Рішення від 19.03.2025 по справі 920/1244/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.03.2025м. СумиСправа № 920/1244/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Виходцевій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/1244/24

за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (вул. Небесної сотні, буд. 1/23, м. Полтава, 36014; код за ЄДРПОУ 42769539),

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю СК-ОФІС ЦЕНТР (вул. Революції Гідності, буд. 15, м. Суми, 40011; код за ЄДРПОУ 38137059),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача:

Головне управління статистики у Сумській області (вул. Революції Гідності (Супруна), буд. 16, м. Суми, 40011; код за ЄДРПОУ 02362227,)

про стягнення неустойки в сумі 5832,10 та виселення з нерухомого майна, що є державною власністю,

за участю представників сторін:

від позивача:Бояринова А.А. (самопредставництво за витягом з ЄДРПОУ),

від відповідача:не прибув,

від третьої особи:Степанець О.А.(довіреність від 09.01.2025 №12-16/57-25),

справа розглядається у порядку загального позовного провадження,

установив:

08.10.2024 позивач звернувся з позовом, в якому просить:

-стягнути з відповідача 5832,10 грн (п`ять тисяч вісімсот тридцять дві грн 10 коп.) неустойки до Державного бюджету України (рахунок UA288999980313050093000018540, ГУК Сумська обл/Сумська МТГ/22080200, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код отримувача: 37970404, код класифікації доходів бюджету 22080200, МФО 899998);

-виселити відповідача з державного нерухомого майна нежитлових приміщень, загальною площею 35,2 м2, а саме: з гаражного боксу площею 18,6 м2 та гаражного боксу площею 16,6 м2 (на плані поз. 2-1), розташованих в одноповерховій будівлі гаража (реєстровий номер 02362227.1.АААДЕЖ223) за адресою: м. Суми, вул. Революції гідності (Супруна), буд 11;

-стягнути з відповідача на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях 4844,80 грн судового зору.

Крім того, в п. 3 прохальної частини позову позивач просив залучити до участі у справі балансоутримувача Головне управління статистики у Сумській області (код ЄДРПОУ 02362227, вул. Революції Гідності (Супруна), буд. 16, м. Суми) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

11.10.2024 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким відповідач ТОВ «СК-ОФІС ЦЕНТР», зареєстрований як юридична особа ідентифікаційним кодом 38137059 з місцезнаходженням: вул. Революції Гідності (Супруна), буд. 15, м. Суми, 40011, та перебуває у стані припинення (внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, про що внесено реєстраційний запис 15.06.2020 за №16321100010008869).

Ухвалою від 11.10.2024 у справі №920/1244/24 залишено без руху позовну заяву, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали, шляхом надання суду доказів направлення відповідачу позовної заяви з доданими документами відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 ГПК України.

16.10.2024 на виконання вимог ухвали від 11.10.2024 у справі №920/1244/24 через систему «Електронного суду» представник позивача подано заяву про усунення недоліків позовної заяви №б/н від 16.10.2024, за якою надано докази направлення відповідачу позовної заяви з доданими документами відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 ГПК України; зазначений доказ долучено до матеріалів справи.

Ухвалою від 21.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/1244/24 у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання на 02.12.2024; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Головне управління статистики у Сумській області (вул. Революції Гідності (Супруна), буд. 16, м. Суми; 40011; код за ЄДРПОУ 02362227); установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.

06.11.2024 третя особа надала пояснення (вх №6212/24), відповідно до яких третя особа позов підтримала та просить позовні вимоги задовольнити.

07.11.2024 відповідач подав відзив (вх №6230/24), в якому відповідач вважає, що договір оренди припинив свою дію 02.01.2024 і на момент припинення дії договору орендар заборгованості не мав, навпаки, була переплата за місяць наперед; пред`явлена позивачем до стягнення у даній справі сума не має під собою правового підґрунтя.

20.11.2024 позивач подав відповідь на відзив (вх №3625), в якій позивач позовні вимоги підтримав та просить позов задовольнити.

02.12.2024 у підготовчому судовому засіданні в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу, за якою продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 20.01.2025, 10:30.

Ухвалою від 03.12.2024 у справі №920/1244/24 повідомлено відповідача та третю особу про оголошену в підготовчому судовому засіданні 02.12.2024 перерву до 20.01.2025, 10:30.

20.01.2025 розгляд справи, призначений в підготовче судове засідання на 10:30, не відбувся у зв`язку із оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги, що підтверджено актом Господарського суду Сумської області від 20.01.2025 у справі №920/1244/24.

Ухвалою від 21.01.2025 у справі №920/1244/24 призначено підготовче судове засідання на 17.02.2025, 12:30.

