Рішення від 19.03.2025 по справі 380/4262/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 року

справа №380/4262/22

провадження № П/380/4282/22

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Раєнко О.В., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу №380/4262/22 за

позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представник Олексій Ю.І.до Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області, представник не з`явивсяза участю третіх осібДепартаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, представник Микитишин М.М. Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні надра», представник не з`явився Львівської обласної прокуратури, представник- Мельничук Ю.І.про про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Миколаївської міської ради, за участю третіх осіб Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні надра», Львівської обласної прокуратури, в якому просили:

- визнати Рішення Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області від 07.12.2021 року №1302 протиправним;

- скасувати Рішення Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області від 07.12.2021 року №1302.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.01.2022 з відкритих інтернет-ресурсів позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стало відомо, що 07.12.2021 Миколаївська міська рада Стрийського району Львівської області прийняла рішення №1302 «Про надання дозволу на прийняття до комунальної власності Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області об`єктів культурної спадщини, що є складовою частиною пам`ятки історії місцевого значення «Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв».

Вказаним Рішенням надано дозвіл на прийняття до комунальної власності Миколаївської міської територіальної громади та взяття на баланс Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області об`єкти культурної спадщини, що є складовою частиною пам`ятки історії місцевого значення «Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» на території м. Миколаєва Львівської області.

На виконання вказаного рішення, Розпорядженням Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області від 18.01.2022 створено комісію з питань прийняття до комунальної власності Миколаївської міської територіальної громади складових частин пам`ятки історії місцевого значення «Комплекс фортифікаційних споруд «Фортеця м. Миколаїв».

Позивачі є власниками земельних ділянок за кадастровими номерами відповідно: 4623082000:04:000:0368, 4623082000:04:000:0369, 4623082000:04:000:0370, 4623082000:04:000:0407 та 4623082000:04:000:0363, 4623082000:04:000:0364, 4623082000:04:000:0367, 4623082000:04:000:0371, 4623082000:04:000:0404, 4623082000:04:000:0405, 4623082000:04:000:0406.

Цільове призначення вказаних земельних ділянок - для ведення особистого селянського господарства, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид для використання земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до Висновку інституту археології Проєкт 48-20-ВД, а також за результатами огляду та даними картографічних матеріалів деякі об`єкти вказані в оскаржуваному рішенні знаходяться на ділянках Позивачів, а саме:

1) на ділянці 4623082000:04:000:0363 рештки польових укріплень (окопів) опорного пункту «Захід»;

2) на ділянці 4623082000:04:000:0364 рештки опорного пункту «Схід» з печерними сховищами;

3) на ділянці 4623082000:04:000:0371 рештки опорного пункту «Захід» з печерними сховищами;

4) на ділянках 4623082000:04:000:0404 і 4623082000:04:000:0406 фрагменти опорного пункту «Північ»

5) на ділянці 4623082000:04:000:0407 рештки польових укріплень (окопів) опорних пунктів «Захід» та «Схід».

На думку позивачів спірним рішенням Миколаївська міська рада самовільно та безпідставно встановила право комунальної власності на об`єкти, що є частиною земельних ділянок, які перебувають у приватній власності.

Наказом Міністерства культури та інформаційної політики від 13.07.2021 №517 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» відмовлено в занесенні до Державного реєстру нерухомих пам`яток України таких об`єктів:

- Опорний пункт «Північ» (група «Лиса гора»);

- Опорний пункт «Захід» (група «Лиса гора»);

- Опорний пункт «Схід (група «Лиса гора»).

Щодо об`єктів: Опорний пункт «Углерище» (група» Углерище»), Печерні сховища «Середні печери» (група» Углерище»), Опорний пункт «Зубра», Піхотний редут - 11/12в, Артилерійська батарея - 12/12с, Піхотний редут - 13/12а, Піхотний редут - 15/11в, Артилерійська батарея - 18/10в, Піхотний редут - 19/10а, Група «Радів», на момент прийняття спірного рішення, відсутні дані в Державному реєстрі нерухомих пам`яток України про внесення цих об`єктів як пам`яток, а також немає прийнятих рішень Міністерства культури та інформаційної політики про внесення їх до реєстру.

Таким чином, констатація вказаних об`єктів як «пам`ятки» не відповідає дійсності, адже вони не визнані такими уповноваженим на те органом, про них відсутні дані в Державному реєстрі нерухомих пам`яток України та не присвоєно охоронного номера.

Миколаївська міська ради, всупереч встановленому законодавством порядку, самочинно віднесла перелічені вище об`єкти до категорії пам`яток та включила до складових частини пам`ятки «Комплексу фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» (охоронний №. 2967-Лв).

Такими діями міська рада значною мірою перевищила, надані законом повноваження, адже занесення об`єкта до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток місцевого значення є виключною компетенцією Міністерства культури та інформаційної політики України, а подання пропозицій центральному органу виконавчої влади належить до повноважень обласних державних адміністрацій.

Встановлення на вказані об`єкти правового режиму пам`ятки культурної спадщини автоматично передбачає встановлення охоронюваної зони як на земельні ділянки, на яких вони розташовані, так і на суміжні з ними. Відповідно, це призведе до обмеження власників земельних ділянок у користуванні та розпорядженні своїм майном. Тобто незаконне віднесення вищезазначених об`єктів до категорії пам`ятки культурної спадщини спричиняє для Позивачів фактичне унеможливлення використання цих земель для використання за цільовим призначенням.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом.

Згідно ст. 21 цього ж Закону, якщо в результаті дій або бездіяльності власника пам`ятки їй загрожує пошкодження або знищення, відповідний орган охорони культурної спадщини робить власнику пам`ятки відповідне попередження. Якщо власник пам`ятки не вживе заходів щодо її збереження, зокрема у зв`язку з неможливістю створення необхідних для цього умов, суд за позовом відповідного органу охорони культурної спадщини може постановити рішення про її викуп.

Згідно із ч. 2 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Інших підстав для набуття права комунальної власності законодавством не передбачено.

Оскільки Миколаївській міській раді Стрийського району було відомо, що вказані у спірному Рішенні об`єкти не відповідають ознакам пам`ятки і що Наказом Міністерства культури та інформаційної політики від 13.07.2021 №517 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» відмовлено в занесенні до Державного реєстру нерухомих пам`яток України вищевказаних об`єктів вчинила протиправні дії, а саме прийняла завідомо незаконне Рішення №1302 від 07.12.2021.

Спірним Рішенням міська рада незаконно втрутилась у власність Позивачів, адже по суті таким способом частина земельних ділянок протиправно, без правових на те підстав вилучається у законних власників на користь органу місцевого самоврядування. Крім цього, на решту частину земельних ділянок потенційно встановлюватимуться додаткові обмеження.Європейським Судом з прав людини у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» встановлено про те, що Конвенція у цілому вимагає збереження балансу між інтересами суспільства і основними правами людини, та зауважив, що у випадку позбавлення власності, встановлені обмежень на користування нею чи в інших подібних випадках справедливість вимагає, щоб особам, які постраждали, було надано право оскаржувати рішення уряду з питань позбавлення власності, встановлення контролю за її використанням і було надане відшкодування.

Спірне Рішення позивачі вважають протиправним, прийнятим без достатньої правової підстави та з перевищеннями органами міського самоврядування своїх повноважень, а тому повинно бути скасованим.

Представник позивачів в судових засідання, позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та докази, просив суд позов задоволити повністю.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що відповідно до листа Стрийської окружної прокуратури № 14.57/05-42-6215 від 26.11.2021 Стрийська окружна прокуратура зобов`язала міську раду вжити заходів охорони об`єктів культурної спадщини від знищення, пошкодження чи різного роду посягань на них.

Відповідно до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, взяття на облік об`єкта культурної спадщини забезпечують уповноважені органи, повноваження яких поширюється на територію розміщення такого об`єкта, шляхом занесення його до Переліку об`єктів культурної спадщини.

Про набуття правового статусу щойно виявленого об`єкта уповноважений орган у десятиденний строк з дня прийняття рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку надсилає власнику нього об`єкта або уповноваженому(ній) ним органу (особі) відповідне повідомлення рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Власник об`єкта культурної спадщини або уповноважений(а) ним орган (особа) зобов`язаний вжити заходів щодо укладення охоронного договору у місячний строк з дня отримання повідомлення уповноваженого органу.

Уповноважений орган зобов`язаний забезпечити складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини у строк, що не перевищує трьох років з дати занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку.

Мінкультури координує стан складання уповноваженими органами облікової документації та у разі необхідності, приймає рішення про зобов`язання уповноваженого органу забезпечити складання облікової документації.

Міська рада діючи в межах повноважень визначених Законом, а також на виконання вимог листа Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації вих. № 16-2390/0/2-21 від 21.05.2021, вживає заходів щодо забезпечення виконання вимог Закону та інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на території Миколаївської міської територіальної громади Стрийського району Львівської області.

Зокрема, у згаданому листі, доведено до відома відповідача розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 17.05.2021 № 326/0/5-21 «Про занесення щойно виявлених об`єктів до Переліку об`єктів культурної спадщини».

Відповідно до вказаного Розпорядження, об`єкти культурної спадщини, які перебувають в межах території Миколаївської міської територіальної громади є складовою частиною пам`ятки історії місцевого значення «Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» (охоронний № 2967-ЛВ), їх включено до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини Львівської області, як пам`ятка історії місцевого значення. На виконання вимог листа Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації за вих. № 16-3619/0/2-21 від 09.08.2021 з метою виготовлення облікової документації для об`єктів культурної спадщини міська рада уклала договір з Державним історико-культурним заповідником Львівської області про проведення науково- дослідних робіт з паспортизації пам`ятки місцевого значення «Комплекс фортифікаційний та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв».

Міська рада виготовила облікову документацію на 15 складових частин пам`ятки місцевого значення «Комплекс фортифікаційний та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв».

На виконання вимог чинного законодавства прийнято рішення від 07.12.2021 № 1302, відповідно до якого міська рада вирішила надати дозвіл на прийняття до комунальної власності Миколаївської міської територіальної громади та взяти на баланс Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області об`єкти культурної спадщини, що є складовою частиною пам`ятки історії місцевого значення «Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» на території м. Миколаїв Львівської області.

Отже, земельні ділянки ОСОБА_2 та Шиян І.Г. на яких розміщенні об`єкти культурної спадщини, міська рада не вилучатиме із їхнього володіння та користування за умов дотримання ними правил використання земель історико - культурного призначення.

Миколаївська міська рада Стрийського району Львівської області заперечує обґрунтування позивачів про те, що міська рада самочинно віднесла перелічені вище об`єкти до категорії пам`яток та включила до складових частин пам`ятки історії місцевого значення «Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв», оскільки дане рішення прийняла не міська рада, а було прийняте розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 17.05.2021 № 326/0/5-21 «Про занесення щойно виявлених об`єктів до Переліку об`єктів культурної спадщини».

Позивачі посилаються та наказ Міністерства культури та інформаційної політики «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» від 13.07.2021 № 517 відповідно до п. 2 (додатку 2 відмовлено у занесенні об`єктів до культурної спадщини: Опорний пункт «Північ» (група «Лиса гора»), Опорний пункт «Захід» (група «Лиса гора»). Опорний пункт «Схід (група «Лиса гора»).

Міська рада вживає заходів для внесення інформації в Реєстр Міністерством культури та інформаційної політики України, з цією метою прийняла рішення від 07.12.2021 № 1302 та розпорядження міського голови від 18.01.2022 № 203.

Громадськість кілька років здійснює ряд дій щодо захисту та збереження пам`ятки історії місцевого значення «Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв».

