Рішення

від 18.03.2025 по справі 910/13875/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.03.2025Справа № 910/13875/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Нікітіної В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАНТА МАУНТ»

до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації

про стягнення 213 035 121,38 грн

за участю представників:

від позивача: Білан Р.О.

від відповідача: не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧАНТА МАУНТ» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації про стягнення 213 035 121,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з початком повномасштабного наступу держави-агресора на територію України з 24.02.2022, приміщення цеху хлібобулочних виробів №3 за адресою: 07354, Україна, Київська область, Вишгородський район, АДРЕСА_1, загальною площею 8425 кв.м., та обладнання для виробництва хлібобулочних виробів, їх заморозки та зберігання, яке перебуває на праві оренди у позивача на підставі договору оренди № 01052020-01 від 01.05.2020 та договору оренди №01052020-02 від 01.05.2020, укладеного з ТОВ «ХЛІБНИЙ КАПІТАЛ», було пошкоджено/знищено внаслідок бойових дій Російської Федерації.

Процесуальні дії у справі

Господарський суд міста Києва ухвалою від 18.11.2024 зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

18.11.2024 через систему «Електронний суд» позивачем подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 прийнято справу № 910/13875/24 до свого провадження, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 10.12.2024.

09.12.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення доказів по справі на виконання ухвали суду від 25.11.2024.

У судовому засіданні 10.12.2024 суд оголосив про відкладення підготовчого засідання на 28.01.2024.

У судовому засіданні 28.01.2025, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/13875/24 до судового розгляду по суті на 25.02.2025, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 25.02.2025 суд оголосив про відкладення розгляду справи по суті на 18.03.2025.

12.03.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення доказів по справі.

Представник відповідача в судове засідання 18.03.2025 не з`явився, відзиву на позов не подав, про місце, дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідач у цій справі - Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації.

Відповідно до ст. 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 367 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно, зокрема, вручити документи на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами (ч. 2 ст. 367 Господарського процесуального кодексу України).

До повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - постанову Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності" від 19.12.1992 шляхом направлення доручення компетентному суду або іншому органу Російської Федерації.

У зв`язку з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», за зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

З 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною і Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території Російської Федерації та діяльність дипломатичних установ Російської Федерації на території України зупинено. Комунікація Міністерства закордонних справ України з органами державної влади Російської Федерації за посередництва третіх держав не здійснюється. У зв`язку з чим наразі унеможливлено сприяння органами дипломатичної служби України у переданні судових документів російській стороні (листи Міністерства закордонних справ України вих. №71/17-500-67127 від 04.09.2022 та вих. №71/17-500-77469 від 03.10.2022).

Крім того, у зв`язку з агресією з боку Російської Федерації та введенням воєнного стану АТ «Укрпошта» з 24.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.

Таким чином, передача будь-яких документів компетентним органам Російської Федерації, у тому числі дипломатичними каналами, наразі неможлива (лист Міністерства юстиції України вих. №100817/98748-22-22/12.1.3 від 31.10.2022).

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Судом було встановлено, що в мережі Інтернет міститься інформація про електронну пошту Генеральної прокуратури Російської Федерації - businesspravo@genproc.gov.ru.

З огляду на викладене, ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧАНТА МАУНТ» здійснити належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на російську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 у справі №910/13875/24, а також позовної заяви з доданими до неї документами та направити скан-копії такого перекладу на офіційну електронну пошту (адресу) Генеральної прокуратури Російської Федерації - businesspravo@genproc.gov.ru, докази чого надати суду.

На виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 позивачем направлено переклад на російську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 у справі № 910/13875/24 та позовної заяви з доданими до неї документами на електронну пошту Генеральної прокуратури Російської Федерації - businesspravo@genproc.gov.ru, що підтверджується доданими позивачем до матеріалів справи скріншотами електронної поштової скриньки представника позивача.

Оскільки діяльність посольства Російської Федерації в Україні зупинена, а передача будь-яких документів компетентним органам Російської Федерації, у тому числі дипломатичними каналами, наразі неможлива, судом на сайті Судової влади України розміщено оголошення про повідомлення Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації про відкриття провадження у справі № 910/13875/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАНТА МАУНТ» до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації про стягнення 213 035 121,38 грн та про виклик представників відповідача у судове засідання 10.12.2024, 28.01.2025, 25.02.2025, 18.03.2025.

Крім того, ухвали суду від 25.11.2024, 10.12.2024, 28.01.2025, 25.02.2025 оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Отже, судом було вжито всіх можливих заходів з метою належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Одночасно, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Оскільки відповідач не подав до суду відзив на позов та не скористався наданими процесуальними правами, враховуючи те, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, відтак за висновками суду дана справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 18.03.2025 представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 18.03.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що починаючи з 26.06.2018 здійснює господарську діяльність на території України, основним видом господарської діяльності є виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання.