17.02.2025 у підготовчому судовому засіданні в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу, за якою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.03.2025, 11-30. Ухвалою суду від 18.02.2025 повідомлено відповідача про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.03.2025, 11-30.

У судовому засіданні 19.03.2025 встановлено:

Представник позивача та третьої особи в судове засідання прибули. Додаткових заяв та/або клопотань не подали.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Судом розпочато розгляд справи по суті.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник третьої особи не заперечував щодо задоволення позову.

Судовий процес на виконання ч. 1 ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Під час судового розгляду, відповідно до статей 209, 210 ГПК України були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися, як на підставу своїх вимог та/або заперечень, та досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 19.03.2025 на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.

13.08.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (далі позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СК-ОФІС ЦЕНТР» (далі відповідач, орендар) укладено договір оренди державного майна №2438.

Відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 зазначеного договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 35,2 м2, а саме: гаражний бокс площею 18,6 м2 (на плані поз. 1-1) та гаражний бокс площею 16,6 м2 (на плані поз. 2-1) (далі - майно), розташовані в одноповерховій будівлі гаража (реєстровий номер 02362227.1.АААДЕЖ223) за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 11, що перебуває на балансі Головного управління статистики у Сумській області (далі - балансоутримувач), вартість якої визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 30.06.2018 і становить за незалежною оцінкою 45780,00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення власних автомобілів орендаря.

13.08.2018 між балансоутримувачем та орендарем підписано акт приймання-передачі майна за договором оренди державного майна від 13.08.2018 №2438.

10.08.2021 між орендарем, орендодавцем та балансоутримувачем підписано договір про внесення змін до договору оренди державного майна від 13.08.2018 №2438, за пунктом 1 якого сторони узгодили збільшити строк оренди, встановлений договором, з метою приведення його у відповідність із визначеним Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІХ мінімальним строком шляхом викладення договору у новій редакції (далі договір), який складається зі змінюваних умов договору (далі умови) та незмінюваних умов.

Відповідно до п. 4.1 умов договору об`єктом оренди є державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 35,2 м2, а саме: гаражний бокс площею 18,6 м2 (на плані поз. 1-1) та гаражний бокс площею 16,6 м2 (на плані поз. 2-1) одноповерхової будівлі гаражу, за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 11, що перебуває на балансі Головного управління статистики у Сумській області.

Вартість орендованого майна складає 45780,00 грн без ПДВ; цільове призначення майна розміщення власних автомобілів орендаря (пункти 6. та 7 змінювальних умов договору).

У пункті 9.1 умов договору визначено, що місячна орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 №630 (далі Методика) та складає 698,00 грн без ПДВ; останнє число місяця, за який підлягає сплаті остання місячна орендна плата, встановлена договором, що змінюється; 31 травня 2021 року є датою визначення орендної плати за базовий місяць оренди - травень 2021 року.

Відповідно до п. 10.1 та п. 11 умов договору розмір авансового внеску орендної плати 1396,00 грн, що складає дві місячні орендні плати; сума забезпечуваного депозиту - 6000,00 грн без ПДВ - у розмірі мінімальної заробітної плати станом на перше число місяця, в якому укладається цей договір оренди у новій редакції.

Згідно з п. 12.1 умов договору цей договір діє до 12.08.2023 включно.

У пункті 16 умов договору встановлено співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору: 50% суми орендної плати - балансоутримувачу та 50% суми орендної плати - державному бюджету.

Відповідно до п. 2.1 незмінюваних умов договору орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі Майна. Акт приймання-передачі підписаний між сторонами 13 серпня 2018 року. Акт повернення майна з оренди складається за формою, що розробляється Фондом державного майна і оприлюднюється на його офіційному вебсайті.

Згідно з абз. 1 п. 3.1 незмінюваних умов договору орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством

Відповідно до п. 3.3 незмінюваних умов договору орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 умов (або в іншому співвідношенні, визначеному законодавством), щомісяця: до 15 числа, що настає за поточним місяцем оренди.

У пунктах 3.5 та 3.6 незмінюваних умов договору визначено, що в день укладення цього договору або до цієї дати орендар сплачує орендну плату за кількість місяців, зазначену у пункті 10 Умов (авансовий внесок з орендної плати), на підставі документів, визначених у пункті 3.6 цього договору. Підставою для сплати авансового платежу з орендної плати є рішення орендодавця, прийняте відповідно до пункту 130 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (далі - Порядок).

