Рішення

від 20.04.2023 по справі 761/19383/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/19383/22

Провадження № 2/761/2881/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Марінченко Л.В.,

за участі

представника позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача Качан Т.В., Голоти А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за ОСОБА_2 до Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та про поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи заявлені вимоги наступним. 05.10.1992 р. наказом № 140 К ОСОБА_2 була прийнята на роботу у Національну дитячу спеціалізовану лікарню «Охматдит» на посаду «лікар-стоматолог дитячий» Наказом № 495-К від 25.05.2022 позивача було звільнено з посади за прогул. Копію наказу про звільнення позивачу надано не було. Даний наказ є незаконним, оскільки у зв`язку із повномасштабним наступом та збройною агресією РФ проти України, 09.03.2022 р. ОСОБА_2 змушена була евакуюватися за кордон і перебувати у Румунії. У кінці квітня 2022 у чаті працівників відповідача ОСОБА_2 отримане повідомлення про відновлення роботи лікарні із 01.05.2022. Усвідомлюючи неможливість приступити до виконання обов`язків, позивач 28.04.2022 на електронну пошту відповідача надіслала заяву про відпустку без збереження заробітної плати з 01.05.2022 по 25.05.2022. Вказана заява була підписана кваліфікованим електронним підписом. Такі дії позивача цілком відповідали положенням Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Враховуючи таку заяву, позивач на момент звільнення перебувала у відпустці та не могла бути звільна. Про перебування позивача за кордоном відповідачу було достименно відомо, оскільки неодноразово така інформація запитувалась у працівників, в тому числі і у позивача. Крім того, у позивача не запитувались пояснення щодо прогулу. Також з позивачем не було проведено розрахунок при звільненні. За таких обставин представник позивача просить суд визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення ОСОБА_2 про звільнення та поновити позивача на посаді «лікар-стоматолог дитячий» та з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, викладених у заяві від 28.12.2022 стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Провадження у справі відкрито 19.01.2023, відповідно до положень ст.ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представником відповідача подано відзив на позов, де зазначено наступне. В умовах воєнного стану НДСЛ «Охматдит» не припиняло свою роботу». Наказом МОЗ України від 07.03.2022 № 427 «Про забезпечення безперервної роботи» керівники закладів охорони здоров`я в період дії воєнного станку зобов`язані забезпечувати безперервне надання медичної допомоги. З метою організації та забезпечення роботи Лікарні було видано наказ № 41 від 25.02.2022 «Про організацію роботи співробітників НДСЛ «Охматдит» МОЗ України на період оголошення воєнного стану». Наказом № 238-Л від 08.03.2022 «Щодо забезпечення безперервної роботи» оголошено простій з 09.03.2022. У зв`язку із відновленням планової роботи структурних підрозділів лікарні з 01.05.2022 простой припинено, згідно наказу № 394-к «Про припинення простою». ОСОБА_2 ще з 15.04.2022 було запропоновано з`явитися на робочому місці, а після припинення простою така вимога була для всіх працівників. ОСОБА_2 02.05.2022 на роботу не вийшла, про що було складено відповідний акт. В подальшоу відсутність позивача на робочому місці також фіксувалась відповідними актами. 11.05.2022 в телефонному режимі позивача ознайомлено з зазначеними актами та доповідною запискою медичного директора з поліклінічної роботи на ім`я генерального директора НДСЛ «Охматдит» та витребувані письмові пояснення причин відсутності на робочому місці, про що складено відповідний акт. У пояснювальній записці від 12.05.2022 ОСОБА_2 зазначила, що 09.03.2022 виїхала за межі України та долучила заяву про наданні відпустки без збереження заробітної плати з 01.05.2022 по 25.05.2022 від 28.04.2022. Так, НДСЛ «Охматдит» відноситься до об`єктів критичної інфраструктури», порушення якої призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, та роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь - якого виду відпусток (крім відпустки у зв`язку із вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку). Зважаючи на необхідність присутності працівників НДСЛ «Охматдит» МОЗ України для виконання професійного обов`язку відпустку без збереження заробітної плати позивачу надано не було, її відсутність визнано прогулом. З метою ознайомлення позивача з наказом про звільнення їй було зателефоновано, проте на виклик ОСОБА_2 не відповіла, про що складено відповідний акт. На адресу проживання позивача надіслано копію витягу з наказу № 495-к від 25.05.2022 та лист з повідомленням про необхідність отримати трудову книжку. Виплата заробітної плати відбулась 29.04.2022.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що відсутні докази, що відповідач відноситься до об`єкту критичної інфраструктури, а отже мав надати позивачу відпустку. Акти про відсутність на робочому місці суперечать табелю обліку робочого часу і складені постфактум для формального виправдання звільнення позивача з посади.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити.

Представники відповідача заперечували щодо задоволення позову.

Вислухавши пояснення у часників процесу, дослідивши матеріали справи та надавши належну оцінку наявним доказам, суд приходить до наступних висновків.

Встановлено і не заперечується сторонами, що 05.10.1992 наказом Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» № 140-К ОСОБА_2 була прийнята до відповідача на посаду дитячого лікаря - стоматолога.

Як свідчать матеріали справи, 25.05.2022 ОСОБА_2 звільнено з посади лікаря - стоматолога дитячого за прогул без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Представник позивача зазначає, що звільнення з посади відбулось з порушенням чинного законодавства України.

В свою чергу представник відповідача вказує на те, що права працівника при звільненні порушено не було.

Так, є загальновідомою та обставина, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку із військовою агресією РФ проти України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 днів.

Режим воєнного стану неодноразового продовжувався та діє і на момент розгляду справи по суті.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, на виконання наказу МОЗ України від 25.02.2022 № 379 «Щодо надання медичної допомоги в умовах воєнного стану військовослужбовцям, які беруть участь в операції об`єднаних сил» та враховуючи оперативну ситуацію з надходження поранених та території країни станом на 25 лютого 2022 року НДСЛ «Охматдит» МОЗ України винесено наказ № 41 «Про організацію роботи співробітників НДСЛ «Охматдит» МОЗ України «на період оголошення воєнного стану».

08.02.2022 НДСЛ «Охматдит» МОЗ України на виконання наказу № 41 від 24.02.2022 у зв`язку із оголошенням в Україні воєнного стану, наказу МОЗ України від 07.03.2022 № 427 та відповідно до ст. 34,113 КЗпП України видано наказ «Щодо забезпечення безперервної роботи» відповідно до якого установлено початок простою в структурних підрозділах лікарні працівникам, які не можуть перебувати на робочому місці, а також не можуть виконувати свої посадові обов`язки у дистанційному режимі, 0 09.03.2022 року і до дати закінчення воєнного стану.

Як вбачається з копії паспорту громадянина України для виїзду/в`їзду за кордон, ОСОБА_2 виїхала за межі України 09.03.2022.

27.04.2022 року НДСЛ «Охматдит» МОЗ України видано наказ № 394-к «Про припинення простою» в зв`язку з відновленням планової роботи структурних підрозділів лікарні з 01 травня 20222в зв`язку з виробничою необхідністю, припинено дію п. 2 наказу від 08.03.2022 року № 238-к про встановлення простою працівникам лікарні.

До матеріалів справи долучено докази, які свідчать про те, що 28.04.2022 позивач направлено на електронну пошту відповідача, вказану на сайті, заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати, підписану кваліфікованим електронним підписом, з 01.05.2022 до 25.05.2022.

Матеріали справи не містять відомостей, що відповідачем було погоджено надання відпустки ОСОБА_2 .

Натомість 02.05.2022, 03.05.2022, 04.05.2022, 05.05.2022, 06.05.2022, 09.05.2022, 10.05.2022,11.05.2022,12.05.2022,13.05.2022,16.05.2022,17.05.2022,18.05.2022,19.05.2022, 23.05.2022, 24.05.2022 працівниками відділення стоматології складено акти про відсутність працівника ОСОБА_2 на робочому сімці в дні їх складання впродовж робочого дня без поважної причини.

Положення ст. 149 КЗпП України передбачають, що до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Також 11.05.2022 медичним директором з поліклінічної роботи Генеральному директору НДСЛ «Охматдит» МОЗ України скеровано доповідну записку, якою доведено до відома про тривалу відсутність позивача на робочому місці. Зазначено, що ОСОБА_2 неодноразово було попереджено про можливість розірвання трудових відносин у зв`язку з відсутністю на робочому місці, повідомлення надсилались на особисту електронну пошту, домашню адресу, мобільний телефон.

Також до відома Генерального директора доведена інформація, що в телефонній розмові (за номером НОМЕР_1 ) ОСОБА_2 ознайомлено з Актами про її відсутність на роботі, відповідно до ст. 149 КЗпП України, запропоновано надати письмові пояснення щодо відсутності на робочому місці.

Враховуючи, що НДСЛ «Охматдит» МОЗ України відноситься до категорії об`єктів критичної інфраструктури і забезпечення безперебійної роботи лікарні є пріоритетним та життєво важливим для країни, особливо в період воєнного стану, запропоновано розірвати трудовий договір зі ОСОБА_2 відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Так, 11.05.2022 начальником відділу по роботі з персоналом НДСЛ «Охматдит» МОЗ України, інспектором по роботі з персоналом та юрисконсультом складено Акт, який засвідчує, що 11.05.2022 в телефонній розмові (за номером НОМЕР_1) ОСОБА_2 було ознайомлено з рапортом директора з поліклінічної роботи № 18 від 02.05.2022 та доповідними записками та актами про її відсутність на робочому місці. Відповідно до ст. 149 КЗпП України від ОСОБА_2 витребувались письмові пояснення причин відсутності на робочому місці в термін до 12.05.2022.

