Рішення

від 27.02.2025 по справі 926/1737/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.02.2025Справа № 926/1737/24

За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Котелеве" (с. Котелеве Новоселицького району Чернівецької області)

до: 1) Держави в особі Чернівецької обласної військової (державної) адміністрації (м. Чернівці);

2) Держави в особі Чернівецької районної військової (державної) адміністрації Чернівецької області (м. Чернівці);

3) Держави в особі Новоселицької міської ради Чернівецької області, (м. Новоселиця Чернівецької області)

про стягнення збитків в сумі 36 082 450,91 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Рожок Л.П.

Від відповідача-1: Тирончук В.В.

Від відповідача-2: не з`явився

Від відповідача-3: Половнікова О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Котелеве" звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Держави в особі Чернівецької обласної військової (державної) адміністрації, Держави в особі Чернівецької районної військової (державної) адміністрації Чернівецької області та Новоселицької міської ради про стягнення з державного бюджету України збитків в сумі 36 082 450,91 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 01.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.07.2024.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 30.07.2024 справу №926/1737/24 передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до автоматичного розподілу справ у Господарському суді міста Києва справу №926/1737/24 передано для розгляду судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 прийнято справу №926/1737/24 до провадження суддею Ващенко Т.М. та призначено підготовче засідання у справі на 01.10.2024.

06.09.2024 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

У зв`язку з відпусткою та відрядженням судді Ващенко Т.М. ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 призначено підготовче засідання на 17.10.2024.

07.10.2024 від позивача надійшла заява про залучення до участі у справі Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області, Управління державної казначейської служби України у Новоселицькому районі Чернівецької області в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Частиною 1 статті 50 ГПК України встановлено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Розглянувши клопотання позивача, суд дійшов висновку про неможливість впливу рішенням суду в даній справі на права чи обов`язки Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області, Управління державної казначейської служби України у Новоселицькому районі Чернівецької області, у зв`язку з чим протокольною ухвалою від 17.10.2024 відмовив у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Також 17.10.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача-1 від 18.07.2024 про заміну процесуального статусу сторін та визначення відповідача-1 третьою особою, з огляду на невідповідність означеного клопотання положенням с. 48 ГПК України.

17.10.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 12.11.2024.

11.11.2024 від відповідача-2 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

12.11.2024 від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

12.11.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 10.12.2024.

09.12.2024 від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

10.12.2024 від відповідача-1 надійшло клопотання про залучення до участі у справі Головного управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області та Управління цивільного захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Судом встановлено неможливість впливу рішенням у даній справі на права чи обов`язки Головного управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області та Управління цивільного захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) щодо сторін, у зв`язку з чим 10.12.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про відмову в задоволенні означеного клопотання.

10.12.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.01.2025.

21.02.2025 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 27.02.2025.

У судовому засіданні 27.02.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги відповідно до письмової промови в судових дебатах. Представник відповідачів-1 проти задоволення позову заперечив. Представник відповідача-2 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, та його неявка не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 202 ГПК України.

27.02.2025 суд проголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив дату і час його проголошення.

27.02.2025 суд проголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.04.2023 Чернівецька регіональна державна лабораторія державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів з проби патматеріалів СТзОВ "Котелеве" виявила наявність ДНК вірусу АЧС.

Протоколом №2 засідання Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Чернівецькій області від 14 квітня 2021 року пунктом 1 комісія вирішила Оголосити епізоодичним осередком щодо африканської чуми свиней свиногосподарство СТзОВ "Котелеве" с. Котелеве Чернівецького району та накласти карантинні обмеження на дане господарсько (копія додається).

Згідно з Актами про вилучення сільськогосподарських тварин з метою їх знищення або забою при ліквідації особливо небезпечних (карантинних) хвороб від 14.04.2021, 15.04.2021 та 28.04.2021, відповідно до Протоколу №2 засідання Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Чернівецькій області від 14.04.2021 було вилучено 23 005 тварин загальною вагою 920520 кг, та в подальшому знищено, що підтверджується Актами спалювання трупів свиней.

