Рішення

від 02.04.2025 по справі 380/23867/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2025 рокусправа № 380/23867/24Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тавор» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тавор» (далі ТОВ «Тавор», позивач), від імені якого діє представник Завада Т.Р., звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці (далі відповідач) в якому просить визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товару № UA209000/2024/900759/2 від 17.10.2024. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що уклав зовнішньоекономічний договір Контракт купівлі-продажу №01/01-2019 від 04.01.2019 із компанією «HAIYAN JINNIU FASTENERS CO. LTD» (продавець), згідно якого продавець продає, а покупець купує засоби кріплення. Найменування товару, кількість, ціна, сума товару вказуються в Інвойсах. З метою митного оформлення товару 17.10.2024 позивач подав митну декларацію № 24UA209170087410U2 та пакет документів, які підтверджують митну вартість товару, який імпортується. Позивач вказує, що в процесі здійснення процедури митного контролю посадовою особою відповідача зазначено, що заявлена митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що декларантом не подано додаткових документів, витребуваних митницею, а подані до митного оформлення документи не підтверджують заявлені числові відомості митної вартості. Виходячи з викладеного, митниця не погодилась із задекларованою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача та вказує, що дійсна вартість товару підтверджується інвойсом та іншими доданими документами, тому рішення суперечить вимогам законодавства, є безпідставним та необґрунтованим. Просив задовольнити позову у повному обсязі.

Відповідач позов не визнає. Представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Стверджує, що відповідач правомірно прийняв оскаржуване рішення. Відповідач посилається на норми статті 52 Митного кодексу України, відповідно до яких орган декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Зазначає, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари це обумовлювало необхідність запитувати від декларанта/уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 МК додаткові документи та відомості. На що декларант додатково надав фактуру, платіжний документ, експортну МД, транспортні документи, прайс-лист, платіжні транспортні документи, а також рішення суду. В рамках проведення консультації з декларантом митний орган зазначив таке: - у гр. «торгова країна» та «країна призначення» митної декларації країни експорту № 223120240003158513 від 13.08.2024 вказано POLAND що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції; - декларантом подано рахунок-фактуру на перевезення від 16.10.2024 №ЛО-0000198, який є первинним бухгалтерським документом і виставлений на суму 63 000,00 грн. Проте декларантом включено до митної вартості лише 56 600,00 грн; - згідно заяви про перевезення № 2/09/2024 від 05.09.2024 термін оплати 08.09.2024, згідно п. 3.2 договору транспортного експедирування №30102023 від 30.10.2023 «Клієнт оплачує рахунки Експедитора протягом 3-х банківських днів з дати його оформлення», проте згідно платіжної інструкції оплата була здійснена 10.09.2024, що порушує терміни оплати; - декларантом до митного оформлення надано платіжну інструкцію №3 від 10.09.2024 року, яку неможливу ідентифікувати з даною поставкою так як у гр.70 «Призначення платежу» міститься посилання на документ, який до митного оформлення не подавався. Варто зазначити, що сума в валюті в даній платіжній інструкції становить 5700 USD, проте в фактурі № 2/09/2024 і заявці від 24.08.2024 узгоджена вартість послуг становить 5590 USD; - для підтвердження оплати за оцінювані товари надано платіжну інструкцію в іноземній валюті №3 від 10.09.2024, яка не може бути взята до уваги як банківський платіжний документи, що стосується оцінюваних товарів оскільки не відповідає вимогам Закону № 1591-ІХ та Постанови № 216, не містить реквізитів банка-кореспондент. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст.64 МК України). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД товар 1 №UA209230/2024/92064 від 03.10.2024 р., товар 2 UA100390/2024/415689 від 24.09.2024. Львівська митниця вважає, що рішення про коригування митної вартості № UA209000/2024/900759/2 від 17.10.2024 прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню.

24.12.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач повторно навів аргументи зазначені ним у позовній заяві, а також додатково вказав, що надання додаткових документів за ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України є лише «додатковою преференцією» декларанта, що не позбавляє його права на оскарження рішення про коригування митної вартості товарів.

17.12.2024 до суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. 30.12.2024 ухвалою суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи копії письмових доказів та встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини:

ТОВ «Тавор» (покупець) та компанія «HAIYAN JINNIU FASTENERS CO. LTD» (продавець) уклали договір купівлі-продажу №01/01-2019 від 04.01.2019. Відповідно до пункту 1.1-1.2 цього контракту продавець продає, а покупець купує засоби кріплення. Найменування товару, кількість, ціна, сума товару вказуються в Інвойсах. Загальна сума контракту становить 400000 доларів США. Загальна сума контракту визначається сумою інвойсів, доданих до контракту. Ціна включає в себе вартість виготовлення, погрузки, митного оформлення, тари (картонна тара, дерев`яні піддони), упаковки та маркування товару (пункт 2.1-2.2 контракту № 01/01-2019).

Сторони у пункті 3.1 контракту № 01/01-2019 визначили, що поставка здійснюватиметься на підставі FOB NINGBO/SHANGHAI. Кінцева поставка товару здійснюється на територію України (пункт 3.1 Контракту № 01/01-2019).

Умови оплати в п. 3.3 Контракту № 01/01-2019 сторони визначили так: « 100% передоплата або 20% передоплата, 80% баланс Т/Т. Банківські стягнення: Всі витрати і збори, включаючи банківські та митні збори і мита, а також збори по виконанню цього контракту, що стягуються на території Покупця, оплачуються Покупцем, на території Продавця - Продавцем. Комісія за банківські перекази оплачується на умовах SHA» (пункт 3.4 Контракту № 01/01-2019).

Для забезпечення транспортування товару з морського порту Шанхай до порту у м. Ґданськ, і його подальшого перепакування позивач залучив експедитора, про що уклав договір транспортного експедирування № 30102023 від 30.10.2023 (далі Договір № 30102023).

Згідно з пунктом 1.1 договору № 30102023 експедитор зобов`язується за плату та за рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних із організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу, у тому числі надання митно-брокерських послуг. В права експедитора входить, зокрема, укладати договори та угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями/її агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами Польщі, для виконання своїх обов`язків за договором, а також представляти інтереси клієнта у відносинах із перевізниками, портами та іншими організаціями (пункт 2.1.1-2.1.2 Договору № 30102023). Окрім цього, експедитор зобов`язаний здійснювати розрахунки з портами, транспортними та іншими організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів (пункт 2.2.7 № 30102023). Порядок розрахунків визначений положеннями розділу 3 договору експедирування, які передбачають, зокрема, що послуги експедитора, а також витрати, затрати та інші платежі, здійснені експедитором на користь клієнта та пов`язані з виконанням цього договору, оплачуються клієнтом на умовах 100% передоплати на підставі виставленого експедитором рахунку (пункт 3.1 Договору № 30102023). Рахунки експедитора вважаються актами надання послуг (пункт 3.5 Договору № 30102023).

Згідно інвойсу № HYJN240710 від 23.07.2024 товаром, що декларувався в межах митної декларації № 24UA209170087410U2 був: стержні (шпильки) різьбові з чорних металів без головок з межею міцності на розтягування 800МПа або більше із суцільною різьбою по всій довжині класу міцності 8.8 і 10.9 оцинковані білі та без покриття DIN 975. Загальна вартість 22643,59 USD.

Для здійснення митного оформлення товару позивач подав до Львівської митниці митну декларацію № 24UA209170087410U2 від 17.10.2024 разом з пакетом супровідних документів: - пакувальний лист (Packing list) HYJN240710 від 23.07.2024; - рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) HYJN240710 від 23.07.2024; - коносамент (Bill of lading) WMSS24080215 від 06.09.2024; - автотранспортна накладна (Road consignment note) № 15102024 від 15.10.2024; - сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) C246831246180056 від 27.08.2024; - банківський платіжний документ, що стосується товару №1 від 05.08.2024; - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2/09/2024 від 05.09.2024, № ЛО-0000198 від 16.10.2024; - банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг № 3 від 10.09.2024; - калькуляція транспортних витрат № б/н від 16.10.2024; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 03.09.2024; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 01/01-2019 від 04.01.2019; - договір (контракт) про перевезення № 1410 від 14.10.2024; - договір (контракт) про перевезення № 30102023 від 30.10.2023; - перепустка № E-292853 від 17.10.2024; - копія митної декларації країни відправлення № 223120240003158513 від 13.08.2024.

При заповненні 17.10.2024 митної декларації декларантом позивача було застосовано метод визначення митної вартості за ціною договору згідно ст. 58 Митного кодексу України, оскільки товар імпортувався за прямим контрактом від виробника товарів, що ввозяться на митну територію України.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення про надання документів на підтвердження митної вартості: «а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який замінює його, та додатки до нього у разі їх наявності;- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи що стосуються оцінюваного товару за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».

На вимогу митному органу декларантом надано додаткові документи: фактуру, платіжний документ, експортну МД, транспортні документи, прайс- лист, платіжні транспортні документи, а також рішення суду.

За результатами розгляду митної декларації та поданих до неї документів, головний державний інспектор ЛМ прийняв рішення про відмову у митному оформленні товарів з підстави прийняття 17.10.2024 Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900759/2.

За результатами опрацювання поданої декларації та документів Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 17.10.2024 № UA209000/2024/900759/2 (а.с.100) та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/002945 (а.с. 101).

У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900759/2 від 17.10.2024, в графі 33 зазначено таке: «Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI( далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено:

- у гр. «торгова країна» та «країна призначення» митної декларації країни експорту № 223120240003158513 від 13.08.2024 вказано POLAND що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції;

- декларантом подано рахунок-фактуру на перевезення від 16.10.2024 №ЛО-0000198, який є первинним бухгалтерським документом і виставлений на суму 63 000,00 грн.. Проте декларантом включено до митної вартості лише 56 600,00 грн;

- згідно заяви про перевезення № 2/09/2024 від 05.09.2024 термін оплати 08.09.2024, згідно п. 3.2 договору транспортного експедирування №30102023 від 30.10.2023 «Клієнт оплачує рахунки Експедитора протягом 3-х банківських днів з дати його оформлення», проте згідно платіжної інструкції оплата була здійснена 10.09.2024, що порушує терміни оплати;

- декларантом до митного оформлення надано платіжну інструкцію №3 від 10.09.2024 року, яку неможливу ідентифікувати з даною поставкою так як у гр.70 «Призначення платежу» міститься посилання на документ, який до митного оформлення не подавався. Варто зазначити, що сума в валюті в даній платіжній інструкції становить 5700 USD, проте в фактурі № 2/09/2024 і заявці від 24.08.2024 узгоджена вартість послуг становить 5590 USD;

- для підтвердження оплати за оцінювані товари надано платіжну інструкцію в іноземній валюті №3 від 10.09.2024, яка не може бути взята до уваги як банківський платіжний документи, що стосується оцінюваних товарів оскільки не відповідає вимогам Закону № 1591-ІХ та Постанови № 216, не містить реквізитів банка-кореспондента.

Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України декларанту була надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару Декларантом на вимогу митного органу надіслано фактуру, платіжний документ, експортну МД, транспортні документи, прайс- лист, платіжні транспортні документи, які дублюють подані разом з митною декларацією документи, а також рішення суду. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ). та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД товар 1 № UA UA209230/2024/92064 від 03.10.2024 р., товар 2 UA100390/2024/415689 від 24.09.2024 Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.»

З метою отримання товару у вільний обіг декларант подала нову митну декларацію з митною вартістю, визначеною відповідно до вимог оскарженого рішення про коригування, якій присвоєно номер № 24UA209170087702U8, така була оформлена Львівською митницею.

Позивач надав митниці додаткові письмові пояснення з приводу рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900759/2 від 17.10.2024 року, де спростовував основні зауваження викладені у рішенні про коригування митної вартості товарів та додатково долучив рахунок № 3/01/2024 від 05.01.2024 року.

У відповідь на ці письмові пояснення митниця надіслала лист, в якому вказала, що відповідно до статті 55 Митного кодексу України відмовляє у скасуванні та залишає без змін рішення про коригування митної вартості від 17.10.2024 №UA209000/2024/900759/2.

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:

Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в У країні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина п`ята статті 53 містити норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частина четверта, п`ята статті 55 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Частиною восьмою статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Частиною другою статті 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Як зазначено в частині четвертій статті 64 МК України у разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:

- «…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів», постанова від 18.12.2018 у справі № 821/110/18;

- « … витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […] Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації», постанова від 17.07.2019 у справі № 809/872/17;

- «… у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом», постанова від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15;

- «… у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів», постанова від 05.03.2019 у справі № 815/143/174;

- «… в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства», постанова від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17. В цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.

При прийнятті рішення суд керується такими мотивами:

аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;

- закон визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 МК України;

- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- закон визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про:

- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;

- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару є наявність сукупності наступних умов:

1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;

2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);

4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують обраному відповідачем.

Позивач визначив митну вартість товару за ціною договору, яка зазначена в інвойсі №HYJN240710 від 23.07.2024 (22643,59 USD). На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митною декларацією документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, а саме: - пакувальний лист (Packing list) HYJN240710 від 23.07.2024; - рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) HYJN240710 від 23.07.2024; - коносамент (Bill of lading) WMSS24080215 від 06.09.2024; - автотранспортна накладна (Road consignment note) №15102024 від 15.10.2024; - сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) C246831246180056 від 27.08.2024; - банківський платіжний документ, що стосується товару №1 від 05.08.2024; - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 2/09/2024 від 05.09.2024, № ЛО-0000198 від 16.10.2024; - банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг № 3 від 10.09.2024; - калькуляція транспортних витрат № б/н від 16.10.2024; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 03.09.2024; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 01/01-2019 від 04.01.2019; - договір (контракт) про перевезення № 1410 від 14.10.2024; - договір (контракт) про перевезення № 30102023 від 30.10.2023; - перепустка № E-292853 від 17.10.2024; - копія митної декларації країни відправлення № 223120240003158513 від 13.08.2024.

Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Суд проаналізував зміст наданих декларантом документів та встановив, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар. Так, в рахунку-фактурі (інвойсі) № HYJN240710 від 23.07.2024 чітко вказано вартість товару «стержні (шпильки) різьбові з чорних металів без головок» в сумі 22643.59 USD. .На підтвердження транспортних витрат позивач надав: банківський платіжний документ (Платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах № 3 від 10.09.2024 року), рахунки-фактури № 2/09/2024 від 05.09.2024 та № ЛО-0000198 від 16.10.2024, а також CMR №15102024.

З наведеного суд дійшов висновку, що при митному оформленні товару позивач надав митному органу наявні у нього документи, що визначені частиною 2 статті 53 МК України, та перелічені судом вище.

Як видно з матеріалів справи, відповідач фактично витребував усі визначені у статті 53 Митного кодексу України документи, проте не надав суду достатніх доказів того, що подані декларантом для митного оформлення товару документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Водночас відповідач обґрунтовує оскаржуване рішення тим, що декларант не подав всіх витребуваних у нього документів. Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями пункту 2 частини 4 статті 54 МК України та сприяють тому, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана, не має реальної можливості усунути такі недоліки на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.

Надаючи правову оцінку аргументам митного органу у цій частині, суд виходить з такого.

Щодо зауваження, згаданого у гр. 33 оскаржуваного рішення, про те, що у гр. «торгова країна» та «країна призначення» митної декларації країни вказано POLAND що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції», суд зазначає таке.

Приписи частини 6 статті 54 МК України містять вичерпний перелік підстав та обставин, які можуть створити для митного органу обґрунтовані підстави для відмови у визнанні заявленої митної вартості товарів. У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що підставою для невизнання заявленої митної вартості товарів є пункт 2 частини 6 статті 54 МК України, тобто неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Однак розбіжність між графами «торгова країна» та «країна призначення» митної декларації не впливає на відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Більше того, експортна декларація країни відправлення не є основним документом, на підставі якого може визначатися та перевірятися заявлена митна вартість товарів. Основним документом, що підтверджує заявлену фактурну вартість є митна декларація, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), рахунок проформа та інші документи визначені у частині 2 статті 53 МК України, які Товариство надало до митного оформлення. Відтак, суд вважає таке зауваження митного органу безпідставним.

Щодо доводів відповідача про те, що «декларантом подано рахунок-фактуру на перевезення від 16.10.2024 № ЛО-0000198, який є первинним бухгалтерським документом і виставлений на суму 63000 грн. Проте декларантом включено до митної вартості лише 56 600 грн» суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 5 частини 10 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Відповідно до пункту 2 частини 11 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються, зокрема витрати на транспортування після ввезення. Зважаючи на вищезазначені норми МК України, до митного оформлення необхідно додати лише витрати на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України.

Суд з`ясував, що наданий до митного оформлення рахунок-фактура від 16.10.2024 № ЛО-0000198, де зазначено дві суми, а саме: витрати на транспортування за маршрутом м. Гданськ (Польща) м/п Рава-Руська в розмірі 56600 грн, витрати на транспортування за маршрутом м/п Рава-Руська - м. Львів (Україна) вартістю 6400 грн. Разом витрати становлять 63000 грн. Аналогічні відомості відображені й в довідці про транспортні витрати від 16.10.2024.

З огляду на це суд зазначає, що позивач правильно задекларував розмір понесених ним транспортних витрат у розмірі 56600 грн. Враховуючи приписи частини 1 статті 58 МК України позивач не повинен декларувати 63000 грн. витрат на транспортування товару, оскільки 6400 грн. стосуються перевезення товару на митній території України та не входять до складу митної вартості. Отже, зауваження Митниці в цій частині також є безпідставними.

Щодо тверджень митного органу про те, що згідно заяви про перевезення № 2/09/2024 від 05.09.2024 термін оплати 08.09.2024, згідно пунктом 3.2 договору транспортного експедирування №30102023 від 30.10.2023 «Клієнт оплачує рахунки Експедитора протягом 3-х банківських днів з дати його оформлення», проте згідно платіжної інструкції оплата була здійснена 10.09.2024, що порушує терміни оплати.

Так, до митного оформлення ТОВ «Тавор» надало платіжну інструкцію від 10.09.2024 року, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг. У графі 70 «Призначення платежу» чітко видно, що оплата стосується Договору транспортного експедирування від 30.10.2023 (Freight forwarding agreement nr 30102023 vid 30102023) та інвойсів № 3/01/2024 від 05.01.2024 та №2/09/2024 від 05.09.2024 (invoice No. 3/01/2024 vid 05012024, invoice No. 2/09/2024 від 05092024). Суд погоджується, що оплата була здійснена із затримкою порівняно з умовами договору транспортного експедирування, проте ця обставина може вплинути на взаємовідносини між товариством та експедитором, проте жодним чином не впливає на можливість митного органу здійснити перевірку заявлених числових значень складових митної вартості товарів за основним методом.

Щодо зауваження про те, що «декларантом до митного оформлення надано платіжну інструкцію від інструкцію № 3 від 10.09.2024 року, яку неможливу ідентифікувати з даною поставкою так як у гр.70 «Призначення платежу» міститься посилання на документ, який до митного оформлення не подавався. Варто зазначити, що сума в валюті в даній платіжній інструкції становить 5700 USD, проте в фактурі № 2/09/2024 і заявці від 24.08.2024 узгоджена вартість послуг становить 5590 USD», суд зазначає таке.

Аналіз наданих рахунків (рахунок № 2/09/2024 від 05.09.2024 (Invoice No. 2/09/2024 від 05092024) на суму 22643,59 доларів США та № 3/01/2024 від 05.01.2024 (Invoice No. 3/01/2024 vid 05012024) на суму 5590 доларів США) дає змогу встановити, що із загальних 5700 доларів США (згідно з цього банківського платіжного документу) лише 5590 доларів США стосується транспортних витрат в межах цієї конкретної поставки. Відтак, рахунок № 3/01/2024 від 05.01.2024 на суму 110 доларів США стосується транспортних витрат позивача на поставку іншої партії товару за іншим контейнером «MSDU2263726», зокрема на: сканування контейнера в порту та складське зберігання протягом 11-12.01.2024. Такі висновки підтверджуються аналізом змісту вказаного рахунку № 3/01/2024 від 05.01.2024 та інших документів, на які він містить посилання. Сума проплат за двома рахунками повністю збігається із сумою, сплаченою згідно з платіжної інструкції № 3 від 10.09.2024 (5590 + 110 = 5700).

На підставі цього суд констатує, що після надання до митного оформлення двох вказаних рахунків у митного органу з`явилась можливість належним чином ідентифікувати числові значення витрат на транспортування товару на його першому етапі що усувало відповідні сумніви відповідача. А отже, таке зауваження теж не повинно вважатися як підстава для здійснення коригування митної вартості товарів.