Згідно з п. 3.8 незмінюваних умов договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі стягується орендодавцем (в частині, належній державному бюджету) та/або балансоутримувачем (в частині належній балансоутримувачу). Орендодавець і балансоутримувач можуть за домовленістю звернутися із позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за цим договором, за якими у орендаря є заборгованість, в інтересах відповідної сторони цього договору. Сторона в інтересах якої подається позов, може компенсувати іншій стороні судові і інші витрати, пов`язані з поданням позову.

Відповідно до п. 3.9 незмінюваних умов договору на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

За пунктом 3.10 незмінних умов договору надміру сплачена сума орендної плати, що надійшла до бюджету або балансоутримувачу, підлягає в установленому порядку зарахуванню в рахунок майбутніх платежів, а у разі неможливості такого зарахування у зв`язку з припиненням орендних відносин - поверненню орендарю. Сума орендної плати, сплаченої авансом відповідно до пункту 3.5 цього договору, підлягає зарахуванню в рахунок сплати орендної плати за перші місяці оренди після підписання акта приймання-передачі майна.

Відповідно до п. 3.11 незмінних умов договору припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності).

Згідно з п. 4.1 незмінюваних умов договору у разі припинення договору орендар зобов`язаний звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем було проведено капітальний ремонт, - то разом із таким капітальним ремонтом.

Згідно з пунктом 4.2 незмінюваних умов договору протягом трьох робочих днів з моменту припинення цього договору балансоутримувач зобов`язаний оглянути майно і зафіксувати його поточний стан, а також стан розрахунків за цим договором і за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю в акті повернення з оренди орендованого майна.

Балансоутримувач складає акт повернення з оренди орендованого майна у трьох оригінальних примірниках і надає підписані балансоутримувачем примірники орендарю.

Орендар зобов`язаний:

-підписати три примірники акта повернення з оренди орендованого майна не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з моменту їх отримання від балансоутримувача і одночасно повернути балансоутримувачу два примірники підписаних орендарем актів разом із ключами від об`єкта оренди (у разі коли доступ до об`єкта оренди забезпечується ключами);

-звільнити майно одночасно із поверненням підписаних орендарем актів.

Не пізніше ніж на четвертий робочий день після припинення договору балансоутримувач зобов`язаний надати орендодавцю примірник підписаного акта повернення з оренди орендованого майна або письмово повідомити орендодавцю про відмову орендаря від підписання акта та/або створення перешкод орендарем у доступі до орендованого майна з метою його огляду, та/або про неповернення підписаних орендарем примірників акта.

Відповідно до п. 4.3 незмінюваних умов договору майно вважається повернутим з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна.

У пункті 4.4 незмінних умов договору визначено, що якщо орендар не повертає майно після отримання від балансоутримувача примірників акта повернення з оренди орендованого майна, орендар сплачує до державного бюджету неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожний день користування майном після дати припинення цього договору.

Згідно з п. 4.5 незмінних умов договору з метою виконання зобов`язань орендаря за цим договором, а також за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання та надання комунальних послуг орендарю до або в день підписання цього договору орендар сплачує на рахунок орендодавця забезпечувальний депозит в розмірі, визначеному у пункті 11 умов.

Відповідно до п. 4.6 договору орендодавець повертає забезпечувальний депозит орендарю протягом п`яти робочих днів після отримання від балансоутримувача примірника акта повернення з оренди орендованого майна, підписаного без зауважень балансоутримувача, або здійснює вирахування сум, визначених у пункті 4.8 цього договору, у разі наявності зауважень балансоутримувача або орендодавця.

За пунктом 4.7 незмінних умов договору орендодавець перераховує забезпечувальний депозит у повному обсязі до державного бюджету, якщо: орендар відмовився від підписання акта повернення з оренди орендованого майна у строк, визначений цим договором, або створює перешкоди у доступі до орендованого майна представників балансоутримувача або орендодавця з метою складення такого акта.

Згідно з п. 4.8 незмінних умов договору орендодавець не пізніше ніж протягом п`ятого робочого дня з моменту отримання від балансоутримувача примірника акта повернення з оренди орендованого майна із зауваженнями (або за наявності зауважень орендодавця) зараховує забезпечувальний депозит в рахунок невиконаних зобов`язань орендаря і перераховує забезпечувальний депозит на погашення зобов`язань орендаря у такій черговості:

-першу чергу погашаються зобов`язання орендаря із сплати пені (пункт 3.9 цього договору) (у такому разі відповідна суму забезпечувального депозиту розподіляється між державним бюджетом і балансоутримувачем);

-другу чергу погашаються зобов`язання орендаря із сплати неустойки (пункт 4.4 цього договору);

