Ухвала

від 01.04.2025 по справі 953/4823/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/4823/23

н/п 1-кс/953/2406/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2025 р. м.Харків

Слідчий суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 ,

за участю:

представника власника майна адвоката ОСОБА_2 ,

секретар судового засідання ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові у режимі відеоконференції клопотання представника власника майна адвоката ОСОБА_2 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022220000000128 від 09.02.2022 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України,

УСТАНОВИВ:

26 березня 2025 року адвокат ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АА № 1557632 від 24 березня 2025 року, звернулася до суду з клопотанням про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022220000000128 від 09.02.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України, на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення заборони відчуження майна, а саме: квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування клопотання зазначає, що 02 жовтня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022220000000128 від 09.02.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України накладений арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення заборони відчуження майна, а саме: квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначила, що у діях ОСОБА_4 відсутній склад кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України. Зокрема посилалася на те, що ОСОБА_4 не є службовою особою по відношенню до розпорядження бюджетними коштами АТ «Укргазвидобування», а також не була офіційно працевлаштована до ТОВ «УА-Системи», а тому вона не є суб`єктом вищевказаних кримінальних правопорушень. З огляду на те, що ОСОБА_4 не є службовою особою та відповідно не могла вчинити інкриміновані їй кримінальні правопорушення, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Посилалася на те, що клопотання сторони обвинувачення про арешт майна та ухвала слідчого судді від 02 жовтня 2024 року не містить обґрунтування в доцільності накладення арешту на вищевказане нерухоме майно, належне на праві власності підозрюваній ОСОБА_4 , а також не містить жодних доводів та посилань на докази, досліджуючи які слідчий суддя дійшов висновку щодо необхідності забезпечення кримінального провадження в такий спосіб. З огляду на викладені обставини просила скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2024 року.

Представник власника майна адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні клопотання підтримала та просила його задовольнити, посилаючись на те, що пред`явлена органом досудового розслідування ОСОБА_4 підозра у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України є необґрунтованою, оскільки ОСОБА_4 не була офіційно працевлаштована в ТОВ «УА-Системи», а також не є службовою особою по відношенню до розпорядження бюджетними коштами АТ «Укргазвидобування», тому відповідно не є самостійним суб`єктом інкримінованих їй кримінальних правопорушень. Вказані обставини свідчать про те, що відсутні підстави стверджувати про наявність підстав для забезпечення конфіскації майна, належного на праві власності ОСОБА_4 як виду покарання.

Власник майна у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлялася своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Прокурор у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України, клопотання про скасування арешту майна розглядається не пізніше трьох днів після його надходження до суду, а неявка учасників кримінального провадження не перешкоджає розгляду клопотання, слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання без участі слідчого та прокурора, від яких надійшли за явки про розгляд клопотання про скасування арешту майна за їх відсутності.

Слідчий суддя, вислухавши доводи представника власника майна, дослідивши матеріали клопотання, встановив таке.

Як встановлено у судовому засіданні СУ ГУНП в Харківській області здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022220000000128 від 09.02.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2024 року накладений арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення заборони відчуження майна, а саме: квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2024 року при накладенні арешту слідчий суддя виходив з того, що нерухоме майно, що на праві власності належить ОСОБА_4 , відповідає вимогам п. 3 ч. 2 ст. 170 КК України, оскільки арешт допускається з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, що передбачено санкціями ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 209 КК України.

Тобто захід забезпечення у вигляді арешту майна було вжито виключно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

При вирішенні питання про арешт/скасування арешту майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Отже, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання. Відтак слідчий суддя розглядає клопотання на підставі тих доказів, які слідчому судді представлені. При цьому жодний учасник не позбавлений можливості надати ці докази, а також доводити у судовому засіданні наявність обставин, на які він посилається для підтвердження своїх вимог чи заперечень.

Саме заявник повинен довести, що арешт, раніше накладений на майно, є необґрунтованим та/або в застосуванні такого арешту відпала потреба. Заявник повинен навести докази того, що на цій стадії розслідування втратив свою актуальність вищезазначений захід забезпечення або ж під час його застосування таке рішення прийняте безпідставно, тобто без урахування певних суттєвих обставин.

При цьому згідно з вимогами ч. 3 ст. 132 КПК України на слідчого, прокурора покладено лише доведення необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а не доведення наявності підстав для подальшого перебування майна під арештом у разі його накладення.

Слідчий суддя при вирішенні питання про скасування арешту перевіряє чи накладено арешт обґрунтовано (вказані підстава, мета та необхідність арешту відповідають нормам КПК України) та чи відпала потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження. Правомірність накладеного арешту може бути предметом перевірки шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу.

Слідчий суддя встановив, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України.

Підставою арешту став встановлений слідчим суддею факт того, що підозрюваній ОСОБА_4 може бути призначено покарання у виді конфіскації майна у випадку направлення обвинувального акту до суду та визнання її винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України, яке їй інкримінується, а отже арешт необхідний з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Слідчий суддя відхиляє доводи представника власника майна про необґрунтованість пред`явленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України, з огляду на те, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Зокрема, слідчий суддя, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною.

Оцінюючи доцільність подальшого застосування такого заходу забезпечення як арешт майна, слідчий суддя враховує, що на теперішній час досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершено, арешт майна у вигляді заборони відчуження необхідний для забезпечення конфіскації майна з огляду на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України, санкції яких передбачають обов`язкове призначення додаткового покарання у виді конфіскації, а також, враховуючи, що у випадку направлення обвинувального акту до суду та визнання ОСОБА_4 винуватою у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, майно підозрюваної за вироком суду може бути конфісковане, отже існують ризики його відчуження/передачі на користь третіх осіб, тому скасування арешту на даній стадії досудового розслідування може призвести до вищевказаних негативних наслідків.

За таких обставин клопотання про скасування арешту задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 233-236, 309, 372 КПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника власника майна адвоката ОСОБА_2 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022220000000128 від 09.02.2022 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Повний текст ухвали складений 02 квітня 2025 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1