Рішення від 31.03.2025 по справі 910/14567/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.03.2025Справа № 910/14567/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., за участю секретаря судового засідання Баринової О.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства «Автомагістраль» (вул.Київська, буд.68, с.Синяк, Бучанський р-н, Київська обл., 07351; ідентифікаційний код 31481658)

до Консорціуму «Будівельно-дорожній консорціум» (вул.Новокостянтинівська, буд.4а, оф.208, м.Київ,04080; ідентифікаційний код 44033480)

про стягнення 1 751 135,25 грн

За участі представників:

позивача: Корзаченко В.М.;

відповідача: Чернявська О.М.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Автомагістраль» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Консорціуму «Будівельно-дорожній консорціум» про стягнення 1 956 870,43 грн, з яких 1 455 800,00 грн заборгованості, 99 119,88 грн 3% річних та 401 950,55 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договорами про надання поворотної фінансової допомоги № 23/03-1 від 23.03.2021, № 8/04-1 від 08.04.2021, № 28/04-1 від 28.04.2021, № 9/06-1 від 09.06.2021, № 23/06-1 від 23.06.2021, № 31/05-фд від 31.05.2023, № 02/06-фд від 02.06.2023 щодо повернення фінансової допомоги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.01.2025 та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

У підготовче засідання 13.01.2025 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи міститься повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету позивача.

У підготовчому засіданні 13.01.2025 представник позивача повідомив про намір подати клопотання про витребування доказів, у зв`язку з чим судом було оголошено перерву до 27.01.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 відповідача було повідомлено про те, що підготовче засідання призначено на 27.01.2025.

14.01.2025 від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, відповідно до якого позивач просить витребувати у відповідача копії договорів про надання поворотної фінансової допомоги № 23/03-1 від 23.03.2021 та № 8/04-1 від 08.04.2021.

21.01.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, разом із клопотанням про поновлення строку на його подання. У відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на наслідки збройної агресії Російської Федерації проти України, внаслідок чого відповідач не веде активної господарської діяльності, при цьому відповідач вказує, що у нього відсутні наміри щодо уникнення виконання зобов`язань за договорами позики. Щодо відповідальності, відповідач посилається на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо звільнення позичальників від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.

У підготовче засідання 27.01.2025 з`явилися представники сторін.

У підготовчому засіданні 27.01.2025 судом було поновлено відповідачу строк для подачі відзиву та прийнято відзив до розгляду, а також оголошено вступну та резолютивну частини ухвали про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії договорів про надання поворотної фінансової допомоги № 23/03-1 від 23.03.2021 та № 8/04-1 від 08.04.2021, укладених між позивачем та відповідачем, встановлено строк подання витребуваних доказів, роз`яснено наслідки неподання доказів, а також продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та оголошено перерву 10.02.2025.

30.01.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вказує на відсутність заперечень відповідача щодо отримання останнім коштів. Доводи відповідача щодо відсутності підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат позивач вважає необґрунтованими.

03.02.2025 від відповідача надійшло клопотання про продовження строку на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 27.01.2025.

10.02.2025 від відповідача надійшли заява про перенесення судового засідання та клопотання про долучення доказів часткового погашення заборгованості до матеріалів справи.

У підготовче засідання 10.02.2025 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився.

У підготовчому засіданні 10.02.2025 судом було долучено до матеріалів справи надані відповідачем додаткові докази.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 продовжено відповідачу строк, встановлений у пункті 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 у цій справі, для подання витребуваних судом доказів до 24.02.2025 та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 24.02.2025.

15.02.2025 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 1 751 135,25 грн, з яких 1 206 200,00 грн заборгованості, 101 297,53 грн 3% річних та 443 637,72 грн інфляційних втрат.

У підготовче засідання 24.02.2025 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 24.02.2025 судом було прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, встановлено неможливість подання відповідачем витребуваних доказів, у зв`язку з чим закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.03.2025.

17.03.2025 та 20.03.2025 від відповідача надійшли клопотання про призначення у справі судової експертизи.

У судове засідання 31.03.2025 з`явились представники сторін.

У судовому засіданні 31.03.2025 судом було залишено без розгляду клопотання відповідача про призначення судової експертизи на підставі положень статті 118 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача, також, надав суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечував з підстав наведених у відзиві.

У судовому засіданні 31.03.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством «Автомагістраль» (позикодавець) та Консорціумом «Всеукраїнський дорожній консорціум» (найменування якого у подальшому змінено на Консорціум «Будівельно-дорожній консорціум») (позичальник) були укладені договори про надання поворотної фінансової допомоги № 28/04-1 від 28.04.2021 (далі - Договір № 28/04-1), № 9/06-1 від 09.06.2021 (далі - Договір № 9/06-1), № 23/06-01 від 23.06.2021 (далі - Договір № 23/06-01), № 31/05-фд від 31.05.2023 (далі - Договір № 31/05-фд), № 02/06-фд від 02.06.2023 (далі - Договір № 02/06-фд), згідно з пунктами 1.1 яких позикодавець надає позичальнику кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги (позики), а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених відповідним договором.

