Постанова від 01.04.2025 по справі 520/22764/24

Головуючий І інстанції: Сліденко А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2025 р. Справа № 520/22764/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2024, по справі № 520/22764/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ»

до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, Державної податкової служби України, в якому просило суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН: № 11060694/40464528 від 16.05.2024 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 34 від 16.04.2024 року; № 11060697/40464528 від 16.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 56 від 22.04.2024; № 11060698/40464528 від 16.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 62 від 24.04.2024; № 11060699/40464528 від 16.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 67 від 25.04.2024; № 11060695/40464528 від 16.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 78 від 30.04.2024; № 11143279/40464528 від 30.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 20 від 09.05.2024; № 11060700/40464528 від 16.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 від 03.05.2024; № 11091761/40464528 від 22.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 10 від 07.05.2024; № 11103217/40464528 від 23.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 11 від 07.05.2024; № 11143278/40464528 від 30.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 21 від 09.05.2024; № 11047143/40464528 від 14.05.2024 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 32 від 16.04.2024; № 11060693/40464528 від 16.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 01.05.2024; № 11060692/40464528 від 16.05.2024 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 53 від 18накладної № 20 від 09.05.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 11060700/40464528 від 16.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 від 03.05.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 11091761/40464528 від 22.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 10 від 07.05.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних, № 11103217/40464528 від 23.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 11 від 07.05.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 11143278/40464

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подані Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ» податкові накладні№ 34 від 16.04.2024; № 56 від 22.04.2024; № 62 від 24.04.2024; № 67 від 25.04.2024; № 78 від 30.04.2024; № 20 від 09.05.2024; № 4 від 03.05.2024; № 10 від 07.05.2024; № 11 від 07.05.2024; № 21 від 09.05.2024; № 32 від 16.04.2024; № 1 від 01.05.2024; № 53 від 18.04.2024; № 63 від 24.04.2024; № 71 від 26.04.2024; № 80 від 30.04.2024; № 9 від 07.05.2024; № 27 від 14.05.2024; № 12 від 08.05.2024; №58 від 23.04.2024 датою їх фактичного направлення для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 роз`єднано позовні вимоги в адміністративній справі № 520/22330/24 за позовом ТОВ «МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ» до ГУ ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про скасування рішень про відмову у реєстрації податкових накладних та зобов`язання зареєструвати податкові накладні.

Вимоги про визнання протиправними та скасування рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 11060695/40464528 від 16.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №78 від 30.04.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ» податкову накладну №78 від 30.04.2024 було виділено в окреме провадження, за наслідками виконання вимог п. 15.2Розділу VII КАС Українисправі було присвоєно номер № 520/22764/24.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 16.05.2024 №11060695/40464528.

Зобов`язано Державну податкову службу України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, складеної Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ» податкової накладної №78 від 30.04.2024 датою фактичного подання на реєстрацію.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилався на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та звертає увагу на помилковість висновків суду першої інстанції щодо надання платником податків необхідного переліку первинних документів.

Відповідно до ч. 1ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства Українисправа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі положень п. 3 ч. 1ст. 311 КАС Українисправа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судовим розглядом, 20.01.2023 між позивачем ТОВ «МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ» (Постачальник) та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «ДОЛИНСЬКИЙ ТЕПЛИЧНО-ОВОЧЕВИЙ КОМБІНАТ» ( Споживач) укладено договір № 20/01 про постачання електричної енергії споживачу.

На виконання умов вказаного договору 30.04.2024 контрагентом було сплачено на користь заявника 300 000,00 грн згідно платіжної інструкції №487 від 30.04.2024, у зв`язку з чим виписано податкову накладну № 78 від 30.04.2024, яку направлено на реєстрацію.

Відповідно до квитанції від 01.05.2024 реєстрація зупинена відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженомуПостановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165. Податкова накладна складена та подана платником податку, який відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано платнику податків надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

На виконання зазначеної вимоги позивачем надіслано повідомлення від 02.05.2024 № 9 із поясненнями про господарську операцію, вказану в податковій накладній № 78 від 30.04.2024, із доданими первинними документами у кількості 7 додатків.

09.05.2024 позивачем отримано повідомлення №11026806/40464528 про необхідність подання додаткових пояснень, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної, а саме пояснення та первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів.

10.05.2024 позивачем направлено повідомлення №9 про подання додаткових пояснень, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, до якого додано додаткові матеріали, зокрема, пояснення стосовно спірної податкової накладної.

16.05.2024 Комісією Головного управління Державної податкової служби у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято Рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкової накладної №11060695/40464528 від 16.05.2024, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 78 від 30.04.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних з підстав ненаданням / частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної платником податку.

За результатами адміністративного оскарження вказане рішення залишено без змін.

Позивач, не погоджуючись із рішенням відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача про відмову у реєстрації податкових накладних, прийняті не на підставі та не в спосіб, визначені чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до пп. "а" п.185.1 ст. 185 ПК Україниоб`єктом оподаткування податком на додану вартість є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно достатті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п.187.1 ст. 187 ПК Українидатою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом201.10 статті 201 ПК Українипередбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 2постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» № 1246 від 29.12.2010, податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимогПодаткового кодексу України(далі Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Відповідно до п. 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до п.п. 201.16.1. п. 201.16 ст. 201 ПК Україниреєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на час виникнення спірних правовідносин був визначений Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Згідно з п.5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Відповідно до п. 6 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Пунктом 7 Порядку № 1165 визначено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної / розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до п. 11 Порядку № 1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким визначено механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу Українизупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до п. 4 Порядку № 520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно з п. 5 Порядку № 520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимогЗаконів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги»та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (пункт 7).

Пунктом 11 Порядку № 520 визначено, що комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

У ході судового розгляду справи встановлено, що 20.01.2023 між позивачем ТОВ «МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ» (Постачальник) та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «ДОЛИНСЬКИЙ ТЕПЛИЧНО-ОВОЧЕВИЙ КОМБІНАТ» (Споживач) укладено договір № 20/01 про постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з п. 1.2. Договору умови цього Договору розроблені відповідно доЗакону України «Про ринок електричної енергії»та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національною комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (даліНКРЕКП), та є однаковими для всіх споживачів.

Відповідно до п. 2.2. Договору за цим Договором Постачальник постачає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (поставленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно з п. 5.1. Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.

Пунктом 5.4. Договору визначено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Відповідно до положень п. 5.6. Договору-1 оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем на умовах, визначених комерційною пропозицією, що є додатком 2 до цього Договору.

Розділом 3 додатку № 2 до Договору «Комерційна пропозиція постачальника електричної енергії ТОВ «МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ» передбачено, що оплата електричної енергії здійснюється Споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника № НОМЕР_1 у банку Філія-Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк», протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня отримання Акту приймання-передачі електричної енергії та відповідного рахунку за розрахунковий місяць. Датою здійснення оплати є дата зарахування суми коштів на спецрахунок Постачальника.

ТОВ «МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ» було виставлено Приватно-орендному сільськогосподарському підприємству «ДОЛИНСЬКИЙ ТЕПЛИЧНО-ОВОЧЕВИЙ КОМБІНАТ» рахунок на оплату № 83 від 31.01.2024 на загальну суму 1973 606,40 грн, в т. ч. ПДВ328 934,40 грн.

Згідно платіжної інструкції № 487 від 30.04.2024 контрагентом було сплачено на користь ТОВ «МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ»- 300 000,00 грн згідно Акту № 922 від 31.12.2023.

На підставі платіжної інструкції № 487 від 30.04.2024, позивачем складено податкову накладну № 78 від 30.04.2024 на загальну суму 300000,00 грн в тому числі ПДВ 50000,00 грн, яку направлено на реєстрацію.

Оскільки, платіжна інструкція № 487 від 30.04.2024 року містила помилкове призначення платежу, в подальшому її було виправлено на правильне: «Часткова оплата за електроенергію згідно акту № 83 від 31.01.2024, у т. ч. ПДВ20% 50000,00 грн», згідно листа Приватного Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Долинський теплично-овочевий комбінат» (код ЄДРПОУ 03046468) вих. № 29/05/24 від 29.05.2024.

Розрахунки з Постачальником - ТОВ «МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ» - відображені в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за відповідний період.

Купівля електроенергії заявником підтверджуєтьсякопією Договору №2712-2023/1 купівлі продажу електричної енергії від 27.12.2023 року; копією Акту № 70 купівлі-продажу електричної енергії у січні 2024 року від 31.01.2024; копією Акту № 181 купівлі-продажу електричної енергії у лютому 2024 від 29.02.2024; копією Акту № 266 купівлі-продажу електричної енергії у березні 2024 року від 31.03.2024; копією Додаткової угоди № 1 від 27.12.2023 до Договору №2712-2023/1 купівлі продажу електричної енергії від 27.12.2023 року; копією Додаткової угоди № 2 від 29.01.2024 до Договору №2712-2023/1 купівлі продажу електричної енергії від 27.12.2023 року; копією платіжної інструкції №2469 від 01.02.2024.

У ході судового розгляду справи встановлено, що підставою для зупинення реєстрації податкових накладних зазначено п. 8 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Підставою для відмови в реєстрації податкових накладних податковим органом визначено ненадання платником податків копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку.

У ході судового розгляду справи встановлено, що підставою для зупинення реєстрації податкової накладної зазначено п. 8 Критеріїв ризиковості платника податків, у зв`язку із чим платнику податків запропоновано подати пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної в податкових накладних.

Слід вказати, що вказані обставини стали передумовою для зупинення реєстрації податкових накладних відповідно до п. 8 Порядку № 1165, втім не є безумовною підставою для відмови у реєстрації поданих позивачем податкових накладних.

Так, Верховний Суд у справі № 160/18840/22 дійшов висновку про те, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної чіткого переліку документів. При цьому, у разі зупинення реєстрації податкової накладної на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку, контролюючий орган повинен вимагати від платника документи на спростування наявних у органу ДПС сумнівів, пов`язаних з легальністю діяльності юридичної особи, вказавши які саме аспекти належить висвітлити платнику податків у своїх поясненнях, чого зроблено не було.

Разом з тим, у постанові від 21.02.2023 у справі № 2240/3271/18 Верховний Суд зазначав, що предметом доказування при вирішенні вимог про зобов`язання ДФС України зареєструвати податкову накладну (у разі скасування рішення Комісії про відмову в реєстрації податкової накладної) мають бути встановленими обставини достатності документів для її реєстрації.

Натомість, квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних не містять інформації щодо підстав визнання платника податків ризиковим, щодо операцій, що стали причиною для визнання його ризиковим, відсутнє посилання на відповідне рішення щодо віднесення позивача до ризикових платників податків.

Загальне посилання податкового органу на п. 8 Критеріїв без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Судова колегія зазначає, що в даному випадку недотримання принципу правової визначеності під час зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування призводить до необізнаності платника податків щодо вичерпного переліку необхідних документів, які він повинен надати контролюючому органу, внаслідок чого у відповідача виникає можливість прояву нічим необмеженої дискреції.

Таким чином, вказані обставини призводять до прояву суб`єктом владних повноважень негативного розсуду, внаслідок чого платник податків не має змоги належним чином виконати свої обов`язки, мета яких - реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем у відповідь на надіслані податковим органомповідомлення надано пояснення та пакет копій документів, у зв`язку із зупинкою реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі.

Щодо доводів податкового органу стосовно ненадання достатніх документів на підтвердження здійснення господарських операцій, зокрема банківських виписок, документів щодо постачання, придбання, транспортування товару, слід також враховувати позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 07.12.2022 по справі № 500/2237/20, 16.02.2023 по справі № 380/7648/22, згідно з якою приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормамиПодаткового кодексу України.

Отже, такі питання фактично є предметом дослідження відповідних перевірок контролюючими органами платників податків з метою підтвердження реальності господарських операцій, здійснених ними, та виходять за межі процедури моніторингу податкової накладної та прийняття рішення про її реєстрацію чи відмову у реєстрації.

За таких обставин колегія суддів зазначає про відсутність у контролюючого органу підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних з огляду на наявність документів, які свідчать про проведення господарських операцій, та які були надані контролюючому органу.

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Колегія суддів зазначає, що недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, яке прийняте на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкової накладної, теж не є законним.

Під час вирішення справи суд перевіряє відповідність прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення, дії на відповідність критеріям, визначенимст. 2 КАС України.

З огляду на викладене, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення для його прийняття. У разі ж відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

З огляду на викладене, вірним є висновок суду першої інстанції, що податковий орган не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних, зважаючи на наявність достатніх документів для спростування сумнівів про ризиковість господарських операцій та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, а тому оскаржувані рішення відповідача про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є неправомірними та підлягають скасуванню.

