Рішення від 27.03.2025 по справі 380/22832/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2025 рокусправа № 380/22832/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Пунейко Р.Р.,

представника позивача Семенина В.М.,

представника відповідача Стецюренка І.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП ЦЕНТР"

до Львівської митниці

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КПП ЦЕНТР" (далі також ТзОВ "КПП ЦЕНТР", товариство, позивач) звернулось з позовом до Львівської митниці (далі відповідач, митний орган) у якому заявлено позовні вимоги: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Львівської митниці від 30.10.2024 №UA209000202493 та від 30.10.2024 №UA209000202494.

Позовні вимоги обґрунтовуються наступним: ТзОВ "КПП ЦЕНТР" (покупець) на підставі завнішньоекономічних договорів (контрактів) купівл-продажу з продавцями придбав транспортні засоби. Такі транспорті засоби товариство перевозило по маршруту Перемишль, Польща - державний кордон України (м/п Шегині), що доводиться митними документами та калькуляцією. Тобто, транспортні засоби прибували з Польщі, з країни ЄС. Представником позивача митним брокером з метою підтвердження преференційного походження імпортованого товару було подано митному органу всі підтверджуючі документи по кожній митній декларації. Митним органом на підставі поданих документів щодо товарів, митне оформлення завершено. Львівською митницею за результатами документальної виїної перевірки ТзОВ "КПП ЦЕНТР" з питань дотримання законодавства України з питань митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг із звільнення від оподаткування за митними деклараціями з 2019 р. по 2022 р., які перелічені в акті перевірки та додатку №1 до акту перевірки, встановлено заниження позивачем податкових зобов`язань по сплаті мита та податку на додану вартість. До таких висновків митний орган дійшов у зв`язку з надходженням до Львівської митниці листів уповноваженого органу Польщі та Німеччини про результати перевірки декларацій походження на партію товару, що складені на інвойсах та сертифікатів перевезення товарів EUR.І.

Позивач зазначає, що листи уповноваженого органу Республіки Польща та Німеччини не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом порушення саме товариством митних правил, оскільки товариством до митного оформлення були надані всі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджували право на преференцію. Декларації-інвойси та сертифікат перевезення товарів EUR.1, які перелічені митним органом в акті перевірки та додатку №1, не скасовані, недійсними не визнані, тобто є чинними, доказів протилежного митним органом в акті перевірки не вказано, не надано, як і доказів притягнення експортера до відповідальності за фальсифікацію офіційних документів, відтак є документами, що підтверджують походження товару з країн Європейського Союзу, та надають пільги зі сплати митних платежів.

Позивач вказує, що для проведення перевірок митними органами чітко визначено критерії, якими вони мають керуватися при прийнятті рішення щодо проведення перевірок. Львівською митницею не зазначено в акті перевірки жодних обставин, які б дали підстави для сумнівів у походженні товару з Європи, не вказано про достатність підстав для сумнівів стосовно дійсності сертифікатів, не вказано про достатність підстав для сумнівів у вірогідності даних, наведених у сертифікатах, не вказано чи було дорученням Держмитслужби для проведення вибіркової перевірки.

Позивач наголошує, що митним органом не надано доказів встановлення факту подання товариством неповної, недостовірної інформації про товар під час його митного оформлення, чи умислу на вчинення неправомірних дій.

Позивач стверджує, що товари, митне оформлення яких здійснено за митними деклараціями на підставі вказаних в акті перевірки за додатку №1 декларацій-інвойсів та сертифікатів перевезення товару EUR.1 є такими, що мають преференційне походження з країн Європейського Союзу для надання режиму вільної торгівлі в рамках Угоди від 27 червня 2014 року про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі Угода), а тому пільги надані (отримані) позивачем правомірно, з дотриманням вимог Протоколу 1 Угоди.

Згідно ухвали від 13.11.2024 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі, підготовче засідання призначено на 28.11.2024.

Відповідач проти позову заперечив, подав відзив на позовну заяву, вказав, що відповідно до наказу Львівської митниці від 17.09.2024 № 305 проведено документальну невиїзну перевірку ТзОВ "КПП ЦЕНТР" (ЄДРПОУ 38169102) дотримання законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митними деклараціями, за результатами якої складено акт перевірки №34/24/7.4-19/38169102 від 11.10.2024 (далі акт перевірки). При проведенні цієї перевірки за митними деклараціями, які зазначені у частині 1 акта перевірки та в додатку №1, що є невід`ємною частиною акта перевірки, встановлено, що вказані у митних деклараціях товари декларувалися платником податків із застосуванням преференції Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС за кодом 410 і, як наслідок, з нарахуванням ввізного мита за преференційними ставками в рамках дії норм пункту першого статті 29, статті 26 глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, статті 15 Доповнення 1 Підтвердження походження до Регіональної конвенції. За результатами перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, з урахуванням офіційно отриманих відповідей від уповноважених органів Республіки Польща та Федеративної Республіки Німеччина про не підтвердження преференційного походження товарів, зазначених у сертифікатах з перевезення товару EUR.1 та деклараціях-інвойс, складених експортерами якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро, вказаних у пункті 2.6 частини II акту перевірки, та викладених у акті перевірки обставин, відповідно до частини чотирнадцятої статті 354 Митного кодексу України, групою з проведення перевірки встановлено неправомірність застосування зменшених ставок ввізного мита та преференції ,,410, під час митного оформлення товарів за митними деклараціями, зазначеними в частині 1 акта перевірки та додатку №1 до акта перевірки, який є його невід`ємною частиною, внаслідок чого ТзОВ КПП ЦЕНТР порушено вимоги пункту першого статті 29, статті 26 глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини 1 статті 257, статті 280 Митного кодексу України, підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України.

Відповідач зауважує, що положеннями статті 32 Конвенції не передбачено надання митними органами договірної сторони - експортера митним органам, на запит яких була здійснена перевірка, інформації про здійснені в рамках перевірки заходи, зокрема про направлення запитів компанії-експортеру. Посадовими особами митних органів під час проведення перевірок відповідно до статті 352 Митного кодексу України можуть бути використані отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення та податкова інформація.

Відповідач зазначає, що платником податків ТзОВ "КПП ЦЕНТР" в ході проведення перевірки не надано достатніх доказів в обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин і виконання зовнішньоекономічних операцій, перевірки ділової репутації контрагента, та достовірності інформації даних, що міститься в наданих ними документах.

Відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач подав відповідь на відзив, вказав, що Львівська митниця звернулась до Державної митної служби України з запитами щодо проведення перевірки не лише сертифікатів EUR.1, а й достовірності декларацій-інвойсів, складених експортерами Польщі та Німеччини на партію товарів, фактурна вартість яких не перевищує 6000 євро, що положеннями Порядку направлення до Держмитслужби звернень митних органів щодо проведення перевірки сертифікатів про походження товару, затвердженим наказом Державної митної служби України від 13.09.2010 №1050 не передбачено. Порядком передбачено проведення перевірки лише сертифікатів EUR. 1.

Позивач вважає, що донарахування сум податкових зобов`язань після завершення процедури митного оформлення товарів можливо виключно у разі умисного подання платником податків недостовірних документів або недостовірної інформації під час митного оформлення.

Позивач вказує, що контролюючим органом було призначено перевірку та обґрунтування її висновків проведено на підставі документів органу іноземної держави, без перекладу на українську мову та нелегалізованих в установлений законом спосіб. Разом з тим, відповідачем не надано доказів, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Польщі чи Німеччини до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера.

Позивач повідомляє, що Верховний Суд у своїх рішеннях в аналогічних справах зазначає, що підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, походження ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів.

Позивач звертає увагу, що відповідач своїми додатковими поясненнями від 16.12.2024 визнав, що не надав суду в перекладі документи, на які митний орган покликався під час проведення перевірки та у своєму відзиві на позов.

28.11.2024 розгляд справи відкладено на 17.12.2024. 17.12.2024 розгляд справи відкладено на 14.01.2025.

14.01.2025 відповідно до протокольної ухвали закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 18.02.2024.

18.02.2025 в судовому засіданні протокольною ухвалою зобов`язано сторін долучити переклади основних письмових доказів, складених іноземною мовою, які наявні у матеріалах справи, оголошено перерву в судовому засіданні до 18.03.2025.

18.03.2025 в судовому засіданні досліджено докази, проведено судові дебати, ухвалення судового рішення та його проголошення відкладено до 27.03.2025 11.00 год.

27.03.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд дослідив матеріали справи та оцінив докази, які мають значення для справи, заслухав представника позивача та представника відповідача, встановив наступні обставини справи.