Для здійснення своєї господарської діяльності ТОВ «ЧАНТА МАУНТ» використовує приміщення цеху хлібобулочних виробів №3 за адресою: 07354, Україна, Київська область, Вишгородський район, АДРЕСА_1, загальною площею 8425 кв.м., та обладнання для виробництва хлібобулочних виробів, їх заморозки та зберігання, яке знаходиться в орендному користуванні з травня 2020 року на підставі договору оренди № 01052020-01 від 01.05.2020 та договору оренди №01052020-02 від 01.05.2020, укладеного з ТОВ «ХЛІБНИЙ КАПІТАЛ».

За доводами позивача, близько о 10 год. 30 хв. ранку 16.03.2022 на територію, де ТОВ «ЧАНТА МАУНТ» здійснювала свою господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1 впало 7 (сім) снарядів системи залпового вогню "Град", внаслідок чого були пошкоджені та знищені приміщення складу сировини, частина обладнання виробничих ліній (транспортери, тістомісильні агрегати, лінія тісторозділювання та інше обладнання), цех декорування, охолоджувальне обладнання, будівля охорони та КПП, огорожа території підприємства, трансформаторна підстанція, компресорне обладнання та інше обладнання, яке розташовано на території підприємства. На підтвердження зазначеного позивач надав акт про пожежу від 16.03.2022, складений комісією у складі провідного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Вишгородського районного управління ГУ ДСНС України у Київській області лейтенанта служби цивільного захисту Сергієнка Юрія Анатолійовича.

З урахуванням викладеного, позивач зазначає, що внаслідок збройної агресії ТОВ «ЧАНТА МАУНТ», ТОВ «ХЛІБНИЙ КАПІТАЛ» та ТОВ «БЕРДИЧІВСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД» завдано збитків у загальному розмірі 213 035 121,38 грн.

Позиція відповідача

Відповідач у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав до суду відзив на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧАНТА МАУНТ» (надалі - позивач) є юридичною особою, яка зареєстрована за законодавством України та здійснює господарську діяльність, основними видами якої є: виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання.

01.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ХЛІБНИЙ КАПІТАЛ», як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧАНТА МАУНТ», як орендарем укладений договір оренди № 01052020-01, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування об`єкт оренди, а саме нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - «Майно»).

Перелік майна та загальна площа об`єкту оренди (майна), що передається в оренду, визначається сторонами в Додатку №1 до даного договору, який з моменту його підписання є його невід`ємною частиною (п. 1.2. договору оренди № 01052020-01 від 01.05.2020).

Згідно Додатку №1 та Додатку № 2 до договору оренди №0105220-01 від 01.05.2020 орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове оплатне користування нерухоме майно загальною вартістю 133 138 556,53 грн, а саме приміщення цеху хлібобулочних виробів № 3 за адресою: 07354, Україна, Київська область, Вишгородський район, АДРЕСА_1, загальною площею 8425 кв.м., у складі: прохідна, автомобільні ваги; трансформаторна підстанція; цех хлібобулочних виробів №3; адміністративно-побутовий корпус; склад БЗБ, просіювальне відділення, насосна станція пожежогасіння; артсвердловина 100м; артсвердловина 160м; котельня; парковка; огородження; система відеонагляду; каналізаційні споруди.

01.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ХЛІБНИЙ КАПІТАЛ», як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧАНТА МАУНТ», як орендарем укладений договір оренди № 01052020-02, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування (надалі - оренда) обладнання, яке зазначено у Актах прийому-передачі обладнання до цього договору (п. 1.1. договору оренди № 01052020-02 від 01.01.2022).

Згідно п. 1.2. договору оренди № 01052020-02 від 01.01.2022 об`єктом оренди є обладнання, яке призначено для виробництва хліба та хлібобулочних виробів (надалі - обладнання).

У пункті 2.1. договору оренди № 01052020-02 від 01.01.2022 визначено, що обладнання, що надається в оренду, буде використовуватися орендарем виключно для його господарчої діяльності, а саме для виробництва хліба та хлібобулочних виробів.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання уповноважений, представниками сторін і діє до 31.12.2020 року. У випадку, якщо жодна зі сторін не пізніше, ніж за місяць до закінчення строку договору не заявить про свій намір його розірвати, цей договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік (п. 4.1. та п. 4.2. договору оренди № 01052020-02 від 01.01.2022).

Згідно Додатку №1, Додатку № 3 та Додатку № 4 до договору оренди №0105220-02 від 01.05.2020 орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове оплатне користування рухоме майно згідно переліку з урахуванням доповнень, яке знаходиться в приміщенні цеху хлібобулочних виробів № 3 за адресою: 07354, Україна, Київська область, Вишгородський район, АДРЕСА_1, загальною вартістю 112 199 853,54 грн.

01.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕРДИЧІВСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД», як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧАНТА МАУНТ», як орендарем укладений договір оренди № 01/09, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно відповідно до Додатків до цього договору (надалі - об`єкт оренди), що належить орендодавцю на праві власності (п. 1.1. договору оренди № 01/09 від 01.09.2021).

