Рішення

від 28.03.2025 по справі 344/18149/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/18149/24

Провадження № 2/344/934/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді: Домбровської Г.В.

при секретарі c/з: Стефанюк Х.Я.,

за участі Позивача ОСОБА_1 , представника Відповідача Хомут У.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Івано-Франківського національного медичного університету, третя особа ОСОБА_3 про визнання угоди про підготовку фахівців із вищою освітою недійсною, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (надалі - «позивачі») звернулися до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківського національного медичного університету (надалі - «Відповідач», «ІФНМУ», «Університет»), в якому просили визнати Угоду про підготовку фахівців із вищою освітою №119 від 02 березня 2012 року між ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет» та ОСОБА_3 в оспорюваній у даній справі частині недійсною.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Угода про підготовку фахівців із вищою освітою №119 від 02 березня 2012 року, яка укладена між ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет» та ОСОБА_3 , якій на час укладення цієї угоди ще не виповнилося 18 років, підлягає визнанню недійсною, оскільки її укладено неповнолітньою особою поза межами її цивільної дієздатності, а позивачі, як батьки неповнолітньої, таку угоду не схвалили і не знали про цю угоду.

Як зазначено у позовній заяві, характер правовідносин, які викладені в угоді про підготовку фахівців з вищою освітою №119 від 02 березня 2012 року, в частині зобов`язання відпрацювати після закінчення вищого навчального закладу три роки відповідно до направлення на роботу, та відшкодувати вартість навчання до бюджету у встановленому порядку в разі відмови їхати за призначенням, не дає підстав віднести вказаний договір до дрібних побутових правочинів, а тому відповідно до вимог закону у разі, коли його стороною є неповнолітня фізична особа, вказана угода із ним з нею може бути укладена лише за згодою її батьків. Тому позивачі вважають, що вказані підстави є достатніми для визнання вказаної угоди частково недійсною на підставі ч. 2 ст. 203 ЦК України.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Додатково в судовому засіданні на запитання суду щодо уточнення обсягу оскарження угоди про підготовку фахівців з вищою освітою №119 від 02 березня 2012 року ОСОБА_1 вказав, що дана угода оскаржується ними в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_2 на адресу суду подала клопотання про розгляд справи за її відсутності, в якому підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представником Відповідача - Івано-Франківського національного медичного університету, - на адресу суду подано Відзив на позов, у якому представник покликається на необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Так, в обґрунтування заперечень на позов представник Відповідача у відзиві звертає увагу на те, що на виконання вимог Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №992 від 22.08.1996, та Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого наказом МОЗ України № 367 від 25.12.1997, 02 березня 2011 року між Університетом та ОСОБА_3 укладено Угоду № 119 про підготовку фахівців з вищою освітою, згідно з умовами якої остання зобов`язується прибути після закінчення Університету на місце працевлаштування відповідно до направлення і відпрацювати не менше трьох років по закінченню навчання в інтернатурі; у разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати відповідно до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку.

На виконання умов укладеної Угоди згідно Протоколу офіційного розподілу випускників Університету 2017 року випуску, Відповідача як молодого спеціаліста направлено на роботу згідно направлення на роботу № 104 від 23.03.2017 року в КУ «Обласна клінічна лікарня» ім. О.Ф.Гербачевського Житомирської обласної ради на посаду лікаря-нефролога.

Наказом ректора Університету на підставі результатів державних екзаменів і відповідно з рішенням Державної екзаменаційної комісії ОСОБА_3 присвоєно кваліфікацію лікаря зі спеціальності Лікувальна справа і видано диплом спеціаліста.

Виходячи з наведеного, як зазначено у відзиві, Університетом повністю виконано умови укладеної з ОСОБА_3 . Угоди, а саме: забезпечено студентові якісну теоретичну і практичну підготовку фахівця з вищою освітою згідно з навчальними планами та програмами і вимогами кваліфікаційних характеристик фахівця та оформлено студентові направлення на працевлаштування.