Оскаржуване рішення Миколаївської міської ради від 07.12.2021 № 1302 прийнято відповідно до повноважень, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», керуючись Законом України «Про охорону культурної спадщини», Порядком обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року № 158, на підставі та на виконання вимог:

- листа Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації від 21.05.2021 №16-2390/0/2-21 «Щодо занесення щойно виявлених об`єктів до Переліку об`єктів культурної спадщини», яким доведено про прийняття розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 17.05.2021 №326/0/5-21 «Про занесення щойно виявлених об`єктів до Переліку об`єктів культурної спадщини» та необхідність укладення охоронних договорів з органом охорони культурної спадщини;

- листа Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації від 09.08.2021 №16-3619/0/2-21 «Щодо занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України», яким доведено необхідність виготовити облікову документацію на об`єкти культурної спадщини (опорний пункт «Північ» (група «Лиса гора») 1912-1913 рр., опорний пункт «Захід» (група «Лиса гора») 1912-1913 рр., опорний пункт «Схід» (група «Лиса гора») 1912-1913 рр.);

- листа Стрийської окружної прокуратури від 26.11.2021 №14.57/05-42-6215, яким Стрийська окружна прокуратура зобов`язала міську раду як власника об`єктів культурної спадщини вжити заходів щодо охорони об`єктів культурної спадщини від знищення, пошкодження чи різного роду посягань на них (копії вищезазначених листів знаходяться в матеріалах справи);

- облікової документації на складові частини пам`ятки історії місцевого значення «Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» (Ох. № 2967-Лв), виготовленої Державним історико-культурним заповідником у м. Белзі, переданої листом Миколаївської міської ради від 25.10.2021 №03-12/3942 в розпорядження Львівської обласної державної адміністрації.

Зокрема, відповідно до Облікової картки Опорного пункту «Схід» (група «Лиса гора») пам`ятки історії місцевого значення «Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» (Ох. № 2967-Лв), стор.3, абз.3, власником об`єкта є Миколаївська міська рада Стрийського району Львівської області. Власники земельних ділянок, на яких розташований об`єкт - ОСОБА_2 (кадастровий номер 4623082000:04:000:0363), ОСОБА_1 (кадастрові номери 4623082000:04:000:0369, 4623082000:04:000:0407), ОСОБА_3 (кадастровий номер 4623082000:04:000:0558).

Зокрема, відповідно до Облікової картки Опорного пункту «Захід» (група «Лиса гора») пам`ятки історії місцевого значення «Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» (Ох. № 2967-Лв), стор.3, абз.3, власником об`єкта є Миколаївська міська рада Стрийського району Львівської області. Власники земельних ділянок, на яких розташований об`єкт - Миколаївське ДЛП «Галсільліс» (кадастровий номер 4623082000:04:000:0081), ОСОБА_2 (кадастрові номери 4623082000:04:000:0371, 4623082000:04:000:0363), ОСОБА_4 (кадастровий номер 4623082000:04:000:0372), ОСОБА_1 (кадастровий номер 4623082000:04:000:0407), ОСОБА_5 (кадастровий номер 4623082000:04:000:0366).

Зокрема, відповідно до Облікової картки Опорного пункту «Північ» (група «Лиса гора») пам`ятки історії місцевого значення «Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» (Ох. № 2967-Лв), стор.3, абз.3, власником об`єкта є Миколаївська міська рада Стрийського району Львівської області. Власники земельних ділянок, на яких розташований об`єкт - Миколаївське ДЛП «Галсільліс» (кадастровий номер 4623082000:04:000:0081), ОСОБА_2 (кадастрові номери 4623082000:04:000:00406, 4623082000:04:000:00404), ОСОБА_5 (кадастровий номер 4623082000:04:000:0366).

Відповідно до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року № 158 (у редакції наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 01 березня 2024 року №158) система обліку об`єктів культурної спадщини включає комплекс заходів із виявлення нерухомих об`єктів культурної спадщини, складання облікової документації, взяття нерухомих об`єктів культурної спадщини на державний облік, занесення чи незанесення нерухомого об`єкта культурної спадщини до Реєстру, ведення Реєстру, порядок присвоєння охоронних номерів, включення до Реєстру об`єкта культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, внесення змін до Реєстру (зміна категорії пам`ятки та вилучення пам`ятки з Реєстру), моніторинг та інвентаризацію нерухомих об`єктів культурної спадщини, формування облікових справ, порядок переміщення (перенесення) пам`яток (п.1.3).

Фінансування робіт зі складання облікової документації, паспортизації, інвентаризації та моніторингу здійснюється за рахунок видатків, передбачених у державному та місцевих бюджетах, а також за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.

Порядком передбачено (п.5.14.), що після занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру і набуття ним статусу пам`ятки, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, на території якої розташована пам`ятка, власник пам`ятки чи уповноважені ним органи (особи) забезпечують розроблення технічної документації із землеустрою щодо визначення меж території пам`ятки, що є складовою облікової документації на пам`ятку і вноситься після її затвердження до складу облікової справи.

Діючи як власник пам`яток історії місцевого значення «Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» (Ох. № 2967-Лв), з метою забезпечення розроблення технічної документації із землеустрою щодо визначення меж території пам`ятки, Миколаївською міською радою Стрийського району Львівської області було прийнято рішення від 07.12.2021 №1302 «Про надання дозволу на прийняття до комунальної власності Миколаївської міської територіальної громади та взяття на баланс міської ради об`єктів культурної спадщини, що є складовою частиною пам`ятки історії місцевого значення «Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв».

Враховуючи вимоги, які визначені ч. 4 ст. 33-4 Закону України «Про охорону культурної спадщини», якою встановлено, що замовником науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини є виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, на території якої розташована пам`ятка, власник пам`ятки чи уповноважені ним особи - щодо науково-проектної документації з визначення режиму використання пам`ятки, невід`ємною частиною якої є проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій пам`ятки, вимоги Закону України «Про землеустрій», згідно якого документація із землеустрою повинна включати інформацію про наявні в межах об`єкта землеустрою будівлі, споруди та речові права на них, Миколаївська міська рада Стрийського району Львівської області як власник пам`яток історії місцевого значення «Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» (Ох. № 2967-Лв), що відображено в обліковій документації на зазначені пам`ятки, правомірно і обґрунтовано прийняла рішення від 07.12.2021 № 1302 «Про надання дозволу на прийняття до комунальної власності Миколаївської міської територіальної громади та взяття на баланс міської ради об`єктів культурної спадщини, що є складовою частиною пам`ятки історії місцевого значення «Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв».

Представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги заперечила, надала суду додаткові пояснення та докази, просила в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Третя особа на стороні позивачів, ТОВ «Будівельні надра», повністю підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання Рішення Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області від 07.12.2021 року №1302 протиправним, просила їх задоволити, справу розглядати без участі представника товариства.

Третя особа на стороні відповідача, Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, проти позову заперечила з підстав, що у 2015 році була розроблена облікова документація, на підставі якої наказом Міністерства культури України від 17.05.2017 № 430 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» Комплекс фортифікаційних га інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» (охоронний № 2967-Лв) внесено до реєстру нерухомих пам`яток України.

Складовій частина об`єкту культурної спадщини - «Командний пункт фортеці Миколаїв» 1910 р. присвоєно охоронний № 2967/1-Лв.

Відповідно до розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 17.05.2021 № 326/0/5-21 «Про занесення щойно виявлених об`єктів до Переліку об`єктів культурної спадщини», об`єкти культурної спадщини, які перебувають в межах території Миколаївської міської територіальної громади є складовою частиною пам`ятки історії місцевого значення «Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв».

Наказом Міністерства культури та інформаційної політики від 13.07.2021 № 517 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» внесено в державний реєстр Західна група печерних сховищ «Горжеві печери (група «Лиса гора») присвоєно охоронний № 2967/2-Лв, Східна група печерних сховищ «Горжеві печери» (група Лиса гора») охоронний № 2967/3- Лв. На інші складові пам`ятки Миколаївською міською радою була виготовлена облікова документація, що була погоджена Департаментом архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації та подана до Міністерства культури та інформаційної політики. На підставі вищезазначеної облікової документації був прийнятий наказ Міністерства культури та інформаційної політики від 08.06. 2022 № 189 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України».

Земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на яких розміщенні об`єкти культурної спадщини, міська рада не вилучатиме із їхнього володіння та користування за умов дотримання ними правил використання земель історико-культурного призначення. Режими використання територій та зон охорони пам`ятки визначені науково-проектною документацією «Визначення меж та режимів використання зон охорони пам`ятки історії місцевого значення не обмежують право користування цими земельними ділянками з метою ведення безпосередньо особистого селянського господарства.

Представник вказаної третьої особи в судовому засідання позовні вимоги заперечила, надала суду додаткові пояснення та докази, просила в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Прокурор, проти позову заперечила з підстав, що предметом спору у цій справі є законність рішення Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області від 07.12 2021 № 1302 «Про надання дозволу на прийняття до комунальної власності Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області об`єктів культурної спадщини, що є складовою частиною пам`ятки історії місцевого значення «Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв».

Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» є на сьогодні найкраще збереженим зразком цілісного комплексу фортифікацій австрійської військової школи в Україні. Це - унікальна для України та важлива для європейського контексту пам`ятка військової історії та фортифікаційного будівництва другої половини XIX - початку XX століття. При будівництві цих укріплень, були застосовані останні досягнення інженерної техніки.

З метою збереження і паспортизації пам`яток Миколаївської фортеці розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 17.05.2021 № 362/0/5-21 «Про занесення щойно виявлених об`єктів до Переліку об`єктів культурної спадщини» 18 об`єктів культурної спадщини, що є складовими частинами пам`ятки історії місцевого значення - Комплексу фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв», включені, за поданням Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, до Переліку об`єктів культурної спадщини як щойно виявлені об`єкти культурної спадщини за видом «історія». Серед цих об`єктів, також зазначено: Східна група печерних сховищ «Горжеві печери»; Західна група печерних сховищ «Горжеві печери»; Опорний пункт «Схід» ( група «Лиса гора»); Опорний пункт «Захід» ( група «Лиса гора»); Опорний пункт «Північ» ( група «Лиса гора»).

Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України № 517 від 13.07.2021 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Держаного реєстру нерухомих пам`яток України» занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення у Львівській області та видом об`єкта пам`ятки науки і техніки - Західну групу печерних сховищ «Горжеві печери» (гру па «Лиса гора») (охоронний № 2967/2-Лв) та Східну групу печерних сховищ «Горжеві печери» (група «Лиса гора») (охоронний № 2967/3-Лв).

Надалі, наказом Міністерства культури та інформаційної політики України № 189 від 08.06.2022 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Держаного реєстру нерухомих пам`яток України» занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення у Львівській області та видом об`єкта пам`ятки історії 13 об`єктів, що входять до Комплексу фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв», серед яких, опорні пункти «Північ», «Захід» та «Схід» (групи «Лиса гора») (охоронний № 2967/4-Лв, № 2967/5-Лв, № 2967/6-Лв).

З огляду на те, що збереження об`єктів культурної спадщини, їх охорона, яка полягає, у тому числі, у запобіганні їхньому руйнуванню або заподіянню шкоди, зокрема, у результаті здійснення несанкціонованої господарської діяльності, забезпеченні захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь є одним із пріоритетних та головних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування, Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державній адміністрації доручив Миколаївській міській раді (лист № 16-3619/0/2-21 від 09.08.2021) вжити заходи щодо збереження вищевказаної пам`ятки культурної спадщини місцевого значення.

З метою збереження та утримання пам`яток історії та науки і техніки, відповідно Законів України «Про охорону культурної спадщини», «Про місцеве самоврядування в Україні» та на виконання доручення вищезазначеного органу охорони культурної спадщини Миколаївською міською радою було прийнято спірне рішення.

Підсумовуючи вищенаведене, можна прийти до висновку, що діюче, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавство в сфері охорони культурної спадщини не містить заборон щодо прийняття органами місцевого самоврядування до комунальної власності пам`яток історії та об`єктів науки і техніки, що знаходяться на їх території.

