоги про визнання незаконним та скасування наказу №550ос від 26 грудня 2024 року, оскільки ці вимоги є похідними.

Звертає увагу суду, що згідно до листа Міністерства економіки України від 24 червня 2024 року № 4701-05/45070-09, якщо працівник, який працює у роботодавця за сумісництвом, бажає працювати у нього роботодавця за основним місцем роботи, то таку процедуру слід реалізувати через механізм звільнення працівника з місця роботи за сумісництвом та прийняття його на основне місце роботи. Це пов`язано з тим, що законодавство про працю не містить механізмів переведення працівників з основного місця роботи на роботу за сумісництвом та навпаки.

Відповідач КНП «Козівська ЦРЛ КСР» вважає, що працівник не може працювати за сумісництвом не маючи при цьому основного місця роботи.

Отже Наказ №549ос від 26.12.2024 відповідно до якого звільнено позивача 26 грудня 2024 року з роботи посади лікаря-хірурга на 0.5 ставки як сумісника КНП «Козівська ЦРЛ КСР» винесено виключно на підставі розпорядження голови Козівської селищної ради №620 від 23 грудня 2024 року, як волевиявлення власника та в зв`язку з тим що працівник не може працювати за сумісництвом, не маючи при цьому основного місця роботи з вищенаведених підстав, а тому відсутні підстави для поновлення позивача на посаді лікаря-хірурга на 0.5 ставки, як сумісника КНП «Козівська ЦРЛ КСР»

Вважає, що звільнення позивача з КНП «Козівська ЦРЛ КСР» відбувалося у відповідності до вимог трудового законодавства, а тому у задоволенні позовних вимог просив суд відмовити в повному обсязі. Під час розгляду справи в суді підтримав зазначені у відзиві заперечення щодо задоволення вимог позивача, обґрунтовуючи їх вказаними у ньому обставинами, нормами права та судовою практикою при вирішенні аналогічних спірних питань.

07 лютого 2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшли пояснення представника третьої особи Добалюка А. В. із викладеними міркуваннями з приводу предмета спору, згідно яких вважає доводи позивача такими, що не базуються на нормах закону щодо винесених наказів заступника директора КНП «Козівська ЦРЛ КСР» Добалюка Андрія Володимировича № 549ос від 26 грудня 2024 року про звільнення позивача з посади лікаря-хірурга 0,5 ставки та № 550ос від 26 грудня 2024 року про звільнення позивача з роботи з посади директора КНП "Козівська ЦРЛ КСР" є незаконними та прийняті з перевищенням повноважень, оскільки 26 грудня 2024 року був останнім днем роботи позивача, а тому не можна було його звільняти цим днем.

Вважає, що оскаржувані накази були видані на підставі розпорядження власника - Козівської селищної ради від 26.12.2024 р. Відтак, первинним документом, який слугував підставою видачі наказів, є рішення власника.

Поряд із цим, згідно з ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Відтак, строк, на який укладено контракт, визначено саме ним. Згідно з п. 29 Контракту від 27 грудня 2019 року цей контракт діє з 27 грудня 2019 року до 26 грудня 2024 року, тому останнім днем роботи позивача був 26 грудня 2024 року.

Згідно з п. 2.24 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом № 58 від 29 липня 1993 року днем звільнення вважається останній день роботи.

Отже, датою звільнення зазначено 26 грудня 2024 року правомірно, оскільки цей день - є останнім робочим днем.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.07.2022 року у справі №487/1448/20 (провадження № 61-10512св2) зазначено, що "закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна зі сторін трудового договору - працівник, власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.

Оскільки власник не висловив бажання продовжити трудові відносини із працівником після закінчення строку дії контракту, то звільнення Позивача проведено з додержанням вимог чинного законодавства у зв`язку з закінченням строку дії контракту. Чинне законодавство передбачає можливості поновлення працівника на роботі після закінчення строку контракту в судовому порядку".

Отже, припиненням трудового договору у зв`язку із закінченням строку його дії не потребує заяви чи будь -якого волевиявлення працівника. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п.2 ч.І ст. 36 КЗпП України. Тому контракт припиняється за закінченням строку його дії. Винятком з цього правила є фактичне продовження трудових відносин, коли жодна з сторін за закінченням строку дії трудового договору не поставила вимогу про їх припинення. У такому випадку дія трудового договору вважається продовженою на невизначений строк (стаття 39-1 КЗпП України), а у випадку, коли трудові відносини не можуть бути встановленні на невизначений строк на строк, передбачений законодавчими актами.

Оскільки власник не висловив бажання продовжити трудові відносини із позивачем після закінчення строку дії контракту, то звільнення Позивача проведено з додержанням вимог чинного законодавства у зв`язку з закінченням строку дії контракту.

Стосовно твердженняпозивача пронезаконність оскаржуванихним розпорядженьта наказівз оглядуна те,що нимподана заявавід 23.10.2024р.,якою вінповідомив власникапро бажанняпродовжити контракт,то данийаргумент незамінює собоюволі власника, який не бажав продовжувати контракт на новий строк та додатково послався на вимоги Постанови КМУ від 27 грудня 2017 року № 1094, до якої внесені зміни 23 липня 2024 року щодо неможливості обіймати посаду керівника комунального закладу охорони здоров`я два строки підряд.

Щодо твердження про незаконність наказу № 549ос від 26 грудня 2024 року про звільнення позивача з посади лікаря-хірурга 0, 5 ставки зазначає наступне:

Відповідно до п.12 ч.І ст. 1 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі.

Крім того, п.3 ч.2 ст. 16 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що застрахована особа зобов`язана повідомляти страхувальника, в якого особа працює за основним місцем роботи, про визначення особою такого місця роботи як основного згідно з поданою нею заявою ( до її відкликання).

Тобто, з дня внесення відповідних змін основне місце роботи працівника може визначатися за його заявою.

Відповідно до листа Міністерства економіки України від 24 червня 2024 року №4701- 05/45070-09, якщо працівник, який працює у роботодавця за сумісництвом, бажає працювати у цього роботодавця за основним місцем роботи, то таку процедуру слід реалізувати через механізм звільнення працівника з місця роботи за сумісництвом та прийняття його на основне місце роботи. Це пов`язано з тим, що законодавство про працю не містить механізмів переведення працівників з основного місця роботи на роботу за сумісництвом та навпаки.

Разом з тим, працівник не може працювати за сумісництвом, не маючи при цьому основного місця роботи.

Однак, жодних заяв про прийняття його на основне місце роботи за посадою лікаря-хірурга від позивача не надходило.

При цьомуповноваження узаступника директорана виданнявказаного наказупро звільненняпозивача засумісництвом зумовленонаявністю розпорядженнявласника прозвільнення позивачаз основногомісця роботи та доведення такого розпорядження до відома КНП «Козівська ЦРЛ КСР», так як згідно п. 7.9. Статуту КНП "Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради", яким передбачено, що у разі відсутності директора Підприємства або у разі неможливості виконувати свої обов`язки з інших причин, обов`язки виконує заступник директора.

На цих підставах представник третьої особи вважала, що в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі

Заяви, клопотання учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 09 січня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження із викликом сторін та призначено підготовче судове засідання на 29 січня 2025 року, яке відкладено на 18 лютого 2025 року, за клопотанням представника третьої особи.

17 лютого 2025 року судом зареєстровані клопотання відповідачів секретаря Козівської селищної ради Барилка Д.Л. та Козівського селищного голови Добалюка С.В. про виключення їх з відповідачів, так як не можуть бути заявлені позовні вимоги позивача до них, щодо поновлення на роботі в КНП «Козівська ЦРЛ КСР» на посаді директора, скасування розпорядження, наказів та визнання незаконною відмову у продовженні дії контракту. Клопотання обґрунтовано тим, що вони є посадовими особами юридичних осіб - самостійним суб`єктом у цивільних правовідносинах, тому позовні вимоги у цій справі пред`явлені до її посадових осіб, то саме юридична особа має відповідати за цими вимогами, оскільки у цивільних відносинах посадові особи юридичних осіб не діють як самостійні суб`єкти. За таких підстав секретар Козівської селищної ради Барилко Д.Л. та Козівський селищний голова Добалюк С.В. не можуть бути відповідачами у цій справі як фізичні особи, наділені процесуальною дієздатністю, оскільки є посадовими особами Козівської селищної ради, тобто юридичної особи, від імені якої діяли у відносинах із позивачем. Долучили документи щодо повноважень посадових осіб юридичної особи Козівської селищної ради.

17лютого 2025року судомзареєстроване клопотання про долучення доказів представника відповідача Козівської селищної ради про долучення доказів по справі: контракт з головним лікарем Козівської ЦРЛ від 12 грудня 2014 року та контракт від 11 грудня 2017 року.

18 лютого 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні 11 березня 2025 року та відкладено на 21 березня 2025 року.

03 березня 2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання представника третьої особи Добалюка А.В. про долучення доказів, а саме статуту КНП «Козівська ЦРЛ КСР», право на подачу якого під час розгляду справи по суті було узгоджено з сторонами.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Авдєєнко В. В. підтримав позовні вимоги, покликався на обґрунтування, викладені у позовній заяві, просив заявлені вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача КНП «Козівська ЦРЛ КСР» Терлюк І.Я. позовні вимоги не визнав, вважає, що накази про звільнення позивача з посади головного лікаря та лікаря хірурга є законними та видані на підставі розпорядження власника, просив у задоволенні позову відмовити.

Представники Козівської селищної ради Чабан В.В. та Кутнів Л.Є. просили відмовити у задоволенні позовних вимог, свої доводи обґрунтовували змістом відзиву, вважають, що звільнення позивача з посади головного лікаря КНП «Козівська ЦРЛ КСР» та лікаря хірурга є законним, так як закінчився строк дії контракту, а бажання переукладати його не було, тому при видачі розпоряджень про звільнення позивача з посади головного лікаря та лікаря хірурга посадові особи Козівської селищної ради діяли згідно закону та в межах своїх повноважень.

Представник третьої особи Притула О.Б. під час судового розгляду підтримала пояснення надані з приводу позову, з підстав зазначених у них просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Досліджені докази. Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини. Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування та висновки суду.

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини.

27 грудня 2019 року Козівською районною радою та позивачем ОСОБА_2 укладено контракт від 27 грудня 2019 року про призначення ОСОБА_2 на посаду директора КНП «Козівська ЦРЛ КСР» на термін п`ять років з 27 грудня 2019 року до 26 грудня 2024 року.

23 жовтня 2024 року позивачем подано на ім`я Козівського селищного голови заяву про продовження терміну дії контракту від 27 грудня 2019 року на новий термін. Право на продовження контракту передбачене п. 27 контракту, а також п. 26 типової форми контракту, затвердженої постановою КМУ №792 від 21 серпня 2019 року.

На зазначену заяву позивач одержав лист від Козівського селищного голови №01- 2138/09 від 23 жовтня 2024 року, у відповідності до якого позивачу відмовлено в продовженні контракту на підставі п. 27 постанови КМУ №1094 від 27 грудня 2017 року з урахуванням змін, внесених постановою КМУ №840 від 23 липня 2024 року, у відповідності до якого одна і та сама особа не може бути керівником одного і того ж закладу охорони здоров`я більше як два строки підряд. Оскільки позивач обіймав посаду директора КНП "Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради" з 11.12.14, то 26.12.24 в позивача закінчився третій строк перебування на посаді.

23 грудня 2024 року секретарем Козівської селищної ради підписано розпорядження Козівського селищного голови №620, яким звільнено ОСОБА_2 26 грудня 2024 року з роботи, з посади директора КНП "Козівська ЦРЛ КСР" на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України внаслідок закінчення строку дії трудового договору.

26 грудня 2024 року заступником директора "Козівська ЦРЛ КСР" видано наказ №550ос про звільнення позивача з роботи, з посади директора КНП "Козівська ЦРЛ КСР" на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, внаслідок закінчення строку дії трудового договору та заступником директора КНП "Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради" 26 грудня 2024 року видано наказ №549ос про звільнення позивача з роботи, з посади лікаря-хірурга КНП "Козівська ЦРЛ КСР" 0,5 ставки.

Вимогами пункту 3 статті 5 Регламенту Козівської селищної ради VIII скликання, затвердженого рішенням першої сесії Козівської селищної ради «Про Регламент Козівської селищної ради восьмого скликання» від 27.11.2020 року №4 передбачено, що секретар селищної ради у разі дострокового припинення повноважень селищного голови чи неможливості виконання ним своїх повноважень здійснює повноваження селищного голови (оригінал Регламенту знаходиться у Козівській селищній раді).

Неможливість виконання Козівським селищним головою своїх повноважень підтверджується розпорядженням Козівського селищного голови №595 від 17.12.2024 року «Про надання відпустки ОСОБА_4 ».

Згідно вказаного розпорядження ОСОБА_4 перебував у відпустці тривалістю 5 календарних днів з 23 по 27 грудня 2024 року включно.

За таких підстав у секретаря селищної ради Барилка Д.Л. виникло право на видачу розпорядження Козівського селищного голови від 23 грудня 2024 року №620 «Про звільнення ОСОБА_2 »

Крім того, секретар селищної ради Барилко Д.Л. діяв відповідно до норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Регламенту Козівської селищної ради VIII скликання, оскільки видача розпоряджень секретарем селищної ради передбачає організаційні заходи для забезпечення безперервного функціонування Козівської селищної ради та її виконавчих органів.

Згідно наказу Відділу соціального захисту та охорони здоров`я Козівської селищної ради №124-од від 26 грудня 2024 року виконання обов`язків керівника КНП "Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради" з 27 грудня 2024 року покладено на заступника директора з медичного обслуговування Добалюка А.В.

Отож, оцінивши доводи сторін, викладені в заявах по суті, та надані в їх обґрунтування докази, суд доходить висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 43Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Разом з тим, відповідно до ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України(далі -ЦПК України) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 13ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Згідно ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Частинами 6, 7 статті 81ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Підстави для звільнення позивача від доказування, передбачені ст. 82 ЦПК України, відсутні.

Частинами 1, 2 ст.21КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

У статті 23 КЗпП Українипередбачено, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений рядок; 2) визначений рядок, встановлений для погодження сторінки; 3) таким чином, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадку, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.36КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2, 3 статті 23), крім того, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимоги про їх припинення.

У пункті 23 укладеного між сторонами трудового контракту зазначено, що підставами для розірвання контракту є закінчення терміну його дії. При цьому відповідно до пункту 27 контракту передбачено, що він може бути продовжений або укладений на новий термін чи інший термін за угодою сторін за два місяці до закінчення терміну його дії, проте така угода відсутня, а відтак відсутня воля однієї із сторін щодо його продовження, що у свою чергу є підставою для припинення трудових відносин у зв`язку із закінченням терміну контракту.

Відсутність у контракті положення про автоматичне продовження строку дії чи його переукладення на новий строк лише на підставі звернення однієї зі сторін свідчить про те, що сторони повинні діяти відповідно до чинного законодавства та умов самого контракту.

Відповідач Козівська селищна рада підстав для продовження контракту від 27.12.2019 року, укладеного між позивачем і Козівською селищною радою, на новий термін, 5 років, на тих самих умовах, що передбачені контрактом від 27 грудня 2019 року з урахуванням доповнень, внесених додатковими угодами від 07 серпня 2020 року та від 31 грудня 2020 року не вбачала. Тому підстав для визнання незаконною відмови Козівського селищного голови Добалюка С.В. від 23.10.2024 року у продовженні терміну дії контракту від 27.12.2019 року суд немає.

За змістом розпорядження секретаря Козівської селищної ради Барилко Д.Л «Про звільнення ОСОБА_2 » № 620 від 23 грудня 2024 року, ОСОБА_2 , директора КНП «Козівська ЦРЛ КСР» з 26 грудня 2024 року звільнено з посади відповідно пункту 2 частини першої статті 36Кодексу законівпро працю у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору (контракту). Підстава: контракт з директором КНП «Козівська ЦРЛ КСР» від 27 грудня 2019 року та Додаткових угод від 07 серпня 2020 року та 31 грудня 2020 року.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.07.2022 року у справі №487/1448/20 (провадження № 61-10512св2) зазначено, що "закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна зі сторін трудового договору - працівник, власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.

Оскільки власник не висловив бажання продовжити трудові відносини із працівником після закінчення строку дії контракту, то звільнення Позивача проведено з додержанням вимог чинного законодавства у зв`язку з закінченням строку дії контракту. Чинне законодавство передбачає можливості поновлення працівника на роботі після закінчення строку контракту в судовому порядку".

Отже, припиненням трудового договору у зв`язку із закінченням строку його дії не потребує заяви чи будь -якого волевиявлення працівника. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п.2 ч.І ст. 36 КЗпП України. Тому контракт припиняється за закінченням строку його дії. Винятком з цього правила є фактичне продовження трудових відносин, коли жодна з сторін за закінченням строку дії трудового договору не поставила вимогу про їх припинення. У такому випадку дія трудового договору вважається продовженою на невизначений строк (стаття 39-1 КЗпП України), а у випадку, коли трудові відносини не можуть бути встановленні на невизначений строк на строк, передбачений законодавчими актами.

Оскільки власник не висловив бажання продовжити трудові відносини із позивачем після закінчення строку дії контракту, то звільнення позивача проведено з додержанням вимог чинного законодавства у зв`язку з закінченням строку дії контракту.

Стосовно твердження позивача про незаконність оскаржуваних ним розпоряджень та наказів з огляду на те, що ним подана заява від 23.10.2024 р., якою він повідомив власника про бажання продовжити контракт, то даний аргумент не замінюєсобою волівласника, який не бажав продовжувати контракт на новий строк та додатково послався на вимоги Постанови КМУ від 27.12.2017 р. № 1094, до якої внесені зміни 23.07.2024 р. щодо неможливості обіймати посаду керівника комунального закладу охорони здоров`я два строки підряд.

Щодо позовних вимог до КНП «Козівська ЦРЛ КСР» визнати незаконними та скасувати наказ №550ос від 26 грудня 2024 року та поновлення позивача на посаді директора суд вважає, що даний наказ виданий заступником директора КНП «Козівська ЦРЛ КСР» на виконання розпорядження секретаря Козівської селищної ради №620 від 23 грудня 2024 року.

Відтак суд не вбачає підстав про визнання незаконним та скасування розпорядження № 620 від 23.12.2024; визнання незаконним та скасування наказу №550ос від 26.12.2024; поновлення позивача на роботі в КНП «Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради» на посаді директора; визнання незаконною відмову Козівського селищного голови Добалюка С.В. від 23.10.24 про відмову у продовженні терміну дії контракту від 27.12.19 та про продовження контракту від 27.12.19, укладеного між позивачем і Козівською селищною радою на новий термін 5 років на тих самих умовах, що передбачені контрактом від 27.12.19 з урахуванням доповнень, внесених додатковими угодами від 07.08.20 та від 31.12.20, так як відсутні передбаченізакономпідстави для їх задоволення.

Щодо позовної вимоги про визнання наказу №549ос від 26 грудня 2024 року позивача звільнено з посади лікаря-хірурга 0,5 ставки, а підставою прийняття такого наказу зазначено розпорядження Козівського селищного голови №620 від 23 грудня 2024 року, то дана вимога підлягає до задоволення, так як вказаним розпорядженням передбачено звільнити позивача з посади директора. Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, суд дійшов висновку, що звільнення позивача з посади лікаря-хірурга КНП відбулось з порушенням, тому приходить до висновку про необхідність скасувати наказ заступника директора КНП «Козівська ЦРЛ КСР» №549ос від 26 грудня 2024 року, а позивача поновити на посаді лікаря-хірурга КНП «Козівська ЦРЛ КСР» на 0,5 ставки.

Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно Закону України «Про судовий збір», суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок держави.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.2,4,12,13,76-78,133,137,141,258-268,273,352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_2 до секретаря Козівської селищної ради, голови Козівської селищної ради, Комунального некомерційного підприємства "Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради", Козівської селищної ради, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання незаконними та скасування розпорядження, наказів та поновлення на роботі задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 549 ос від 26 грудня 2024 року.

Поновити позивача на роботі в КНП « Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради» на посаді лікаря хірурга на 0,5 ставки.

Відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження № 620 від 23.12.2024; визнання незаконним та скасування наказу №550ос від 26.12.2024; поновлення позивача на роботі в КНП «Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради» на посаді директора; визнання незаконною відмову Козівського селищного голови Добалюка С.В. від 23.10.24 про відмову у продовженні терміну дії контракту від 27.12.19 та про продовження контракту від 27.12.19, укладеного між позивачем і Козівською селищною радою на новий термін 5 років на тих самих умовах, що передбачені контрактом від 27.12.19 з урахуванням доповнень, внесених додатковими угодами від 07.08.20 та від 31.12.20.

Рішення суду може бути оскаржене в загальному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду-якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Повний текст рішення складено 31 березня 2025 року.

Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Суддя Зборівського

районного суду Чорна В.Г.