-третю чергу погашаються зобов`язання орендаря із сплати частини орендної плати, яка відповідно до пункту 16 умов підлягає сплаті до державного бюджету;

-четверту чергу погашаються зобов`язання орендаря із сплати частини орендної плати, яка відповідно до пункту 16 умов підлягає сплаті балансоутримувачу;

-п`яту чергу погашаються зобов`язання орендаря із сплати балансоутримувачу платежів за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю;

-шосту чергу погашаються зобов`язання орендаря з компенсації суми збитків, завданих орендованому майну;

-сьому чергу погашаються зобов`язання орендаря із сплати інших платежів за цим договором або в рахунок погашення інших не виконаних орендарем зобов`язань за цим договором.

Орендодавець повертає орендарю суму забезпечувального депозиту, яка залишилась після здійснення вирахувань, передбачених цим пунктом.

Відповідно до п. 12.1 незмінних умов договору цей договір укладено на строк, визначений у пункті 12 умов. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами. Строк оренди за цим договором починається з наступного дня після дати закінчення строку оренди за договором, який змінюється.

Згідно з п. 12.2 незмінних умов договору умови цього договору зберігають силу протягом всього строку дії цього договору, в тому числі у разі, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, крім випадку, передбаченого пунктом 3.7 цього договору, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати до виконання зобов`язань.

Пунктом 12.6 незмінних умов договору визначені підстави припинення договору:

1) з підстав, передбачених частиною першою статті 24 Закону України «Про оренду дежавного та комунального майна» (далі - Закон), і при цьому (пункт 12.6.1):

-якщо підставою припинення договору є закінчення строку, на який його укладено (абзац другий частини першої статті 24 Закону), то договір вважається припиненим з дати закінчення строку, на який його було укладено, на підставі рішення орендодавця про відмову у продовженні цього договору, прийнятого з підстав, передбачених статтею 19 Закону, в межах строків, визначених частиною п`ятою статті 18 Закону; або рішення орендодавця про припинення цього договору з підстав пропуску орендарем строку на подання заяви про продовження цього договору, передбаченого частиною третьою статті 18 Закону (пункт 143 Порядку) (пункт 12.6.1.1);

-якщо підставою припинення договору є обставини, передбачені абзацами третім, четвертим, сьомим, восьмим частини першої статті 24 Закону, договір вважається припиненим з дати настання відповідної обставини на підставі рішення орендодавця або на підставі документа, який свідчить про настання факту припинення юридичної особи або смерті фізичної особи (пункт 12.6.1.2),

2)якщо орендар надав недостовірну інформацію про право бути орендарем відповідно до положень частин третьої і четвертої статті 4 Закону, а також якщо орендар, який отримав майно в оренду без проведення аукціону, надав та/або оприлюднив на веб-сайті (сторінці чи профілі в соціальній мережі) недостовірну інформацію про себе та/або свою діяльність.

Договір вважається припиненим з цієї підстави в односторонньому порядку на 30 день після надіслання орендодавцем листа орендарю про дострокове припинення цього договору, крім випадку, коли протягом зазначеного строку орендар звернувся до суду з оскарженням такого рішення орендодавця.

У такому разі договір вважається припиненим:

-після закінчення двох місяців з дня звернення орендарем за таким позовом до суду, якщо судом не відкрито провадження у справі за таким позовом орендаря протягом зазначеного двомісячного строку; або

-з дати набрання законної сили рішенням суду про відмову у позові орендаря; або

-з дати залишення судом позову без розгляду, припинення провадження у справі або з дати відкликання орендарем позову.

Лист про дострокове припинення надсилається на адресу електронної пошти орендаря і поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження орендаря, а також за адресою орендованого майна (пункт 12.6.2);

3)якщо цей договір підписаний без одночасного підписання акта приймання-передачі майна. Договір вважається припиненим з цієї підстави на п`ятий робочий день після підписання цього договору, якщо станом на цей день акт приймання-передачі не підписаний через відмову орендаря, про що балансоутримувач повинен скласти акт та повідомити орендодавцю (пункт 12.6.3);

4)на вимогу орендодавця з підстав, передбачених пунктом 12.7 цього договору, і при цьому договір вважається припиненим в день, визначений відповідно до абзацу третього пункту 12.8 цього договору (пункт 12.6.4);

5)на вимогу орендаря з підстав, передбачених пунктом 12.9 цього договору, і при цьому договір вважається припиненим в день, визначений відповідно до абзацу другого пункту 12.10 цього договору (пункт 12.6.5);

6)за згодою сторін на підставі договору про припинення з дати підписання акта повернення майна з оренди (пункт 12.6.6);

7)на вимогу будь-якої із сторін цього договору за рішенням суду з підстав, передбачених законодавством (пункт 12.6.7).

Згідно з п. 12.7 незмінних умов договору договір може бути достроково припинений на вимогу орендодавця, якщо орендар:

1)допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці (пункт 12.7.1);

2)використовує майно не за цільовим призначенням, визначеним у пункті 7.1 умов (пункт 12.7.2);

3)передав майно, його частину у користування іншій особі (пункт 12.7.3);

4)уклав договір суборенди (пункт 12.7.4);

5)перешкоджає співробітникам орендодавця та/або балансоутримувача здійснювати контроль за використанням майна, виконанням умов цього договору (пункт 12.7.5);

6)порушує додаткові умови оренди, зазначені у пункті 14 умов (пункт 12.7.6);

7)відмовився внести зміни до цього договору у разі виникнення підстав, передбачених пунктом 3.7 цього договору (пункт 12.7.7).

Відповідно до п. 12.8 незмінних умов договору про наявність однієї з підстав для дострокового припинення договору з ініціативи орендодавця, передбачених пунктом 12.7 цього договору, орендодавець або балансоутримувач повідомляє орендареві та іншій стороні договору листом. У листі повинен міститись опис порушення і вимогу про його усунення в строк не менш як 15 та не більш як 30 робочих днів з дати реєстрації листа (у строк п`яти робочих днів, якщо порушення стосується прострочення сплати орендної плати або перешкоджання у здійсненні орендодавцем або балансоутримувачем контролю за використанням майна). Лист пересилається на адресу електронної пошти орендаря і поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження орендаря, а також за адресою орендованого майна.

Якщо протягом встановленого у приписі часу орендар не усунув порушення, орендодавець надсилає орендарю лист, у якому повідомляє орендареві про дострокове припинення договору на вимогу орендодавця. У листі зазначається підстава припинення договору, посилання на вимогу про усунення порушення, а також посилання на обставини, які свідчать про те, що порушення триває після закінчення строку, відведеного для його усунення.

Договір вважається припиненим на п`ятий робочий день після надіслання орендодавцем або балансоутримувачем орендарю листа про дострокове припинення цього договору. Орендодавець надсилає орендарю лист про дострокове припинення цього договору електронною поштою, а також поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження орендаря, а також за адресою орендованого майна. Дата дострокового припинення цього договору на вимогу орендодавця встановлюється на підставі штемпеля поштового відділення на поштовому відправленні орендодавця.

За пунктом 12.9 незмінних умов договору цей договір може бути достроково припинений на вимогу орендаря, якщо:

-протягом одного місяця після підписання акта приймання-передачі орендар отримає докази істотної невідповідності об`єкта оренди інформації про нього, зазначеній в інформації про об`єкт оренди або в акті приймання-передачі; або (пункт 12.9.1);

-протягом двох місяців після підписання акта приймання-передачі орендар не матиме можливості використовувати об`єкт або приступити до виконання ремонтних робіт на об`єкті через відсутність на об`єкті можливості підключення до комунальних послуг, або відмови балансоутримувача укласти із орендарем договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, або відмови постачальників відповідних комунальних послуг укласти із орендарем договори на постачання таких послуг протягом одного місяця з моменту звернення орендаря (за умови, що орендар звернувся до таких постачальників послуг не пізніше ніж протягом одного місяця після підписання акта приймання-передачі майна).

Згідно з п. 12.10 незмінних умов договору про виявлення обставин, які дають право орендарю на припинення договору відповідно до пункту 12.9 цього договору, орендар повинен повідомити орендодавцю і балансоутримувачу із наданням відповідних доказів протягом трьох робочих днів після закінчення строків, передбачених пунктом 12.9 договору. Якщо протягом 30 днів з моменту отримання повідомлення орендаря зауваження орендаря не будуть усунені, орендар надсилає орендодавцю і балансоутримувачу вимогу про дострокове припинення цього договору і вимогу про повернення забезпечувального депозиту і сплачених сум орендної плати. Вимоги орендаря, заявлені після закінчення строків, встановлених цим пунктом договору, задоволенню не підлягають.

Договір вважається припиненим на десятий робочий день після надіслання орендарем орендодавцю і балансоутримувачу вимоги про дострокове припинення цього договору, крім випадків, коли орендодавець або балансоутримувач надав орендарю обґрунтовані зауваження щодо обставин, викладених у повідомленні орендаря. Спори щодо обґрунтованості цих зауважень вирішуються судом.

