Рішення

від 31.03.2025 по справі 910/8004/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.03.2025Справа № 910/8004/24

За позовом 9 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області

(08162, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, селище міського типу Чабани(з), вул. Машинобудівників, будинок 14)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-Житлобуд»

(02095, місто Київ, вулиця Княжий Затон, будинок 16-А, офіс 99)

про стягнення 53 487,77 грн,

Суддя Літвінова М.Є.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

9 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області (далі - позивач, 9 ДПРЗ Головного управління ДСНС України у Київській області) звернувся до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-Житлобуд» (далі - відповідач, ТОВ «Форум-Житлобуд») про стягнення фактично понесених витрат по сплаті земельного податку в розмірі 53 487,77 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 16/11/18 про капітальне будівництво від 16.11.2018 в частині відшкодовування (компенсації) позивачу фактично понесених витрат на сплату земельного податку за 2018-2023 роки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви 5 (п`ять) днів з дня вручення цієї ухвали шляхом подання суду: зазначити/надати докази на підтвердження обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Позивачем, у строк встановлений судом, подано заяву про усунення недоліків позовної заяви з долученням відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи;

13.08.2024 через систему «Електронний суд» надійшла заява про вступ у справу як представника відповідача.

15.08.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що 18.04.2023 уповноваженими представниками сторін було підписано Завершальний та остаточний акт розподілу об`єкта, відповідно до якого сторони вважають виконаними усі зобов`язання по основному договору, усім додаткам до нього та не мають претензій один до одного, у зв`язку з чим, всі зобов`язання відповідача по укладеному між сторонами договору виконані в повному обсязі без зауважень ще в квітні 2023 року. На думку представника відповідача, договором не передбачено умов щодо компенсації та/або відшкодування будь-яких витрат позивачу на оплату земельного податку.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача посилався не те, що згідно положень Податкового кодексу України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) користувачі, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222457400:03:005:5046 є Чабанівська селищна рада Києво-Святошинського району Київської області, а право постійного користування земельною ділянкою зареєстровано за позивачем, що підтверджується Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, у зв`язку з чим, на відповідача, як особу, яка володіє нерухомим майном розташованим на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні ст. 269 Податкового кодексу України до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку визначеному законом. До такого моменту зазначена особа відповідно до вимог Податкового кодексу України не повинна сплачувати земельний податок.

Крім цього, підставою для нарахування земельного податку є виключно дані Державного земельного кадастру, натомість позивачем не доведено, що таке нарахування здійснено виходячи з даних, отриманих з належних джерел, наведене свідчить про протиправність вимог позивача.

Також представник відповідача зазначав, що вимога про відшкодування фактично понесених витрат на сплату земельного податку за період 2018-2021 років відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України виходить за межі позовної давності.

20.11.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останній зазначав, що твердження відповідача спростовуються погодженими сторонами умовами п. 2.5., п. 3.8. договору. Крім того, відповідно до умов п. 14.2. договору та ст. 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, а тому відповідно аргументи відповідача щодо застосування строку позовної давності не підлягають задоволенню, адже буде порушено як і умови договору так і вимоги Цивільного кодексу України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.11.2018 між 9 ДПРЗ Головного управління ДСНС України у Київській області (далі - Замовник) та ТОВ «Форум-Житлобуд» (далі - Інвестор-Забудовник) був укладений Договір № 16/11/18 про капітальне будівництво (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору, Інвестор-Забудовник бере на себе зобов`язання власними та/або залученими силами і засобами, за рахунок інвестиційних коштів здійснити збір вихідних даних для проектування, будівництво та введення в експлуатацію багатоквартирний житловий будинок за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 14 (далі - об`єкт), отже відповідно Інвестору-Забудовнику надається будівельний майданчик і наявна документація щодо даної земельної ділянки, передаються функції як основного Замовника щодо можливого та необхідного внесення змін (корегування) до проектно-кошторисної документації, отримання всіх необхідних дозволів тощо, залучення підрядних та субпідрядних організацій до виконання будівельних робіт на об?єктів, отримання документу, що засвідчує прийняття об`єкта до експлуатації у встановлений Договором термін тобто не більше 30 (тридцяти) місяців з моменту його підписання.

