Вирок

від 02.04.2025 по справі 347/572/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 347/572/23

Провадження № 11-кп/4808/108/25

Категорія ч.4 ст.246 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач

ОСОБА_2 И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_3 ,

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника адвоката ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 та прокурора Косівської окружної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2024 року, яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.246, ч.1 ст.369 КК України

визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 246, ч.1 ст.369 КК України,-

в с т а н о в и л а :

За вироком суду ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.246, ч.1 ст. 369 КК України та призначено покарання:

- за ч.4 ст.246 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років;

- за ч.1 ст.369 КК України у виді штрафу в розмірі три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000,00грн.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_8 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст.75 КК України, звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання у виді 5 років позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 2 роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставіст.76КК України покладено на ОСОБА_8 наступні обов`язки, протягом іспитового строку:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання та роботи;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк ОСОБА_8 ухвалено рахувати з часу проголошення вироку.

Задоволено цивільний позов прокурора Косівської окружної прокуратури, поданий у кримінальному провадженні в інтересах Космацької сільської ради Косівського району Івано-Франківської області. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави в особі Космацької сільської ради Косівського району Івано-Франківської області шкоду, заподіяну вчиненням кримінального правопорушення, у розмірі 325199,95грн.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.

Судом першої інстанції встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 11 січня 2023, близько 16:00 год., знаходячись на землях лісогосподарського призначення в кварталі №21 виділі №30 Яблунівського лісництва ДП "Кутське лісове господарство", що належить до природно-заповідного фонду, поблизу населеного пункту с.Космач, в адміністративних межах Яблунівської територіальної громади, Косівського району Івано-Франківської області, без відповідного дозволу та оплати, діючи таємно, з корисливих мотивів, за допомогою бензопили марки «STIHL MS 362», порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання і відтворення лісу, як важливого елемента навколишнього природного середовища, самовільно зрізав чотири сироростучі дерева породи «Бук» діаметром пня у корі біля шийки кореня 14 см., 14 см., 24 см., 54 см., загальною кубомасою 3,4 м3, після чого відтягнув вказану деревину від місця рубки деревини, однак був викритий працівниками Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, чим заподіяв державі в особі Космацької сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, тяжкі наслідки у вигляді шкоди, на загальну суму325 199,95 грн.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_8 вчинив незаконну порубку дерев у лісах, що належать до природно-заповідного фонду, що спричинило тяжкі наслідки, тобто вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.4ст.246 КК України.

Окрім того, обвинувачений ОСОБА_8 , після виявлення його 11.01.2023, поліцейськими офіцерами громади Косівського РВП ГУНП Івано-Франківській області ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , в адміністративних межах села Космач Косівського району, а саме на території кварталу №21, виділу №30, Яблунівського лісництва ДП «Кутське лісове господарство», що входить до природньо-заповідно фонду, на місці незаконної порубки дерев, та внесення 12.01.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення передбачене ст.246 КК України, 16.01.2023 прибув до Косівського РВП ГУН в Івано-Франківській області де виявив бажання зустрічі із представником керівництва Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області шляхом здійснення особистого прийому.

Після цього ОСОБА_8 був запрошений до службового кабінету №15 Косівського РВП ГУНП Івано-Франківській області де заступником начальника Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області підполковником поліції ОСОБА_13 , було здійснено його особистий прийом.

У подальшому ОСОБА_8 , реалізовуючи свій злочинний умисел на надання працівнику поліції неправомірної вигоди, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та в особистих інтересах, з метою уникнення кримінальної відповідальності, перебуваючи в приміщенні службового кабінету №15 Косівського РВП ГУНП Івано-Франківській області, запропонував заступнику начальника Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області підполковнику поліції ОСОБА_13 , який згідно п.1 Примітки до ст.364 КК України є службовою особою, надати неправомірну вигоду в розмірі 500 доларів США за вчинення ним, як службовою особою в інтересах ОСОБА_8 , дій з використанням наданого йому службового становища, пов`язаних із не притягненням ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення щодо незаконної рубки дерев, та по завершенню особистого прийому покинув приміщення Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області.

