Рішення

від 20.03.2025 по справі 914/2693/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2025 Справа № 914/2693/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства "Санаторій "Моршинкурорт" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Львів"

про стягнення 1564625,41 грн

за участю представників:

від позивача Бауман Ю. Т.

від відповідача не з`явився

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Дочірнім підприємством "Санаторій "Моршинкурорт" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Львів" про стягнення 1488820,48 грн, з яких 1216600,10 грн - основна заборгованість, 170172,36 грн - пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, 26364,95 грн - 3% річних та 75683,07 грн - інфляційні втрати.

Відповідно до заяви (вх.№4684/24 від 17.12.2024) про збільшення розміру позовних вимог позивачем заявлено до стягнення 1542362,14 грн, з яких 1216600,10 грн - основний борг, 170172,36 грн - пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, 31650,18 грн - 3% річних та 123939,50 грн - інфляційні втрати.

Відповідно до заяви (вх.№252/25 від 21.01.2025) про збільшення розміру позовних вимог позивачем заявлено до стягнення 1564625,41 грн, з яких 1216600,10 грн - основний борг, 170172,36 грн - пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, 35145,89 грн - 3% річних та 142707,06 грн - інфляційні втрати.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено в протоколах судового засідання.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, позов просив задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд встановив таке.

15.12.2021 між Дочірнім підприємством "Санаторій "Моршинкурорт" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Львів" (орендар) підписано договір оренди нежитлового приміщення №ДП57/о-2021, відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення цокольного поверху, будівлі (бальнеологічна лікарня) ДП «Санаторій «Моршинкурорт», що знаходиться за адресою м. Моршин, вулиця Паркова Площа,3 (надалі Майно), і яке позначене на схематичному плані, що додається до цього договору, загальною площею 10,0 м.кв. для підключення модульної котельні до електроенергії. Вказане Майно знаходиться на балансі Орендодавця.

Пунктами 2.3.-2.5. договору передбачено, що у разі припинення цього Договору Майно повертається Орендарем аналогічно порядку, встановленому при передачі Майна Орендарю цим Договором. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі. Обов`язок по складанню Акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає Майно іншій стороні Договору.

Згідно з пунктами 3.1. та 3.2. договору орендна плата є платежем, який вносить Орендар Орендодавцеві незалежно від наслідків господарської діяльності. Орендна плата за орендоване Майно визначається за розрахунком і становить без ПДВ за перший місяць оренди 833,33 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до пунктів 3.3.-3.5. договору в орендну плату не входять оплата за комунальні послуги, експлуатаційні витрати та витрати за користування лініями телефонного зв`язку. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається Орендодавцем з урахуванням індексу інфляції за минулий місяць і доводиться до Орендаря (за винятком дефляції). Орендар проводить оплату орендних платежів на поточний рахунок НОМЕР_1 в AT КБ «ПРИВАТБАНК» шляхом щомісячних перерахувань до 10 числа за звітним місяця або готівкою в касу.

Пунктом 3.9. договору передбачено, що компенсація витрат Орендодавця на комунальні послуги та інших експлуатаційних витрат, у тому числі: вода гаряча (за показником лічильника, або розрахунку), вода холодна (за показником лічильника, або розрахунку), електропостачання (за показником лічильника, або розрахунку), теплопостачання (за показником лічильника або розрахунку) сплачується Орендарем в строк, визначений у п.3.5, за рахунками Орендодавця.

Згідно з пунктом 3.10. договору орендна плата, а також інші платежі, передбачені п.3.9, внесені несвоєчасно або не в повному обсязі, стягуються з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до пункту 6.3. договору за несвоєчасну сплату орендних платежів Орендар несе відповідальність, передбачену п.3.10 Договору.

Пунктами 7.1. та 7.2. договору встановлено, що строк дії Договору встановлюється з 15.12.2021 і діє до 15.12.2022. Умови Договору зберігають силу протягом всього строку дії договору, а в частині зобов`язань Орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов`язань.