Міська комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій відповідно до Національного класифікатора надзвичайних ситуацій України ДК-0019-2010, Постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 року №7368 "Про затвердження Порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями" п.6 підпункту 3, враховуючи розмір збитків від потенційної надзвичайної ситуації, які перевищили 2 тис. мінімальних розмірів заробітної плати і попередньо складають 34 398 378 грн попередньо встановила, що подія, яка виникла на території СТО "Котелеве"(поблизу с.Котелеве) щодо встановлення карантину африканської чуми свиней, за класифікаційними ознаками підпадає під надзвичайну ситуацію місцевого рівня - Код 20731 (НС, пов`язана з окремим випадком екзотичного та особливо небезпечного інфекційного захворювання сільськогосподарських тварин"; відповідно до класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій, затверджених наказом МВС України від 06.08.2018р. №658 ознака НС 39 - захворювання сільськогосподарських та диких тварин на екзотичні та особливо небезпечні інфекційні (карантинні) хвороби: африканська чума свиней, Ньюкаслська хвороба, сибірка, ящур тощо (протокол засідання №11 від 27.04.2021).

Експертною комісією з визначення рівнів та класів надзвичайної ситуації Державної служби України з надзвичайних ситуацій визначено місцевий рівень надзвичайної ситуації на території СТзОВ "Котелеве", пов`язаний з епізоотією (протокол від 13 травня 2021 року №07/04-21).

Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 04.02.1999 № 140 "Про затвердження порядку фінансування робіт із запобігання наслідків надзвичайних ситуацій", від 29.03.2002 № 415 "Про затвердження порядку використання коштів резервного фонду бюджету" та від 31.10.2012 № 1003 "Про затвердження Порядку відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин або у зв`язку з проведенням процедур і робіт щодо ліквідації особливо небезпечних (карантинних) хвороб" Чернівецькою обласною державною адміністрацією вживались відповідні управлінські та організаційні заходи щодо ліквідації наслідків спалаху Африканської чуми свиней (АЧС) в СТзОВ "Котелеве".

Протоколом №4 засідання Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Чернівецькій обласній державній адміністрації від 29.06.2021 було затверджено суму збитків СТЗОВ "Котелеве" с. Котелеве Новоселицької ТГ, завданих у зв`язку із проведенням заходів щодо ліквідації АЧС (вилучення та знищення свиноголів`я) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2018 року №1003 "Про затвердження Порядку відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин або у зв`язку з проведенням процедур і робіт щодо ліквідації особливо небезпечних (карантинних) хвороб" на основі проведеного розрахунку в сумі 36 082 450,91 грн.

Згідно з довідкою від 14.06.2021 №14-01/21 відповідно до проведених розрахунків сума завданих збитків в результаті захворювання свиней на африканську чуму свиней (АЧС) на свиногосподарстві СТзОВ "Котелеве" та вилучення свиней з метою їх знищення складає 36 082,45 тис. гривень. Розрахунок проведено відповідно до методики оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру затвердженої постановою КМУ від 15.02.2002 №175.

Позивач неодноразово звертався до відповідачів зі зверненнями щодо відшкодування завданих підприємству збитків, проте такі звернення залишились без задоволення.

Так, листом №01.59/23-3 50 від 07.06.2024 Чернівецька обласна військова (державна) адміністрація повідомила, що враховуючи обмеженість коштів резервних бюджетів районного та обласного рівнів, у 2021 році неодноразово клопотала перед Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів України, Міністерством економіки України щодо можливості виділення коштів резервного фонду державного бюджету на поворотній основі для відновлення діяльності СТзОВ "Котелеве" в сумі 36 082,451 тис. гривень (сума затверджених збитків), однак дане питання не було вирішено позитивно.

Також у ході розгляду даного питання Чернівецькою обласною державною адміністрацією було направлено ряд звернень з метою виділення Чернівецькій області на поворотній основі коштів з резервного фонду державного бюджету в сумі 36082,451 тис. гривень з метою відновлення господарської діяльності СТзОВ "Котелеве".

14.07.2021 позивач направив клопотання про виділення коштів з резервного фонду відповідного бюджету №14-02/21 Голові Чернівецької обласної державної адміністрації, Голові Чернівецької районної державної адміністрації, в.о. директора Департаменту регіонального розвитку Чернівецької ОДА, Голові Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області, з метою досудового врегулювання відшкодування збитків, проте у зв`язку із відсутністю коштів для надання допомоги означені клопотання залишились без задоволення. Зокрема, листом №01-31/10-852 від 20.07.2021 Чернівецька районна державна адміністрація повідомила позивача про відсутність можливості виділити із резервного фонду районного бюджету кошти в розмірі 36 082 450,91 грн.

У зв`язку із наведеними обставини позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідачів завданих зазначеною надзвичайною ситуацією збитків.