Пунктами 2.1 вказаних договорів визначено, що поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 170 000,00 грн за Договором № 28/04-1; 85 000,00 грн за Договором № 9/06-1; 170 000,00 грн за Договором № 23/06-01; 106 000,00 грн за Договором № 31/05-фд; 94 300,00 грн за Договором № 02/06-фд.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4, 2.7 вказаних договорів поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній та безпроцентній основі, тобто будь-яка плата за користування грошовими коштами та сплата процентів чи інших видів компенсації сторонами не стягується. Поворотна фінансова допомога надається шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника з розрахункового рахунка позикодавця. Поворотна фінансова допомога надається до моменту вимоги її повернення позикодавцем, але на строк, не більший ніж 12 календарних місяців із дати платежу.

Платіжною інструкцією № 5226 від 29.04.2021 позивач перерахував на рахунок відповідача поворотну фінансову допомогу в сумі 170 000,00 грн за Договором № 28/04-1; платіжною інструкцією № 7394 від 09.06.2021 - 85 000,00 грн за Договором № 9/06-1; платіжною інструкцією № 8728 від 02.07.2021 - 170 000,00 грн за Договором № 23/06-01; платіжною інструкцією № 4034 від 01.06.2023 - 106 000,00 грн за Договором № 31/05-фд; платіжною інструкцією № 4084 від 02.06.2023 - 94 300,00 грн за Договором № 02/06-фд.

Крім того, позивачем було перераховано на рахунок відповідача поворотну фінансову допомогу в сумі 720 000,00 грн, про що свідчить платіжна інструкція № 3599 від 30.03.2021 у призначення платежу якої зазначено: «Надання поворотної фін.допомоги з-но дог.№23/03-1 від 23.03.2021р Без ПДВ», а також в сумі 110 500,00 грн, про що свідчить платіжна інструкція № 4054 від 08.04.2021 у призначення платежу якої зазначено: «Надання поворотної фін.допомоги з-но дог.№8/04-1 від 08.04.2021р Без ПДВ».

Як зазначає позивач, між сторонами було укладено договори про надання поворотної фінансової допомоги № 23/03-1 від 23.03.2021 (далі - Договір № 23/03-1), № 8/04-1 від 08.04.2021 (далі - Договір № 8/04-1), які за змістом аналогічні вищенаведеним договорам, зокрема, містять ті ж самі умови надання фінансової допомоги і строку її повернення, проте надати такі договори позивач не може через їх втрату під час окупації села Синяк Бучанського району Київської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 у цій справі було витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії договорів про надання поворотної фінансової допомоги № 23/03-1 від 23.03.2021 та № 8/04-1 від 08.04.2021, однак, як з`ясовано під час підготовчого провадження, відповідач також не має можливості подати ці докази суду.

Платіжними інструкціями № 429 від 03.09.2021 на суму 40 500,00 грн та № 431 від 03.09.2021 на суму 20 000,00 грн відповідачем було повернуто частину фінансової допомоги, наданої відповідно до Договору № 8/04-1.

Платіжними інструкціями № 594 від 05.07.2023 на суму 77 300,00 грн та № 605 від 31.07.2023 на суму 28 700,00 грн відповідачем було повністю повернуто фінансову допомогу, надану відповідно до Договору № 31/05-фд.

Платіжними інструкціями № 606 від 31.07.2023 на суму 18 900,00 грн, № 607 від 31.07.2023 на суму 300,00 грн, № 610 від 01.08.2023 на суму 33 400,00 грн та № 626 від 29.08.2023 на суму 30 500,00 грн відповідачем було повернуто частину фінансової допомоги, наданої відповідно до Договору № 02/06-фд.

Оскільки відповідач прострочив повернення фінансової допомоги, листом № 1621 від 31.10.2024 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути грошові кошти в загальному розмірі 1 455 800,00 грн.

З огляду на те, що відповідач не повернув на вимогу позивача кошти, надані в якості поворотної фінансової допомоги, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача на свою користь 1 206 200,00 грн заборгованості, 101 297,53 грн 3% річних та 443 637,72 грн інфляційних втрат.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає про те, що неможливість повернення фінансової допомоги спричинена наслідками збройної агресії Російської Федерації проти України, у зв`язку з чим відповідач не здійснює активну господарську діяльність. Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат відповідач посилається на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо звільнення позичальників від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладені сторонами договори про надання поворотної фінансової допомоги, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договорами позики, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частинами 1, 2 статті 1047 Цивільного кодексу України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом встановлено, що позивачем, на виконання умов Договорів № 23/03-1, № 8/04-1, № 28/04-1, № 9/06-1, № 23/06-01, № 31/05-фд, № 02/06-фд, було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в загальному розмірі 1 455 800,00 грн, про що свідчать платіжні інструкції № 3599 від 30.03.2021, № 4054 від 08.04.2021, № 5226 від 29.04.2021, № 7394 від 09.06.2021, № 8728 від 02.07.2021, № 4034 від 01.06.2023, № 4084 від 02.06.2023.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення пунктів 2.7 Договорів № 28/04-1, № 9/06-1, № 23/06-01, № 31/05-фд, № 02/06-фд, зобов`язання із повернення позики за кожним з договорів мало бути виконане відповідачем не пізніше 12 календарних місяців від дати її отримання.