Щодо доводів апелянта про наявність дискреційних повноважень ДПС України в частині вирішення питання щодо реєстрації податкової накладної.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.

Відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Податковим кодексом Українивизначено правові наслідки відсутності факту реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Така податкова накладна не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних, у свою чергу, є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Відтак, відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних впливає на правовий стан платників податків. Покупець товарів позбавляється права на формування податкового кредиту за рахунок відповідних сум, а продавець може зазнати небажаних для нього наслідків у вигляді проведення його позапланової перевірки.

Законодавством не передбачений інший ефективний спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах, відмінний від зобов`язання ДПС зареєструвати податкову накладну в ЄРПН, у зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявленого позивачем способу захисту права, а саме: зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні.

Колегія суддів зазначає, що обраний спосіб захисту, щодо зобов`язання ДПС України вчинити відповідні дії узгоджується зістаттею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду не спростовують.

У відповідності дост. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Щодо заяви представника позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в апеляційному суді, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Положеннями п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на положення ч. 6 та ч. 7 ст. 132 КАС України відповідно до яких, визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судовим розглядом встановлено, що на підтвердження витрат на правову допомогу впозивачем надано: копію Договору № 29/07/24 про надання правничої допомоги від 29.07.2024, копію Додаткової угоди від 29.07.2024 до Договору № 29/07/24 про надання правничої допомоги від 29.07.2024, копію Акта про надані послуги (правничу допомогу) № 5/1 від 06.02.2025 до Договору № 29/07/24 про надання правничої допомоги від 29.07.2024, копію Договору про залучення адвоката від 29.07.2024, копію рішення Ради адвокатів України № 33 від 12.04.2019.

Так, 29.07.2024 між позивачем (Клієнт) та адвокатським об`єднанням «ТАУЕР» укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, Клієнт дає доручення, а Об`єднання зобов`язується за дорученням Клієнта надавати йому правничу допомогу.

Пунктом 6.1. вказаного Договору визначено, що за надання правничої допомоги Клієнт сплачує Об`єднанню гонорар у розмірі, визначеному у Додаткових угодах до даного договору.

Відповідно до Додаткової угоди від 29.07.2024 доДоговору № 29/07/24 про надання правничої допомоги від 29.07.2024 року сторони домовились, що оплата у вигляді фіксованої ставки складає 50% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024 (3028 грн) та складає 1514 грн за годину роботи.

Згідно з актом про надані послуги №1/1 за договором № 29/07/24 про надання правничої допомоги від 29.07.2024 Об`єднання надало послуги Клієнту за підготовку та подання до Другого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу у справі №520/22330/24 за дві години у розмірі 3028 грн.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

При цьому, суд має враховувати реальність адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення гонорару у фіксованій сумі у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат.

Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, аналізуючи зміст наданих позивачу в суді апеляційної інстанції послуг, слід вказати, що фактично результатом представництва інтересів позивача у суді апеляційної інстанції стало складання адвокатом відзиву на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Харківській області.

При цьому, дослідивши зміст відзиву, колегія суддів зазначає, що останній частково відтворює зміст позовної заяви, не містить нових чи додаткових доводів та обґрунтувань на спростування позиції відповідача.

Отже, надаючи оцінку співмірності заявленої до відшкодування позивачем суми витрачених коштів на складання відзиву на апеляційну скаргу критеріям, встановленим ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає, що беручи до уваги суть спірних правовідносин, враховуючи, що справа є незначної складності та розгляд справи проведений в порядку спрощеного провадження без участі сторін, колегія суддів доходить висновку, що визначений розмір на рівні 3028,00 грн. є неспівмірним розміром витрат на правничу допомогу.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши наявні в матеріалах справи докази розміру витрат, пов`язаних з оплатою професійної правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для справи, враховуючи принцип співмірності колегія суддів дійшла висновку, що заява представника позивача про розподіл судових витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, підлягає частковому задоволенню та стягненню на користь позивача підлягають витрати у сумі 1514,00 грн.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 по справі № 520/22764/24 залишити без змін.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ» (ЄДРПОУ 40464528) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (ЄДРПОУ 43983495, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 46) суму витрат на правничу допомогу понесену під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 1514 (тисяча п`ятьсот чотирнадцять) грн 00 коп..

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло