Рішення від 31.03.2025 по справі 918/138/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2025 р. Справа № 918/138/25

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А.,

за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода"

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна"

про стягнення заборгованості в сумі 25 000 грн 00 коп.,

у судове засідання учасники справи не з`явилися.

Відповідно до частини 3 статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2025 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Злагода" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 25 000 грн 00 коп.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 грн 00 коп. В позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс, і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, та які складаються з судового збору, який сплачений за подання позовної заяви, в сумі 3 028 грн 00 коп.

До позовної заяви Приватним сільськогосподарським підприємством "Злагода" долучено платіжну інструкцію від 17 лютого 2025 року № 3281 про оплату судового збору за подання даної позовної заяви до Господарського суду Рівненської області в розмірі 3 028 грн 00 коп.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 1 квітня 2021 року, а саме зобов`язань щодо здійснення в повному обсязі оплати за надані послуги в сумі 25 000 грн 00 коп. в строки, встановлені умовами договору, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість у спірній сумі.

Ухвалою суду від 24 лютого 2025 року позовну заяву Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задоволено, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у змішаній (паперовій та електронній) формі, судове засідання для розгляду справи призначено на 24 березня 2024 року на 10:00 год.

7 березня 2025 року від відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позову відмовити. Зокрема відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності. Окрім пропуску строків позовної давності, позивачем, на думку відповідача, не новедено наявність заборгованості по Договору б/н оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 01.04.2021 р. в розмірі 25 000,00 грн. Адже, як зазначає відповідач, аналізуючи акти приймання-передачі техніки в оренду та повернення з оренди бачимо, що техніка передавалась в оренду з 21 квітня по 23 квітня 2021 року та 26 квітня 2021 року. Оплата ж з відповідно до п. 5.1 Договору проводиться за календарний день. То якщо 26 квітня техніка передавалась і поверталась з оренди, відповідно, яким чином рахується календарний день її роботи? Акт же надання послуг № 53 від 26 квітня 2021 року підписаний взагалі не директором ПСП "Україна", як можна прослідкувати з підписів на договорі та актах приймання-передачі техніки в оренду та повернення з оренди. Позивач рахує, що техніка була в оренді 4 календарні дні, проте ПСП "Україна" оплатило за фактичну кількість відпрацьованих технікою календарних днів, як зазначалось у п. 5.1. Договору.

13 березня 2025 року від позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач у судове засідання 24 березня 2025 року не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 24.02.2025 року, до електронного кабінету Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода" (а.с. 40). В той час про причини неявки суд не повідомив.

Крім того відповідач у судове засідання 24 березня 2025 року також не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 24.02.2025 року, до електронного кабінету Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" (а.с. 41). В той час про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Враховуючи належне повідомлення позивача та відповідача про судове засідання, призначене на 24.03.2025 року, а також не повідомлення причини неявки, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).

У судовому засіданні 24 березня 2025 року судом було прийнято рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

1 квітня 2021 року між Приватним сільськогосподарським підприємством "Злагода" (далі - Орендодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Україна" (далі - Орендар) укладено договір оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем (далі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору, у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов`язується передати Орендарю в тимчасове платне володіння та користування сільськогосподарську техніку, визначену у цьому Договорі (далі йменується - "с/г техніка"), а також зобов`язується забезпечити своїми силами її керування та технічну експлуатацію, а Орендар зобов`язується прийняти в тимчасове володіння та користування сільськогосподарську техніку під керуванням екіпажу (водія) Орендодавця і зобов`язується сплачувати Орендодавцю орендну плату.

Пунктами 3.4., 4.1, 4.2. та 7.1. Договору визначено, що приймання-передача с/г техніки в оренду здійснюється за Актом приймання-передачі. Орієнтовний строк оренди становить 6 (шість) календарних днів з 21.04.2021 року по 26.04.2021 року. Остаточний строк оренди може бути скорочено за згодою Сторін, що остаточно підтверджується передачею (поверненням) с/г техніки Орендодавцю згідно акту приймання-передачі. Повернення с/г техніки провадиться за актом приймання-передачі, аналогічної форми тому, який складається при передачі с/г техніки від Орендодавця Орендарю. Під сільськогосподарською технікою, що передається в оренду згідно даного Договору, визначається - Трактор John Deere 8430 номер НОМЕР_1 та сівалка МЕТРО МTR-C 24F45, що використовувались Орендарем для обробіток с/г угідь (ріллі) Орендаря (посів кукурудзи).

Розмір орендної плати становить: 31 000,00 грн. (тридцять одна тисяча гривень 00 копійки) з ПДВ за один календарний день (протягом якого використовується орендована с/г техніка згідно актів приймання-передачі) (п. 5.1. Договору).

Згідно п. п. 5.2., 5.4. Договору Сторони погодили, що кількість робочих днів з орендою с/г техніки з екіпажем (водієм) визначається згідно акта виконаних робіт (наданих послуг). Остаточний розрахунок з оплати вартості орендної плати, зазначеної в акті виконаних робіт (наданих послуг) повинен бути здійснений Орендарем до 01 листопада 2021 року.

Відповідно до підписаних між сторонами актів приймання-передачі в оренду сільськогосподарської техніки та актів приймання-передачі з оренди сільськогосподарської техніки, с/г техніка використовувалась Орендарем протягом чотирьох днів, а саме: з 21 по 23 квітня (три дні) та 26 квітня (один день) 2021 року (підтверджується Актами № № 1-4).

Зазначене вище підтверджується також підписаним між сторонами Актом надання послуг № 53 від 26 квітня 2021 року, згідно якого на підставі Договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 01.04.2021 р. ПСП "Злагода" були виконані наступні роботи (надані такі послуги): "Оренда с/г техніки (Трактор John Deere 8430 номер НОМЕР_1 та сівалка МЕТРО МTR-C 24F45) з екіпажем", кількість днів виконання робіт 4 (чотири), ціна без ПДВ - 25 833,33 грн. Загальна вартість робіт (послуг) із ПДВ - 123 999,98 (Сто двадцять три тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 98 копійок).

26 квітня 2021 року на підставі вказано вище Акту надання послуг № 53 Орендарю -ПСП "Україна", було виставлено Рахунок на оплату № 30 на суму 123 999,98 (Сто двадцять три тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 98 копійок) - вартість оренди с/г техніки.

Однак, Приватним сільськогосподарським підприємством "Україна" було здійснено лише часткову оплату вартості орендної плати на загальну суму 98 999,98 (дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 98 копійок) грн., зокрема:

- 13.05.2021 року відповідачем було сплачено на рахунок ПСП "Злагода" - 73 999,98 грн.

- 20.05.2021 року відповідачем було сплачено на рахунок ПСП "Злагода" - 20 000,00 грн.

- 05.08.2021 року відповідачем було сплачено на рахунок ПСП "Злагода" - 5 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по поточному рахунку ПСП "Злагода".

Таким чином, станом на день подання даного позову сума заборгованості ПСП "Україна" перед ПСП "Злагода" по Договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 1 квітня 2021 року становить 25 000,00 (двадцять п`ять тисяч гривень 00 копійок) грн.

25 листопада 2024 року ПСП "Злагода" було направлено на адресу ПСП "Україна" претензію вих. № 206 з вимогою щодо сплати заборгованості по Договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 01.04.2021 року в розмірі 25 000,00 грн.

Однак, всупереч умовам укладеного Договору, станом на 20 січня 2025 року жодної відповіді на вказану претензію від відповідача отримано не було, як і не було погашено суму наявної заборгованості, з чого ПСП "Злагода" зробило висновок, що відповідач не має наміру виконувати свої зобов`язання визначені Договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 01.04.2021 року.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом у даній справі.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочини містять елементи різних договорів, а саме: договору оренди та договору надання послуг.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, умовами Договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 1 квітня 2021 року.

Згідно п. 5.4. Договору, остаточний розрахунок з оплати вартості орендної плати, зазначеної в акті виконаних робіт (наданих послуг), повинен бути здійснений Орендарем до 01 листопада 2021 року.

Як встановлено судом, позивачем передано, а відповідачем прийнято в оренду сільськогосподарську техніку на підставі Договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 1 квітня 2021 року, що підтверджується Актом приймання-передачі в оренду сільськогосподарську техніку від 21 квітня 2021 року № 1.

В той час відповідачем повернуто, а позивачем прийнято з оренди сільськогосподарську техніку на підставі Договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 1 квітня 2021 року, що підтверджується Актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 23 квітня 2021 року № 2.

Крім того як встановлено судом, позивачем передано, а відповідачем прийнято в оренду сільськогосподарську техніку на підставі Договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 1 квітня 2021 року, що підтверджується Актом приймання-передачі в оренду сільськогосподарську техніку від 26 квітня 2021 року № 3.

В той час відповідачем повернуто, а позивачем прийнято з оренди сільськогосподарську техніку на підставі Договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 1 квітня 2021 року, що підтверджується Актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 26 квітня 2021 року № 4.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання по оплаті вартості наданих послуг за Договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 1 квітня 2021 року - до 01.11.2021 року включно. Відтак, з 2 листопада 2021 року відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання за вказаним договором.

При цьому, відповідачем здійснена оплата прийнятих за Договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 1 квітня 2021 року в розмірі 98 999 грн 98 коп., з яких: 73 999 грн 98 коп. - 13.05.2021 року, 20 000 грн 00 коп. - 20.05.2021 року, 5 000 грн 00 коп. - 05.08.2021 року, що підтверджується банківською випискою за рахунком Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода".

В той час відповідач свої зобов`язання щодо повного розрахунку за оренду сільськогосподарської техніки з екіпажем не виконав належним чином, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 25 000 грн 00 коп.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Оскільки заявлена позивачем сума заборгованості підтверджена наявними доказами у матеріалах справи в повному обсязі, за відсутності у матеріалах справи доказів сплати вказаної заборгованості, суд приходить до висновку, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 25 000 грн 00 коп.

Заперечення відповідача, наведені у відзиві, спростовуються всім вищезазначеним, а відтак є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ст. 17 Закону України 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 28.10.2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Суд наголошує на недопустимості порушення одного з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984 року - має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється.

Щодо заперечень відповідача, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010 року).

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, взаємовідносини сторін спору за Договором склалися більше трьох років тому.

Право позивача на належне виконання умов Договору відповідачем було порушене останнім 02.11.2021 року.

Отже, саме з 02.11.2021 року, позивач мав дізнатися про порушення його права, і саме з даної дати починається відлік позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Вона обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ст. 256, ч. 1 ст. 260, ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до статей 257, 258, 259 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

У даній справі до вимог позивача підлягає застосуванню загальна позовна давність.

Разом з тим, у пункті 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

З 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року на усій території України було встановлено карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами). В подальшому строк дії карантину постійно продовжувався до його відміни.

Так, дія карантину на території України продовжувалася до 30 червня 2023 р., та була відмінена з 01.07.2023 відповідно до Постанови КМУ від 27 червня 2023 р. № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Отже, строки позовної давності, сплив яких припадав на період дії карантину з 12.03.2020 до 30.06.2023, були продовжені.

Проте, в подальшому перебіг позовної давності, визначений Цивільним кодексом України, був зупинений на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на строк дії такого стану (п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Враховуючи зупинення перебігу позовної давності, спливу позовної давності не відбулося, оскільки строки наразі зупинені - дією на території України режиму воєнного стану.

Отже, позивач звернувся за захистом свого порушеного права у межах строків позовної давності.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" про стягнення заборгованості в сумі 25 000 грн 00 коп. є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028 грн 00 коп. Зокрема в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого позивач вказує, що поніс витрати, які складаються з суми сплаченого судового в розмірі 3 028 грн 00 коп.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з 1 січня складає 3 028 грн 00 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи, що позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру, за яку судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00), та позовну заяву подано через систему "Електронний суд", відповідно останній зобов`язаний був сплатити при поданні позову до суду, судовий збір в розмірі 2 422 грн 40 коп., так як у даному випадку застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (3 028,00*0,8).

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову Приватним сільськогосподарським підприємством "Злагода" було сплачено 3 028 грн 0 коп., що підтверджується платіжною інструкцією від 17 лютого 2025 року № 3281.

Таким чином, Приватним сільськогосподарським підприємством "Злагода" внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом (наразі є переплата судового збору в розмірі 605 грн 60 коп.).

Відтак, судом береться до уваги судовий збір в сумі 2 422 грн 40 коп.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп. покладаються на відповідача у справі.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З урахуванням внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, позивачу підлягає поверненню судовий збір в сумі 605 грн 60 коп.

За таких обставин, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися з відповідним клопотанням про повернення судового збору у зв`язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 126, 129, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" (35709, Рівненська обл., с. Здовбиця, вул. Шосова, буд. 267, код ЄДРПОУ 30563100) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода" (35362, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Малий Шпаків, код ЄДРПОУ 31894402) 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн 00 коп. - заборгованості та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн 40 коп. - витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 31 березня 2025 року.

Суддя Політика Н.А.