Ухвала від 01.04.2025 по справі 344/5492/25

Справа № 344/5492/25

Провадження № 2/344/2689/25

У Х В А Л А

01 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Мелещенко Л.В., вивчивши позовну заяву Івано-Франківської обласної державної адміністрації до Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськторф», ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, -

В С Т А Н О В И Л А:

28 березня 2025 року позивач Івано-Франківська обласна державна адміністрація, місцезнаходження: 76004 м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, буд. 21, звернувся до суду через систему «Електронний суд» з позовом до відповідача1 Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськторф», місцезнаходження: 76007 м. Івано-Франківськ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 21, відповідача 2 ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, у розмірі 8089274,09 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від28 березня 2025року дану справу розподілено головуючому судді Мелещенко Л.В.

Суддя, розглянувши матеріали позовної заяви, виходить з наступного.

Однією з умов реалізації права особи на пред`явлення позовної заяви є дотримання вимог підсудності.

Як убачається зі змісту позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача1 Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськторф», відповідача 2 ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 8089274,09 грн, завданої внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок державної власності, які розташовані за межами населеного пункту с. Верхній Струтинь Верхньострутинської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області, на користь держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

Частиною першоюстатті 30 Цивільного процесуального кодексу України, яка визначає правила виключної підсудності, встановлено, що позови, які виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 42 Постанови від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннямистатті 181 Цивільного кодексу України Українидо нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті364,367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті370,372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 Цивільного процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у Постанові від 17 жовтня 2019 року у справі №461/6956/17 вказав, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. Правила про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (наприклад, звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо). Виходячи з аналізу вищезазначеного, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно тощо.

Відповідно достатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У Постанові від 29 травня 2018 року Велика Палата Верховного Суду у справі №369/238/15-ц дійшла правового висновку, що розгляд справи судами з порушенням правил виключної підсудності є порушенням пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такі суди не є встановленими процесуальним законом для такого розгляду.

Зважаючи на те, що спір пов`язаний з відшкодуванням майнової шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок державної власності, які розташовані за межами населеного пункту с. Верхній Струтинь Верхньострутинської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області, тому даний спір непідсудний Івано-Франківському міському суду Івано-Франківської області за правилами виключної підсудності.

Згідно положень пункту 1 частини першоїстатті 31 Цивільного процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

На підставі викладеного, застосовуючи положення частини першоїстатті 30 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник з приводу нерухомого майна, що перебуває поза межами територіальної юрисдикції Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, матеріали справи підлягають направленню для розгляду справи до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області, так як відповідний позов має пред`являтись до суду за місцем знаходження нерухомого майна, з приводу якого виник спір.

У відповідності до положень частини першої-другоїстатті 32 Цивільного процесуального кодексу України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленомустаттею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Керуючись ст.ст.30-32,258-261, 263, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -

У Х В А Л И Л А :

Передати цивільну справу за позовом Івано-Франківської обласної державної адміністрації до Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськторф», ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області за територіальною юрисдикцією (підсудністю).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мелещенко Л.В.