Рішення

від 20.02.2025 по справі 910/12975/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2025Справа № 910/12975/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І. при секретарі судового засідання Олексюк О.В. розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави

в особі Новогуйвинської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Арм Спорт"

про визнання частково недійсним договору та стягнення 33 600,00 грн

за участю представників:

від прокуратури: Стретович М.О.

від позивача: не з`явився

від відповідача: Ночвай Д.М.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Новогуйвинської селищної ради (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Арм Спорт" (далі - ТОВ "Європа Арм Спорт", відповідач) про визнання частково недійсним договору про закупівлю товарів № 12 від 08.04.2024 та стягнення 33 600,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що товар, який поставлявся відповідачем за договором про закупівлю товарів № 12 від 08.04.2024, звільняється від оподаткування відповідно до пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а тому відповідний пункт договору про включення до вартості товару податку на додану вартість має бути визнаний недійсним та, як наслідок, - отримані відповідачем кошти зі сплати вказаного податку підлягають поверненню позивачу.

У позові прокурор просить визнати недійсним п. 4.1 договору про закупівлю товарів № 12 від 08.04.2024 в частині включення суми ПДВ - 33 600,00 грн до загальної ціни товару - 201 600,00 грн, за кодом: ДК 021:2015 38630000-0 «Астрономічні та оптичні прилади»: Тепловізори (Лот 1 монокуляр тепловізійний Guide TrackIR Pro 640x480 35 мм 2-16x 2800 м), а також стягнути з ТОВ "Європа Арм Спорт" на користь Новогуйвинської селищної ради грошові кошти в сумі 33 600,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.10.2024 за вказаним позовом було відкрите провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач подав відзив на позов, в якому проти заявлених вимог заперечив, вказав, що пункт 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України підлягає застосування в тому разі, якщо закупівля здійснюється для потреб безпеки та оборони держави, проте, позивач не є державним замовником у сфері оборони. Також відповідач зазначив, що не був обізнаний з кінцевим отримувачем товару на момент узгодження та сплати ціни товару і включення до неї ПДВ, у той же час позивач не надав сертифікату кінцевого споживача про віднесення його до переліку суб`єктів, визначених пп. 5 п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, а тому включення до ціни товару суми ПДВ вважає правомірним, а позовні вимоги - безпідставними.

Указаний відзив був поданий з порушенням визначеного законом строку, у зв`язку з чим відповідач подав клопотання про поновлення строку на його подачу, в якому просив визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк на подання відзиву на позов. У обґрунтування свого клопотання відповідач послався на введення в Україні воєнного стану, численні обстріли, повітряні тривоги та тривалі відключення електроенергії, що значно ускладнило підготовку відзиву, збір інформації, доказів та опрацювання процесуальних документів.

Згідно з положеннями ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Розглянувши наведені ТОВ "Європа Арм Спорт" обґрунтування, суд вважав поважними причини пропуску відповідачем процесуального строку, а тому ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 12.12.2024, задовольнив клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву та прийняв його до розгляду.

Прокурор, зі свого боку, подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що Новогуйвинська селищна рада відноситься до суб`єктів, які у межах відповідних видатків місцевих бюджетів забезпечують фінансування заходів з оборони, у тому числі військових частин, а у Програмі забезпечення територіальної оборони на 2023-2025 роки Новогуйвинської селищної ради та в платіжних документах за договором чітко визначено суб`єкта для потреб якого здійснюється закупівля - військові частини ЗСУ, відтак, у період воєнного стану при придбанні тепловізорів позивач користується пільгами щодо сплати ПДВ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва, занесеною до протоколу судового засідання від 12.12.2024, підготовче провадження було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Під час розгляду справи по суті прокурор заявлені позовні вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.

Представник позивача до суду не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, у якому зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

При цьому, дослідивши підстави звернення прокурора до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Новогуйвинської селищної ради, суд врахував наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 3 вказаної статті прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Згідно зі сталою правовою позицією Верховного Суду захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

У даному випадку прокурор, звертаючись до суду, позивачем визначив Новогуйвинську селищну раду, як замовника закупівлі та головного розпорядника бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалась закупівля товару.

Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Відповідно до пунктів 4, 7 ч. 5 ст. 22 БК України головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошторис розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плати використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне та цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі. Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац 3 п. 7 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228).

За змістом абзацу 2 п. 43 вказаного Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема, органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад.

Отже Новогуйвинська селищна рада, як орган місцевого самоврядування, у розумінні ст. 22 БК України є головним розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля товару за договором), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету та зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель.

У позові прокурор зазначає, що порушення інтересів держави у спірних відносинах полягає в тому, що договір між позивачем та відповідачем був укладений всупереч вимогам законодавства щодо визначення ціни товару з включенням податку на додану вартість, що призвело до безпідставного витрачання бюджетних коштів.

Суд зауважує, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99).

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (у разі її встановлення) оспорюваного пункту договору, на підставі якого ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

З огляду на викладене у даному випадку звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання щодо належного розпорядження бюджетними коштами з метою захисту інтересів держави. А отже прокурор правильно визначив Новогуйвинську селищну раду позивачем у даному спорі.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, требувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме - подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але, якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як вбачається із матеріалів справи, з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді Житомирська окружна прокуратура зверталася до Новогуйвинської селищної ради з листами № 51-84-3933 вих-24 від 16.05.2024, №51-84-6852 вих 24 від 16.09.2024 та № 51-84-5591вих-24 від 24.07.2024, в яких повідомляла позивача про протиправне включення до ціни договору суми ПДВ та безпідставне отримання цих коштів відповідачем, а також просила інформувати прокуратуру про те, чи вживатимуться заходи, спрямовані на повернення коштів.

На вказані листи окружної прокуратури Новогуйвинська селищна рада листами № 05-18/1040 від 24.06.2024 та № 05-20/1262 від 30.07.2024 повідомила про те, що питання повернення суми ПДВ за договором № 12 від 08.04.2024 перебуває на стадії досудового врегулювання, проте, наміру на звернення до суду з відповідним позовом не виказала.

Надалі листом № 05-20/1568 від 23.09.2024 Новогуйвинська селищна рада звернулася до прокуратури з проханням здійснювати представництво в суді законних інтересів селищної ради у зв`язку з нездатністю самостійного вжиття заходів на захист порушених прав через відсутність коштів для сплати судового збору.

На вказаний лист відповідно до вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Житомирська окружна прокуратура направила лист від 12.03.2024 № 50-77-1172ВИХ-24, в якому повідомила про пред`явлення прокуратурою позову в інтересах Новогуйвинської селищної ради.

Отже, враховуючи, що Новогуйвинська селищна рада самостійно не звернулася до суду за захистом свого порушеного права та не мала наміру на таке звернення, суд вважає, що прокурором доведено наявність підстав для представництва інтересів держави у даному спорі.

Щодо суті заявленого позову судом встановлено наступне.

У березні 2024 року Новогуйвинською селищною радою були проведені відкриті торги з особливостями, предметом закупівлі яких є тепловізори (ідентифікатор закупівлі UA-2024-03-12- 005314-a).

За результатами вищевказаних торгів 08.04.2024 між Новогуйвинською селищною радою (замовник) та ТОВ «Європа Арм Спорт» (постачальник) був укладений договір про закупівлю товарів № 12, за умовами якого постачальник, на підставі заявок покупця, зобов`язується поставити покупцю товар з предметом закупівлі: «Тепловізори (Лот №1 Монокуляр тепловізійний Guide TrackIR Pro 640x480 35 мм 2-16х 2800м), код ДК 021:2015: 38630000-0 - Астрономічні та оптичні прилади, надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар належної якості у власність та оплатити його (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору номенклатура, асортимент товару, одиниця виміру, його кількість, ціна, загальна сума закупівлі встановлюються за результатами закупівлі проведеної за процедурою відкритих торгів із особливостями і зазначаються в специфікації (додаток 1), яка підписується уповноваженими представниками сторін договору, скріплюється печатками сторін (у разі їх використання) і є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що загальна сума закупівлі товару по договору становить 201 600,00 грн, у тому числі ПДВ - в сумі 33 600,00 грн, та складається з вартості усіх партій товару, які закуповуються покупцем за цим договором. Оплата за товар здійснюється у безготівковому порядку шляхом перерахування покупцем відповідної суми коштів на поточний рахунок постачальника (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору розрахунки за товар здійснюються після прийняття товару у власність покупця, що підтверджується видатковою накладною, в якій зазначено номенклатуру (асортимент), кількість і ціна товару, який перейшов у власність покупця, та загальна сума для оплати товару.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє по 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1 договору).

Специфікацією, що є додатком №1 до договору, сторони узгодили поставку монокуляру тепловізійного GUШDE TrackR Pro 640х480 35 mm 2-16х2800м у кількості 3 од. на загальну суму 201 600,00 грн, в тому числі ПДВ - 33 600,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору відповідач поставив позивачу обумовлений сторонами товар на загальну суму 201 600,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № ЕІОф-16148 від 10.04.2024 на суму 201 600,00 (в тому числі ПДВ - 33 600,00 грн).

Зі свого боку позивач повністю сплатив вартість поставленого йому товару, що підтверджується платіжною інструкцією № 381 від 12.04.2024 на суму 201 600,00 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор вказує, що пункт 4.1 договору № 12 від 08.04.2024 про включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 33 600,00 грн суперечить вимогам пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, якою передбачено, що на період військового стану звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів, закупівля яких здійснюється для потреб оборони.

Перевіряючи такі доводи прокурора та вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. При цьому недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).

Разом з тим при застосуванні наведених положень статей Цивільного кодексу України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 910/22319/16.

Наразі судом враховано, що податок на додану вартість, хоч і включається до ціни товару, однак, не є умовою про ціну (істотною умовою) в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися за погодженням сторін. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 та від 09.06.2022 у справі № 912/1052/21.

Згідно зі ст. 628, 638 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зокрема, при укладенні договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити ціну, яка є істотною умовою господарського договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

У даному випадку сторони договору погодили, що у ціну розрахункової одиниці вартості товару включено сплату ПДВ.

Податок на додану вартість визначено у підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України як непрямий податок, що нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Пунктами 30.1 - 30.4, 30.9 ст. 30 ПКУ унормовано, що податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Як вбачається з договору, в пункті 4.1 сторони погодили, що у ціну цього договору включається сплата ПДВ у сумі 33 600,00 грн.

Разом з тим підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України: товари, кінцевим отримувачем яких відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору визначено правоохоронні органи, Міністерство оборони України, Збройні Сили України та інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад, утворені відповідно до законів України, інші суб`єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, підприємства, які є виконавцями (співвиконавцями) державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, зокрема, тепловізійні біноклі, монокуляри та бінокуляри, прилади нічного бачення (біноклі та монокуляри), що класифікуються у товарних підкатегоріях 8525 89 00 10, 8525 89 00 90 згідно з УКТ ЗЕД.

Таким чином із зазначених вище положень законодавства випливає, що операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товару - монокулярів тепловізійних для забезпечення Збройних Сил України та інших військових формувань, які здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, відносяться до операцій, що звільнені від оподаткування ПДВ.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оборону України" виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі оборонної роботи забезпечують, зокрема, вирішення згідно із законодавством питань, пов`язаних з наданням частинам, установам, навчальним закладам Збройних Сил України та іншим військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, та правоохоронним органам службових приміщень і житлової площі, інших об`єктів, здійсненням контролю за їх використанням, наданням комунально-побутових та інших послуг; організацію виробництва і поставки військам підприємствами та організаціями, що належать до комунальної власності, замовленої продукції, енергетичних та інших ресурсів; здійснення інших повноважень у галузі оборонної роботи, передбачених законами.

Зазначені положення кореспондуються зі ст. 36 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Вказані норми законодавства свідчать про те, що позивач відноситься до суб`єктів, які забезпечують у межах відповідних видатків місцевих бюджетів фінансування заходів з оборони, у тому числі військових частин, у зв`язку із чим у період воєнного стану при придбанні тепловізійних біноклів, приладів нічного бачення (біноклів та монокулярів) користується пільгами щодо сплати ПДВ.

Водночас, як встановлено судом, Новогуйвинська селищна рада, яка не відноситься до військових об`єктів, придбала товар для забезпечення потреб територіальної оборони відповідно до Програми забезпечення територіальної оборони на 2023-2025 роки, якою передбачено проведення забезпечення заходів з територіальної оборони, спрямованих на захист країни в умовах збройної агресії (збройного конфлікту) чи загрози нападу і в мирний час, забезпечення проведення заходів з мобілізації, сприяння територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки у їхній роботі у мирний час та в особливий період, підвищення ефективності цивільно-військового співробітництва, сприяння обороноздатності та мобілізаційної готовності держави, покращення матеріально-технічного забезпечення територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, підрозділів та формувань територіальної оборони.

Тому, з метою реалізації визначених програмою заходів, в березні 2024 року Новогуйвинською селищною радою були проведені відкриті торги, предметом закупівлі яких є тепловізори (ідентифікатор закупівлі UA-2024-03-12-005314-a).

Також із платіжної інструкції № 381 від 12.04.2024 вбачається, що на розрахунковий рахунок ТОВ «Європа Арм Спорт» позивачем перераховано грошові кошти в сумі 201 600,00 грн з призначення платежу: матеріально-технічне забезпечення підрозділів територіальної оборони п. 21 розп. КМУ № 181 від 24.02.2022 (монокуляр GUDE TrackRPro 35 mm - 3 шт); згідно накл. № ЕАОф-16148 від 10.04.2024 та дог. № 12 від 08.04.2024; у т.ч. ПДВ - 33 600,00 грн.

Крім того 19.04.2024 між позивачем та військовою частиною НОМЕР_1 був підписаний акт приймання-передачі окремого індивідуально визначеного майна, відповідно до якого Новогувинська селищна рада надає матеріальну підтримку у натуральній грошовій формі військовій частині НОМЕР_1 Збройних Сил України, передавши безоплатно із комунальної власності селищної ради у державну власність військовій частині майно, а саме - монокуляр тепловізійний Guide TrackIR Pro 640x480 35 мм 2-16х (тепловізор), а військова частина - прийняла вказаний товар.

З викладеного вбачається, що кінцевим отримувачем товару, який зазначений у видатковій накладній № ЕІОф-16148 від 10.04.2024 (монокуляр тепловізійний Guide TrackIR Pro 640x480 35 мм 2-16х (тепловізор), код УКТ ЗЕД 8525890090) за договором про закупівлю товарів № 12 від 08.04.2024, укладеним між позивачем та відповідачем, є саме Збройні сили України, зокрема Військова частина НОМЕР_1 .

Указане свідчить про здійснення відповідачем операції з поставки товару, кінцевим отримувачем якого згідно з умовами договору є Збройні Сили України, яка (операція) на період воєнного стану звільняється від оподаткування податком на додану вартість.

Твердження відповідача про те, що він не був ознайомлений із кінцевою метою придбання Новогувинською селищною радою товару через те, що йому не був наданий сертифікат кінцевого споживача, а з умов договору та тендерної документації позивача такого не вбачалося, суд відхиляє та зазначає, що специфіка товару свідчить про те, що селищній раді, яка не відноситься до військових формувань, недоцільно було закуповувати тепловізори для власних потреб. При цьому первинні документи, складені на виконання умов договору, спростовують такі доводи відповідача.

Таким чином, враховуючи, що в даному випадку на договір про закупівлю розповсюджується дія підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання спеціально визначеного товару, а матеріалами справи підтверджується спрямування такого товару на користь військової частини, яка є фактичним кінцевим отримувачем цього товару, то включення до ціни договору ПДВ суперечить положенням п. 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

Проте, як вже зазначалося, у п. 4.1 договору сторони включили до ціни вказаного товару суму ПДВ у розмірі 33 600,00 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання п. 4.1 договору в частині неправомірного включення ПДВ до вартості товару недійсним в силу приписів статті 215 Цивільного кодексу України, а відтак, і для задоволення позову прокурора в цій частині.

Щодо вимог прокурора про стягнення 33 600,00 грн податку на додану вартість суд виходить з такого.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У даному випадку, з огляду на те, що сума податку на додану вартість у розмірі 33 600,00 грн була отримана відповідачем за відсутності правової підстави для такого набуття (збереження), то вказана сума коштів вважається перерахованою безпідставно та має своїм наслідком повернення цієї суми позивачу.

За таких обставин позов прокурора про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів в сумі 33 600,00 грн підлягає задоволенню.

Отже з урахуванням викладеного суд прийшов до висновку, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судові витрати Житомирської окружної прокуратури по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

На підставі наведеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новогуйвинської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Арм Спорт" про визнання частково недійсним договору та стягнення 33 600,00 грн задовольнити.

Визнати недійсним пункт 4.1 договору про закупівлю товарів № 12 від 08.04.2024, укладеного між Новогуйвинською селищною радою Житомирського району Житомирської області (12441, Житомирська обл., селище Новогуйвинське, вул. Дружби народів, буд. 5, ідентифікаційний код 04348303) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Європа Арм Спорт" (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 39, ідентифікаційний код 30307697), в частині включення до ціни товару суми ПДВ у розмірі 33 600,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Арм Спорт" (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 39, ідентифікаційний код 30307697) на користь Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області (12441, Житомирська обл., селище Новогуйвинське, вул. Дружби народів, буд. 5, ідентифікаційний код 04348303) грошові кошти у сумі 33 600 (тридцять три тисячі шістсот) грн 00 коп., сплачених в якості ПДВ.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Арм Спорт" (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 39, ідентифікаційний код 30307697) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11вул. ідентифікаційний код 02909950) судовий збір у сумі 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 20 лютого 2025 року.

Повне рішення складене 03 березня 2025 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя Головіна К.І.