При цьому, як встановлено в подальшому, ОСОБА_3 , лікар-стажист з нефрології, наказом по КНП «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського» Житомирської обласної ради № 391-ос/тр від 29.07.2020 року, звільнена з роботи з 31.07.2020 року за власним бажанням згідно з ст.38 КЗпП України.

А тому, як зазначено представником Відповідача, ОСОБА_3 не виконала умови Угоди та не відпрацювала три роки як молодий фахівець в державній установі охорони здоров`я за державним направленням після проходження інтернатури, чим порушила договірні зобов`язання у зв`язку з чим на даний час Університетом пред`явлено позов про стягнення коштів, який перебуває на розгляді в іншому суді.

Також у відзиві на позов представик Відповідача звертає увагу на те, що батьки ОСОБА_3 протягом одного місяця не заявили жодних претензій Університету з приводу оскаржуваної угоди, у зв`язку з чим, на думку представника, в силу приписів частини першої статті 221 ЦК України, вказаний правочин вважається схваленим.

В судовому засіданні представник Відповдача проти позовних вимог заперечила та просила відмовити в їх задоволенні.

Позивачі та представник Відповідача також скористалися правом на подання відповіді на відзив на позов та заперечень на відповідь на відзив.

Третьою особою ОСОБА_3 на адресу суду подано пояснення третьої особи, яка не заявляє самстійних вимог, на стороні позивача, в яких вона позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Зазначила, що, навчаючись з 2011 по 2017 рік в ДВНЗ «ІФНМУ», вона, як громадянка України, реалізовувала своє конституційне право безоплатно зобувати вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Як студентка бюджетної форми, вона без укладення будь-яких угод навчалася в Університеті в першому семестрі 2011-2012 н.р., успішо здала іспити та заліки на зимовій сесії. На думку третьої особи, вона була зарахована та здобувала вищу освіту не за угодою, а за державним контрактом (замовленням). Коли вона підписувала дану угоду - не пригадує.

Як зазначено у письмових поясненнях, угода про підготовку фахівців з вищою освітою №119 від 02 березня 2012 року є нікчемною, оскільки станом на 02 березня 2012 року ОСОБА_3 не досягла повноліття та не володіла цивільною дієздатністю, достатньою для її укладення, про підписання такої не повідомляла батьків, так само, як і не спілкувалася з ними з цього приводу. Оскаржувана угода не містить відбитку печатки вищого навчального закладу, не вказано прізвище, ім`я та по батькові ректора й головного бухгалтера.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02.12.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Заслухавши та проаналізувавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

На підставі рішення приймальної комісії наказом ректора Університету № 281-с від 10 серпня 2011 року ОСОБА_3 зараховано студентом першого курсу медичного факультету за спеціальністю лікувальна справа ІФНМУ за державним замовленням (а.с.170).

На виконання вимог Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №992 від 22.08.1996, та Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого наказом МОЗ України № 367 від 25.12.1997, - 02 березня 2011 року між ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет» та студентом ОСОБА_3 укладено Угоду № 119 про підготовку фахівців з вищою освітою (надалі - також «Угода»).

Згідно з умовами укладеної Угоди студент зобов`язується, зокрема, прибути після закінчення вищого навчального закладу на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років; у разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання в установленому порядку.

Угодою №119 від 02 березня 2011 року також передбачено обов`язок Університету забезпечити студентові: якісну теоретичну і практичну підготовку фахівця з вищою освітою згідно з навчальними планами та програмами і вимогами кваліфікаційних характеристик фахівця; місце працевлаштування в державному секторі народного господарства після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації.

На виконання умов укладеної Угоди №119 від 02 березня 2011 року згідно Протоколу офіційного розподілу випускників Університету 2017 року випуску (а.с.157-169) ОСОБА_3 як молодого спеціаліста направлено на роботу згідно направлення на роботу №104 від 23.03.2017 року в КУ «Обласна клінічна лікарня» ім. О.Ф.Гербачевського Житомирської обласної ради на посаду лікаря-нефролога (а.с. 156,158, 172).

Наказом ректора Університету № 246-с від 23 червня 2017 року (а.с.173) на підставі результатів державних екзаменів і відповідно з рішенням Державної екзаменаційної комісії ОСОБА_3 присвоєно кваліфікацію лікаря зі спеціальності «Лікувальна справа» і видано диплом спеціаліста.

В лютому місяці 2023 року Управлінням Західного офісу Державної аудиторської служби в Івано-Франківській області була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Івано- Франківського національного медичного університету за період з 01.01.2019 до 30.09.2022 року. Згідно акту ревізії від 28.02.2023 року за № 04-21/01 було встановлено порушення, що призвели до матеріальної шкоди державному бюджету у зв`язку із невідпрацюванням випускниками університету за направленням, зокрема і ОСОБА_3 .

Відповідно до листа КНП «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф.Гербачевського» Житомирської обласної ради № 01/1055 від 03.05.2023 року (а.с.175) надано інформацію, що ОСОБА_3 , лікар-стажист з нефрології, наказом по КНП «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського» Житомирської обласної ради № 391-ос/тр від 29.07.2020 року, звільнена з роботи з 31.07.2020 року за власним бажанням згідно з ст.38 КЗпП України (а.с.178).

Як зазначено у прозовній заяві, 19 березня 2024 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівськоїх області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено до участі у справі №442/5001/23 за позовом Івано-Франківського національного медичного університету до ОСОБА_3 про стягнення коштів, затрачених на навчання.

Після цього, як стверджують позивачі, ознайомившись з матеріалами цивільної справи №442/5001/23, ОСОБА_1 встановлено факт існування Угоди № 119 про підготовку фахівців з вищою освітою від 02 березня 2011 року, укладеної між ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет» та їхньою донькою ОСОБА_3 .

Посилаючись на недійсність цієї угоди, позивачі звернулися до суду з даним цивільним позовом.

Угоду № 119 про підготовку фахівців з вищою освітою було укладено між ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет» та студентом ОСОБА_3 02 березня 2011 року.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.138, 139), станом на 02 березня 2011 року ще не досягла повноліття.

Правовою підставою визнання Угоди №119 про підготовку фахівців з вищою освітою недійсною позивачами вказано ч.ч.2,3 ст.203, ст.215, ст. 222 ЦК України.

Так, частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України (надалі - «ЦК України») визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначено статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підстави недійсності правочину визначено статтею 215 ЦК України.

Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 32 ЦК України фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років має неповну цивільну дієздатність.

Згідно з ч. 1 ст. 32 ЦК України, крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім`я (грошовими коштами на рахунку).

Всі інші правочини неповнолітня особа вчиняє лише за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників, що закріплено у частині 2 статті 32 ЦК України.

Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування відповідно до закону (ч. 4 ст. 32 ЦК України).

Отже, відповідно до частини 2 статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 222 ЦК України правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, може бути згодом схвалений ними у порядку, встановленому статтею 221 цього Кодексу. Правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи.

Разом з цим, ч.1 ст. 221 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, може бути згодом схвалений її батьками (усиновлювачами) або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні.

Як встановлено Судом в хлді розгляду справи, батьки ОСОБА_3 протягом встановлених законом строків не заявили претензії Івано-Франківському медичному університету з приводу укладення їх донькою угоди про підготовку фахівців з вищою освітою № 119 від 02 березня 2011 року.

Докази, які б спростовували вищевказану обставину, в матеріалах справи відсутні.

До матеріалів справи стороною Позивача надано копію претензії батьків ОСОБА_3 до Університету (а.с.10) та опис вкладення у експрес 8220800401657 від 18.04.2024 року, тобто вже після пред`явлення Університетом позову до ОСОБА_3 про стягнення коштів, затрачених на навчання, однак доказів вручення/отримання такої претензії Відповідачем суду не надано.

Тобто, суд приходить до висновку про те, що в силу приписів частини першої статті 221 ЦК України, вказаний правочин вважається батьками схваленим.

Твердження сторони позивачів про те, що вони, батьки ОСОБА_3 , згоди на укладення угоди про підготовку фахівців з вищою освітою № 119 від 02 березня 2011 року не надавали та не знали в період з 02.03.2011 року 19.03.2024 року, не підтверджені жодними доказами.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ОСОБА_3 після досягнення повноліття не розірвала угоду про підготовку фахівців з вищою освітою № 119 від 02 березня 2011 року, належним чином продовжила виконувати умови даної угоди, у подальшому, закінчила Державний заклад «Івано-Франківський медичний університет» та отримала документ про вищу освіту, закінчила навчання в інтернатурі, та до жовтня 2024 року не зверталася до суду із позовною заявою про визнання угоди недійсною або такою, що порушує її права та інтереси, що розцінюються судом як схвалення угоди і батьками ОСОБА_3 і нею самою.

Стосовно посилання позивачів на ту обставину, що оскаржувана угода не скріплена печаткою Університету, Суд зауважує на їх безпідставності, оскільки наявний в розпорядженні суду оригінал Угоди № 119 від 02 березня 2011 року, яку надано представником Відповідача для огляду в судовому засіданні, містить печатку навчального закладу.

Відсутність у відповідних графах оскаржуваної угоди прізвища, імені та по батькові осіб ректора та головного бухгалтера зідно вимог чинного закону не має своїм наслідком визнання такої угоди недійсною, оскільки умови такої угоди засвідчено їхніми власноручними підписами. Посада ректора та головного бухгалтера є офіційними, а тому не зазначення в угоді конкретних персональних даних цих осіб суд не вважає порушенням закону щодо змісту правочину.

Також безпідставними є доводи позивачів щодо відсутності в оскаржуваній угоді строку її дії, оскільки логічне та ситемне тлумачення змісту умов такої угоди та вимог чинного законодавства, яке регулює відповідні спірні правовідносини, свідчить про те, що таку угоду укладено до закінчення навчання студентом та одержання відповідної кваліфікації.

Відсутність в оскаржуваній Угоді її вартості (ціни), як про це стверджує сторона позивачів, також не є підставою для визнання такої угоди недійсною, оскільки чинне законодавство таких положень в частині підстав недійсності правочину не містить.

Щодо посилання у позовній заяві позивачів на те, що як Закон України «Про освіту», Закон України «Про вищу освіту», чинні на момент вступу ОСОБА_3 до ІФНМУ, так і Умови прийому до ВНЗ 2011 року, не передбачали укладення будь-яких додаткових угод, договорів для осіб, що відповідно до конкурсного відбору ввійшли в рейтинг осіб, рекомендованих до зарахування на навчання за державним замовленням - Суд зауважує, що укладення такої угоди передбачено чинними на момент укладення оскаржуваної Угоди Порядком працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №992 від 22.08.1996, та Порядком працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого наказом МОЗ України № 367 від 25.12.1997.

Враховуючи вищенаведене, оскільки батьки ОСОБА_3 протягом встановлених законом строків не заявили претензії Університету з приводу укладення їх донькою угоди про підготовку фахівців з вищою освітою № 119 від 02 березня 2011 року, з урахуванням того, що остання після досягнення повноліття не розірвала угоду, а навпаки, належним чином виконувала умови даної угоди, прийнявши цим самим умови угоди, Суд приходить до переконливого висновку, що передбачених законом підстав для визнання вказаної угоди недійсною немає, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проаналізувавши доводи сторін, вимоги чинного законодавства України, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, Суд дійшов висновку про те, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати покладаються на позивачів.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 32, 203, 215, 221, 222, керуючись ст.ст. 82, 89, 263-265, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Івано-Франківського національного медичного університету, третя особа ОСОБА_3 про визнання угоди про підготовку фахівців із вищою освітою недійсною, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28 березня 2025 року.

Суддя Домбровська Г.В.