Постанова

від 31.03.2025 по справі 340/2276/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2025 року

м. Київ

справа № 340/2276/23

адміністративне провадження № К/990/19552/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Гімона М.М., Васильєвої І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №340/2276/23

за позовом Головного управління ДПС у Кіровоградській області до Приватного акціонерного товариства Телерадіокомпанії "ВЕСЕЛКА" про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 (суддя Кравчук О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.04.2024 (головуючий суддя Семененко Я.В., судді: Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.),

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2023 року Головне управління ДПС у Кіровоградській області (далі також - позивач, контролюючий орган) звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства Телерадіокомпанії «ВЕСЕЛКА» (далі також - відповідач, Товариство), в якому просило надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна Товариства, що перебуває у податковій заставі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що у відповідача наявний податковий борг з податку на додану вартість (далі також - ПДВ) в сумі 483786,92 грн, який останнім не погашається. Заходи, вжиті позивачем щодо погашення податкового боргу відповідача за рахунок коштів, що містяться на рахунках платника податків, результатів не принесли. Інкасові доручення, надіслані контролюючим органом до банківських установ з метою примусового списання коштів з розрахункових рахунків платника податків, були повернуті у зв`язку із відсутністю коштів на рахунках платника. За таких умов, на переконання контролюючого органу, наявні підстави для погашення податкового боргу відповідача за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі відповідно до актів опису майна № 11 від 30.05.2019 та № 5 від 22.09.2022.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року, в задоволенні позову відмовлено.

В ході розгляду справи судами встановлено, що згідно з відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство зареєстроване як юридична особа 08 липня 1996 року; відповідачеві присвоєно код ЄДРПОУ 23224848; місцезнаходження: вул. М. Грушевського, 18, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27500.

Відповідно до поданої позивачем довідки та згідно відомостей з інтегрованої картки платника податків, відповідач має податковий борг з ПДВ в сумі 483786,92 грн, в т.ч. 483336,22 грн основного платежу та 450,70 грн пені.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі № 340/1293/192 від 4 червня 2019 року з відповідача стягнуто податковий борг в сумі 41539,81 грн.

07 лютого 2022 року контролюючий орган прийняв рішення № 19/13-06 про стягнення коштів з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Відповідач має відкриті рахунки у банківських установах: АБ «Укргазбанк» ( НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ), АТ «КІБ» ( НОМЕР_4 ), Кіровоградському ОУ АТ «Ощадбанк» ( НОМЕР_5 ), АТ КБ «ПриватБанк» ( НОМЕР_6 ).

Позивач скерував до банківських установ, у яких відповідачем відкриті рахунки, платіжні інструкції (інкасові доручення) № 193 від 06.03.2023, № 196 від 06.03.2023, № 202 від 06.03.2023, № 192 від 06.03.2023, № 198 від 06.03.2023, № 203 від 06.03.2023, № 197 від 06.03.2023, № 199 від 06.03.2023, № 1200 від 19.09.2022, № 1197 від 19.09.2022, № 1199 від 19.09.2022.

Такі доручення повернуті заявникові без виконання.

ГУ ДПС у Кіровоградській області прийняло рішення про опис майна відповідача у податкову заставу № 7 від 29.05.2019 та № 33 від 21.09.2022.

На підставі актів опису майна № 11 від 30.05.2019 та № 5 від 22.09.2022 зареєстровано право податкової застави, що підтверджується Витягами про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 60018837 та № 80439964.

До акту опису майна № 11 від 30.05.2019 включено: відеокамера Panasonik DVS-60 2006 року випуску на суму 19192,01 грн, відеокамера Panasonik DVS-60 2006 року випуску на суму 16793,00 грн, конвектор 6 ТV DVB-С, 2007 року випуску на суму 50808,75 грн, усього - на 86793,76 грн.

До акту опису майна № 5 від 22.09.2022 включено: транспортний засіб Volkswagen Touareg, ДНЗ НОМЕР_7 , на суму 350000,00 грн.

Вчинивши сукупність вказаних дій, враховуючи, що попередні заходи не призвели до погашення податкового боргу платника податків, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, позицію якого підтримав й апеляційний суд, виходив з того, що позивач не підтвердив, що вжив усіх належних заходів щодо погашення податкового боргу платника податків за рахунок коштів, які перебувають на банківських рахунках відповідача, та не довів неможливості погашення податкового боргу Товариства у зв`язку із відсутністю таких коштів.

Висновки судів попередніх інстанцій обґрунтовано тим, що не всі додані до позовної заяви інкасові доручення повернуті через відсутність коштів на рахунках позивача; частина повернута у зв`язку із відсутністю печатки стягувача, частина - що страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів щодо стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону, а ще частина у зв`язку з тим, що до банку надійшла платіжна інструкція стягувача за іншим виконавчим документом про арешт коштів ніж той, для забезпечення виконання якого накладено арешт, і на цьому рахунки немає інших, крім арештованих, коштів.

З такими рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився позивач та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційну скаргу вмотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували приписи статті 95 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28.03.2023 у справі № 440/11471/21, від 28.03.2023 у справі №440/11471/21 та від 06.12.2022 у справі №813/4632/16.

