Рішення

від 31.03.2025 по справі 320/25768/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2025 року Справа №320/25768/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження із дотриманням правил загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МП НІКО" до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "МП НІКО" з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просить суд:

1. визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 07.03.2024 № 00171560704, яким зменшено суму до бюджетного відшкодування на 1 588 415,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 397 103,75 грн.

2. визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 07.03.2024 № 00171700704, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду суму 30 989,00 грн.

Позиції сторін

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що господарські операції з ТОВ ПРОМЕКОМЕТ є реальними та такими, що підтверджені первинними документами, до яких у відповідача не встановлено недоліків. Посилання на ризиковість контрагента та відсутність інформації щодо повного ланцюгу постачання, на думку позивача, ніяк не спростовують протиправність формування позивачем податкового кредиту на підставі реальних господарських операцій з ТОВ ПРОМЕКОМЕТ. Позивач також зауважує, що допущена ним технічна помилка не є підставою для позбавлення його на отримання бюджетного відшкодування, оскільки це ніяк не призвело до невиконання вимог ПК України при формуванні податкового кредиту та визначенні суми від`ємного значення ПДВ.

На переконання позивача акт перевірки складений лише на підставі необґрунтованих даних та суб`єктивних припущень посадових осіб контролюючого органу, які не мають жодних підтверджуючих доказів та призвели до неправомірних висновків.

Таким чином, позивач наполягає на протиправності спірних податкових повідомлень-рішень від 07.03.2024 № 00171560704 та № 00171700704 та просить суд їх скасувати.

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що позивачем не спростовано наявність ділової мети взаємовідносин з ТОВ ПРОМЕКОМЕТ. Крім того, відповідач наголосив на ризиковості ТОВ ПРОМЕКОМЕТ та відсутності повної інформації щодо ланцюгу постачання товару, поставленого на адресу позивача. Відповідач також зазначив, що позивачем не дотримано вимог ПК України в частині формування податкового кредиту в листопаді 2023 року, оскільки податкові накладні (постачальник ТОВ АГРОВІТОКС) включені двічі до складу податкового кредиту, а саме за січень 2023 та листопад 2023 року.

Контролюючий орган викладені в акті перевірки висновки вважає обґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення - правомірними та в задоволенні позову просить суд відмовити.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 20.06.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

06.08.2024 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 05.02.2025 о 12:30 год.

05.02.2025 до суду прибули представники позивача Адамович О.В. та відповідача Василевська А.В., подали заяви із проханням закрити підготовче провадження у порядку письмового провадження та призначити справу до розгляду по суті, враховуючи останні, ухвалою суду від 05.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 03 березня 2025 року о 09:30 год.

03.03.2025 в судове засідання прибули представник позивача Макаревич О.С., представник відповідача Мала Л.В.

Представник позивача Макаревич О.С. позовні вимоги підтримав, позов просив суд задовольнити.

Представник відповідача Мала Л.В. просила суд відмовити в задоволенні позову.

За відсутності заперечень від сторін, суд на місці ухвалив здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Встановлені обставини судом

Головним управлінням ДПС у м. Києві у період з 26.01.2024 по 08.02.2024 на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 16.01.2024 № 213-п проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «МП НІКО» з законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від??ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2023 року, яке становить більше 100 тис. грн. та визначене з урахуванням від?ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у поточному звітному періоді за червень 2021 року, червень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2022 року, січень, лютий, березень, квітень червень, липень, серпень, жовтень 2023 року.

За наслідками проведених контрольно-перевірочних заходів контролюючим органом складено Акт від 15.02.2024 № 12057/26-15-07-04-02-37773213.

За результатами перевірки ГУ ДПС у м. Києві встановлено порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ (рядок 20.2.1 Декларації) за листопад 2023 року на суму 1 588 415 грн та завищення суми від?ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) за листопад 2023 року на суму 30 989 грн.

