Рішення

від 25.03.2025 по справі 922/4288/24

ДВОРІЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2025м. ХарківСправа № 922/4288/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомерц 2012", м. Харків до Державного підприємства "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України", с. Пархомівка про стягнення коштів за участю представників учасників справи:

позивача - Чаричанська І.Ю., Коротков В.Г.

відповідача - Тоцька К.М.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомерц 2012", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 785 156,69 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 10.12.2024 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

24.12.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позову та закрити провадження у справі.

В обґрунтування заперечень відповідач вказує на те, що 21.02.2024 Господарським судом Харківської області у справі №922/437/24 відкрито провадження за позовною заявою ТОВ "Агрокомерц 2012" до ДП "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України" (далі - ДП ДГ "Пархомівське") про стягнення грошових коштів у розмірі 785 156,69 грн. та судових витрат. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором поставки товару №26-09/23 від 26.09.2023 в частині повної поставки товару на здійснену позивачем попередню оплату вартості товару. За результатами розгляду справи судом першої інстанції ухвалено рішення: стягнути з ДП ДГ "Пархомівське" на користь ТОВ "Агрокомерц 2012" грошові кошти у розмірі 785 156,69 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 11 777,35 грн. У судовому рішенні, Господарським судом Харківської області встановлено, що правовідносини виникли із договору поставки товару №26-09/23 від 26.09.2023 у зв`язку з неналежним виконанням ДП ДГ "Пархомівське" зобов`язань з поставки товару. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.2024 у справі №922/437/24 в частині задоволення первісних позовних вимог ТОВ "Агрокомерц 2012" до ДП ДГ "Пархомівське" про стягнення грошових коштів у розмірі 785 156,69 грн. скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні первісних позовних вимог відмовлено.

Таким чином, як вказує відповідач, на момент розгляду цієї справи вже є таке, що набрало законної сили, рішення суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відповідач, здійснивши правовий аналіз заявлених позовних вимог зазначає, що подання позивачем до відповідача нового позову про той же предмет і з тих же підстав, з яких ухвалено судове рішення у справі № 922/437/24, яке набрало законної сили, фактично свідчить про намагання домогтися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності.

Відносно твердження позивача про те, що новий позов він подав у зв`язку із виникнення нових обставин, то дане твердження на думку відповідача не знаходить свого підтвердження та спростовується наступним. У новому позові ТОВ "Агрокомерц 2012" послалося на нові докази - нову вимогу про відвантаження та вимогу про повернення попередньої оплати, які були подані вже після набрання рішенням у справі 922/437/24 законної сили, що не може бути підставою для повторного звернення до суду, оскільки за суттю це не змінює предмет та/або підстави пред`явленого позову, адже ці обставини існували під час розгляду справи №922/437/24. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі №925/1473/15, Верховним Судом у постановах від 15.10.2020 у справі №922/2575/19 та від 14.01.2021 у справі №910/6567/20, у справі № 911/11/23 від 12.11.2024). На переконання відповідача подання додаткових доказів не є зміною підстав чи предмета позову, а є підставою перегляду за нововиявленими або виключними обставинами (за умови дотримання вимог норм процесуального права). Крім того як вже зазначалось, ці обставини існували на час розгляду справи №922/437/24.

Щодо вимоги про відвантаження товару, то в первинній позовній заяві у справі №922/437/24 сам позивач зазначає, що звертався до відповідача з відповідною вимогою про відвантаження. Позивач скрив від суду той факт, що вже звертався з відповідною вимогою про відвантаження товару від 10.06.2024 під час розгляду справи № 922/437/24 та той факт, що за товаром не приїхав, чим порушив умови договору, що підтверджується актом від 23.06.2024, яким встановлено, що у період з 14.06.2024 по 23.06.2024, автотранспортні засоби від ТОВ "Агрокомерц 2012" (у відповідності до вимоги на відвантаження товару від 10.06.2024 №10-06/24) не надходили. Повторне надсилання вимоги, аналогічній той, що була надіслана під час розгляду справи № 922/437/24, після набрання рішенням законної сили не змінило підстави позову та обставини які існували на час розгляду справи № 922/437/24.