В подальшому, 20.01.2023 продовжуючи свої злочинні дії, об`єднані єдиним злочинним умислом спрямованим на надання неправомірної вигоди службовій особі, ОСОБА_8 прибув до Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області де вияв бажання зустрічі із заступником начальника Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, після чого був запрошений до службового кабінету №15 Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області де заступником начальника Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області підполковником поліції ОСОБА_13 , було здійснено його особистий прийом.

Близько 12:25год. 20.01.2023 ОСОБА_8 , перебуваючи у приміщенні службового кабінету №15 Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, що в місті Косів по вул. Незалежності,90, реалізовуючи свій злочинний умисел на надання працівникам поліції неправомірної вигоди, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів (в особистих інтересах), з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення незаконної порубки дерев у лісах, надав заступнику начальника Косівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області підполковнику поліції ОСОБА_13 , який відповідно до п.1 Примітки до ст.364 КК України є службовою особою, запропоновану ним раніше неправомірну вигоду в розмірі 500 доларів США (станом на 20.01.2023згідно офіційного курсу НБУ еквівалентну 18284,3 грн), за вчинення вказаним працівником поліції дій, з використанням наданого йому службового становища, пов`язаних із не притягненням ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення щодо незаконної рубки дерев.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_8 вчинив умисні дії, що виразились у пропозиції надати службовій особі неправомірну вигоду, а так само наданні такої вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду будь-якої дії з використанням службового становища, тобто вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1ст.369 КК України.

Не погоджуючись з вироком суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_9 та прокурор Косівської окружної прокуратури ОСОБА_7 подали апеляційні скарги.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_9 просить скасувати вирок Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2024 року та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 369 КК України виправдати, а врешті вирок суду залишити без змін.

Вважає вирок суду в частині засудження ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 369 КК України незаконним з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

Зокрема посилається на те, що винність ОСОБА_8 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України ґрунтується переважно на доказах, отриманих у результаті проведених негласних слідчих дій у вигляді здійснення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту. Водночас, відповідно до ч.2 ст. 246 КПК України негласні слідчі дії, зокрема, у формі спеціального слідчого експерименту, можуть проводитись виключно щодо тяжких та особливо тяжких злочинів. Таким чином, органом досудового розслідування свідомо було внесено відомості до ЄРДР за ч. 3 ст. 369 КК України, тобто про вчинення тяжкого злочину, та безпідставно отримано від суду дозвіл на проведення негласних (розшукових) слідчих дій, а через 4 дні після цього, проведено перекваліфікацію за нетяжким злочином ч. 1 ст. 369 КК України. При цьому, з самого початку досудове розслідування фактично проводилося за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.

Разом з тим, сторона захисту вважає, що зазначене кримінальне правопорушення неправильно кваліфіковане за ч. 3 ст. 369 КК України, оскільки службова особа, якій за даними слідства пропонувалася та була надана неправомірна вигода, не відноситься до осіб, що займають відповідальне становище, що є кваліфікуючою ознакою даного кримінального правопорушення.

Захисник звертає увагу на те, що під час допиту ОСОБА_8 як підозрюваного, незважаючи на те, що він не має належного рівня елементарних знань, практично не вміє читати та писати, йому не забезпечено право на захист.

Зауважує, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 06 квітня 2023 року в справі №161/10593/16-к, сам факт внесення відомостей до ЄРДР за вчинення тяжкого злочину з метою проведення НСРД, хоча фактично провадження розслідувалось за нетяжким злочином, вказує на порушення порядку збирання доказів у кримінальному провадженні, а отже й на недопустимість їх використання для обвинувачення в суді. З огляду на викладене, негласні слідчі дії щодо ОСОБА_8 , а саме, контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту не може бути визнаний доказом, оскільки такий доказ є недопустимим. Інших доказів на підтвердження вини ОСОБА_8 у матеріалах кримінального провадження немає.