Найменування обладнання, що передається в оренду визначено в Додатку 1 до цього договору (п. 1.2. договору оренди № 01/09 від 01.09.2021).

Відповідно до п. 3.1. та 3.2. договору оренди № 01/09 від 01.09.2021 строк оренди складає 2 (два) календарних роки з моменту прийняття об`єкта оренди. Після завершення строку дії даного договору, орендар має переважне право поновлення його на новий термін; в цьому випадку, якщо жодна зі сторін в термін 30 діб до завершення дії цього договору оренди обладнання письмово не сповістить іншу сторону про свій намір його розірвати, цей договір оренди обладнання автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах.

01.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕРДИЧІВСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧАНТА МАУНТ» підписаний Акт №1 приймання-передачі обладнання, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне наступне обладнання: обладнання для підготовки та виробництва хлібобулочних виробів: -лінія вистоювання + охолодження + заморозки виробів з листового тіста, продуктивністю 650 кг/год, загальною вартістю 29 192 093,92 грн.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧАНТА МАУНТ» здійснювало господарську діяльність в приміщеннях цеху хлібобулочних виробів № 3 за адресою: 07354, Україна, Київська область, Вишгородський район, АДРЕСА_1.

За доводами позивача, 16.03.2022 близько 10 год. 30 хв. ранку на територію, де ТОВ «ЧАНТА МАУНТ» здійснювала свою господарську діяльність щодо виробництва хлібобулочних виробів за адресою: АДРЕСА_1 впало 7 (сім) снарядів системи залпового вогню "Град", внаслідок чого були пошкоджені та знищені приміщення складу сировини, частина обладнання виробничих ліній (транспортери, тістомісильні агрегати, лінія тісторозділювання та інше обладнання), цех декорування, охолоджувальне обладнання, будівля охорони та КПП, огорожа території підприємства, трансформаторна підстанція, компресорне обладнання та інше обладнання, яке розташовано на території підприємства.

16.03.2022 комісією у складі провідного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Вишгородського районного управління ГУ ДСНС України у Київській області, лейтенанта служби цивільного захисту Сергієнка Юрія Анатолійовича, громадян ОСОБА_1, ОСОБА_2 складено Акт про пожежу, що виникла 16.03.2022 орієнтовно о 10 год. 42 хв. на об`єкті ТОВ «ЧАНТА МАУНТ» за адресою: АДРЕСА_1, власником (орендарем) якої є ОСОБА_1 .

Відповідно до змісту Акта про пожежу, місце виникнення пожежі - пакувальний цех; пожежу виявлено 16.03.2022; пожежею знищено: покрівлю на площі орієнтовно 5000 м.кв., стіни та несучі конструкції орієнтовно на площі 4500 кв.м., пакувальний цех та обладнання на площі 1500 м. склад готової продукції та продукцію на площі 1600 кв.м., частину обладнання виробничих ліній (кулер, фризер, розшійна шафа, вентиляційне обладнання та інше обладнання), вікна в виборчих та складських приміщеннях, системи газо, водо, електропостачання та каналізації.

Актом про пожежу встановлено, що пожежею пошкоджено: приміщення складу сировини, частину обладнання виробничих ліній (транспортери, тістомісильні агрегати, лінія тісторозділювання та інше обладнання), цех декорування, охолоджувальне обладнання, будівлю охорони та КПП, огорожу, територію підприємства, трансформаторну підстанцію, компресорне обладнання та інше обладнання, яке розташоване на території підприємства.

За змістом Акта про пожежу, прямі та побічні збитки від пожежі під час складення акта про пожежу встановлюються. Причина пожежі: обстріл.

За фактами порушення Російською Федерацією законів та звичаїв війни, у зв`язку з знищенням майна позивача внаслідок ворожої атаки, органом досудового розслідування відкрито кримінальне провадження №42022112330000058 від 16.03.2022 за ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України, що підтверджується відповідним витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

На підставі Наказу №9 від 01.04.2022 директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАНТА МАУНТ» проведено інвентаризацію фактичної наявності запасів та необоротних матеріальних активів, за результатами якої встановлено: що постраждало майно в наслідок пожежі загальною вартістю 45 476 838,23 грн.

Згідно переліку запасів Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАНТА МАУНТ» вартість втрачено внаслідок пожежі, яка виникла 16.03.2022 через обстріл військовими Російської Федерації становить 10 042 838,39 грн.

Згідно переліку обладнання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАНТА МАУНТ» вартість пошкодженого внаслідок пожежі, яка виникла 16.03.2022 через обстріл військовими Російської Федерації становить 19 759 244,34 грн.

З метою визначення розміру матеріальної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧАНТА МАУНТ» звернулась до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України із заявою про проведення комплексної судової будівельно-технічної, товарознавчої та економічної експертизи у кримінальному провадженні №42022112330000058 від 16.03.2022.

За результатами проведення експертного дослідження судовими експертами складено висновок експертів № 577-616-22/1277-1525 від 30.09.2022, яким встановлено наступне:

1.Вартість ремонтно-відновлювальних робіт об`єктів нерухомості за адресою: АДРЕСА_1, які зазнали пошкоджень внаслідок воєнних дій РФ, а саме: огородження, 00020, парковка, 00019, прохідна автомобільні ваги, 00002, трансформаторна підстанція, 00009, цех хлібобулочних виробів, 00010, станом на час проведення експертизи складає 83904800 грн. (вісімдесят три мільйони дев`ятсот чотири тисячі вісімсот гривень), в т.ч. ПДВ -13984133 грн. (тринадцять мільйонів дев`ятсот вісімдесят чотири тисячі сто тридцять три гривні).

2. Ринкова вартість на дату проведення експертизи знищеного майна, з врахуванням його придбання у новому стані, необхідного для відновлення виробничого процесу складає:

1) Власне обладнання - 26 009 539,70 грн. (двадцять шість мільйонів дев`ять тисяч п`ятсот тридцять дев`ять грн. 70 коп.) з ПДВ, в тому числі ПДВ 4 334 923,28 грн. (чотири мільйони триста тридцять чотири тисячі дев`ятсот двадцять три грн. 28 коп.)

2) Обладнання, що використовуються на підставі договору оренди №01052020-02 від 01.05.2020 року: 46 543 485,80 грн. (сорок шість мільйонів п`ятсот сорок три тисячі чотириста вісімдесят п`ять грн. 80 коп.) з ПДВ, в тому числі ПДВ 7757247,63 грн. (сім мільйонів сімсот п`ятдесят сім тисяч двісті сорок сім грн. 63 коп.).

3. Сума витрат на відновлення пошкоджених об`єктів дослідження, що використовується на підставі договору оренди №01052020-02 від 01.05.2020 року, складає 261862,41 грн. (двісті шістдесят одна тисяча вісімсот шістдесят дві грн. 41) з ПДВ, в тому числі ПДВ 43643,74 грн. (сорок три тисячі шістсот сорок три грн 74 коп.).

Сума витрат на відновлення пошкодженого об`єкта дослідження, що використовуються на підставі договору оренди №01/09 від 01.09.2021 року, без врахування транспортування, складає 18 904 280,76 грн. (вісімнадцять мільйонів дев`ятсот чотири тисячі двісті вісімдесят грн. 76 коп.) з ПДВ, в тому числі ПДВ 150 713,46 грн. (три мільйони сто п`ятдесят тисяч сімсот тринадцять грн. 46 коп.).

4. Нестача товарно-матеріальних цінностей в розмірі 43 686 780 грн, виявлена в ході проведення інвентаризації на підставі Наказу ТОВ «ЧАНТА МАУНТ» № 9 від 01.04.2022, підтверджується документами, оформленими відповідно до вимог Положення № 879. Згідно п. 1.3 Наказу № 346/1025/685/53, нестача є безповоротним зменшенням активів, а як слідство - матеріальною шкодою (збитками) в економічному їх розумінні.

5. Недоотриманий доход в розмірі 6 970 473,96 грн, який мало б отримати ТОВ «ЧАНТА МАУНТ» в результаті реалізації знищених готової продукції та товарів на загальну суму 4 028 050,04 грн, підтверджується документами, оформленими відповідно до вимог Положення № 879, приписами Наказу № 2 від 05.01.2022 «Про встановлення відпускних цін на хлібобулочні та листкові вироби ТОВ «ЧАНТА МАУНТ».

Розмір матеріальної шкоди (збитків), завданої ТОВ «ЧАНТА МАУНТ» в результаті недоотриманого доходу з урахуванням зменшення фінансового результату на 4 028 050,04 грн (сума нестачі готової продукції), становить 2 995 120,10 грн.

Відповідно до Звіту № 2290/23 про оцінку розміру реальних збитків, завданих ТОВ «ЧАНТА МАУНТ», ТОВ «ХЛІБНИЙ КАПІТАЛ» та ТОВ «БЕРДИЧІВСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД», внаслідок збройної агресії, складеного ТОВ «Консалтингова компанія «ПАРЕТО», встановлено розмір реального збитку, що складає 213 035 121,38 грн.

З урахуванням із наведеним вище, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації 213 035 121,38 грн збитків, завданих внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідачем у цій справі є Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Частина перша статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлює судовий імунітет, відповідно до якого пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16.05.1972, та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02.12.2004.

Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

Відповідно до частини першої статті 11 Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму, ратифікованої Верховною Радою України 31.07.2006, Україна вживає таких заходів, які можуть бути необхідними для ефективного, пропорційного й такого, що відраджує, покарання за злочини тероризму.

Згідно із статтею 13 Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму, Україна зобов`язана вжити необхідних заходів для захисту й підтримки жертв тероризму, здійсненого на території України.