За наслідками відображених в Акті перевірки від 15.02.2024 висновків ГУ ДПС у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення :

- форми «В1» від 07.03.2024 № 00171560704, яким зменшено суму до бюджетного відшкодування на 1 588 415,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 397 103,75 грн;

- форми «В4» від 07.03.2024 № 00171700704, яким зменшено суму від?ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 30 989,00 грн.

Не погоджуючись з обґрунтованістю вищезазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю прийнятих податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Застосовано судом норми права та висновки суду

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Вирішуючи даний спір суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI.

Відповідно до п.п.14.1.36, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Підпунктом 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 ПКУ передбачено, що платник податків зобов?язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

Приписи п. 198.1 ст. 198 ПК України визначають, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з, зокрема, придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регламентовані статтею 200 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, законодавцем визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв`язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум податку на додану вартість, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв`язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 25.03.2021 (справа №П/811/1491/16).

При цьому, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 13 липня 2021 року у справі № 815/7122/14, від 27 травня 2021 року у справі № 808/3513/16, від 01 грудня 2021 року у справі № 140/6978/20 та від 20 грудня 2021 року у справі № 640/16024/19.

В свою чергу Верховний Суд у постанові від 15 січня 2021 року у справі № 814/467/17 зазначив, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

У свою чергу, з урахуванням наведених вище положень пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України, право платника податку на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за рахунок від`ємного значення з цього податку виникає у випадку правомірного формування відповідних даних податкового обліку. При цьому обов`язок з нарахування податкових зобов`язань виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПК України, виникає у платника податку у разі використання придбаних товарів в операціях, що не є його господарською діяльністю.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. (пункт 198.6. ст. 198 ПК України).

Як вбачається з акту перевірки, основним чинником виникнення від`ємного значення з ПДВ є здійснення експортних операцій (товар - пшениця, насіння соняшника, шлаки, що містять мідь) за межі території України.

Основні покупці-нерезиденти:

- OLSI ALLIANCE LTD (Болгарія) - контракти від 16.12.2022 № 2022111133, від 15.12.2022 № 2022111132, від 17.12.2022 № 2022111134, товар - пшениця, насіння соняшника. Умова поставки - СРТ UA с. Молодіжне;

- SIEGFRIED JACOB METALLWERKE GMBHCO (Німеччина), контракт від 09.09.2020 № 1, від 15.12.2022 № 2022111132, від 17.12.2022 № 2022111134, товар пшениця, насіння соняшника. Умова поставки - DAP DE Ennepetal.

При перевірці операцій щодо вивезення товарів за межі митної території України не встановлено розбіжностей з ІКС «Податковий блок».

Відповідно до поданої ТОВ «МП НІКО» до ГУ ДПС у м. Києві (Печерський район м. Києва) податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2023 року (від 19.12.2023 № 9345974412) сума від?ємного значення не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V ПК України на момент подання податкової декларації, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації) становить 3 335 885 гривні.

ТОВ «МП НІКО» включено до бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2023 року суми від?ємного значення за квітень, травень, червень, липень, грудень 2021 року, які сформовано за рахунок придбання шлаку, що містить мідь, постачальник - ТОВ «ПРОМЕКОМЕТ» (код ЄДРПОУ 43255224).

Сума від?ємного значення за квітень, травень, червень, липень, грудень 2021 року сформовано ТОВ «МП НІКО» за рахунок виписаних податкових накладних квітень, травень, червень, липень, грудень 2021 року.

В охопленому перевіркою звітному періоді позивач оформляв взаємовідносини з ризиковим контрагентом, а саме ТОВ «ПРОМЕКОМЕТ» (код ЄДРПОУ 43255224), відображення якого у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у Декларації від`ємного значення з ПДВ та бюджетного відшкодування.

Звітними періодами взаємовідносин позивача з ТОВ «ПРОМЕКОМЕТ» є квітень, травень, червень, липень та грудень 2021 року.

З акту перевірки вбачається, що до ГУ ДПС Львівській області (Залізничний р-н. м. Львова) відповідачем направлено запит від 05.02.2024 № 5521/7/26-15-07-04-02-07 щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «ПРОМЕКОМЕТ» (код ЄДРПОУ 43255224) за квітень, травень, червень, липень, грудень 2021 року щодо поставок шлаку, що містить мідь. Станом на час судового розгляду даної справи відповідь не отримано.

За наслідками аналізу податкової інформації відповідачем встановлено, що ТОВ «ПРОМЕКОМЕТ» протягом 2021 року не придбавало шлак, що містить мідь, в потрібній кількості, який був реалізований на адресу позивача (ТОВ «МП НІКО»).

Крім того, в акті перевірки вказано про наявність рішення про відповідність критеріям ризиковості ТОВ «ПРОМЕКОМЕТ» від 30.05.2022 № 36524.

В акті перевірки також викладено податкову інформацію з АІС Податковий блок стосовно ланцюгу постачання шлаку, що містить мідь між ТОВ «ПРОМЕКОМЕТ» та його контрагентами, а саме ТОВ ГАЛ-КАТ (код ЄДРПОУ 38456790), яким поставлено за період березень, жовтень та грудень 2021 року вказаного товару у кількості 34,001 т, ТОВ ГАЛИЧ-МЕТ (зараз - ТОВ АРВІТАС) (код ЄДРПОУ 42895314), яким поставлено 42, 373 т.

16.12.2021 стосовно ТОВ АРВІТАС прийнято Рішення № 17696 про його відповідність критеріям ризиковості.

Враховуючи вищевикладену податкову інформацію з інформаційних баз даних, відповідач дійшов висновку про нереальність задокументованих господарських операцій позивача з ТОВ «ПРОМЕКОМЕТ» щодо поставки шлаку, що містить мідь, що вказує про відсутність підстав для формування позивачем податкового кредиту за вказаними операціями.

Разом з тим, суд категорично не погоджуючись з обґрунтованістю доводів відповідача, вказує наступне.

Судом встановлено, що мiж ТОВ «ПРОМЕКОМЕТ» (Постачальник) та ТОВ «МП НІКО» (Покупець) укладено договір поставки від 12.04.2021 № 21/0412 щодо поставки шлаку, що містить мідь (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник поставляє шлаки, що містить мідь(далі - Товар), на умовах даного договору.

Відповідно до п.3.2 Договору Товар повинен відповідати вимогам ДСТУ 3211:2009/ГОСТ 1639:2009 «Брухт та відходи кольорових металів та сплавів».

Відповідно наданого до перевірки висновку про хімічний склад зразків шлаків, що містить мідь, зазначений наступний товар - шлак, що містить мідь.

На виконання умов Договору ТОВ «ПРОМЕКОМЕТ» на адресу ТОВ «МП НІКО» документально оформлено податкові накладні від 16.04.2021 № 1, від 19.05.2021 №1, 27.05.2021 № 2 та від 08.06.2021 №1, 2, 3, від 24.06.2021 № 4, від 02.07.2021 № 1, 2, від 19.07.2021 № 3, від 14.12.2021 № 1, від 16.12.2021 № 2 про поставку шлаку, що містить мідь, в загальній кількості 202, 32 т. на загальну суму 4 222 631,04 грн. разом з ПДВ.

Крім того, здійснення постачальником постачання «Шлаку, що містить мідь», що підтверджується наступними видатковими накладними:

- №PH-0000001 від 05.05.2021 у кількості 22,5 тонн на суму 540 000,00 грн;

- №PH-0000002 від 19.05.2021 у кількості 22,5 тонн на суму 540 000,00 грн;

- №PH-0000003 від 27.05.2021 у кількості 22,5 тонн на суму 540 000,00 грн;

- №PH-0000004 від 05.05.2021 у кількості 10,796 тонн на суму 369 223,20 грн;

- №PH-0000005 від 08.06.2021 у кількості 8,600 тонн на суму 41 280,00 грн;

- №PH-0000006 від 08.06.2021 у кількості 2,826 тонн на суму 96 649,20 грн;

- №PH-0000007 від 24.06.2021 у кількості 22,5 тонн на суму 675 000,00 грн;

- №PH-0000008 від 02.07.2021 у кількості 12,601 тонн на суму 184 478,64 грн;

- №PH-0000009 від 02.07.2021 у кількості 10,000 тонн на суму 48 000,00 грн

- №PH-0000010 від 19.07.2021 у кількості 22,5 тонн на суму 108 000,00 грн;

- №PH-0000011 від 14.12.2021 у кількості 22,5 тонн на суму 540 000,00 грн.

Оплата придбаної продукції підтверджується відповідними платіжними дорученнями, до яких жодних зауважень немає у відповідача.

Судом встановлено також, що придбання продукції ТОВ «ПРОМЕКОМЕТ» здійснювалось з метою виконання Договору поставки №1 від 09.09.2020 укладеного між позивачем та Siegfried Jacob Metallwerke GmbH Co. KG (юридична особа, що зареєстрована за законодавством Німеччини за адресою Jacobstr/ 41-45, D-58256 Ennepetal). Предметом Договору поставки №1 від 09.09.2020 є те, що ТОВ «МП НІКО» (продаець) зобов?язується поставити шлаки, що містять мідь (надалі - «Товар»), а покупець (Siegfried Jacob Metallwerke GmbH Co. KG) зобов?язується купити (прийняти та оплатити) Товар, в строки і за ціною відповідно до Специфікацій (Додатків) підписаних обома Сторонами на кожну партію Товару, що поставляється в рамках цього Договору.

Відповідно до п.2.1 Договору Поставки №1 від 09.09.2020 орієнтовна вартість на Товар встановлюється в «Євро» за 1 (одну) метричну тонну Товару на рівні 800,00 Євро.

Факт виконання договірних зобов?язань перед Siegfried Jacob Metallwerke GmbH Co. KG, та відповідно реалізація шлаку, який містить мідь придбаної у ТОВ «ПРОМЕКОМЕТ» підтверджується валютно митними деклараціями та Актами надання послуг перевезення.

Стосовно наявності ділової мети, то суд вказує, що її наявність підтверджується, зокрема, торгівельною націнкою: шлак, який містить мідь поставлений ТОВ «ПРОМЕКОМЕТ» згідно видаткової накладної №PH-0000001 від 05.05.2021 у кількості 22,5 тонн придбано за 540 000,00 грн, тоді як відповідно до ВМД № UA209140/2021/043800 заявлена митна вартість становить 603 201,60 грн.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання контролюючого органу на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «ПРОМЕКОМЕТ» через ризиковість вказаного суб`єкта господарювання, оскільки задокументовані господарські операції позивача з вказаним контрагентом були здійснені у квітні, травні, червні, липні та грудні 2021 року, в той час як рішення № 36524 про відповідність ТОВ «ПРОМЕКОМЕТ» критеріям ризиковості прийнято 30.05.2022, тобто задокументовані господарські операції позивача були здійснені раніше ніж було прийнято вказане рішення.

Вказане рішення не є належним та допустимим доказами в розумінні процесуального законодавства на підтвердження висновків контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «ПРОМЕКОМЕТ».

Тобто, посилання контролюючого органу на наявність прийнятого стосовно контрагента позивача рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, суд вважає безпідставним, оскільки вказане рішення було відсутнє на момент існування спірних правовідносин та були ухвалено після вчинення відповідних господарських операцій, тому не могли бути відомі позивачу на момент здійснення таких операцій.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04.12.2024 у справі № 380/13261/23.

Водночас, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування вищевикладеного.

Суд також вважає за належне навести правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.11.2022 по справі № 812/2112/17, а саме :

…Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі…

Також судові інстанції обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на наявну в нього податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей."

Суд наголошує, що жодних недоліків щодо оформлення первинних документів, складених за результатами здійснених спірних господарських операцій з ТОВ «ПРОМЕКОМЕТ» відповідачем не встановлено.

Верховний Суд у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 826/2926/14 зауважив, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень…Разом з цим, висновок про відсутність факту здійснення господарських операцій може ґрунтуватися лише на встановлених обставинах щодо повної відсутності відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції).

Визначальним для вирішення спорів про обґрунтованість формування податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

Суд наголошує, що остаточний висновок щодо реальності/нереальності спірних господарських операцій, має бути зроблений за наслідками аналізу усіх наявних у справі доказів і матеріалів, в їх системній сукупності та взаємозв`язку зі змістом укладених правочинів, також з урахуванням усіх доводів сторін, наведених на підтвердження чи спростування висновків, наведених у акті перевірки.

Аналогічні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.07.2023 по справі № 380/905/21.

Суд вказує, що на підтвердження реальності задокументованих господарських операцій позивачем як під час перевірки, так і під час судового розгляду надано належним чином складені первинні документи.

Водночас судом встановлено, що висновки відповідача не базуються на аналізі та виявленні недоліків первинних документів, складених за результатами задокументованих господарських операцій позивача з його контрагентами.

Жодних недоліків стосовно первинних документів відповідачем не виявлено, що в свою чергу не спростовує реальність господарських операцій, що були предметом перевірки.

Крім того, судом встановлено, що відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податків, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які міг допустити його контрагент, або, самостійною діловою метою здійснення господарських операцій зі своїми контрагентами було одержання позивачем податкової вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Разом з тим, податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України)

Враховуючи зазначене, обов?язок доказування в податкових спорах покладається на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з?ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов?язань, та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16.

Суд враховує також, що, станом на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, як позивач, так і його контрагент (ТОВ «ПРОМЕКОМЕТ»), операції з яким були предметом перевірки, перебували у реєстрі платників податку на додану вартість і їхні свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ не були анульовані чи визнані недійсними, а повноваження осіб, що складали та підписували податкові накладні та інші первинні фінансово-господарські документи підтверджуються повноваженнями їх директорів, а тому встановлені перевіркою порушення положень ПК України з боку позивача є необґрунтованими, оскільки всі суми, включені ним до складу податкового кредиту підтверджені належним чином податковими накладними та первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. Жодних належних та допустимих доказів зворотнього відповідачем не надано.

Стосовно зменшення суми від?ємного значення в розмірі 915 631,88 грн. суд вказує наступне.

З акту перевірки вбачається, що, згідно з даними додатку 1 «Відомості про суми податку на додану вартість, зазначені y податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування (Д1)» (від 17.02.2023 № 9027603191) до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2023 року ТОВ «МП НІКО» (від 17.02.2023 № 9027603160) у рядку 18 таблиці 2.1 «Відомості про операції з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставками 7 % і 14 %» віднесено до податкового кредиту операції по взаємовідносинам з ТОВ «АГРОВІТОКС» (код ЄДРПОУ 33311334) за січень 2023 на суму ПДВ 915 631,88 грн.

Згідно з даними додатку 1 «Відомості про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних розрахунках коригування до податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування (Д1)» (від 22.09.2023 № 9245799303) до уточнюючого розрахунку податкових зобов?язань з податку на додану вартість у зв?язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2023 року ТОВ «МП НІКО» (від 22.09.2023 № 9245799307) у рядку 6 таблиці 2.1 «Відомості про операції з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставками 7 % і 14 %» зменшено податковий кредит з операцій по взаємовідносинам з ТОВ «АГРОВІТОКС» (код ЄДРПОУ 33311334) за січень 2022 на суму ПДВ 915 631,88 грн, чим неправильно був вказаний податковий рік (вказано 2022 замість 2023).

Згідно з даними додатку 1 «Відомості про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних розрахунках коригування до податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування (Д1)» (від 19.12.2023 № 934597423) до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2023 року ТОВ «МП НІКО» (від 19.12.2023 № 9345974412) у рядку 6 таблиці 2.1 «Відомості про операції з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставками 7 % і 14 %» віднесено до податкового кредиту операції по взаємовідносинам з ТОВ «АГРОВІТОКС» (код ЄДРПОУ 33311334) за січень 2023 на суму ПДВ 915 631,88 грн., у зв`язку з чим, на думку відповідача, позивачем безпідставно сформовано податковий кредит по одним і тим самим податковим накладним.

Суд не погоджується з вказаними висновками відповідача з огляду на таке.

Передусім, суд вказує, що у даній справі не є спірним реальність задокументованих господарських операцій позивача з ТОВ «АГРОВІТОКС» (код ЄДРПОУ 33311334).

Судом з`ясовано, що між позивачем та ТОВ «АГРОВІТОКС» укладено договір поставки №18/01-2023/2 від 18.01.2023 предметом якого визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник (ТОВ «АГРОВІТОКС») зобов?язується передати у власність Покупця (ТОВ «МП НІКО») насіння соняшнику врожаю 2022 року (код товару згідно УКТ ЗЕД - 120600), а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов?язується прийняти й оплатити його в повному обсязі.

На виконання вимог договору постачальником забезпечено постачання насіння соняшнику врожаю 2022, що підтверджується наступники видатковими накладними:

- №1 від 23.01.2023 у кількості 145,4 тонн на суму 2 471 799,88 грн;

- №2 від 23.01.2023 у кількості 65,7 тонн на суму 1 116 899,95 грн;

- №3 від 24.01.2023 у кількості 227,48 тонн на суму 3 867 159,82 грн,

та податковими накладними:

- №1 від 23.01.2023;

- №2 від 23.01.2023;

- №3 від 23.01.2023;

- №4 від 24.01.2023.

Водночас реєстрація податкових накладних була зупинена, а в подальшому рішеннями Головного управління ДПС у Одеській області:

- від 31.01.2023 року за № 8184678/33311334, відмовлено у реєстрації податкової накладної № 1 від 23.01.2023 року;

- від 31.01.2023 року за №8184677/33311334, відмовлено у реєстрації податкової накладної № 2 від 23.01.2023 року;

- від 31.01.2023 року за № 8184676/33311334, відмовлено у реєстрації податкової накладної № 3 від 23.01.2023 року;

- від 31.01.2023 року за № 8184675/33311334, відмовлено у реєстрації податкової накладної № 4 від 24.01.2023 року.

Правомірність прийнятих рішень була предметом оскарження в судовій справі № 420/3494/23.

Судом з`ясовано, що Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 у цій справі, залишеного без змін постановою П?ятого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2023, визнано протиправними рішення ГУ ДПС у Одеській області від 23.01.2023 №8184678/33311334, №8184677/33311334, №8184676/33311334 та №8184675/33311334 та зобов`язано ДПС України зареєструвати податкові накладні накладних №1-3 від 23.01.2023 та №4 від 24.01.2023.

Відповідно до ч.4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд враховує, що підставою для подання уточнюючого розрахунку податкових зобов?язань з податку на додану вартість було виправлення самостійно виявлених помилок за січень 2023 року ТОВ «МП НІКО» (від 22.09.2023 № 9245799307), а саме, позивачем помилково в декларації за січень 2023 року включено до податкового кредиту суми ПДВ на підставі накладних №1-3 від 23.01.2023 та №4 від 24.01.2023 виписаних ТОВ «АГРОВІТОКС», які, як зазначалось вище, не були зареєстровані.

Крім того, з`ясовано, що під час складання уточнюючого розрахунку податкових зобов?язань з податку на додану вартість у зв?язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2023 року ТОВ «МП НІКО» (від 22.09.2023 № 9245799307) в бік зменшення суми податкового кредиту з ПДВ на суму 915 631,88 грн було допущено технічну помилку, а саме замість вірного періоду за «січень 2023» вказано «січень 2022».

