Постанова від 19.03.2025 по справі 615/1009/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 року м. Харків Справа № 615/1009/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Здоровко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.,

за участю представників сторін:

прокурор Кадацька Д.М. - на підставі службового посвідчення від 01.03.223 № 072726,

від 1-го відповідача - Чернишов К.О. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 10.04.2024 Серії ВІ № 1224544,

від інших учасників справи не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.№131Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 12.04.2024 (суддя Калантай М.В., повний текст складено 22.04.2024) у справі №615/1009/20

за позовом Керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, м.Дергачі Харківської області,

до відповідачів:

1. ОСОБА_1 , с.Гонтів Яр Харківської області,

2. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м.Харків,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Валківської міської ради, м.Валки Харківської області,

про визнання наказу незаконним, визнання договору оренди землі недійсним, скасування його реєстрації та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до Валківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 (відповідач-1) та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (відповідач-2), в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області №10179-СГ від 27.09.2016 про затвердження документації із землеустрою та надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6321255400:01:000:0712 площею 34,4280 га із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 05.10.2016, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , про передачу в оренду земельної ділянки, площею 34,4280 га (кадастровий номер 6321255400:01:000:0712), розташованої за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області;

- скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 05.10.2016, загальною площею 34,4280 га, кадастровий номер 6321255400:01:000:0712, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку, площею 34,4280 га (кадастровий номер 6321255400:01:000:0712), розташовану за межами населених пунктів на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області, шляхом укладення акту прийому-передачі.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 26.11.2020, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 25.08.2021, позов керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави Україна задоволено.

Постановою Верховного Суду від 30.08.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Валківського районного суду Харківської області від 26.11.2020 та постанову Харківського апеляційного суду від 25.08.2021 скасовано. Провадження у справі №615/1009/20 закрито. Повідомлено керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

11.09.2023 до Верховного Суду надійшла заява керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області про направлення справи №615/1009/20 за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Харківської області.

Ухвалою Верховного Суду від 27.09.2023 на підставі статті 414 Цивільного процесуального кодексу України справу №615/1009/20 направлено до Господарського суду Харківської області.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.04.2024 у справі №615/1009/20 відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись із означеним рішенням, Заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просив скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 12.04.2024 у справі №615/1009/20 у частині скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 05.10.2016, загальною площею 34,4280 га, кадастровий номер 6321255400:01:000:0712, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , зобов`язання ОСОБА_1 повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку, площею 34,4280 га (кадастровий номер 6321255400:01:000:0712), розташовану за межами населених пунктів на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області, шляхом укладення акту прийому-передачі. Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити.

Апелянт в обґрунтування скарги наводить наступні доводи:

- ОСОБА_1 уже використав своє право на пільгове отримання земельної ділянки державної форми власності для створення фермерського господарства;

- необхідно усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування відповідної державної реєстрації;

- під час первісного розгляду даної справи, який здійснювався в порядку цивільного судочинства, відбулися зміни у земельному законодавстві, зокрема, за змістом п.24 Перехідних положень Земельного Кодексу України, які були внесені Законом України № 1423-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", які набрали чинності 27.05.2021, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад у зв`язку з цим, 13.01.2021 (відомості внесено до реєстру 18.01.2021) право власності на спірну земельну ділянку загальною площею 34,4280 га, кадастровий номер 6321255400:01:000:0712 було зареєстровано за територіальною громадою м.Валки в особі Валківської міської ради;