Відтак, беручи до уваги умови укладених сторонами договорів, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Водночас, враховуючи відсутність у матеріалах справи Договорів № 23/03-1 та № 8/04-1, визначаючи настання строку повернення позичальником позики за цими договорами, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частини 1, 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У силу пункту 5 частини 3 статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву повинен містити заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

Натомість у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечував ані проти укладення семи договорів про надання поворотної фінансової допомоги, ані проти настання строку повернення фінансової допомоги за кожним із них, зокрема і за Договорами № 23/03-1 та № 8/04-1. Навпроти, відповідачем під час розгляду справи надано докази часткового повернення фінансової допомоги за Договором № 8/04-1.

Щодо заперечень відповідача проти вимог позову, що ґрунтуються лише на неможливості повернути фінансову допомогу через настання обставин непереборної сили, суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

За таких підстав суд зауважує, що чинним законодавством, за умови доведення обставин непереборної сили, передбачена можливість звільнення боржника від відповідальності, проте ніяк не від виконання зобов`язання в цілому.

З огляду на викладене, беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського судочинства, суд дійшов висновку про те, що строк виконання відповідачем зобов`язань із повернення фінансової допомоги за Договором № 23/03-1 є таким, що настав 31.03.2022, Договором № 8/04-1 - 09.04.2022, Договором № 28/04-1 - 30.04.2022, Договором № 9/06-1 - 10.06.2022, Договором № 23/06-1 - 03.07.2022, Договором № 31/05-фд - 02.06.2024, Договором № 02/06-фд - 03.06.2024.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що платіжними інструкціями № 429 від 03.09.2021 на суму 40 500,00 грн та № 431 від 03.09.2021 на суму 20 000,00 грн відповідачем було повернуто частину фінансової допомоги, наданої відповідно до Договору № 8/04-1; платіжними інструкціями № 594 від 05.07.2023 на суму 77 300,00 грн та № 605 від 31.07.2023 на суму 28 700,00 грн відповідачем було повністю повернуто фінансову допомогу, надану відповідно до Договору № 31/05-фд; платіжними інструкціями № 606 від 31.07.2023 на суму 18 900,00 грн, № 607 від 31.07.2023 на суму 300,00 грн, № 610 від 01.08.2023 на суму 33 400,00 грн та № 626 від 29.08.2023 на суму 30 500,00 грн відповідачем було повернуто частину фінансової допомоги, наданої відповідно до Договору № 02/06-фд.

Отже, заборгованість розмірі 1 206 200,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача складається із 720 000,00 грн за Договором № 23/03-1, 50 000,00 грн за Договором № 8/04-1, 170 000,00 грн за Договором № 28/04-1, 85 000,00 грн за Договором № 9/06-1, 170 000,00 грн за Договором № 23/06-01, 11 200,00 грн за Договором № 02/06-фд.

Враховуючи викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу в повному обсязі відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1 206 200,00 грн визнається судом обґрунтованою.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 101 297,53 грн 3% річних та 443 637,72 грн інфляційних втрат.

Як встановлено частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).».

У постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23 викладено висновок, згідно з яким тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами відповідача про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, оскільки їх нарахування почалося після 24.02.2022.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд встановив часткову обґрунтованість заявленого позову, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 1 206 200,00 грн.

При зверненні з позовною заявою позивач сплатив судовий збір в розмірі 29 356,10 грн, хоча мав сплатити 29 353,06 грн, а в подальшому зменшив розмір позовних вимог, із якого судовий збір мав бути сплачений в розмірі 26 267,03 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відтак, витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 26 267,03 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 18 093,00 грн - на відповідача, в розмірі 8 174,03 грн - на позивача, а судовий збір в сумі 3 089,07 грн підлягає поверненню позивачу.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Консорціуму «Будівельно-дорожній консорціум» (вул.Новокостянтинівська, буд.4а, оф.208, м.Київ,04080; ідентифікаційний код 44033480) на користь Приватного підприємства «Автомагістраль» (вул.Київська, буд.68, с.Синяк, Бучанський р-н, Київська обл., 07351; ідентифікаційний код 31481658) заборгованість в розмірі 1 206 200 (один мільйон двісті шість тисяч двісті) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 18 093 (вісімнадцять тисяч дев`яносто три) грн 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Приватному підприємству «Автомагістраль» (вул.Київська, буд.68, с.Синяк, Бучанський р-н, Київська обл., 07351; ідентифікаційний код 31481658) зі спеціального фонду Державного бюджету України частину судового збору в розмірі 3 089 (три тисячі вісімдесят дев`ять) грн 07 коп., сплаченого відповідно до платіжної інструкції № 10112 від 21.11.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01.04.2025.

Суддя Т.П. Капцова