У додатку №2 до Договору, Відповідач та Позивач зафіксували, що оплата за спожиті електроенергію, тепло та воду орендареві нараховується за діючою ціною за період споживання.

Сторонами Договору були складені та підписані наступні акти, які відображають спожиті Відповідачем комунальні послуги за гарячу воду, холодну воду, електропостачання, теплопостачання: акт на зняття показника лічильника від 01.11.2023; акт на зняття показника лічильника від 01.12.2023; акт на зняття показника лічильника від 01.01.2024; акт на зняття показника лічильника від 01.02.2024; акт на зняття показника лічильника від 01.03.2024; акт на зняття показника лічильника від 01.04.2024.

Також Дочірнє підприємство «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів» підписали наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 1216600,10 грн, у яких узгодили та зафіксували суми за спожиті комунальні послуги:

- акт №СК-0523 здачі-прийняття робіт від 31.10.2023 за жовтень 2023 року на суму 59440,10 грн;

- акт №СК-0615 здачі-прийняття робіт від 30.11.2023 за листопад 2023 року на суму 203867,40 грн;

- акт №СК-0662 здачі-прийняття робіт від 31.12.2023 за грудень 2023 року на суму 279733,80 грн;

- акт №СК-0034 здачі-прийняття робіт від 31.01.2024 за січень 2024 року на суму 270755,60 грн;

- акт №СК-0101 здачі-прийняття робіт від 29.02.2024 за лютий 2024 року на суму 204977,10 грн;

- акт №СК-0160 здачі-прийняття робіт від 31.03.2024 за березень 2024 року на суму 197826,10 грн.

Як стверджує позивач у позовній заяві, станом на дату подання позовної заяви ТзОВ «Енергозбереження Львів» не сплатило заборгованість за спожиті комунальні послуги за Договором оренди №ДП57/о-2021 нежитлового приміщення від 15.12.2021 за період з жовтня 2023 року по березень 2024 року на загальну суму 1216600,10 грн

Керуючись пунктом 3.10. договору та частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 170172,36 грн пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, 35145,89 грн 3% річних та 142707,06 грн інфляційних втрат.

Таким чином враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог просить стягнути з відповідача 1564625,41 грн, з яких 1216600,10 грн - основний борг, 170172,36 грн - пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, 35145,89 грн - 3% річних та 142707,06 грн - інфляційні втрати.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, що наведені у відзиві на позовну заяву та у запереченні на відповідь на відзив. Зокрема відповідач зазначив, що в актах про зняття показників лічильників за період листопад 2023 - березень 2024 вказано два прилади обліку електричної енергії з різними показниками, зокрема: NIK 2303 №12398816 з коефіцієнтом 60 та LZQJ XC №4835640 з коефіцієнтом 60. Разом з тим, як вказав відповідач, в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг): №СК-0523 від 31.10.2023, №СК-0615 від 30.11.2023, №СК-0662 від 31.12.2023, №СК-0034 від 31.01.2024, №СК-0101 від 29.02.2024 та №СК-0160 від 31.03.2024 не відображено за показником якого саме приладу обліку здійснено розрахунок вартості електричної енергії, що підлягає відшкодування за відповідний період.

Також відповідач зазначив, що акт прийому передачі наданих послуг чи виконаних робіт не відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, посилаючись на статтю 233 Господарського кодексу України та зазначаючи про те, що саме дії Позивача спричинили утруднення виконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором оренди №ДП 57/о-2021 нежитлового приміщення від 15.12.2021, зокрема з відшкодування вартості отриманих комунальних послу, ТзОВ «Енергозбереження Львів» просило зменшити розмір штрафних санкцій на 90%.

Обґрунтовуючи необхідність зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач зазначає, що ТзОВ «Енергозбереження Львів» є суб`єктом господарювання, що здійснює виключно ліцензовану діяльність з виробництва, постачання і транспортування теплової енергії на установках з використанням альтернативних видів палива і постачання її для потреб об`єктів соціально-важливої інфраструктури, зокрема, закладів освіти, лікарень, військових частин, а також інших бюджетних та комунальних установ.

Відповідач вказав, що ТзОВ «Енергозбереження Львів» постачало теплову енергію для потреб позивача на підставі укладеного Договору №35/2021 про надання послуг з постачання теплової енергії від 15.12.2021, однак свої зобов`язання за вказаним Договором позивач у цій справі виконував неналежним чином, що змушувало відповідача неодноразово звертатись до Господарського суду Львівської області з позовними заявами про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію.

Так, відповідач посилається на рішення Господарського суду Львівської області від 18.10.2023 у справі №914/1860/23, яким постановлено стягнути з Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів» 11020945,25 грн. Вказане рішення було повністю виконане у серпні 2024 року в ході виконавчого провадження ВП№74461265.

Також, в провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/744/24 про стягнення з Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», 7303600,84 грн заборгованості за Договором №35/2021 про надання послуг з постачання теплової енергії від 15.12.2021.

Крім того, як зазначив відповідач, в провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/1491/24 про стягнення з Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», заборгованості за Договором №35/2021 про надання послуг з постачання теплової енергії від 15.12.2021. Рішенням суду у справі №914/1491/24 від 27.11.2024 позовні вимоги ТзОВ «Енергозбереження Львів» про стягнення 3290951,53 грн заборгованості задоволено повністю.

Як вказано у заяві про зменшення розміру штрафних санкцій, станом на 14.01.2025 заборгованість Позивача за отриману від Відповідача теплову енергію за період листопад 2023 - березень 2024 за Договором №35/2021 про надання послуг з постачання теплової енергії від 15.12.2021 становить 10137419,87 грн.

Тобто відповідач стверджує, що наявність такого розміру заборгованості перешкоджає у виконанні ТзОВ «Енергозбереження Львів» своїх зобов`язань не лише перед Позивачем із оплати за спожиті комунальні послуги за Договором оренди №ДП 57/о-2021 нежитлового приміщення від 15.12.2021, але й перед іншими споживачами та контрагентами, з огляду на що відповідач просив зменшити розмір штрафних санкцій на 90%.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку позов задовольнити частково з огляду на таке.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 статті 773 Цивільного кодексу України наймач зобов`язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Як встановлено судом, 15.12.2021 між Дочірнім підприємством "Санаторій "Моршинкурорт" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Львів" (орендар) підписано договір оренди нежитлового приміщення №ДП57/о-2021, відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення цокольного поверху, будівлі (бальнеологічна лікарня) ДП «Санаторій «Моршинкурорт» що знаходиться за адресою м. Моршин, вулиця Паркова Площа,3 (надалі Майно), і яке позначене на схематичному плані, що додається до цього договору, загальною площею 10,0 кв.м для підключення модульної котельні до електроенергії. Вказане Майно знаходиться на балансі Орендодавця.

Компенсація витрат Орендодавця на комунальні послуги та інших експлуатаційних витрат, у тому числі: вода гаряча (за показником лічильника, або розрахунку), вода холодна (за показником лічильника, або розрахунку), електропостачання (за показником лічильника, або розрахунку), теплопостачання (за показником лічильника або розрахунку) сплачується Орендарем в строк, визначений у п.3.5, за рахунками Орендодавця (пункт 3.9. договору).

Відповідно до розрахунку позовних вимог, заборгованість відповідача виникла за період з жовтня 2023 року по березень 2024 року.

Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

При цьому згідно із статтею 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як вбачається із матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів» в період з січня 2024 року по червень 2024 року продовжувало користуватися орендованим майном, оскільки сплатило за оренду нежитлового приміщення за період січень-червень 2024 року за Договором оренди №ДП 57/о-2021 від 15.12.2021, що підтверджується платіжною інструкцією №944.