Відповідачі проти задоволення позову заперечують та зазначають, зокрема, що таке відшкодування не може бути здійснено у зв`язку із відсутністю коштів у відповідному бюджеті.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 353 ЦК України у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, з метою суспільної необхідності майно може бути примусово відчужене у власника на підставі та в порядку, встановлених законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості (реквізиція). Реквізоване майно переходить у власність держави або знищується.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 43 Закону України "Про ветеринарну медицину" якщо є підозра спалаху особливо небезпечних хвороб, занесених до списку МЕБ, державний ветеринарний інспектор, який здійснює нагляд за тваринами, що захворіли або щодо яких є підозра на захворювання, здійснює відбір патологічного матеріалу згідно з процедурами, визначеними у відповідних правилах, і направляє його до уповноваженої лабораторії для проведення необхідних діагностичних досліджень. У разі підтвердження особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ, Державна надзвичайна протиепізоотична комісія при Кабінеті Міністрів України або відповідні місцеві державні надзвичайні" протиепізоотичні комісії, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування визначають кордони інфікованої та буферної зон, а за необхідності - і зони спостереження. Державна надзвичайна протиепізоотична комісія при Кабінеті Міністрів України або відповідні місцеві державні надзвичайні протиепізоотичні комісії приймають рішення про вжиття одного або декількох заходів, визначених відповідним планом дій за надзвичайних обставин або зводом правил, а у разі їх відсутності приймають рішення про вжиття одного або декількох заходів, зазначених у статті 44 цього Закону, відповідно до характеру особливо небезпечних хвороб, занесених до списку МЕБ, та рівня ризику в інфікованій і буферній зонах та зоні спостереження.

Відповідно до Типового положення про Державну надзвичайну протиепізоотичну комісію при районній державній адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1350 від 21.11.2007, Державна надзвичайна протиепізоотична комісія при райдержадміністрації (далі - Комісія) є постійно діючим органом при райдержадміністрації, який здійснює на території району оперативний контроль, керівництво і координацію діяльності органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, фізичних осіб щодо запобігання спалахам особливо небезпечних хвороб, що входять до списку Міжнародного епізоотичного бюро (далі - заразні хвороби), і масовим отруєнням тварин та їх ліквідації.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 44 Закону України "Про ветеринарну медицину" Державна надзвичайна протиепізоотична комісія при Кабінеті Міністрів України, відповідні місцеві державні надзвичайні протиепізоотичні комісії, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування відповідно до характеру хвороби, що підлягає повідомленню, про спалах якої було оголошено, та рівня ризику в інфікованій, буферній зонах, а якщо необхідно - у зоні спостереження може прийняти рішення про вжиття заходів, що вважаються доцільними для локалізації, контролю та ліквідації хвороби, що підлягає повідомленню: вилучення і безпечне знищення туш тварин, які загинули або були вбиті, та інших товарів або гною у разі неможливості їх знешкодження звичайними методами очистки та дезінфекції.

Частиною 1 ст. 49 Закону України "Про ветеринарну медицину" встановлено, що майнова шкода (збитки), завдана особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин або у зв`язку з проведенням процедур і робіт щодо ліквідації та профілактики карантинних хвороб, відшкодовується за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Умови відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої фізичним і юридичним особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин або у зв`язку з проведенням процедур і робіт щодо ліквідації особливо небезпечних (карантинних) хвороб (далі - завдана майнова шкода (збитки), встановлені Порядком відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин або у зв`язку з проведенням процедур і робіт щодо ліквідації особливо небезпечних (карантинних) хвороб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 1003 (далі - Порядок відшкодування).

Пунктом 2 Порядку відшкодування передбачено, що відшкодуванню підлягає вартість сільськогосподарських тварин, що були вилучені з метою знищення або забою. Дія цього Порядку не поширюється на відшкодування фізичним особам вартості свиней, що вилучені з метою знищення або забою під час ліквідації африканської чуми свиней та відшкодування фізичним особам вартості птиці, що вилучена з метою знищення або забою під час ліквідації чуми (високопатогенного грипу) птиці.