На підставі наведеного, сторона захисту вважає, що в діях ОСОБА_8 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, а тому його слід виправдати.

В апеляційній скарзі прокурор Косівської окружної прокуратури ОСОБА_7 , не оспорюючи правильність кваліфікації дій, обсягу доказів щодо обставин справи та доведеність вини обвинуваченого, вважає вирок Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2024 року щодо ОСОБА_8 таким, що підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам справи.

Зокрема, прокурор посилається на необґрунтоване застосування судом першої інстанції положень ст.75 КК України та безпідставне звільнення ОСОБА_8 від відбування призначеного реального покарання за вчинення корупційного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України. При цьому, під час розгляду провадження, судом не було встановлено обставин, які пом`якшують покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.

Крім того, до початку апеляційного розгляду прокурор подав зміни до апеляційної скарги. Звертає увагу на те, що під час досудового розслідування та судового розгляду встановлено, що ОСОБА_8 визнав в повному обсязі свою вину та щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 246 КК України, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем проживання, що є пом`якшуючими обставинами, а тому за вказаним злочином необхідно призначити покарання із застосуванням норм, передбачених ст. 69 КК України, у виді пробаційного нагляду.

Просив вирокВерховинського районногосуду від12грудня 2024року скасуватита ухвалитиновий вирок,яким призначити ОСОБА_8 покарання:за ч.4ст.246КК Україниіз врахуваннямположень ст.69КК України 4роки пробаційногонагляду;за ч.1ст.369КК України штрафв розмірі3000неоподатковуваних мінімумівдоходів громадян.Згідно ст.70КК Українишляхом повногоскладання призначитиостаточне покаранняу видіпробаційного наглядустроком 4роки,штрафу врозмірі 3000неоподатковуваних мінімумівдоходів громадян.Покарання ОСОБА_8 у видіштрафу врозмірі 3000неоподатковуваних мінімумівдоходів громадянвиконувати самостійно.Покласти на ОСОБА_8 обов`язки,передбачені ч.2ст.59-1КК України,а саме:періодично з`являтисядля реєстраціїдо уповноваженогооргану зпитань пробації; повідомлятиуповноважений органз питаньпробації прозміну свогомісця проживання,роботи абонавчання; невиїжджати замежі Українибез погодженняз уповноважениморганом зпитань пробації; працевлаштуватисяабо занаправленням уповноваженогооргану зпитань пробаціїзвернутися доорганів державноїслужби зайнятостідля реєстраціїяк безробітногота працевлаштуватися,якщо йомубуде запропонованопосаду (роботу); виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою. В решті вирок залишити без змін.

Під час апеляційного розгляду:

- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, просили залишити без задоволення апеляційну скаргу прокурора;

- прокурор підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги та заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу прокурор слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався в повній мірі.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 не оспорює висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України за обставин, викладених у вироку суду та правову кваліфікацію його дій за ч. 4 ст. 246 КК України. Проте, вказує на недоведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України. Вважає, що обвинувачення в цій частині ґрунтується на недопустимих доказах, а саме, незаконно проведених негласних слідчих діях.

Зокрема, органом досудового розслідування було безпідставно внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за тяжчою статтею за ч.3 ст.369 КК України. При цьому, досудове розслідування проводилось за ч.1 ст.369 КК України, в межах якого, орган досудового розслідування не мав права проводити негласні слідчі дії, тому докази здобуті за результатами негласних слідчих дій проведених за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України, є недопустимими.

Доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого аналогічні доводам, які він наводив в суді першої інстанції.

Суд першої інстанції перевіряв в судовому засіданні доводи обвинуваченого щодо невинуватості у вчиненні кримінального правопорушення, які свого підтвердження не знайшли.

Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України пропозиції надати службовій особі неправомірну вигоду, а так само наданні такої вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду будь-якої дії з використанням службового становища, є обґрунтованим, його зроблено на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст.23КПК України й оціненими відповідно до ст.94 КПК України.

Такий висновок підтверджується показаннями свідка ОСОБА_13 , який суду першої інстанції пояснив, що в період із 1999 року по 2023 рік працював у Косівському РВП ГУНП в Івано-Франківській області. Останні три роки він працював на посаді заступника начальника Косівського РВП. В січні 2023 року, коли він перебував на робочому місці, до нього зателефонував дільничний офіцер громади ОСОБА_11 та повідомив, що до нього на прийом хоче потрапити житель Яблунівської громади ОСОБА_8 , який напередодні вчинив самовільну рубку лісу. У відповідь він повідомив, що перебуває на робочому місці, та вказаний громадянин може до нього зайти. Приблизно через 5хв. до нього в робочий кабінет зайшов чоловік який представився як ОСОБА_8 , а він в свою чергу повідомив ОСОБА_14 , що він, є заступником начальника Косівського РВП та керівником ОСОБА_11 . Після цього він спитав ОСОБА_14 , з приводу якого питання він прийшов до нього на прийом. ОСОБА_14 почав розповідати, що напередодні він вчинив незаконну порубку дерев, де на місці події його виявили працівники поліції ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які викликали слідчо-оперативну групу, та в подальшому було зареєстровано кримінальне провадження за ст. 246 КК України. Після цього ОСОБА_14 почав просити його, щоб він вплинув на слідчого, щоб той закрив кримінальне провадження, на що він відповів, що це неможливо. Тоді ОСОБА_14 , словесно почав пропонувати йому неправомірну вигоду в розмірі 500,00 дол. США, у відповідь на що він, неодноразово повідомив ОСОБА_14 , що це неможливо та за це є кримінальна відповідальність. Після цього, ОСОБА_14 сказав, що на наступний тиждень знову прийде до нього, однак він вказав йому, що не потрібно до нього ходити, оскільки він не буде нічим допомагати йому в даній ситуації. На цьому зустріч завершилась, ОСОБА_14 вийшов із його кабінету. Після цієї зустрічі, він одразу пішов до начальника поліції ОСОБА_18 та повідомив, що громадянин ОСОБА_8 пропонує йому неправомірну вигоду в розмірі 500дол США, а ОСОБА_18 в свою чергу зателефонував в його присутності в департамент внутрішньої безпеки та повідомив це. Пізніше, в цей же день, він написав рапорт про те, що громадянин ОСОБА_8 пропонує йому неправомірну вигоду.

Пізніше, 20.01.2023 року, коли він перебував на своєму робочому місці, до нього зателефонував черговий відділу поліції та повідомив що до нього на прийом прийшов громадянин ОСОБА_8 , на що він сказав, щоб той заходив. Зайшовши до нього в кабінет, громадянин ОСОБА_8 запитав чи розмовляв він із слідчими щодо закриття кримінального провадження, на що він відповів, що не розмовляв, про що сказав йому ще при першій зустрічі. Після цього ОСОБА_8 вийняв із куртки грошові кошти, та поставив їх на його робочий стіл під документи. Яка там була сума він не бачив, однак одразу запропонував ОСОБА_14 забрати ці грошові кошти, повідомивши, що за такі дії настає кримінальна відповідальність. Однак ОСОБА_14 кошти не забрав та вказав, що принесе ще 500 дол США. Одразу після цього до кабінету зайшли працівники внутрішньої безпеки та поняті. Були проведені слідчі дії, в ході яких були вилучені кошти в сумі 500 дол. США, а саме п`ять купюр по 100 дол США. Працівники внутрішньої безпеки, які проводили слідчі дії, запитали у ОСОБА_14 та він вказав, що дав їх за непритягнення його до кримінальної відповідальності за рубку дерев.

Перебування ОСОБА_13 на посаді заступника начальника Косівського РВП, в тому числі й на час вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим, підтверджується довідкою №559/108/53/01-2023 від 26.01.2023, виданою Косівським РВП ГУНП в Івано-Франківській області (а.п.134 т.2).

Свідок ОСОБА_11 підтвердив показання свідка ОСОБА_13 у тому, що ОСОБА_8 , перебуваючи у приміщенні Косівського РВП, хотів зустрітись із керівництвом поліції. На той момент у відділку був присутній заступник начальника поліції ОСОБА_13 , то ОСОБА_8 пройшов до кабінету останнього.

Показання свідка ОСОБА_13 є послідовними, оскільки у своєму рапорті від 16.01.2023 (а.с. 96 т.2) він доповів начальникові Івано-Франківського управління ДВБ НП України про те, що працівниками Косівського РВП 11.01.2023 було виявлено громадянина ОСОБА_8 , який вчинив самовільну рубку деревини породи «бук» у кількості 4 дерев. За даним фактом зареєстровано кримінальне провадження за ч.1 ст. 246 КК України. 16.01.2023 до нього звернувся поліцейський офіцер громади ОСОБА_11 та повідомив, що у приміщенні Косівського РВП перебуває ОСОБА_8 , та має потрапити до нього на прийом. В подальшому, в ході розмови із ОСОБА_8 в його кабінеті, йому стало відомо, що ОСОБА_8 має намір уникнути кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, а саме самовільну рубку дерев, та останній запропонував йому неправомірну вигоду в сумі 500 дол. США за сприяння в уникненні кримінальної відповідальності та вплив на слідчого СВ Косівського РВП. Вважає, що в таких діях ОСОБА_8 наявні ознаки вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 369 КК України.

Показання свідка ОСОБА_13 відповідають і даним протоколу про хід проведення негласної слідчої розшукової дії «аудіо, відео контроль особи» від 06.02.2023, та долученій до нього стенограмі розмов, зафіксованих під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео контроль за особою 20.01.2023, відеозаписам на DVD-R диску та карті пам`яті Mikro SD (а.с.111-118 т.2), відповідно до яких ОСОБА_8 20.01.2023 прибув до Косівського РВП ГУ НП в Івано-Франківської області для зустрічі із заступником начальника Косівського РВП підполковником поліції ОСОБА_13 . В подальшому ОСОБА_8 був запрошений до службового кабінету №15 де в той час перебував ОСОБА_13 . Під час розмови із заступником начальника Косівського РВП ГУ НП в Івано-Франківській області ОСОБА_13 , ОСОБА_8 надав ОСОБА_13 неправомірну вигоду в розмірі 500 дол. США за вчинення слідчим у кримінальному провадженні №12023091190000009 від 12.01.2023 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст.246 КК України, в його інтересах дій пов`язаних із закриттям кримінального провадження та не притягнення його до кримінальної відповідальності. Зокрема ОСОБА_8 висловив пропозицію надання неправомірної вигоди та надав таку неправомірну вигоду, поклавши на стіл перед ОСОБА_13 грошові кошти в загальній сумі 500,00 дол. США наступними серіями та номерами:КВ67734266 J, КВ34206813 M, FK59906935 B, KC 16880425 A, HA 00033842 A.

Зокрема, в ході розмови із ОСОБА_13 у його службовому кабінеті, ОСОБА_8 неодноразово просить ОСОБА_13 щоб він допоміг йому, щоб вирішив питання, щоб все закінчилось, щоб справа нікуди далі не йшла, зокрема до суду, що він заплатить щоб все було тихо. При цьому ОСОБА_13 пояснює ОСОБА_8 , що він вчинив незаконну порубку, за це є відповідальність, на що ОСОБА_8 зазначає, що розуміє що є відповідальність, однак просить ОСОБА_13 зробити так, щоб цієї проблеми не було, щоб вийти із ситуації так, щоб все було добре, що він хоче заплатити. ОСОБА_8 визнає що мало місце правопорушення, що його затримали працівники поліції, однак він хоче заплатити, щоб все вирішити, щоб його більше не тягали, щоб далі справа до суду не йшла. Зокрема зазначає, що хоче щоб цю справу закрили, і далі вона нікуди не йшла, щоб не було відповідальності, щоб не було суду. Неодноразово вказує, що він хоче заплатити ОСОБА_13 , і щоб більше його в поліцію не кликали, щоб справа пропала. В подальшому ОСОБА_8 дістав із кишені куртки купюри та кладе їх на стіл.