Сторонами Договору були складені та підписані наступні акти, які відображають спожиті Відповідачем комунальні послуги за гарячу воду, холодну воду, електропостачання, теплопостачання: акт на зняття показника лічильника від 01.11.2023; акт на зняття показника лічильника від 01.12.2023; акт на зняття показника лічильника від 01.01.2024; акт на зняття показника лічильника від 01.02.2024; акт на зняття показника лічильника від 01.03.2024; акт на зняття показника лічильника від 01.04.2024.

Також Дочірнє підприємство «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів» підписали наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 1216600,10 грн, у яких узгодили та зафіксували суми за спожиті комунальні послуги:

- акт №СК-0523 здачі-прийняття робіт від 31.10.2023 за жовтень 2023 року на суму 59440,10 грн;

- акт №СК-0615 здачі-прийняття робіт від 30.11.2023 за листопад 2023 року на суму 203867,40 грн;

- акт №СК-0662 здачі-прийняття робіт від 31.12.2023 за грудень 2023 року на суму 279733,80 грн;

- акт №СК-0034 здачі-прийняття робіт від 31.01.2024 за січень 2024 року на суму 270755,60 грн;

- акт №СК-0101 здачі-прийняття робіт від 29.02.2024 за лютий 2024 року на суму 204977,10 грн;

- акт №СК-0160 здачі-прийняття робіт від 31.03.2024 за березень 2024 року на суму 197826,10 грн.

Щодо заперечень відповідача необхідно зазначити, що акти на зняття показників лічильника за листопад 2023 року по березень 2024 року підписані начальником котельні ТзОВ «Енергозбереження Львів» та начальником відділу Е.О.Ф. ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця». Підпис представника Відповідача свідчить про ознайомлення зі змістом актів на зняття показників лічильника за листопад 2023 року по березень 2024 року та погодження між сторонами Договору кількісних показників спожитих комунальних послуг.

Також суд зазначає, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (п.2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88).

Отже як стверджує позивач та як вбачається із матеріалів справи, станом на дату звернення позивача до суду заборгованість відповідача становила 1216600,10 грн.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідач після пред`явлення йому позову частково сплатив заборгованість на суму 16000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 12.02.2025 №273.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, враховуючи, що відповідач частково погасив заборгованість після подання позивачем до суду позовної заяви, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 16000,00 грн.

Докази сплати іншої частини основного боргу в розмірі 1200600,10 грн в матеріалах справи відсутні.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності із статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено судом, згідно з пунктом 3.10. договору орендна плата, а також інші платежі, передбачені п.3.9, внесені несвоєчасно або не в повному обсязі, стягуються з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, перевіривши розрахунок позовних вимог, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача 1200600,10 грн основного боргу, 170172,36 грн пені, 35145,89 грн 3% річних та 142707,06 грн інфляційних втрат є обґрунтований, підтверджений матеріалами справи, не спростований відповідачем, з огляду на що підлягає задоволенню в цій частині.

Щодо заяви позивача про зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначає таке.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Норма частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: 1) якщо він значно перевищує розмір збитків; 2) наявність інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них (Постанова Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц).

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (Постанова Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №914/1517/18).

Положення статей 233 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні (пункт 8.26. Постанови Верховного Суду від 09.03.2023 у справі №902/317/22).

При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, а тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Разом з тим, зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (така ж позиція Верховного Суду наведена у постановах від 01.08.2019 у справі №922/2932/18, від 08.10.2019 у справі №922/2930/18, від 08.10.2019 у справі №923/142/19, від 09.10.2019р. у справі №904/4083/18).

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 Постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21).

Як вже зазначалося судом, заявляючи клопотання про зменшення розміру пені, відповідач стверджує, що саме дії позивача спричинили виникнення ситуацію через яку відповідач допустив виникнення заборгованості, оскільки відповідно до рішень господарського суду у справах №914/1860/23, №914/744/24 та №914/1491/24 позивач допустив виникнення заборгованості перед відповідачем. Зі змісту тверджень відповідача вбачається, що у випадку недопущення позивачем виникнення заборгованості, наявність якої встановлено рішеннями господарського суду у зазначених справах, у відповідача була би можливість розрахуватись із позивачем за рахунок отриманих від нього коштів.

