Рішення

від 31.03.2025 по справі 200/221/25

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2025 року Справа№200/221/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді- Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, до відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, до відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 03.12.2024 засобами вебпорталу електронних послуг Пенсійного фонду України надав заяву про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ч.3 ст.114 Закону України від 09.07.2003 №1058- ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до якої ним були додані документи, трудова книжка, довідка з місця роботи з підтвердження пільгового стажу роботи за Списком № 1 (підземні роботи), які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно ч.3 ст.114 Закону України № 1058. Позивач зауважив, що заява була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області. З рішення про відмову в призначенні пенсії від 11.12.2024 року №056650010879 ним було з`ясовано, що йому відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з причини того, що відсутній пільговий стаж за Списком № 1 (підземні роботи), як передбачено ч.3 ст.114 Законом України №1058. Окрім цього, в рішенні про відмову зазначено, що: страховий стаж особи становить 43 роки 01 місяць 07 днів (в тому числі додатково за 21 повний рік на підземних роботах). Стаж роботи на підземних роботах, який дає право на призначення пенсії незалежно від віку, відповідно до ч.3 ст. 114 Закону № 1058-IV (25 років) становить 24 роки 09 місяців 04 дні, в тому числі: стаж роботи за Списком № 1 02 роки 04 місяці 18 днів (згідно із Роз`ясненням № 8); стаж роботи на підземних роботах (для 25 років) 01 рік 07 місяців 07 днів; стаж роботи за провідними професіями на підземних роботах 16 років 07 місяців 12 днів (в пільговому обчисленні 20 років 09 місяців 09 днів). Позивач вважає, що його пільговий стаж підрахований не вірно, адже він працював все життя на підземних роботах, а не на роботах віднесених до Списку № 1 та не зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 26.06.2007 по 07.11.2008 є протиправним.

Відповідач 1 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне, що 03.12.2024 позивач звернувся через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058. Пенсійна справа опрацьовувалась за принципом екстериторіальності спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, та перевірялась спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області. За результатом розгляду заяви від 03.12.2024, наданими документами страховий стаж позивача складає 43 роки 01 місяць 07 днів, в тому числі стаж роботи, який дає право на пенсію незалежно від віку відповідно до ч.3 ст.114 Закону № 1058 - 24 роки 09 місяців 04 дні, де: робота за Списком № 1 - 02 роки 04 місяці 18 днів (згідно із Роз`ясненням №8); роботи підземні провідні професії (20) - 16 років 07 місяців 12 днів, з урахуванням вимог роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 №8 - 20 років 09 місяців 09 днів; роботи підземні відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202 (25) - 01 рік 07 місяців 07 днів. Періоди роботи на підприємстві «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1» (ЄДРПОУ 13498562) з 28.09.2000 по 14.11.2000 на посаді учня гірничого робітника підземного та з 15.11.2000 по 18.01.2002 на посаді гірничого робітника підземного, на підприємстві ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» (ЄДРПОУ 31599557) з 12.12.2003 по 09.03.2004 на посаді учня прохідника підземного зараховано до пільгового підземного стажу роботи за Списком № 1 згідно відомостей по спеціальному стажу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки підприємства розташовані на території Покровської міської територіальної громади, передбачено підпунктом 1.2 пункту 1 частини І Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, що затверджений Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (далі - Перелік № 309). Пільгові довідки відповідно до додатку 5 Порядку № 637 для розгляду не надавались. Період роботи на підприємстві ТОВ «Донбасвуглепроходка» (ЄДРПОУ 32749260) з 26.07.2007 по 07.11.2008 на посаді прохідника підземного зараховано до пільгового підземного стажу роботи за Списком № 1 згідно відомостей по спеціальному стажу реєстру застрахованих осіб, оскільки надана пільгова довідка від 25.11.2008 № 1066к не відповідає вимогам додатку № 5 Порядку № 637, а саме відсутній підпис головного бухгалтера. Відсутня інформація щодо стану підприємства на сьогоднішній день (ліквідоване/не ліквідоване). Підприємство зареєстровано в м. Донецьку, яке з 2014 року знаходиться в окупації, що передбачено Переліком № 309. Відповідач 1 додатково повідомив, що в даних реєстру застрахованих осіб з кодом ЄДРПОУ 32749260 зареєстровано ще підприємство ТОВ «СЕЙЛЗ ТРЕЙДЕР», дані про перейменування або правонаступництво відсутні. Дані про період роботи з 01.02.2014 по 21.03.2014 прохідником з повним робочим днем в трудовій книжці НОМЕР_1 від 28.09.2000 та в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні. Довідки, що підтверджують вищевказаний період роботи, для розгляду не надано. Період роботи на підприємстві ТОВ «Шахтобудівельна «Донецькшахтопроходка» (ЄДРПОУ 35711134) з 31.03.2016 по 30.06.2016 на посаді прохідника підземного зараховано до пільгового підземного стажу роботи за Списком № 1 згідно відомостей по спеціальному стажу реєстру застрахованих осіб, оскільки підприємство зареєстровано в м. Донецьку, яке з 2014 року знаходиться в окупації, що передбачено Переліком № 309. Пільгові довідки відповідно до додатку 5 Порядку № 637 для розгляду не надавались. Згідно даних спеціального стажу реєстру застрахованих осіб всі вищевказані періоди пільгового стажу закодовано як ЗПЗ013А1, що передбачено Довідником кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства (наказ Мінфіну від 14.04.2015 № 435) як роботу за Списком №1. Відповідач 1 зауважив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області 11.12.2024 прийнято рішення №056650010879 про відмову позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи 25 років. Відповідач 1 закцентував свою увагу на тому, що заява позивача відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області. Відповідач 1 просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог до нього в повному обсязі.