Відповідно до частини четвертої статті 8 Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму ратифікованої Верховною Радою України 12.09.2002, Україна має зобов`язання щодо створення механізмів компенсації жертвам злочинів тероризму. У той же час, відсутність спеціального визначеного державою механізму компенсації (захисту порушеного права) не може бути підставою для відмови у захисті такого права загальними засобами, передбаченими законом, у тому числі шляхом звернення до суду.

Тож застосування судового імунітету Російської Федерації та відмова у розгляді по суті позову у цій справі означала би порушення Україною своїх міжнародно-правових зобов`язань відповідно до згаданих Конвенцій щодо боротьби з тероризмом (див. правовий висновок Верховного Суду у постанові від 12.10.2022 у справі № 463/14365/21).

Судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

У своїй постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 Верховний Суд дійшов висновку, що на Російську Федерацію не поширюється судовий імунітет, оскільки "вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено в Статуті ООН". Зокрема, Верховний Суд зазначив, що "такими діями Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, та грубо порушила гарантоване нормами міжнародного права право власності позивача".

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22 Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

Згідно із частиною першою статті 1 Статуту ООН Організація Об`єднаних Націй переслідує ціль підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією ціллю вживати ефективні колективні заходи для попередження та усунення загрози світу й актів агресії чи інших порушень миру, і проводити мирними засобами, відповідно до принципів справедливості і міжнародного права, залагодження чи вирішення міжнародних спорів чи ситуацій, які можуть призвести до порушення миру.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Крім того, аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень у геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засудила військову агресію Російської Федерації проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, у тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Проте, Російська Федерація не виконала приписів (вимог) ані Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022, ані наказу Міжнародного суду ООН від 16.03.2022, та продовжує військову агресію проти України та військові злочини проти цивільного населення та цивільних об`єктів у порушення норм міжнародного права, зокрема Статуту ООН, Женевських Конвенцій 1949 року та Додаткового протоколу I 1977 року до них.

Враховуючи те, що: предметом позову у цій справі є відшкодування збитків, завданих збройною агресією Російської Федерації проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН, суд зазначає, що судовий імунітет Російської Федерації у даному випадку на спірні правовідносини не поширюється.

Звернення ТОВ «ЧАНТА МАУНТ» до українського суду є єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто не заперечувало б саму сутність такого права.

Подібні правові висновки зроблено у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 428/11673/19, від 18.05.2022 у справі № 760/17232/20-ц, від 12.10.2022 у справі № 463/14365/21, від 12.10.2022 у справі № 463/14366/21, від 20.11.2024 у cправі № 905/17/24.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про міжнародне приватне право" права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог Товариства про відшкодування збитків, мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.

Надаючи оцінку правильності визначення позивачем відповідача у справі, судом враховано наступне.

Як зазначено судом вище, у справі №308/9708/19 Верховним Судом були наведені правові висновки щодо незастосування судового імунітету РФ, відповідачем у справі була визначена саме держава-агресор Російська Федерація.

У відповідності до положень ч.4 ст.56 ГПК України держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади.

За сталою позицією Верховного Суду у спорах про відшкодування шкоди, завданої державою, викладеною, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц та в постанові Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 201/7038/20 (провадження № 61-16141св20), належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою особою або службовою особою, є держава як учасник цивільних правовідносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

Отже, у спорах про відшкодування шкоди, завданої державою/іноземною державою (органом державної влади, їх посадовою особою або службовою особою/органом державної влади, їх посадовою особою або службовою особою іноземної держави); відповідачем є відповідна держава як учасник цивільних правовідносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав.

У спорах про відшкодування шкоди, завданої державою (іноземною державою) на позивача, відповідно до вимог пунктів 2, 4 частини третьої статті 162 ГПК України, покладено обов`язок зазначити, окрім безпосередньо держави, яка за його ствердженням завдала йому шкоди, також орган (органи) відповідної держави, якого (яких) позивач зазначає порушником своїх прав.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом саме позивача. Тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц, від 30.01.2019 у справі №552/6381/17, від 13.03.2019 у справі №757/39920/15-ц, від 01.04.2020 у справі №520/13067/17, від 05.05.2020 у справі №554/8004/16-ц).

Суд звертає увагу на те, що під час судового розгляду цієї справи позивач наполягав на визначенні відповідачем у цій справі саме держави-агресора Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем у справі вірно визначено державу-агресора Російську Федерацію, яка здійснює військову агресію, водночас вказавши в особі відповідного органу вказаної держави (Генеральної прокуратури Російської Федерації).

Згідно з частиною четвертою статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні норми містяться також в статті 20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Згідно з частиною третьою статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 ГК України).

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Водночас зі змісту частини другої статті 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, а саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

За змістом частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України позивачу було завдано збитків.

24 лютого 2022 року розпочалася та станом на час розгляду справи триває повномасштабне вторгнення збройних сил Російської Федерації на суверенну територію України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Російської Федерації під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі №287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі №761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Відповідно до частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Російської Федерації проти України в розумінні частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні, а також визнано на найвищому міжнародному рівні.

Таким чином, в силу положень законодавства України та міжнародних договорів, будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними, зокрема і протиправним є обстріл майна юридичних осіб, в тому числі позивача, здійснені в рамках реалізації акту агресії Російської Федерації.

Як встановлено судом, 16.03.2022 у результаті військової агресії з боку військовослужбовців збройних сил Російської Федерації здійснено обстріл території, на якій ТОВ «ЧАНТА МАУНТ» здійснювало свою господарську діяльність, за адресою: АДРЕСА_1, внаслідок чого було пошкоджено: приміщення складу сировини, частину обладнання виробничих ліній (транспортери, тістомісильні агрегати, лінія тісторозділювання та інше обладнання), цех декорування, охолоджувальне обладнання, будівлю охорони та КПП, огорожу, територію підприємства, трансформаторну підстанцію, компресорне обладнання та інше обладнання, яке розташоване на території підприємства.

Також пожежею знищено: покрівлю на площі орієнтовно 5000 м.кв., стіни та несучі конструкції орієнтовно на площі 4500 кв.м., пакувальний цех та обладнання на площі 1500 м. склад готової продукції та продукцію на площі 1600 кв.м., частину обладнання виробничих ліній (кулер, фризер, розшійна шафа, вентиляційне обладнання та інше обладнання), вікна в виборчих та складських приміщеннях, системи газо, водо, електропостачання та каналізації.

Зазначені обставини підтверджуються Актом про пожежу від 16.03.2022, складеного комісією у складі провідного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Вишгородського районного управління ГУ ДСНС України у Київській області, лейтенанта служби цивільного захисту Сергієнка Юрія Анатолійовича, громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань про відкриття кримінального провадження №42022112330000058 від 16.03.2022 за ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, в наслідок протиправних дій Російської Федерації було знищено та пошкоджено майно позивача, а також майно третіх осіб (ТОВ «ХЛІБНИЙ КАПІТАЛ» та ТОВ «БЕРДИЧІВСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД»), яке перебувало у користуванні позивача на праві оренди.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Таким чином, судом встановлено, що в діях Російської Федерації наявний склад правопорушення, оскільки саме держава-агресор відповідальна за всі дії, що вчинені особами, які входять до складу її збройних сил, що свідчить про належну обґрунтованість тверджень позивача щодо наявності протиправних дій Російської Федерації.

З приводу розміру збитків, як обов`язкової складової відшкодування шкоди, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У частині 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Судом вище зазначено, що шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 було затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (надалі - Порядок № 326), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, починаючи з 19.02.2014.

Згідно з підпунктом 18 пункту 2 Порядку № 326 визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Основні показники, які оцінюються:

вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);

вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності;

вартість втрачених фінансових активів державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);

вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності;

упущена вигода державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);

упущена вигода підприємств недержавної форми власності;

втрати державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), від неоплачених товарів, робіт і послуг, наданих та спожитих на тимчасово окупованих територіях;

втрати підприємств недержавної форми власності від неоплачених товарів, робіт і послуг, наданих та спожитих на тимчасово окупованих територіях.

Визначення шкоди та збитків підприємств здійснюється відповідно до методики, затвердженої спільним наказом Мінекономіки та Фонду державного майна.

Відповідно до пункту 5 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації (додаток до Постанови № 326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Проведення судової експертизи, що пов`язана з оцінкою збитків, та діяльність судових експертів, що пов`язана з оцінкою майна, здійснюються на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про судову експертизу", з урахуванням особливостей методичного регулювання оцінки збитків, спричинених втратою, руйнуванням та пошкодженням майна державної, комунальної та приватної форм власності в ході збройної агресії Російської Федерації, визначених цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку. При цьому в дослідницькій частині висновку судового експерта відображаються усі процедури, пов`язані з оцінкою збитків, що визначені методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку. Організаційні засади проведення судовими експертами експертних досліджень визначаються законодавством з питань судово-експертної діяльності.

Цим же Додатком до Порядку визначено, що:

збитки - вартість втраченого, пошкодженого та (або) знищеного майна, що зазнало руйнівного впливу внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, ракетно-бомбових ударів в ході збройної агресії російської федерації, а також розмір витрат, необхідний для відновлення порушеного права (реальні збитки); та/або розмір доходу, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії російської федерації (упущена вигода);

висновок експерта - складений відповідно до вимог законодавства документ, що містить докладний опис проведених судовим експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед судовим експертом, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про судову експертизу".

Об`єктом збитків є майно, майнові права та інші активи, що належать постраждалим та зазнали руйнівного впливу, за секторами, один з яких є виробничий сектор, що включає промисловість. До збитків також належить дохід, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії Російської Федерації (упущена вигода) (пункт 6 Додатку до Порядку № 326).

Відповідно до пункту 8 цього ж Додатку до Порядку № 326 метою оцінки збитків є:

визначення розміру реальних збитків (у вартісному виразі);

визначення упущеної вигоди;

визначення витрат, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу.

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу").

