Постанова

від 01.04.2025 по справі 904/486/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2025 року м.Дніпро Справа № 904/486/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії

головуючого судді: Мороза В.Ф.,

суддів: Парусніков Ю.Б., Чередка А.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро Старт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2024 (суддя - Манько Г.В.)

у справі № 904/486/24

за позовом Приватного підприємства "Тарпан"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро Старт"

про стягнення 282 900,00 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство (далі - ПП) "Тарпан" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Бізнес Агро Старт" про стягнення 282 900,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань з оплати вартості здійснених позивачем міжнародних перевезень за договорами-заявками на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 401 від 01.10.2023, № 404 від 01.10.2023, № 215 від 01.11.2023 (далі - договори-заявки).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2024 у справі № 904/486/24 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Бізнес Агро Старт" на користь ПП "Тарпан" 282 900,00 грн боргу, 4 243,50 грн судового збору за подання позову та 23 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем здійснено перевезення вантажів автомобільним транспортом за договорами-заявками, однак надані послуги з перевезення не були оплачені відповідачем. Понесені позивачем витрати на правничу допомогу покладені на відповідача у повному обсязі.

Не погодившись з вказаним рішенням ТОВ "Бізнес Агро Старт" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що до акту надання адвокатських послуг були включені послуги, які не стосуються розгляду справи, а витрачений адвокатом час на надання послуг є завищеним, у зв`язку з чим виходячи із критерію розумності та обставин даної справи сума витрат позивача на професійну правничу допомогу має бути зменшена до 1 000,00 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2024 відкрито апеляційне провадження у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2024 у складі колегії суддів: Мороз В.Ф. (головуючий), Чередко А.Є., Парусніков Ю.Б., прийнято апеляційну скаргу до провадження у визначеному складі суддів.

16.12.2024 до апеляційного суду надійшов відзив позивача із запереченнями на апеляційну скаргу.

Відповідно до ст.ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП "Тарпан", як виконавцем/перевізником, та ТОВ "Бізнес Агро Старт", як замовником, підписано та скріплено печатками договори-заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом, а саме:

- № 401 від 01.10.2023 перевезення вантажу за маршрутом Красногорівка Полтавська обл. - Вяетса Єстонія 72801; вантаж - кукурудза біг бег; загальна вартість транспортних витрат 94 300,00 грн;

- № 404 від 01.10.2023 перевезення вантажу за маршрутом Красногорівка Полтавська обл. - Вяетса Єстонія 72801; вантаж - кукурудза біг бег; загальна вартість транспортних витрат 94 300,00 грн;

- № 215 від 01.11.2023 перевезення вантажу за маршрутом Семенівка Полтавська обл. - Вяетса Єстонія 72801; вантаж - кукурудза біг бег; загальна вартість транспортних витрат 94 300,00 грн.

В подальшому сторонами підписано та скріплено печатками:

- акт надання послуг № 1191 від 13.10.2023 на підставі договору-заявки № 401 від 01.10.2023, згідно якого надано автопослугу с. Красногорівка Полтавська обл. - Вяетса Єстонія ДАФ НОМЕР_1 , н/п НОМЕР_2 на суму 94 300,00 без ПДВ, в якому зазначено, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має. До акту додано рахунок № 1191 від 13.10.2023, СМR від 29.09.2023, заявку;

- акт надання послуг № 1188 від 12.10.2023 на підставі договору-заявки № 404 від 01.10.2023, згідно якого надано автопослугу с. Красногорівка Полтавська обл. - Вяетса Єстонія ДАФ НОМЕР_3 , н/п НОМЕР_4 на суму 94 300,00 без ПДВ, в якому зазначено, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має. До акту додано рахунок № 1188 від 12.10.2023, СМR від 28.09.2023, заявку;

- акт надання послуг № 1304 від 13.11.2023 на підставі договору-заявки № 215 від 01.11.2023, згідно якого надано автопослугу смт. Семенівка Полтавська обл. - Вяетса Єстонія ДАФ НОМЕР_5 , н/п НОМЕР_6 на суму 94 300,00 без ПДВ, в якому зазначено, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має. До акту додано рахунок № 1304 від 13.11.2023, СМR від 30.10.2023, заявку.

Перевізником направлено замовнику вимогу № 143 від 20.11.2023 щодо сплати заборгованості, зокрема, і за вказаними перевезеннями.

Відповідачем заборгованість в добровільному порядку не була оплачена, у зв`язку з чим позивачем подано даний позов.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем здійснено перевезення вантажів автомобільним транспортом за договорами-заявками, які не були оплачені відповідачем. Понесені позивачем судові витрати покладені на відповідача.

Переглядаючи спір колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є зобов`язання, які виникають з договорів та інших правочинів.

Положеннями статей 626, 627, 628, 629 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 909 ЦК України та статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується укладенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 908 ЦК України, яка кореспондується з вимогами частини 5 статті 307 ГК України, передбачено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно частини 1 статті 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що позивачем здійснено перевезення вантажів автомобільним транспортом за договорами-заявками, наявність та розмір заборгованості, строк оплати якої настав, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростована, тому висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 282 900,00 грн заборгованості є правильним.

Щодо покладення на відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 23 000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 123 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Обґрунтовуючи заяву про покладення на відповідача понесених витрат на правничу допомогу в сумі 23 000,00 грн позивачем надано:

- договір № 4 про правову допомогу від 08.01.2024 укладений між ПП "Тарпан", як клієнтом, та Адвокатським бюро "Лози", як повіреним, за умовами якого повірений зобов`язався від імені і за рахунок клієнта надати правову допомогу у спорі з ТОВ "Бізнес Агро Старт" щодо стягнення 282 900,00 грн. Винагорода за договором складає 23 000,00 грн.

- акт № 3 від 11.01.2024 приймання-передачі наданих послуг на суму 23 000,00 грн, а саме: вивчення, аналіз та попередня правова оцінка документів та інших доказів - 7 год. 45 хв.; проведення заходів досудового врегулювання спору шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу - 45 хв.; аналіз судової практики - 2 год. 10 хв.; здійснення арифметичних розрахунків 20 хв.; підготовка документів, необхідних для звернення до суду, підготовка позовної заяви - 22 год. 25 хв.; вчинення інших дій необхідних для розгляду справи в суді та на стадії примусового виконання судового рішення - 8 год.;

- квитанцію до прибуткового касового ордера № 03-01 від 11.01.2024 щодо сплати 23 000,00 грн на підставі вказаного договору;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 507 від 16.05.2008;

- довіреність від 08.01.2024.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/7334/21, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 викладено правову позицію, згідно з якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та/або значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 ГПК України. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (mutatis mutandis рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Відповідач заперечував проти розміру заявлених позивачем витрат на правову допомогу з тих підстав, що сума є завищеною та включає до себе послуги, які не стосуються розгляду справи, у зв`язку з чим вказував на її зменшення до 1 000,00 грн.

У процесі розгляду справи судом першої інстанції відповідачем не було надано доказів, що б підтверджували наявність обставин, які є підставою для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Так, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, виходячи зі змісту наданих адвокатом послуг, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги обсяг наданих послуг, обґрунтованість підготовлених та поданих суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу адвоката відповідають реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, у зв`язку з чим правомірно покладені на відповідача у заявленому обсязі.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено обґрунтованості апеляційної скарги, а отже підстав для скасування або зміни рішення господарського суду не має.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 275-279 ГПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро Старт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2024 у справі № 904/486/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2024 у справі № 904/486/24 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддяВ.Ф.Мороз

СуддяА.Є.Чередко

СуддяЮ.Б.Парусніков