Письмові пояснення відсутності на робочому місці ОСОБА_2 подані 12.05.2022 разом з копії заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати від 28.04.2022.

За приписами п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Підставою для звільнення позивача з посади за п. 4 ст. 40 КЗпП України стали доповідні записки директора з поліклінічної роботи.

26.05.2022 начальник відділу по роботі з персоналом НДСЛ «Охматдит» МОЗ України, інспектор по роботі з персоналом та юрисконсульт склали Акт, яким засвідчили той факт, що 26 травня 2022 року телефонували за номером НОМЕР_1 до ОСОБА_2 , лікаря-стоматолога дитячого щоб ознайомити з наказом № 495-к від 25.05.2022 про звільнення працівника за прогул без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України, при цьому вона не відповіла на дзвінок.

В подальшому, відповідач направив в адресу місця проживання ОСОБА_2 витяг з наказу про звільнення та повідомлення, що у зв`язку зі звільненням необхідно отримати трудову книжку у відділі кадрів або надати письмову згоду на направлення трудової книжки поштою з зазначенням поштової адреси на території України.

Конверт повернувся до відправника з приміткою працівника пошти «за закінченням встановленого терміну зберігання»

Як вбачається з довідки НДСЛ «Охматдит» МОЗ України, виданої на ім`я позивача, за підписом головного бухгалтера, виплата заробітної плати ОСОБА_2 здійснено 29.04.2022 року.

За довідкою НДСЛ «Охматдит» МОЗ України № 139 від 04.10.2022, долучена представником позивача до матеріалів справи, з грудня 2021 по квітень 2022 (включно) ОСОБА_2 нараховано 88 768,10 грн. до виплати - 71 458,32 грн.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», в редакції на момент спірних правовідносин, протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про відпустки».

Так, представник позивача посилається на ч. 4 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» відповідно до якої, у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов`язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України "Про відпустки".

Разом з тим, статтю 12 вищезазначеного Закону доповнено частиною 4 згідно із законом № 2352-ІХ від 01.07.2022 року.

З іншого боку, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», в редакції на момент спірних правовідносин, у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь - якого виду відпустки (крім відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури.

Об`єкти критичної інфраструктури - об`єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам, відповідно до п. 13 ст. 1 Закону України «Про критичну інфраструктуру».

За положеннями ст. 8 Закону України «Про критичну інфраструктуру» віднесення об`єктів до критичної інфраструктури здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

До життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, належить охорона здоров`я, як це визначено п. 5 ч. 4 ст. 9 Закону України «Про критичну інфраструктуру».

Відповідно до Порядку віднесення об`єктів до об`єктів критичної інфраструктури, затвердженого постановою КМУ від 09.10.2020 № 1109 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до переліку секторів (підсекторів), основних послуг критичної інфраструктури держави належить в сфері охорони здоров`я належить надання екстренної медичної допомоги, надання послуг стаціонарного та амбулаторного лікування та інших медичних послуг. Уповноважений орган державної влади , відповідальний за сектор (підсектор) критичної інфраструктури - МОЗ України.

За п. 8 вищевказаного Порядку відомості про об`єкти критичної інфраструктури, що містяться у національному переліку об`єктів критичної інфраструктури та секторальних переліках об`єктів критичної інфраструктури, є інформацією з обмеженим доступом, захист яких забезпечується відповідно до вимог законодавства у сфері захисту інформації.

Виходячи з вищенаведеного, з огляду на положення норм законодавства України (у відповідній редакції) на глибоке переконання суду, НДСЛ «Охматдит» МОЗ України мав право, і не погодив позивачу відпустку після скасування простою.

Зважаючи на обставини, встановлені під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що права позивача при звільненні порушені не були.

Також суд не може покласти в основу рішення доводи сторони позивача, що акти про відсутність ОСОБА_2 на робочому місці були складені постфактум для формального виправдання звільнення позивача з посади, за відсутності доказів на їх підтвердження та, зважаючи на вимоги ч. 6 ст. 81 ЦПУК України, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також суд приходить до висновку, що стороною позивача не доведена та обставина, що при звільненні позивачу не були виплачені всі належні суми, з огляду на виплату заробітної в квітні 2024 року.

За приписами ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В свою чергу за положеннями ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приймаючи рішення по суті справи суд, з урахуванням доказів, отриманих у встановленому законом порядку, приходить до висновку, що під час розгляду справи не було встановлено обставин, з якими законодавець передбачає визнання звільнення працівника незаконним, поновлення на роботі та стягнення, відповідно до приписів ст. 235 КЗпП України, середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-83, 89, 141, 229, 263-265, 267, 354 ЦПК України, ст. ст. 40, 149, 235 КЗпП України, Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та про поновлення на роботі залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя