Рішення

від 02.04.2025 по справі 520/375/25

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2025 р. №520/375/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Керівника Берестинської окружної прокуратури Харківської області (вул. Історична, буд. 73, м. Берестин, Берестинський р-н, Харківська обл., 63304) в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (вул. Сумська, буд. 64,м. Харків,61002) до Берестинської міської ради Берестинського району Харківської області (вул. Історична, буд. 94,м. Берестин,Берестинський р-н, Харківська обл.,63304, код ЄДРПОУ 04058686) третя особа: Міністерство культури та стратегічних комунікацій України (вул. Франка Івана, буд. 19,м. Київ,01601, код ЄДРПОУ 43220275) про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Керівник Берестинської окружної прокуратури Харківської області (вул. Історична, буд. 73, м. Берестин, Берестинський р-н, Харківська обл., 63304) в інтересах держави в особі, Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:

Зобов`язати Берестинську міську раду (ЄДРПОУ: 04058686, що знаходиться за адресою: вул.Історична 94, м.Берестин, Харківська область, 63304) укласти з органом охорони культурної спадщини на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, охоронний договір щодо памятки архітектури «Іванівська фортеця Української лінії» за адресою с.Іванівське Берестинського району Харківської області, що належить до об`єкта культурної спадщини та перебуває на державному обліку як пам`ятка архітектури національного значення «Іванівська фортеця Української лінії», охоронний №1613, взята на облік постановою Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 №442.

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що пам`ятка архітектури національного значення «Іванівська фортеця Української лінії», прийнята на облік постановою Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 № 442, охоронний номер 1613. Власником (користувачем) вищевказаної пам`ятки архітектури національного значення є Берестинська міська рада. Охоронний договір від 15.12.2017 №203 як на пам`ятку історії укладено між Департаментом та Іванівською сільською радою.

Водночас охоронний договір як пам`ятку архітектури національного значення не укладено, чим порушено інтереси держави у сфері охорони культурної спадщини та що може призвести до псування та зміни зовнішнього вигляду пам`ятки, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби та втрати її матеріальної автентичності.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 року у вказаній адміністративній справі відкрито спрощене провадження.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач відзив на позов разом з доказами на спростування доводів позивача до суду не надав, причин неможливості надання відзиву та доказів суду не повідомив.

Згідно з ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представником третьої особи - Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, надіслано до суду пояснення по справі, в яких просив суд задовольнити позовні вимоги зазначивши, що об`єкт культурної спадщини «Іванівська фортеця Української лінії», побудований у 1731 році, який взято на облік постановою Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 №442, охоронний № 1613, і відповідно до абзацу шостого статті 1 Закону є пам`яткою національного значення. Пам`ятка архітектури національного значення «Іванівська фортеця Української лінії» у с.Іванівське Берестинського району Харківської області не занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Відомості щодо погодження охоронного договору на зазначену Пам`ятку в розпорядженні МКСК відсутні. Вказав, що що юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи за переліком визначеним у Порядку № 1768.

Також, Департаментом культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації було надано пояснення, в якому просив позовні вимоги керівника Берестинської окружної прокуратури Харківської області задовольнити у повному обсязі. Вказував, що на відповідача покладено обов`язок із вчинення дій щодо укладання охоронного договору на памяту архітектури «Іванівська фортеця Української лінії» за адресою с.Іванівське Берестинського району Харківської області, що належить до об`єкта культурної спадщини та перебуває на державному обліку як пам`ятка архітектури національного значення «Іванівська фортеця Української лінії», охоронний № 1613, взята на облік постановою Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 № 442.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Судом з матеріалів справи встановлено, що Об`єкт культурної спадщини «Іванівська фортеця Української лінії», побудований у 1731 році, який взято на облік постановою Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 №442, охоронний № 1613.

Законом України «Про Перелік пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації» від 23.19.2008 №574-VI «Іванівська фортеця Української лінії» (Охоронний номер 1613) віднесена до переліку пам`яток культурної спадщини, що підлягають приватизації.

Згідно листа Департаменту культури та туризму Харківської обласної військової адміністрації №05/25 від 14.03.2024 зазначений об`єкт культурної спадщини перебуває на обліку, як:

- пам`ятка архітектури національного значення «Іванівська фортеця Української лінії», охоронний №1613, прийнята на облік Постановою Ради міністрів від 06.09.1979 №442 за адресою «с.Октябрське».

- пам`ятка історії місцевого значення «Іванівська кріпость Української укріпленої лінії», охоронний №227/і, прийнята на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради депутатів трудящих від 25.01.1972 №61.

Охоронний договір від 15.12.2017 №203 як на памятку історії укладено між Департаментом та Іванівською сільською радою (правонаступник Красноградська міська рада).

В позовній заяві вказано, що оскільки власником (користувачем) вищевказаної пам`ятки архітектури національного значення є Берестинська міська рада, тому саме на Берестинську міську раду, як на власника та користувача покладено обов`язок укладення охоронного договору як на памятку архітектури національного значення.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон).

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 24 Закону власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Використання пам`ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Статтею 23 Закону передбачено, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

При передачі пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам`ятка, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Основним завданням охоронного договору є встановлення режиму використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована, видів і термінів виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини. До охоронного договору додаються:

- акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п`ятиденний термін після його зміни;

- опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання;

- план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100);

- план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності);

- Генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000);

- паспорт пам`ятки.

Тобто, саме такий договір є першочерговим документом, що встановлює гарантії збереження індивідуально визначеної пам`ятки культурної спадщини, що враховує її цінність, особливості та стан.

Важливим елементом охоронного договору, який підтверджує його публічно-правову природу, є предмет - пам`ятка архітектури, правовий режим якої відрізняється від інших матеріальних об`єктів.

Особливий предмет охоронного договору обумовлює спеціальний суб`єктний склад.

Так, охоронний договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі ст. 23 Закону.

Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини.

Укладання охоронних договорів має імперативний характер та спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Стаття 3 КАС України визначає, зокрема, адміністративний договір як акт за участю суб`єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону замість видання індивідуального акта.

Наразі охоронний договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини.

Охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини спрямований на реалізацію норм Закону України «Про охорону культурної спадщини», випливає з владних управлінських функцій суб`єкта владних повноважень, передбачених вказаним законом, а також містить владне зобов`язання для іншого суб`єкта договору.

Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму.

Законом передбачається обов`язкове укладення власником пам`ятки чи її частини охоронного договору з відповідним органом культурної спадщини вже після переходу права власності.

Також, слід зазначити, що однією із ознак, що дозволяють відрізнити адміністративний договір від цивільно-правового, є мета його укладення. З огляду на те, що сфера функціонування адміністративного договору - це відповідна система державного управління на будь-якому ієрархічному рівні, метою адміністративного договору є реалізація конкретних державних функцій, виражених у встановлених у законодавстві повноваженнях того чи іншого органу. У свою чергу, мета цивільно-правового договору - це задоволення потреб суб`єктів цивільно-правових відносин, отримання прибутку та відповідних майнових і немайнових благ, об`єктів цивільного обороту.

Отже, охоронний договір, укладений на підставі ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», є адміністративним договором. Законом передбачається обов`язкове укладення власником пам`ятки охоронного договору з відповідним органом культурної спадщини вже після переходу права власності.

Так, враховуючи свою правову природу, зміст, суб`єктний склад та мету, охоронний договір, укладений на підставі ст. 23 Закону, є адміністративним.

Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі № 806/1536/18 та постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 640/4482/20.

З матеріалів справи вбачається, що об`єкт культурної спадщини «Іванівська фортеця Української лінії», побудований у 1731 році, який взято на облік постановою Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 №442, охоронний № 1613.

Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 (далі - Порядок) власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Обов`язок укладення охоронного договору покладається саме на власника пам`ятки, а не на орган охорони культурної спадщини і саме від власника повинна виходити ініціатива укладення охоронного договору.

Такий висновок підтверджується й судовою практикою (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 826/4605/16. ухвала Вищого адміністративного суду України від 24.09.2015 у справі № 826/10265/14).

Верховний Суд у постанові від 13.12.2018 у справі № 826/4605/16 зазначив наступне:

Пунктом 5 Порядку № 1768 зафіксовано, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1768 до охоронного договору додаються: 1) акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п`ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам 'ятки.

Отже, як вбачається з вищевикладених норм чинного законодавства, юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи.

Суд зазначає, що обґрунтовуючи позовну заяву Керівник Берестинської окружної прокуратури Харківської області стверджує, що власником (користувачем) пам`ятки архітектури національного значення «Іванівська фортеця Української лінії» є Берестинська міська рада, а тому саме на Берестинську міську раду, як на власника та користувача покладено обов`язок укладення охоронного договору, як на пам`ятку архітектури національного значення.

На підтвердження того, що власником (користувачем) пам`ятки архітектури національного значення «Іванівська фортеця Української лінії» є Берестинська міська рада прокуратурою надано лист відділу культури, туризму, молоді та спорту Берестинської міської ради № 226 від 09.10.2024 (а.с. 85).

Cудом встановлено, що Рішенням № 9-VIII від 14.12.2020 р. І сесії VIII скликання Красноградської міської ради вирішено реорганізувати Іванівську сільську раду Красноградського району Харківської області (ЄДРПОУ 04399986), місце знаходження: вул. Центральна, 313, село Іванівське, Красноградський район, Харківська область, шляхом приєднання до Красноградської міської ради (ЄДРПОУ 04058686), місце знаходження: вул. Бельовська, 94, місто Красноград, Харківська область.

Пунктом 1.1. вказаного рішення визначено, що Красноградська міька рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Івансківської сільської ради.

Разом із тим, охоронним договором від 15.12.2017 №203 як на пам`ятку історії укладеного між Департаментом та Іванівською сільською радою (правонаступник Красноградська міська рада) визначено, що користувачем пам`ятки є Іванівська сільська рада, яка взяла на себе зобов`язання щодо охорони пам`ятки історії - Іванівської фортеці Української оборонної лінії 23.06.1731-20.10.1731 рр. місцевого значення, згідно Рішення виконавчого комітету Харківської обласної ради депутатів трудящих №61 від 25.01.1972 р. №227/і, Закону України "Про перелік пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації" №574-VI від 23.09.2008 р.

Отже, суд зазначає, що власником (користувачем) пам`ятки архітектури національного значення «Іванівська фортеця Української лінії» є саме Берестинська міська рада ( колишня Красноградська міська рада), однак всупереч вищевказаним нормам законодавства відповідач дотепер не виконує свого обов`язку з укладення охоронного договору на вказану пам`ятку архітектури з органом охорони культурної спадщини.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 19.06.2018 у справі №464/2638/17: триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

З огляду на викладене, а також на те, що правопорушення у вигляді не укладення договору, допущене відповідачем, є триваючим, суд приходить до висновку, що відповідач зобов`язаний укласти охоронний договір з органом охорони культурної спадщини на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, охоронний договір щодо пам`ятки архітектури «Іванівська фортеця Української лінії» за адресою с.Іванівське Берестинського району Харківської області, що належить до об`єкта культурної спадщини та перебуває на державному обліку як пам`ятка архітектури національного значення «Іванівська фортеця Української лінії», охоронний №1613, взята на облік постановою Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 №442.

Крім того, суд наголошує, що наявість недоліків чи неточностей в обліковій документації на об`єкт культурної спадщини пам`ятки архітектури національного значення «Іванівська фортеця Української лінії», не звільняє Берестинську міську раду Берестинського району Харківської області від обов`язку укласти охоронний договір.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Керівника Берестинської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації до Берестинської міської ради Берестинського району Харківської області третя особа: Міністерство культури та стратегічних комунікацій України про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Зобов`язати Берестинську міську раду (ЄДРПОУ: 04058686, що знаходиться за адресою: вул.Історична 94, м.Берестин, Харківська область, 63304) укласти з органом охорони культурної спадщини на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, охоронний договір щодо памятки архітектури «Іванівська фортеця Української лінії» за адресою с.Іванівське Берестинського району Харківської області, що належить до об`єкта культурної спадщини та перебуває на державному обліку як пам`ятка архітектури національного значення «Іванівська фортеця Української лінії», охоронний №1613, взята на облік постановою Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 №442.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв`язку з бойовими діями на території м.Харків та Харківської області, повний текст рішення складено 02.04.2025.

Суддя Бідонько А.В.