Згідно з п. 3 Порядку відшкодування в разі виникнення на окремій території України надзвичайної ситуації, пов`язаної з особливо небезпечними (карантинними) хворобами сільськогосподарських тварин, та прийняття Державною надзвичайною протиепізоотичною комісією при Кабінеті Міністрів України, місцевими державними надзвичайними протиепізоотичними комісіями (далі - комісії) рішення про запровадження карантину відшкодування майнової шкоди (збитків) у зв`язку з вилученням сільськогосподарських тварин здійснюється за рахунок коштів резервного фонду відповідного бюджету залежно від рівня надзвичайної ситуації. Виділення і використання зазначених коштів здійснюється відповідно до Порядку використання коштів резервного фонду бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002. У разі коли зазначені сільськогосподарські тварини застраховані, відшкодування майнової шкоди (збитків) здійснюється страховиками відповідно до укладених договорів.

Прогнозний розрахунок коштів, необхідних для відшкодування завданої майнової шкоди (збитків), визначається на основі таких показників: наявне поголів`я сільськогосподарських тварин на території, на якій запроваджено карантин за рішенням комісії, згідно з даними відповідної місцевої державної адміністрації; середня вага однієї голови худоби або птиці, що продані переробним підприємствам (у розрізі категорій господарств) у регіоні (районі), згідно з даними відповідної місцевої державної адміністрації; ціна, яка у середньому склалася на худобу або птицю, що продані переробним підприємствам (у розрізі категорій господарств) у відповідному регіоні (районі), згідно з даними відповідної місцевої державної адміністрації (пункт 4 Порядку відшкодування).

Відповідно до п. п. 5, 6 Порядку відшкодування Мінекономіки, структурний підрозділ з питань агропромислового розвитку відповідної місцевої державної адміністрації (залежно від рівня надзвичайної ситуації) протягом однієї доби після прийняття комісією рішення про запровадження карантину готують прогнозний розрахунок коштів, необхідних для відшкодування завданої майнової шкоди (збитків). Мінекономіки, структурний підрозділ з питань економічного розвитку відповідної місцевої державної адміністрації протягом однієї доби після отримання прогнозного розрахунку коштів, необхідних для відшкодування завданої майнової шкоди (збитків), готують в установленому порядку проект акта Кабінету Міністрів України, обласної, районної державної адміністрації щодо виділення коштів з резервного фонду відповідного бюджету залежно від рівня надзвичайної ситуації для відшкодування завданої майнової шкоди (збитків).

Пунктом 7 Порядку відшкодування встановлено, що розмір завданої майнової шкоди (збитків) затверджує комісія на підставі заяви або клопотання, що подаються фізичною або юридичною особою, та акта вилучення сільськогосподарських тварин з метою їх знищення або забою, затвердженого Мінагрополітики відповідно до Методики оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р. № 175. Заява або клопотання подаються до відповідної комісії за місцем запровадження карантинного режиму. Комісія протягом однієї доби розглядає і уточнює розмір завданої майнової шкоди (збитків) та складає висновок відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої особі внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень), або про відмову в такому відшкодуванні. Зазначений висновок оформляється у трьох примірниках, перший з яких надсилається фізичній або юридичній особі, якій завдано майнову шкоду (збитки), другий - територіальному органу Казначейства, третій зберігається у місцевій держадміністрації. Після оформлення зазначеного висновку робиться запис у книзі обліку висновків відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень), форма якої визначається Мінекономіки. Форма бланку висновку затверджується Мінекономіки.

Дослідивши забрані у матеріалах справи докази, судом встановлено відсутність складеного комісією висновку відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої особі внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень), за затвердженою Мінекономіки формою, як і внесення відповідного запису в книзі обліку висновків відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень).

При цьому судом прийнято до уваги, що протоколом №4 засідання Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Чернівецькій обласній державній адміністрації від 29.06.2021 було затверджено суму збитків СТзОВ "Котелеве" с. Котелеве Новоселицької ТГ, завданих у зв`язку із проведенням заходів щодо ліквідації АЧС (вилучення та знищення свиноголів`я) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2018 року №1003 "Про затвердження Порядку відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин або у зв`язку з проведенням процедур і робіт щодо ліквідації особливо небезпечних (карантинних) хвороб" на основі проведеного розрахунку, в сумі 36 082 450,91 грн, проте доказів виконання вимог п. 7 Порядку відшкодування суду не надано.

Відповідно до ст. 24 Бюджетного кодексу України - резервний фонд бюджету формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені під час складання проекту бюджету. Порядок використання коштів з резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України.

Рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету приймаються відповідно Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами місцевого самоврядування.