Відповідач 2 надав відзив на позовну заяву в якому зазначив наступне, що 03.12.2024 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058. В свою чергу, 11.12.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення №056650010879 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону № 1058 у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи на підземних роботах. Відповідач 2 зауважив, що страховий стаж позивача на підставі доданих до заяви про призначення пенсії документів склав 43 роки 01 місяць 07 днів (в тому числі додатково за 21 повний рік на підземних роботах). Стаж роботи позивача на підземних роботах, який дає право на призначення пенсії незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 (25 років) становить 24 роки 09 місяців 04 дні, в тому числі: стаж роботи за Списком № 1 02 роки 04 місяці 18 днів; стаж роботи за провідними професіями на підземних роботах -16 років 07 місяців 12 днів (в пільговому обчисленні 20 років 09 місяців 09 днів); строкова військова служба 01 рік 05 місяців 14 днів. До пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи: з 26.06.2007 по 07.11.2008, згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 25.11.2008 № 1066к, оскільки відсутній підпис головного бухгалтера. Відсутня інформація щодо стану підприємства на сьогоднішній день (ліквідовано/не ліквідовано). Відповідач 2 зазначив, що до пільгового стажу позивача зараховано періоди роботи за даними наявними в реєстрі застрахованих осіб про спеціальний трудових стаж протягом вересня 1998 по червень 2016 та за даними довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 29.11.2024 № 02/1309 протягом липня 2016 жовтня 2024 без урахування періодів перебування в учбовому пункті та у відпустках без збереження заробітної плати. Відповідач 2 зауважив, що рішення Головного управління від 11.12.2024 року №056650010879 про відмову позивачу в призначенні пільгової пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону № 1058, є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України, у зв`язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Відповідач 2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Позивач надав відповідь на відзив, в якому наполягав на задоволенні своїх позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.01.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, про що свідчить наявність кабінету електронного суду у представника позивача та відповідачів із відповідною відміткою в графі «доставлено» та графі «дата встановлення статусу» зазначено 22.01.2025.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , є громадянином України про що свідчить наявна копія в матеріалах справи паспорту серії НОМЕР_3 виданим Красноармійським МВ УМВС України в Донецькій області від 09.07.1998 року.

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010) в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (ЄДРПОУ: 13844159) в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі, 03.12.2024 позивач звернувся засобами веб-порталу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується наявною копією заяви в матеріалах справи.

За принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, що підтверджується позовною заявою, відзивами на позовну заяву та насамперед рішенням про відмову в призначенні пенсії №056650010879 від 11.12.2024.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії рішення про відмову в призначенні пенсії, прийнятому відповідачем 2 від 11.12.2024 №056650010879, в якому зазначене наступне: - «Відмова про призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 . Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 03.12.2024. Вік заявника 43 роки 01 місяць. Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-IV) працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт, рудників і в металургії - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію, незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Відповідно до пп. 5 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-ІV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах додається довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видана підприємством, установою, організацією відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (додаток №5) (далі Порядок № 637). Згідно із п. 2.1. Порядку № 22-1, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується Комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року за № 18-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105. Орган що призначає пенсію, додає рішення цієї комісії. Відповідно до п. 20 Порядку № 637, у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій російською федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також у разі, коли майно (документи) підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (незалежно від місця їх реєстрації на території України) розташоване на території України та/або пошкоджене чи знищене внаслідок воєнних (бойових) дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації проти України, за умови документального підтвердження пошкодження чи знищення майна (документів), стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб. Відповідно до Роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Роз`яснення № 8) працівникам, зайнятим на підземних роботах та в металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-ІV, але не відпрацювавших повного стажу, передбаченого зазначеною статтею Закону, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної роботи і роботи в металургії із зарахуванням до нього: кожного повного року роботи гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виємочних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого прокату - за 1 рік роботи 3 місяці; кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців. Страховий стаж особи становить 43 роки 01 місяць 07 днів (в тому числі додатково за 21 повний рік на підземних роботах). Стаж роботи на підземних роботах, який дає право на призначення пенсії незалежно від віку, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058- IV (25 років) становить 24 роки 09 місяців 04 дні, в тому числі: стаж роботи за Списком № 1 02 роки 04 місяці 18 днів (згідно із Роз`ясненням №8); стаж роботи на підземних роботах (для 25 років) 01 рік 07 місяців 07 днів; стаж роботи за провідними професіями на підземних роботах 16 років 07 місяців 12 днів (в пільговому обчисленні (20 років 09 місяців 09 днів). Результати розгляду наданих документів, доданих до заяви: до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1997 по 30.06.2000, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 28.09.2000, оскільки відсутні підстави внесення запису про період навчання. Документи про навчання не надано. Страховий стаж за вищезазначений період частково обчислено періодом роботи за даними наявними в реєстрі застрахованих осіб потягом вересня 1998 року - червня 1999 року; до пільгового стажу не зараховано період роботи з 26.06.2007 по 07.11.2008, згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 25.11.2008 № 1066к, оскільки довідка не відповідає вимогам додатку № 5 до п. 20 Порядку № 637, а саме, відсутній підпис головного бухгалтера. Відсутня інформація щодо стану підприємства на сьогоднішній день (ліквідовано/не ліквідовано); до пільгового стажу зараховано періоди роботи за даними наявними в реєстрі застрахованих осіб про спеціальний трудовий стаж протягом вересня 1998 року - червня 2016 року та за даними довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 29.11.2024 № 02/1309 протягом липня 2016 року - жовтня 2024 року без урахування періодів перебування в учбовому пункті та у відпустках без збереження заробітної плати. Заявник працює. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує. Висновок: відсутнє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону№ 1058-ІV в зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи на підземних роботах.».

Позивач звертаючись до суду з даним адміністративним позовом просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, які виразились у прийнятті рішення про відмову призначення пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 11.12.2024 №056650010879 позивачу за віком на пільгових умовах, відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 11.12.2024 № 056650010879;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати у пільговий стаж позивача, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоди роботи: з 28.09.2000 по 18.01.2002 року - робота учнем гірничого робітника підземного та робота гірничим робітним підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті (підземні роботи, стаття 14 постанова 202 підземні, сп. 1, р.1п-р.1, п.а-в, 25 років); з 12.12.2003 по 09.03.2004 року - учень прохідника підземного з повним робочим днем в шахті Список № 1 (підземні роботи, ст.14 П/П, підземні сп.1 р.1 п-р.1 п.а-в, провідні професії, 20 років); з 26.07.2007 по 07.11.2008 року - робота прохідником з повним робочим днем в шахті, (підземні роботи, ст.14 П/П, підземні сп.1 р.1 п-р.1 п.а-в, провідні професії, 20 років); з 01.02.2014 по 21.03.2014 року - робота прохідником з повним робочим днем в шахті (підземні роботи, ст.14 П/П, підземні сп.1 р.1 п-р.1 п.а-в, провідні професії, 20 років); з 31.03.2016 по 30.06.2016 року - робота прохідником з повним робочим днем в шахті, (підземні роботи, ст.14 П/П, підземні сп.1 р.1 п-р.1 п.а-в, провідні професії, 20 років);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з дати звернення, а саме з 03.12.2024 року, з урахуванням норм ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Судом встановлено, що представником позивача на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області був зініційований запит, на який відповідачем 1 було надано відповідь від 26.12.2024 року №0500-0202-8/124587, в якій по суті було продубльовано зазначене відповідачем 2 у його рішенні про відмову у призначенні пенсії від 11.11.2024 року №056650010879.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначаються положеннями Закону № 1058-IV.

