Рішення від 24.03.2025 по справі 914/1148/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2025 Справа № 914/1148/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Чорної І.Б., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Київ

до відповідача-1: Фермерського господарства «Саєнко», с. Гряда, Львівська область

до відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Салтичія, Запорізька область

про стягнення 220 666,68 грн

за участю представників:

від позивача: Сокуренко Є.С. представник;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився

Обставини розгляду справи.

01.05.2024 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Київ до відповідача-1 Фермерського господарства «Саєнко», с. Гряда, Львівська область та відповідача-2 ОСОБА_1 , м. Салтичія, Запорізька область про стягнення 220 666,68 грн.

Ухвалою суду від 02.05.2024 позовну заяву залишено без руху.

13.05.2024 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 13.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 10.06.2024.

Ухвалою від 10.06.2024 суд продовжив відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву до 24.06.2024, судове засідання відклав на 24.06.2024.

Ухвалою суду від 24.06.2024 судове засідання відкладено на 08.07.2024.

03.07.2024 через канцелярію суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про звільнення його від відповідальності (вх. №17257/24 від 03.07.2024).

Ухвалою суду від 08.07.2024 судове засідання відкладено на 22.07.2024.

18.07.2024 через канцелярію суду від Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» надійшло заперечення на клопотання відповідача-2 (вх. №18464/24 від 18.07.2024).

Ухвалою суду від 22.07.2024 судове засідання відкладено на 02.09.2024.

02.09.2024 через канцелярію суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України (вх. №3258/24 від 02.09.2024).

Ухвалою суду від 02.09.2024 провадження у справі №914/1148/24 зупинено до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.09.2024 у справі №914/1148/24 скасовано. Матеріали справи №914/1148/24 направлено для продовження розгляду до Господарського суду Львівської області.

Ухвалою суду від 11.02.2025 судове засідання призначено на 06.03.2025.

Ухвалою суду від 06.03.2025 судове засідання відкладено на 24.03.2025.

17.03.2025 через канцелярію суду від Фермерського господарства «Саєнко» надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №6791/25 від 17.03.2025).

Щодо підстав зупинення провадження у даній справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Верховний Суд у постанові від 30.08.2024 у справі №906/855/22 зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про зупинення апеляційного провадження, оскільки з матеріалів даної справи не вбачалося обставин щодо переведення військової частини на воєнний стан відповідно до пункту 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене, важливим є не лише факт перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а й переведення їх на воєнний стан або залучення їх до проведення антитерористичної операції.

Подібну правову позицію Верховний Суд висловив у постанові від 09.11.2022 у справі №753/19628/17 та в ухвалах від 14.12.2022 у справі №757/5240/16-ц, від 29.08.2022 у справі №461/5209/19, від 17.01.2023 у справі №501/1699/17, від 09.05.2023 у справі №296/5671/21 щодо застосування п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, а також у постанові від 25.04.2024 у справі №852/2а-1/24 щодо застосування п. 5 ч. 1 ст. 236 КАС України.

Однак, з долученого 17.03.2025 до матеріалів справи наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ не вбачається, що ОСОБА_1 проходить службу у військовому формуванні, переведеному на воєнний стан або залученому до проведення антитерористичної операції.

Також, у справі відсутні інші докази на підтвердження факту перебування відповідача-2 на службі у військовому формуванні, переведеному на воєнний стан або залученому до проведення антитерористичної операції.

Як вбачається з інформації в мережі Інтернет, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), є територіальним органом охорони кордону в складі ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказаний прикордонний загін охороняє ділянку державного кордону, що розташована в межах Львівської області.

Таким чином, проходячи службу у межах Львівської області, ОСОБА_1 не позбавлений брати участь у судових засіданнях Господарського суду Львівської області особисто або шляхом проведення відеоконференції поза межами суду.

Зважаючи на наведене, суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

Слід також зазначити, що у разі настання обставин, пов`язаних з переведенням військового формування на воєнний стан або залучення до проведення антитерористичної операції, або отримання відповідачем-2 відповідних доказів на підтвердження такого факту, останній не позбавлений права звернутися із клопотанням про зупинення виконавчих дій на підставі п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження»

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

На переконання позивача, спір між сторонами виник з підстав неналежного виконання відповідачем-1 умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів та невиконання відповідачем-2 умов договору поруки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.04.2021 відповідачем-1 було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг «КУБ», які разом із вищевказаною заявою складають кредитний договір. Відповідно до вказаних умов, позивач зобов`язувався надати відповідачу-1 у користування кредитні кошти, а відповідач-1 зобов`язувався повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування коштами у визначений в договорі строк. Однак, відповідач-1 свої зобов`язання щодо повернення суми кредиту не виконав, станом на дату подання позову до суду заборгованість згідно розрахунку становить 164 666,68 грн по кредиту, 56 000,00 грн по сплаті процентів у вигляді щомісячної комісії. Крім цього, між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки, у відповідності до якого відповідач-2 відповідає перед позивачем за невиконання відповідачем-1 зобов`язань за кредитним договором в повному обсязі. У зв`язку з цим, просив стягнути з відповідачів солідарно суму заборгованості, яка становить 220 666,68 грн та судові витрати.

Від відповідача-2 надійшло клопотання, у якому він просить звільнити його як фізичну особу від відповідальності за неналежне виконання умов договору про приєднання від 01.04.2021, підписаного між відповідачем-1 та позивачем, а також звільнити від виконання договору поруки №POR1617110215339 від 30.03.2021 та відмовити у задоволенні позову про стягнення заборгованості. Як на підставу свого клопотання відповідач посилається на Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та частини 1, 2 ст. 9-2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

01.04.2021 Фермерським господарством «Саєнко» (відповідачем-1) через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису заяву, згідно умов якої відповідач приєднався до Умов та правил надання послуг «КУБ». Відповідно до цієї заяви відповідач приєднався до підрозділу 3.2.2. Умов та правил надання банківських послуг, що розмішені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із цією заявою складають кредитний договір від 01.04.2021.

Пунктом п. 3.2.8.1. Умов передбачено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту строковий «Кредит КУБ» для фінансування поточної діяльності клієнта та або придбання основних засобів в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ», а також в системі Приват24.

Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання кваліфікованим електронним підписом Заяви в системі Приват24 або в сервісі «Paperless» або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору.

Кредит також може надаватися шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги.

Відповідно до умов заяви позивач зобов`язувався надати відповідачу-1 кредит у розмірі 500 000,00 грн на 12 місяців з дати видачі кредитних коштів. У період з дати підписання заяви процентна ставка за користування кредитом перші 6 місяців дії кредиту становить 1,6% в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця користування кредитом 1,4% в місяць від початкового розміру кредиту. Проценти за користування кредитом у разі виникнення прострочення зобов`язань за кредитним договором: 4% від суми простроченої заборгованості (пункти 1.2. 1.4. заяви).

На виконання умов вищевказаного кредитного договору, 01.04.2021 позивач надав відповідачу-1 грошові кошти в сумі 500 000,00 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Згідно п. 1.6. заяви порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця, передбачено адаптований графік (на вибір клієнта та за узгодженням з банком);

- 6 місяців користування кредитом: погашення тільки процентів, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом;

- інші 6 місяців користування кредитом: погашення основного боргу з процентами рівними частинами щомісяця, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом.

Сторони узгодили, що графік погашення кредиту (додаток 1 до цієї заяви) є невід`ємною частиною договору.

Повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених в заяві (п. 3.2.8.3.1. Умов).

Відповідно до п. 3.2.8.3.2. Умов, за користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно графіку, визначених в заяві та тарифах.

Згідно п. 3.2.8.5.3. Умов клієнт зобов`язується повернути кредит та здійснити інші платежі, передбачені договором, у терміни і в сумах, як встановлено в п.п. 3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2., 3.2.8.5.14., 3.2.8.6.2., а також зазначені в заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.

В порушення договірних зобов`язань відповідач-1 не повернув позивачу 164 666,68 грн кредитних коштів. Також за відповідачем-1 обліковується заборгованість за процентами у вигляді щомісячної комісії на суму 56 000,00 грн.

30.03.2021 між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) з використанням електронного цифрового підпису було укладено договір поруки №POR1617110215339.

Предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Фермерським господарством «Саєнко» (боржник) зобов`язань за угодами-приєднання до розділу 3.2.8. «Кредит КУБ» Умов та правил надання банківських послуг (далі угода 1) по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

- за період користування кредитом згідно п. 3.2.8.3.2. угоди 1 перші 6 місяців 1,6% в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця 1,4% від початкового розміру кредиту;

- за період користування кредитом згідно з п. 3.2.8.3.3. угоди 1 4% в місяць від суми простроченої заборгованості;

б) кредиту в розмірі 500 000,00 грн.

Згідно п. 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за угодою 1 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

У випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1. цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання(нь). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за угодою 1, незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частинами 1, 3 статті 181 ГК України визначено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Підписавши 01.04.2021 заяву електронним цифровим підписом, відповідач-1 приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, які разом з цією заявою складають кредитний договір.

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів врегульовано Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Згідно ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладенням електронного цифрового підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

Частина 1 ст. 180 ГК України передбачає, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Зі змісту заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг вбачається, що вони містять всі істотні умови кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Як встановлено судом, відповідачами прострочено виконання зобов`язання перед позивачем щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування, що в свою чергу є підставою для стягнення з них суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі №415/2542/15-ц, з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Відтак, з 15 грудня 2017 року у випадку об`єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов`язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов`язання.

Щодо доводів відповідача-2 щодо неврахування банком того факту, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, суд зазначає наступне.

На підтвердження набуття ОСОБА_1 статусу внутрішньо переміщеної особи відповідачем-2 надано довідку переселенця №2301-7501322521 від 27.09.2022.

Частинами 1, 2 статті 9-2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлено, що загальна сума процентів за кредитним договором та/або договором позики, боржником за яким є внутрішньо переміщена особа, яка у період після дати початку тимчасової окупації залишила або покинула своє місце проживання на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України або у період після 14 квітня 2014 року залишила або покинула своє місце проживання на території проведення антитерористичної операції та/або в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, не може перевищувати суми процентів, нарахованої протягом строку, на який надавався кредит (позика), за мінімальною ставкою, визначеною договором.

За невиконання чи неналежне виконання внутрішньо переміщеною особою, визначеною частиною першою цієї статті, зобов`язань за кредитним договором та/або договором позики не нараховується неустойка (штраф, пеня), не настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та процентів річних від простроченої суми, не застосовуються інші санкції майнового характеру.

Як вбачається із розрахунку позовних вимог, позивачем у складі позовних вимог заявлено 56 000,00 грн заборгованості за процентами у вигляді щомісячної комісії. Водночас, з огляду на умови кредитного договору (строк та мінімальна процентна ставка), заявлений до стягнення розмір процентів не перевищує встановлений ч. 1 ст. 9-2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» розмір таких процентів. Вказані відсотки за користування кредитом не є штрафною санкцією, а їх сплата була погоджена сторонами До стягнення позивачем також заявлено 164 666,68 грн заборгованості по кредиту, що також узгоджується із ч. 2 ст. 9-2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»

Слід також зазначити, що законодавцем у вказаній статі конкретно визначено види договорів та суб`єкта, на які розповсюджується дія вказаної статті Закону, а саме - кредитний договір та/або договір позики, суб`єкт - боржник, який є внутрішньо переміщеною особою. Також вказаний закон не звільняє внутрішньо переміщених осіб від обов`язку виконувати зобов`язання за кредитним договором, а передбачає можливість звільнення від негативних наслідків невиконання грошових зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики.

У даній справі боржником (позичальником) за кредитним договором від 01.04.2021 є Фермерське господарство «Саєнко», а не ОСОБА_1 , тому до спірних правовідносин положення вказаного Закону не застосовуються. При цьому поняття «боржник» та «солідарний боржник» не є тотожними.

Існування форс-мажорних обставин (доведених належними доказами щодо конкретного зобов`язання) не звільняє від виконання основного грошового зобов`язання, а лише від відповідальності за невиконання основного зобов`язання, однак, вимоги щодо відповідальності за невиконання відповідачами своїх зобов`язань з повернення кредитних коштівне заявлялись позивачем у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 164 666,68 грн по кредиту, 56 000,00 грн за процентами у вигляді щомісячної комісії.

Як зазначено в п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Оскільки спір виник з вини відповідачів, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідачів порівну.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 327 ГПК України якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів чи проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька наказів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

У ч. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Згідно п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 №9, у разі, якщо кілька відповідачів, до яких було пред`явлено вимогу, солідарно відповідають за зобов`язанням, господарським судом на кожного з боржників видається окремий наказ, який має містити застереження про те, що стягнення є солідарним.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути солідарно з Фермерського господарства «Саєнко», с. Гряда, вул. Смеречанського, буд. 59, Львівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 32721726) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Київ, вул. Грушевського, 1Д (ідентифікаційний код 14360570) 164 666,68 грн заборгованості по кредиту, 56 000,00 грн заборгованості за процентами у вигляді щомісячної комісії.

3.Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Київ, вул. Грушевського, 1Д (ідентифікаційний код 14360570) 164 666,68 грн заборгованості по кредиту, 56 000,00 грн заборгованості за процентами у вигляді щомісячної комісії.

4.Стягнути з Фермерського господарства «Саєнко», с. Гряда, вул. Смеречанського, буд. 59, Львівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 32721726) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Київ, вул. Грушевського, 1Д (ідентифікаційний код 14360570) 1 324,00 грн судового збору.

5.Стягнути з ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Київ, вул. Грушевського, 1Д (ідентифікаційний код 14360570) 1 324,00 грн судового збору.

Накази видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 31.03.2025.

СуддяМазовіта А.Б.