Вже після набрання рішенням у справі № 922/437/24 законної сили від позивача надійшла повторна вимога від 25.10.2024 вих.№25-10/24 в якій позивач просив протягом семи днів з дня пред`явлення цієї заяви тобто до 31.10.2024 відвантажити товар - соняшник згідно договору поставки № 26-09/23 від 26.09.2023 на загальну вартість 785 156,69 грн, що складає 70,18 тон. у наступні транспортні засоби: Перевізник - ТОВ "Агро Тренд Плюс", код 41854523, 61013, Харківська обл., м. Харків, вул. Шевченко, буд. 142-А, поверх 2. Також позивач зазначив, що з метою оптимізації процесу завантаження зазначений транспорт буде поданий до пункту завантаження ДП "ДГ "Пархомівське" ІОБ НААН", вул. Євгена Лисенка, 10, с. Пархомівка, Краснокутський район, Харківська область, 31.10.2024 об 11.00 годині. Тобто, позивач чітко визначив час прибуття автотранспортних засобів для здійснення завантаження. Однак, в порушення своїх зобов`язань за договором, діючи всупереч раніше заявленій поведінці, автотранспортні засоби на пункт завантаження покупцем надані не були. Ця обставинна підтверджується актом, який складений у тому, що 31.10.2024, протягом доби, автотранспортні засоби від ТОВ "Агрокомерц 2012" (у відповідності до вимоги на відвантаження товару від 25.10.2024 №25-10/24) не надходили. Відповідач звертає увагу суду на те, що акти були складені із залученням незалежної особи - представником Краснокутської об`єднаної територіальної громади - старостою Пархомівського старостинського округу Сіліним Є.В.

ДП ДГ "Пархомівське" наголошує, що саме позивачем були порушені вимоги договору, які полягали в бездіяльності, ухиленні від отримання товару, а тому права позивача відповідачем не порушені і позовні вимоги задоволенню не підлягають.

07.01.2025 до суду позивачем була подана відповідь на відзив, в якій він відхиляє заперечення відповідача, просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі та задовольнити позовні вимоги. Зокрема, позивач вказує на те, що він звернувся до відповідача з вимогою на відвантаження товару вих.№25-10/24 від 25.10.2024, згідно якої вимагав поставити та передати позивачу товар на загальну вартість 785 156,69 грн, що відповідає об`єму 70,18 тон товару до 31.10.2024, що не було предметом розгляду і не було оцінено судом у справі № 922/437/24. В той же час, відповідач в порядку передбаченому укладеному між сторонами договору, в обумовлений ч. 2 ст. 530 ЦК України та вимогою на відвантаження товару від 25.10.2024 строк, а саме: 31.10.2024, не виконав свій обов`язок та не передав позивачу товар у кількості 70,18 тон, що не було предметом розгляду і не було оцінено судом у справі № 922/437/24. В подальшому, керуючись ч. 2 ст. 693, ч. 2 ст. 530 ЦК України, з огляду на те, що відповідач, одержавши суму передплати, у встановленому порядку та строк, які визначені у вимозі на відвантаження товару від 25.10.2024, товар у кількості 70,18 тон на суму 785 156,69 грн не передав, позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення отриманої передплати у розмірі 785 156,69 грн, згідно вимоги вих. № 4-11/24 від 04.11.2024, що не було предметом розгляду і не було оцінено судом у справі № 922/437/24. У передбачений ч. 2 ст. 530 ЦК України та визначений у вимозі строк, а саме до 11.11.2024 відповідач грошові кошти у розмірі 785 156, 69 грн на адресу позивача не перерахував, що не було предметом розгляду і не було оцінено судом у справі № 922/437/24. Таким чином, вказані обставини звернення позивача до відповідача з вимогою на відвантаження товару вих.№25-10/24 від 25.10.2024, яка не була виконана, а також в подальшому звернення позивача до відповідача з вимогою вих.№4-11/24 від 04.11.2024 про повернення 785 156,69 грн, яка відповідачем виконана не була, які сталися після постановлення постанови апеляційної інстанції у справі №922/437/24 від 14.10.2024 і стали підставою для звернення до суду з цим позовом. Отже, підставами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги є як обставини, які встановлені у справі 922/437/24, зокрема укладання договору поставки, здійснення передплати, часткова поставка відповідачем, акт звірки між сторонами, так і обставини, які склалися між сторонами вже після постановлення постанови апеляційної інстанції у справі № 922/437/24 від 14.10.2024 і не були встановлені та оцінені у справі № 922/437/24, а отже справа № 922/437/24 та ця справа № 922/4288/24 не є тотожними і підстави для закриття провадження у справі відсутні.

Також позивач зазначає, що у своєму відзиві відповідач заперечує прибуття транспортних засобів позивача об 11.00 годині 31.10.2024, що спростовується поданими позивачем доказами. Прибуття транспортного засобу позивача до місця завантаження ДП "ДГ "Пархомівське", вул. Євгена Лисенка, 10, с. Пархомівка, Краснокутський район, Харківська область, 31.10.2024 об 11.00 годині підтверджується наданими до справи доказами, зокрема, відео фіксацією події, актом про неможливість завантажити та отримати товар, актом надання послуг між позивачем та транспортною організацією - ТОВ "Агро Тренд Плюс", яка надала транспортний засіб для завантаження та платіжною інструкцією про сплату грошових коштів, які є належними доказами у справі. Разом з тим, відповідачем визнається факт отримання вимоги на відвантаження товару вих.№25-10/24 від 25.10.2024.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив суд закрити провадження у справі.

Розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з наступного.

Статтею 231 ГПК України визначено підстави для закриття провадження у справі. Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Отже, для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. При цьому, зазначені підстави для закриття провадження у справі спрямовані на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті.

Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний Суд, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин та підстав також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше, - для визначення предмета доказування по даній справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову становлять обставини (фактична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.

При визначенні підстави позову як елемента його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.

Як вказано у постанові Східного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 у справі №922/437/24, обґрунтовуючи первісні позовні вимоги, позивач (ТОВ "Агрокомерц 2012") стверджував, що ним виконано умови пункту 4.1, 4.2. договору та сплачено на користь відповідача кошти у розмірі 3400000,00 грн., однак відповідачем належним чином умови поставки не виконано, товар поставлено не у повній мірі, передоплату за непоставлений товар у розмірі 785156,69 грн. не повернуто. За змістом первісних позовних вимог, доводи позивача про наявність порушеного права на отримання товару за договором та порушення відповідачем обов`язку з його поставки обґрунтовуються лише наявністю грошової різниці між вартістю фактично сплачених коштів та вартістю фактично отриманого товару, при цьому посилання на конкретні дії або бездіяльність відповідача з цього приводу в заявах по суті спору позивач не заявляє. Позивачем також не заявлено про наявність жодного факту не завантаження (відмови від завантаження) відповідачем товару за договором в будь-який транспортний засіб перевізника, зазначеного позивачем в письмовому або усному повідомленні (заявці) на таке завантаження. В матеріалах справи відсутнє будь-яке звернення позивача до відповідача з цього приводу як до моменту закінчення дії договору, так і після і до моменту звернення до суду 14.02.2024.

Разом з тим, у справі, що розглядається, підставою позову є звернення позивача до відповідача з вимогою на відвантаження товару вих.№25-10/24 від 25.10.2024, а також, в подальшому, звернення позивача до відповідача з вимогою вих.№4-11/24 від 04.11.2024 про повернення 785156,69 гривень, які сталися після постановлення постанови апеляційної інстанції у справі №922/437/24 від 14.10.2024 та не були предметом розгляду у справі №922/437/24.

Проаналізувавши встановлені обставини, суд дійшов висновку, що рішення у справі №922/437/24 не є рішенням між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а тому відсутні підстави для закриття провадження у даній справі.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

26.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокомерц 2012" (покупець за договором, позивач) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України" (постачальник за договором, відповідач) було укладено договір поставки товару №26-09/23 (договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець оплатити і прийняти товар українського походження врожаю 2023 року, що надалі іменується "товар" на умовах, зазначених в договорі.

Пунктом 1.2. договору погоджено характеристику, кількість, ціну та вартість товару. Найменування товару: соняшник код УКТ ЗЕД 1206009900. Ціна за 1 т. без ПДВ 7894,74 грн., ПДВ 14% за 1 т. - 1105,26 грн. Ціна товару за 1 т. з ПДВ - 9000,00 грн. Кількість товару 400,00 т. +/- 15% за вибором покупця. Вартість товару без ПДВ - 3157896,00 грн. Сума ПДВ 14% - 442105,44 грн. Загальна вартість товару з ПДВ - 3600001,44 грн.

Умовами пункту 1.4. договору передбачено, що постачальник гарантує, що товар на момент підписання договору, є в нього в наявності, належить йому на правах власності та вирощена власними силами постачальника, не знаходиться під заставою, податковою заставою, під арештом, в іншому користуванні третіми особами. Поставка такого товару є першою від постачальника, як від сільськогосподарського підприємства - виробника.

Згідно з пунктом 3.1. договору умови поставки: FCA (франко-перевізник) - Харківська обл., Краснокутський р-н., с. Пархомівка, вул. Євгена Лисенка, 10, надалі - пункт завантаження, відповідно до правил Інкотермс 2010 з урахуванням особливостей, які визначено цим договором.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що попередня кількість та якість товару визначається в пункті завантаження. Остаточне приймання товару по якості та кількості (по вазі) здійснюється сторонами на ТОВ "Агроком Нова Водолага", Харківська обл., Харківський р-н., смт. Нова Водолага, вул. Кропивницька, 14 або Харківська обл., Харківський р-н., с. Ватутіна, вул. Станційна, 88 (надалі - пункт призначення) згідно з п. 3.4. договору.

Умовами пункту 3.3. договору передбачено, що товар вважається поставленим продавцем та прийнятим покупцем в кількості (по вазі) та по якості, які остаточно визначені у пункті призначення згідно з даними вантажоотримувача та відміткою про виваження в товарно-транспортній накладній (ТТН).

Відповідно до пункту 3.4. договору датою поставки товару вважається дата приймання товару в пункті призначення та підписання сторонами видаткової накладної на поставку товару.

Згідно з умовами пункту 4.1. договору оплата товару покупцем проводиться в порядку 90% передоплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури. У призначенні платежу має бути вказаний номер даного договору або відповідний номер рахунка-фактури.

Пунктом 4.2. договору погоджено, що остаточна оплата товару здійснюється покупцем у розмірі 10% від суми поставленого товару до цього договору а розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у договорі, протягом 3-х (трьох) банківських днів з дати надання постачальником покупцю оригіналів документів, зазначених у п. 3.5. цього договору та належно складених податкових накладних, розрахунків коригування, зареєстрованих у ЄРПН.

Відповідно до пункту 9.1. договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 жовтня 2023 р., а в частині виконання сторонами взятих на себе грошових зобов`язань за договором - до моменту їх повного виконання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п.9.2. договору).

Обставини справи свідчать, що покупець сплатив на користь постачальника вартість товару на загальну суму 3400000,00 грн., а саме згідно платіжної інструкції №438 від 27.09.2023 на суму 1800000,00 грн. та згідно платіжної інструкції №451 від 02.10.2023 на суму 1600000,00 грн.

Постачальник поставив покупцю товар відповідно до видаткових накладних, а саме: №РН-0000453 від 29.09.2023 на суму 178219,61 грн.; №РН-0000481 від 30.09.2023 на суму 422257,35 грн.; №РН-0000482 від 01.10.2023 на суму 885948,65 грн.; №РН-0000483 від 02.10.2023 на суму 245565,06 грн.; №РН-0000484 від 03.10.2023 на суму 678642,10 грн.; №РН-0000500 від 04.10.2023 на суму 204210,54 грн. Всього на загальну суму 2614843,31 грн.

Відповідно до підписаного між сторонами Акту звірки взаємних розрахунків за період: січень 2023 - жовтень 2023 за договором №62-09/23 від 26.09.2023, на 31.10.2023 заборгованість ДП "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України" на користь ТОВ "Агрокомерц 2012" складає 785156,69 грн.

За змістом узгоджених сторонами в договорі умов поставки - FCA (франко- перевізник) правил Інкотермс 2010 , продавець здійснює поставку товару шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження, а якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.

За змістом умов поставки FCA (франко-перевізник) зазначених правил Інкотермс 2010 з урахуванням інших умов договору, до обов`язків відповідача, як продавця, входить:

- надання товару у відповідності з договором перевізнику або іншій особі, призначеній позивачем в місці завантаження ( Харківська обл., Краснокутський р-н, с. Пархомівка, вул. Євгена Лисенка, 10) у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки;

- несення всіх ризиків втрати чи пошкодження товару, а також всіх витрат, пов`язаних з товаром, до моменту здійснення його поставки;

- надання достатнього повідомлення про здійснення поставки товару, або у випадку неприйняття перевізником поставки в узгоджений термін сповістити про це покупця.

- нести витрати, пов`язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки;

- за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару

З урахуванням обраного сторонами місця поставки - Пункту завантаження- місцезнаходження відповідача, обов`язки останього з поставки товару вважаються здійсненими, коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений позивачем чи іншою особою, що діє від імені останнього.

Також до обов`язків позивача, як покупця, за даними умовам поставки з урахуванням умов договору, крім обов`язку часткової передоплати, належать:

- за власний рахунок укласти договір перевезення товару від Пункта завантаження до "Пункту призначення" ;

- прийняти поставку товару, як тільки її здійснено ;

- нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту, коли він є завантаженим на визначений позивачем транспортний засіб;

- нести всі ризики втрати чи пошкодження товару від настання погодженої сторонами дати чи дати закінчення будь-якого періоду, узгодженого для поставки, що виникають або внаслідок не призначення позивачем перевізника чи іншої особи або внаслідок неприйняття ними товару у своє відання в узгоджений термін;

- дати відповідачу достатнє повідомлення про назву особи -перевізника, і, в разі необхідності, визначити вид транспорту, а також дату чи період поставки.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою на відвантаження товару вих.№25-10/24 від 25.10.2024, згідно якої вимагав поставити та передати позивачу товар на загальну вартість 785 156,69 грн, що відповідає об`єму 70,18 тон товару до 31.10.2024. У вимозі були визначені транспортні засоби, які позивач надає для завантаження. Також, позивач у зазначеній вимозі повідомив, що з метою оптимізації процесу завантаження зазначений транспорт буде поданий до пункту завантаження ДП "ДГ "Пархомівське" ІОБ НААН", вул. Євгена Лисенка, 10, с. Пархомівка, Краснокутський район, Харківська область, 31.10.2024 об 11.00 годині. Крім того, у вимозі було вказано, що у випадку можливості постачальника поставити та завантажити визначений товар до 31.10.2024, а також у випадку неможливості здійснення поставки та завантаження товару 31.10.2024, позивач просив відповідача до 31.10.2024 повідомити про зазначені обставини на електрону пошту позивача agrokomerts2012@gmail.com та продублювати повідомленням/дзвінком на телефон +380503230599 та листом на адресу 61165, Харківська обл., місто Харків, вул. Космічна, будинок 21, офіс 913. Також, у вимозі було зазначено, що відсутність до 31.10.2024 будь-яких повідомлень з боку відповідача щодо строку поставки та завантаження товару, буде розцінюватись позивачем як погодження відповідачем визначення дати поставки та завантаження 31.10.2024 об 11.00 годині у пункті завантаження ДП "ДГ "Пархомівське" ІОБ НААН", вул. Євгена Лисенка, 10, с. Пархомівка, Краснокутський район, Харківська область (т. 1 а.с.33).

Вказана вимога була отримана відповідачем 29.10.2024 (т. 1 а.с. 34), що останнім не заперечується. Будь-яких повідомлень з боку відповідача на адресу позивача до 31.10.2024 не надходило. Для приймання товару позивачем було створено комісію, що підтверджується наказом №11 від 30.10.2024 (т. 1 а.с.35).

Як вказує позивач, прибувши до пункту завантаження 31.10.2024 транспортний засіб, який був визначений у вимозі на відвантаження товару, завантажений не був, з вини відповідача, про що було складено акт про неможливість завантажити та отримати товар (т. 1 а.с.36). Також, між позивачем та транспортною організацією - ТОВ "Агро Тренд Плюс", яка надала транспортний засіб для завантаження, було складено акт надання послуг №291 від 31.10.2024, яким також було зафіксовано не можливість отримати товар для завантаження. Позивачем за надання транспорту для завантаження були сплачені грошові кошти, що підтверджується платіжною інструкцією (т.1 а.с. 37-39).

Таким чином, відповідач, отримавши від позивача передплату у розмірі 3 400 000,00 грн., порушив нормативні приписи та умови укладеного договору, не передав на адресу позивача товар в об`ємі 70,18 тон на загальну суму 785 156,69 грн., що стало підставою для звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення отриманої передплати у розмірі 785 156, 69 гривень, згідно вимоги вих.№ 4-11/24 від 04.11.2024, яку відповідач отримав 11.11.2024 (т. 1 а.с. 40-42).

Проте, кошти відповідачем повернуті не були.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

У ч.1 ст.655 ЦК України зазначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1 ст.662 ЦК України).

Відповідно до ст.691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ч.1 ст.663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання щодо своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі №912/2275/17.

Господарський суд зазначає, що виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд наголосив на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Верховний Суд зазначив, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зміст цієї статті свідчить, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Застосував судову практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Виходячи з вищезазначеного, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази підтверджують факт звернення позивача до відповідача з вимогою про відвантаження товару, відповідно до умов договору та не виконання відповідачем цієї вимоги.

Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б підтверджували виконання відповідачем умов договору в частині здійснення поставки товару, а також доказів, які б свідчили про повернення сплаченої позивачем передплати за товар, заявлена до стягнення із відповідача сума боргу у розмірі 785 156,69 грн. є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1, 2 ст. 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач проти задоволення клопотання позивача про стягнення судових витрат заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні. В обґрунтування заперечень вказував на те, що з наданих позивачем доказів вбачається, що оплату здійснено позивачем на рахунок приватної особи-підприємця Чаричанської Ірини Юріївни, згідно виставленого приватною особою-підприємцем рахунку, а не на рахунок адвоката. Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані. Також відповідач заперечує проти вартості наданих послуг та вважає їх неспіввісними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: ордер серії АХ №1236162 від 28.01.2025, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1292 від 16.05.2005, договір про надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 27.01.2025, укладений між адвокатом Чаричанською І.Ю. та ТОВ "Агрокомерц 2012", детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, рахунок-фактура №01/25 від 28.01.2025 за договором №б/н від 27.01.2025 про надання правничої допомоги, платіжна інструкція №13 від 28.01.2025 на суму 30 000,00 грн, акт №1 від 03.03.2025 приймання-передачі та надання послуг адвокатом за угодою про надання правничої допомоги №б/н від 27.01.2025, рішення №13/1/17 від 21.07.2021 Ради адвокатів Харківської області "Про розгляд звернень адвокатів Харківщини стосовно необхідності перегляду розробки (мінімальних) ставок адвокатського гонорару.

Згідно п.п. 4.1-4.4 договору, вартість наданих послуг адвокат визначає самостійно після одержання від клієнта доручення на надання правничої допомоги, та виставляє клієнту відповідний рахунок. Вартість послуг адвоката (гонорар адвоката) за даним договором визначається на підставі Рішення №13/1/7 Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021 "Про розгляд звернень адвокатів Харківщини стосовно необхідності перегляду розробки (мінімальних) ставок адвокатського гонорару". У вартість послуги, яка надається адвокатом можуть входити: підготовка та подання адвокатських запитів; представництво інтересів клієнта в судах загальної юрисдикції, господарських судах всіх рівнів як позивача; підготовці процесуальних документів (позовних заяв, заяв, клопотань, відповіді на відзив, пояснень, заперечень, заяви про розподіл судових витрат, заяви про видачу судового наказу, апеляційних скарг, касаційних скарг та інше). Сторони домовились, що за підготовку та подання адвокатських запитів вартість послуг адвоката складає 3000,00 грн. за один запит; збирання доказів, відшукування та узагальнення рішень судів в ЄДРСР; дослідження судової практики Верховного Суду; дослідження інших доказів вартість послуг адвоката складає 3000,00 грн.; підготовка та подання позову - від 25000,00 грн; при представництві інтересів клієнта в судових інстанціях, вартість 1 судодня дорівнює 1 м.з.п. - 8000,00 грн.; підготовка та направлення відповіді на відзив відповідача - 4000,00 грн.; підготовка інших процесуальних документів по розгляду справи у суді першої інстанції - 500 грн, за 1 аркуш; підготовка та подання апеляційної скарги на рішення суду - від 30000,00 грн; складання касаційної скарги на рішення/постанову суду апеляційної інстанції - від 40000,00 грн. Згідно п. 4.7 договору, підтвердження надання адвокатом послуг оформлюється такими документами як детальний опис наданих адвокатом послуг із зазначенням вартості кожної послуги окремо та актом приймання-передачі послуг (виконаних робіт).

Дослідивши зазначені докази, суд вважає їх достатніми для підтвердження факту надання адвокатом професійної правничої допомоги.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Разом з цим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Така правова позиція викладена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 908/2348/18.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Отже, для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині 4 статті 129 ГПК України, згідно приписів якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Дослідивши надані докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, беручи до уваги рівень складності даної справи, об`єм вчинених представником позивача дій, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат, враховуючи задоволення позову, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача по стягненню з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Витрати по оплаті судового збору у цій справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі - відмовити.

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Пархоміське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України" (62014, Харківська область, Краснокутський район, с. Пархомівка, вул. Євгена Лисенка, 10, код ЄДРПОУ 04687361) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомерц 2012" (61165, м. Харків, вул. Космічна, 21, оф. 913, код ЄДРПОУ 37813271) - 785 156,69 грн передплати, 11 777,35 грн судового збору та 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомерц 2012" (61165, м. Харків, вул. Космічна, 21, оф. 913, код ЄДРПОУ 37813271).

Відповідач - Державне підприємство "Дослідне господарство "Пархоміське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України" (62014, Харківська область, Краснокутський район, с. Пархомівка, вул. Євгена Лисенка, 10, код ЄДРПОУ 04687361).

Повне рішення підписано 01 квітня 2025 року.

Суддя О.В. Погорелова