Умовами п. 2.5. Договору передбачено, що обсяг фінансування Інвестором-Забудовником будівництва об`єкту складає 100% загальної суми вартості будівництва об`єкту. Інвестор-Забудовник за власні та залучені кошти фінансує вартість усіх будівельних робіт визначених в проектно-кошторисній документації та здійснює відшкодування або сплачує самостійно плату за землю і робить внесок до фонду розвитку інфраструктури міста, та не відшкодовується Замовником.

Після завершення будівництва та введення об`єкта в експлуатацію, сторони у десятиденний термін підписують «Остаточний акт розподілу об`єкта», яким визначаються первісні набувачі завершеного будівництвом об`єкта та їх частки (п. 3.3. Договору).

Згідно з п. 3.8. Договору, сторони домовились, що усі витрати на виготовлення, внесення необхідних змін (корегування) до проектно-кошторисної, дозвільної та виконавчої документації, а також на виконання будівельних робіт на об`єкті і всі інші витрати, пов`язані з реалізацією проекту, починаючи з дня підписання цього Договору і до дня введення об`єкта в експлуатацію, несе Інвестор-Забудовник.

Сторони вважаються такими, що здійснили взаєморозрахунки, якщо ними повністю виконано умови цього Договору та Додаткових угод до нього (п. 3.10. Договору).

Відповідно до пп. 4.4.1. п. 4.4. Договору, Інвестор-Забудовник зобов`язаний профінансувати на 100% вартість робіт проектно-кошторисної документації, внесення змін до неї, будівництво об`єкта та всі інші витрати пов`язані з належним виконанням своїх зобов`язань за Договором.

Пунктом 9.1. Договору передбачено, що протягом 10 робочих днів після підписання цього Договору здійснюється передача за актом приймання-передачі Інвестору-Забудовнику будівельного майданчика.

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що земельна ділянка - означає земельну ділянку площею 0,9841 га, що розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 14, (кадастровий № 3222457400:03:005:5046), яка належить Замовнику на праві постійного користування на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 27.08.2018 № 135580356, цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Згідно Акту прийому передачі Інвестору-Забудовнику будівельного майданчика згідно договору № 16/11/18 від 16.11.2018 «Про капітальне будівництво» від 20.11.2018, Замовник передав Інвестору-Забудовнику земельну ділянку площею 0,9841 га, що розташована за адресою: Київська обл. Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 14 (кадастровий номер 3222457400:03:005:5046) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Приймання-передача закінчених будівельних робіт на об`єкті здійснюється відповідно до вимог Договору, а також нормативно-правових актів, які регламентують прийняття закінчених об?єктів в експлуатацію (п. 10.1. Договору).

Згідно з п. 14.1. Договору, строком Договору є час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої обов`язки відповідно до Договору. Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за Договором, але не може перевищувати 34 місяці. У випадку якщо строк будівництва буде продовжений, в такому випадку термін дії Договору продовжується на термін будівництва за згодою Сторін. Закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п. 14.2. Договору).

18.04.2023 між сторонами було підписано Завершальний та остаточний акт розподілу об`єкта, згідно з умовами якого Замовник набуває у власність наступні об`єкти нерухомого майна: 1. квартира № 5, корпус № 3, поверх 2 , кількість кімнат 1, площею 40,3 кв.м.; 2. квартира № 6, корпус № 3, поверх 2 , кількість кімнат 1, площею 38,7 кв.м. Загальна площа квартир переданих за цим актом складає: 79,0 кв.м. На підставі трьох актів про передачу нерухомого майна Інвестором-Забудовником були передані Замовнику 22 (двадцять два) об`єкти нерухомого майна, загальною площею 1 414,7 кв.м. У розпорядження Інвестора-Забудовника переходять усі інші об`єкти нерухомого майна, які входять до складу багатоквартирного 10 поверхового 4 секційного житлового будинку по вул. Машинобудівників 14-А, в смт. Чабани, Фастівського району Київської області . Сторони вважають виконаними усі зобов`язання по основному договору, усім додаткам до нього та не мають претензій один до одного.