На переконання скаржника, ним було доведено дотримання процедури, що передує зверненню до суду із позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна що перебуває у податковій заставі, а саме, було наведено та надано до суду відповідні рішення про стягнення податкового боргу (шляхом стягнення кошті з рахунків у банках, обслуговуючих платника податку) та було надано до суду інкасові доручення, які було повернуто банківськими установами, та які доводять недостатність коштів на рахунках платника податків, що відповідає приписам пункту 95.1 статті 95 ПК України.

Відтак, контролюючий орган наголошує, що ним вжиті всі необхідні заходи, що передбачені нормами ПК України з метою погашення податкового боргу, що підтверджується матеріалами справи, проте такі заходи не призвели до погашення боргу.

Верховний Суд ухвалою від 17.06.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.04.2024 у цій справі.

Відповідач правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скориставсявся, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковий борг в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Положеннями абзацу першого підпункту 87.1 статті 87 ПК України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу; в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України".

Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника податків, податковий та індивідуальний податковий номер платника податків та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету (крім сум податкового боргу за податковими зобов`язаннями з податку на додану вартість, що підлягали сплаті до державного бюджету та за якими сформовано реєстр для перерахування коштів до державного бюджету з рахунка у системі електронного адміністрування відповідно до пункту 200.2 статті 200 цього Кодексу). Порядок формування та надсилання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (підпункт 87.2 статті 87 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Підпунктами 88.1, 88.2 статті 88 ПК України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Пунктом 89.2 статті 89 ПК України встановлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до підпунктів 95.1, 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 статті 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.

Обов`язковими умовами, наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків є: наявність у платника податків податкового боргу внаслідок несплати в установлений законом строк узгоджених сум податкових зобов`язань; направлення платнику податків податкової вимоги про сплату податкового боргу не пізніше, ніж за 30 календарних днів до дня звернення до суду з відповідним позовом; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; у платника податків - боржника є майно, яке передано у податкову заставу і за рахунок вартості якого може бути погашено податковий борг.

Отже, сукупність вказаних обставин наділяє контролюючий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

І саме зазначені обставини входять до предмета доказування й у цій справі.

Щодо наявності у платника податків податкового боргу.

Як констатовано судами попередніх інстанцій, відповідач має податковий борг в сумі 483786,92 грн, в т.ч. 483336,22 грн основного платежу та 450,70 грн пені, що підтверджується довідкою контролюючого органу та відомостями з інтегрованої картки платника податків.

Товариство будь-яких заперечень, зокрема й щодо суми боргу, ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надавало, хоча про розгляд справи судами попередніх інстанцій повідомлялося належним чином.

Докази погашення податкового боргу в матеріалах справи відсутні.

Щодо відсутності коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Як уже було зазначено у цій постанові, суди попередніх інстанцій, обґрунтовуючи висновок, що позов контролюючого органу не підлягає задоволенню, виходили з того, що не усі направлені позивачем до банківських установ інкасові доручення на перерахування до бюджету сум заборгованості з ПДВ Товариства були повернуті без виконання через відсутність коштів на рахунках платника податків.

Водночас Суд зазначає, що повернення інкасових доручень банком без виконання через відсутність коштів на рахунках Товариства, навіть якщо це було підставою для повернення не всіх направлених контролюючим органом інкасових доручень з наведених підстав, може бути доказом доводів позивача, що єдиним джерелом погашення податкового боргу Товариства у розмірі, який відповідає сумам грошових зобов`язань у повернутих банком через відсутність коштів інкасових дорученнях, є майно відповідача, що знаходиться у податковій заставі. Оскільки майно може бути джерелом погашення податкового боргу в разі відсутності грошових коштів (на рахунках та/або готівкою) у відповідній (необхідній) сумі, вирішення спору між сторонами у цій справі залежить від встановленого факту чи є на рахунках грошові кошти у розмірі, що відповідає сумі податкового боргу. І саме ця обставина є однією з визначальних та підлягає встановленню судом, зокрема й на підставі пояснень сторін, наданих ними або витребуваних судом належних доказів.

Також, зміст оскаржуваних судових рішень не дає підстав вважати, що судами попередніх інстанцій було проведено співставлення, чи були направлені інкасові доручення в усі банківські установи та рахунки відкриті в Державній казначейській службі України, зазначені у довідці, що надана позивачем, з переліком відкритих Товариством рахунків у фінансових установах.

З встановленими абзацом першим пункту 95.3 статті 95 ПК України правилами стягнення коштів також здійснюється і з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Водночас судами такі обставини взагалі не встановлювались.

З огляду на наведене, Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій у цій справі, оскільки порушено принцип офіційного з`ясування обставин у справі, судами недотримано вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, невжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи.

За змістом частини четвертої статті 9 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 КАС України).

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно дослідити докази, надати належну правову оцінку як кожному окремому доказу та сукупності доказів, які міститься в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно статті 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судом не з`ясовано обставини справи та не досліджено зібрані у справі докази, що мають значення для правильного її вирішення.

Суд наголошує, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Докази на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, достатніми, належними та допустимими.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

З урахуванням викладеного, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у даній справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області задовольнити частково.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі №340/2276/23 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко М.М. Гімон І.А. Васильєва