Згідно з частинами першою - четвертою статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Статтею 104 ГПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження наявності та доведення розміру збитків позивачем надано висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 577-616-22/1277-1525 від 30.09.2022, за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної, товарознавчої та економічної експертизи.

За змістом висновку № 577-616-22/1277-1525 від 30.09.2022, експерти підтвердили обізнаність про кримінальну відповідальність відповідно до ст.384 та ст. 385 Кримінального кодексу України за завідомо неправдивий висновок.

За результатами проведення експертного дослідження судовими експертами складено висновок експертів № 577-616-22/1277-1525 від 30.09.2022, яким встановлено наступне:

1.Вартість ремонтно-відновлювальних робіт об`єктів нерухомості за адресою: АДРЕСА_1, які зазнали пошкоджень внаслідок воєнних дій РФ, а саме: огородження, 00020, парковка, 00019, прохідна автомобільні ваги, 00002, трансформаторна підстанція, 00009, цех хлібобулочних виробів, 00010, станом на час проведення експертизи складає 83904800 грн. (вісімдесят три мільйони дев`ятсот чотири тисячі вісімсот гривень), в т.ч. ПДВ -13984133 грн. (тринадцять мільйонів дев`ятсот вісімдесят чотири тисячі сто тридцять три гривні).

2. Ринкова вартість на дату проведення експертизи знищеного майна, з врахуванням його придбання у новому стані, необхідного для відновлення виробничого процесу складає:

1) Власне обладнання - 26 009 539,70 грн. (двадцять шість мільйонів дев`ять тисяч п`ятсот тридцять дев`ять грн. 70 коп.) з ПДВ, в тому числі ПДВ 4 334 923,28 грн. (чотири мільйони триста тридцять чотири тисячі дев`ятсот двадцять три грн. 28 коп.)

2) Обладнання, що використовуються на підставі договору оренди №01052020-02 від 01.05.2020 року: 46 543 485,80 грн. (сорок шість мільйонів п`ятсот сорок три тисячі чотириста вісімдесят п`ять грн. 80 коп.) з ПДВ, в тому числі ПДВ 7757247,63 грн. (сім мільйонів сімсот п`ятдесят сім тисяч двісті сорок сім грн. 63 коп.).

3. Сума витрат на відновлення пошкоджених об`єктів дослідження, що використовується на підставі договору оренди №01052020-02 від 01.05.2020 року, складає 261862,41 грн. (двісті шістдесят одна тисяча вісімсот шістдесят дві грн. 41) з ПДВ, в тому числі ПДВ 43643,74 грн. (сорок три тисячі шістсот сорок три грн 74 коп.).

Сума витрат на відновлення пошкодженого об`єкта дослідження, що використовуються на підставі договору оренди №01/09 від 01.09.2021 року, без врахування транспортування, складає 18 904 280,76 грн. (вісімнадцять мільйонів дев`ятсот чотири тисячі двісті вісімдесят грн. 76 коп.) з ПДВ, в тому числі ПДВ 150 713,46 грн. (три мільйони сто п`ятдесят тисяч сімсот тринадцять грн. 46 коп.).

4. Нестача товарно-матеріальних цінностей в розмірі 43 686 780 грн, виявлена в ході проведення інвентаризації на підставі Наказу ТОВ «ЧАНТА МАУНТ» № 9 від 01.04.2022, підтверджується документами, оформленими відповідно до вимог Положення № 879. Згідно п. 1.3 Наказу № 346/1025/685/53, нестача є безповоротним зменшенням активів, а як слідство - матеріальною шкодою (збитками) в економічному їх розумінні.

5. Недоотриманий доход в розмірі 6 970 473,96 грн, який мало б отримати ТОВ «ЧАНТА МАУНТ» в результаті реалізації знищених готової продукції та товарів на загальну суму 4 028 050,04 грн, підтверджується документами, оформленими відповідно до вимог Положення № 879, приписами Наказу № 2 від 05.01.2022 «Про встановлення відпускних цін на хлібобулочні та листкові вироби ТОВ «ЧАНТА МАУНТ».

Розмір матеріальної шкоди (збитків), завданої ТОВ «ЧАНТА МАУНТ» в результаті недоотриманого доходу з урахуванням зменшення фінансового результату на 4 028 050,04 грн (сума нестачі готової продукції), становить 2 995 120,10 грн.

Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок експертів № 577-616-22/1277-1525 від 30.09.2022, суд вважає, що вказаний висновок містить докладний опис проведених експертами досліджень, не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим приймається судом в якості належного та допустимого доказу по справі №910/13875/24.

Одночасно, до матеріалів справи представлено Звіт № 2290/23 про оцінку розміру реальних збитків, завданих ТОВ «ЧАНТА МАУНТ», ТОВ «ХЛІБНИЙ КАПІТАЛ» та ТОВ «БЕРДИЧІВСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД», внаслідок збройної агресії, складений ТОВ «Консалтингова компанія «ПАРЕТО», згідно якого встановлено розмір реального збитку, що складає 213 035 121,38 грн.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Таким чином, на підставі даних висновку експертів № 577-616-22/1277-1525 від 30.09.2022 та Звіту № 2290/23 про оцінку розміру реальних збитків було визначено розмір збитків як власного майна позивача та упущеної вигоди, так і розмір збитків майна ТОВ «ХЛІБНИЙ КАПІТАЛ» та ТОВ «БЕРДИЧІВСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД».