Відповідно до положень абз. 1 п. 2 розд. ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Згідно з приписами абз. 3 п. 2 розд. ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах визначає ст. 114 Закону № 1058-IV.

З оскаржуваного рішення №056650010879 від 11.11.2024 року, вбачається, що підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах стала відсутність у нього на момент звернення передбаченого ч.3 ст.114 Закону № 1058-IV пільгового стажу на підземних роботах 25 років, оскільки відповідачами підтверджується наявність пільгового стажу 24 роки 09 місяців 04 дні.

Положеннями ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік.

Відповідно до частини п`ятої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ внесено зміни до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким доповнено пункт 16 цих положень абзацом наступного змісту: «Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії».

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що право на пенсію незалежно від віку мають, зокрема працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років.

18.11.2005 року Міністерством праці та соціальної політики України було прийнято наказ № 383, яким затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).

Відповідно до п. 2 Порядку № 383, під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Згідно з п. 3 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Судом установлено, що посади, на яких працював позивач у спірні періоди, віднесені до Списків № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що були чинними у вказані періоди роботи позивача (постанови Кабінету Міністрів України: від 11.03.1994 року №162, від 16.01.2003 року № 36 та від 24.06.2016 року № 461).

31.03.1994 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 202 «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років» (далі - Постанова КМУ № 202).

До розділу І «Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт» Постанови КМУ № 202 так само включені усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).

Порядок підтвердження стажу роботи регулюється положеннями ст.62 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ).

Згідно з приписами ст. 62 Закону № 1788-ХІІ (які кореспондуються зі змістом ст. 48 Кодексу законів про працю України), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Саме такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637).

Відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з вимогами п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до положень пп. 2 п. 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.

Аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка і лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, може постати необхідність у використанні додаткових даних для підтвердження стажу.

Водночас, надання уточнюючої довідки підприємства, установи, організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або за відсутності необхідних записів у трудовій книжці, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах під час встановлення трудового стажу також констатовано Верховним Судом у постанові від 16.09.2022 року у справі № 560/1399/19.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , судом встановлена наступна трудова його діяльність у межах позовних вимог та відповідно спірних періодів:

- ДВАТ вугільна компанія «Шахта Красноармійська Західна №1»: з 28.09.2000 по 14.11.2000 року прийнятий учнем гірника підземного, номер запису 2 в трудовій книжці;

- з 15.11.2000 по 18.01.2002 року переведений гірником підземним 3 розряду з повним робочим днем у шахті, номера записів 3, 4 в трудовій книжці, - спірний період з 28.09.2000 по 18.01.2002 року;

- Державне підприємство «Вугільна компанія» «Краснолиманська»: з 12.12.2003 по 09.03.2004 року прийнятий учнем прохідника підземного з повним робочим днем у шахті на період практики, номера записів 5, 6 в трудовій книжці, спірний період з 12.12.2003 по 09.03.2004 року;

- ТОВ «Донбасвуглепроходка»: з 26.06.2007 по 07.11.2008 року прийнятий прохідником з повним робочим днем під землею, номера записів 12, 13, 14 та 15 в трудовій книжці, спірний період з 26.07.2007 по 07.11.2008 року;

- ТОВ «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка»: з 31.03.2016 по 30.06.2016 року прийнятий прохідником 5 розряду з повним робочим днем на підземній роботі, сторінки 12, 13 та 14 в трудовій книжці, спірний період з 31.03.2016 по 30.06.2016 року.

