Рішення

від 31.03.2025 по справі 320/23395/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2025 року м. Київ справа №320/23395/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження за позовною заявою Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Дружба" про стягнення штрафних (фінансових) санкцій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Дружба" про стягнення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 191 449,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем в порушення вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» у 2022 році не виконано норматив з працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме не працевлаштовано 2 особи з інвалідністю. Тому, враховуючи приписи статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», позивач визначив відповідачу суму адміністративно-господарської санкції та пені у загальному розмірі 191449,72 грн. Оскільки суми адміністративно-господарської санкції та пені відповідач самостійно не сплатив, позивач звернувся до суду.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому він заперечує проти задоволення позову та зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що у 2022 році у відповідача працювала 4 осіб з інвалідністю, що свідчить про дотримання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю, який становить 3 особи. Відповідач вказує, що ним було допущено технічну помилку при поданні податкових розрахунків за 4 квартали 2022 року, у зв`язку з чим ним було подано уточнюючі податкові розрахунки з уточненням даних про 4 осіб з інвалідністю, які працюють в ТОВ "Агрофірма Дружба".

Таким чином розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік містить невірні дані.

Позивачем подано відповідь на відзив та пояснення, у яких зазначено про те, що розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій здійснено в автоматизованому режимі.

Відповідачем надано до суду пояснення, відповідно до яких вказано про формальний підхід позивача при дослідженні дійсних обставин справи, оскільки жодних порушень нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю вчинено з боку відповідача не було.

Від позивача надійшло до суду також клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Розглянувши клопотання позивача, суд зазначає таке.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу та якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Водночас, зміст клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не дає підстав стверджувати, що повне та всебічне з`ясування усіх обставин у справі потребує проведення судового засідання чи заслуховування пояснень сторін.

Більш того, позивач у клопотанні не зазначив, встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень та вимагає проведення судового засідання.

Дослідивши клопотання позивача, матеріали справи, беручи до уваги предмет та підстави позову, обставини, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги та заперечення, характер спірних правовідносин, обсяг та характер доказів у справі, суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та приходить до висновку, що в задоволенні клопотання має бути відмовлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач вважає, що відповідачем не виконано вимоги статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» в частині дотримання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю, та зокрема, не забезпечено працевлаштування 2 осіб, яким встановлена інвалідність.

Це стало підставою для нарахування відповідачу адміністративно-господарських санкцій у загальному розмірі 191449,72 грн, з яких 181022,68 грн - сума адміністративно-господарської санкції та пеня у розмірі 10427,04 грн, що розрахована станом на 28.06.2023.

З огляду на те, що відповідач самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції та пеню, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи нормативно-правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875).

Згідно частини 3 статті 18 Закону № 875, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено частинами 1-3 статті 19 Закону № 875, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого ч. першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст. 18 цього Закону

У відповідності до статті 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї ч. не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Поряд з цим, з матеріалів справи судом встановлено таке.

Згідно з розрахунком адміністративно-господарських санкцій, середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача за 2022 рік становить 63 особи, отже норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для відповідача становить 3 особи (до округлення 2,52 од.)

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, протягом 2022 року у відповідача було працевлаштовано 4 особи з інвалідністю, а саме:

- ОСОБА_1 з 08.04.2012р. працює в ТОВ «Агрофірма «Дружба» на посаді охоронця по теперішній час, є інвалідом третьої групи (наказ про прийняття на роботу № 26-К(К) від 08.04.2012);

- ОСОБА_2 з 24.01.2020р. працює в ТОВ «Агрофірма «Дружба» обліковцем з реєстрації бухгалтерських даних по теперішній час і є інвалідом третьої групи (наказ про прийняття на роботу №КА000000024-1693 від 23.01.2020);

- ОСОБА_3 з 02.11.2021р. працює в ТОВ «Агрофірма «Дружба» головним агрономом по теперішній час і є інвалідом третьої групи (наказ про прийняття на роботу № 7 від 01.11.2021);

- ОСОБА_4 з 01.03.2000р. працює в ТОВ «Агрофірма «Дружба» головним економістом, заступником директора по теперішній час і є інвалідом другої групи (наказ про прийняття на роботу № 16 від 01.03.2000).

Вказане підтверджується штатними розкладами відповідача за 2022 рік, звітами із праці Відповідача за 12 місяців 2022 року, наказами про прийняття на роботу осіб з інвалідністю та особовими картками цих працівників, в яких містяться копії трудових книжок та документів, що підтверджують належність цих працівників до категорії осіб з інвалідністю.

3 огляду на вищезазначене, судом враховується, що відповідач не створював у 2022 році робочі місця для осіб з інвалідністю, не мав відповідних вакансій, а тому не подавав до центрів зайнятості звіти за ф. №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за 2022р..

Разом з тим, судом встановлено, спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що при поданні звітності відповідачем була допущена неточність, яка призвела до нарахування позивачем адміністративно-господарських санкцій і пені.

Так, при поданні звіту «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» (далі - Звіт) за I, II, III, IV квартал 2022 року у рядку 102 звіту було зазначено 1 (одну) особу, в той час як відповідачем працевлаштовано 4 (чотири) особи з інвалідністю.

13.06.2023р відповідач, у відповідь на лист Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 07.06.2023 № 98/23 надав відповідь з поясненням щодо допущеної неточності у Звіті з додаванням копій особових карток працівників відповідача - осіб з інвалідністю та копій посвідчень на 4 (чотирьох) працевлаштованих осіб з інвалідністю.

Крім того, 28.07.2023р за вих № 94, відповідач в адресу отримувача Звіту - Яготинської ДПІ ГУ ДПС у Київській області направив листа щодо внесення змін/коригування звіту «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» за 1, II, III, IV квартал 2022 року у рядку 102 звіту з 1 (однієї) особи на 4 (чотири) особи з інвалідністю.

Яготинська ДПІ ГУ ДПС у Київській області отримала вищезазначеного листа 04.08.2023р., відповіді на лист на час судового розгляду не надіслано відповідачу.

З огляду на зазначені обставини, що встановлені під час розгляду справи та підтверджені належними доказами, суд приходить до висновку, що у 2022 році відповідач, працевлаштувавши 4 осіб з інвалідністю, виконав встановлений для нього норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників у 2022 році.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не було допущенно правопорушення вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а тому суд вказує про відсутність правових підстав для застосування адміністративно-господарські санкції та пені в розмірі 191 449,72 грн.

Частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд враховує правову позицію, викладену у пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (VastbergataxiAktiebolagandVulic v. Sweden №36985/97), де Суд визначив, що "… адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень».

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, то судові витрати у цій справі покладаються на позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.