Ухвала

від 01.04.2025 по справі 492/394/25

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 492/394/25

провадження № 2-з/492/5/25

УХВАЛА

Іменем України

про забезпечення позову

01 квітня 2025 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді - Гусєвої Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання Гамурар І.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні заяву представниці позивача адвоката Бандури Христини Юріївни про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ІСТВІН», про стягнення заборгованості за договором позики, -

встановив:

Представниця позивача звернулась до суду із зазначеною позовною заявою до відповідача, в якій просила суд стягнути у солідарному порядку з відповідачів на користь позивача заборгованість за договором позики на загальну суму 2300000,00 грн., а також судові витрати, посилаючись на те, що 21 березня 2024 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого позивачем було надано відповідачці у позику 2500000,00 грн., які зобов`язалась повернути у розмірі 1000000,00 грн. не пізніше 21 жовтня 2024 року, а 1500000,00 грн. не пізніше 21 березня 2025 року, про що нею складено розписку, яку вона власноруч підписала. Крім того, 21 березня 2024 року між позивачем, відповідачкою ОСОБА_2 та відповідачем ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ІСТВІН» (далі за текстом ПП «ІСТВІН») було укладено договір поруки, відповідно до якого відповідач зобов`язався солідарно відповідати перед позивачем за своєчасне виконання відповідачкою зобов`язання у повному обсязі, в тому числі у випадку дострокового розірвання договору позики та дострокового повернення всієї суми зобов`язання. Відповідачкою було порушено строк повернення грошових коштів за першим терміном повернення коштів, визначеним договором позики, та повернуто лише частину позичених коштів у розмірі 200000,00 грн., а також у відповідь на вимогу позивача щодо повернення коштів відповідачка звернулась до позивача із проханням відстрочити виконання зобов`язання у цій частині до 15 січня 2025 року, яке було ним задоволено. До 15 січня 2025 року позивачка зобов`язання із повернення суми коштів у розмірі 800000,00 грн., визначеної для повернення у перший термін, який було продовжено, не виконала, тому 27 січня 2025 року позивач одночасно звернувся з вимогою про дострокове повернення усієї суми заборгованості за договором позики як до відповідачки, так і до відповідача ПП «ІСТВІН», після отримання яких обидва відповідачі надали позивачу відповідь про відсутність грошових коштів у необхідній сумі та вчинення ними дій для акумулювання грошових коштів для повернення боргу, однак з дати надання вказаних відповідей позивачем не отримано коштів, водночас як закінчився строк виконання договору позики. Зважаючи на те, що строк повернення коштів за договором позики сплинув, відповідачі ухиляються від виконання своїх обов`язків з повернення коштів, представниця позивача звернулась до суду із зазначеною позовною заявою.

Одночасно із вказаною позовною заявою до суду від представниці позивача надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої просила суд забезпечити позов шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України, та інших суб`єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора здійснювати будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, анулювання рішень про державну реєстрацію прав, відкриття та/або закриття розділів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо наступного нерухомого майна: земельної ділянки площею 0,0421 га, кадастровий номер 0510100000:02:052:0301, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна (далі за текстом - РНОНМ): 2216417005101; об`єкта незавершеного будівництва торгово-офісного комплексу (другий пусковий комплекс) загальною площею 4454,00 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ: 101562105206; земельної ділянки площею 0,0665 га, кадастровий номер 0510100000:02:052:0300, РНОНМ: 2216380305101; земельної ділянки площею 0,1484 га, кадастровий номер 0510100000:02:052:0299, РНОНМ: 2212475805101; земельної ділянки площею 0,162 га, кадастровий номер 0510100000:02:052:0298, РНОНМ: 2212462005101; трансформаторної підстанції, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ: 1661841405101; нежитлової будівлі готельно-розважального центру літ. «А» загальною площею 8145,3 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОНМ: 101060505101, в тому числі заборонити органам та особам, які здійснюють примусове виконання рішень, вчинення будь-яких дій, пов`язаних з реалізацією зазначеного нерухомого майна, передбачених у Законі України «Про виконавче провадження», в тому числі, але не виключно шляхом продажу на прилюдних торгах, у формі електронних торгів у межах процедури виконавчого провадження та будь-яких інших способів реалізації майна до вирішення справи по суті.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представниця позивача посилається на те, що у відповідачки відсутнє на праві власності рухоме та нерухоме майно, все вищевказане майно належить відповідачу, водночас як невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що вбачається з наступного: відповідачами не виконуються взяті на себе відповідно до умов договору позики зобов`язання; у відповідь на вимогу позивача про повернення коштів відповідачем ПП «ІСТВІН» було зазначено, що наразі існують судові спори за його участю та ним вчиняються дії щодо часткового відчуження належного йому майна для можливості погашення заборгованості не тільки з позивачем, а й з іншими кредиторами; відповідачем було порушено договір поруки шляхом зміни юридичної адреси та подальшим неповідомленням про вказане позивача. Представниця позивачки вважає, що, враховуючи, що на всі об`єкти нерухомості відповідача ПП «ІСТВІН» претендують треті особи, та беручи до уваги, що вони, як стягувачі за іншими правовідносинами, у будь-який час можуть реалізувати належні їм права, що призведе до унеможливлення виконання рішення на користь позивача, представниця позивача звернулась до суду із зазначеною заявою про забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судом не викликалися у судове засідання учасники справи та, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, оцінивши доводи представниці позивача про необхідність забезпечення позову, дослідивши матеріали цивільної справи, не вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог по суті, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який, з огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України, поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Вказана стаття не встановлює для заявника обов`язку надавати докази на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує заяву про забезпечення позову.

Згідно з положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є заборона вчиняти певні дії тощо. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати, наскільки конкретний захід, який просить позивач вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою забезпечення позову є збереження матеріального об`єкта спору до вирішення справи в суді.

Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року по справі № 6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого позивачем було надано відповідачці у позику 2500000,00 грн., які зобов`язалась повернути у розмірі 1000000,00 грн. не пізніше 21 жовтня 2024 року, а 1500000,00 грн. не пізніше 21 березня 2025 року, про що нею складено розписку, яку вона власноруч підписала. Крім того, 21 березня 2024 року між позивачем, відповідачкою ОСОБА_2 та відповідачем ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ІСТВІН» (далі за текстом ПП «ІСТВІН») було укладено договір поруки, відповідно до якого відповідач зобов`язався солідарно відповідати перед позивачем за своєчасне виконання відповідачкою зобов`язання у повному обсязі, в тому числі у випадку дострокового розірвання договору позики та дострокового повернення всієї суми зобов`язання. Відповідачкою було порушено строк повернення грошових коштів за першим терміном повернення коштів, визначеним договором позики, та повернуто лише частину позичених коштів у розмірі 200000,00 грн., а також у відповідь на вимогу позивача щодо повернення коштів відповідачка звернулась до позивача із проханням відстрочити виконання зобов`язання у цій частині до 15 січня 2025 року, яке було ним задоволено. До 15 січня 2025 року позивачка зобов`язання із повернення суми коштів у розмірі 800000,00 грн., визначеної для повернення у перший термін, який було продовжено, не виконала, тому 27 січня 2025 року позивач одночасно звернувся з вимогою про дострокове повернення усієї суми заборгованості за договором позики як до відповідачки, так і до відповідача ПП «ІСТВІН», після отримання яких обидва відповідачі надали позивачу відповідь про відсутність грошових коштів у необхідній сумі та вчинення ними дій для акумулювання грошових коштів для повернення боргу, однак з дати надання вказаних відповідей позивачем не отримано коштів, водночас як закінчився строк виконання договору позики.

Судом встановлено, що підставами для звернення до суду із зазначеною позовною заявою стало фактичне невиконання відповідачами ОСОБА_2 , ПП «ІСТВІН» взятих на себе зобов`язань за договорами позики та поруки від 21 березня 2024 року.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходить з необхідності дотримання балансу інтересів учасників судового розгляду, дотримання принципів справедливості та розумності, та враховує наскільки заходи забезпечення позову, які пропонує вжити заявник, пов`язані з предметом позову, та наскільки вони співрозмірні позовним вимогам, і яким чином фактично реалізують мету його вжиття.

При цьому суд враховує, що при вирішенні питання щодо підстав вжиття заходів забезпечення такого позову має застосовуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вчинення будь-якими фізичними та юридичними особами дій щодо перешкоджання відповідачу ПП «ІСТВІН» у виконанні умов договору поруки від 21 березня 2024 року, відчуження та будь-яким іншим чином розпорядження нерухомим майном, яке йому належить, може істотно ускладнити або взагалі зробить неможливим виконання рішення суду у даній справі, що призведе до нівелювання функції судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача, а також може призвести до того, що захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду заявник не зможе.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вимога про заборону будь-яким фізичним та юридичним особам вчиняти дії щодо перешкоджання відповідачу ПП «ІСТВІН» у виконанні умов договору поруки від 21 березня 2024 року, є належним, допустимим та ефективним заходом забезпечення позову, що стосується предмету спору в даній справі. Такий захід забезпечення відповідає вимогам розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, гарантує справедливий баланс інтересів учасників справи, а також ефективний захист прав заявника, у випадку задоволення позовних вимог у даній справі.

При цьому, суд зауважує, що вжиття заходу забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії не виключає його з використання, а тому додаткових обмежень крім неможливості його відчуження не існує.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заяви позивача про забезпечення позовних вимог ОСОБА_1 , суд також бере до уваги наступні правові висновки.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті частини другої статі 1 Протоколу №1, має забезпечити «справедливу рівновагу» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються і поставленою метою. (Рішення ЄСПЛ у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року, заява № 22774\93).

