Рішення

від 31.03.2025 по справі 917/110/25

ГРЕБІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2025 Справа № 917/110/25

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., після виходу з відпустки, розглянувши матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "РТЕ Юкрейн", вул. Будіндустрії, 6, м. Київ, 01013

до відповідача Комунального підприємства "Тепловодсервіс" Миргородської міської ради, пров. Луговий, 11, м. Миргород, Полтавська область, 37600

про стягнення 120 684,47 грн,

Секретар судового засідання Ісенко М.В.,

Без виклику учасників справи,

установив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "РТЕ Юкрейн" просить суд стягнути з Комунального підприємства "Тепловодсервіс" Миргородської міської ради 120 684,47 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім зобов`язань за укладеним між сторонами 20.12.2023 року Договором про постачання електричної енергії Споживачу № 6, з яких : 104 828,57 грн інфляційні втрати за період з 21.08.2024 по 30.11.2024 та 15 855,90 грн 3% річних за період з 21.08.2024 по 01.12.2024.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази : Розрахунок інфляційних втрат за несвоєчасну оплату вартості електричної енергії спожитої в липні 2024; Розрахунок інфляційних втрат за несвоєчасну оплату вартості електричної енергії спожитої в серпні 2024; Розрахунок трьох відсотків річних за несвоєчасну оплату вартості електричної енергії спожитої в липні 2024; Розрахунок трьох відсотків річних за несвоєчасну оплату вартості електричної енергії спожитої в серпні 2024; копія Договору про постачання електричної енергії Споживачу №6 від 20.12.2023; копія акту приймання-передачі електричної енергії №РТЕ0011624071 від 31.07.2024; копія рахунку на оплату №РТЕ 0000116240719 від 31.07.2024; копії платіжних інструкцій сформованих клієнт банком №4111 від 10.09.2024, №4121 від 11.09.2024, №4131 від 12.09.2024, №4150 від 13.09.2024, №4138 від 13.09.2024, №4185 від 18.09.2024, №4232 від 20.09.2024, №4312 від 02.10.2024, №4317 від 03.10.2024, №4356 від 08.10.2024, №4434 від 10.10.2024, №4468 від 14.10.2024, №4486 від 15.10.2024, №4506 від 17.10.2024, №4526 від 18.10.2024, №1444 від 25.10.2024, №4611 від 28.10.2024, №4646 від 29.10.2024, №4662 від 30.10.2024, №4674 від 31.10.2024, №4690 від 05.11.2024, №4720 від 07.11.2024, №4732 від 08.11.2024, №4754 від 11.11.2024, №4770 від 12.11.2024, №4792 від 13.11.2024, №4804 від 14.11.2024, №4832 від 15.11.2024, №4836 від 18.11.2024, №4855 від 21.11.2024, №4869 від 22.11.2024, №4871 від 25.11.2024, №4898 від 27.11.2024, №4936 від 28.11.2024, №1545 від 28.11.2024, №4984 від 29.11.2024, №4961 від 29.11.2024, №4985 від 02.12.2024; копія акту приймання-передачі електричної енергії №РТЕ0011624081 від 31.08.2024; копія рахунку на оплату №РТЕ 0000116240819 від 31.08.2024; копії платіжних інструкцій сформованих клієнт банком №113 від 21.09.2024, №138 від 21.11.2024; копія вимоги №01/19-11 від 19.11.2024 про сплату боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних; копія опису вкладення до цінного листа штрих код 0103300146116; копія фіскального чеку та накладної про направлення листа з штриховим кодом 0103300146116.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

13.01.2025 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "РТЕ Юкрейн" до відповідача Комунального підприємства "Тепловодсервіс" Миргородської міської ради про стягнення 120 684,47 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім зобов`язань за укладеним між сторонами 20.12.2023 року Договором про постачання електричної енергії Споживачу № 6, з яких : 104 828,57 грн інфляційні втрати та 15 855,90 грн 3% річних.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025 справу № 917/110/25 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 20.01.2024 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.

Відповідач був належним чином та завчасно повідомлений про покладені на нього обов`язки та строк їх виконання, про що свідчать матеріали справи (довідка про доставку електронного листа - означеної вище ухвали суду - до електронного кабінету відпоідача, а.с. 89). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічні приписи містить ч. 2 ст. 178 ГПК.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, господарський суд здійснює розгляд справи №917/110/25 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

20.12.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "РТЕ Юкрейн" (далі Постачальник) та Комунальним підприємством "Тепловодсервіс" Миргородської міської ради (далі Споживач) було укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 6 (далі Договір, а.с. 18-25).

У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :

- за цим договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 1.2 Договору);

- розрахунок за спожиту електричну енергію здійснюється за фактично спожиту електричну енергію не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 5.5 Договору);

- за невиконання або за неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством (п. 9.1 Договору);

- цей Договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині постачання електричної енергії з дати, вказаної у Додатку № 1 до цього Договору до 31.12.2024 (включно), а в частині взятих на себе фінансових зобов`язань сторонами до їх повного виконання (п. 14.1 Договору).

На виконання умов Договору №6, в липні 2024 позивач передав, а відповідач прийняв електричну енергію в кількості 198 772 кВт/год на загальну вартість 1 834 053,82 грн з ПДВ. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією акту приймання - передачі електричної енергії №РТЕ0011624071 від 31.07.2024, який підписаний представниками сторін та скріплений печаками сторін (а.с. 36).

На виконання умов Договору №6, в серпні 2024 позивач передав, а відповідач прийняв електричну енергію в кількості 171 237 кВт/год на загальну вартість 1 523 644,22 грн з ПДВ. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією акту приймання - передачі електричної енергії №РТЕ0011624081від 31.08.2024, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками сторін (а.с. 37).

Позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору оплатив отриману у липні та серпні 2024 електричну енергію з порушенням встановлених строків, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних інструкцій : №4111 від 10.09.2024, №4121 від 11.09.2024, №4131 від 12.09.2024, №4150 від 13.09.2024, №4138 від 13.09.2024, №4185 від 18.09.2024, №4232 від 20.09.2024, №4312 від 02.10.2024, №4317 від 03.10.2024, №4356 від 08.10.2024, №4434 від 10.10.2024, №4468 від 14.10.2024, №4486 від 15.10.2024, №4506 від 17.10.2024, №4526 від 18.10.2024, №1444 від 25.10.2024, №4611 від 28.10.2024, №4646 від 29.10.2024, №4662 від 30.10.2024, №4674 від 31.10.2024, №4690 від 05.11.2024, №4720 від 07.11.2024, №4732 від 08.11.2024, №4754 від 11.11.2024, №4770 від 12.11.2024, №4792 від 13.11.2024, №4804 від 14.11.2024, №4832 від 15.11.2024, №4836 від 18.11.2024, №4855 від 21.11.2024, №4869 від 22.11.2024, №4871 від 25.11.2024, №4898 від 27.11.2024, №4936 від 28.11.2024, №1545 від 28.11.2024, №4984 від 29.11.2024, №4961 від 29.11.2024, №4985 від 02.12.2024.

Враховуючи порушення відповідачем умов договору в частині строку оплати виконаних робіт із посиланням ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач заявив до стягнення з відповідача 120 684,47 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім зобов`язань за укладеним між сторонами 20.12.2023 року Договором про постачання електричної енергії Споживачу № 6, з яких : 104 828,57 грн інфляційні втрати за період з 21.08.2024 по 30.11.2024 та 15 855,90 грн 3% річних за період з 21.08.2024 по 01.12.2024 (розрахунок ціни позову долучений до матеріалів справи, а.с. 10-13).

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За загальним правилом, встановленим ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В п. 5.5 Договору вказано, що розрахунок за спожиту електричну енергію здійснюється за фактично спожиту електричну енергію не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

За двостороннє підписаними актами приймання-передачі електричної енергії, постачальник передав, а замовник прийняв у липні-серпні 2024 електричну енергію на загальну суму 3 357 698,04 грн. Таким чином, останнім днем виконання зобов`язання з оплати отриманої електричної енергії у липні 2024 є 20.08.2024 року, а у серпні 2024 є 20.09.2024 року.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач остаточно розрахувався з позивачем за отриману у липні 2024 електричну енергію 02.12.2024, за отриману у серпні 2024 електричну енергію 21.11.2024 (копії платіжних інструкцій наявні у матеріалах справи). Дана обставина відповідачем не спростована.

Відповідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 104 828,57 грн інфляційні втрати за період з 21.08.2024 по 30.11.2024 та 15 855,90 грн 3% річних за період з 21.08.2024 по 01.12.2024.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, стаття 599 цього Кодексу визначає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Кінцем відліку періоду прострочення є день, що передує дню, в якому відбулося погашення/припинення відповідного грошового зобов`язання, оскільки з урахуванням ч. 1 ст. 49 Закону України "Про платіжні послуги" платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі, тобто день зарахування суми платежу визначає термін припинення відповідного зобов`язання у розумінні ч. 2 ст. 251 ЦК України, а отже, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:

"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем)".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Суми, які кредитор може стягнути з боржника відповідно до ст. 625 ЦК України носять компенсаторний характер, а право на їх стягнення з`являється у кредитора після прострочення боржника, тобто у разі неправомірного користування боржником грошовими коштами кредитора.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц зробила висновок, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, суд встановив, що розмір позовних вимог щодо стягнення відповідача 104 828,57 грн інфляційних втрат за період з 21.08.2024 по 30.11.2024 та 15 855,90 грн 3% річних за період з 21.08.2024 по 01.12.2024 (з урахуванням моменту виникнення у відповідача зобов`язань з оплати електричної енергії за кожний окремий місяць та проведених відповідачем часткових оплат) не перевищує розрахований судом.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи, зокрема, є: позовна заява; відзив на позовну заяву.

Відповідач контррозрахунку ціни позову не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.

Згідно з приписами частини 4 статті 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 104 828,57 грн інфляційних втрат та 15 855,90 грн 3% річних підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні з позовом до суду згідно платіжної інструкції № 2311 від 06.01.2025 позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Зарахування судового збору у розмірі 3 028,00 грн до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується відповідною довідкою (а.с. 86).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України визначено, що у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 3 028,00 грн.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Тепловодсервіс" Миргородської міської ради (пров. Луговий, 11, м. Миргород, Полтавська область, 37600, код ЄДРПОУ 45136285) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РТЕ Юкрейн" (вул. Будіндустрії, 6, м. Київ, 01013, код ЄДРПОУ 43741891) 104 828,57 грн інфляційних втрат, 15 855,90 грн 3% річних та 3 028,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

3. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення підписано 31.03.2025 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик