Рішення від 31.03.2025 по справі 520/1767/25

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2025 р. №520/1767/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІ" до Кропивницької митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТІ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Кропивницької митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA901020/2024/000220/2 від 16.12.2024.

2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови Кропивницької митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA901020/2024/000584 від 16.12.2024.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Кропивницької митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІ» понесені судові витрати в справі, зокрема витрати на правничу (правову) допомогу адвоката у сумі 11 000 гривень 00 копійок та суму сплаченого судового збору 2 422 гривень 40 копійок.

В обґрунтування позову зазначено, що товариство при здійсненні митного оформлення товарів надало всі необхідні та достатні документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість митниця, в порушення норм МК України, безпідставно прийняла оскаржуване рішення та неправомірно застосувала другорядний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.

24.01.2024 року ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач відзив на позов разом з доказами на спростування доводів позивача до суду не надав, причин неможливості надання відзиву та доказів суду не повідомив.

Згідно з ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Судом з матеріалів справи встановлено, що між позивачем та компанією Shanghai Shouhuo Rubber Plastic Co., Ltd Китай було укладено контракт № ARSH0917 від 11.09.2017, за умовами якого позивач придбав конвеєрні стрічки з вулканізованої гуми, армованих тільки текстильними матеріалами.

Відповідно до п. 1.1. Контракту постачальник зобов`язується виготовити та передати у власність імпортеру гумотехнічні вироби (надалі - товар), а імпортер зобов`язується прийняти та оплатити товар у відповідності до умов цього контракту.

Відповідно до п. 1.2. Контракту найменування, номенклатура, кількість, одиниця виміру товару відображається імпортером для кожної партії товару у замовленні. Замовлення і ціна товару узгоджуються сторонами в інвойсах та/або у проформахінвойсах.

Відповідно до п. 4.1. Контракту поставка товару здійснюється морським транспортом на умовах FOB-Нінгбо, Китай або FOB-інший порт, Китай з додаванням транспортних витрат за домовленістю сторін (ІНКОТЕРМС 2010). Моментом (датою) поставки по цьому контракту є дата навантаження постачальником товару, який пройшов митне очищення для експорту, на судно, вказане імпортером, з цього моменту до імпортера переходять всі ризики зі втрати або пошкодження товару, а також зобов`язання нести всі витрати, пов`язані із товаром.

Відповідно до п. 4.2. Контракту (у редакції додаткової угоди № 6 від 17.12.2022 до контракту ARSH-0917 від 11.09.2017) постачальник зобов`язується здійснити поставку товару не пізніше 60 (шістдесяти) днів з моменту узгодження сторонами проформи-інвойсу. Датою поставки вважається дата завантаження товару на борт судна, вказаного імпортером.

Відповідно до п. 5.1. Контракту ціна товару, що постачається, вказується у інвойсах та/або у проформах-інвойсах на кожну партію та включає вартість пакування та маркування товару, а також вартість навантаження, доставки в порт, експортні формальності та завантаження на борт судна (п. 5.1 у редакції Додаткової угоди № 6 від 17.12.2022).

Відповідно до п. 5.2. Контракту ціни, виставлені у підтвердженій проформі-інвойс, залишаються незмінними. Відповідно до п. 5.3. Контракту загальна сума контракту складається з суми специфікацій та/або інвойсів, за якими було поставлено товар протягом строку дії цього контракту.

Виходячи з вищезазначених умов контракту № ARSH-0917 від 11.09.2017 та додаткових угод до нього, остаточна вартість продукції зазначається в наступних документах: - проформі-інвойсі № SHB240522 від 22.05.2024; - комерційному інвойсі № SHB240522 від 01.10.2024; - специфікації № 40 від 22.05.2024 до договору (контракт) купівлі-продажу № ARSH-0917 від 11.09.2017. Ці документи містять інформацію щодо ціни товарів 33 940,00 дол. США.

