Постанова

від 26.03.2025 по справі 920/1481/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2025 р. Справа№ 920/1481/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Козир Т.П.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Линник А.М.

розглянувши заяву Селянського (фермерського) господарства «Лан» про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги у справі № 920/1481/23

за позовом Селянського (фермерського) господарства «Лан»

до Буринської міської ради

про поновлення договору оренди землі,

без участі представників сторін, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2023 року Селянське (фермерське) господарство «Лан» (далі- позивач) звернулось до Господарського суду Сумської області з позовними вимогами до Буринської міської ради (далі - відповідач) про визнання укладеною між Буринською міською радою та Селянським (фермерським) господарством «Лан» додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 27.12.2016 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5920986000:06:002:0251 площею 3,9196 га на території Буринської міської ради Конотопського району (колишньої Слобідської сільської ради Буринського району) Сумської області (номер запису про речове право в державному реєстрі прав 18513852 від 28.12.2016).

Рішенням Господарського суду Сумської області від 24.12.2024 у справі №920/1481/23 позов задоволено. Визнано укладеною між Буринською міською радою та Селянським (фермерським) господарством «Лан» додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 27.12.2016 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5920986000:06:002:0251 площею 3,9196 га на території Буринської міської ради Конотопського району (колишньої Слобідської сільської ради Буринського району) Сумської області (номер запису про речове право в державному реєстрі прав 18513852 від 28.12.2016) на тих самих умовах і той самий строк в редакції, викладеній у резолютивній частині даного рішення. Стягнуто з Буринської міської ради на користь Селянського (фермерського) господарства «Лан» 2684,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, Буринська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 апеляційну скаргу Буринської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 24.12.2024 у справі № 920/1481/23 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Сумської області від 24.12.2024 у справі № 920/1481/23 залишено без змін.

13.03.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Селянського (фермерського) господарства «Лан» надійшла заява про розподіл судових витрат у справі № 920/1481/23, в якій позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 15 750,00 грн.

Селянське (фермерське) господарство «Лан» у поданій заяві про ухвалення додаткової постанови просило суд здійснювати її розгляд без участі його представника.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) заяву про розподіл судових витрат у справі №920/1481/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді - Мальченко А.О. суддів: Козир Т.П., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 призначено судове засідання для ухвалення додаткової постанови у справі №920/1481/23 на 26.03.2025.

У судове засідання 26.03.2025 учасники справи явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про поважність причин нез`явлення в судове засідання суд не повідомляли, хоча про дату, місце та час були повідомлені належним чином, шляхом надіслання копії ухвали суду від 17.03.2025 до електронних кабінетів сторін.

За частиною 4 статті 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Обговоривши питання можливості розгляду заяви про ухвалення додаткової постанови за відсутності представників сторін, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, враховуючи, що відповідач про поважність причин нез`явлення до суду апеляційної інстанції не повідомив та не заявляв клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів, зважаючи на те, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для розгляду вказаної заяви у даній справі без заслуховування додаткових пояснень, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд заяви про ухвалення додаткової постанови без участі вказаних осіб.

Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ст. 123 ГПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до статті 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Так, при поданні відзиву на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складає 20 000,00 грн.

Частина 8 статті 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

Колегія суддів зазначає, що постанова апеляційного суду у справі №920/1481/23 була ухвалена 12.03.2025, заява про прийняття додаткової постанови подана 13.03.2025, а тому докази, які підтверджують розмір судових витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції були подані у строк, визначений частиною 8 статті 129 ГПК України.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 15 750,00 грн позивачем подано копії: договору №424 про надання правової допомоги від 22.12.2023, акту №2 про надання послуг (здачі-приймання) від 12.03.2025.

За змістом частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ст. 1 вказаного Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоча і визначається частиною 1 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений у самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Колегія суддів також зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Як вбачається з матеріалів справи 22.12.2023 між Адвокатським бюро «Коваленко і партнери» (далі - адвокат) та Селянським (фермерським) господарством «Лан» (далі - клієнт) укладено договір №424 про надання правової допомоги (далі - договір), відповідно до умов якого адвокат зобов`язується надати клієнту правову допомогу, передбачену договором, а клієнт зобов`язується її прийняти та своєчасно оплатити.

Відповідно до п.2.1 договору вартість гонорару адвоката за представництво клієнта в судових інстанціях визначається з розрахунку 1500,00 грн за годину роботи адвоката, але не менше 19000,00 грн, яку необхідно сплатити протягом 5 днів з моменту підписання договору.

Згідно з п. 3.1 договору, адвокат складає та передає на підписання клієнту акт здачі-прийому наданих послуг. Адвокат має право складати зведені акти здачі-прийому наданих послуг.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що договір діє з моменту підписання і закінчується виконанням сторонами взятих на себе зобов`язань.

12.03.2025 між адвокатом та клієнтом складено акт №2 про надання послуг (здачі-приймання), відповідно до якого адвокатом надано послуги:

- ознайомлення та аналіз апеляційної скарги 2 години, вартість однієї години 1500,00 грн, усього 3000,00 грн;

- ознайомлення з рішенням суду першої інстанції та співставлення з доводами в апеляційній скарзі 3 години, вартість однієї години 1500,00 грн, усього 4500,00 грн;

- підготовка відзиву на апеляційну скаргу 5 годин, вартість однієї години 1500,00 грн, усього 7500,00 грн;

- участь у судовому засіданні 0,5 год, вартість однієї години 1500,00 грн, усього 750,00 грн.

Загальна вартість наданих послуг складає 15750,00 грн, клієнт претензій до об`єму, якості та строків надання послуг не має.

Зазначений акт підписаний сторонами без зауважень та скріплений печатками.

Слід зазначити, що положення ст. 60 ГПК України передбачають, що повноваження адвоката як представника підтверджуються як довіреністю, так і ордером.

Представництво інтересів Селянського (фермерського) господарства «Лан» у справі №920/1481/23 здійснював адвокат Коваленко О.І., який діяв на підставі ордеру на надання правової (правової) допомоги серії ВМ №1044654 від 26.12.2023, виданого Адвокатським бюро «Коваленко і партнери».

Вищенаведені документи у сукупності підтверджують факт понесення позивачем судових витрат на правничу допомогу у справі на зазначену ним суму 15 750,00 грн, яка встановлена у формі погодинної оплати.

Відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката та не підтверджено жодними засобами доказування неспівмірність розміру цих витрат.

Разом з тим, розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткової постанови з доданими доказами, колегія суддів вважає заявлену суму в розмірі 15 750,00 грн компенсації адвокатських витрат неспівмірною та надмірною для відповідача, виходячи з наступного.

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі N 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц). Господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України.

Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 ГПК України, суд і ухвалює рішення в цій частині.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.

Колегією суддів встановлено, що звертаючись із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі, позивач визначив розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 750,00 грн та як вбачається з наданих документів на підтвердження таких витрат - розмір витрат на правничу допомогу погоджено між позивачем та його адвокатом у формі погодинної оплати.

Колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Аналізуючи надані адвокатом позивача послуги, колегія суддів зазначає, що виокремлення адвокатом таких послуг як «ознайомлення та аналіз апеляційної скарги», «ознайомлення з рішенням суду першої інстанції та співставлення з доводами в апеляційній скарзі» та «підготовка відзиву на апеляційну скаргу» є необґрунтованим, оскільки такі дії охоплюються єдиним процесом підготовки відзиву на апеляційну скаргу.

Таким чином, наведені послуги фактично дублюють одна одну та не утворюють самостійного правового результату, який би міг обґрунтовувати їх окрему оплату.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що такі послуги, як «ознайомлення та аналіз апеляційної скарги», «ознайомлення з рішенням суду першої інстанції та співставлення з доводами апеляційної скарги», зазначені позивачем в акті про надання послуг (здачі-приймання) від 12.03.2025 безпідставно виокремлені в окремі послуги, а тому вимога про стягнення суми витрат за ці послуги (7500,00 грн) задоволенню не підлягає.

Надавши оцінку доказам та аргументам сторін щодо розподілу відповідних витрат, керуючись зокрема, такими критеріями як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи приписи частини 4 статті 126 та частини п`5 статті 129 ГПК України, з огляду на обсяг виконаних робіт Адвокатським бюро «Коваленко і партнери», судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з їх частковим дублюванням.

Відповідно до частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Таким чином, враховуючи наведені положення процесуального законодавства, беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом професійної правничої допомоги у цій справі в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви Селянського (фермерського) господарства «Лан» про ухвалення додаткової постанови та стягнення з відповідача на користь позивача 8 250,00 грн витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 124, 126, 129, 221, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Заяву Селянського (фермерського) господарства «Лан» про ухвалення додаткової постанови у справі №920/1481/23 про розподіл судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги задовольнити частково.

2. Судові витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги Селянському (фермерському) господарству «Лан» в сумі 8 250,00 грн покласти на Буринську міську раду.

3. Стягнути з Буринської міської ради (41700, Сумська область, Конотопський район, місто Буринь, вул. Першотравнева, буд 1, код ЄДРПОУ 04058025) на користь Селянського (фермерського) господарства «Лан» (41715, Сумська область, Конотопський район, с. Слобода, вул. Солдатенко, 50; код ЄДРПОУ 31264508) 8 250 (вісім тисяч двісті п`ятдесят) грн 00 коп. витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги.

4. Видачу наказу на виконання даної додаткової постанови у справі №920/1481/23 доручити Господарському суду Сумської області.

5. Матеріали справи №920/1481/23 повернути до Господарського суду Сумської області.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 31.03.2025.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Т.П. Козир

І.М. Скрипка