Рішення

від 19.03.2025 по справі 910/12426/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.03.2025Справа № 910/12426/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД";

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ-СЕРВІС";

про: стягнення 1 571 339,09 грн.

Суддя Сергій Балац

Секретар судового засідання Катерина Вознюк

Представники:

позивача: Вознюк Д.В.

відповідача: Тарабака К.М.

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ-СЕРВІС" про стягнення 1 571 339, 09 грн. з яких: 932 471,30 грн. основна заборгованість, 410 430,75 грн. курсова різниця, 155 837,67 грн. пені, 72 599,37 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань з оплати отриманого товару відповідно до договору поставки нафтопродуктів №2204-4 СН від 22.04.2019.

Разом із позовною заявою позивачем подано до суду клопотання про витребування доказів у Державної податкової служби України, а саме: копії поданих та зареєстрованих податкових декларацій із податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ-СЕРВІС" із додатком №1 "Відомості про суми податку на додану вартість, зазначені в податкових накладних/розрахунок коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування (Д1)" за наступні місяці: лютий 2022 - грудень 2022 року; січень 2023 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.10.2024 відкрито провадження у справі №910/12426/24 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.11.2024.

31.10.2024 відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надав суду відзив, яким позов відхилив, зазначивши, зокрема, наступне:

- ТОВ "МАГАСТРАЛЬ СЕРВІС" на момент дії договору №2204-4 СН від 22.04.2019 року потрапило під тимчасову окупацію (військові дії), це призвело до неможливості виконання пункту 2.1. Договору;

- відповідачем товар не був отриманий, так само як і товаросупровідні документи;

- податкові накладні не дають змоги ідентифікувати правочин, на підставі якого їх було складено, оскільки серед їх обов`язкових реквізитів відсутні будь-які відомості про його вчинення;

08.11.2024 позивач скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 ГПК України, надав суду відповідь на відзив, в якій зазначив:

- відповідач спочатку заявляв, що немає можливості перевірити факт поставки, а після подання позовної заяви - взагалі почав заперечувати вказаний факт;

- починаючи з 22.02.2022 відповідач мав достатньо часу для підписання первинних документів, що підтверджують поставку товару, та оприбуткування товару та поставку його на бухгалтерський облік;

- із вказаних документів стає очевидно, що сторони мали практику укладання додаткових договорів на поставку товару у день поставки товару, для чого позивач направляв відповідачу підписані екземпляри додаткових угод, видаткових накладних, ТТН разом із товаром;

11.11.2024 до господарського суду м. Києва від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

11.11.2024 в підготовчому засіданні суд на місці ухвалив встановити відповідачу строк для подання до суду заперечення на відповідь на відзив до 27.11.2024. Оголошено перерву до 02.12.2024.

27.11.2024 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що про причини та практику складання перелічених документів позивачем, які складалися без участі відповідача, відповідачу невідомо, а також, що позивачем не надано доказів, підтверджуючих направлення передбачених Договором документів (рахунку-фактури на оплату, додаткової угоди до Договору, видаткової накладної) на адресу відповідача.

02.12.2024 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 16.12.2024.

16.12.2024 до господарського суду м. Києва надійшла заява від відповідача про долучення доказів.

16.12.2024 в підготовчому засіданні суд задовольнив клопотання позивача про витребування доказів. Оголошено перерву до 20.01.2025.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.12.2024 витребувано у Державної податкової служби України копії поданих та зареєстрованих податкових декларацій із податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ-СЕРВІС" із додатком №1 "Відомості про суми податку на додану вартість, зазначені в податкових накладних/розрахунок коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування (Д1)" за наступні місяці: лютий 2022 року - грудень 2022 року; січень 2023 року.

02.01.2025 на виконання ухвали від 17.12.2024 від Державної податкової служби України до господарського суду м. Києва надійшов лист з витребуваними доказами.

20.01.2025 до господарського суду від відповідача надійшли додаткові пояснення.

20.01.2025 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 10.02.2025.

Від позивача 07.02.2025 до господарського суду м. Києва надійшли додаткові пояснення у справі.

