Постанова

від 27.03.2025 по справі 127/12036/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/12036/23

Провадження № 22-ц/801/749/2025

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Шаміна Ю. А.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2025 рокуСправа № 127/12036/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),

суддів: Голоти Л. О., Оніщука В.В.,

з участю секретаря судового засідання: Кашпрук М. Г.

скаржник Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка»,

заінтересовані особи: державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Загорський Юрій Юрійович, ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 30 січня 2025 року, постановлену під головуванням судді Шаміної Ю. А., у цивільній справі за скаргою Приватного акціонерного товариства «Старахова компанія «УНІКА» на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Загорського Ю.Ю., заінтересована особа ОСОБА_1 ,-

в с т а н о в и в:

У жовтні 2024 року ПрАТ «СК «УНІКА» звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Загорського Ю.Ю. про прийняття ним до виконання виконавчого листа №127/12036/23 від 26.09.2024 року, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області, а також визнання протиправною (неправомірною) та скасування винесеної ним постанови про відкриття за цим листом виконавчого провадження за №76280717 від 14.10.2024 .Скаргу мотивовано тим, що у провадженні державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Загорського Ю. Ю. перебуває виконавче провадження №76280717 від 14.10.2024 з примусового виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області у справі №1287/12036/23.

У постанові про відкриття виконавчого провадження №76280717 зазначено: «Після відшкодування шкоди передати ОСОБА_1 запасні частини транспортного засобу Land Rover Range Rover, д.н. НОМЕР_1 , які були замінені при здійсненні ремонту на підставі акту виконаних робіт №24935 від 08.02.2023 року і зберігаються на території ТОВ «Аеліта Преміум» (м. Дніпро, вул. І. Езау, 16). У вказаній постанові в якості боржника зазначено Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА», а стягувачем - ОСОБА_1 . Заявник скарги вважає, що державний виконавець, не маючи даних про заходи примусового виконання рішення, вирішив використати процедуру, яка застосовується до рішень, які мають заходи примусового виконання у вигляді зобов`язання боржником вчинити певні дії. При цьому, за п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень. В резолютивній частині судового рішення не зазначено, що передача ОСОБА_1 запчастин транспортного засобу покладається на ПрАТ «СК «УНІКА». Також ПрАТ «СК «УНІКА» не зобов`язано вчинити певних дій для виконання рішення в цій частині. У мотивувальній частині рішення Вінницького міського суду Вінницької від 09.01.2024 зазначено: «Згідно повідомлення ТОВ «Аеліта Преміум» запасні частини транспортного засобу «LandRoverRangeRover», які були замінені при здійсненні ремонту на підставі акту виконаних робіт №24935 від 08.02.2023 року зберігаються на території ТОВ «Аеліта Преміум».

Просило суд визнати неправомірними дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Загорського Ю.Ю. щодо прийняття до виконання виконавчого листа №127/12036/23 від 26.09.2024 року, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області, а також визнати протиправною (неправомірною) та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №76280717 від 14.10.2024, винесену державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - Загорським Ю. Ю.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 січня 2025 року у задоволенні скарги відмовлено.

У апеляційній скарзі ПрАТ «СК «Уніка», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить зазначену ухвалу скасувати, а у справі постановити нову ухвалу про задоволення скарги. Зазначає, що суд не врахував ті обставини, що ПрАТ «СК Уніка» була стягувачем за судовим рішенням і не може бути боржником у виконавчому провадженні. Суд не врахував, що державний виконавець має діяти в межах ЗУ «Про виконавче провадження» та не допускати порушення прав осіб, на яких не було покладено будь-якого обов`язку примусового характеру.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи ,ухвалу суду в межах доводів апеляційної скарги , колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 30 січня 2025 року вищевказаним вимогам закону відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Вінницького міського суду від 09.01.2024 року у справі №127/12036/23 було задоволено позов ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 , за участі третьої особи без самостійних вимог ТОВ «Аеліта Преміум» про відшкодування шкоди. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» суму у відшкодування шкоди в розмірі 141774,08 грн. та судові витрати. Після відшкодування шкоди передати ОСОБА_1 запасні частини транспортного засобу Land Rover Range Rover, д.н НОМЕР_1 , які були замінені при здійсненні ремонту на підставі акту виконаних робіт № 24935 від 08.02.2023 року і зберігаються на території ТОВ «Аеліта Преміум».

Постановою Вінницького апеляційного суду від 17.04.2024 по справі №127/12036/23 рішення Вінницького міського суду від 09 січня 2024 року змінено, зменшено розмір шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», з 141774,08 грн. до 86637,53 грн. Зменшено розмір судового збору. У решті рішення суду залишено без змін.

26.09.2024 Вінницьким міським судом було видано виконавчий лист на підставі рішення суду в частині: «Після відшкодування шкоди передати ОСОБА_1 запасні частини транспортного засобу Land Rover Range Rover, державний номер НОМЕР_1 , які були замінені при здійсненні ремонту на підставі акту виконаних робіт № 24935 від 08 лютого 2023 року і зберігаються на території ТОВ «Аеліта Преміум» (м. Дніпро, вул. І. Езау, 16)». Боржником у зазначеному виконавчому листі вказано ПрАТ «СК «Уніка».

На підставі вказаного виконавчого листа за заявою ОСОБА_2 , діючого в інтересах ОСОБА_1 на підставі довіреності №3098 від 22.05.2023, 14.10.2024 державним виконавцем було відкрито виконавче провадження №76280717. При цьому до заяви про примусове виконання рішення було додано квитанцію №271995611 від 09.05.2024 про оплату ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Уніка» 86640 грн із призначенням - регресний платіж у справі 127/12036/23.

15.11.2024 ухвалою Вінницького міського суду , залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 30.12.2024, відмовлено в задоволенні заяви ПрАТ «СК «Уніка», за участю заінтересованих осіб- ОСОБА_1 , Шевченківського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання виконавчого листа про передачу ОСОБА_1 запасних частин транспортного засобу таким, що не підлягає виконанню.

Відмовляючи у задоволенні скарги на дії і рішення державного виконавця, суд виходив з того, що вказана у виконавчому листі резолютивна частина рішення відповідає п. 3 ч.1 ст. 10 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме - вилучення та передача предметів стягувачу, а тому скарга ПрАТ «Уніка» є необґрунтованою, а дії були вчинені державним виконавцем відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» та в межах його повноважень.

Колегія суддів вважає, що суд вірно встановив обставини справи, які перевірив наданими доказами, оціненими в порядку ст.89 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини та застосував до них норми права, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні скарги.

Доводи апеляційної скарги про те, що державний виконавець діяв у спосіб не передбачений ЗУ «Про виконавче провадження» та допустив порушення прав ПрАТ «Уніка», як особи, на яку не було покладено будь-якого обов`язку примусового характеру, є безпідставними, виходячи з наступного

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно із частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (Hornby v. Greece, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

За змістом статей 1, 5 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності, тощо.

Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їх права та свободи.

Відповідно до статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів виконавчої служби щодо виконання рішення суду можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За частиною першою та другоюстатті 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно з ч.5 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до ст. 4 цього Закону під час вирішення питання провідкриття виконавчого провадження виконавець встановлює, зокрема, чи не пропущений встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Якщо такий строк пропущений, то виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття його до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення.

Як вбачається з матеріалів даної справи, рішенням Вінницького міського суду від …… ,зміненого ухвалою апеляційного суду ,було ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» у відшкодування шкоди 86637,53 грн. та судові витрати. Після відшкодування шкоди передати ОСОБА_1 запасні частини транспортного засобу Land Rover Range Rover, д.н НОМЕР_1 , які були замінені при здійсненні ремонту на підставі акту виконаних робіт № 24935 від 08.02.2023 року і зберігаються на території ТОВ «Аеліта Преміум».

Тобто ,рішення для виконання передбачало дві частини ,що підлягали самостійному виконанню ,але пов`язаними умовою часу виконання: «Після відшкодування ОСОБА_1 ПрАТ «Страховій компанії «Уніка » зазначених у першому реченні рішення суду коштів , ОСОБА_1 мають бути передані запасні частини транспортного ,що були замінені в ході ремонту (тобто, старі запасні частини, які зберігаються на території ТОВ «Аеліта Преміум»).

Як вбачається, виконавчий лист №127/12036/23 від 26.09.2024 відповідав вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» і у ньому були зазначені необхідні складові виконавчого листа, передбачені цією частиною, в тому числі, резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового його виконання : «Після відшкодування шкоди передати ОСОБА_1 запасні частини транспортного засобу LandRoverRangeRover, державний номер НОМЕР_1 , які були замінені при здійсненні ремонту на підставі акту виконаних робіт №24935 від 08 лютого 2023 року і зберігаються на території ТОВ «Аеліта Преміум».