Напрями використання коштів резервного фонду державного бюджету та місцевого бюджету і встановлює процедури, пов`язані з виділенням коштів резервного фонду відповідного бюджету та звітуванням про їх використання, встановлені Порядком використання коштів резервного фонду бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 415 (далі - Порядок використання коштів).

Відповідно до п. п. 2, 4, 5 Порядку використання коштів резервний фонд бюджету формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені під час складання проекту бюджету. Резервний фонд бюджету встановлюється законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет загальною сумою без визначення головного розпорядника бюджетних коштів. Розподіл бюджетного призначення резервного фонду відповідного бюджету провадиться за рішенням Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої держадміністрації, виконавчого органу відповідної ради.

Рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету приймається тільки в межах призначення на цю мету у відповідному бюджеті і втрачає чинність після закінчення відповідного бюджетного періоду (п. 9 Порядку використання коштів).

Згідно з п. 11 Порядку використання коштів кошти з резервного фонду бюджету виділяються на безповоротній основі або на умовах повернення, про що зазначається у рішенні про виділення коштів з резервного фонду бюджету. Кошти із резервного фонду бюджету суб`єктам господарської діяльності недержавної форми власності або суб`єктам господарської діяльності, у статутному фонді яких корпоративні права держави становлять менше ніж 51 відсоток, виділяються через головних розпорядників бюджетних коштів лише на умовах повернення.

Пунктом 18 Порядку використання коштів встановлено, що Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева держадміністрація, виконавчий орган відповідної ради не пізніше ніж у триденний термін з дня отримання звернення дає доручення відповідно Мінекономіки, Мінекономіки Автономної Республіки Крим, головному управлінню, управлінню чи відділу економіки місцевої держадміністрації, виконавчого органу відповідної ради (далі - уповноважений місцевий орган) та Мінфіну (місцевому фінансовому органу) для розгляду звернення та підготовки пропозицій для прийняття рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету. До виконання доручення в разі необхідності можуть залучатися інші заінтересовані органи виконавчої влади.

Згідно з п. 19 Порядку використання коштів Мінфін (місцевий фінансовий орган) розглядає звернення та додані до нього матеріали, готує пропозиції щодо підстав виділення коштів з резервного фонду бюджету, можливості здійснення відповідних заходів за рахунок інших джерел, можливого обсягу виділення асигнувань з резервного фонду бюджету та надсилає їх у тижневий термін Мінекономіки (уповноваженому місцевому органу).

Мінекономіки (уповноважений місцевий орган) згідно з дорученням Кабінету Міністрів України (Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої держадміністрації, виконавчого органу відповідної ради) за результатами розгляду звернення та з урахуванням експертних висновків, отриманих від органів, визначених у пункті 18 цього Порядку, та пропозицій Мінфіну (місцевого фінансового органу) робить узагальнений висновок щодо підстав виділення коштів з резервного фонду бюджету, правильності поданих розрахунків та можливого обсягу виділення асигнувань з резервного фонду бюджету. У разі коли загальний обсяг коштів, виділених з резервного фонду бюджету відповідно до прийнятих рішень, досягне обсягу призначення, затвердженого в бюджеті для резервного фонду, Мінекономіки (уповноважений місцевий орган) невідкладно повідомляє про це Кабінет Міністрів України (Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеву держадміністрацію, виконавчий орган відповідної ради) та Мінфін (місцевий фінансовий орган) (п. п. 20, 21 Порядку використання коштів).

Відповідно до п. п. 22, 23 Порядку використання коштів Мінекономіки (уповноважений місцевий орган) є відповідальним за підготовку та внесення на розгляд Кабінету Міністрів України проектів рішень про виділення коштів з резервного фонду бюджету. У разі визнання доцільності та можливості виділення коштів з резервного фонду бюджету Мінекономіки (уповноважений місцевий орган) готує відповідний проект рішення, в якому повинно бути визначено: головного розпорядника бюджетних коштів, якому виділяються кошти з резервного фонду бюджету; напрям використання коштів з резервного фонду бюджету; обсяг коштів, який пропонується надати з резервного фонду бюджету; умови повернення коштів, виділених з резервного фонду бюджету на умовах повернення.

Пунктами 24, 25 Порядку використання коштів передбачено, що Мінекономіки (уповноважений місцевий орган) погоджує проект рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету з Мінфіном (місцевим фінансовим органом), іншими заінтересованими органами і подає його в установленому порядку на розгляд Кабінетові Міністрів України (Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевій держадміністрації, виконавчому органу відповідної ради).