На підтвердження встановленого розміру земельного податку відносно земельної ділянки за Договором, позивачем були надані: оборотні відомості з 01.01.2018 по 31.12.2018, з 01.01.2019 по 31.12.2019, 01.01.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.12.2023; рішення Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області від 12.07.2018 № 1434, від 03.07.2019 № 1991, від 11.06.2020 № 2457 Про встановлення на території Чабанівської селищної ради ставок та пільг земельного податку на 2019 рік, на 2020 рік, на 2021 рік та затвердження Порядку його справляння; рішення Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області від 15.07.2021 № 355 Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на 2022 рік та затвердження Порядку його справляння на території Чабанівської селищної територіальної громади; лист Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області від 27.07.2022 № 02-20/1541, в якому повідомлено, зокрема, що ставка земельного податку, пільги та порядок справляння податків на 2023 рік лишились без змін, на рівні 2022 року; рішення Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області від 15.07.2023 № 1035 Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку та затвердження Порядку його справляння на території Чабанівської селищної територіальної громади на 2024 рік; податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2024 рік та квитанція № 2 від 13.02.2024 про прийняття ГУ ДПС у Київській області (Києво-Святошинський район) реєстраційний № 9025496332; податкова вимога від 24.04.2024 № 0004574-1305-1036 про сплату податкового боргу у розмірі 6 696,36 грн, який виник починаючи з 31.01.2024; рішення Державної податкової служби України № 20374/6/10-36-13-05 від 29.04.2024 про опис майна у податкову заставу; лист Державної податкової служби України № 20664/6/10-36-13-05 від 01.05.2024 про погашення податкового боргу у розмірі 6 696,36 грн станом на 24.02.2024, копії яких долучені до матеріалів справи.

Як зазначає позивач, ним за період з 2018 року по 2023 рік був сплачений земельний податок у загальному розмірі 53 487,77 грн, з яких:

- за 2018 рік у розмірі 95,49 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 521 від 04.12.2018 на суму 95,49 грн;

- за 2019 рік у розмірі 14 326,40 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 13 від 12.02.2019 на суму 1 193,90 грн (за січень 2019 року), № 33 від 26.02.2019 на суму 1 193,90 грн (за лютий 2019 року), № 70 від 19.03.2019 на суму 1 193,90 грн (за березень 2019 року), № 119 від 09.04.2019 на суму 1 193,90 грн (за квітень 2018 року), № 170 від 14.05.2019 на суму 1 193,90 грн (за травень 2019 року), № 219 від 12.06.2019 на суму 1 193,90 грн (за червень 2019 року), № 285 від 30.07.2019 на суму 1 193,90 грн (за липень 2019 року), № 362 від 12.09.2019 на суму 1 193,90 грн (за серпень 2019 року), № 403 від 22.10.2019 на суму 1 193,90 грн (за вересень 2019 року), № 430 від 19.11.2019 на суму 1 193,90 грн (за жовтень 2019 року) та № 460 від 18.12.2019 на суму 2 387,80 грн (за листопад та грудень 2019 року);

- за 2020 рік у розмірі 11 605,74 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 21 від 19.02.2020 на суму 1 193,90 грн (за січень 2020 року), № 45 від 18.03.2020 на суму 1 193,90 грн (за лютий 2020 року), № 71 від 05.05.2020 на суму 2 387,80 грн (за березень-квітень 2020 року), № 227 від 18.12.2020 на суму 6 830,14 грн (за травень-грудень 2020 року);