Стосовно спірного періоду зазначеного позивачем у його позовних вимогах з 01.02.2014 по 21.03.2014 року, трудова книжка таких записів не містить, оскільки запис №18 це звільнення від 23.01.2014 року, а наступний запис №19 це прийняття на роботу від 04.08.2014 року.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії довідки форми РС-право сформованої по позивачу, станом на час його звернення до органів ПФУ з відповідною заявою, з якої судом було встановлено, що позивачу були зараховані наступні періоди його трудової діяльності до пільгового стажу у межах спірних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачами:

-з 28.09.2000 по 30.12.2000 року список №1 (3 місяці 3 дні);

-з 31.12.2000 по 31.12.2000 року страховий стаж 1 день;

-з 01.01.2001 по 18.01.2002 року список №1 (1 рік 18 днів);

-з 12.12.2003 по 31.12.2003 року список №1 (20 днів);

-з 01.01.2004 по 09.03.2004 року список №1 (2 місяці 9 днів);

-з 26.07.2007 по 30.12.2007 року список №1 (6 місяців 5 днів);

-з 31.12.2007 по 31.12.2007 року до страхового стажу 1 день;

-з 01.01.2008 по 07.11.2008 року список №1 (10 місяців 7 днів);

-з 16.03.2016 по 31.03.2016 року до страхового стажу 16 днів;

-з 01.04.2016 по 30.06.2016 року Список №1 (3 місяці).

Загалом робота за списком №1 21 рік 4 місяці 21 день.

У своєму спірному рішенні від 11.12.2024 року №056650010879 відповідач 2 зазначив наступні розрахунки пільгового стажу: стаж роботи на підземних роботах, який дає право на призначення пенсії незалежно від віку, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058- IV (25 років) становить 24 роки 09 місяців 04 дні, в тому числі: стаж роботи за Списком № 1 02 роки 04 місяці 18 днів (згідно із Роз`ясненням №8); стаж роботи на підземних роботах (для 25 років) 01 рік 07 місяців 07 днів; стаж роботи за провідними професіями на підземних роботах 16 років 07 місяців 12 днів (в пільговому обчисленні (20 років 09 місяців 09 днів).

Щодо позовних вимог позивача в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати у пільговий стаж позивача, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоди роботи: з 01.02.2014 по 21.03.2014 року - робота прохідником з повним робочим днем в шахті (підземні роботи, ст.14 П/П, підземні сп.1 р.1 п-р.1 п.а-в, провідні професії, 20 років), суд зазначає наступне.

Проаналізувавши трудову книжку позивача судом не встановлено трудової діяльності останнього у період з 01.02.2014 по 21.03.2014 року, так само розглянувши довідку ОК-5 по позивачу судом не встановлено, що по позивачу сплачувались страхові внески та нараховувалась заробітна плата в цей спірний період.

За відсутністю доказів в матеріалах справи, суд дійшов до висновку відмовити у задоволенні позовної вимоги позивача в цій частині.

Щодо позовної вимоги позивача в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до його пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», період роботи: з 28.09.2000 по 18.01.2002 року - робота учнем гірничого робітника підземного та робота гірничим робітним підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті (підземні роботи, стаття 14 постанова 202 підземні, сп. 1, р.1п-р.1, п.а-в, 25 років), суд зазначає наступне.

Судом проаналізовано та встановлено, що вищенаведений період роботи позивача був зарахований до пільгового стажу за Списком №1 окрім 31.12.2000 року, який був зарахований тільки до страхового стажу.

Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надало відзив на позовну заяву, в якому з цього приводу зазначило наступне: - «…до пільгового стажу Позивача зараховано періоди роботи за даними наявними в реєстрі застрахованих осіб про спеціальний трудових стаж протягом вересня 1998 по червень 2016 та за даними довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 29.11.2024 № 02/1309 протягом липня 2016 жовтня 2024 без урахування періодів перебування в учбовому пункті та у відпустках без збереження заробітної плати.», теж саме ним було й зазначено у спірному рішенні від 11.12.2024 року: - «до пільгового стажу зараховано періоди роботи за даними наявними в реєстрі застрахованих осіб про спеціальний трудовий стаж протягом вересня 1998 року - червня 2016 року та за даними довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 29.11.2024 № 02/1309 протягом липня 2016 року - жовтня 2024 року без урахування періодів перебування в учбовому пункті та у відпустках без збереження заробітної плати.».

У межах спірного періоду судом було встановлено, що позивач відповідно до його трудової книжки в цей період працював на ДВАТ вугільна компанія «Шахта Красноармійська Західна №1»: з 28.09.2000 по 14.11.2000 року прийнятий учнем гірника підземного, номер запису 2 в трудовій книжці; з 15.11.2000 по 18.01.2002 року переведений гірником підземним 3 розряду з повним робочим днем у шахті, номера записів 3, 4 в трудовій книжці.

З наявної в матеріалах справи копії довідки ОК-5 судом встановлено, що позивач у спірний період з 28.09.2000 по 18.01.2002 року виконував роботи, які відносяться за кодом підстави для обліку спецстажу ЗП3013А1.

Код підстав для обліку спецстажу за № ЗП3013А1 - це код для застрахованих осіб, які є працівниками, які зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

Отже, при поданні звітів страхувальником вказувалося, що страхові внески за позивача вносилися за професією і кодом № ЗПЗ013А1, як працівнику по Списку № 1.

При цьому, в індивідуальних відомостях про застраховану особу позивача відсутні відомості про спецстаж за кодом ЗПЗ014А1 - працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 31.03.1994 № 202.

Судом встановлено, що спірний період з 28.09.2000 по 30.12.2000 року та з 01.01.2001 по 18.01.2002 року відповідачем 2 було зараховано позивачу до його пільгового стажу за Списком №1 окрім 31.12.2000 року, тож в даному випадку суд дійшов до висновку, що зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком №1 підлягає тільки 31.12.2000 року (1 день), який був зарахований відповідачем 2 позивачу до його страхового стажу.

Щодо позовних вимог позивача в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати у пільговий стаж позивача, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоди роботи: з 12.12.2003 по 09.03.2004 року - учень прохідника підземного з повним робочим днем в шахті Список № 1 (підземні роботи, ст.14 П/П, підземні сп.1 р.1 п-р.1 п.а-в, провідні професії, 20 років); з 26.07.2007 по 07.11.2008 року - робота прохідником з повним робочим днем в шахті, (підземні роботи, ст.14 П/П, підземні сп.1 р.1 п-р.1 п.а-в, провідні професії, 20 років) та з 31.03.2016 по 30.06.2016 року - робота прохідником з повним робочим днем в шахті, (підземні роботи, ст.14 П/П, підземні сп.1 р.1 п-р.1 п.а-в, провідні професії, 20 років), суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що спірні періоди: з 12.12.2003 по 09.03.2004 року було зараховано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області до пільгового стажу позивача за Списком №1; з 26.06.2007 по 30.12.2007 року було зараховано до пільгового стажу за Списком №1 та з 01.01.2008 по 07.11.2008 року до Списку №1, період за 31.12.2007 року був зарахований до страхового стажу (1 день); з 01.04.2016 по 30.06.2016 року був зарахований до пільгового стажу за Списком №1, період за 31.03.2016 року був зарахований до страхового стажу (1 день).

З наявної в матеріалах справи копії довідки ОК-5 судом встановлено, що позивач у спірний період: з 12.12.2003 по 09.03.2004 року - виконував роботи які відносяться за кодом підстави для обліку спецстажу ЗП3013А1; у спірний період з 26.07.2007 по 07.11.2008 року виконував роботи які відносяться за кодом підстави для обліку спецстажу ЗП3013А1; у спірний період з 31.03.2016 по 30.06.2016 року - виконував роботи які відносяться за кодом підстави для обліку спецстажу ЗП3013А1.

Період трудової діяльності позивача з 26.06.2007 по 07.11.2008 року також підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою виданою ТОВ «Донбасвгулепроходка» від 25.11.2008 року, в якій зазначено що позивач у зазначений період працював повний робочий день під землею та виконував гірничі роботи з видобутку вугілля в якості прохідника, що передбачено списком №1 розділом 1 підрозділом 1 пунктом 1.1а.

Суд зауважує, що код підстав для обліку спецстажу за № ЗП3013А1 - це код для застрахованих осіб, які є працівниками, які зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

При цьому, в індивідуальних відомостях про застраховану особу позивача відсутні відомості про спецстаж за кодом ЗПЗ014А2, який застосовується для працівників провідних професій: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, які безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.

Судом встановлено, що спірний період з 12.12.2003 по 09.03.2004 року, з 26.06.2007 по 30.12.2007 року, з 01.01.2008 по 07.11.2008 року та 01.04.2016 по 30.06.2016 року відповідачем 2 було зараховано позивачу до його пільгового стажу за Списком №1 окрім 31.12.2007 року та 31.03.2016 року, тож в даному випадку суд дійшов до висновку, що в даному випадку зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком №1 підлягає тільки 31.12.2007 року (1 день) та 31.03.2016 року (1 день), які були зараховані відповідачем 2 позивачу до його страхового стажу.

З урахуванням наведеного позовні вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо посилання відповідача 2 у його спірному рішенні від 11.12.2024 року: - «…до пільгового стажу не зараховано період роботи з 26.06.2007 по 07.11.2008, згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 25.11.2008 № 1066к, оскільки довідка не відповідає вимогам додатку № 5 до п. 20 Порядку № 637, а саме, відсутній підпис головного бухгалтера. Відсутня інформація щодо стану підприємства на сьогоднішній день (ліквідовано/не ліквідовано)», суд зазначає наступне.

По-перше, даний період був зарахований відповідачем 2 при розгляді заяви позивача від 03.12.2024 року до його пільгового стажу за Списком №1 окрім 31.12.2007 року, що підтверджується довідкою форми РС право.

По-друге, суд вже зазначав по справі, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, яка встановлює виключний пріоритет перед іншими документами для визначення страхового стажу.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.

Також, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 року у справі №307/541/17 (адміністративне провадження № К/9901/18274/18) зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Щодо належного відповідача по справі суд зазначає наступне.

Судом було встановлено, що рішення про відмову в призначенні пенсії від 11.12.2024 року №056650010879 було прийнято саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.

Аналогічна правова позиція міститься у п. 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18).

Враховуючи вимоги Порядку № 22-1, органом, що розглядав заяву позивача про призначення пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Згідно з пояснювальною запискою Фонду до проекту Постанови № 25-1 Указом Президента України від 04.09.2019 року №647/2019 «Про деякі заходи із забезпечення надання якісних публічних послуг» для забезпечення належної реалізації прав осіб y сфері надання адміністративних послуг передбачено забезпечення Кабінетом Міністрів України, зокрема, спрощення процедури надання та отримання послуг. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 року № 681 «Про оптимізацію надання адміністративних послуг у сфері пенсійного забезпечення» визначено перелік державних реєстрів, відомості з яких враховуються органами Пенсійного фонду при зверненні осіб за призначенням, перерахунком, поновленням, припиненням, продовженням виплати пенсій, надбавок, допомог, доплат та компенсацій або переведенням з одного виду пенсії на інший.

У зв`язку з цим постала необхідність у приведенні актів Пенсійного фонду України у відповідність до вимог чинного законодавства Єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства, централізована прозора система контролю за процесами призначення та перерахунків пенсій, мінімізація корупційних ризиків, зумовлених особистими контактами з громадянами, попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, оптимізація навантаження на працівників, розширення способів звернень до територіальних органів Пенсійного фонду України стало результатом запровадження принципу екстериторіальності щодо призначення пенсії.

Таким чином, впровадження принципу екстериторіальності передбачає опрацювання заяв про призначення пенсій будь-яким з територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає заявник.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що належним відповідачем по цій справі буде саме Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, а не Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, як зазначає позивач у своїх позовних вимогах.

Окремо суд вважає необхідним зауважити, що приписами частини п`ятої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що при визначенні права на призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті передбачена можливість взаємного зарахування періодів роботи як за Списком робіт і професій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202 так і періодів роботи, передбаченої у відповідних розділах списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Даний висновок зазначений в постанові Верховного Суду по справі №200/1009/24 від 18.11.2024 року.

В свою чергу матеріалами справи підтверджено, що відповідач 2 при розгляді заяви позивача від 03.12.2024 року при визначенні пільгового стажу роботи на підземних роботах, який дає право на призначення пенсії незалежно від віку, відповідно до приписів ч.3 ст.114 Закону України №1058-ІV здійснив взаємне зарахування періодів роботи наступним шляхом: стаж роботи за Списком №1 02 роки 04 місяці 18 днів (згідно із Роз`ясненням №8) + стаж роботи на підземних роботах (для 25 років) 01 рік 07 місяців 07 днів + стаж роботи за провідними професіями на підземних роботах 16 років 07 місяців 12 днів (в пільговому обчисленні 20 років 09 місяців 09 днів), що дорівнює 24 роки 09 місяців 04 дні.

Щодо позовної вимоги позивача визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, які виразились у прийнятті рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 11.12.2024 №056650010879 позивачу за віком на пільгових умовах, відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 11.12.2024 № 056650010879, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 101 Закону № 1788-ХІІ, органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також: за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Суд зауважує, що рішення суб`єкта владних повноважень мають ґрунтуватися на оцінці всіх фактичних обставин, що мають значення для об`єктивного вирішення питання в межах дискреційних повноважень такого суб`єкта. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати, як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а за конкретними обставинами.

Підсумовуючи все вищенаведене та встановлене при розгляді справи, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Судом під час розгляду даної справи було встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області при розгляді заяви позивача про призначення пенсії від 03.12.2024 року не було враховано довідку видану ТОВ «Донбасвуглепроходка» від 25.11.2008 року №1066к через відсутність підпису головного бухгалтеру, коли відповідність за заповнення первинних документів несуть посадові особи підприємства, та це не повинно негативно відображатися на пенсійних правах громадян, в даному випадку правах позивача.

Окрім цього, судом встановлено, що позивачу не було зараховано до його пільгового стажу за Списком №1 періоди його трудової діяльності за: 31.12.2000 року, 31.12.2007 року та за 31.03.2016 року.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком позивачу від 11.12.2024 №056650010879 прийнято не на підставі Конституції та законодавства України, а отже підлягає скасуванню.

З огляду на визнання протиправним та скасування спірного рішення, належним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 на отримання обґрунтованого та вмотивованого рішення за його заяви є зобов`язання відповідача повторно розглянути дану заяву та вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням висновків суду.

Такий висновок щодо способу захисту узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 22.12.2020 по справі №461/4544/18 та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 по справі №509/1350/17.

Щодо позовної вимоги позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення, а саме з 03.12.2024 року, з урахуванням норм ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, суд зазначає наступне.

По-перше, слід звернути увагу на те, що суд вже зазначав щодо належного відповідача по справі, це Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яким по суті було розглянуто заяву позивача про призначення пенсії за принципом екстериторіальності.

По-друге, як вбачається з положень Рекомендації Комітету Європи N R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.80, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. N 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року N 21-87а13.

Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи, що відповідачем 2 ще не зараховано спірних періодів роботи позивача відповідно до висновків суду по даній справі, таким чином суд дійшов висновку, що в даному випадку ця позовна вимога є передчасною та такою, що задоволенню не підлягає.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, з урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень суд вважає належним способом захисту прав позивача: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №056650010879 від 11.12.2024 року про відмову в призначенні пенсії позивачу та зобов`язати відповідача 2 повторно розглянути заяву позивача від 03.12.2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням при повторному розгляді вказаної заяви до його пільгового стажу за Списком №1 період роботи за: 31.12.2000 року, 31.12.2007 року та за 31.03.2016 року, з урахуванням висновків суду по цій справі.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч.8 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією від 18.01.2025, позивач за подання адміністративного позову сплатив 1211,20 грн. судового збору.

Враховуючи, що протиправне рішення було прийнято саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, суд повертає позивачу судові витрати пропорціонально задоволеним позовним вимогам за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області у розмірі 403,73 грн.

Керуючись ст.ст.2,5-10,72-90,139,242-246,205,250,255,257-263,295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд.3, ЄДРПОУ: 13486010), до відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (адреса: 54008, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд.1, ЄДРПОУ: 13844159), про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (ЄДРПОУ: 13844159) №056650010879 від 11.12.2024 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (ЄДРПОУ: 13844159) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) від 03.12.2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням при повторному розгляді вказаної заяви до його пільгового стажу за Списком №1 період роботи за: 31.12.2000 року, 31.12.2007 року та за 31.03.2016 року, з урахуванням висновків суду по цій справі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (адреса: 54008, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд.1, ЄДРПОУ: 13844159) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 403 (чотириста три) гривні 73 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 31 березня 2025 року.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Голошивець