Ухвала від 02.04.2025 по справі 363/567/25

"02" квітня 2025 р. Справа № 363/567/25

УХВАЛА

Іменем України

02 квітня 2025 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючої судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у м. Вишгороді кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 16.05.2024 року за №12024111150000692, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянина України,уродженця м.Києва,проживаючого заадресою: АДРЕСА_1 ,раніше судимий,останній развироком від21.02.2020року Чечельницькогорайонного судуВінницької областіза вчиненнякримінальних правопорушень,передбачених ч.2ст.185,ч.3ст.185,ст.70та ст.71КК Українидо покаранняу виді5років позбавленняволі,звільненого 23.11.2023року умовно-достроковона підставіухвали Вінницькогорайонного судуВінницької областівід 15.11.2023року відподальшого відбуванняпокарання,призначеного вирокомЧечельницького районногосуду Вінницькоїобласті від21.02.2020року зневідбутим строком-1рік 1місяць 1день, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1, ч. 2 ст. 361 КК України -

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

Так,02.04.2025року прокурорзвернувся досуду зклопотанням,в якомупросив продовжитистрок дії,обраного ранішеобвинуваченому запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою,з визначеннямрозміру застави,на строк60днів.Посилався нате, щопродовжують існуватиризики,передбачені п.п.1,3,4,5 ч. 1ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 , обвинувачується зокрема і у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, вчиненого в умовах воєнного стану, покарання за яке передбачене позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, а тому, на думку прокурора є підстави вважати, що без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, він під страхом отримання максимального покарання може переховуватися від суду, що унеможливить виконання завдань кримінального провадження, які визначені у ст. 2 КПК України. ОСОБА_4 може впливати на свідків та на потерпілих у вказаному кримінальному провадженні, адже він знає їх місце проживання та має реальну можливість, шляхом погроз та залякування останніх незаконно на них вплинути за для ухилення від кримінальної відповідальності. Потерпілі та свідки у даному кримінальному провадженні, не допитані безпосередньо в суді та їх покази містять істотне значення в даному кримінальному провадженні, а обвинувачений, з метою уникнення від кримінальної відповідальності може умовляннями та/або погрозами переконати останніх давати неправдиві покази щодо його причетності до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Також прокурор зазначав, що ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема не з`явитись на виклики суду, іншим чином затягувати здійснення судового розгляду, вчиняючи всі дії спрямовані на ухилення від кримінальної відповідальності, також обвинувачений, перебуваючи на волі, не маючи постійного місця роботи, джерела доходу, може вчинити інші правопорушення, оскільки неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів. А відтак, враховуючи вищезазначені ризики та встановлені обставини, які враховуються під час вирішення клопотання, прокурор переконаний, що застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання не забезпечить належної його поведінки і не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації. Не можливе і застосування до обвинуваченого, на думку прокурора, запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки на момент розгляду цього клопотання не надійшло жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру, про обрання відносно обвинуваченого саме такого запобіжного заходу. Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави та домашнього арешту, навіть із застосуванням електронних засобів контролю та при забороні обвинуваченому цілодобово залишати житло не зможе унеможливити вчинення останнім кримінальних правопорушень (злочинів), зважаючи на той факт, що останній систематично вчиняв нові корисливі злочини, а домашній арешт і застава не можуть запобігти скоєнню ним нових кримінальних правопорушень. Єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та унеможливить реалізацію вищевикладених ризиків є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 та обвинувачений проти клопотанням прокурора не заперечували, але захисник посилався на те, що ризики на які вказує прокурор є лише його припущенням.

Вирішуючи заявлене прокурором клопотання про продовження строку дії, обраного ОСОБА_4 раніше запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зазначає наступне:

Відповідно до вимог ст. 331 КПК України - під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. При цьому в ирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Розділом ІІ глави 18 КПК України, зокрема ст.ст. 131,176вказаногоКодексу передбачено, що запобіжні заходи, в тому числі і тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, випливає зі змісту ч. 1 ст. 177 КПК України.

Частина 1 ст. 183 КПК України вказує на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст. 177цього Кодексу, крім випадків, передбаченихч. 6 та ч. 8 ст. 176 цього Кодексу.

Запобіжний західу виглядітримання підвартою неможе бутизастосований,окрім якдо раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки, випливає зі змісту ч. 2 п. 5 ст. 183 КПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. ч. 1, 2 ст. 361 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України є проступком, нетяжким та тяжкими злочинами.

Судом встановлено,що 10.12.2024року слідчимсуддею Вишгородського районного суду Київської області щодо ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 07.02.2025 року включно, який потім, ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду від 03.02.2025 року, за клопотанням прокурора, було продовжено в межах строку досудового розслідування, тобто до 10.02.2025 року, а ухвалою Вишгородського районного суду від 05.02.2025 року, за клопотанням прокурора строк дії обраного раніше обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було продовжено по 05.04.2025 року включно, з визначенням обвинуваченому ОСОБА_4 застави 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 грн. (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят), яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок територіального управління ДСА України у Київській області.

Так, згідно положень ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Згідно з практикою Європейського Суду, зокрема рішенням у складі Великої палати у справі «Labitav.Italy» від 06.04.2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

За правовими позиціями ЕСПЛ ризиками у кримінальному провадженні є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки обвинуваченого, тобто ризиком, у контексті кримінального провадження, є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню, судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Суд, ретельно вислухавши позицію сторін кримінального провадження та дослідивши подане прокурором клопотання вважає, що на момент його розгляду прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. На підтвердження зазначених ризиків, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, свідчить: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність його соціальних зв`язків в місці постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимості.

Доводи прокурора про те, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Суд зазначає, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови»). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

З урахуванням наведеного, а саме - наявності ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, обставин кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, суд вважає, що на даний час, існують підстави для продовження строку дії, обраного раніше запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому, не встановлено будь-яких даних щодо неможливості перебування обвинуваченого ОСОБА_4 в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор».

Стаття 197КПК Українизазначає,що строкдії ухвалисуду пропродовження строкутримання підвартою неможе перевищуватишістдесяти днів. Оскільки закінчити розгляд справи до встановленого, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 03.02.2025 року строку, не є можливим з причин, що не залежать від суду, тому обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому підлягає продовженню на строк 60 днів, тобто по 31.05.2025 року включно.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України - суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті. А відтак, ураховуючи відсутність обставин, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає за можливе визначити обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави у кримінальному провадженні у розмірі, визначеному п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, та покласти на ОСОБА_4 , у разі внесення застави, зазначені ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язки.

Керуючись ст. ст.176,177,331, 391 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Вишгородської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 - про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу, обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто по 31.05.2025року включно та, утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Ухвала вчастині продовженнястроку дії обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою діє по 31 травня 2025 року включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,заставу 20розмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб,що становить60560грн.(шістдесяттисяч п`ятсотшістдесят), яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок територіального управління ДСА України у Київській області.

У разі внесення застави на підставі ст. 194 КПК України зобов`язати ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до суду та повідомляти суд про зміну місця свого проживання та роботи, утримуватись від спілкування зі потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні.

Згідно ч. 8 та ч. 10 ст. 182 КПК України - в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави, а при зверненні застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Відкласти судове засідання по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР 16.05.2024 року за №12024111150000692, відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого за ч. 4 ст. 185, ч. ч. 1, 2 ст. 361 КК України, на 09.04.2025 року на 14 годину дня.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, прокурором, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання та судовий розгляд у суді першої інстанції.

Повний текст ухвали оголошено 02.04.2025 року о 16 год. 00 хв.

Головуюча суддя: ОСОБА_1