На переконання колегії суддів доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів, отриманих за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, через порушення порядку їх збирання, не заслуговують на увагу.

Згідно з приписами ч. 1 ст.86КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 246 КПК України негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про кримінальне правопорушення та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені статтями 260,261,262,263,264(в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді),267,269,269-1,270,271,272,274цього Кодексу, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Статтею 260 КПК України визначено, що аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов`язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.

З матеріалів кримінального провадження слідує, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023091190000015 від 16.01.2023 року були несені відомості про злочин саме за ч. 3 ст. 369 КК України, який є тяжким злочином.

Зокрема, ухвалою слідчого судді Івано-Франківського апеляційного суду від 18.01.2023 №138т/29/2023 (а.п. 109 т.2) надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_8 шляхом аудіо-, відеоконтролю особи та органом досудового розслідування проведено контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту на підставі постанови прокурора Косівської прокуратури ОСОБА_19 від 19.01.2023 №54/2-09т-23 (а.п. 101-103 т.2), за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України. При цьому, постановою від 16.01.2023 року створено слідчу групу та постановою від 17.01.2023 року призначено групу прокурорів у кримінальному провадженні №12023091190000015 за ознаками кримінального правопорушення, передбачено ч. 3 ст. 369 КК України.

В ході досудового розслідування, 26 січня 2023 року постановою слідчого СВ Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_20 у кримінальному провадженні №12023091190000015 змінено попередню правову кваліфікацію з ч. 3 ст. 369 КК України та ч. 1 ст. 369 КК України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що на початковому етапі досудового розслідування були відсутні достатні фактичні дані, які дозволяли прийти до висновку про неправильність правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.3 ст.369 КК України.

Доводи сторони захисту про свідоме порушення органом досудового розслідування встановленого законом кримінально-процесуального порядку отримання доказів та навмисне неправильне внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР в частині правової кваліфікації правопорушення носять вірогідний характер та суперечать сукупності доказів, які були досліджені судом першої інстанції.

На підставі викладеного вбачається, що на початку досудового розслідування внесені до ЄРДР відомості охоплювалися складом тяжкого злочину, негласні слідчі (розшукові) дії проводилися у межах кримінального провадження щодо тяжкого злочину, тому порушення ч. 2 ст. 246 КПК відсутні.

Колегія суддів вважає, що в матеріалах провадження відсутні дані, які дають підстави прийти до обґрунтованого висновку про те, що в даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування не було дотримано порядку проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що протокол про хід проведення негласної слідчої-розшукової дії від 05.02.2023 року було оцінено судом першої інстанції у сукупності з іншими доказами по справі, які повністю доводять правильність висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.

Наведеним спростовуються доводи сторони захисту про недопустимість доказів, отриманих в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку сукупності доказів, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, правильно встановив обставини кримінального правопорушення, надав правильну правову кваліфікацію діям обвинуваченого та поза розумним сумнівом прийшов до обґрунтованого та належним чином мотивованого висновку про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, оскільки встановив, що останній вчинив умисні дії, що виразились у пропозиції надати службовій особі неправомірну вигоду, а так само наданні такої вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду будь-якої дії з використанням службового становища.

Перевіряючи вирок суду в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , колегія суддів вважає обґрунтованими доводи прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність та безпідставне звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

Згідно з ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Відповідно до положень ст.50КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

На виконання вказаних вимог матеріального закону, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України є тяжким (ч.4 ст. 246 КК України) та нетяжким (ч.1 ст. 369 КК України) злочинами, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, за зареєстрованим місцем проживання характеризується добре, на обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває, а також наявність обставин, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Зокрема, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_8 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 246 КК України, суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. При цьому, суд не встановив обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_8 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України.

Із врахуванням викладених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання в межах санкції ч.1 ст.369КК України увиді штрафув розмірітри тисячінеоподатковуваних мінімумівдоходів громадян,що становить51000,00грн.та ч.4ст.246КК України у виді позбавленням волі на строк 5 років, та на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначив ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Крім того, суд першої інстанції, врахувавши дані про особу обвинуваченого та обставини, які пом`якшують його покарання, дійшов висновку про можливість застосування до ОСОБА_8 положень ст.75КК України та звільнення його від відбування призначеного основного покарання з випробовуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням на нього обов`язків передбачених ст. 76 КК України.

Проте, ч. 1 ст. 75 КК України передбачено, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбаченестаттями 403,405,407,408,429цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбаченечастиною третьоюстатті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Оскільки ОСОБА_8 обвинувачується за ч. 1 ст. 369 КК України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з корупцією, суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме застосував закон, який не підлягав застосуванню.

Відповідно до ст.413КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення є застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.409КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст.420КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Частина 1 ст. 421 КПК України визначає, що обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати суворіше покарання, тільки у випадку, якщо за цими підставами апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий або його представник.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати вирок суду першої інстанції в частині звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування основного покарання, та ухвалити новий вирок.

Апеляційний суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які, відповідно довимог ст.12КК України,є нетяжким(ч.1ст.369КК України)та тяжким(ч.4ст.246КК України)злочинами, особу винного, а саме те, що він раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, за якими характеризуються позитивно, не перебуває на обліку у психоневрологічному та наркологічному кабінетах, одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, офіційно не працевлаштований.

Колегія суддів визнає обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 246 КК України повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , апеляційним судом не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті Особливої частини КК України або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання.

При цьому, слід врахувати і роз`яснення в п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за дані злочини, або перехід до іншого більш м`якого виду основного покарання або не призначення обов`язкового додаткового покарання може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Колегія суддів,враховуючи сукупністьобставин,які пом`якшуютьпокарання,приймаючи доуваги дані,які характеризуютьособу обвинуваченого,вважає,що зазначеніобставини свідчатьпро істотнезниження ступенютяжкості вчиненогоним кримінальногоправопорушення,а томудають обґрунтованіправові підстависуду апеляційноїінстанції призначитиобвинуваченому ОСОБА_8 покарання зач.4ст.246КК Україниіз застосуваннямч.1ст.69КК України,а саме, перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання у виді пробаційного нагляду.

Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів вважає що ОСОБА_8 необхідно призначити покарання за ч. 4 ст. 246 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 4 роки, за ч. 1 ст. 369 КК України у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно ч. 2 ст.70 КК України шляхом повного складання покарань призначити остаточне покарання у виді пробаційного нагляду строком 4 роки, штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Покарання у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян виконувати самостійно. Покласти на ОСОБА_8 обов`язки, передбачені ч.2 ст.59-1 КК України.

Колегія суддів вважає, що саме таке покарання відповідатиме вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Крім того, призначене покарання відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

З урахування викладеного, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню у частині призначеного покарання та звільнення обвинуваченого від відбування покарання, з ухваленням в цій частині нового вироку.

Керуючись ст.ст.370, 374, 404, 405, 407, 409, 418,420,421 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора Косівської окружної прокуратури ОСОБА_7 задовольнити.

Вирок Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2024 року щодо ОСОБА_8 скасувати в частині призначеного покарання та звільнення від відбування покарання, та ухвалити новий вирок.

Визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 246, ч. 1 ст. 369 КК України.

Призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 4 ст. 246 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 4 роки, за ч. 1 ст. 369 КК України у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень.

Згідно ч. 2 ст.70 КК України шляхом повного складання покарань призначити остаточне покарання у виді пробаційного нагляду на строк 4 роки та штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень.

Покарання у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень, виконувати самостійно.

Покласти на ОСОБА_8 обов`язки, передбачені ст.59-1 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу); виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_3

Судді: ОСОБА_4

ОСОБА_5