Ухвала від 24.02.2025 по справі 367/2030/25

Справа № 367/2030/25

Провадження №2-о/367/210/2025

УХВАЛА

про залишення без руху

24 лютого 2025 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Горбачова Ю.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пономаренко К.П., заінтересовані особи: Служба у справах дітей та сімї Ірпінської міської ради, Ірпінський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), про визнання фізичної особи безвісно відсутньою та встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,

ВСТАНОВИЛА:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пономаренко К.П., заінтересовані особи: Служба у справах дітей та сімї Ірпінської міської ради, Ірпінський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), про визнання фізичної особи безвісно відсутньою та встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, яка не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Суд, дослідивши матеріали заяви та додані до неї документи, приходить до висновку про залишення її без руху з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт.

Суд зауважує, що за правилами цивільного процесуального законодавства заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

В роз`ясненнях, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до ч. 2 ст. 318 ЦПК України до заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Звертаючись до суду із вказаною заявою ОСОБА_1 просить суд: 1) визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце народження; Україна, м. Київ, РНОКПП НОМЕР_1 ) безвісно відсутнім; 2) встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) матір`ю дитини - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), без участі батька.

Поряд з цим, заявником не наведено підстав для об`єднання зазначених вимог в одній заяві та мета встановлення кожного з зазначених факті. До того ж, заявником не наведено обґрунтувань потреби встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини матір`ю (заявником), не зазначено з якою метою, тобто з якою юридичною метою заявниці необхідно встановлення даного факту.

Також заявником не зазначено в заяві та не додано жодних доказів на підтвердження факту самостійного виховання та утримання дитини, а також не вказано за який період вона просить встановити такий факт.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу заявника на положення ч. 4 ст. 315 ЦПК України у відповідності до яких суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з`ясована мета його встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18).

Як уже було зазначено, заявник, серед іншого, просить суд встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) матір`ю дитини - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), без участі батька.

У Постанові від 11 вересня 2024 року по справі № 201/5972/22 (Провадження № 14-132цс23) Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновків, що факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження та може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини. Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та, безумовно, впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом. Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини. Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена ч. 1 ст. 15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Відтак заявник має обґрунтувати підстави для звернення із відповідною вимогою про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини одним із батьків саме в порядку окремого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 ЦПК України, якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред`явити вимоги до сторони, така сторона зобов`язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. До такої заяви повинні бути додані докази про направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява.

Згідно із пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов`язаний провести підготовчі дії, передбачені статті 143 ЦПК, зокрема, з`ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.

Залучення заінтересованих осіб у цих справах відбувається залежно від мети встановлення фактів.

Особи, які беруть участь у справі мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв`язку з обставинами, які підлягають встановленню та які можуть вплинути на їх права і обов`язки. Участь у справі таких осіб зумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб`єктивні права та обов`язки мають юридичний зв`язок із суб`єктивними правами і обов`язками заявників.

Поряд з цим, заявником не було залучено в якості заінтересованих осіб: гр. ОСОБА_4 , який є батьком особи, щодо якої заявлено вимогу про визнання безвісно відсутнім, а також орган опіки та піклування.

Враховуючи наведене, суд звертає увагу заявника на положення ч. 1 ст. 177 ЦПК України, у відповідності до яких, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Також заявником, на виконання вимог п. 8, п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із заявою (за наявності), не зазначено щодо наявності у заявника або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви та не надано підтвердження про те, що заявником не подано аналогічної заяви до цього чи іншого суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду заяви постановляє ухвалу про залишення заяви без руху. В ухвалі про залишення заяви без руху зазначаються недоліки заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

Таким чином, заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пономаренко К.П., заінтересовані особи: Служба у справах дітей та сімї Ірпінської міської ради, Ірпінський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), про визнання фізичної особи безвісно відсутньою та встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення вищезазначених недоліків.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 293, 294, 315, 317, 318 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пономаренко К.П., заінтересовані особи: Служба у справах дітей та сімї Ірпінської міської ради, Ірпінський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), про визнання фізичної особи безвісно відсутньою та встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини - залишити без руху.

Заявнику надати строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду - 10 днів з дня отримання даної ухвали.

У разі не усунення недоліків у встановлений строк, заява відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України буде визнана неподаною та повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://ip.ko.court.gov.ua/sud1013/.

Суддя: Ю.В. Горбачова