Відповідно до п. 6.3. Контракту імпортер здійснює 30 % передоплату перед виробництвом відповідно до проформи інвойсу, погодженого із постачальником, та баланс 70% відповідно до комерційного інвойсу, після отримання коносаменту, отриманого шляхом факсимільного зв`язку або електронного зв`язку або інші умови оплати можуть бути узгоджені в проформі інвойсі на кожну окрему партію.

Сторони узгодили проформу-інвойс № SHB240522 від 22.05.2024, у якій зазначено, що термін оплати 100% оплата перед відправкою. Коносамент (Bill of lading) № SHWS224091446 та мастерконосамент (Master bill of lading) № 244742258 датовані 01.10.2024.

Також Shanghai Shouhuo Rubber Plastic Co., Ltd 02.09.2024 видало Позивачу кредит-ноту № 2, за якою продавець товару нарахував Позивачу знижку на проформу-інвойс SHB240522 від 22.05.2024 за контрактом у розмірі 544,00 дол. США.

Позивач 17.09.2024 сплатив за товар 33 396,00 дол. США.

16.12.2024 року з метою митного оформлення товару, позивач подав митну декларацію № 24UA901020009468U7, митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору заявлений до декларування, визначивши митну вартість у сумі 33 940,00 дол. США (1 636 528,04 грн.).

На підтвердження митної вартості, разом з декларацією позивачем подано: 1. Пакувальний лист (Packing list) № SHB240522 від 01.10.2024. 2. Рахунок-проформу (Proforma invoice) № SHB240522 від 22.05.2024 та його переклад українською мовою. 3. Рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № SHB240522 від 01.10.2024 та його переклад українською мовою. 4. Мастерконосамент (Master bill of lading) № 244742258 від 01.10.2024. 5. Коносамент (Bill of lading) № SHWS224091446 від 01.10.2024. 6. Автотранспортну накладну (Road consignment note) № 3066 від 10.12.2024. 7. Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № C24MA1K3AAR50017 від 09.10.2024. 8. Банківський документ про оплату товару (MUR) № 00789020240917 від 17.09.2024. 9. Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 4591 від 09.12.2024. 10. Довідку про транспортні та складські витрати № 0912-7 від 09.12.2024. 11. Прейскурант (прайс-лист) № б/н від 01.05.2024 та його переклад українською мовою. 12. Розрахунок ціни (калькуляцію) № б/н від 01.10.2024 та його переклад українською мовою. 13. Зовнішньоекономічний договір (контракт) № ARSH-0917 від 11.09.2017. 14. Додаткову угоду № 1 від 28.12.2018 до контракту № ARSH-0917 від 11.09.2017. 15. Додаткову угоду № 2 від 24.12.2019 до контракту № ARSH-0917 від 11.09.2017. 16. Додаткову угоду № 3 від 17.11.2020 до контракту № ARSH-0917 від 11.09.2017. 17. Додаткову угоду № 4 від 02.08.2022 до контракту № ARSH-0917 від 11.09.2017. 18. Додаткову угоду № 5 від 16.12.2022 до контракту № ARSH-0917 від 11.09.2017. 19. Додаткову угоду № 6 від 17.12.2022 до контракту № ARSH-0917 від 11.09.2017. 20. Специфікацію № 40 від 22.05.2024 до контракту № ARSH-0917 від 11.09.2017. 21. Договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів № 050918/1 від 05.09.2018 між ТОВ «Хіллдом Логістікс» та ТОВ «Ай Сі Ес». 22. Договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів № 204018-118 від 04.01.2018 між ТОВ «АРТІ» та ТОВ «Хіллдом Логістікс». 23. Договір транспортного експедирування № UA00200214 від 01.01.2021 між ТОВ «Хіллдом Логістікс» та ТОВ «Мерск Україна ЛТД». 24. Лист ТОВ «Хіллдом Логістікс» № 0407-24 від 04.07.2024. 25. Кредит-ноту № 2 від 02.09.2024. 26. Копію митної декларації країни відправлення № 310120240515929859 від 27.09.2024 та її переклад українською мовою.

З підстав спрацювання системи ризиків, згенерованих АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, митним органом запропоновано надати позивачу додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів.

На запит митного органу позивач надав лист № 12/16/12/2024 від 16.12.2024, в якому повідомив, що до митного оформлення вже були надані документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів по МД № 24UA901020009468U7 від 16.12.2024.

16.12.2024 року позивачу було відмовлено у митному оформленні товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA901020/2024/000584 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA901020/2024/000220/2 від 16.12.2024. Згідно з цим рішенням (графа 31) Відповідач здійснив митну оцінку товару за 6 (резервним) методом визначення митної вартості.

Декларантом оформлено товар під гарантію у порядку ч. 7 ст. 55 МК України оформивши товар за митною декларацією: МД № 24UA901020009487U7 від 16.12.2024 та додатково було сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом у розмірі 133 944,50 грн.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення ст. 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Із положень частин 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

За положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 7 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.001625.

Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про митну вартість товару.

Суд вказує, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Водночас, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 815/5274/16, від 05.07.2022 у справі № 804/150/16.

В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.

Судовим розглядом установлено, що митне оформлення товарів здійснювалось позивачем за основним методом (ціною договору).

Позивачем до митного оформлення подано митну декларацію, а також документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну.

Відповідачем за результатами розгляду митної декларації та документів прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів вартості № UA901020/2024/000220/2 від 16.12.2024.

У графі 33 зазначеного рішення в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено:

1. Поставка оцінюваного товару проводиться на підставі укладеного між ТОВ «АРТІ» та компанією Shanghai Shouhuo Rubber Plastic Co., Ltd Китай контракту № ARSH0917 від 11.09.2017, специфікації № 40 від 22.05.2024, комерційного інвойсу № SHB240522 від 01.10.2024. Згідно з розділом 4 Контракту № ARSH-0917 від 11.09.2017, комерційного інвойсу № SHB240522 від 01.10.2024 - умови поставки товару FOB NINGBO (Китай). Умовами додаткової угоди № 6 від 17.12.2023 до контракту передбачено, що ціна товару, який постачається, вказується в інвойсах та/ або в проформах інвойсах на кожну партію і включає вартість пакування та маркування товару, а також вартість навантаження, доставки в порт, експортні формальності і завантаження на борт судна.

В калькуляції вартості № SHB240522 від 01.10.2024 (наданому перекладі) зазначено наступні складові: вартість матеріалу, вартість процесу виробництва та вулканізації, собівартість продукції, вартість упаковки та маркування, вартість доставки до порту, навантаження/роботи в порту/ експорт. Вартість експортних формальностей в калькуляції не відображена.

2. Представлений прайс-лист (наданий переклад) датовано 01.05.2024 та не містить терміну дії чи дати до якої чинна пропозиція.

3. Згідно з положенням п. 2 ч. 2 ст. 55 МК України, у відповідності до заходів передбачених Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби від 01.07.2021 № 476, проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару «конвеєрні стрічки» виробника Shanghai Shouhuo Rubber Plastic Co., Ltd з рівнем митної вартостітоварів з максимально наближеними характеристиками товарів, та виявлено, що заявлений рівень митної вартості товару нижчий, ніж рівні митних вартостей всіх вищезгаданих товарів по митним оформленням проведеним митницями України в митному режимі «імпорт».

4. З урахуванням вище зазначеного, подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Надаючи оцінку доводам відповідача, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Ненадання декларантом повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Натомість, суд, дослідивши документи, подані позивачем до митного оформлення дійшов висновку, що останні містили всі відомості, в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Щодо доводів відповідача про відсутності в калькуляції вартості від 01.10.2024 відображення вартості експортних формальностей, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що за умовами контракту № ARSH-0917 від 11.09.2017 найменування, номенклатура, кількість, одиниця виміру товару зазначаються імпортером для кожної партії товару в замовленні.