Необхідність забезпечення позову має відповідати вимозі пропорційності втручання у право особи цілям, яких потрібно досягти. З одного боку перед судом стоїть завдання гарантувати конституційний та міжнародно-правовий принцип обов`язковості судового рішення в тому, що стосується його виконання, а з іншого повага до права особи мирно володіти своїм майном. Таким чином, метою тесту пропорційності є встановлення способу та ступеню обмеження особи у реалізації його права; до яких саме негативних наслідків призведе таке обмеження, покладене на цю особу.

Не існує вичерпного переліку факторів, які мають бути враховані під час оцінювання судом необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Ці фактори можуть змінюватись, залежно від фактичних обставин справи та характеру відповідного втручання.

Зокрема, при дослідженні питання про відповідність забезпечення позову вимозі пропорційності суд має здійснити оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання судового рішення в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Також, необхідно звернути увагу на положення частини 2 статті 80 та статті 89 ЦПК України, відповідно до яких цивільному судочинству загалом, та питанню забезпечення позову, зокрема, притаманний стандарт доведення «внутрішнє переконання судді».

Таким чином, вимоги цивільного процесуального законодавства щодо доведення певних фактів, як підстав для вжиття заходів забезпечення позову, вказують на необхідність їх вжиття у тому випадку, коли наявні в матеріалах справи докази скоріше вказують на ймовірність настання певних обставин, ніж на протилежний висновок.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2019 року справа № 320/3560/18 (провадження № 61-5051св19).

Проаналізувавши зміст позовних вимог, розглянувши подану заяву про забезпечення позову, оцінивши доводи представниці позивача, давши оцінку всім дослідженим у судовому засіданні доказам, виходячи із пов`язаності заходу забезпечення позову з предметом спору, співмірності такого заходу заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 8 статті 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Згідно з частиною 1 статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулась із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Враховуючи наведене правило процесуального закону, суд має право, однак, він не зобов`язаний вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідачів.

Випадки обов`язкового застосування зустрічного забезпечення встановлені частиною 3 статті 154 ЦПК України, відповідно до якої суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року (справа № 61-11274св18).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують обставини, за наявності яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення.

Так, позивач, як фізична особа, має зареєстроване в установленому законом порядку місце проживання на території України і суду не надано доказів, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження його майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідачів, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Отже, суду не надано доказів, які б свідчили про обов`язок суду, відповідно до вимог частини 3 статті 154 ЦПК України, вжити заходів зустрічного забезпечення.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити, що відповідно до частини 1 статті 156, частини 1 статті 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи, або за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим.

Керуючись статтями 149-158, 247, 258-261, 263, 265, 268, 353 ЦПК України, суд,

постановив:

Заяву представниці позивача адвоката Бандури Христини Юріївни про забезпечення позову - задовольнити.

Заборонити до вирішення справи по суті суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України, та інших суб`єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора здійснювати будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, анулювання рішень про державну реєстрацію прав, відкриття та/або закриття розділів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, органам таособам,які здійснюютьпримусове виконаннярішень,вчинення будь-якихдій,пов`язаних зреалізацією нерухомогомайна,передбачених уЗаконі України«Про виконавчепровадження»,в томучислі,але невиключно шляхомпродажу наприлюдних торгах,у форміелектронних торгіву межахпроцедури виконавчогопровадження табудь-якихінших способівреалізації майна щодо наступного нерухомого майна:

-земельної ділянки площею 0,0421 га, кадастровий номер 0510100000:02:052:0301, РНОНМ: 2216417005101;

-об`єкта незавершеного будівництва торгово-офісного комплексу (другий пусковий комплекс) загальною площею 4454,00 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ: 101562105206;

-земельної ділянки площею 0,0665 га, кадастровий номер 0510100000:02:052:0300, РНОНМ: 2216380305101;

-земельної ділянки площею 0,1484 га, кадастровий номер 0510100000:02:052:0299, РНОНМ: 2212475805101;

-земельної ділянки площею 0,162 га, кадастровий номер 0510100000:02:052:0298, РНОНМ: 2212462005101;

-трансформаторної підстанції, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ: 1661841405101;

-нежитлової будівлі готельно-розважального центру літ. «А» загальною площею 8145,3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОНМ: 101060505101.

Стягувачем за даною ухвалою є: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ;

РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Боржником за даною ухвалою є: ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ІСТВІН» (місцезнаходження: вулиця Соборна, будинок 27В, приміщення 4/3, місто Арциз Болградського району Одеської області, 68404; код ЄДРПОУ: 34849017).

Ухвала набирає чинності з дати її прийняття 01 квітня 2025 року.

Копію ухвали направити учасникам справи для відома.

Виконання ухвали з питань забезпечення позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Роз`яснити, що суд може за вмотивованим клопотанням учасника справи скасувати заходи забезпечення позову; допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому наявної ухвали суду.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Гусєва Н.Д.