За відсутності зауважень орендодавця та балансоутримувача, передбачених абзацом другим цього пункту:

-балансоутримувач повертає орендарю відповідну частину орендної плати, сплаченої орендарем, протягом десяти календарних днів з моменту отримання вимоги орендаря і підписання орендарем акта повернення майна з оренди;

-орендодавець повертає сплачений орендарем забезпечувальний депозит протягом десяти календарних днів з моменту отримання вимоги орендаря і підписання орендарем акта повернення майна з оренди. Повернення орендної плати, що була надміру сплачена орендарем до бюджету, здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 12.12 незмінних умов договору майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна.

За пунктом 12.1 умов договору договорі діє до 12.08.2023, разом з тим, відповідно абзацу 1 пункту 5 Постанови № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" затвердженої Кабінетом Міністрів України 27 травня 2022 року (далі- Постанова №634) договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

З урахуванням вищезазначеної Постанови з 13.08.2023 договір є таким, що продовжився на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану автоматично, в силу прямої норми закону, що не потребує документального переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін до договору.

03.01.2024 відповідач надав позивачу та балансоутримувачу повідомлення №01/01-24 про припинення дії договору оренди з причин, що не залежать від волі орендаря.

08.02.2024 листом №08.1-06/193-24 балансоутримувач повідомив орендаря, що він не заперечує щодо дострокового припинення дії договору на підставі п. 12.6.6 договору за згодою сторін на підставі договору про припинення з дати підписання акту повернення майна з оренди.

Матеріали справи не містять доказів дострокового припинення договору на вимогу орендаря на підставі пунктів 12.6.5 та 12.9 договору. Таким чином, дія договору не припинялась за ініціативою орендаря.

16.05.2024 позивач надіслав відповідачу на адресу місцезнаходження останнього лист від 15.05.2024 №11-212-00985, в якому позивач зазначив, що станом на 15.05.2024 перед відповідачем за договором обліковується заборгованість з орендної плати в розмірі 1212,02 грн та пеня - 58,44 грн. Цим же листом орендодавець, керуючись пунктом 12.8 незмінюваних умов договору, звернувся до орендаря з вимогою сплатити заборгованість в термін до 21.05.2024, зазначивши, що у разі якщо порушення не будуть усунуті у вказаний термін, договір буде достроково припинений в односторонньому порядку на вимогу орендодавця (докази направлення: поштовий опис-вкладення в цінний лист від 16.05.2024, накладна від 16.05.2024 №4003505012180 та фіскальний чек від 16.05.2024 №9 додані до позову). Зазначений лист був також надісланий відповідачу на його електронну адресу, що зазначена в п.3.2.1 умов договору. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового виправлення відповідач отримав лист 28.05.2024.

Як зауважив позивач у позові, відповідь на вищезазначений лист від орендаря на адресу орендодавця не надходила, заборгованість в визначений термін відповідач не сплатив.

23.05.2024 орендодавець направив на адресу орендаря лист від 22.05.2024 №11-212-01035, в якому позивач зазначив, що станом на 22.05.2024 за орендарем за договором обліковується заборгованість з орендної плати до державного бюджету понад три місяці підряд в розмір 1212,02 грн. (за період з грудня 2023 року по квітень 2024 року включно). Цим же листом було повідомлено, що станом на 22.05.2024 вимога щодо усунення порушень орендарем не виконана, тому у зв`язку з невиконанням орендарем зобов`язань, передбачених договором (пункт 3.3 договору), позивач повідомляє про дострокове припинення договору оренди від 13.08.2018 №2438 (докази направлення: поштовий опис-вкладення в цінний лист від 23.05.2024, накладна від 23.05.2024 №4003505013585 та фіскальний чек від 23.05.2024 №16 додані до позову). Даний лист був також надісланий відповідачу на його електронну адресу, що зазначена в п. 3.2.1 умов договору. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового виправлення відповідач отримав зазначений лист 28.05.2024.

Враховуючи положення абз. 3 п. 12.8 незмінних умов договору, відповідно до штемпеля поштового відділення, лист від 22.05.2024 №11-212-01035 про дострокове припинення договору позивач направив відповідачу 23.05.2024. Таким чином, п`ятим робочим днем після надіслання даного листа є 30.05.2024 і саме з 30.05.2024 договір, за висновком суду, є припиненим.

06.06.2024 на адресу орендодавця від балансоутримувача надійшов лист від 05.06.2024 №08.1-06/694-24, в якому зазначено, що орендарю було надано підписаний балансоутримувачем акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності з додатками в установлений умовами договору термін, а саме: 31.05.2024, однак станом на 05.06.2024 орендар не повернув балансоутримувачу підписані акти повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності з додатками.

Враховуючи, що договір оренди є достроково припиненим з 30.05.2024, разом з тим, орендарем в термін, визначений п. 4.1 незмінних умов договору майно не повернуто, акт повернення з оренди майна не підписано, позивач нарахував відповідачу 5832,10 грн неустойки за користування державним майном за період з 04.06.2024 по 31.08.2024 та звернувся до суду з даним позовом про виселення відповідача з орендованих приміщень та стягнення неустойки.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У силу вимог частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до частин першої, п`ятої і шостої статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Частиною 1 статті 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Відповідач у своєму відзиві стверджує, що орендодавець скориставшись тим, що місячний розмір орендної плати було сплачено орендарем наперед в момент укладення договору оренди, за січень - лютий 2024 року зарахував по 50% цих коштів, за кожен нібито місяць оренди, а з березня 2024 року став рахувати прострочену заборгованість і нарахувавши борг за три місяці, прийняв рішення про дострокове розірвання договору оренди.

Зазначене спростовується матеріалами справи, оскільки відповідно до пункту 3.5 незмінюваних умов договору в день укладення цього договору або до цієї дати орендар сплачує орендну плату за кількість місяців, зазначених у пункті 10 умов договору (авансовий внесок з орендної плати), на підставі документів, визначених у пункті 3.6 цього договору. У пункті 3.10 незмінюваних умов договору визначено, що сума орендної плати, сплаченої авансом відповідно до пункту 3.5 цього договору, підлягає зарахуванню в рахунок сплати орендної плати за перші місяці оренди після підписання акта приймання-передачі майна.

У відповіді на відзив позивачем наголошено, що на виконання умов договору авансовий внесок відповідача в розмірі 1396,00 грн, сплачений орендарем під час укладення договору, був зарахований за перші місяці орендної плати.

Разом з тим, пунктом 4.5 незмінюваних умов договору визначено, що з метою виконання зобов`язань орендаря за цим договором, а також за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю до або в день підписання цього договору орендар сплачує на рахунок орендодавця забезпечувальний депозит в розмірі, визначеному у пункті 11 умов.

Відповідно до пункту 4.7 незмінюваних умов договору орендодавець перераховує забезпечувальний депозит у повному обсязі до Державного бюджету, якщо орендар відмовився від підписання акта повернення з оренди орендованого майна у строк, визначений цим договором або створює перешкоди у доступі до орендованого майна представників балансоутримувача або орендодавця з метою складення такого акта.

Як зауважує позивач у відповіді на відзив та зазначене не спростоване відповідачем належними та допустимими доказами, остання сплата орендарем орендної плати відбулась 14 грудня 2023 року у сумі 238,95 грн (сплачено заборгованість з орендної плати за листопад 2023 року). Заборгованість з орендної плати утворилася з грудня 2023 року по травень 2024 року у розмір 1441,65 грн, тобто протягом шести місяців підряд орендар не сплачував орендну плату.

У зв`язку з тим, що у орендар мав заборгованість зі сплати орендної плати, відповідно до умов Договору (пункт 12.7.1 незмінюваних умов договору), орендодавець направив листа від 15.05.2024 №11-212-00985 на поштову та електронну адреси орендаря про усунення порушень та проінформував, що у разі не усунення порушень в термін до 21.05.2024, договір буде припинено в односторонньому порядку.

У визначений термін орендарем заборгованість сплачена не була, на підставі чого позивач достроково розірвав договір оренди в односторонньому порядку.

Позивачем у позові зауважено, що вимога щодо стягнення з орендаря заборгованості з орендної плати в позовній заяві не була заявлена, оскільки відповідно до пункту 4.7. незмінюваних умов договору, вищезазначена заборгованість була погашена забезпечувальним депозитом.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем дотримано вимоги п. 12.6.4 договору щодо дострокового розірвання договору з ініціативи орендодавця.

Заперечення відповідача, що договір є припинений з 02.01.2024 з причин, що не залежали від волі сторін, суд не приймає до уваги, оскільки пунктами 12.9 та 12.10 незмінних умов договору чітко визначені підстави та порядок дострокового припинення договору на вимогу орендаря, підтвердження виконання яких відповідачем не надано.

Разом з тим, листом від 08.02.2024 №08.1-06/194-24 балансоутримувач повідомив орендодавця, що орендар приміщення не звільнив, акт повернення майна з оренди не підписав, у зв`язку з чим дія договору не може бути припинена, оскільки майно знаходиться у користуванні орендаря. Зазначене також суперечить твердженню відповідача про припинення договору з 02.01.2024.

Таким чином, позивачем доведено, що договір припинено в односторонньому порядку з ініціативи орендодавця 30.05.2024; доказів повернення з оренди майна матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно частини першої статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Договір оренди державного нерухомого майна від 13.08.2018 № 2438 є достроково припинений з 30 травня 2024 року, орендарем в термін визначений пунктом 4.1 договору майно не було повернуто.

За пунктом 4.4. незмінюваних умов договору визначено, що якщо орендар не повертає майно після отримання від балансоутримувача примірників акта повернення з оренди орендованого майна, орендар сплачує до державного бюджету неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожний день користування майном після дати припинення цього договору.

Враховуючи, що майно не повернуто, акт повернення з оренди орендованого майна не підписано, суд вважає, позивачем нарахована неустойка за користування державним майном, яка згідно з доданим до позовної заяви розрахунком за період з 04 червня 2024 року по 31 серпня 2024 року становить 5832,10 грн.

Суд, перевіривши обставини, пов`язані з правомірністю та правильністю здійснення розрахунку неустойки, враховуючи встановлений факт дострокового припинення договору з ініціативи орендодавця та неповернення орендованого майна і не підписання відповідачем акту повернення майна з оренди, вимоги позивача щодо стягнення 5832,10 грн неустойки визнає правомірними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Матеріалами справи підтверджено, що орендар добровільно не звільнив приміщення та не повернув його балансоутримувачу за актом приймання-передачі, а відтак орендоване майно займає безпідставно.

За приписами ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод v здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Тобто, метою застосування судом певного способу захисту прав та законних інтересів осіб є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Отже, останнє направлене на настання певних юридичних наслідків.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

Положеннями ст. 41 Конституції України гарантовано кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника тощо).

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

При цьому, задоволення негаторного позову можливе за сукупністю двох підстав:

- наявність у позивача права вимоги усунення перешкод;

- вчинення перешкод відповідачем.

За відсутністю хоча б однієї з обставин, підстави для задоволення негаторного позову відсутні.

Звертаючись до суду із негаторним позовом, позивач має довести наявність у нього права власності або речового права на майно, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні яким є предметом спору, а також неправомірність дій відповідача стосовно використання даного майна.

Приписи ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України визначають такі способи захисту цивільних прав та інтересів, як присудження виконання обов`язку в натурі та примусове виконання обов`язку, а отже, коли колишній орендар не звільнив приміщення після закінчення договору оренди, вимога орендодавця або визначеної ним особи виконати такий обов`язок шляхом виселення є належним способом захисту порушеного права.

Таким чином, суд задовольняє як законну та обґрунтовану вимогу позивача щодо виселення відповідача з орендованих ним приміщень за договором.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову, в зв`язку з чим суд задовольняє позовні вимоги як законні, обґрунтовані та доведені матеріалами справи.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

У поданому позові позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 4844,80 грн, сплаченого за платіжною інструкцією від 27.10.2023 №1138.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатом розгляду справи, відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України суд відшкодовує позивачу за рахунок відповідача 4844,80 грн судового збору.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СК-ОФІС ЦЕНТР (вул. Революції Гідності (Супруна), буд. 15, м. Суми, 40011; код за ЄДРПОУ 38137059) до Державного бюджету України (рахунок UA288999980313050093000018540, ГУК Сумська обл/Сумська МТГ/22080200, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код отримувача: 37970404, код класифікації доходів бюджету 22080200, МФО 899998) 5832,10 грн (п`ять тисяч вісімсот тридцять дві грн 10 коп.) неустойки.

3.Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю СК-ОФІС ЦЕНТР (вул. Революції Гідності, буд. 15, м. Суми, 40011; код за ЄДРПОУ 38137059) з державного нерухомого майна нежитлових приміщень, загальною площею 35,2 м2, а саме: з гаражного боксу площею 18,6 м2 та гаражного боксу площею 16,6 м2 (на плані поз. 2-1), розташованих в одноповерховій будівлі гаража (реєстровий номер 02362227.1.АААДЕЖ223) за адресою: м. Суми, вул. Революції Гідності (Супруна), буд 11.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СК-ОФІС ЦЕНТР (вул. Революції Гідності, буд. 15, м. Суми, 40011; код за ЄДРПОУ 38137059) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (вул. Небесної сотні, буд. 1/23, м. Полтава, 36014; код за ЄДРПОУ 42769539) 4844,80 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири грн 80 коп.) судового збору на рахунок UA708201720343120002000018853, код ЄДРПОУ 42769539, банк одержувача: Державна казначейська служба України.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повне рішення складено та підписано 01.04.2025.

СуддяВ.Л. Котельницька