З огляду на вищенаведене, рішення Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області від 07.12.2021 № 1302 «Про надання дозволу на прийняття до комунальної власності Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області об`єктів культурної спадщини, що є складовою частиною пам`ятки історії місцевого значення «Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв», прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

В ході судового розгляду справи № 380/4262/22 з`ясовано, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 07.07.2023 відчужили земельні ділянки на яких знаходяться об`єкти культурної спадщини, стосовно яких, відповідачем було прийнято спірне рішення. На даний час власником зазначених земельних ділянок є ТОВ «Будівельні Надра».

На думку прокурора з 07.07.2023 безпосередньо позивачі не є потерпілими від оскаржуваного рішення, оскільки воно не спричиняє негативного впливу саме на позивачів і вони не зазнали жодної реальної шкоди.

Отже, на даний час у позивачів відсутня матеріально-правова заінтересованість щодо оспорюваного рішення, що є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги заперечила, надала суду додаткові пояснення просила в задоволені позову відмовити повністю.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 23.02.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі. Ухвалою судді від 11.05.2022 вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Ухвалою суду від 14.09.2022 року, за клопотанням представника позивача, зупинено провадження у даній справі та призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. Ухвалою суду від 22.05.2024 поновлено провадження у справі. Ухвалою суду від 05.06.2024 зупинено провадження у справі та направлено матеріали адміністративної справи для продовження проведення будівельно-технічної експертизи у справі № 380/4262/22. Ухвалою суду від 16.10.2024 поновлено провадження у справі.

Судом встановлені наступні обставини:

07.12.2021 Миколаївською міською радою Стрийського району Львівської області, 19-ої позачергової сесії 8-го скликання, прийнято рішення за № 1302 «Про надання дозволу на прийняття до комунальної власності Миколаївської міської територіальної громади та взяття на баланс Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області об`єктів культурної спадщини, що є складовою частиною пам`ятки історії місцевого значення «Комплекс фортифікаційних та інженерних Споруд «Фортеця м. Миколаїв»», в якому зазначено:

«Миколаївська міська рада Стрийського району Львівської області на виконання вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 року № 1805-Ш, листа Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації від № 16-2390/0/2-21 від 21.05.2021, листа Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації № 16-3619/0/2-21 від 09.08.2021, листа Стрийської окружної прокуратури № 14.57/05-42-6215 вих.21 від 26.11.2021, з метою охорони культурної спадщини на території Миколаївської міської територіальної громади Стрийського району Львівської області та укладення охоронних договорів на пам`ятки в межах повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня, Миколаївська міська рада,

ВИРІШИЛА:

1. Надати дозвіл на прийняття до комунальної власності Миколаївської міської територіальної громади та взяти на баланс Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області об`єкти культурної спадщини, що є складовою частиною пам`ятки історії місцевого значення «Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» на території м. Миколаєва Львівської області, а саме:

1) Опорний пункт «Північ» (група «Лиса гора»);

2) Опорний пункт «Захід» (група «Лиса гора»);

3) Опорний пункт «Схід» (група «Лиса гора»);

4) Західна група печерних сховищ «Горжеві Печери»(група «Лиса гора»);

5) Східна група печерних сховищ «Горжеві Печери» (група «Лиса гора»);

6) Опорний пункт «Углерище» (група» Углерище»);

7) Печерні сховища «Середні печери» (група» Углерище»);

8) Опорний пункт «Зубра»;

9) Піхотний редут - 11/12в;

10) Артилерійська батарея - 12/12с;

11) Піхотний редут - 13/12а;

12) Піхотний редут - 15/11в;

13) Артилерійська батарея - 18/10в;

14) Піхотний редут - 19/10а;

15) Група «Радів».

2. Провести конкурсний відбір суб`єкта оціночної діяльності для проведення незалежної оцінки об`єктів культурної спадщини, що є складовими частинами пам`ятки історії місцевого значення «Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» з метою взяття їх на баланс Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області.

3. Утворити комісію з питань прийняття до комунальної власності Миколаївської міської територіальної громади складових частин пам`ятки історії місцевого значення «Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» та затвердити її склад за окремим розпорядженням міського голови.

4. Комісії, утвореній згідно з пунктом 2 цього рішення, організувати свою роботу в установленому порядку, із складанням відповідних актів.

5. Контроль за виконанням цього рішення покласти на заступника міського голови І.І. Бугу».

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивачі вважають, що спірне рішення є протиправним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.

Судом частково враховуються аргументи наведені позивачами про протиправність спірного рішення з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

При вирішенні даного спору суд зазначає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Позивачі повністю підтримали позовні вимоги, не зважаючи на обставини внесення ними вказаних вище земельних ділянок в статутний капітал ТОВ «Будівельні надра».

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Таким чином, суд надає оцінку спірному рішенню в межах предмету спору відповідно до обставин та норм, які існували та діяли на момент його прийняття. Інші обставини справи, про які зазначали учасники процесу, що виникли після прийняття спірного рішення, судом не враховуються і не оцінюються, оскільки такі не були підставою для його прийняття.

Згідно із ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 3, ч. 4 ст. 54 Конституції України, культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Згідно із п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (в редакції на час спірних правовідносин), культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини; об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини; щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.

Згідно із п. «б» ч. 1 ст. 14 цього ж Закону, занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки:

б) пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Згідно із ч. 2 ст. 14 цього ж Закону, об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу).

Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Згідно із ст. 21 цього ж Закону, якщо в результаті дій або бездіяльності власника пам`ятки їй загрожує пошкодження або знищення, відповідний орган охорони культурної спадщини робить власнику пам`ятки відповідне попередження.

2. Якщо власник пам`ятки не вживе заходів щодо її збереження, зокрема у зв`язку з неможливістю створення необхідних для цього умов, суд за позовом відповідного органу охорони культурної спадщини може постановити рішення про її викуп.

3. У разі невідкладної необхідності забезпечення умов для збереження пам`ятки позов про її викуп може бути пред`явлено без попередження.

4. Викуплена пам`ятка переходить у власність держави.

Викупна ціна пам`ятки визначається за згодою сторін, а в разі спору - судом.

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції на час спірних правовідносин), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно із ст. 25 цього ж Закону, сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно із п. 37 ч. 1 ст. 26 цього ж Закону, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об`єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам`ятками природи, історії або культури, які охороняються законом, прийняття рішень про оголошення в місцях масового розмноження та вирощування потомства дикими тваринами «сезону тиші» з обмеженням господарської діяльності та добуванням об`єктів тваринного світу.