- виходячи з мети позову, який заявив прокурор, і його обґрунтування, вимогу зобов`язати відповідача повернути у відання держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку слід розуміти як вимогу про витребування цієї ділянки з володіння відповідача на користь власника; зміни під час провадження у справі в адміністративно-територіальному устрої та перехід права розпорядження певними земельними ділянками від держави до територіальної громади не впливають на можливість задоволення цього позову та виконання рішення суду на користь належного суб`єкта (територіальної громади), тобто, на думку прокурора, за своїм змістом і спрямованістю даний позов фактично є негаторним, спрямованим на повернення відповідній територіальній громаді земельної ділянки, яка фактично не вибувала з комунальної власності, а була передана в оренду з порушенням вимог чинного законодавства.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено. Рішення Господарського суду Харківської області від 12.04.2024 у справі №615/1009/20 скасовано в частині відмови у задоволенні позову про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 05.10.2016 та в частині повернення земельної ділянки. Прийнято в цій частині нове рішення. Скасовано державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 05.10.2016, загальною площею 34,4280 га, кадастровий номер 6321255400:01:000:0712. Ухвалено відповідачу ОСОБА_1 повернути Валківській міській територіальній громаді земельну ділянку, площею 34,4280 га, кадастровий номер 6321255400:01:000:0712, розташовану за межами населених пунктів на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 12.04.2024 у справі №615/1009/20 залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, Харківська обл., м.Харків, вул.Богдана Хмельницького, буд.4; код ЄДРПОУ 02910108) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 102,00 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 153,00 грн.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61165, Харківська обл., м.Харків, вул.Космічна, буд.21, поверх 8-9; код ЄДРПОУ 39792822) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, Харківська обл., м.Харків, вул.Богдана Хмельницького, буд.4; код ЄДРПОУ 02910108) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 102,00 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 153,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 06.11.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 у справі № 615/1009/20 скасовано. В частині позовної вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В частині позовної вимоги про скасування реєстрації договору оренди землі рішення Господарського суду Харківської області від 12.04.2024 у цій справі залишено в силі.

17.01.2025 матеріали справи надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2025 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 прийнято справу №615/1009/20 до провадження та призначено її до розгляду.

28.01.2025 Головним управлінням Держгеокадастру у Харківської області через підсистему "Електронний суд" подано письмові пояснення у справі (вх.№ 1355). Зокрема, 2-й відповідач зазначає, що Фермерське господарство "Агрофортуна 2021" зареєстровано 23.03.2021. Відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру з 01.12.2023 зареєстроване право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6321255400:01:000:0712 за Фермерським господарством "Агрофортуна 2021", державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 05.10.2016 було припинено. Оскільки Фермерське господарство "Агрофортуна 2021" було створено під час дії договору оренди земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства, то права і обов`язки орендаря перейшли в силу закону до новоствореної юридичної особи, що виключає можливість задоволення позовної вимоги про повернення ОСОБА_1 . Валківській міській раді спірної земельної ділянки.

11.02.2025 Харківською обласною прокуратурою через підсистему "Електронний суд" подано письмові пояснення у справі (вх.№ 1870). В обґрунтування своєї позиції з приводу наданих Верховним Судом вказівок в постанові від 06.11.2024 у справі №619/1009/20 зазначає таке. Враховуючи, що ОСОБА_1 є єдиним засновником ФГ "Агрофортуна", який отримав земельну ділянку для створення фермерського господарства, 29.01.2015 він вже реалізував право, надане ст.ст. 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство" та ст.ст. 121, 123, 134 Земельного кодексу України. Надання йому в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства на поза конкурсній основі після реєстрації ФГ "Агрофортуна" суперечить зазначеним вище нормам права. Право користування ФГ "Агрофортуна 2021" спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 6321255400:01:000:0712 не можна вважати таким, що виникло на законних підставах, оскільки станом на час прийняття оскаржуваного наказу (27.09.2016) та укладення спірного договору оренди землі (05.10.2016) ОСОБА_1 вже було реалізовано гарантоване державою право на створення фермерського господарства, з огляду на створення Фермерського господарства "Агрофортуна" , код ЄДРПОУ 39608813, дата запису 29.01.2015. Відомості Державного реєстру речових прав про державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку за договором з Валківською міською радою від 01.12.2023, а також державну реєстрацію припинення зазначеного права (запис від 21.12.2023) як на підставу чинності орендних правовідносин між Валківською міською радою та ФГ "Агрофортуна 2021", за відсутності належних підстав для набуття ФГ "Агрофортуна 2021" права користування спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 6321255400:01:000:0712, підлягають відхиленню. За допомогою процесуального-правового механізму процесуального правонаступництва (ст. 52 ГПК України) інтерес власника у поверненні йому за належністю спірної земельної ділянки також можуть бути задоволені за рахунок ФГ "Агрофортуна 2021". Крім того, прокурор зазначає, що перехід права розпорядження земельними ділянками від держави до територіальної громади не впливають на можливість задоволення цього позову та виконання рішення суду на користь належного суб`єкта (територіальної громади). Позовна заява про зобов`язання ОСОБА_1 повернути власникові земельну ділянку, площею 34,4280 га, кадастровий номер 6321255400:01:000:0712, розташовану за межами населених пунктів на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області, шляхом укладення акту прийому-передачі є обґрунтованою і підлягає задоволенню, оскільки обраний прокурором спосіб захисту відповідає вимогам чинного законодавства та приведе до відновлення порушеного права власника земельної ділянки без необхідності повторного звернення до суду.

В судовому засіданні 05.03.2025 оголошено перерву до 19.03.2025.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2025 у зв`язку з відпусткою судді Мартюхіної Н.О. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Здоровко Л.М.

19.03.2025 Харківською обласною прокуратурою через підсистему "Електронний суд" подано додаткові пояснення у справі (вх.№ 3435), в яких просить залучити до участь у справі № 615/1009/20 Фермерське господарство "Агрофортуна 2021" (код ЄДРПОУ 44083201) у якості правонаступника ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 12.04.2024 у справі № 615/1009/20 задовольнити. Зокрема, зазначає про безпідставність тверджень відповідачів про закінчення строку дії договору оренди землі від 05.10.2016, оскільки з урахуванням положень ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та п. 8 договору, на підставі рішення Валківської міської ради від 03.11.2023 № 1291, зазначений спірний договір оренди землі фактично є поновленим (продовженим на новий строк). У разі встановлення судом обставин закінчення строку дії спірного договору та факту повернення орендарем спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6321255400:01:000:0712, площею 34,4280 га належному власнику і розпоряднику (орендодавцю) за актом приймання-передачі, що має бути підтверджено належними і допустимими доказами, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у такому випадку наявні підстави для закриття провадження у зв`язку із відсутністю предмета спору, а не відмови в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 19.03.2025 прокурор підтримав подану апеляційну скаргу, просив задовольнити її вимоги; надав пояснення щодо наявності підстав для повернення спірної земельної ділянки Валківській міській раді. Представник 1-го відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив суд рішення Господарського суду Харківської області від 12.04.2024 у справі № 615/1009/20 в частині відмови в задоволенні позову щодо повернення спірної земельної ділянки за договором від 05.10.2016 залишити без змін.

Інші учасники справи, повідомлені належним чином про час та місце судового засідання, не скористалися своїм процесуальним правом на участь представників у вказаному засіданні.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Оскільки судом апеляційної інстанції було створено всі необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні за відсутності представників інших учасників справи.

Прокурором в поданій апеляційній скарзі було оскаржено рішення в даній справі в частині відмови в позовних вимогах про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 05.10.2016 та про зобов`язання ОСОБА_1 повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку, площею 34,4280 га (кадастровий номер 6321255400:01:000:0712), розташовану за межами населених пунктів на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області, шляхом укладення акту прийому-передачі.

Як було зазначено вище, постановою Верховного Суду від 06.11.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 у справі № 615/1009/20 скасовано. В частині позовної вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В частині позовної вимоги про скасування реєстрації договору оренди землі рішення Господарського суду Харківської області від 12.04.2024 у цій справі залишено в силі.

Отже, у відповідності до вищенаведених вимог ч.1 ст.269 ГПК України оскаржуване рішення господарського суду в даному апеляційному провадженні переглядається саме в частині позовної вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку Валківській міській раді.

Наказами ГУ Держземагенства у Харківській області №№3046-СГ, 3048-СГ, 3049-СГ від 12.11.2014 ОСОБА_1 надано в оренду 8 земельних ділянок загальною площею 122,0832 га (10,9548 га, 16,1716 га, 30,8187 га, 7,1783 га, 7,2636 га, 19,8666 га, 8,3963 га та 21,4333 га), кадастрові номери 6321282000:02:000:0335, 6321282000:02:000:0333, 6321255400:03:000:0799, 6321255400:03:000:0798, 6321285000:01:000:0649, 6321285000:01:000:0650, 6321285000:01:000:0648, 6321285000:01:000:0644, які розташовані за межами населених пунктів на території Гонтово-Ярської, Новомерчинської сільських рад та Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області.

Як зазначає прокурор у позові, на виконання вищезазначених наказів між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 22.12.2014 укладено договори оренди вказаних земельних ділянок, загальною площею 122,0832 га (10,9548 га, 16,1716 га, 30,8187 га, 7,1783 га, 7,2636 га, 19,8666 га, 8,3963 га та 21,4333 га), кадастрові номери 6321282000:02:000:0335, 6321282000:02:000:0333, 6321255400:03:000:0799, 6321255400:03:000:0798, 6321285000:01:000:0649, 6321285000:01:000:0650, 6321285000:01:000:0648, 6321285000:01.000:0644, розташованих за межами населених пунктів на території Гонтово-Ярської, Новомерчинської сільських рад та Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області строком на 49 років, які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

29 січня 2015 року ОСОБА_1 одноособово створив Фермерське господарство "Агрофортуна" (ЄДРПОУ: 39608813), основним видом діяльності якого визначено - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

З наявної у справі Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №217237739 від 22.07.2020 вбачається, що ОСОБА_1 передав вищевказані земельні ділянки в оренду створеному ним ФГ "Агрофортуна".

В подальшому, наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області №10179-СГ від 27.09.2016 затверджено документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_1 в оренду додаткову земельну ділянку №6321255400:03:000:0712, площею 34,4280 га, із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області.

На підставі даного наказу між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 05.10.2016 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.10.2016 року за №16823677.

Відповідно до п.2 вказаного договору в оренду передається земельна ділянка державної власності з кадастровим номером №6321255400:03:000:0712, площею 34,4280 га, землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля). Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (п.14). Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля).

В п.5 договору зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки складає 1 272 826,57 грн.

Станом на момент звернення прокурора з даним позовом, ОСОБА_1 , незважаючи на укладення договору оренди земельної ділянки 6321255400:03:000:0712 з Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, не створював фермерське господарство.

Відповідні обставини стали підставою для звернення прокурора до суду з позовом у даній справі.

Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог прокурора в даній справі (в частині, що є предметом апеляційного перегляду ст. 269 ГПК України) та перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає таке.

Верховний Суд, направляючи справу № 615/1009/20 на новий розгляд в частині позовної вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, зазначив, що у відзиві на апеляційну скаргу прокурора ГУ Держгеокадастру посилалося на сплив строку дії договору оренди від 05.10.2016, проте таким посиланням судом апеляційної інстанції оцінки надано не було та, відповідно, не з`ясовано чи була повернута спірна земельна ділянка ОСОБА_1 її власнику у зв`язку із закінченням строку дії договору.

При цьому вказує, що суд апеляційної інстанції в порядку статті 86 ГПК України не надав оцінку всім документам та доказам, наявним у матеріалах справи, зокрема заяві прокурора, поданій 16.02.2024, до якої додано: 1) витяг з реєстру нерухомого майна про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права оренди спірної земельної ділянки за договором оренди землі від 01.12.2023; 2) рішення Валківської міської ради від 03.11.2023 № 1291 про надання в оренду ОСОБА_1 спірної земельної ділянки; 3) копію договору оренди землі від 01.12.2023 (спірної земельної ділянки).

Таким чином, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції не досліджував і не надавав юридичної оцінки фактичним обставинам справи та наявним у справі доказам на предмет доведеності/недоведеності позовних вимог щодо повернення спірної земельної ділянки за договором від 05.10.2016, адже за наявності інших документів у справі та відповідного посилання на них учасників справи, існує ймовірність того, що спірна земельна ділянка, яка була об`єктом договору від 05.10.2016, вже була повернута Валківській міській раді з подальшим її переданням в орендне користування на підставі іншого договору від 01.12.2023.

Крім того, з моменту реєстрації фермерського господарства та набуття статусу юридичної особи обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18).

Отже, за висновком господарського суду касаційної інстанцій суду апеляційної інстанції під час перегляду рішення місцевого господарського суду слід було надати оцінку всім доводам прокурора, зазначеним в апеляційній скарзі, та наявним у матеріалах справи документам, адже, в разі, якщо на час вирішення спору користувачем спірної земельної ділянки вже є ФГ "Агрофортуна 2021", то це виключає можливість задоволення позовної вимоги про повернення ОСОБА_1 . Валківській міськраді спірної земельної ділянки, яка була об`єктом оренди за договором від 05.10.2016.

З огляду на що, вказав, що під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у цій постанові, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити зазначені доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., постанови Верховного суду від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (пункт 56), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі №477/2330/18 (пункт 55)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)). Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим.

Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).

Суд апеляційної інстанції зауважує, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36)) ".

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині 1 статті 116 ЗК України (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частинами першою, третьою статті 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Відповідно до частин другої та третьої статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Закон визначає вимоги до таких клопотань та унормовує порядок їх вирішення.

Водночас відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, крім Земельного кодексу України, регулюються Законом України "Про фермерське господарство", який є спеціальним нормативно-правовим актом. Так згідно статті 8 вказаного закону можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Частинами першою, другою, четвертою статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації або до місцевої ради. При цьому вказаний закон встановлює вимоги до такої заяви та перелік доданих документів.

Спеціальний Закон України "Про фермерське господарство" визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Так, відповідно до статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу (виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства).

Водночас відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою, тобто без проведення земельних торгів. Аналогічні правові висновки викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц.

У справі, яка переглядається, підставою позовних вимог визначено незаконність надання фізичній особі земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, а саме факт його повторного звернення для отримання земельних ділянок у спрощеному порядку з метою обходу обов`язкової процедури - земельних торгів. При цьому матеріалами справи доведено, що раніше громадянину ОСОБА_1 вже надавалася в користування земельна ділянка та вже передавалися земельні ділянки - ФГ "Агрофортуна", засновником якого є ОСОБА_1 , для ведення фермерського господарства.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_1 у минулому вже реалізував своє право на отримання земельної ділянки та займається сільськогосподарською діяльністю. Оскільки у подальшому на підставі оскаржуваного у цій справі наказу ОСОБА_1 знову отримав в оренду у позаконкурсному порядку земельну ділянку, які на даний час перебувають у користуванні створеного ним Фермерського господарства "Агрофортуна 2021", таке використання права на отримання землі у позаконкурентний спосіб є повторним.

Відтак, додатково земельні ділянки могли бути отримані ОСОБА_1 виключно на конкурсних засадах через участь у торгах, оскільки право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Так само і фермерське господарство може отримувати додатково земельні ділянки лише на конкурентних засадах через участь у торгах.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц та у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 927/83/19 та від 25.03.2020 у справі № 357/2418/15-ц, 17.09.2020 у справі № 917/1416/19.

Оскільки спірні договори оренди за відсутності для цього підстави, визначеної в абзаці 2 частини другої статті 134 ЗК України, укладені без дотримання конкурентних засад, тобто спрямовані на незаконне заволодіння земельними ділянками державної власності, то такі договори згідно з частинами першою та другою статті 228 ЦК України є нікчемними.

Так, згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною другою статті 215 ЦК України, зокрема, передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частини перша та друга).

Так, у близькій за змістом постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 зазначено, що відповідно до частин першої та другої статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Верховний Суд у постановах від 09.08.2023 у cправі № 922/1832/19, від 10.01.2024 у cправі № 922/1130/23, від 05.02.2025 у справі № 917/1476/23 (з посиланням на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19), сформував підхід про нікчемність договору оренди землі, згідно з частинами першою та другою статті 228 ЦК України, укладеного без дотримання конкурентних засад, тобто спрямованого на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної або комунальної власності.

Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.02.2024 у справа № 917/1173/22 звертав увагу на деякі аспекти розмежування оспорюваного та нікчемного правочину, зокрема, як такого, що порушує публічний порядок.

Так, у наведеній вище постанові Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац 1 частини 2 статті 215 ЦК України); якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтepecy позивача; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення як обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 469/3134/19.

З огляду на викладене Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22 з метою визначення судами нікчемних правочинів, які порушують публічний порядок (в контексті заволодіння майном фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади), наголосив на необхідності достеменного встановлення судом того, чи існують певні законодавчо визначені обставини, за наявності яких такий правочин загалом може бути укладено, але з порушеннями такого законодавства (недійсний правочин) чи укладення такого правочину неможливе за будь-яких обставин (нікчемний правочин) як такого, що порушує публічний порядок.

Колегія суду звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19 зазначено: якщо існує зловживання громадянином такими пільговими умовами, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування повинен не допустити надання йому земельної ділянки на пільговій (позаконкурентій) основі, однак якщо і орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування не перешкоджає такому зловживанню, то ці особи (громадянин та відповідний орган) створюють незаконні передумови для отримання громадянином земельної ділянки на пільговій (позаконкурентій) основі, а правочин, укладений за наслідками таких діянь, спрямований на отримання земельної ділянки без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної чи комунальної власності, то він відповідно до частин першої та другої статті 228 ЦК України є нікчемним.

Саме таких висновків дійшов суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05.10.2016, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 про передачу в оренду земельної ділянки площею 34,4280 га (кадастровий номер 6321255400:01:000:0712), розташованої за межами населеного пункту на утри торії Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області. В цій частині рішення суду першої інстанції з боку прокурора не оскаржено.

Відтак в разі, коли сторона правочину вважає його нікчемним, вона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю.

Спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц).

У контексті зазначених обставин колегія суддів вважає за необхідне врахувати і правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.01.2023 у справі № 924/820/21, у якій, у свою чергу, врахований висновок Великої Палати Верховного Суду (постанова від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц) про те, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України).

Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Беручи до уваги викладене, а також зважаючи на підстави та зміст позову, у наведеному випадку спосіб захисту порушеного права спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, передбачає звернення з негаторним позовом, який відповідає вимогам закону і є одночасно ефективним.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі № 922/1130/23.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ст. 14 ГПК України).

Як вбачається з позовної заяви прокурора, вимога щодо усунення перешкод у праві користування та розпорядження шляхом повернення спірної земельної ділянки власнику була заявлена до фізичної особи ОСОБА_1 та обґрунтовано недійсністю договору оренди землі від 05.10.2016, укладеного між Головним управлінням Держземагенста у Харківській області та ОСОБА_1 . Саме з цих підстав було розглянуто справу №615/1009/20 місцевим господарським судом.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 23.03.2021 ОСОБА_1 заснував ФГ "Агрофортуна 2021" (код ЄДРПОУ 44083201).

В подальшому на підставі рішення Валківської міської ради від 03.11.2023 № 1291 між Валківською міською радою та ОСОБА_1 01.12.2023 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6321255400:01:000:0712 площею 34,4280 га для ведення фермерського господарства. За наслідком вказаних обставин, спірний договір оренди землі від 05.10.2016 припинив свою дію.

Відповідні відомості про право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6321255400:01:000:0712 внесено 16.12.2023 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (орендодавець Валківська міська рада та орендар ОСОБА_1 ).

Проте, 12.03.2024 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено нові відомості щодо права оренди спірної земельної ділянки, відповідно до яких орендодавецем стала Валківська міська рада та орендарем (фактичним користувачем спірної земельної ділянки) ФГ "Агрофортуна 2021".

Частиною другою даної 46 ГПК України закріплено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Частинами третьою та четвертою статті 46 ГПК України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурором не скористався правом, наданим ст.46 ГПК України, шляхом зміни підстав заявленої вимоги про повернення спірної земельної ділянки Валківській міській раді, з огляду на укладення між Валківською міською радою та ОСОБА_1 нового договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6321255400:01:000:0712 площею 34,4280 га від 01.12.2023. Відповідно, вказані обставини (зокрема, щодо правової можливості набуття такого права з боку ОСОБА_1 за вказаним договором) не розглядаються судом апеляційної інстанції за наслідками перегляду оскаржуваного судового рішення в зазначеній частині.

Водночас, як зазначено вище, прокурором у письмових поясненнях (вх.№ 3435 від 19.03.2025) з огляду на знаходження на даний час спірної земельної ділянки у ФГ "Агрофортуна 2021" було заявлено клопотання про залучення до участь у справі №615/1009/20 Фермерське господарство "Агрофортуна 2021" (код ЄДРПОУ 44083201) у якості правонаступника ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ).

З цього приводу судова колегія зазначає таке.

Згідно зі статтею 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

За таких обставин процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії судового процесу або виконавчого провадження.

Внаслідок певної дії чи події сторону у зобов`язанні можна замінити на іншу особу, яка є її правонаступником або стосовно лише цивільних прав (обов`язків), або одночасно щодо цивільних прав і обов`язків. Іншими словами, заміна сторони у зобов`язанні може бути наслідком або сингулярного правонаступництва (зокрема, на підставах договорів купівлі-продажу (частина третя статті 656 Цивільного кодексу України), дарування (частина друга статті 718 Цивільного кодексу України), факторингу (глава 73 Цивільного кодексу України)), або універсального правонаступництва в силу вимог Закону.

За універсальним правонаступництвом має місце перехід усієї сукупності прав та обов`язків певної особи. При цьому майно особи як сукупність прав і обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника (правонаступників) як єдине ціле, причому у цій сукупності єдиним актом переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва праводателю, незалежно від того, виявлені вони на момент правонаступництва чи ні.

Сингулярне правонаступництво, на відміну від універсального, не охоплює переходу всієї сукупності прав та обов`язків до правонаступника, а тому іменується частковим правонаступництвом, і відбувається заміною осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін або вказівку закону.

Судом апеляційної інстанції враховано, що за змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалася.

Разом з тим, на момент укладення договору оренди землі від 01.12.2023 стороною (орендодавцем) визначено саме фізичну особу ОСОБА_1 , про що звернув увагу Верховний Суд, направляючи справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Вказана обставина, зокрема, підтверджується наявними в матеріалах справи витягом з реєстру нерухомого майна про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права оренди спірної земельної ділянки за договором оренди землі від 01.12.2023; рішенням Валківської міської ради від 03.11.2023 № 1291 про надання в оренду ОСОБА_1 спірної земельної ділянки; копією договору оренди землі від 01.12.2023 (спірної земельної ділянки).

За таких обставин, судова колегія зазначає про відсутність правових підстав для залучення Фермерського господарства "Агрофортуна 2021" (код ЄДРПОУ 44083201) до участі у справі, що розглядається, у якості правонаступника ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), з огляду на перехід прав та обов`язків до фермерського господарства щодо спірної земельної ділянки після укладення договору оренди від 01.12.2023, який не є предметом даного судового розгляду.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції враховано також той факт, що сторонами у справі не заперечується фактичне користування спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 6321255400:01:000:0712 ФГ "Агрофортуна 2021".

Частиною 1 ст. 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу, зокрема, фізичні і юридичні особи. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (ч. ч. 3, 4 цієї статті).

Надаючи оцінку вказаним нормам процесуального права, Велика Палата Верховного Суду у п. 8.10 постанови від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 сформулювала висновок, що сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

Водночас, поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (такі висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17).

Захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси позивача саме від відповідача (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).

Неналежним відповідача може визнати суд за наявності відповідних умов та в порядку, встановленому законом. По-перше, суд на підставі норм матеріального права, які регулюють спірні відносини між сторонами у справі, має встановити, що вимога позивача пред`явлена не до тієї особи, на яку покладено відповідні обов`язки. По-друге, необхідно встановити особу, яка у відповідності із законом зобов`язана нести відповідальність перед позивачем у відносинах, з яких виник спір про право.

З урахування вказаних норм права вбачається, що належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Частина перша ст. 162 ГПК України регламентує, що у позовній заяві позивач (прокурор) викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої цієї ж статті позовна заява повинна містити, з-поміж іншого, спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Тобто саме суд на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ГПК України, ураховуючи завдання господарського судочинства має визначити характер спірних правовідносин та суб`єктів, які є учасниками цих правовідносин (сторони спору), і за результатами цього вирішити відповідний спір.

Визначення позивачем у справі складу сторін (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів, особи, яка вважає), що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Необхідно звернути увагу на те, що подання позову до неналежного відповідача не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі або для закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду. За результатами розгляду справи суд відмовляє в задоволенні позову до неналежного відповідача та ухвалює рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Подібний висновок міститься у п. 8.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, від 05.07.2023 у справі №910/15792/20).

Отже, звернення прокурора з позовними вимогами (які стосуються не тільки визнання недійсним договору, але й усунення перешкод у користуванні майном його власником шляхом повернення йому майна) саме до фізичної особи ОСОБА_1 не відповідає наведеним правовим приписам та є самостійною підставою для відмови в задоволенні заявлених позовних вимогах, з огляду на визнання судом обраного прокурором способу захисту порушених прав неефективним.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Сутяжник проти Росії" (заява №8269/02) від 23.07.2009 суд зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише з підстав порушення правил юрисдикції та задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Зокрема, не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з`ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення.

Відповідно, помилковий висновок суду першої інстанції щодо підстав відмови у задоволенні позовної вимоги прокурора щодо повернення спірної земельної ділянки Валківській міській раді не потягнуло за собою прийняття невірного рішення за наслідками розгляду визначених позовних вимог.

Доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують правомірність оскаржуваного рішення суду першої інстанції, тому підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у цій справі немає.

Враховуючи вищевикладене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Харківської області від 12.04.2024 у справі №615/1009/20 в частині відмови у задоволенні позову про зобов`язання ОСОБА_1 повернути Валківській міській раді земельну ділянку, площею 34,4280 га (кадастровий номер 6321255400:01:000:0712), розташовану за межами населених пунктів на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області, шляхом укладення акту прийому-передачі, слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури - без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 12.04.2024 у справі №615/1009/20 в частині відмови у задоволенні позову про зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, площею 34,4280 га (кадастровий номер 6321255400:01:000:0712), залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 31.03.2025.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя Л.М. Здоровко