Крім того, у оскаржуваному рішенні митний орган зазначив, що «для підтвердження оплати за оцінювані товари надано платіжну інструкцію в іноземній валюті № 3 від 10.09.2024, яка не може бути взята до уваги як банківський платіжний документи, що стосується оцінюваних товарів, оскільки не відповідає вимогам Закону № 1591-ІХ та Постанови № 216, не містить реквізитів банка-кореспондент». Позивач заперечував проти такого зауваження і пояснював, що відсутність у платіжному документі відомостей про банк кореспондента не перешкоджає у перевірці заявлених числових значень митної вартості товару, й що такий банківський документ прийняв сам банк, позаяк провів платіжну операцію. Суд погоджується із доводами позивача виходячи з такого: приписами частини 10 статті 58 МК України визначено вичерпний перелік витрат, які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. При цьому, комісія банків-посередників за здійснення платежу до цього переліку не входить, а тому, не впливає на складові митної вартості. Зауваження митного органу в частині недоліків банківських платіжних документів у гр. 33 оскаржуваного рішення зводяться до формального посилання на вимоги «Закону № 1591-ІХ» («Про платіжні послуги») та «Порядку № 216» (Постанова КМУ «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення безперервного професійного розвитку працівників сфери охорони здоров`я»), однак не містять вказівки на те, які саме приписи вказаних нормативно-правових актів не дотримано при формуванні банківських платіжних документів. На думку суду, подібні формальні зауваження є неконкретизовані й значною мірою утруднювали позивачу можливість усувати вказані митним органом неточності.

Разом з тим, суд дослідив зміст банківських платіжних документів (платіжні інструкції в іноземній валюті № 3 від 10.09.2024) та дійшов висновку, що такі містять інформацію про платника (гр. 50, яка збігається із відомостями про позивача), отримувача коштів (гр. 59, продавець товару за зовнішньоекономічним контрактом та експедитор), суму, валюту (гр. 32), а також призначення цього платежа (гр. 70) де чітко міститься посилання на Контракт та відповідний інвойс, за яким здійснювався необхідний платіж. На підставі дослідження таких банківських платіжних документів суд констатує, що платіжна інструкція в іноземній валюті № 1 від 05.08.2024 стосується оплати фактурної вартості товару за інвойсом № HYJN240710; а платіжна інструкція в іноземній валюті № 3 від 10.09.2024 стосується оплати вартості транспортування товару за Договором № 30102023 від 30.10.2023 й рахунками № 2/09/2024 від 05.09.2024 та № 3/01/2024 від 05.01.2024. З огляду на це суд дійшов висновку, що правильність віднесення наданих позивачем платіжних доручень до сплати коштів саме за надану до митного оформлення партію товару підтверджується іншою інформацією з платіжного доручення: номером та датою контракту, номером та датою рахунку-фактури, сумою за поставлену партію товару, назвою отримувача коштів та назвою відправника. Крім того, в усіх наданих платіжних документах зазначено постачальника, покупця, номера валютних рахунків, номер контракту, номер рахунку на передплату, вартість партії, які у сукупності ідентифікують передплату коштів саме за імпортовану партію товару.

Оцінюючи надані декларантом до митного оформлення документи на підтвердження заявленої митної вартості товару в їх сукупності суд дійшов висновку, що такі документи є достатніми для підтвердження заявленої ТОВ «Тавор» митної вартості декларованого товару за основним методом.

Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує таке:

письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів:

- відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методу 2а, 2б, 2в, 2г;

- застосування резервного методу та визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею використанням інформації з баз даних ЄАІС Держмитслужби та зазначенням номеру та дати митної декларації товар 1 № UA209230/2024/92064 від 03.10.2024 р., товар 2 № UA100390/2024/415689 від 24.09.2024.

В графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказані номер та дата митної декларацій, що слугувала джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості. Суд звертає увагу суду на те, що за джерело інформації митниця використала декларацію щодо митного оформлення товару, в якій митна вартість визначалась за 6 (резервним методом). При цьому відповідач не пояснив аргументацію визначення саме цієї декларації, а не будь-якої іншої, в якій хоча б метод визначення митної вартості був основним (за ціною договору). Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати однієї митної декларації, яка з неочевидних для суду причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.

Враховуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відповідач не довів правомірності свого рішення про коригування митної вартості товарів в частині визначення митної вартості імпортованого товару. Отже, рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900759/2 від 17.10.2024 не відповідає встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям обґрунтованості та розсудливості, а тому підлягає скасуванню як протиправне.

Відповідно до норм статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу. Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме сплачений ним судовий збір в розмірі 2422,40 грн., та витрати на правничу допомогу в сумі 20000 грн.

Враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог суд стягує на користь позивача суму сплаченого ним судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме витрати на правову допомогу в сумі 20000 грн. Відповідач подав заперечення на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вважає такі витрати неспівмірними із складністю справи та обсягом наданих послуг. Посилається на те, що справа є незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Тому просить суд відмовити у задоволенні клопотання про відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, суд керується такими положеннями:

відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до пункту 4) статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Нормами статті 30 цього Закону визначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як визначено в частині п`ятій статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження підстав, факту понесення та розміру витрат, пов`язаних з розглядом справи, позивач надав суду копії таких документів:

- договір про надання правничої допомоги № 259 від 31.03.2021 року, укладений між ТОВ «Тавор» в особі директора Артима І.С. (клієнт) та адвокатським об`єднанням «Ті Енд Ті Партнерс». Відповідно до пункту 1.1 договору клієнт доручає, а адвокатське об`єднання, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання із надання правової допомоги щодо представницьких повноважень, захисту прав і законних інтересів клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю сторін. Надання правової допомоги за цим договором здійснюється учасниками/членами Адвокатського об`єднання, які у випадках передбачених законом, діють на підставі ордерів про надання правової допомоги/довіреностей (пункт 1.4). Сторони домовилися, що вартість послуг Адвокатського об`єднання з надання правової допомоги за цим договором встановлюється у розмірі, що визначається за домовленістю сторін в актах про надання правової допомоги (пункт 4.1). Відповідно до пункту 4.7 після одержання адвокатським об`єднанням акта про надання правової допомоги та у випадках, визначених пунктом 4.3 договору, адвокатське об`єднання формує і направляє на адресу клієнта чи безпосередньо надає клієнту рахунок на оплату послуг, а клієнт бере на себе зобов`язання забезпечити оплату послуг адвокатського об`єднання на підставі рахунку протягом 1-го банківського дня.

- акт про надання правової допомоги № 3 від 20.12.2024 року з переліком наданих послуг, витраченого на виконання робіт часу: 1) підготовка, написання і подача позовної заяви 7,5 год. 15000 грн.; 2) підготовка, написання і подача відповіді на відзив 2,5 год. 5000 грн. Загальна вартість наданих послуг 20000 грн. Відповідно до пункту 5 акту оплата вартості наданої правової допомоги (юридичних послуг) на розсуд клієнта здійснюється у безготівковій формі на поточний рахунок Адвокатського об`єднання або у готівковій формі, шляхом безпосередньої передачі клієнтом грошових коштів уповноваженому представнику адвокатського об`єднання, про що уповноваженою особою адвокатського об`єднання складається прибутковий касовий ордер, а клієнту надається квитанція до прибуткового касового ордера, на підставі рахунку, що виставляється/надається адвокатським об`єднанням не пізніше 2-ох робочих днів з моменту одержання адвокатським об`єднанням копії цього акту, підписаної зі сторони клієнта. Оплата клієнтом рахунку, що виставляється/надається адвокатським об`єднанням у відповідності до положення цього пункту та договору здійснюється протягом 180 днів з моменту підписання акту про надання правової допомоги або на першу вимогу адвокатського об`єднання.

- рахунок на оплату № 3 від 20.12.2024 року на суму 20000 грн.

Оцінюючи витрати позивача на адвоката, пов`язані з розглядом цієї справи в суді, зважаючи на якість підготовлених адвокатом документів, суд визнає співмірними з ринковими цінами адвокатських послуг. Разом з тим, суд дійшов висновку, що заявлений до відшкодування за рахунок відповідача розмір витрат на правову допомогу є завищеним та неспівмірним із складністю справи. Суд звертає увагу, що ця категорія справ належить до справ незначної складності, відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень наявна велика кількість рішень цієї категорії, а в провадженні ЛОАС є значна кількість аналогічних справ між тими ж сторонами (№ 380/4517/24, №380/3115/24 та ін.), що значно спрощує та скорочує час на написання позовної заяви. Тому суд вважає, витрачений час (7,5 годин - на підготовку позовної заяви та 2,5 годин на написання відзиву) є завищеним. Суд визнає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. Враховуючи незначну складність справи, суд вважає, що відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4844,80 (сума, що вдвічі перевищує розмір судового збору, сплаченого за вирішення цього спору професійним суддею).

Керуючись ст.ст. 19-22,25-26,90,139,229,241-246,250,251,255,295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900759/2 від 17.10.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, Львівська обл., місто Львів, вул. Костюшка, буд. 1; ідентифікаційний код 43971343) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тавор» (88018, Закарпатська область, м. Ужгород, Київська набережна, буд. 14, кв. 22; ідентифікаційний код 30613470) судові витрати на сплату судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4844 (чотири тисячі вісімсот двадцять дві) гривні 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяМоскаль Ростислав Миколайович