Згідно із Розділу ІІ Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого Наказом Міністерства культури України 11.03.2013 № 158 (у редакції наказу Міністерства культури України від 27 червня 2019 року № 501), Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2013 р. за № 528/23060 (в редакції на час спірних правовідносин):

1. Взяття на облік об`єкта культурної спадщини забезпечують уповноважені органи, повноваження яких поширюється на територію розміщення такого об`єкта, шляхом занесення його до Переліку об`єктів культурної спадщини (далі - Перелік).

Якщо об`єкт розміщений на території двох або більше адміністративно-територіальних одиниць, взяття на облік забезпечується спільним рішенням відповідних уповноважених органів.

2. Уповноважений орган розглядає питання про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку за власною ініціативою або за зверненням фізичних, юридичних осіб або інших громадських формувань.

3. Питання про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку розглядається на підставі:

фотофіксації об`єкта: фото загального вигляду, фото об`єкта в контексті (навколишньому середовищі), фото найбільш цінних (характерних) елементів об`єкта, фото рухомих об`єктів (деталей), фото загроз (дії негативних чинників);

історичної довідки, яка містить інформацію про автентичність об`єкта, його цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду, дані історико-архівних досліджень, архітектурних, мистецтвознавчих, бібліографічних та містобудівних вишукувань, складеної у відповідності до вимог пункту 5 розділу III цього Порядку або витяг із наукового звіту дослідника археологічної спадщини.

4. Рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку приймається у формі розпорядження голови місцевої державної адміністрації або акта Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яке в день прийняття оприлюднюється на веб-сайті уповноваженого органу та має містити таку інформацію про об`єкт:

найменування;

власник або уповноважений ним орган (у разі наявності);

місцезнаходження;

дата утворення;

вид;

автентичність (збережено, збережено частково);

цінність об`єкта з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду.

5. Завірена належним чином копія рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку направляється Мінкультури невідкладно, але не пізніше 10 днів з дня його прийняття.

6. В занесенні об`єкта культурної спадщини до Переліку за зверненням фізичних, юридичних осіб або інших громадських формувань може бути відмовлено у разі неподання документів, передбачених пунктом 3 цього розділу, або відсутності в історичній довідці обґрунтувань автентичності об`єкта, його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду.

Відмова уповноваженого органу не перешкоджає повторному поданню документів з врахуванням зауважень уповноваженого органу.

7. Об`єкт набуває статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини з дня його внесення до Переліку.

8. Про набуття правового статусу щойно виявленого об`єкта уповноважений орган у десятиденний строк з дня прийняття рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку надсилає власнику цього об`єкта або уповноваженому(ній) ним органу (особі) відповідне повідомлення рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

9. Власник об`єкта культурної спадщини або уповноважений(а) ним орган (особа) зобов`язаний вжити заходів щодо укладення охоронного договору у місячний строк з дня отримання повідомлення уповноваженого органу.

10. Уповноважений орган зобов`язаний забезпечити складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини у строк, що не перевищує трьох років з дати занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку.

11. Мінкультури координує стан складання уповноваженими органами облікової документації та, у разі необхідності, приймає рішення про зобов`язання уповноваженого органу забезпечити складання облікової документації.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірному наказу суд зазначає наступне:

Спірним рішенням відповідач лише з посилання вимоги Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про охорону культурної спадщини», вирішив надати дозвіл на прийняття до комунальної власності Миколаївської міської територіальної громади та взяти на баланс Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області об`єкти культурної спадщини, що знаходяться на земельних ділянках позивачів.

В цій частині суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2022 року у справі № 826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України, нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Suominen v. Finland», заява № 37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

Судом встановлено невідповідність спірного рішення вказаним критеріям. Спірне рішення, без жодного зазначення конкретних норм закону, не можна вважати таким, що відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України, зокрема щодо обґрунтованості.

Відтак, невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості рішення призводить до його протиправності. Наведене дає підстави для висновку, що оскаржуване рішення не містить його мотивації щодо предмету спору.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду про те, що невмотивованість та неналежна обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень є достатньою за визначених обставин справи підставою для визнання такого рішення протиправним, викладено, зокрема у постановах від 20 травня 2022 року у справі № 340/370/21, від 16 березня 2023 року у справі № 160/18668/2 та від 16 травня 2023 року у справі № 380/3195/22.

Конституцією України та КАС України прямо передбачений обов`язок суб`єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно суд має перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи.

У постанові від 28 лютого 2020 року у справі № П/811/1015/16 сформульовано правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні; неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень; принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.

Вказана позиція по суті узгоджується із позицією Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеною 11 вересня 2023 року у справі № 420/14943/21.

Також судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельних ділянок за кадастровими номерами: 4623082000:04:000:0368; 4623082000:04:000:0369; 4623082000:04:000:0370; 4623082000:04:000:0407. Площа кожної із них 2 га. Цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид для використання земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства. Позивач ОСОБА_2 є власником земельних ділянок за кадастровими номерами: 4623082000:04:000:0363; 4623082000:04:000:0364; 4623082000:04:000:0367; 4623082000:04:000:0371; 4623082000:04:000:0405; 4623082000:04:000:0406, площа кожної із яких 2 га, та земельної ділянки 4623082000:04:000:0404, площею 1.9999 га. Цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид для використання земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства.

Згідно із долучених відповідачем до матеріалів справи облікових карток Комплексу фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» вбачається наступне:

Площа об`єкта опорний пункт «Північ» (група «Лиса гора») складає 7,82 га та межує, зокрема, з приватними ділянками з кадастровими номерами 4623082000:04:000:0404; 4623082000:04:000:0406 і частково знаходиться на їхніх територіях;

Площа об`єкта опорний пункт «Захід» (група «Лиса гора») складає 2,87 га межує, зокрема, з приватними ділянками з кадастровими номерами 4623082000:04:000:0371; 4623082000:04:000:0363; 4623082000:04:000:0407 і частково знаходиться на їхніх територіях;

Площа об`єкта опорний пункт «Схід» (група «Лиса гора») складає 1,56 га межує, зокрема, з приватними ділянками з кадастровими номерами 4623082000:04:000:0363; 4623082000:04:000:0369; 4623082000:04:000:0407 і частково знаходиться на їхніх територіях.

Відомостей про межі, площу та інших розмежувальних характеристик, які б давали змогу визначити конкретну площу земельних ділянок позивачів, на яких знаходяться перелічені вище об`єкти, суду не надано.

За результатами проведення будівельно-технічної експертизи встановлено, що об`єкти зазначені в рішенні №1302 від 07.12.2021: 1) Опорний пункт «Північ» (група «Лиса гора»); 2) Опорний пункт «Захід» (група «Лиса гора»); 3) Опорний пункт «Схід» (група «Лиса гора»); 4) Західна група печерних сховищ «Горжеві Печери» (група «Лиса гора»); 5) Східна група печерних сховищ «Горжеві Печери» (група «Лиса гора»); 6) Опорний пункт «Углерище» (група «Углерище»); 7) Печерні сховища «Середні печери» (група «Углерище»); 8) Опорний пункт «Зубра»; 9) Піхотний редут - 11/12в; 10) Артилерійська батарея - 12/12с; 11) Піхотний редут - 13/12а; 12) Піхотний редут - 15/11в; 13) Артилерійська батарея - 18/10в; 14) Піхотний редут - 19/10а; 15) Група «Радів» не є об`єктами нерухомого майна.

Встановити чи об`єкти що зазначені в рішенні №1302 від 07.12.2021 знаходяться на земельних ділянках позивачів ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 ) з кадастровими номерами: 4623082000:04:000:0368; 4623082000:04:000:0369; 4623082000:04:000:0370; 4623082000:04:000:0407 та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) з кадастровими номерами: 4623082000:04:000:0363; 4623082000:04:000:0364; 4623082000:04:000:0367; 4623082000:04:000:0371; 4623082000:04:000:0404; 4623082000:04:000:0405; 4623082000:04:000:0406 не надається можливим.

Експертизою встановлено, що перелічені в спірному рішенні від 07.12.2021 за №1302 об`єкти не відповідають ознакам нерухомого майна, а встановити конкретне їх місцезнаходження на земельних ділянках Позивачів є неможливим.

Згідно із абз 3, 6, 7, 9 ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (в редакції на час спірних правовідносин):

об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини;

зони охорони пам`ятки (далі - зони охорони) - встановлювані навколо пам`ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання.

Згідно із ч. 2 ст. 6 цього ж Закону, до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить:

1) забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території;

2) подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України;

3) забезпечення юридичним і фізичним особам доступу до інформації, що міститься у витягах з Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а також надання інформації щодо програм та проектів будь-яких змін у зонах охорони пам`яток та в історичних ареалах населених місць;

4) забезпечення дотримання режиму використання пам`яток місцевого значення, їх територій, зон охорони;

5) забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження;

6) організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини;

7) надання висновків щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках місцевого значення, історико-культурних заповідних територіях та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначитися на стані об`єктів культурної спадщини;

8) організація відповідних охоронних заходів щодо пам`яток місцевого значення та їх територій у разі виникнення загрози їх пошкодження або руйнування внаслідок дії природних факторів чи проведення будь-яких робіт;

9) видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на цих пам`ятках, їх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них;

10) надання висновків щодо відчуження або передачі пам`яток місцевого значення їх власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління;

11) укладення охоронних договорів на пам`ятки в межах повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону;

12) забезпечення в установленому законодавством порядку виготовлення, встановлення та утримання охоронних дощок, охоронних знаків, інших інформаційних написів, позначок на пам`ятках або в межах їх територій;

13) підготовка пропозицій та проектів розпоряджень щодо проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування об`єктів культурної спадщини, відповідного використання пам`яток та подання їх на розгляд відповідному органу виконавчої влади;

14) популяризація справи охорони культурної спадщини на відповідній території, організація науково-методичної, експозиційно-виставкової та видавничої діяльності у цій сфері;

15) виконання функції замовника, укладення з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об`єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини;

16) підготовка пропозицій до програм соціально-економічного розвитку відповідної території і проектів місцевого бюджету та подання їх на розгляд відповідному органу виконавчої влади;

17) погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідно до вимог Земельного кодексу України;

18) інформування органів охорони культурної спадщини вищого рівня про пошкодження, руйнування, загрозу або можливу загрозу пошкодження, руйнування пам`яток, що знаходяться на їх території;

19) участь в організації підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників у сфері охорони культурної спадщини;

20) організація досліджень об`єктів культурної спадщини, які потребують рятівних робіт;

21) застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону;

22) здійснення інших повноважень відповідно до закону.

Згідно із ст. 17 цього ж Закону, пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом.

Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Такі рухомі предмети підлягають віднесенню до державної частини Музейного фонду України, обліку та збереженню у порядку, визначеному законодавством.

Власність морського меморіалу визначається межами національної юрисдикції (у виключній (морській) економічній зоні, територіальному морі та внутрішніх водах України).

Право власності на скарб, що є пам`яткою, визначається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України.

У документі, який посвідчує право власності на пам`ятку, обов`язково вказуються категорія пам`ятки, дата і номер рішення про її державну реєстрацію.

Землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв.

Згідно із ст. 34 цього ж Закону, землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Встановлення зон охорони пам`яток та затвердження меж історичних ареалів населених місць не може бути підставою для примусового вилучення з володіння (користування) земельних ділянок у юридичних та фізичних осіб за умов дотримання землевласниками та землекористувачами правил використання земель історико-культурного призначення.

Зміна цільового призначення земельної ділянки, зміна функціонального призначення території, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, не є підставою для припинення обмежень у використанні земель, встановлених у зв`язку з наявністю таких об`єктів.

Законодавством встановлюється конкретних комплекс заходів з охорони культурної спадщини, який полягає в встановленні охоронюваної зони та спеціального режиму володіння (користування) земельними ділянками, які розміщені навколо території пам`ятки.

Матеріалами будівельно-технічної експертизи, станом на час проведення візуального огляду об`єктів дослідження додатково встановлено наступне:

об`єкт (його залишки) опорний пункт «Північ» (група «Лиса гора») складається з земляних траншей, спостережних пунктів і сховищ. Частина з них має муровані кам`яні стіни вапняку і піщанику, які перекриті плитою перекриття. Станом на час проведення огляду, входи завалені землею, велика частина елементів стін зруйнована та пошкоджена, поверх сховищ територія поросла деревами та чагарниками, спостережні пункти привалені спиляними деревами та гілками, територія поросла чагарниками, існує загроза обвалів, залізобетонні плити пошкоджені, частково зруйновані та провалені, розбиті та засипані землею;

об`єкт (його залишки) опорний пункт «Захід» (група «Лиса гора») складається з спостережних пунктів і печерних сховищ. Оглядом встановлено що на частині об`єкту стіни обвалені, перекриття просівше та тріснуте, внутрішній простір завалений і недоступний, частина укриттів, які збереглись знаходяться в ветхому технічному стані, прослідковується пошарове руйнування пісковику, обвалення склепіння, частина укриттів повністю зруйновані. Об`єкт повністю заріс чагарниками і деревами;

об`єкт (його залишки) опорний пункт «Схід» (група «Лиса гора») складається з печерних сховищ в шарі місцевого піщанику та укриття. Оглядом встановлено що в камені при вході розкрились вертикальні тріщини, в печерних сховищах відпадає каміння, склепіння з піщаника провалене, стіни і склепіння печер з піщаника внаслідок атмосферних чинників руйнуються, частина печер наполовину завалені землею, камінь пісковик при вході руйнується, кам`яна кладка стін руйнується, частина перекриття просіло, сховище засипане землею, огляд внутрішньої частини неможливий, стіни в окремих місцях руйнуються, частина вже зруйнована, перекриття нахилилося, вціліла частина об`єкту, яка збереглась знаходиться в аварійному стані.

Згадані об`єкти за особливістю своєї конструкції та складових елементів включають в себе такі конструкції як печери та траншеї, які по своїй суті є частинами земної поверхні та не є об`єктами нерухомого майна. Відомості будівельно-технічної експертизи вказують про те, що об`єкти групи «Лиса гора», а саме: опорні пункти «Північ», «Захід», «Схід», є невіддільними від земельних ділянок позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Невизначеність відповідачем до прийняття спірного рішення чіткого місця розташування згаданих об`єктів, їх конкретних меж і зайнятої площі на земельних ділянках ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , фактично встановлює режим пам`ятки не на перелічені вище об`єкти, а по суті на земельні ділянки. По суті надання дозволу на прийняття до комунальної власності згаданих об`єктів культурної спадщини без їх деталізації, конкретизації, детального опису щодо площ і розташування порушує право позивачів, як власників земельних ділянок на їх використання в іншій частині за цільовим призначенням.

Прийняття Миколаївською міською радою вказаних об`єктів до комунальної власності як спосіб забезпечення їх схоронності, зважаючи на зазначені обставини, є передчасним. Відповідачем жодними належними та допустимим доказами не підтверджено легітимності (законного способу) спірного рішення в тому числі і не підтверджено порушення зі сторони позивачів вимог законодавства про охорону культурної спадщини, та/або для усунення негативних наслідків і відшкодування шкоди, завданої такими порушеннями. Спірним рішенням не врегульовано питання щодо режиму цільового призначення земельних ділянок.

Крім цього, згідно із ч. 2 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Частиною 2 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини», відповідач не наділений правом самостійно на власний розсуд, без встановлених законом підстав, приймати до комунальної об`єкти культурної спадщини, які розташовані на земельних ділянках що перебувають у приватній власності.

На переконання суду Миколаївська міська рада Стрийського району Львівської області своїм спірним рішення від 07.12.2021 року №1302 протиправно надала згоду на прийняття до комунальної власності та взяттю на баланс об`єкти культурної спадщини, що є складовою частиною пам`ятки історії місцевого значення «Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв» на території м. Миколаєва Львівської області, а саме: 1) Опорний пункт «Північ» (група «Лиса гора»); 2) Опорний пункт «Захід» (група «Лиса гора»); 3) Опорний пункт «Схід» (група «Лиса гора»).

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивачів підлягають частковому задоволенню, спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню лише в межах предмету спору щодо земельних ділянок які перебували у власності позивачів на час прийняття спірного рішення.

Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З цих же по суті підстав, судом не враховуються заперечення відповідача, третьої особи та прокурора.

Відповідно позовні вимоги позивачів підлягають задоволенню частково.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262-263, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Миколаївської міської ради за участю третіх осіб Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні надра», Львівської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, - задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області (81600, Львівська обл., м. Миколаїв, вул. В. Великого, 6, ЄДРПОУ 26411657) від 07.12.2021 року №1302 «Про надання дозволу на прийняття до комунальної власності Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області об`єктів культурної спадщини, що є складовою частиною пам`ятки історії місцевого значення «Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв», в частині щодо земельних ділянок позивачів ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 ) за кадастровими номерами: 4623082000:04:000:0368; 4623082000:04:000:0369; 4623082000:04:000:0370; 4623082000:04:000:0407 та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) за кадастровими номерами: 4623082000:04:000:0363; 4623082000:04:000:0364; 4623082000:04:000:0367; 4623082000:04:000:0371; 4623082000:04:000:0404; 4623082000:04:000:0405 4623082000:04:000:0406.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області (81600, Львівська обл., м. Миколаїв, вул. В. Великого, 6, ЄДРПОУ 26411657) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 496,20 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області (81600, Львівська обл., м. Миколаїв, вул. В. Великого, 6, ЄДРПОУ 26411657) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 496,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст 295 -297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення складено у повному обсязі 31.03.2025 року.

Суддя Гавдик З.В.