Постанова від 26.03.2025 по справі 910/14968/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2025 р. Справа№ 910/14968/22 (910/9453/22)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Сотнікова С.В.

Остапенка О.М.

за участю секретаря судового засідання Сороки П.М.

та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 26.03.2026,

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024

у справі №910/14968/22 (910/9453/22) (суддя Чеберяк П.П.)

за позовом Компанії Базерт Дівелопмент Елелпі

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про визнання недійсним рішення одноосібного учасника товариства

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі №910/14968/22 (910/9453/22) позов задоволено; визнано недійсним рішення від 20.09.2019 №20/09/19 одноосібного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" (яким вирішено здійснити продаж частки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Укрбуд Інвест", яка становить 99 %, ОСОБА_2 та надати повноваження Генеральному директору Товариства Майбороді Олегу Григоровичу на підписання договору купівлі-продажу частки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Укрбуд Інвест"); стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" на користь Компанії Базерт Дівелопмент Елелпі судовий збір в розмірі 2481,00 грн.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить cкасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі №910/14968/22 (910/9453/22) та прийняти нове рішення про відмову в позові Bazert Development LLP повністю.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Остапенко О.М., Сотніков С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14968/22 (910/9453/22) за позовом Компанії Базерт Дівелопмент Елелпі до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення одноосібного учасника товариства; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі №910/14968/22 (910/9453/22) до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/14968/22 (910/9453/22).

21.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/14968/22 (910/9453/22) у 3-х томах.

25.11.2024 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшов відвід головуючого судді Доманської М.Л. та суддів: Остапенка О.М. та Сотнікова С.В. від розгляду справи № 910/14968/22 (910/9453/22), який обґрунтовано тим, що невірно визначено спеціалізацію даної справи.

Заява про відвід мотивована тим, що після ознайомлення зі Звітом про автоматизовниий розподіл встановлено, що у даній справі категорію спору визначено, як майнові спори, стороною в яких є боржник, з них:\Господарське судочинство (з 01.01.2019)\ Справи позовного провадження\Справи про банкрутство, з них:\ "спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна", тоді як даний спір виник з корпоративних відносин, тобто є спором іншої категорії 207000000, а саме, спеціалізація 207010000 - оскарження рішень загальних зборів учасників товариств, органів управління. При цьому, як зазначає заявник, до боржника - ТОВ "Укрбуд Девелопмент" не висунуто жодних позовних вимог, тому спеціалізація у даній справі визначена помилково.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 визнано необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 відвід суддів Доманської М.Л., Остапенка О.М. та Сотнікова С.В. від розгляду справи № 910/14968/22 (910/9453/22); передано справу № 910/14968/22 (910/9453/22) для вирішення питання про відвід суддів Доманської М.Л., Остапенка О.М. та Сотнікова С.В. від розгляду справи № 910/14968/22 (910/9453/22) у порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2024 заява ОСОБА_1 про відвід суддям Доманській М.Л., Остапенку О.М. та Сотнікову С.В передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Козир Т.П., судді Мальченко А.О., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддям Північного апеляційного господарського суду Доманській М.Л., Остапенку О.М. та Сотнікову С.В. від розгляду справи №910/14968/22 (910/9453/22).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі №910/14968/22 (910/9453/22); розгляд апеляційної скарги призначено на 29.01.2025 о 10 год. 30 хв.; запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 25.12.2024; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 08.01.2025.

16.12.2024 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Компанії Базерт Дівелопмент Елелпі надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 у розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі №910/14968/22 (910/9453/22) оголошено перерву до 26.03.2025 о 12 год. 15 хв.

У судове засідання 26.03.2025 з`явились представники ОСОБА_1 та Компанії Базерт Дівелопмент Елелпі. Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів вирішила за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, які не з`явились у судове засідання, з огляду на наступне.

За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 09.04.2024 у справі № 873/225/23.

Представник скаржника просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі №910/14968/22 (910/9453/22) скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову в позові.

Представник позивача просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скраги, оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що апостиль від 15.04.2019 №АРО-1412803 проставлено не на довіреності від 09.04.2019 (зі строком дії до 24.04.2020), а на довідці від 11.04.2019 солісітора компанії Chupple Co Девіда Ентоні Чеппла, є хибним. Як зазначає скаржник, представник третьої особи надав до матеріалів справи безспірні докази видачі позивачем належним чином засвідченої Довіреності, як відповідь солісітора компанії «Chupple Co» (Сполучене Королівство) Девіда Ентоні Чеппла, в якій він особисто підтвердив дійсне засвідчення ним спірної Довіреності, виданої Компанією Базерт Дівелопмент Елелпі (Bazert Development LLP) Олегу Майбороді, який тривалий час займав посаду Генерального директора відповідача. Таку відповідь представник третьої особи отримав у відповідь на свій адвокатський запит, (докази чого наявні в матеріалах справи). Скаржник зазначає, що солісітор компанії Chupple Co Девід Ентоні Чаппл (Сполучене Королівство) долучив до Довіреності супроводжувальний лист (свідчення), в якому чітко зазначив, що прикріплений документ - Довіреність від 09.04.2019 стосується компанії Базерт Дівелопмент Елелпі. Тобто, такий лист є невід`ємним додатком до Довіреності, скріплений з нею, як один документ. Щодо обґрунтування судом оскаржуваного Рішення відсутністю оригіналу довіреності, а також тим, що «позивачу стало відомо про те, що існує ще одна редакція довіреності від 09.04.2019, у якій змінено строк дійсності довіреності з - "до 24 квітня 2020 року" на "до 22 квітня 2022 року", що відповідно викликає сумніви щодо дійсності довіреності від 09.04.2019», скаржник зазначає, що копії обох Довіреностей, (з різним строком їх дії), до матеріалів справи були надані саме позивачем. При цьому вони були посвідчені представником позивача - адвокатом Друченко А.Ю., який їх завірив своїм підписом, проставивши штамп «Згідно з оригіналом». Отже, представник позивача - адвокат Друченко А.Ю. власноруч підтвердив відповідність копій рішення та довіреності їх оригіналам, тобто, був зобов`язаний їх порівняти з оригіналом, відповідно, підтвердив й наявність у нього їх оригіналів станом на дату посвідчення їх копій.

Щодо посилання судом першої інстанції на правову оцінку Господарського суду м. Києва, наведеної в Рішенні від 03.06.2024 у справі №910/10318/22, про те, що позивачем не видавалась довіреність від 09.04.2019 (в будь-якій редакції) на ім`я ОСОБА_1., така правова оцінка не є преюдиційною обставиною для цієї справи, оскільки ОСОБА_1. участі в ній не брав.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі №910/14968/22 (910/9453/22) слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Компанія Базерт Дівелопмент Елелпі (позивач) є одноосібним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" (відповідач) із часткою в статутному капіталі останнього у розмірі 100 %.

20.09.2019 від імені позивача, як єдиного учасника відповідача з часткою у статутному капіталі останнього у розмірі 100%, було прийнято рішення одноосібного учасника № 20/09/19 Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент", яким вирішено:

- здійснити продаж частки ТОВ "Інвестиційна Компанія "Укрбуд Інвест", у статутному капіталі ТОВ "Інвестиційна Компанія "Укрбуд Інвест", яка становить 99%, вартістю 198 000 грн., шляхом підписання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Інвестиційна Компанія "Укрбуд Інвест" на користь ОСОБА_2 за ціну, що становить 198 000 грн.;

- надати повноваження Генеральному директору Товариства ОСОБА_1 брати участь в Загальних Зборах Учасників ТОВ "Інвестиційна Компанія "Укрбуд Інвест" з правом підписання всіх необхідних документів для купівлі частки у статутному капіталі ТОВ "Інвестиційна Компанія "Укрбуд Інвест", в тому числі, але не виключно, протокол Загальних Зборах Учасників ТОВ "Інвестиційна Компанія "Укрбуд Інвест", нову редакцію Статуту ТОВ "Інвестиційна Компанія "Укрбуд Інвест", договір купівлі-продажу частки ТОВ "Інвестиційна Компанія "Укрбуд Інвест", з визначенням решти умов договорів купівлі-продажу на власний розсуд та інших необхідних документів.

Як вбачається зі спірного рішення, від імені позивача діяв ОСОБА_1 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача) на підставі довіреності, нібито виданої позивачем 09.04.2019 та посвідченої адвокатом Дейвід Ей Чеппл, апостиль від 15.04.2019 АРО - 1412803, проставлений державним секретарем Британії з питань закордонних справ та Співдружності.

Проте, як стверджує позивач, він жодної довіреності на ім`я ОСОБА_1 не видавав, у тому числі довіреності від 09.04.2019.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення одноосібного учасника товариства з підстав того, що особа, яка його ухвалила, не мала повноважень на участь від позивача у загальних зборах відповідача та, відповідно, не мала повноважень на прийняття оскаржуваного рішення.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Згідно із частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для ухвалення спірного рішення відповідачем стала довіреність від 09.04.2019, що нібито посвідчена адвокатом Дейвідом Ентоні Чеппл, з проставленням на ній апостилю від 15.04.2019 АРО -1412803, який проставлений державним секретарем Британії з питань закордонних справ та Співдружності.

Як встановлено судом першої інстанції, із тексту даної довіреності, копія якої міститься в матеріалах справи, вбачається, що на ній міститься підпис лише від імені одного засновника позивача - компанії ORLEYA LIMITED (ОРЛЕЯ ЛІМІТЕД), а від іншого засновника - компанії PLARS TRADING LTD - підпис відсутній.

Положеннями частин 1, 3 ст. 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 239 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Згідно з ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Оскільки Компанія Базерт Дівелопмент Елелпі (Bazert Development LLP) є юридичною особою, яка зареєстрована за законодавством Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, до спірних правовідносин мають застосуватись положення Закону України "Про міжнародне приватне право".

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про міжнародне приватне право" суд чи інший орган застосовує право іноземної держави незалежно від того, чи застосовується у відповідній іноземній державі до подібних правовідносин право України, крім випадків, якщо застосування права іноземної держави на засадах взаємності передбачене законом України або міжнародним договором України.

Особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи (ч. 1 ст. 25 Закону України "Про міжнародне приватне право").

Статтею 34 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Законом України "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів" від 10.01.2002 № 2933-III Україна приєдналась до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961.

За змістом ст. 2 Конвенції кожна з договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Однак дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації (ст. 3 Конвенції).

Відповідно до ст. 4 Конвенції передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.

З матеріалів справи судом першої інстанції вірно встановлено наявність апостилю від 15.04.2019 № АРО-1412803, який, за твердженнями третьої особи, стосується довіреності від 09.04.2019, виданої позивачем на ім`я ОСОБА_1 , посвідченої солісітором компанії Chupple Co Девідом Ентоні Чепплом (Сполучене Королівство).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, вказаний апостиль проставлено не на довіреності від 09.04.2019 (зі строком дії до 24.04.2020), а на довідці від 11.04.2019 солісітора компанії Chupple Co Девіда Ентоні Чеппла, якою він засвідчив факт перевірки ним статусу юридичної особи за законодавством Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії Компанії Базерт Дівелопмент Елелпі (Bazert Development LLP) (реєстраційний № ОС399571), шляхом перевірки запису про неї на офіційному сайті Державного реєстру компаній, із зазначенням, що дана компанія є товариством з обмеженою відповідальністю, що належним чином засноване, зареєстроване та існує відповідно до законодавства Англії та Уельсу, із зазначенням зареєстрованої адреси місцезнаходження офісу компанії.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.08.2023 у справі № 910/14968/22(910/9453/22) витребувано у позивача, відповідача та третьої особи для огляду у судовому засіданні оригінал довіреності від 09.04.2019.

Однак, станом на день розгляду справи, ні позивач, ні відповідач, ні третя особа не виконали вимог даної ухвали Господарського суду м. Києва та відповідно не надали для огляду у судовому засіданні оригінал довіреності від 09.04.2019.

У поданих суду письмових поясненнях позивач зазначив, що довіреності на ім`я ОСОБА_1 не видавав, у тому числі довіреності від 09.04.2019. Із вищезазначеними доводами позивача також погодився відповідач.

У свою чергу, третя особа у даній справі зазначила, що довіреність від 09.04.2019 видавалась позивачем, адже містить підпис уповноваженої особи (Яни Левенець) та печатку. А тому, за її твердженням, оригінал довіреності від 09.04.2019 знаходиться у позивача.

Крім того, як зазначив позивач, йому стало відомо також те, що існує ще одна редакція довіреності від 09.04.2019, у якій змінено строк дійсності довіреності з - "до 24.04.2020 " на "до 22.04.2022 ", що відповідно викликає сумніви щодо дійсності довіреності від 09.04.2019.

Ухвалою Господарського суду м. Києва у справі №910/14968/22 (910/9453/22) від 01.11.2023 призначено у даній справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

- чи виконано підпис від імені ORLEYA LIMITED (ОРЛЕЯ ЛІМІТЕД) на довіреності від 09.04.2019, виданої Bazert Development LLP (Базерт Дівелопмент Елелпі) на ім`я ОСОБА_1 (ОСОБА_1) (у редакції зі змістом тексту "Дана Довіреність дійсна до 24.04.2020 ") ОСОБА_7(ОСОБА_7) тією особою, від Імені якої він зазначений, чи іншою особою?

- чи виконано підпис від імені ORLEYA LIMITED (ОРЛЕЯ ЛІМІТЕД) на довіреності від 09.04.2019, виданої Bazert Development LLP (Базерт Дівелопмент Елелпі) на ім`я ОСОБА_1 (ОСОБА_1) (у редакції зі змістом тексту "Ця Довіреність дійсна до 22.04.2022") ОСОБА_7(ОСОБА_7) тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

Однак, дана експертиза не була проведена саме через не надання до суду оригіналу довіреності від 09.04.2019.

За приписами ч. 4 ст. 102 ГПК України у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.

Кожна сторона у відповідності до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з ч. 2. ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Частина 10 статті 81 ГПК України передбачає, що в разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх поданням та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Підсумовуючи викладені обставини справи, враховуючи, що в матеріалах справи містяться дві копії довіреності від 09.04.2019, виданої на ім`я ОСОБА_1 (зі строком дії до 24.04.2020 та до 22.04.2022), оригінали яких на вимогу суду так і не були надані, що, в свою чергу, зумовило неможливість проведення призначеної у справі почеркознавчої експертизи, з огляду на заперечення позивача щодо видачі такої довіреності, відсутність факту посвідчення даної довіреності солісітором компанії Chupple Co Девід Ентоні Чеппл та відсутність апостилю, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання обставини того, що позивачем не видавалась довіреність від 09.04.2019 (в будь-якій редакції) на ім`я ОСОБА_1.

Таким чином, суд першої інтанції, керуючись ст. ст. 102, 81 ГПК України, дійшов вірного висновку, що в матеріалах справи відсутні належні докази уповноваження позивачем ОСОБА_1 на вчинення дій, зокрема, участь в загальних зборах відповідача та відповідно прийняття оскаржуваного рішення.

Крім іншого, судом першої інстанції враховано, що обставина того, що позивачем не видавалась довіреність від 09.04.2019 (в будь-якій редакції) на ім`я ОСОБА_1 була також встановлена Господарським судом м. Києва при ухваленні рішення від 03.06.2024 у справі № 910/10318/22 за позовом Компанії Базерт Дівелопмент Елелпі до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ТОВ "Укрбуд Девелопмент" та ОСОБА_1 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу та актів приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства мають право брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно зі ст. 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

У відповідності до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.

Згідно з ч. 2 ст. 33 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства беруть участь у загальних зборах учасників особисто або через своїх представників.

Приписами ч. 1 ст. 237 ЦК України встановлено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Частиною 3 ст. 237 ЦК України передбачено, що представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Частиною 3 статті 244 ЦК України передбачено, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Довіреність на вчинення правочину Представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав оцінку поданим сторонами доказам та вірно застосував норми матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення.

Оцінюючи оскаржуване рішення суду першої інстанції через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

Отже, доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують правомірність застосування імперативних норм чинного законодавства, якими обґрунтоване оскаржуване рішення суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду та доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі №910/14968/22 (910/9453/22) - без змін.

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі №910/14968/22 (910/9453/22) залишити без змін.

Матеріали справи № 910/14968/22 (910/9453/22) повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст складено 02.04.2025

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді С.В. Сотніков

О.М. Остапенко