Рішення від 31.03.2025 по справі 907/877/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2025 р. м. УжгородСправа № 907/877/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Худенко А.А.,

за участю секретаря судового засідання Маркулич Д.В.,

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Модерн Пак», м. Жидачів Стрийського району Львівської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблева фабрика Левел», смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області

про стягнення 247 027,02 грн, з яких 171 346,32 грн сума основного боргу, 7505,20 грн інфляційних збитків, 30 156,77 грн пені та 38 018,73 грн - 36% річних.,

представники:

Позивача не з`явився

Відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Модерн Пак», м. Жидачів Стрийського району Львівської області звернулося з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблева фабрика Левел», смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області про стягнення 247 027,02 грн, з яких 171 346,32 грн сума основного боргу, 7505,20 грн інфляційних збитків, 30 156,77 грн пені та 38 018,73 грн - 36% річних.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/877/24 визначено головуючого суддю Худенка А.А., про що вказано у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.10.2024 вказану позовну заяву залишено без руху.

В подальшому ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.12.2024.

Підготовчі засідання 03.12.2024 та 21.01.2025 відкладались із підстав зазначених в ухвалах суду про їх відкладення.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу №907/877/24 до судового розгляду по суті на 05.03.2025.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 05.03.2025 судове засідання у справі відкладалось з підстав наведених в ухвалі суду на 31.03.2025. Явка уповноважених представників учасників процесу у засідання визнана судом не обов`язковою.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явились, причин неявки суду не повідомили.

Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов.

Надіслана на офіційну юридичну адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ, поштова кореспонденція (ухвали суду від 04.11.2024, 03.12.2024, 21.01.2025, 04.02.2025, 05.03.2025) повернута на адресу господарського суду відділенням поштового зв`язку.

У даному контексті суд зазначає, що за змістом ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, одним із судових рішень є ухвала.

Відтак, у розумінні вищевказаних положень процесуального законодавства, ухвали суду є судовим рішенням, а тому, відповідно до пп. 17.1. п. 17 Перехідних положень ГПК України та ч. 10 ст. 242 ГПК України, надсилається у паперовій формі відповідачеві.

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17, від 26.11.2019 у справі №910/568/19, від 16.07.2020 у справі №904/4673/19, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22).

Водночас направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20).

Разом з тим, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Водночас суд у даному контексті також враховує практику Європейського суду з прав людини, якою визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 встановлено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Згідно із правовим висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.04.2023 у справі №904/272/22, Держава Україна, витративши значні ресурси, створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує ЄДРСР. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема «Електронний кабінет» ЄСІТС. Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач просить задовольнити позов в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з повної оплати вартості за поставлений товар та надані послуги за Договором поставки №24-44693954/Г від 11.11.2024, у зв`язку з чим в нього виникла заборгованість в розмірі 171 346,32 грн.

Крім того, за порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання, позивачем було нараховано до стягнення з відповідача суму 7505,20 грн інфляційних збитків, 30 156,77 грн пені та 38 0218,73 грн - 36% річних.

Позиція відповідача

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.

Враховуючи, що про розгляд справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду були надіслані на офіційну адресу, зазначену в ЄДРЮОФОПтаГФ), суд дійшов висновку, що відповідач мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, а також докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Модерн Пак» (Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Меблева фабрика Левел» (Покупець, відповідач) 11.01.2024 укладено Договір поставки №24-44693954/Г (надалі - Договір) за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язався відповідно до умов Договору та видаткової накладної передати у власність покупця, а покупець, в свою чергу, зобов`язався прийняти та оплатити пакувальні матеріали та картонно-паперову продукцію (товар) в асортименті, кількості і у терміни, обговорені сторонами.

Згідно з п.п. 1.2., 1.3. Договору найменування, загальна кількість товару, асортимент, одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у бухгалтерських документах постачальника: рахунках-фактурах, видаткових накладних, які після підписання сторонами мають силу специфікацій в розумінні ст. 266 ГК України та є невід`ємною частиною Договору. Технічні характеристики товарів погоджуються Сторонами в Специфікаціях та/або Додатках, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.5., 4.6. Договору поставка товару за цим Договором здійснюється на умовах: СРТ (складські приміщення, торгові площі покупця, та/або інші місця, вказані в замовленні), відповідно до Інікотермс Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати у редакції 2010 протягом 30 календарних днів з моменту узгодження замовлення.

Передача товару покупцеві оформляється шляхом підписання видаткової накладної. Моментом передачі (поставки) товару вважається момент підписання видаткової накладної в місці поставки. Право власності на товар, а також всі ризики пошкодження та/чи втрати товару переходять від постачальника до покупця в момент передачі (поставки) товару.

За умовами п. 3.1. Договору, оплата товару здійснюється покупцем за кожну поставлену партію протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту передачі (поставки) постачальником такої партії товару покупцю на підставі виставленого постачальником рахунку, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Під партією товару сторони розуміють товар, вказаний у кожній окремій видатковій накладній.

У випадку, якщо перевезення здійснюється чи організується постачальником відповідно до замовлення покупця, вартість перевезення включається до ціни товару або виплачується покупцем постачальникові додатково на підставі окремих рахунків постачальника, що визначається погодженням між сторонами (п. 3.2. Договору).

Згідно з п. 8.1. Договору він набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2024 року, а по грошових зобов`язаннях - до їхнього повного виконання. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторін від виконання зобов`язань за цим Договором та відповідальності за його порушення.

Судом встановлено, що на виконання умов укладеного Договору постачальником згідно з видатковою накладною №240151 від 24.01.2024 передано, а покупцем прийнято зазначений у накладній товар на суму 201 346,31 грн (з ПДВ), що підтверджується долученими до позовної заяви копією зазначеної видаткової накладної та товарно-транспортної накладної №Р544 від 24.01.2024.

За твердженням позивача, відповідачем не в повній мірі виконано зобов`язання з оплати вартості переданого йому товару за Договором визначений Договором строк, у зв`язку з чим, з врахуванням часткової сплати за товар на загальну суму 30 000 грн заборгованість відповідача складає 171 346,32 грн, стягнення якої і є предметом судового розгляду у цій справі.

Відповідачем на адресу ТОВ «Модерн Пак» надсилався лист №27/05-1 від 27.05.2024 про гарантії щодо оплати згідно Договору поставки №24-44693954/Г, зі змісту якого вбачається, що ТОВ «Меблева фабрика Левел», просить надати відтермінування по частково оплаченому рахунку №240151 від 24.01.2024 на залишкову суму та гарантує виконання своїх зобов`язань в повному обсязі до 01.08.2024.

В подальшому позивачем на адресу відповідача також надсилалась Претензія №3-2-26 від 08.08.2024, за змістом якої просить останнього сплатити суму боргу в розмірі 171 346,32 грн та Претензія №3-2-26 від 16.2024, за змістом якої просить останнього сплатити борг в розмірі 242 079,09 грн, з яких 171 346,32 грн сума боргу за поставлений та несплачений товар, 7 505,20 сума інфляційних збитків, 28 081,83 грн сума пені та 35 145,74 грн сума 36% річних.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч. 1. ст. 13 ЦК України)

Частина 1 ст. 14 Цивільного кодексу України передбачає також, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Частина перша статті 16 ЦК України свідчить, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки з елементами договору про надання послуг.

В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальними положеннями про купівлю-продаж визначено обов`язок Покупця оплати товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач в порушення умов Договору взяті на себе зобов`язання щодо повної оплати вартості отриманого ним товару у визначений п.п. 3.1., 3.2. Договору строк не виконав, у зв`язку з чим на час подання позову за ним рахується заборгованість за поставлений йому за Договором відповідно до видаткової накладної №240151 від 24.01.2024 в розмірі 171 346,32 грн.

За таких обставин, залишок непогашеної суми основної заборгованості перед позивачем станом на час вирішення даного спору становить 171 346,32 грн, яка відповідачем не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

Щодо заявленої до стягнення пені.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Підпунктом 5.4. Договору сторони погодили, що у разі прострочення покупцем строків оплати товару покупець зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку суми пені, остання ТОВ «Модерн Пак» обрахована в розмірі 30 156,77 грн.

Здійснивши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН» перерахунок заявленої до стягнення пені за визначений у розрахунку позивача період, судом здійснені наступні розрахунки.

Розрахунок суми пені здійснюється за формулою:

Пеня = С x 2УСД x Д : 100, де С - сума заборгованості за період, 2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, Д - кількість днів прострочення.

Період розрахунку 24.02.2024 - 14.03.2024, облікова ставка НБУ - 15,00:

191 346,32 (Сума боргу) x (2 x 15,00 : 366 ) x 20 днів (прострочення) : 100 = 3 136,82 грн.

Період розрахунку 15.03.2024 - 25.04.2024, облікова ставка НБУ - 14,50

191 346,32 (Сума боргу) x (2 x 14,50 : 366 ) x 42 днів (прострочення) : 100 = 6 367,75 грн.

Період розрахунку 26.04.2024 - 09.06.2024, облікова ставка НБУ - 13,50

191 346,32 (Сума боргу) x (2 x 13,50 : 366 ) x 45 днів (прострочення) : 100 = 6 352,07 грн.

Період розрахунку 11.06.2024 - 13.06.2024, облікова ставка НБУ - 13,50

181 346,32 (Сума боргу) x (2 x 13,50 : 366 ) x 3 днів (прострочення) : 100 = 401,34 грн.

Період розрахунку 14.06.2024 - 20.06.2024, облікова ставка НБУ - 13,00

181 346,32 (Сума боргу) x (2 x 13,00 : 366 ) x 7 днів (прострочення) : 100 = 901,78 грн.

Період розрахунку 22.06.2024 - 03.10.2024, облікова ставка НБУ - 13,00

171 346,32 (Сума боргу) x (2 x 13,00 : 366 ) x 104 днів (прострочення) : 100 = 12 659,03 грн.

Відтак, підлягає до задоволення стягнення з відповідача на користь позивача сума 29 818,80 грн пені.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №916/190/18 від 04.06.2019 року та у Постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі №905/600/18 від 05.07.2019 року.

Здійснивши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН» перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат за визначений у розрахунку позивача період, судом встановлено, що її розмір за означений позивачем період є значно більшим та становить 10 100,77 грн.

Разом з тим, враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог при ухваленні рішення, підлягають до задоволення судом вимоги про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат в розмірі 7505,20 грн.

Щодо заявлених до стягнення 36 % річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В пункті 5.4. Договору сторонами погоджено, що у разі прострочення платежу більше десяти календарних днів, Покупець сплачує 36% річних від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно поданого позивачем розрахунку, за неналежне виконання договірних умов, відповідачу за період з 24.02.2024 по 03.10.2024 (з урахуванням часткової сплати боргу) нараховано 36% річних в розмірі 38 018,73 грн.

В той же час, здійснивши власний арифметичний розрахунок заявлених вимог в частині нарахованих відсотків річних, судом встановлено, що їх розмір за означений позивачем період є більшим та становить 39 450,04 грн.

Разом з тим, враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог при ухваленні рішення, а відтак підлягають до задоволення судом вимоги про стягнення з відповідача нарахованих позивачем за період з 24.02.2024 року по 03.10.2024 року 36% річних в сумі 38 018,73 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Таким чином, при зверненні до суду з відповідними вимогами саме позивач має довести наявність відповідного права, за захистом якого він звернувся до суду, та, відповідно, порушення такого права відповідачем внаслідок невиконання свого зобов`язання

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, на відшкодування витрат по сплаті судового збору у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача судові витрати у розмірі 3700,34 грн.

Керуючись ст. 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 126, 129, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблева фабрика Левел», вул. Заводська, будинок 1с, офіс 1, смт. Тересва, Тячівський район, Закарпатська область, 90564 (код ЄДРПОУ 44693954) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Модерн Пак», вул. Вокзальна, будинок 1, м. Жидачів, Стрийський район, Львівська область, (код ЄДРПОУ 30028601) суму 171 346,32 грн (Сто сімдесят одна тисяча триста сорок шість гривень 32 коп) основного боргу, суму 7505,20 грн (Сім тисяч п`ятсот п`ять гривень 20 коп) інфляційних втрат, суму 29 818,80 грн (Двадцять дев`ять тисяч вісімсот вісімнадцять гривень 80 коп) пені, суму 38 018,73 грн (Тридцять вісім тисяч вісімнадцять гривень 73 коп) 36% річних, а також суму 3700,34 грн (Три тисячі сімсот гривень 34 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 01.04.2025

Суддя А.А. Худенко