Замовлення та ціна товару узгоджується сторонами в інвойсах та/або у проформах-інвойсах (п. 1.2. Контракту).

Ціна товару, що постачається, вказується в інвойсах та/або у проформах-інвойсах на кожну партію і включає вартість пакування та маркування товару, а також вартість навантаження, доставки в порт, експортні формальності і завантаження на борт судна (п. 5.1. Контракту в редакції Додаткової угоди № 6 від 17.12.2022).

Поставки Товару здійснюються морським транспортом на умовах FOB-Нінгбо, Китай чи FOB-інший порт, Китай із додаванням транспортних витрат за погодженням сторін (п. 4.1. Контракту).

Так, за умовами поставки FOB згідно Інкотермс 2010 на продавця покладаються обов`язки з митного очищення товару для експорту і всі витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера. Усі витрати та ризики несе покупець. Витрати щодо митного очищення несе продавець згідно терміну FOB, застосовується тільки для перевезення вантажу морським транспортом.

Згідно ст. «А.6 Розподіл витрат» Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), ІНКОТЕРМС 2010, Продавець зобов`язаний з урахуванням положень статті Б.6 нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження; сплатити, коли це належить, витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару.

Згідно ст. Б.6 «Розподіл витрат» Покупець зобов`язаний сплатити - всі витрати, пов`язані з товаром, із моменту його переходу через поручні судна в названому порту відвантаження; будь-які додаткові витрати, що виникають внаслідок того, що судно, призначене покупцем, не прибуває своєчасно, чи не може прийняти товар, чи припиняє прийняття вантажів до настання часу, про який було повідомлено у відповідності з статтею Б.7, або внаслідок неподання покупцем належного повідомлення у відповідності зі статтею Б.7., але за умови, що товар був належним чином індивідуалізований за договором, тобто явно відокремлений або іншим чином визначений як товар, що є предметом цього договору; - у випадках, де це належить, усі мита податки й інші збори, а також витрати на виконання митних процедур, що підлягають сплаті при імпорті товару та його транзитному перевезенні через будьяку країну.

Під час розрахунку ціни товару продавець (експортер) заклав вартість понесених експортних формальностей до ціни товару відповідно до умов поставки FOB (ІНКОТЕРМС 2010) і зазначив їх в калькуляції під назвою «Експорт» разом з витратами на навантаження та роботи в порту.

Таким чином, стовпчик калькуляції із назвою «Навантаження/ роботи в порту/експорт, дол. США» відображає витрати на навантаження, роботи в порту та витрати на експортні формальності.

Отже вказані зауваження Відповідача щодо ненадання інформації щодо вартості митних формальностей в калькуляції є безпідставною.

Крім того суд зазначає, що калькуляцію від 01.10.2024 Позивач надав Відповідачу одночасно з іншими документами під час митного оформлення товарів, а не на окрему вимогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 МК України митний орган має право вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи надати розрахунок ціни (калькуляцію) лише у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Відповідач у своїх повідомленнях та оскаржуваному рішенні про коригування не обґрунтував взаємозв`язку між ТОВ «АРТІ» та Shanghai Shouhuo Rubber Plastic Co., Ltd, аби у нього виникли питання до наданої калькуляції.

Щодо доводів відповідача про не зазначення строку дії та дати до якої чинна пропозиція у прайс-листі, суд зазначає

Прайс-лист не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товарів та визначені в частині другій статті 53 Митного кодексу України. Такий документ має додаткове (другорядне) значення для підтвердження заявленої імпортером митної вартості товару і його складання безпосередньо контрагентом, в якого здійснено придбання товару, а не виробником відповідного товару, не може бути підставою для невизнання митними органом заявленої митної вартості за ціною контракту (за першим методом).

Прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд.

