Ухвала

від 31.03.2025 по справі 420/8798/25

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/8798/25

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

31 березня 2025 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бездрабко О.І., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за позовною заявою ОСОБА_1 до Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, третя особа: Виробничо-комерційна фірма "ПРОКСІМА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про визнання протиправним та скасування рішення, скасування договору,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, третя особа: Виробничо-комерційна фірма "ПРОКСІМА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 18.12.2024 р. № 1329 "Про надання згоди на укладання договору суборенди земельної ділянки, що знаходиться в оренді у Виробничо- комерційній фірмі "ПРОКСІМА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю;

- скасувати договір суборенди земельної ділянки від 19.12.2024 р., укладений між ВКФ "ПРОКСІМА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю код ЄДРПОУ 31411491, та ТОВ "ГРАНД РЕЗОРТ ГРУП", код ЄДРПОУ 44395626 зареєстрований в реєстрі за № 2627.

Положеннями ч.1 ст.171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, суддя приходить до висновку, що вказаний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, визначення публічно-правового спору наведено у п.2 ч.1 ст.4 КАС України, згідно якої під таким розуміється спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Під суб`єктом владних повноважень у п.7 ч.1 ст.4 КАС України розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак, не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим. Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер), що є визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції.

Для з`ясування характеру спору слід враховувати, що протилежним за своїм змістом є приватно-правовий спір, однією з ознак якого є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника такого спору. Спір буде мати приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення "суд, встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з "..." поняттями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це, не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

Беручи до уваги наведене, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зі змісту позовної заяви слідує, що спір у даній справі виник щодо правомірності підстав для прийняття рішення про надання згоди на укладання договору суборенди земельної ділянки та правомірності подальшого укладення відповідного договору.

Відповідно до положень ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (ч.9 ст.93 ЗК України).

Згідно ст.2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом, Цивільним кодексом України, цим законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Отже, правовідносини між сторонами у першу чергу регулюються спеціальним земельним законодавством, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч.1 ст.93 ЗК України).

Відповідно до положень ч.6 ст.93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Згідно ч.1 ст.8 Закону України "Про оренду землі" орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

З матеріалів справи вбачається, що спірним рішенням відповідач надав згоду на укладання договору суборенди земельної ділянки, що знаходиться в оренді у Виробничо- комерційній фірмі "ПРОКСІМА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю.

Таким чином, суддя вважає, що волевиявлення органу публічної влади як орендодавця, в даному випадку здійснюється у формі рішення такого органу, прийнятого не на виконання владних управлінських функцій, а на здійснення господарської діяльності, і реалізується лише шляхом укладення договору суборенди.

В подальшому, між Виробничо-комерційною фірмою "ПРОКСІМА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНД РЕЗОРТ ГРУП" укладено договір суборенди, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М. 19.12.2024 р. та зареєстровано в реєстрі за № 2627.

Тобто, після укладення договору суборенди виникли відносини між двома суб`єктами господарювання (юридичними особами) стосовно користування земельною ділянкою, які не є публічно-правовими.

При цьому, до повноважень адміністративних судів не віднесено розгляд спорів щодо скасування договору суборенди.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, житлових, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п.10 ч.2 ст.16 ЦК України).

Враховуючи суть спірних правовідносин, суб`єктний склад сторін у справі, суд приходить до висновку, що такий спір не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відтак, наявні підстави для відмови у відкритті провадження у адміністративній справі.

Керуючись ст.ст.19, 171, 248 КАС України, суддя -

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, третя особа: Виробничо-комерційна фірма "ПРОКСІМА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про визнання протиправним та скасування рішення, скасування договору.

Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даного спору повинен здійснюватися в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя О.І. Бездрабко