Кабінет Міністрів України (Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві держадміністрації, виконавчий орган відповідної ради) приймає рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету виключно за наявності висновків Мінекономіки та Мінфіну (уповноваженого місцевого органу та місцевого фінансового органу).

Згідно з п. 26 Порядку використання коштів після прийняття рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету:

а) головний розпорядник бюджетних коштів у тижневий термін повідомляє Мінфіну (місцевому фінансовому органу) код функціональної класифікації видатків і кредитування бюджету відповідно до напряму використання коштів резервного фонду бюджету, затвердженого зазначеним рішенням, а також коди економічної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (коди типової програмної класифікації видатків та кредитування місцевого бюджету) та відповідні обсяги коштів згідно із зазначеним рішенням;

б) Мінфін (місцевий фінансовий орган) під час визначення бюджетної програми з резервного фонду бюджету закріплює за нею код програмної класифікації видатків і кредитування бюджету і вносить в установленому порядку зміни до розпису бюджету.

Головний розпорядник бюджетних коштів після отримання довідки про внесення змін до розпису бюджету вносить зміни до кошторисів та планів асигнувань у порядку, встановленому для затвердження цих документів. Казначейство, його територіальний орган (а у разі відсутності - місцевий фінансовий орган) після внесення змін до розпису бюджету здійснює його виконання в установленому порядку, при цьому видатки з резервного фонду бюджету провадяться лише за умови надання головним розпорядником бюджетних коштів, якому виділено кошти з резервного фонду бюджету, відповідним органам Казначейства переліку невідкладних (першочергових) робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціального та воєнного характеру, заходів, пов`язаних із запобіганням виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, або інших заходів, погодженого з Мінекономіки та Мінфіном (уповноваженими місцевими органами), а у разі потреби - Мінрозвитку (уповноваженим місцевим органом), та копії договору про повернення до відповідного бюджету коштів, виділених з резервного фонду бюджету на умовах повернення, укладеного між головним розпорядником бюджетних коштів та розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня або їх одержувачем (п. п. 27, 28 Порядку використання коштів).

При цьому судом встановлено відсутність доказів виконання передбачених наведеними положеннями Порядку використання коштів вимог та підготовки відповідного проекту рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету, погодження проекту рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету, прийняття рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету в установленому законом порядку.

Пунктом 3 Порядку фінансування робіт із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №140 від 04.02.1999, встановлено, що фінансування заходів щодо запобігання виникненню та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій залежно від їх рівня здійснюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства на основі затверджених планів робіт, програм. Фінансування здійснюється виходячи з обсягу коштів, передбачених у відповідних бюджетах, а також за рахунок власних коштів підприємств, установ та організацій усіх форм власності на територіях яких виникла чи може виникнути надзвичайна ситуація.

Згідно з пунктом 4 цього ж Порядку фінансування заходів із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на об`єктах усіх форм власності здійснюється відповідно до їх рівнів, зокрема, місцевого і регіонального рівнів - за рахунок власних коштів підприємств, установ та організацій, на території яких виникла чи може виникнути надзвичайна ситуація, і додатково - за рахунок районних резервів (місцевий рівень) та резервів Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (регіональний рівень), створених відповідно до законодавства;

Додаткові кошти для фінансування заходів із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій відповідного рівня (за умови вичерпання зазначених джерел фінансування) можуть виділятися на підставі клопотання відповідного органу виконавчої влади, зокрема, місцевого рівня - за рішенням центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, міськвиконкомів.

Таким чином, для виділення коштів для ліквідації наслідків даної надзвичайної ситуації, рівень якої визначено як місцевий, необхідним є дотримання встановлених процедур, передбачених наведеними нормами.

Проте доказів дотримання відповідачами означених вимог відповідачами суду не надано.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У той же час суд не може перебирати на себе повноваження інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Суд зазначає, що Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України.

Конституційне право на судовий захист належить до невідчужуваних та непорушних.

Порядок судового захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів визначається законом.

Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ГПК України).

Положення статей 15, 16 Цивільного кодексу України визначають, що кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Положеннями ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з огляду на визначені позивачем предмет та підстави позову, а також відсутність доказів на підтвердження виконання відповідачами встановлених процедур для вирішення спірного питання щодо відшкодування шкоди, суд дійшов висновку про передчасність позовних вимог, у зв`язку з чим відмовляє в задоволенні позову.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27.09.2001).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 01.04.2025.

Суддя Т.М. Ващенко