Не встановивши підстав для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття його до виконання, передбачених ч. 4 ст. 4 Законом України «Про виконавче провадження», державний виконавець Загорський Ю.Ю., діючи у межах своїх повноважень, визначених ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» відповідно до ст. 26 цього Закону правомірно виніс постанову про відкриття виконавчого провадження в частині передання ОСОБА_1 запасних частин транспортного засобу LandRoverRangeRove, що були замінені при здійсненні ремонту.

Ба більше, ПрАТ «Уніка» уже зверталося до суду із заявою про визнання вказаного виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню ,проте ухвалою Вінницького міського суду від 15.11. 2024 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 30.12.2024 , в задоволенні цієї заяви ПрАТ «Уніка» було відмовлено . Вказана ухвала набула законної сили.

Таким чином, відмовляючи ПрАТ «Уніка» у задоволенні скарги, суд обґрунтовано виходив із того, що, відкриваючи виконавче провадження державний виконавець діяв у межах наданих йому повноважень, а оскільки на час вчинення цієї дії судом відмовлено у задоволенні заяви ПрАТ «Уніка» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, то відсутні підстави вважати оскаржувані дії щодо винесення ним постанови про відкриття виконавчого провадження неправомірними.

Доводи апеляційної скарги про те, що у рішенні суду не передбачено заходів його примусового виконання не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 10 ЗУ «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Тобто, перелік заходів примусового виконання рішень, визначений ст. 10 вказаного Закону не є вичерпним, державний виконавець згідно п. 5 цієї статті також застосовує інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Крім того, п. 3 ч. 1 вказаної статті до таких заходів віднесено вилучення у боржника і передача стягувачу предметів. Виконання рішень цього виду, в свою чергу, регламентовано статтею 60 ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження» під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу .

У п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року роз`яснювалось судам, що постановлюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Колегія суддів звертає увагу, що рішення Вінницького міського суду від 09.01.2024 року в частині передачі ОСОБА_1 запасних частин транспортного засобу Land Rover Range Rover, д.р.н. НОМЕР_1 , що були замінені при здійсненні ремонту на підставі акту виконаних робіт №24935 від 08 лютого 2023 року і зберігаються на території ТОВ «Аеліта Преміум», залишено апеляційною інстанцією без змін і набрало законної сили ,і відповідно ,останнє підлягає виконанню.

ПрАТ «Уніка» є стягувачем лише в частині регресного стягнення з ОСОБА_1 страхового відшкодування, а в іншій частині судового рішення щодо передачі ОСОБА_1 запасних частин транспортного засобу Land Rover Range Rover, д.р.н. НОМЕР_1 , що були замінені при здійсненні ремонту на підставі акту виконаних робіт №24935 від 08 лютого 2023 року і зберігаються на території ТОВ «Аеліта Преміум» , ПрАТ «Уніка» є боржником ,оскільки після відшкодування ОСОБА_1 йому коштів , витрачених товариством на страхове відшкодування, саме воно набуває права на деталі, що були замінені в ході ремонту. Вказані обставини спростовують доводи апеляційної скарги ПрАТ «Уніка» щодо того, що вона виступає в даних правовідносинах лише в якості стягувача.

Як вбачається із п. 11.3.9 договору добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО Corporate" №005051/4100/0000095 від 09 листопада 2021 року, укладеного між страховиком ПрАТ "СК Уніка" та страхувальником - власником Land Rover Range Rover ТОВ "Любимівка", страхувальник зобов`язаний на вимогу страховика, яким є ПрАТ «Уніка» передати у його власність пошкоджені складові частини, деталі та ДО ТЗ, які в процесі ремонту ТЗ були замінені на нові і стосовно яких страховиком сплачене страхове відшкодування.

У своїй сукупності доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваної ухвали суду не впливають, а в основному зводяться до невірного тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Колегія суддів враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Вагомих доводів, що б спростовували правильні висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, апеляційна скарга не містить.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідає дійсним обставинам справи, постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права ,а тому не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі, відтак , підлягає залишенню без змін.

Згідно п.п. "в" п. 4 ч.1 ст. 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від30січня 2025 року залишити без змін.

Судові витрати,понесені узв`язку зпереглядом справиу судіапеляційної інстанції,залишити за Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий С. Г. Копаничук

судді: Л. О. Голота

В. В. Оніщук