В судовому засіданні 10.02.2025 оголошено перерву до 10.03.2025.

10.03.2025 в судовому засіданні оголошено перерву до 19.03.2025.

В судовому засіданні 19.03.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення проти таких вимог, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки нафтопродуктів від 22.04.2019 № 2204-4 СН (далі - Договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов`язується передавати у власність покупця нафтопродукти, а покупець зобов`язується приймати ці нафтопродукти (в подальшому поіменовані - Продукція) та повністю оплачувати їхню ціну (вартість) (п. 2.1 Договору).

Пунктами 2.2-2.4 Договору визначено, що поставка (передача у власність) продукції в рамках і на підставі цього Договору здійснюється окремими партіями, відповідно до заявок покупця та/або додатків до цього Договору, оформлених на підставі поданих покупцем Заявок. Умови про кількість, асортимент, ціну (вартість), умови оплати та поставки окремої партії продукції узгоджуються сторонами шляхом укладення (підписання) письмових додатків до цього Договору або узгодженням постачальником поставки згідно заявки покупця шляхом виставлення рахунків-фактур та наданням документів, що підтверджують поставку без підписання Додатків. Зобов`язання сторін по поставці (передачі у власність) відповідної партії продукції в рамках цього Договору виникають з урахуванням положень п.2.3. даного Договору.

Постачальник може здійснювати поставку продукції на одній з таких умов: FCA - (пункт (станція) відвантаження) або CPT - (пункт (станція) призначення), або EXW - (місце зберігання) відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів ICOTERMS в редакції 2010 року. Конкретні умови поставки вказуються в заявці покупця та фіксуються в тексті відповідного додатку до цього Договору та/або вказуються в документах постачальника що підтверджують поставку. При цьому фактичним вантажоотримувачем продукції може бути як сам покупець, так і вказані ним треті особи, які не є сторонами цього Договору (п. 3.1 Договору).

Відгрузка та доставка (транспортування) продукції за цим Договором може здійснюватись залізничним та автомобільним (паливовози) транспортом (п. 3.2 Договору).

Приймання продукції за кількістю проводиться відповідно даних, зазначених у виданих вантажовідправником вантажосупроводжуючих документах (залізнична транспортна накладна, товарно-транспортна накладна) (п.4.8 Договору).

Постачальник вважається таким, що належно виконав свої зобов`язання щодо постачання продукції з моменту передачі продукції покупцю (представнику покупця) або транспортній організації, в залежності від умов поставки, вказаних у відповідній заявці покупця та/або додатку до цього Договору. Факт передачі продукції підтверджується відповідними відмітками в накладній (залізничній, товаро-транспортній) та підписанням акту прийому-передачі. Датою поставки (передачі у власність) продукції (нафтопродуктів) вважається дата вказана в Актах прийому-передачі продукції та/або видатковій накладній (п.4.9 Договору).

Пунктом 5.1 Договору встановлено, зокрема, що ціна (вартість) конкретної партії продукції узгоджується сторонами у відповідних додатках до цього Договору або вказується в рахунках-фактурах та документах що підтверджують поставку без підписання додатків.

Відповідно до п. 5.2 Договору, ціна (вартість) продукції є динамічною (рухомою) і може змінюватись постачальником залежно від змін цін на ринку продукції, індексу інфляції, зміни тарифів на залізничні перевезення тощо.

Порядок зміни ціни у зв`язку із зміною курсу гривні до долара США передбачено пунктом 5.3 Договору та підпунктами 5.3.1, 5.3.2 пункту 5.3. Договору.

Відповідно до пункту 5.5. Договору оплата продукції здійснюється на умовах повної передоплати (авансу) продукції (партії продукції), якщо інше не встановлено у додатках до цього договору або не погоджено постачальником іншим чином.

У випадку прострочення (порушення, невиконання, протермінування, несвоєчасного виконання) покупцем строків (термінів) оплати продукції, визначених умовами цього договору та додатками до нього, покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується (тобто, у період, впродовж якого існувала заборгованість), від суми грошової заборгованості за кожен день прострочення (протермінування, несвоєчасного виконання, порушення, невиконання) (п. 6.2 Договору).

Розділом 7 Договору сторони погодили обставини непереборної сили, яким передбачили, зокрема:

- При настанні обставин непереборної сили (обставин форс-мажору), тобто неможливості повного або часткового виконання будь-якою із сторін зобов`язань по цьому договору внаслідок обставин непереборної сили, а саме: пожежі, стихійного лиха, урядових заборон, блокади або інших незалежних від сторін обставин, термін (строк) виконання зобов`язань продовжується (переноситься) на такий термін (строк), протягом якого будуть діяти вищевказані обставини та їх наслідки. Сторона, для якої наступили обставини непереборної сили, зобов`язана письмово протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту настання цих обставин повідомити іншу сторону про це, вказати орієнтовний термін (строк) дії обставин непереборної сили, а також вжити заходів для зменшення заподіяння збитків другів стороні (п.7.1 Договору);

- Виникнення обставин непереборної сили не є підставою для відмови покупця від проведення оплати за продукцію, яка була йому поставлена (передана у власність) до моменту виникнення обставин непереборної сили (п. 7.3 Договору);

- Факт настання обставин непереборної сили повинен підтверджуватися довідкою Торгово-промислової палати України (п. 7.4 Договору).

Згідно п. 9.1 Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов`язань за цим Договором. Поставка (передача у власність) продукції за цим Договором здійснюється протягом 1 (одного) року з моменту укладення цього Договору. У випадку, якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів до моменту закінчення цього строку жодна із сторін не повідомить протилежну сторону про свою відмову від продовження цього строку, цей строк щоразу автоматично пролонговується (продовжується) ще на 1 (один) рік.

На підставі рішення учасника товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС ЕНЕРГО ТРЕЙД" від 16.07.2024 змінено найменування товариства на товариство з обмеженою відповідальністю "АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД", що також вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17.07.2024.

Статтею 193 ГПК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч. 2 ст. 712 ЦК України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Так, позивач, на виконання своїх зобов`язань за Договором та на його умовах, здійснив поставку палива дизельного Energy-ДП-3-Євро5-В0 у кількості 24,780 тонн на загальну суму 932 471,30 грн. в тому числі ПДВ 20% 155 411,88 грн.

Поставка товару здійснювалася наступним чином.

Між позивачем (замовник) та ПП "СОЛІНГ" (перевізник) було укладено Договір №Т-8 від 04.03.2019 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - Договір перевезення), відповідно до предмету якого, перевізник зобов`язується у встановлені строки прийняти та доставити ввірений йому відправником вантаж від пункту завантаження небезпечного вантажу до пункту розвантаження небезпечного вантажу автомобільним транспортним засобом, та видати його одержувачеві вантажу, а замовник зобов`язується оплатити надані послуги (п.2.1 Договору перевезення).

ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ-УКРТАТНАФТА" (вантажовідправник) склало на відправило разом з товаром (паливо дизельне Energy-ДП-3-Євро5-В0 у кількості 24,780 тонн) товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) №319707/1 від 22 лютого 2022 року. Пункт розвантаження: 72381, Запорізька обл., Мелітопольський район, село Ромашки, вул. Молодіжна, 22А, база зберігання (Ромашки). Вказана ТТН підписана представником вантажовідправника, водієм компанії-перевізника ПП "СОЛІНГ" та представником одержувача вантажу

На підтвердження здійснення поставки товару позивачем надано акт №ОУ-23/02-2 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23 лютого 2022 року, складеного за результатами здійснення на замовлення позивача перевезення вантажу ПП "СОЛІНГ", та рахунок-фактура №СФ- 23/02-2 від 23 лютого 2022 року.

Послуги з доставки товару сплачені позивачем 07 червня 2022 року, що підтверджується платіжною інструкцією №2313.

Як зазначає позивач, разом із товаром останній направив відповідачу наступні документи: товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) №319707/1 від 22.02.2022; рахунок на оплату №220221/000018 від 21 лютого 2022 року; проект Додаткової угоди №22/001 від 21 лютого 2022 року до Договору №2204-4 СН поставки нафтопродуктів від 22 квітня 2019 року; проект видаткової накладної №220222/050 від 22 лютого 2022 року; копію паспорту якості №63 від 20 лютого 2022 року. Проте, після отримання товару відповідач товаросупровідні документи, додаткову угоду на поставку партії товару, складені позивачем, не підписав та не повернув позивачу.

22.02.2022 року позивачем складено податкову накладну на суму 932 471,30, яку зареєстровано 02.06.2022 за №9061579031, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно протоколу руху документа/звіта та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій податкова накладна №951 від 22.02.2022 року, ім`я файла "33000038489035J1201013100000019710220223300.XML", доставлена відповідачу 03.06.2022 року.

Кошти за поставлений товар відповідач не сплатив, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за Договором в сумі 932 471,30 грн.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов`язання за Договором, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені (п. 6.2 Договору) в сумі 155 837,67 грн.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача курсової різниці за (пп. 5.3.1 та 5.3.2 Договору) в сумі 410 430,75 грн. та 3 % річних в сумі 72 599,37 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з урахуванням наступного.

Приписом частини 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач, листом №437 від 09.05.2024 звертався до відповідача з проханням сплатити суму боргу у розмірі 932 471,30 грн.

У відповідь на лист позивача відповідач повідомив (лист від 30.05.2024 №13), що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 24 лютого 2022 року, виробничі потужності ТОВ "МАГІСТРАЛЬ-СЕРВІС", які знаходяться на території Семенівської селищної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області, перебувають під тимчасовою окупацією російськими військами (наказ Мінреінтеграції від 28.04.2022 р. № 80 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", зі змінами). Наведені вище обставини, у своїй сукупності, призвели до неможливості здійснення ТОВ "МАГІСТРАЛЬ-СЕРВІС" основного виду господарської діяльності. Та зазначив, що всі первинні документи які підтверджують фінансово-господарські відносини між ТОВ "Альянс Енерго Трейд" і ТОВ "Магістраль - Сервіс" та могли б засвідчити факт поставки, ймовірно знаходяться на тимчасово окупованій території, що в свою чергу унеможливлює встановлення фактичного обсягу поставки по Договору та унеможливлює підтвердження наявності заборгованості та просив позивача направити копії документів для підтвердження наявності заборгованості за Договором.

Так, позивачем надіслано на адресу відповідача лист № 592 від 10.06.2024 та запитувані відповідачем документи, що підтверджується поштовою накладною, фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист за №0113303818080 від 10.06.2024.

Суд, дослідивши податкову декларацію з податку на додану вартість та додаток 1 до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "МАГІСТРАЛЬ-СЕРВІС" за березень 2022 року наданих Державною податковою службою України встановив, що згідно таблиці 2.1. (порядковий номер 27) відомостей про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування (Д1), відображено, що відповідачем 06.04.2023 зареєстровано податковий кредит за операцією на суму 932 471,30 грн.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності (Постанова ОП КГС ВС від 03 червня 2022 року у справі № 922/2115/19).

Суд відхиляє доводи відповідача, щодо здійснення останнім, 29.07.2024 коригування податкової декларації шляхом уточнення суми податкового кредиту за березень 2022, оскільки таке коригування відбулося вже після звернення позивача з вимогою до відповідача про погашення боргу від 09.05.2024.

Також суд відхиляє твердження відповідача щодо не надання позивачем доказів, що підтверджують направлення передбачених Договором документів (товарно-транспортна накладна від 22.02.2022, рахунку-фактури на оплату від 21.02.2022, проект додаткової угоди до Договору від 21.02.202, проект видаткової накладної від 22.02.2022) на адресу відповідача та щодо відсутності підписів та печатки відповідача в первинних документах наданих для прикладу позивачем за 2021 рік (ТТН №224558/1 від 29.03.2021, ТТН №245855/1 від 07.06.2021) з огляду на наступне.

З наявних в матеріалах справи, зокрема, товарно-транспортної накладної №319707/1 від 22.02.2022 вбачається, що остання оформлена за аналогічною процедурою в межах попередніх поставок за 2021 (ТТН №224558/1 від 29.03.2021, ТТН №245855/1 від 07.06.2021), які були здійснені позивачем згідно Договору.

Факт прийняття відповідачем попередніх поставок без заперечень свідчить про те, що спосіб оформлення документів щодо приймання нафтопродукції був узгоджений сторонами на рівні усталеної практики взаємодії.

Положеннями статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських справах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Приписами частини 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

З урахуванням зазначеного, надані позивачем до суду докази, за висновками суду, є більш переконливими, ніж докази надані відповідачем.

Таким чином, факт поставки та наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений та відповідачем не спростований, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 932 471,30 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України (далі - ГК України), учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Як встановлено, судом раніше, пунктом 6.2 Договору сторони узгодили, що у випадку прострочення (порушення, невиконання, протермінування, несвоєчасного виконання) покупцем строків (термінів) оплати продукції, визначених умовами цього договору та додатками до нього, покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується (тобто, у період, впродовж якого існувала заборгованість), від суми грошової заборгованості за кожен день прострочення (протермінування, несвоєчасного виконання, порушення, невиконання) (п. 6.2 Договору).

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 155 837,67 грн. та 3% річних в сумі 72 599,37 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, за розрахунками позивача, які перевірені та визнані судом вірними.

Пунктом 5.2. Договору поставки передбачено, що ціна (вартість) продукції є динамічною (рухомою) і може змінюватись постачальником залежно від змін цін на ринку продукції, індексу інфляції, зміни тарифів на залізничні перевезення тощо.

Відповідно до п.5.3. Договору, при постачанні продукції на умовах відтермінування платежу постачальником може бути застосовано вплив зміни курсу долара США до гривні, що фіксується на момент закриття торгів УМВР, згідно даних інформаційно-дилінгової системи Ukrdealing: під заголовком "Статистика", по позиції "Закриття /ASK", на дату, що передує даті постачання товару та на дату, що передує даті здійснення платежу.

Пунктом 5.3.1. договору передбачено, що в разі, якщо на дату що передує даті здійснення платежу покупцем в рахунок погашення заборгованості комерційний курс долара США до гривні збільшився більше ніж на 0,5% відносно такого комерційного курсу долара США до гривні на дату що передує даті узгодження поставки продукції, вартість поставленої продукції, пропорційна сумі здійсненого платежу, перераховується постачальником у відповідній пропорції до зміни курсу, включаючи суму податку на додану вартість. Підтвердженням курсу є дані сайту http://www.udinform.com. Покупець розуміє та усвідомлює, що перерахунок оформляється відповідним актом (Акт про розрахунок курсових різниць), який складається самостійно та в односторонньому порядку постачальником та який, на вимогу покупця, може бути направлений до відома покупцеві.

Перевіривши акт про розрахунок курсових різниць за прострочку оплати нафтопродуктів, суд визнає його обгрунтованим та арефметично вірним, відповідно вимога про стягнення з відповідача передбаченої умовами укладеного сторонами у справі договору курсової різниці у розмірі 410 430,75 грн. підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

А отже решта доводів та доказів наданих сторонами на обґрунтування своїх вимог та заперечень судом відхиляються, як такі, що не мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ-СЕРВІС" (Україна, 03065, місто Київ, вул. Козелецька, будинок 24, офіс 10, ідентифікаційний код: 30542138) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД" (Україна, 01015, місто Київ, ВУЛИЦЯ СТАРОНАВОДНИЦЬКА, будинок 13, корпус Б, офіс 33, ідентифікаційний код: 38489035) 932 471 (дев`ятсот тридцять дві тисячі чотириста сімдесят одну) грн. 30 коп. основного боргу, 410 430 (чотириста десять тисяч чотириста тридцять) грн. 75 коп. курсової різниці, 155 837 (сто п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот тридцять сім) грн. 67 коп. пені, 72 599 (сімдесят дві тисячі п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 37 коп. 3% річних та 23 570 (двадцять три тисячі п`ятсот сімдесят) грн. 09 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 01 квітня 2025 року.

Cуддя Сергій Балац