Водночас, наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 815/2731/18, від 01.03.2023, у справі № 420/18880/21.

Крім того, прайс-лист є документом продавця, відповідно, Позивач позбавлений можливості впливати на його зміст та зазначення будь-якої інформації.

Відповідно до п. 5.1. Контракту № ARSH-0917 від 11.09.2017 ціна товару, що поставляється, вказується у інвойсах та/або проформах інвойсах на кожну партію та включає в себе вартість пакування та маркування товару, а також вартість навантаження, доставки в порт, експортні формальності та навантаження на борт судна.

Згідно п. 5.2. Контракту № ARSH-0917 від 11.09.2017 ціни, що були виставлені у підтвердженій проформі інвойсі, залишаються незмінними.

За умовами поставки ціни товару були погоджені відповідно до п. 5.1, 5.2 контракту № ARSH-0917 від 11.09.2017.

Тому посилання щодо відсутності зазначення строку дії та дати у прайс-листі, спрямовані на обґрунтування рішення про коригування митної вартості, є безпідставними.

Щодо наявності рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству суд враховує, що цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації позивача, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

Саме такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 19.03.2021 по справі № 820/5525/16.

Крім того, суд зауважує, що спірне рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованих митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.Відповідач обмежився лише посиланням на номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначивши митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Водночас, Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що Митниця не надала доказів на підтвердження обставин, що позивачем у митній декларації було зазначено не всі складові числового значення задекларованої митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Позивач надав необхідні та достатні документи для підтвердження задекларованої митної вартості, проте митний орган не навів переконливих аргументів, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не довів наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення № UA901020/2024/000220/2 від 16.12.2024 про коригування митної вартості товарів прийняте відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Як наслідок, підлягає скасуванню і спірна картка відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийняте відповідачем на підставі рішення про коригування митної вартості.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про відшкодування позивачу витрат на надання професійної правничої допомоги, суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз долучених позивача до матеріалів справи доказів свідчить, позивач звернувся за правовою допомогою до Адвокатського об`єднання «Роланд». Між сторонами було укладено додаткову угоду № 72 від 07.01.2025 до Договору про надання правової допомоги № 2021/03/03 від 22.03.2021.

На підставі зазначеного Договору було видано ордер: серія АХ № 1235371 від 24.01.2025 адвокату АО «Роланд» Сільченку Сергію Олександровичу.

Пунктом 2 Додаткової угоди визначається обсяг послуг, що надаються. Сторони у пункті 5.1. Додаткової угоди визначили суму винагороди (гонорару) в розмірі 11 000,00 грн. яка сплачується протягом 5 календарних днів з моменту підписання ДУ на підставі рахунку Адвокатського об`єднання.

Позивач сплатив винагороди (гонорару) у розмірі 11 000,00 грн. за платіжною інструкцією № 21277 від 10.01.2025 на підставі рахунку № 03 від 08.01.2025.Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц.

Разом з тим, суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи те, що справа, по якій адвокатом надано послуги, є справою незначної складності, справа розглядалась в порядку спрощеного провадження без виклику стрін , суд зазначає, що складання адвокатом в рамках даної адміністративної справи документів, такі послуги не є послугами значного обсягу, суд дійшов висновку про те, що заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню у сумі 3000,00 грн.

Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІ" до Кропивницької митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кропивницької митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA901020/2024/000220/2 від 16.12.2024.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Кропивницької митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA901020/2024/000584 від 16.12.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби (код ЄДРПОУ 44005668) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІ» (код ЄДРПОУ 25185087) сплачений судовий збір у сумі 2422,40 (дві тисячі гривень чотириста двадцять дві гривень 40 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби (код ЄДРПОУ 44005668) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІ» (код ЄДРПОУ 25185087) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 (три тисячі гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв`язку з бойовими діями на території м.Харків та Харківської області, повний текст рішення складено 31.03.2025.

Суддя Бідонько А.В.