Постанова

від 31.03.2025 по справі 380/10986/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2025 року Справа № 380/10986/24 пров. № А/857/26712/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в склад

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року, ухвалене суддею Лунь З.І. у м.Львові у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадженняу справі №380/10986/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України у Львівській областіпро визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

22 травня 2024 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив визнати протиправними дії щодо обчислення розміру пенсії за віком без застосування показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2021, 2022, 2023 роки; зобов`язати перерахувати з 10.04.2024 (з дня призначення пенсії за віком) пенсію за віком з урахуванням частини 2статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме: за 2021, 2022, 2023 роки, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в даному випадку має місце призначення пенсії за нормами Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вперше. Відтак, територіальний орган Пенсійного фонду України мав призначити пенсію, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено внески за три роки, що передують призначенню нового виду пенсії за Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову в цій частині відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років у відповідно доЗакону України «Про пенсійне забезпечення». Звертає увагу, на те, що пенсія за вислугу років призначалася позивачу з урахуванням віку та стажу, передбаченихЗаконом №1788-ХІІ, а розмір такої пенсії обчислено згідно з нормамиЗакону №1058-IV. Тому при переході з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно достатті 26 Закону №1058-IVмова йде не про первинне призначення пенсії, а саме про її перерахунок. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першійстатті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченоїЗаконом №1058-IV. Оскільки ОСОБА_1 одержував пенсію за вислугу років, середня заробітна плата, визначена частиною другоюстатті 40 Закону №1058-IV, для призначення пенсії не застосовується. Скаржник вказує на помилковість тверджень позивача про те, що при зверненні із заявою до органу пенсійного забезпечення після досягнення пенсійного віку, встановленогостаттею 26 Закону №1058-IV, він набув право не на переведення з одного виду пенсії на інший, а на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача не скористався, що відповідно до частини 4статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено,що ОСОБА_1 з 03.12.2008 перебував на обліку в органі Пенсійного фонду України у зв`язку з призначенням пенсії за вислугу років відповідно доЗакону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч. 1ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

З 07.10.2023 позивач набув право на на пенсію за віком відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

10.04.2024 позивачем подано заяву про призначення/перерахунок пенсії, на підставі якої відповідачем здійснено переведення позивача з одного виду пенсії на інший, при цьому застосовано показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки.

Листом від 26.04.2024 відповідач повідомив позивача, що пенсію позивача розраховано у відповідності до вимог діючого законодавства.

ОСОБА_1 , вважаючи дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії за віком відповідно до положеньстатті 40 Закону №1058-IVіз застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки протиправними, звернувся до суду за захистом свого порушеного права на належне пенсійне забезпечення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно доЗакону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно доЗакону №1058-ІVпозивач звернувся вперше.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи межі перегляду справи, передбаченіст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Враховуючи вимоги частини 2статті 19 Конституції Українита частини 2статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зст. 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ч. 1ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що відповідно до цьогоЗаконув солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За правилами частин 1, 2ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цьогоЗаконувраховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цьогоЗаконувраховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цьогоЗаконувраховується для обчислення пенсії.

Частиною 1ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення»передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Згідно із ч. 3ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Частиною 3ст. 45 Закону №1058-ІVрегламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника), на інший. Показник середньої заробітної плати при переведення на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії згідно Закону України"Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно із правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15) зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зазначена правова позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 577/2576/17.

Враховуючи те, що позивач отримував пенсію за нормамиЗакону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, при обчисленні позивачу пенсії за віком відповідно доЗакону №1058-ІVвідповідач мав застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, оскільки за призначенням пенсії відповідно до норм вказаногоЗаконупозивач звернувся вперше.

Суд апеляційної інстанції при розгляді спірних правовідносин застосовує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31 жовтня 2018 року у справі № 577/2576/17, від 31 липня 2019 року у справі № 720/208/17, від 16 червня 2020 року у справі №127/7522/17, від 18 серпня 2020 року у справі № 263/6611/17 та від 08 лютого 2024 року у справі № 500/1216/23, від 20 лютого 2025 року у справі №380/4842/24.

Відтак, правильним є висновок суду першої інстанції про підставність та обґрунтованість позовних вимог.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимогстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо справедливого судового розгляду, врахувавшистаттю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до частини першоїстатті 242 Кодексу адміністративного судочинства Українирішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимогст. 139 КАС України.

Відповідно до пункту 3 частини 1статті 311 Кодексу адміністративного судочинства Україниапеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Керуючись статтями139,242,308,309,311,315,316,321,322,325,328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 рокуу справі №380/10986/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний