Постанова від 31.03.2025 по справі 320/32737/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/32737/23 Головуючий у 1 інстанції: Донець В.А.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Кузьмишиної О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іноваційна фірма «Ефект» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Іноваційна фірма «Ефект» (далі - ТОВ «ІФ «Ефект») звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.03.2023 №236330410.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 31.03.2023 №236330410.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на приписи п.п. 69.14 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПК України та зазначає, що плата за землю не нараховується та не сплачується лише на підставі затвердженого переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії та територій тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначений Кабінетом Міністрів України.

24 грудня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Іноваційна фірма «Ефект» надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «ІФ «Ефект» на умовах договору оренди земельної ділянки від 27.02.2012 орендує у Київської міської ради земельну ділянку, розташовану в місті Києві по вулицф Закревського, 12.

15 березня 2023 року ТОВ «ІФ «Ефект» подана до ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДПС у м. Києві податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 30.01.2023 реєстраційний номер 9013690835, якою визначені податкові зобов`язання по орендній платі за землю на 2022 рік в сумі 3 220 684,44 грн, місячна частка 268 390,37 грн.

29 червня 2022 року ТОВ «ІФ «Ефект» засобами телекомунікаційного зв`язку до ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДПС у м. Києві надіслана уточнююча податкова декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) реєстраційний номер 9102330025, згідно якої, задекларовано до зменшення податкове зобов`язання по орендній платі з юридичних осіб за період березень-грудень 2022 року в сумі 2 683 903,70 грн.

В подальшому, 04 липня 2022 року ТОВ «ІФ «Ефект» засобами телекомунікаційного зв`язку до ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДПС у м. Києві надіслана уточнююча податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) реєстраційний номер 9107597271, відповідно до якої, задекларовано до збільшення податкове зобов`язання по орендній платі з юридичних осіб за період березень-грудень 2022 року в сумі 2 683 903,70 грн.

Згодом, 02 лютого 2023 року ТОВ «ІФ «Ефект» засобами телекомунікаційного зв`язку до ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДПС у м. Києві надіслана уточнююча податкова декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) реєстраційний номер 9303831452, згідно якої, задекларовано до зменшення податкове зобов`язання по орендній платі з юридичних осіб за період березень-грудень 2022 року в сумі 536 780,74 грн.

Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку ТОВ «ІФ «Ефект» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині заниження податкового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб за податковий період рік 2022, а саме за березень-квітень 2022 року.

За результатами перевірки складено Акт від 01 березня 2023 року №16227/Ж5/26-15-04-10-03/16486170, у якому зафіксовано заниження суми орендної плати за березень-квітень 2022 року на 536 780,74 грн. внаслідок подання уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 02.02.2023 № 9303831452.

На підставі вказаного Акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.03.2023 № 236330410, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ «ІФ «Ефект» з орендної плати за 2022 рік на 536 780,74 грн за податковим зобов`язанням та на 134 195,19 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

ТОВ «ІФ «Ефект» подало в адміністративному порядку до Державної податкової служби України скаргу на вищевказане податкове повідомлення-рішення, яку рішенням Державної податкової служби України від 18.05.2023 № 22674/6/99-00-06-03-01-06 залишено без розгляду.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України, орендна плата для цілей розділу XII Податкового кодексу України - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Підпунктами 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України визначено, що платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Відповідно до підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України, об`єктами оподаткування платою за землю є об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Статтею 285 ПК України визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно пункту 286.2 статті 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 ПК України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Положеннями статті 288 ПК України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Отже, аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником орендної плати за землю, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати орендної плати, подію (явище), з якою припиняється його сплата.

Як вбачається з матеріалів справи, спірним, у даному випадку, є наявність у позивача обов`язку орендної плати за земельну ділянку за березень та квітень 2022 року.

Так, Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, постановлено ввести в Україні воєнний стан з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, період введення в Україні воєнного стану продовжувався у визначеному законом порядку.

15 березня 2022 року був прийнятий Закон України № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України був доповнений, зокрема, підпунктом 69.14 такого змісту:

«Тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України».

Пунктом 4 цього Закону Кабінету Міністрів України доручено невідкладно забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Аналіз підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України дозволяє зробити висновок про те, що не підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності):

1) за земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб та:

- розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або

- на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації;

2) за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

При цьому, буквальне тлумачення цієї норми дозволяє зробити висновок про те, що для застосування вказаної пільги тривалість ведення бойових дій на відповідній території не має правового значення, про що свідчить зазначене у дужках дієслово у минулому часі «велися».

06 грудня 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", в пункті 1 якої встановлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

22 грудня 2022 року Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України було прийнято наказ № 309, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф.

Згідно Переліку № 309, з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року вся територія міста Києва визнається територією, на якій велися бойові дії.

Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказаним Переліком підтверджується правомірність позиції позивача про те, що на території міста Києва велися бойові дії, що, як наслідок, звільняє позивача від обов`язку по нарахуванню та сплаті до бюджету орендної плати за земельні ділянки, розташовані на такій території, та надає право на коригування податкових зобов`язань шляхом подання уточнюючої звітності.

Також, слід зазначити, що 06.05.2023 набув чинності Закон України від 11.04.2023 №3050-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" (далі - Закон №3050), який визначає можливість уточнення податкових зобов`язань платниками Податку, які до дати набрання чинності Законом №3050 задекларували за 2022- 2023 роки податкові зобов`язання за об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, включених до Переліку територій. Такі платники мають право відкоригувати нараховані податкові зобов`язання за період 2022 та 2023 роки шляхом подання уточнюючих податкових декларацій за відповідний період.

Підпункт 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (в редакції Закону №3050) передбачає, що складені, надіслані (вручені) до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" податкові повідомлення-рішення про сплату плати за землю, за земельні ділянки, визначені пунктом 288.8 статті 288 цього Кодексу, підлягають скасуванню (відкликанню), а грошові зобов`язання та борг, визначені контролюючим органом по платі за землю, анулюванню.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням Київської міської ради від 09.12.2021 № 3704/3745 "Про бюджет міста Києва на 2022 рік" були установлені мінімальні розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності міської територіальної громади міста Києва.

13 вересня 2022 року Київська міська рада своїм рішенням №5449/5490 внесла зміни до рішення Київради від 09 грудня 2021 року № 3704/3745 "Про бюджет міста Києва на 2022 рік", встановивши, що з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року застосовується ставка орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) в розмірі 0 відсотка.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у період, за який ТОВ «ІФ «Ефект» визначено грошове зобов`язання з орендної плати (березень, квітень 2022 року), позивач фактично був звільнений від сплати такого платежу з огляду на зазначену пільгу, передбачену рішенням Київської міської ради від 13.09.2022.

Посилання апелянта на пункт 9 листа Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 13 грудня 2022 року № 22/9.2-9370-22 про те, що Перелік не застосовується для цілей оподаткування відповідно до Прикінцевих положень ПК України, є безпідставним, оскільки, вказаний лист носить рекомендаційний характер, за своєю суттю є суб`єктивним роз`ясненням (індивідуальною думкою) державного органу, не відноситься до нормативно-правових актів, не є обов`язковим для застосування, а тому, не може визначати (встановлювати) права та обов`язки для фізичних чи юридичних осіб.

Враховуючи вищезазначене, правильним є висновок суду першої інстанції про безпідставність визначення позивачу грошового зобов`язання з орендної плати за березень, квітень 2022 року та застосування відповідних штрафних санкції, згідно податкового повідомлення-рішення від 31.03.2023 № 236330410.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Іноваційна фірма «Ефект» та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Кузьмишина О.М.