Відповідно до наказу Львівської митниці від 17.09.2024 № 305 проведено документальну невиїзну перевірку ТзОВ "КПП ЦЕНТР" (ЄДРПОУ 38169102) дотримання законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митними деклараціями №UA209140/2021/016808 від 24.02.2021, №UA209140/2020/044484 від 26.05.2020, №UA209140/2020/052947 від 19.06.2020, №UA209140/2020/056445 від 30.06.2020, №UA209140/2020/060866 від 10.07.2020, №UA209140/2020/065652 від 24.07.2020, №UA209140/2020/082065 від 08.09.2020, №UA209140/2021/026156 від 19.03.2021, №UA209140/2021/035719 від 13.04.2021, №UA209140/2021/048707 від 18.05.2021, №UA209140/2021/091354 від 07.09.2021, №UA209140/2021/091355 від 07.09.2021 №UA209140/2021/035417 від 13.04.2021, №UA209140/2021/113589 від 02.11.2021, №UA209140/2021/113592 від 02.11.2021, №UA209140/2021/063244 від 23.06.2021, №UA209140/2020/051557 від 16.06.2020, №UA209140/2021/021488 від 09.03.2021, №UA209140/2022/007045 від 28.01.2022, №UA209140/2022/003207 від 17.01.2022, №UA209140/2021/123584 від 01.12.2021, №UA209140/2021/094535 від 15.09.2021, №UA209140/2021/057320 від 08.06.2021, №UA209140/2021/027390 від 23.03.2021, №UA209140/2021/128406 від 14.12.2021, №UA209140/2022/008314 від 02.02.2022, №UA209140/2021/128405 від 14.12.2021, №UA209140/2021/083390 від 16.08.2021, №UA209140/2021/007276 від 29.01.2021, №UA209140/2021/006771 від 28.01.2021, №UA209140/2022/000415 від 05.01.2022, №UA209140/2022/000416 від 05.01.2022, №UA209140/2022/000528 від 05.01.2022, №UA209140/2022/000530 від 05.01.2022, №UA209140/2022/000531 від 05.01.2022, №UA209140/2022/000639 від 05.01.2022, №UA209140/2022/000534 від 05.01.2022, №UA209140/2022/000992 від 10.01.2022, №UA209140/2022/003066 від 17.01.2022, №UA209140/2022/003460 від 18.01.2022, №UA209140/2022/003515 від 18.01.2022, №UA209140/2022/004430 від 21.01.2022, №UA209140/2022/004432 від 21.01.2022, №UA209140/2022/003208 від 17.01.2022, №UA209140/2022/005767 від 25.01.2022, №UA209140/2022/008700 від 02.02.2022, №UA209140/2022/008516 від 02.02.2022, №UA209140/2021/030762 від 31.03.2021, №UA209140/2021/064257 від 25.06.2021, №UA209140/2022/108579 від 14.10.2022, №UA209140/2021/075879 від 27.07.2021, №UA209140/2021/080449 від 09.08.2021, №UA209140/2021/090446 від 03.09.2021, №UA209140/2021/092101 від 08.09.2021, №UA209140/2021/094531 від 15.09.2021, №UA209140/2021/094533 від 15.09.2021, №UA209140/2021/097015 від 21.09.2021, №UA209140/2021/097742 від 23.09.2021, №UA209140/2021/099612 від 28.09.2021, №UA209140/2021/099613 від 28.09.2021, №UA209140/2021/099897 від 28.09.2021, №UA209140/2021/101430 від 01.10.2021, №UA209140/2021/101431 від 01.10.2021, №UA209140/2021/105181 від 12.10.2021, №UA209140/2021/105349 від 12.10.2021, №UA209140/2021/105882 від 13.10.2021, №UA209140/2021/109181 від 21.10.2021, №UA209140/2021/108662 від 20.10.2021, №UA209140/2021/113559 від 02.11.2021, №UA209140/2021/117823 від 15.11.2021, №UA209140/2021/113504 від 02.11.2021, №UA209140/2021/113587 від 02.11.2021, №UA209140/2021/115311 від 08.11.2021, №UA209140/2021/116222 від 10.11.2021, №UA209140/2021/118025 від 16.11.2021, №UA209140/2021/118026 від 16.11.2021, №UA209140/2021/120496 від 21.11.2021, №UA209140/2021/124440 від 03.12.2021, №UA209140/2021/123585 від 01.12.2021, №UA209140/2021/124439 від 03.12.2021, №UA209140/2021/124369 від 02.12.2021, №UA209140/2021/124298 від 02.12.2021, №UA209140/2021/124368 від 02.12.2021, №UA209140/2021/125158 від 04.12.2021, №UA209140/2021/124365 від 02.12.2021, №UA209140/2021/125159 від 04.12.2021, №UA209140/2021/125160 від 04.12.2021, №UA209140/2021/126793 від 09.12.2021, №UA209140/2021/126792 від 09.12.2021, №UA209140/2021/129239 від 16.12.2021, №UA209140/2021/130914 від 21.12.2021, №UA209140/2021/131121 від 21.12.2021, №UA209140/2021/131122 від 21.12.2021, №UA209140/2021/131564 від 22.12.2021, №UA209140/2021/132819 від 28.122021, №UA209140/2021/132820 від 28.12.2021 №UA209140/2022/000529 від 05.01.2022, №UA209140/2022/006063 від 26.01.2022, №UA209140/2021/007182 від 29.012021, №UA209140/2021/008339 від 02.02.2021, №UA209140/2021/008340 від 02.02.2021, №UA209140/2021/008543 від 02.02.2021, №UA209140/2021/013048 від 15.02.2021, №UA209140/2021/014064 від 17.02.2021, №UA209140/2021/018858 від 02.03.2021, №UA209140/2021/021901 від 09.03.2021, №UA209140/2021/024315 від 15.03.2021, №UA209140/2021/024316 від 15.03.2021, №UA209140/2021/026157 від 19.03.2021, №UA209140/2021/026158 від 19.03.2021, №UA209140/2021/027321 від 23.03.2021, №UA209140/2021/027322 від 23.03.2021, №UA209140/2021/027323 від 23.03.2021, №UA209140/2021/027325 від 23.03.2021, №UA209140/2021/028632 від 25.03.2021, №UA209140/2021/028633 від 25.03.2021, №UA209140/2021/029775 від 29.03.2021, №UA209140/2021/030752 від 31.03.2021, №UA209140/2021/030753 від 31.03.2021, №UA209140/2021/030754 від 31.03.2021, №UA209140/2021/030756 від 31.03.2021, №UA209140/2021/030757 від 31.03.2021, №UA209140/2021/032769 від 05.04.2021, №UA209140/2021/035262 від 12.04.2021, №UA209140/2021/035263 від 12.04.2021, №UA209140/2021/035720 від 13.04.2021, №UA209140/2021/035722 від 13.04.2021, №UA209140/2021/036042 від 14.04.2021, №UA209140/2021/036044 від 14.04.2021, №UA209140/2021/037337 від 16.04.2021, №UA209140/2021/040145 від 23.04.2021, №UA209140/2021/045991 від 11.05.2021, №UA209140/2021/048708 від 18.05.2021, №UA209140/2021/063438 від 24.06.2021, №UA209140/2021/064256 від 25.06.2021, №UA209140/2021/064607 від 27.06.2021, №UA209140/2021/070471 від 13.07.2021, №UA209140/2021/070472 від 13.07.2021, №UA209140/2021/075709 від 26.07.2021, №UA209140/2021/078409 від 03.08.2021, №UA209140/2021/083552 від 17.08.2021, №UA209140/2021/089094 від 01.09.2021, №UA209140/2021/089192 від 01.09.2021, №UA209140/2021/104955 від 11.10.2021, №UA209140/2021/105883 від 13.10.2021, №UA209140/2021/113483 від 02.11.2021, №UA209140/2021/113514 від 02.11.2021, №UA209140/2021/117825 від 01.09.2021, №UA209140/2021/121929 від 26.11.2021, №UA209140/2021/121932 від 25.06.2021, №UA209140/2021/123580 від 01.12.2021, №UA209140/2021/124003 від 02.12.2021, №UA209140/2021/124009 від 02.12.2021, №UA209140/2021/124297 від 02.12.2021, №UA209140/2021/127457 від 10.12.2021, №UA209140/2021/128357 від 14.12.2021, №UA209140/2021/129575 від 16.12.2021, №UA209140/2021/129576 від 17.12.2021, №UA209140/2021/130913 від 21.12.2021, №UA209140/2021/131563 від 23.12.2021, №UA209140/2021/132953 від 28.12.2021, №UA209140/2021/132954 від 28.12.2021, №UA209140/2021/011089 від 09.02.2021, №UA209140/2021/011087 від 09.02.2021, №UA209140/2021/011088 від 09.02.2021, №UA209140/2021/013047 від 15.02.2021, №UA209140/2021/015973 від 23.02.2021, №UA209140/2021/015974 від 23.02.2021, №UA209140/2021/018855 від 02.03.2021, №UA209140/2021/021831 від 09.03.2021, №UA209140/2021/030750 від 31.03.2021, №UA209140/2021/030755 від 31.03.2021, №UA209140/2021/031135 від 31.03.2021, №UA209140/2021/033007 від 06.04.2021, №UA209140/2021/035261 від 12.04.2021, №UA209140/2021/035776 від 13.04.2021, №UA209140/2021/040142 від 23.04.2021, №UA209140/2021/041849 від 28.04.2021, №UA209140/2021/044192 від 06.05.2021, №UA209140/2021/045992 від 11.05.2021, №UA209140/2021/064606 від 27.06.2021, №UA209140/2021/070470 від 13.07.2021, №UA209140/2021/075713 від 26.07.2021, №UA209140/2021/078409 від 03.08.2021, №UA209140/2021/083391 від 16.08.2021, №UA209140/2021/097017 від 21.09.2021, №UA209140/2021/099614 від 28.09.2021, №UA209140/2021/101429 від 01.10.2021, №UA209140/2021/105425 від 12.10.2021, №UA209140/2021/116221 від 10.11.2021, №UA209140/2021/118023 від 16.11.2021, №UA209140/2021/118024 від 16.11.2021, №UA209140/2021/118693 від 17.11.2021, №UA209140/2021/120495 від 22.11.2021, №UA209140/2021/121928 від 26.11.2021, №UA209140/2021/123581 від 01.12.2021, №UA209140/2021/124001 від 02.12.2021, №UA209140/2021/125565 від 06.12.2021, №UA209140/2021/127417 від 10.12.2021, №UA209140/2021/129238 від 16.12.2021, №UA209140/2021/131119 від 22.12.2021, №UA209140/2022/005440 від 24.01.2022, №UA209140/2022/090366 від 01.09.2022, №UA209140/2022/083725 від 17.08.2022, №UA209140/2022/083727 від 17.08.2022, №UA209140/2022/082548 від 15.08.2022, №UA209140/2022/080622 від 10.08.2022, №UA209140/2022/070004 від 18.07.2022, №UA209140/2021/126791 від 09.12.2021, №UA209140/2021/126790 від 09.12.2021, №UA209140/2021/126613 від 08.12.2021, №UА209140/2021/126982 від 09.12.2021, №UA209140/2021/125161 від 04.12.2021, №UA209140/2021/124296 від 02.12.2021, №UA209140/2021/124295 від 02.12.2021, №UA209140/2021/123583 від 01.12.2021, №UA209140/2021/121931 від 26.11.2021, №UA209140/2021/118690 від 17.11.2021, №UA209140/2021/101428 від 01.10.2021, №UA209140/2021/097774 від 23.09.2021, №UA209140/2021/094534 від 15.09.2021, №UA209140/2021/092624 від 10.09.2021, №UA209140/2021/089193 від 01.09.2021, №UA209140/2021/089092 від 01.09.2021, №UA209140/2021/080450 від 09.08.2021, №UA209140/2021/072744 від 19.07.2021, №UA209140/2021/069984 від 12.07.2021, №UA209140/2021/069982 від 12.07.2021, №UA209140/2021/063129 від 23.06.2021, №UA209140/2021/057319 від 08.06.2021, №UA209140/2021/050665 від 21.05.2021, №UA209140/2021/050624 від 21.05.2021, №UA209140/2021/045993 від 11.05.2021, №UA209140/2021/041848 від 28.04.2021, №UA209140/2021/038243 від 20.04.2021, №UA209140/2021/031622 від 01.04.2021, №UA209140/2021/027324 від 23.03.2021, №UA209140/2021/026155 від 19.03.2021, №UA209140/2021/020081 від 04.03.2021, №UA209140/2021/020080 від 04.03.2021, №UА209140/2020/123573 від 23.12.2020, №UА209140/2020/121143 від 17.12.2020, №UA209140/2020/086353 від 18.09.2020, №UA209140/2020/084865 від 15.09.2020, №UA209140/2021/056271 від 04.06.2021, №UA209140/2019/169737 від 13.08.2019, за результатами якої складено акт перевірки №34/24/7.4-19/38169102 від 11.10.2024.

За результатами перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, з урахуванням відповідей від уповноважених органів Республіки Польща та Федеративної Республіки Німеччина про не підтвердження преференційного походження товарів, зазначених у сертифікатах з перевезення товару EUR.1 та деклараціях-інвойс, складених експортерами якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро, вказаних у пункті 2.6 частини II акту перевірки, та викладених у акті перевірки обставин, відповідно до частини чотирнадцятої статті 354 Митного кодексу України, встановлено неправомірність застосування зменшених ставок ввізного мита та преференції ,,410 під час митного оформлення товарів за митними деклараціями, зазначеними в частині 1 акту перевірки та додатку №1 до акту перевірки, встановлено, що ТзОВ КПП ЦЕНТР порушено вимоги пункту першого статті 29, статті 26 глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини 1 статті 257, статті 280 Митного кодексу України, підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки Львівська митниця прийняла:

податкове повідомлення-рішення від 30.10.2024 №UA209000202493, яким згідно з пунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу України та пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України збільшено ТзОВ «КПП ЦЕНТР» суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання на загальну суму 13 628 543,68 грн. (13 625 696,53 грн. - сума збільшеного грошового зобов`язання та 2847,15 грн. сума грошового зобов`язання за штрафними санкціями);

податкове повідомлення-рішення від 30.10.2024р. №UA209000202494, яким згідно з пунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу України та пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України збільшено ТзОВ «КПП ЦЕНТР» суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених суб`єктами господарювання на загальну суму 3 406 424,53 грн. (2725139,35 грн. сума збільшеного грошового зобов`язання та 681285,18 грн. сума грошового зобов`язання за штрафними санкціями).

Позивач не погодився з цими податковими повідомленнями-рішеннями та звернувся до суду.

При вирішенні спору суд застосовує наступні правові норми.

