Ухвала

від 31.03.2025 по справі 463/2507/25

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №463/2507/25

Провадження №1-кс/463/2898/25

У Х В А Л А

31 березня 2025 року слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , детектива ОСОБА_3 , представника власника майна ОСОБА_4 , розглянувши клопотання старшого детектива Підрозділу детективів (на правах самостійного Управління) Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12024140000000871 від 04.09.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191 КК України, про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

детектив, як сторона кримінального провадження звернувся з клопотанням до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні №12024140000000871 від 04.09.2024, яке вилучене 21.03.2025 під час проведення обшуку приміщень квартири за адресою АДРЕСА_1 , та яке визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні, а саме, на готівкові кошти:

1. 10 000 (десять тисяч) доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів США;

2. 100 000 (сто тисяч) гривень, купюрами номіналом по 500 гривень..

Клопотання мотивує тим, що Підрозділом детективів (на правах самостійного Управління) проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024140000000871 від 04.09.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191 КК України.

Так, 21.03.2025 на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 19.03.2025 детективами Підрозділу детективів (на правах самостійного управління) ТУ БЕБ у Львівській області проведено обшук приміщення квартири за місцем проживання ОСОБА_5 , яка є донькою підозрюваного ОСОБА_6 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого виявлено та вилучено готівкові грошові кошти, а саме:

1. 10 000 (десять тисяч) доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів США;

2. 100 000 (сто тисяч) гривень, купюрами номіналом по 500 гривень.

У сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що вищезазначені кошти, які вилучено під час проведення обшуку приміщень квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та визнано речовими доказами, ймовірно належать підозрюваному ОСОБА_6 , здобуті в наслідок протиправних дій, і можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час даного кримінального провадження, а тому необхідно забезпечити збереженість вказаних речових доказів, шляхом накладення арешту.

В судовому засіданні детектив зазначив, що донька підозрюваного ОСОБА_5 , 1996 р.н. проживає за адресою: АДРЕСА_1 , сама, однак можливо вилучені кошти належать її батьку, підозрюваному ОСОБА_6 . При цьому детектив повідомив, що підозрюваний за вказаною адресою не проживає та належність йому вилучених коштів є лише припущенням.

Адвокат ОСОБА_4 проти клопотання про накладення арешту на майно заперечив. Зазначив, що вилучені грошові кошти є особистою власністю ОСОБА_5 , такі не наділені жодними ознаками речового доказу у даному кримінальному провадженні. Крім того, власниця виїжджає за кордон, в Канаду і кошти у валюті вона позичила саме з цією метою. Дані обставини підтверджуються розпискою, а також довідкою про доходи.

Заслухавши думку детектива, адвоката, оглянувши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив наступне.

Відповідно до ч.1, 2 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 2 ст. 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч.2 ст. 170 КПК України).

Правові підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів визначені частиною третьою ст. 170 КПК України, згідно з якою арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Отже чинне кримінальне процесуальне законодавство дозволяє накладення арешту на гроші з метою збереження речових доказів виключно у випадку наявності достатніх підстав для їх віднесення до кримінально-процесуальної категорії речових доказів (відповідності критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України).

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно вимог ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

У клопотанні про накладення арешту детектив не наводить аргументів, які б підтверджували те, що вилучені грошові кошти наділені ознаками речових доказів у кримінальному провадженні №12024140000000871 від 04.09.2024, долучені до клопотання документи також не містять жодних доказів з даного приводу.

Крім цього, представником власника майна на підтвердження своїх заперечень, долучено копію розписки від 16.10.2024, про отримання ОСОБА_5 в борг 12 тисяч доларів, а також довідку про її доходи за період з 01.02.2024 по 28.02.2025р.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Таким чином враховуючи наведені вище обставини та вимоги закону, слідчий суддя вважає, що відсутні підстави для арешту вказаних в клопотанні коштів, з метою збереження таких, як речових доказів.

Керуючись вимогами ст. ст. 117, 170-173, 309, 376, 395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

в задоволенні клопотання старшого детектива Підрозділу детективів (на правах самостійного Управління) Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12024140000000871 від 04.09.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191 КК України, про арешт майна відмовити.

Повернути власнику ОСОБА_5 майно вилучене 21.03.2025 під час проведення обшуку приміщень квартири за адресою АДРЕСА_1 готівкові кошти, а саме:

1. 10 000 (десять тисяч) доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів США;

2. 100 000 (сто тисяч) гривень, купюрами номіналом по 500 гривень.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1