Після того, як податкові накладні №1-3 від 23.01.2023 та №4 від 24.01.2023 виписані ТОВ «АГРОВІТОКС» були зареєстровані на підставі рішення суду у справі № 420/3494/23, позивачем в декларації за листопад 2023 року включено до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку сплачені на підставі податкових накладних №1-3 від 23.01.2023 та № 4 від 24.01.2023, виписаних ТОВ «АГРОВІТОКС» на суму 915 631,88 грн.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Так, судом встановлено, що позивач скористався правом, наданим відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України та включив у відповідному звітному періоді, а саме листопад 2023 року, до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних №1-3 від 23.01.2023 та №4 від 24.01.2023, тобто один раз, а не двічі, як стверджує відповідач.

Суд також вказує, що у постанові від 11.09.2018 у справі №810/3697/16 Верховний Суд дійшов висновку, що допущення платником податків технічної помилки (описки) при заповненні декларації та додатків до неї не може бути підставою для висновку про завищення бюджетного відшкодування у разі якщо фактична сплата ПДВ підтверджується відповідними первинними документами.

Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 (справа №812/1294/17), від 28.08.2018 (справа №810/2744/13-а), від 10.09.2019 у справі №826/11818/13-а, від 15.06.2020 (справа №440/17 /19).

Крім того, Верховний Суд у постанові від 10.09.2019 по справі №826/11818/13-а зазначив, що підставою для зменшення розміру від?ємного значення суми податку на додану вартість є встановлення в ході перевірки результатів діяльності платника податків безпідставного завищення відповідного показника.

Тобто, податковим правопорушенням є не будь-які арифметичні чи методологічні помилки, а лише ті, які призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, встановлених Податковим кодексом України та іншим законодавством, а саме до невірного формування податкового кредиту та завищення суми від?ємного значення ПДВ.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладених у постановах від 03.05.2018 у справі №820/4177/17, від 31.07.2018 у справі №824/2675/14-a.

Враховуючи вищевикладене, суд вказує, що дії відповідача щодо зменшення суми бюджетного відшкодування на 1 588 415,00 грн та застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в розмірі 397 103,75 грн, а також зменшення суми від?ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 30 989,00 грн, є протиправними, оскільки від?ємне значення сформовано позивачем на підставі належним чином складених первинних документів, а технічна помилка, якої припустився позивач при заповненні уточнюючої декларації з податку на додану вартість у вересні 2023 за січень 2023 року, не є підставою для позбавлення платника податку права на отримання бюджетного відшкодування, оскільки не призвело до невиконання або неналежного виконання вимог, встановлених Податковим кодексом України, до правильного формування податкового кредиту та визначення суми від?ємного значення ПДВ.

Враховуючи встановлені обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у місті Києві від 07.03.2024 № 00171560704, яким зменшено суму до бюджетного відшкодування на 1 588 415,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 397 103,75 грн, а також від 07.03.2024 № 00171700704, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду суму 30 989,00 грн. у повному обсязі з мотивів їх протиправності.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частинами 1 та 2 ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).

Відповідно до статті 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно з ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідачем не доведено тих обставин, на яких ґрунтуються його твердження та заперечення, як того вимагає стаття 77 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема також витрат на професійну правничу допомогу.

Позивачем сплачено судовий збір за подання позову до суду 30 247,64 грн., що підтверджується платіжними інструкціями наявними у справі.

За правилами ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки суду, наявні підстави для стягнення витрат зі сплати судового збору у сумі 30 247,64 грн. на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві.

Суд зазначає, що на час вирішення справи, позивачем не заявлено до стягнення понесені витрати на професійну правничу допомогу, не надано до суду відповідних доказів, у зв`язку з чим, вирішенню судом такі витрати за ст. 134 та ст. 139 КАС України, під час винесення рішення у даній справі, не підлягають.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МП НІКО" - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 07.03.2024 № 00171560704 та № 00171700704.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МП НІКО" (вулиця Круглоуніверситетська, буд. 7, кв. 27, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 37773213) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ ВП 44116011) витрати по сплаті судового збору у сумі 30247,64 грн. (тридцять тисяч двісті сорок сім гривень шістдесят чотири копійки).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І. І.