Згідно положень частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 271 МК України, мито це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

За приписами положень статті 272 МК України, візне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Статтею 276 МК України визначено, що платниками мита є: 1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом; 2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях; 3) особа, на яку покладається обов`язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог; 4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу); 5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом; 6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 277 МК України, об`єктами оподаткування митом є: 1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами; 2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України; 3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 280 МК України ставки мита, крім сезонного та особливих видів мита, встановлюються виключно законами України з питань оподаткування. Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

За змістом частини п`ятої статті 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

При цьому, відповідно до частини першої статті 281 МК України, допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Верховна Рада Законом України № 1678-VII від 16 вересня 2014 року ратифікувала Угоду від 27 червня 2014 року про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.

Стаття 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди встановлює, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва» (далі Протокол I, до цієї Угоди).

Стаття 29 частини 1 глави 2 розділу IV Угоди визначає, що кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Пункт 1 статті 2 розділу 2 Протоколу I встановлює, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до пункту 1 статті 16 розділу 5 Протоколу I товари, що походять з Європейського Союзу, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

(a)сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або

(b)у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Процедуру видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлює стаття 17 розділу 5 «Підтвердження походження» Протоколу 1, згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

При цьому, за змістом пунктів 1-6 статті 22 розділу 5 Протоколу 1 декларація інвойс, зазначена в статті 16(1)(b) цього Протоколу, може бути складена:

(a)……….затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу, або

(b)……….експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Пунктом 1 статті 32 Доповнення І до Конвенції визначено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони - імпортера мають обгрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.

Також пунктом 1 статті 33 Протоколу І встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу I).

Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (пункт 3 статті 33 Протоколу І).

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу (пункт 5 статті 33 Протоколу I).

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (пункт 6 статті 33 Протоколу I).

Відповідно до статті 43 МК України перевірка документів, що підтверджують країну походження товару, зазначених у статті 41 цього Кодексу, здійснюється відповідно до цієї статті після завершення митного оформлення. У разі виникнення сумнівів щодо дійсності документів про походження товару та/або правильності відомостей, що в них містяться, зокрема щодо відомостей про країну походження товару, митний орган може перевірити факт видачі сертифіката та/або його зміст на веб-сайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат, або звернутися у паперовій або електронній формі до такого компетентного органу (організації) із запитом про проведення перевірки автентичності документа про походження товару та відповідності походження товару правилам походження, встановленим цим Кодексом. Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів щодо достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила щодо визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію. До запиту додається оригінал документа, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші документи та відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки. Запит про проведення перевірки надсилається протягом 1095 днів з дня подання документа про походження товару, крім випадків, якщо така перевірка ініціюється у зв`язку з кримінальним провадженням.

Отже, відповідні положення, визначають за митним органом саме право на можливість подальшої перевірки підтверджень походження товару.

Натомість, дії посадових осіб регіональних митниць, митниць, пов`язані з оформленням та направленням до Держмитслужби звернень щодо проведення перевірки сертифікатів про походження товару, виданих компетентними органами іноземних держав, регламентовані Порядком направлення до Держмитслужби звернень митних органів щодо проведення перевірки сертифікатів про походження товару, затвердженим наказом Державної митної служби України від 13.09.2010 №1050 (далі - Порядок №1050).

Пунктом 2 вказаного Порядку №1050 визначено, що його дія поширюється на сертифікати, які подаються при ввезенні товарів на митну територію України відповідно до статті 282 Митного кодексу України.

Згідно п. 3 Порядку №1050 звернення щодо проведення перевірки направляються митними органами до Держмитслужби лише у таких випадках: якщо є достатні підстави для сумнівів стосовно дійсності сертифікатів; якщо є достатні підстави для сумнівів у вірогідності даних, наведених у сертифікатах; за дорученням Держмитслужби, для проведення вибіркової перевірки.

Згідно обставин справи, Львівська митниця звернулась до Державної митної служби України з запитами щодо проведення перевірки не лише сертифікатів EUR.1, а й достовірності декларацій - інвойсів, складених експортерами Польщі та Німеччини на партію товарів, фактурна вартість яких не перевищує 6000 євро, що положеннями Порядку №1050 не передбачено.

Відповідно до наказу Державної митної служби України від 13.07.2020р. №253 та затвердженого вказаним наказом Порядку направлення до Держмитслужби запитів митниць щодо проведення перевірки документів про походження товару (далі Порядок № 253), розділом II передбачено підстави для направлення митницею запиту до Держмитслужби: запити щодо проведення перевiрки документiв про походження товару направляються митницями до Держмитслужби за наявностi обґрунтованих сумнiвiв щодо достовiрностi походження товару лише у таких випадках: в непреференцiйному сертифiкатi є розбiжностi у вiдомостях про країну походження товару або митницею встановлено iншi вiдомостi про країну походження товару, нiж тi, що зазначенi у непреференцiйному сертифiкатi (за умови, що на товари встановлено рiзний рiвень пiльгових та повних ставок ввiзного мита Митного тарифу України або товари оподатковуються особливими видами мита); дата декларування експортером вiдомостей про країну походження товару в графi 12 преференцiйного сертифiката пiзнiше дати видачi сертифiката, зазначеної у графi 11 цього сертифiката; маркування на продукцiї/пакувальнiй тарi або на iнших супровiдних документах свiдчить про iнше походження товару, нiж зазначено в преференцiйному сертифiкатi/документi; до граф 8 та 9 преференцiйного сертифiката EUR.1 або до граф 8 - 10 преференцiйного сертифiката СТ-1 внесенi виправлення/дописування, якi не засвiдченi вiдбитком печатки митницi (виправлення/дописування можуть бути засвiдченi вiдбитком печатки митницi, який вiдрiзняється вiд вiдбитку печатки, проставленого у графi 11 цього сертифiката); цифровий код Української класифiкацiї товарiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi (на рiвнi перших чотирьох знакiв), зазначений у преференцiйному сертифiкатi/документi, вiдрiзняється вiд коду, задекларованого в митнiй декларацiї, за умови змiни правила походження до товару; у разi якщо походження товарiв на пiдставi преференцiйного сертифiката/документа, виданого/складеного експортеру(ом) товарiв, не пiдтверджено компетентними органами (органiзацiями) iноземних держав за запитом Держмитслужби, при перевiрцi iнших преференцiйних сертифiкатiв/документiв, виданих/складених цьому(цим) експортеру(ом) на iдентичнi товари, якi оформленi у попереднiй перiод (з урахуванням строку давностi) iз застосуванням тарифних преференцiй зi сплати мита; у разi перевiрки преференцiйного сертифiката, виданого експортеру на товари, якi iдентичнi товарам цього експортера, розмiщенi в Реєстрi товарiв, ведення якого здiйснюється Держмитслужбою за формою, визначеною наказом Державної митної служби України вiд 31 сiчня 2020 року N 31 "Про затвердження форм звiтiв та Методики щоквартального (щомiсячного) монiторингу результативностi та ефективностi контролю визначення країни походження, правомiрностi використання пiльг та преференцiй зi сплати митних платежiв"; за результатами вибiркової перевiрки, проведеної митницями за дорученням Держмитслужби.

Не пiдлягають перевiрцi документи про походження товарiв у таких випадках: товари оподатковуються нульовими ставками ввiзного мита Митного тарифу України; країну походження iдентичних товарiв пiдтверджено компетентними органами (органiзацiями) iноземних держав за запитом Держмитслужби та розмiщено в Реєстрi товарiв, ведення якого здiйснюється Держмитслужбою за формою, визначеною наказом Державної митної служби України вiд 31 сiчня 2020 року N 31 "Про затвердження форм звiтiв та Методики щоквартального (щомiсячного) монiторингу результативностi та ефективностi контролю визначення країни походження, правомiрностi використання пiльг та преференцiй зi сплати митних платежiв"; сплинув строк давностi, встановлений статтею 102 Податкового кодексу України, який обраховується з дати виникнення податкових зобов`язань та з урахуванням дати видачi (складення) документа про походження та строкiв проведення перевiрки, встановлених Угодами або цим Кодексом; виявлення незначних розбiжностей мiж вiдомостями, наведеними в документi про походження товарiв i документах, поданих до митного оформлення, не спричиняє нiкчемностi такого пiдтвердження походження, якщо встановлено у належний спосiб, що цей документ про походження товарiв вiдповiдає представленим товарам; очевиднi формальнi помилки у документi про походження товарiв, такi як помилки друку, якщо цi помилки не спричиняють сумнiвiв щодо правильностi вiдомостей, наведених у документi.

Отже, для проведення перевірок митними органами, чітко визначено критерії, якими вони мають керуватися при прийнятті рішення щодо проведення перевірок. Цими критеріями є: якщо є достатні підстави для сумнівів стосовно дійсності сертифікатів; якщо є достатні підстави для сумнівів у вірогідності даних, наведених у сертифікатах; за дорученням Держмитслужби, для проведення вибіркової перевірки. Згідно п.3 Порядку №1050 звернення щодо проведення перевірки направляються митними органами до Держмитслужби.

Суд зауважує, що Львівською митницею не зазначено в акті перевірки, а також не обґрунтовано під час розгляду справи в суді, жодних обставин, які б дали підстави для сумнівів у походженні ввезеного позивачем товару з Європи, не вказано про достатність підстав для сумнівів стосовно дійсності сертифікатів, не вказано про достатність підстави для сумнівів у вірогідності даних, наведених у сертифікатах, не вказано чи було доручення Держмитслужби для проведення вибіркової перевірки.

Аналіз наведених норм свідчить про можливість здійснення митного контролю після завершення митного оформлення виключно за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Митним органом не вказано та не надано будь-яких доказів щодо подання недостовірних документів товариством посадовим особам Львівської митниці під час здійснення митного контролю та митного оформлення.

Згідно з частинами першою, другою, шостою статті 36 МК України положення цього Кодексу встановлюють непреференційні правила щодо визначення країни походження товарів, що переміщуються через митний кордон України, з метою застосування: 1) ставок мита, правил щодо його справляння до товарів, яким надається режим найбільшого сприяння, крім тарифних пільг (преференцій), встановлених міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 2) заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; 3) інших заходів відповідно до вимог Світової організації торгівлі, пов`язаних із визначенням країни походження товару. Країною походження товару вважається країна, в якій: 1) товар був повністю отриманий; 2) товар був підданий останнім економічно обґрунтованим виробничим та технологічним операціям з переробки, що призвели до виробництва нового товару або є важливою стадією виробництва, за умови виконання в цій країні критеріїв достатньої переробки, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюються законом.

Відповідно до частини першої статті 41 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару.

Частина третя статті 41 МК України встановлює, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом цієї країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до частини восьмої статті 41 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені в документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Частиною дев`ятою цієї статті кодексу передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Із аналізу наведених правових норм слідує, що у разі митного оформлення товару, що ввозиться з країн Європейського Союзу, платники мита та податків мають право скористатись тарифними преференціями, що передбачено Угодою. Проте, застосуванню таких пільг передує дотримання декларантом умов, з якими Угода та Протокол І до неї пов`язує їх застосування.

За загальним правилом, декларантом подається сертифікат перевезення товару EUR.1, за виключенням випадків, коли може бути подана декларація інвойс, а саме у разі її складення: затвердженим експортером або експортером на будь-яку партію товару, що походить з певної країни, сукупна вартість якого не перевищує 6 000 євро.

Відповідно до ч. 1 ст. 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 351 МК України (у редакції на дату призначення перевірки) документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Згідно обставин справи, відповідачем за результатами документальної невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог законодавства України з питань митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг із звільнення від оподаткування за митними деклараціями, які зазначені у акті, висновки якої були покладені в основу оспорюваних у межах даної справи податкових повідомлень-рішень, встановлено заниження позивачем податкових зобов`язань по сплаті мита та податку на додану вартість.

Дана перевірка проводилась на підставі інформації та документів, надісланих Державною митною службою України листами від 15.02.2023 №15/15-03-01/7.4/701; від 17.03.2023 №15/15-03-01/7.4/1231; від 13.06.2022 №15/15-03-01/7/1912; від 19.08.2022 №15/15-03-01/7.4/2955; від 22.11.2023 №15/15-03-01/7.4/5512; від 22.11.2023 №15/15-03-01/7.4/5514; від 21.12.2023 №15-1/15-03-01/7.4/5976; від 31.03.2023 №15/15-03-01/7.4/1454; від 12.06.2023 №15/15-03-01/7.25/2622; від 18.09.2023 №15/15-03-01/7.4/4234; від 15.01.2024 №15/15-03-01/7.4/227; від 24.01.2024 №15/15-03-01/7.4/415; від 29.05.2024 №15/15-03-01/7/2877, наданих уповноваженим органом Республіки Польща листами від 07.02.2023 №1801-IGC.4331.17.2022; від 13.03.2023 №2601-IОА.4331.69.2022; від 23.05.2022 №1801-IGC.4331.33.2021; від 28.11.2024 16.08.2022 №2601-IОА.4331.19.2022; від 16.11.2023 №2601-IОА.4331.43.2023; від 16.11.2023 №2601-IОА.4331.41.2023; від 29.03.2023 №2601-IОА.4331.79.2022; від 25.05.2023 №2401-ІОА.4332.111.2021.JP; від 17.08.2023 №2601-IОА.4331.14.2023; від 03.01.2024 №1801-IGC.4331.9.2023; від 11.01.2024 №1801-IGC.4331.18.2023; від 20.05.2024 №2601-IОА.4331.103.2023 та наданих уповноваженим органом Федеративної Республіки Німеччина листами від 20.10.2023 №Z4215B-18/23-B1306; від 20.11.2023№ Z4215F-351/23-1; від 12.12.2023 №Z4215B-Е04/23-B12; від 18.12.2023 № Z4215F-86/23-1 згідно яких не підтверджено преференційне походження товарів, зазначених у деклараціях-інвойс, складених експортерами якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро, та зазначених у сертифікатах з перевезення товару EUR.1, вказаних у пункті 2.6 частини II акта перевірки та вказано, що товари, охоплені наведеними митними деклараціями та інвойсами, не мають преференційного походження, оскільки експортер не надав відповідних документів, що підтверджують статус походження товару.

В матеріалах справи та у розпорядженні митного органу були наявні копії митних декларацій та свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, рахунків-фактур, які підтверджують відповідні VIN-коди транспортних засобів та інформацію про країну виробника, походження транспортних засобів та витяг з міжнародного стандарту ISO 3779 щодо структури VІN-коду для підтвердження країни походження товару, зовнішньоекономічні договори купівлі-продажу транспортних засобів, інвойси, специфікації на транспортні засоби, бриф щодо реєстрації транспортних засобів, сертифікати відповідності колісного транспортного засобу, платіжні інструкції в іноземній валюті про плату коштів за придбані транспортні засоби, калькуляція транспортних витрат, висновки органу із сертифікації щодо колісного транспортного засобу про встановлену відповідність за конструкцією вимогам правил ЄЕК ООН не нижче рівня «ЄВРО-5», сертифікати EUR.1, і інші документи, які були надані на запит митного органу.

Як вказав позивач та підтвердив належними документами, транспортні засоби ввезені згідно зазначених у акті митних декларацій придбано у контрагента, який зареєстрований у Польщі (польська сторона). Вказані транспортні засоби товариство перевозило по маршруту Перемишль, Польща - державний кордон України (м/п Шегині), що підтверджується митними документами, тобто, транспортні засоби прибували з Польщі, з країни ЄС. Ввезені транспортні засоби згідно сертифікатів, свідоцтв про реєстрацію виготовлені в Нідерландах, у Франції, у Німеччині, які є членами ЄС, стояли на обліку в цих країнах, потім були придбані контрагентами позивача (польською стороною), який в подальшому на підставі зовнішньоекономічного договору (контракту) їх відчужив ТзОВ «КПП ЦЕНТР». Такі транспортні засоби не виходили за межі країн ЄС до їх придбання товариством, що позивач підтвердив сертифікатами переміщення EUR.1.

Отже, до вказаних транспортних засобів правомірно застосований преференційний митний режим в рамках Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-V1I, оскільки вказані автомобілі виготовлені в країнах ЄС, які є державами-членами цієї угоди.

При митному оформленні товарів декларант позивача надав достатній обсяг документів на підтвердження походження товарів із країн Європейського Союзу.

Також долучені сертифікати EUR.1 та декларація-інвойс, які подавались до митного оформлення, не анульовані, не визнані недійсними, не відкликані. Також відсутні докази того, що вказані документи були підроблені або одержані незаконним шляхом.

Суд звертає увагу на те, що у імпортера (позивача) відсутній обов`язок чи необхідність перевіряти законність дій експортера в момент оформлення та видачі сертифікатів EUR.1 та декларації інвойс. Тобто, відповідальність за оформлення та видачу сертифікатів EUR.1 та декларації-інвойса і правдивість інформації, що в них зазначена, покладена виключно на експортера (продавця).

Отже, застосовуючи преференцію при митному оформленні товарів за спірними митними деклараціями позивач обґрунтовано сподівався на добросовісність дій свого контрагента-експортера та не мав підстав піддівати сумніву правомірність видачі декларацій-інвойсів на кожну партію такого товару.

При цьому, при вирішенні спору суд враховує те, що митним органом не надано доказів існування у позивача намірів фінансового характеру, спрямованих на ухиляння від сплати всіх необхідних платежів при митному оформленні.

Крім того суд вважає, що інформація, отримана від уповноважених органів Республіки Польща та ФРН, не може бути єдиним та беззаперечним доказом порушення позивачем митних правил.

Відповідно до частини першої статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

У Рішеннях Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99 та від 14 липня 2021 року № 1-р/2021 зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.

Також частиною п`ятою статті 10, пунктом 4 частини першої статті 92 Основного Закону України регламентовано, що застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 25 квітня 2019 року № 2704-VIII «Про забезпечення функціонування української мови як державної» єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова, а у частині шостій статті 13 цього Закону вказано, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

Частинами першою та другою статті 14 зазначеного Закону передбачено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

При цьому стаття 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачає, документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Матеріалами справи підтверджується, що контролюючим органом було призначено перевірку, а обґрунтування її висновків здійснювалось на підставі документів органу іноземної держави, без перекладу на українську мову та нелегалізованих в установлений законом спосіб.

До матеріалів справи відповідач долучив переклади окремих документів, які були предметом аналізу під час проведення перевірки. Суд звертає увагу, що відповідач не надав переклади усіх документів, на які він покликався. Також відповідач визнав, що під час проведення перевірки такі переклади документів були відсутні, що надає підстави для висновку про неповне з`ясування усіх обставин, які були предметом дослідження працівників митного органу, які проводили перевірку, та надання висновків за результатами її проведення на підставі неналежних доказів.

Також суд зауважує, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Польщі до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера. Тобто, відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера.

Згідно ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При розгляду цієї справи суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.10.2023 у справі № 380/2869/22:

«… 87. Верховний Суд зауважує, що підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, походження ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів.

88. Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

89. Частиною першою статті 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

90. Таким чином, колегія суддів вважає, що копії документів, отримані від митних органів Республіки Польща, на підставі яких відповідач зробив висновок про заниження позивачем податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість, ввізного мита із ввезених на митну територію України товарів є неналежними доказами у даній адміністративній справі, оскільки не перекладені на державну мову, а тому вказане не дає можливості зробити обґрунтовані висновки щодо їх змісту.

91. Зазначені висновки також узгоджуються із правовими позиціями викладених у постановах Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 821/2067/17 та від 08 серпня 2019 року у справі № 2а/0370/1152/12…».

Підпунктом 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (далі ПК України) визначено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо, зокрема, результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно пп. 54.4 ст. 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Суд вважає, що проаналізовані під час проведення перевірки та долучені до матеріалів справи відповіді (листи) державних органів ДРН та Республіки Польща не містять «документально підтверджених відомостей щодо країни походження… які відрізняються від задекларованих» та не можуть слугувати підставою для донарахування позивачу митних та податкових платежів.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п. 112.2 ст. 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Суд зазначає, що приписами чинного законодавства не передбачено обов`язку декларанта перевіряти дані, що зазначені в товаросупровідних документах при заповненні митних декларацій, а отже у декларанта не було підстав не враховувати дані, які надав сам постачальник (відправник/експортер), який володів зазначеним товаром, а також підстав не враховувати ті дані, які були перевірені уповноваженими органами ФРН та Республіки Польща при оформленні експортних декларацій.

Суд зазначає, що в акті перевірки відсутній виклад з підтвердженням відповідними первинними документами або іншими матеріалами надання позивачем недостовірних документів чи недостовірної інформації, або інших протиправних дій декларанта, які спричинили заниження обов`язкових платежів під час митного оформлення; невідповідності даних, які містяться в документах, поданих платником податків для здійснення митного оформлення, фактичним даним, виявленим під час перевірки; не вказано на наявність первинних документів та інших матеріалів, що свідчать про наявність порушень. Відповідно й наведеного не встановлено в ході розгляду справи.

З поданих доказів суд не має можливості встановити, які саме обставини передували проведенню перевірки сертифікатів уповноваженими органами ФРН та Польщі, у зв`язку з чим та на підставі якої інформації проводилася така перевірка. При проведенні відповідачем документальної невиїзної перевірки такі обставини не аналізувались.

Виключно листи державних органів ФРН та Республіки Польща, суд не вважає достатніми доказами для висновку, що ТзОВ "КПП ЦЕНТР" неправомірно використав преференційний режим при розмитненні імпортованого товару та що у його діях наявні порушення митного законодавства.

Підсумовуючи вищевикладене, суд констатує, що при розмитненні транспортних засобів за митними деклараціями, які зазначені у акті перевірки, ТзОВ "КПП ЦЕНТР" дотримався умов режиму вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом та правомірно застосував діючі на момент розмитнення преференційні ставки ввізного мита на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання.

Відповідачем законність оскаржуваних рішень не доведена, а доводи суб`єкта владних повноважень суд відхилив з вищенаведених мотивів.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцієюа законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною першою, другою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Так, у справі "Рисовський проти України", від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, ЄСПЛ наголосив на особливій важливості принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.comS.r.l. проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява N 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява N 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Крім того, згідно з позицією ЄСПЛ, викладеною, зокрема, у справі "Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", заява № 36985/97, рішення від 23 липня 2002 року, п. 110, адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Згідно частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних рішень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно положень ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 3 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз. Відповідно до ч. 5 ст. 137 КАС України розмір витрати на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Щодо стягнення на користь позивача понесених ним витрат на переклад документів, то матеріалами справи підтверджується понесення таких витрат у розмірі 121425,00 грн. Суд наголошує, що такі переклади здійснені на виконання вимог протокольної ухвали суду, підтверджуються належними доказами та належать до судових витрат, які стягуються відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 14, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Львівської митниці від 30.10.2024 № UA209000202493.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Львівської митниці від 30.10.2024 № UA209000202494.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (адреса: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ: 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП ЦЕНТР" (адреса: 81500, Львівська обл., с. Черляни, вул. Польова, 97, ЄДРПОУ: 38169102) 30280,00 грн. (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень 00 коп) сплаченого судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (адреса: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ: 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП ЦЕНТР" (адреса: 81500, Львівська обл., с. Черляни, вул. Польова, 97, ЄДРПОУ: 38169102) 121425,00 грн. (сто двадцять одну тисячу чотириста двадцять п`ять гривень 00 коп) витрат пов`язаних з перекладом документів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 31.03.2025.

СуддяКрутько Олена Василівна