- за 2021 рік у розмірі 7 163,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 286 від 29.12.2021 на суму 7 163,40 грн (за друге півріччя 2021 року);

- за 2022 рік у розмірі 5 969,94 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 161 від 21.11.2022 на суму 5 969,94 грн (за 2022 рік);

-за 2023 рік у розмірі 14 326,80 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 46 від 09.05.2023 на суму 5 969,50 грн (за січень-травень 2023 року), № 76 від 07.08.2023 на суму 3 581,70 грн (за червень-серпень 2023 року) та № 109 від 04.12.2023 на суму 4 775,60 грн (за вересень-грудень 2023 року).

Приймаючи до уваги викладене, на думку позивача, відповідач, який здійснював житлове будівництво за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 14 на земельній ділянці площею 0,9841 га з кадастровим номером 3222457400:03:005:5046 має компенсувати фактично понесені витрати позивача на сплату земельного податку за земельну ділянку, чого останнім здійснено не було, що і стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).

Пунктом 1 частини другої ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.

Згідно з частиною першою ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини сторін виникли на підставі укладеного між ними Договору № 16/11/18 про капітальне будівництво від 16.11.2018.

Умовами п. 2.5. Договору сторонами погоджено, зокрема, що відповідач (Інвестор-Забудовник) за власні та залучені кошти фінансує вартість усіх будівельних робіт визначених в проектно-кошторисній документації та здійснює відшкодування або сплачує самостійно плату за землю.

Сторони домовились, зокрема, що всі інші витрати, пов`язані з реалізацією проекту, починаючи з дня підписання цього Договору і до дня введення об`єкта в експлуатацію, несе відповідач (Інвестор-Забудовник) (п. 3.8. Договору).

Відповідно до пп. 4.4.1. п. 4.4. Договору, відповідач (Інвестор-Забудовник) зобов`язаний профінансувати на 100%, зокрема, всі інші витрати пов`язані з належним виконанням своїх зобов`язань за Договором.

Відповідно до частини першої ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст. 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина сьома ст. 193 ГК України).

Як вбачається зі змісту Договору, сторонами були погоджені умови відшкодування або самостійної сплати відповідачем плати за землю, у зв`язку з чим твердження відповідача, що його не можна вважати платником земельного податку в розумінні ст. 269 ПК України до моменту виникнення відповідних прав на цю земельну ділянку, не приймаються судом до уваги, оскільки обов`язок самостійної сплатити або відшкодувати позивачу плату за землю передбачено укладеним між сторонами Договором.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на вказані умови Договору та зазначав, що фактично понесені ним витрати по сплаті земельного податку в період 2018-2023 року підлягають компенсації відповідачем у розмірі 53 487,77 грн, з яких: за 2018 рік у розмірі 95,49 грн, за 2019 рік у розмірі 14 326,80 грн, за 2020 рік у розмірі 11 605,74 грн, за 2021 рік у розмірі 7 163,40 грн, за 2022 рік у розмірі 5 969,94 грн, та за 2023 рік у розмірі 14 326,80 грн.

Положеннями ст. 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Статтею 271 ПК України (в редакції, чинній на період дії спірних правовідносин) передбачено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території (абз. перший п. 284.1 ст. 284 ПК України).

Згідно зі ст. 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (абз. другий п. 286.1 ст. 286 ПК України).

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оцінку земель» (в редакції, чинній на період дії спірних правовідносин), нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Положеннями ст. 3 Закону України «Про оцінку земель» передбачене обов`язкове проведення грошової оцінки земельних ділянок, зокрема: нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру земельного податку.

Частиною другою ст. 18 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (ст. 20 Закону України «Про оцінку земель»).

Частиною третьою ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, з 27.05.2021 видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Положеннями п. 289.2 ст. 289 ПК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель (ст. 289.3 ПК України).

Відповідно до листів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 22-28-0.22-125/2-19 від 04.01.2019 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель», від 03.01.2020 № 6-28-0.22-38/2-20 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2019 рік», від 06.01.2021 № 22-28-0.222-171/2-21 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2020 рік», від 11.01.2022 № 13-28-0.222-275/2-22 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2021 рік», від 12.01.2023 № 6-28-0.222-323/2-23 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2022 рік» та від 12.01.2024 № 6-28-0.222-600/2-24 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік», за інформацією Державної служби статистики України, індекс споживчих цін за 2018 рік становить 109,8%, за 2019 рік становить 104,1%, за 2020 рік становить 105,0%, за 2021 рік становив 110,0% (лист Держстату від 10.01.2022 № 09.1-03/5-22), за 2022 рік становить 126,6% (лист Держстату від 10.01.2023 № 09.1-03/10-23), за 2023 рік становить 105,1% (лист Держстату від 10.01.2024 № 09.1-03/4-24).

Згідно з листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 13.01.2025 № 6-28-0.22-18/71-25 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2024 рік», коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить: 2018 рік - 1,0; 2019 рік - 1,0; 2020 рік - 1,0; 2021 рік - 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення); 2022 рік - 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь), 2023 рік - 1,051 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь).

Проте, позивачем не надано Витягу з технічної документації, даних з Державного земельного кадастру або інших документів на підтвердження розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за заявлені період, що унеможливлює здійснити розрахунок податку на землю з урахуванням коефіцієнта індексації, який мав бути сплачений позивачем відповідно до норм податкового законодавства.

Крім того, позивачем не наведено вихідних даних розрахунку заявлених до стягнення сум земельного податку 2018-2023 роки із зазначенням підстав, сум та порядку нарахування.

На підтвердження встановленого розміру земельного податку, позивачем були надані, зокрема, оборотні відомості з 01.01.2018 по 31.12.2018, з 01.01.2019 по 31.12.2019, 01.01.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.12.2023, затвердженні наказом Державного казначейства України від 18.12.2000 № 130 (типова форма 3.11), із зазначенням, зокрема: земельна ділянка 44-ДОРЧ (смт. Чабани) (101100253) 0,984 га - ціна 6 151 000,00 грн.

Наказом Державного казначейства України від 18.12.2000 № 130 «Про затвердження типових форм обліку та списання запасів бюджетних установ та інструкції про їх складання» (втратив чинність 02.02.2021), була затверджена Інструкція про складання типових форм обліку та списання запасів бюджетних установ, згідно з якою оборотна відомість (форма № З-11) застосовується для звірки даних складського та бухгалтерського обліку.

Таким чином, надані позивачем оборотні відомості не можуть бути прийняті судом як належні докази на підтвердження розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки та загального розміру фактично понесених позивачем витрат на сплату земельного податку.

Відповідачем було надано Інформацію Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 14.08.2024, згідно з якою, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,9841 га, що розташованою за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, смт. Чабани (кадастровий № 3222457400:03:005:5046) становить 3 292 436,66 грн, але з датою оцінка - станом на 17.01.2024, у зв`язку з чим вказана нормативна грошова оцінка не може бути прийнята судом для визначення розміру податку на землю, який мав бути сплачений за період 2018-2023 рока.

Положеннями п. 286.2 ст. 286 ПК України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

В матеріали справи позивачем надана податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або оренда плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) з квитанцією № 2 від 13.02.2024 про прийняття ГУ ДПС у Київській області (Києво-Святошинський р-н) із зазначенням нормативної грошової оцінки одинці площі земельної ділянки площею 0,9841 га з кадастровим номером 3222457400:03:005:5046 (грн/га або грн/кв.м) у розмірі 3 345 632,21 грн/га, річної суми земельного податку у розмірі 32 924,37 грн (2 743,69 грн на місяць), однак вказані дані не можуть бути прийняті судом як належні докази заявленого до відшкодування розміру земельного податку за період 2018-2023 року, оскільки обчислені та надані податковому контролюючому органу за 2024 рік.

Проте, позивачем не надано податкові декларації за спірні 2018-2023 рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями або щомісячних декларацій за вказаний період, а також прийняття їх контролюючим органом на підтвердження обчислення розміру земельного податку, який підлягав оплаті за земельну ділянку з кадастровим №3222457400:03:005:5046 за спірний період.

На підтвердження встановлення ставок зі сплати земельного податку на 2019-2024 роки та порядку його справляння, позивачем були надані рішення Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області від 12.07.2018 № 1434, від 03.07.2019 № 1991, від 11.06.2020 № 2457, від 15.07.2021 № 355 та рішення Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області від 15.07.2023 № 1035, згідно з якими ставки за видом цільового призначення земель становлять:

- для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (код 02.03 землі житлової забудови) становить 0,050 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої проведено (незалежно від місцезнаходження) та 5,000 відсотків від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Київській області, нормативну грошову оцінку якої не проведено

- для розміщення та постійної діяльності органів ДСПС 4 (код 03.14 землі громадської забудови) становить 0,200 від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої проведено (незалежно від місцезнаходження) та 0,200 відсотків від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Київській області, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

При цьому, 4 земельні ділянки, що класифікуються за кодами цього підрозділу, звільняються/можуть звільнятися повністю або частково від оподаткування земельним податком відповідно до норм статей 281-283 ПК України.

Проте, з наданої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або оренда плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2024 рік вбачається, що позивачем обчислюється податок на землю з урахуванням категорії земельної ділянки - землі громадської забудови для розміщення та постійної діяльності органів ДСПС (код 03.14), тоді як умовами Договору, Актом прийому передачі до Договору та Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 14.08.2024 визначено цільове призначення земельної ділянки площею 0,9841 га з кадастровим номером № 3222457400:03:005:5046, що розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 14, - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (код 02.03), обґрунтування застосування саме зазначеного виду цільового признання позивачем надано не було.

Також, на підтвердження фактично понесених позивачем витрат на сплату земельного податку у розмірі 53 487,77 грн були надані платіжні доручення та платіжні інструкції, однак, з вказаних платіжних документів не можливо встановити за яку саме земельну ділянку були здійснені ці оплати.

При цьому, платіжне доручення № 119 від 09.04.2019 на суму 1 193,90 грн з призначенням платежу податок на землю за квітень 2018 року не відноситься до періоди сплати позивачем заявленого до стягнення розміру податку, оскільки Договір між сторонами був укладений 16.11.2018.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на те, що вимога про відшкодування фактично понесених витрат на сплату земельного податку за період 2018-2021 рока відповідно до ст. 257 ЦК України виходить за межі позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У свою чергу частина п`ята ст. 261 ЦК України передбачає, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Проте, відповідно до положень ЦК України застосовуються положення Закону від 30.03.2020 № 540-IX, згідно з якими розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнити пунктами 12-14 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який у свою чергу неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України у постанові від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» постановив відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Також, відповідно до п. 19 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (згідно з положеннями Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX, строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії в Україні воєнного, надзвичайного стану).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача відшкодування фактично сплаченої позивачем суми податку на землю за період з 2018 року по 2023 рік, заявлені позивачем у межах строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України, а твердження відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності суд відхиляє з огляду на приписи п.п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Частиною першою ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частини перша, третя та четверта ст. 74 ГПК України).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша ст. 77 ГПК України).

Частинами першою та другою ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами суми фактично понесених ним витрат на сплату земельного податку за період з 2018 року по 2023 рік за земельну ділянку, що використовувалась відповідачем в спірний період згідно Договору № 16/11/18 про капітальне будівництво від 16.11.2018.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Також, у позовній заяві було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач очікує понести в зв`язку із розглядом справи обмежується судовим збором.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог 9 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено та підписано: 31.03.2025.

Суддя М.Є. Літвінова