З огляду на викладене, в результаті повномасштабного акту збройної агресії Російської Федерації проти України, обстрілу території Київської області було знищено та пошкоджено: нерухоме майно (приміщення цеху хлібобулочних виробів № 3), розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке перебувало у користуванні на праві оренди у ТОВ «ЧАНТА МАУНТ» згідно договору оренди № 01052020-01 від 01.05.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ХЛІБНИЙ КАПІТАЛ», як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧАНТА МАУНТ»; рухоме майно (обладнання), яке перебувало у користуванні на праві оренди у ТОВ «ЧАНТА МАУНТ» згідно договору оренди № 01052020-02 від 01.05.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ХЛІБНИЙ КАПІТАЛ», як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧАНТА МАУНТ»; рухоме майно (обладнання), яке перебувало у користуванні на праві оренди у ТОВ «ЧАНТА МАУНТ» згідно договору оренди № 01/09 від 01.09.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕРДИЧІВСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧАНТА МАУНТ»; власне рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАНТА МАУНТ».

Отже, розмір шкоди, завданий позивачу, внаслідок протиправних дій відповідача, становить:

-власне обладнання - 26 009 539,70 грн. з ПДВ, в тому числі ПДВ 4 334 923,28 грн;

- нестача товарно-матеріальних цінностей в розмірі 43 686 780 грн;

- недоотриманий доход в розмірі 6 970 473,96 грн, який мало б отримати ТОВ «ЧАНТА МАУНТ» в результаті реалізації знищених готової продукції та товарів на загальну суму 4 028 050,04 грн;

- розмір матеріальної шкоди (збитків), завданої ТОВ «ЧАНТА МАУНТ» в результаті недоотриманого доходу становить 2 995 120,10 грн.

На підставі наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що внаслідок знищення та пошкодження майна, власником якого є безпосередньо позивач та недоотриманого доходу, позивачу була спричинена шкода у загальному розмірі 72 691 439,80 грн.

За таких обставин позов ТОВ «ЧАНТА МАУНТ» до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації в частині стягнення шкоди у розмірі 72 691 439,80 грн, є обґрунтованим та доведеним.

Поряд з тим, щодо іншої частини позовних вимог в частині стягнення суми збитків, завданих майну, власниками якого є треті особи, а саме ТОВ «ХЛІБНИЙ КАПІТАЛ» та ТОВ «БЕРДИЧІВСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД», суд вважає, що позивач не довів підстав для стягнення цих сум з відповідача на користь позивача, оскільки позивач не є власником такого майна, при цьому в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності відповідальності позивача перед третіми особами у спірних правовідносинах, зокрема претензії, вимоги третіх осіб до позивача, рішення суду, умови догорів оренди щодо покладення на позивача обов`язку відшкодування збитків, які спричинені не з вини позивача.

Також суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази здійснення позивачем витрат на відновлення пошкоджених об`єктів дослідження, що використовуються останнім на підставі договору оренди №01052020-02 від 01.05.2020 та на підставі договору оренди №01/09 від 01.09.2021, та наявності права вимоги до відповідача про стягнення таких витрат в судовому порядку.

З огляду на наведене, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги позивача в частині стягнення завданої шкоди майну, яке належить на праві власності ТОВ «ХЛІБНИЙ КАПІТАЛ» та ТОВ «БЕРДИЧІВСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД», як зазначено в договору оренди № 01052020-01, договору оренди №01052020-02 від 01.05.2020, договору оренди №01/09 від 01.09.2021 та не заперечується позивачем, у зв`язку із чим позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ «ЧАНТА МАУНТ» до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації в частині стягнення завданих збитків, що виникли внаслідок збройної агресії Російської Федерації на території України в розмірі 72 691 439,80 грн.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ

Підсумовуючи вище наведене, суд задовольняє позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧАНТА МАУНТ" до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації частково.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

При зверненні з позовом позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від його сплати в силу приписів п. 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", які визначають, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (вул. Большая Дмитровка, 15/а, 103793, ГСП-3 Москва, Російська Федерація, ідентифікаційний код 1037739688) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧАНТА МАУНТ" (01054, місто Київ, ТУРГЕНЄВСЬКА, будинок 15, офіс 65, ідентифікаційний код 42265961) майнову шкоду у розмірі 72 691 439,80 грн.

Стягнути з Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (вул. Большая Дмитровка, 15/а, 103793, ГСП-3 Москва, Російська Федерація, ідентифікаційний код 1037739688) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 361 622,95 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 31.03.2025.

Суддя О.В. Гулевець