Як встановлено судом, заборгованість відповідача у даній справі виникла за період з жовтня 2023 року по березень 2024 року.

Так, відповідно до рішення суду у справі №914/1860/23 заборгованість Дочірнього підприємства "Санаторій "Моршинкурорт" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Львів" виникла за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року.

Однак ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.05.2024 у справі 914/1860/23 наказ Господарського суду Львівської області, виданий 13.03.2024 у справі №914/1860/23 визнано таким, що не підлягає виконанню частково, а саме на суму 3102344,10 грн основного боргу, у зв`язку із добровільним виконанням боржником наказу на зазначену суму.

Як встановлено судом у справі №914/1860/23, боржником добровільно сплачено кошти в погашення заборгованості, присудженої до стягнення на користь стягувача у сумі 3102344,10 грн, що підтверджується платіжними інструкціями N 20004 від 20.10.2023, N 20020 від 23.10.2023, N 20029 від 25.10.2023, N 20107 від 15.11.2023, N 766 від 20.11.2023, N 769 від 21.11.2023, N 20148 від 22.11.2023, N 20155 від 27.11.2023, N 20171 від 29.11.2023, N 20229 від 12.12.2023, N 20359 від 26.01.2024.

Тобто з наведеного вбачається, що отримавши у період з жовтня 2023 року по січень 2024 року кошти в розмірі 3102344,10 грн, у відповідача була можливість не допустити виникнення боргу перед позивачем за період з жовтня 2023 року по березень 2024 року, стягнення якого є предметом спору у даній справі. При цьому відповідачем отримано від позивача грошові кошти розмір яких є фактично втричі більший ніж заборгованість у даній справі.

Щодо заборгованості позивача перед відповідачем по інших вказаних справах необхідно зазначити, що вона виникає (починається) пізніше в часі ніж заборгованість відповідача у даній справі.

Отже проаналізувавши доводи відповідача, суд вважає, що в даному випадку відсутні обставини, які мають істотне значення. Беручи до уваги при цьому баланс інтересів сторін у даній справі, враховуючи те, що позивач заперечив проти зменшення розміру штрафних санкцій, а також те, що позивачу в інших справах розмір штрафних санкцій не було зменшено і було відмовлено у задоволенні його заяви про відстрочку виконання рішення суду, зважаючи на такі загальні засади цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність, господарський суд дійшов висновку, що клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій у даній справі не підлягає задоволенню.

За подання позовної заяви до Господарського суду Львівської області було сплачено судовий збір в розмірі 17865,85 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 25.10.2024 №22278.

При поданні заяви (вх.№4684/24 від 17.12.2024) про збільшення розміру позовних вимог позивач доплатив судовий збір в розмірі 642,49 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 16.12.2024 №22703.

При поданні заяви (вх.№252/25 від 21.01.2025) про збільшення розміру позовних вимог позивач доплатив судовий збір в розмірі 267,16 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 21.01.2025.

Враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 18583,50 грн витрат по сплаті судового збору, оскільки позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 231, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Львів" (79018, місто Львів, вулиця Героїв УПА, будинок 72, ідентифікаційний код 39674924) на користь Дочірнього підприємства "Санаторій "Моршинкурорт" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (82482, Львівська область, Стрийський район, місто Моршин, вулиця Паркова площа, будинок 3, ідентифікаційний код 02649905) 1200600,10 грн основного боргу, 170172,36 грн пені, 35145,89 грн 3% річних, 142707,06 грн інфляційних втрат та 18583,50 грн витрат по сплаті судового збору.

3. В частині позовних вимог про стягнення 16000,00 грн основного боргу закрити провадження у справі.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 31.03.2025.

Суддя Петрашко М.М.