Ухвала від 26.03.2025 по справі 757/56134/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/56134/24-к Слідчий суддя ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/1201/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 грудня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12023000000000050 від 12.01.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2,3 ст.209, ч.4 ст.190, ч.1 ст.111-2 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 грудня 2024 року задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна та накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку 22.10.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , повний перелік якого зазначено в резолютивній частині ухвали.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.

Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що твердження щодо наявності ознак речового доказу базуються виключно на припущеннях, вилучені грошові кошти не мають ніякого відношення до подій кримінальних правопорушень, які розслідуються.

Крім того, апелянт зазначає, що вилучені грошові кошти у розмірі 24 700 євро були передані ОСОБА_9 і ОСОБА_7 їх доньці ОСОБА_10 на зберігання, у зв`язку із постійними обстрілами міста Харкова, про що надано докази до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи представника власника майна ОСОБА_6 , яка підтримала апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, думку прокурора ОСОБА_11 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження слід задовольнити, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п`яти днів з дня її оголошення.

З урахуванням наведеного, оскільки слідчим суддею розглянуто клопотання прокурора без виклику власника майна, а апеляційну скаргу представник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подала до суду 30.12.2024, тому колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що представник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 стверджує, що ОСОБА_7 є власником грошових коштів у розмірі 24 700 євро, а відтак, колегія суддів не вбачає підстав для перегляду ухвали слідчого судді в повному обсязі, позаяк апелянтом не доведено, що накладення арешту на все майно, вилучене під час обшуку 22.10.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , окрім грошових коштів, порушує її права, а відтак колегія суддів переглядає ухвалу слідчого судді лише в оскаржуваній частині.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 12.01.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023000000000050, за фактом шахрайства, легалізації майна одержаного злочинним шляхом, пособництво державі-агресору, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених частинами 2, 3 ст. 209, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Так досудовим розслідуванням встановлено, що на території України діє злочинне угрупування, протиправна діяльність якого пов`язана із незаконним втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, впровадженням фінансового механізму, направленого на привласнення (в тому числі шляхом обману та/або зловживання довірою) коштів громадян України та іноземців під виглядом їх участі в інвестиційних проектах, з подальшою легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Зазначена інформація передана до Департаменту кіберполіції шляхом каналами міжнародного зв`язку Siena. Таким чином, стало відомо, що особи, які діяли від імені веб-ресурсу www.royalcbank.com, далі - продавець, (наразі неактивний) пропонували інвестувати значну суму коштів в регульовані фінансові інструменти (акції, індекси, сировинні товари, форекс тощо).

Під час розслідування виявлено, що вищезгадана веб-платформа, швидше за все, діє як неліцензований брокер, який пропонує регульовані фінансові консультації та фінансові інструменти для громадськості, не маючи необхідної кваліфікації для цього виду бізнесу.

За підтримки криптовалютних бірж, які обробляли транзакції, підготовлено Blockchain Forensic Report, який простежує рух криптоактиву від відправника (Потерпілого) до пункту видачі готівки, який, ймовірно, пов`язаний з шахрайством і є його невід`ємною частиною.

В результаті блокчейн-криміналістичного аналізу було встановлено, що основним пунктом видачі готівки, який використовувався в описаному шахрайстві, є наступний електронний гаманець, розташований на Binance: 1FQ5UvULHikYAygidvyaSeQgdnQtRztncm.

На запит шведської поліції Binance розкрила повну інформацію про особу, яка володіє підозрюваним пунктом видачі готівки. Згідно з інформацією, отриманою від Binance, підозрюваний електронний гаманець належить фізичній особі, яка є громадянином Молдови на ім`я ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_1 , особу якого встановлено в результаті розкриття KYC-даних на вимогу шведської поліції.

Аналізом акаунту на криптовалютній біржі Binance громадянина Республіки Молдова ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що здійснює відмивання активів здобутих злочинним шляхом. Встановлено що останній здійснює регулярні перекази активів до інших акаунтів на криптобіржі Binance.

В подальшому встановлено, що акаунти належать наступним громадянам України, що ймовірно причетні до відмивання активів, здобутих злочинним шляхом, а саме: Binance user id 59944914, власником акаунту є ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; Binance user id 66862488, власником акаунту є ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_3 та іншим.

22.10.2023 року під час проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_2 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_3 у останнього було виявлено та вилучено: грошові кошти в сумі 19 600 (дев`ятнадцять тисяч шістсот) доларів США; грошові кошти в сумі 24 700 (двадцять чотири тисячі сімсот) ЄВРО; печатку ТОВ «План-А» (ЄДРПОУ 43639571); стартові пакети операторів стільникового зв`язку без сім-карток по наступним номерам: НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 ; НОМЕР_6 ; НОМЕР_7 ; НОМЕР_8 ; НОМЕР_9 ; НОМЕР_10 ; НОМЕР_11 ; НОМЕР_12 ; НОМЕР_13 ; НОМЕР_14 ; НОМЕР_15 .

Враховуючи викладене, грошові кошти, печатка та стартові пакети операторів стільникового зв`язку без сім-карток вилучені 22.10.2024 року у ОСОБА_15 , постановою слідчого від 23.10.2024 року визнано речовими доказами.

В подальшому, прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 у межах строків, передбачених КПК України, направлено клопотання про накладення арешту на майно від 23.10.2024 до Печерського районного суду м. Києва.

05.11.2024 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_16 , за результатами розгляду клопотання про накладення арешту на майно, прийнято рішення про повернення клопотання прокурору для усунення недоліків, встановивши для цього строк у сімдесят дві години відповідно до ухвали № 757/49238/24-к.

10.12.2024 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку 22.10.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: грошові кошти в сумі 19 600 (дев`ятнадцять тисяч шістсот) доларів США; грошові кошти в сумі 24 700 (двадцять чотири тисячі сімсот) ЄВРО; печатку ТОВ «План-А» (ЄДРПОУ 43639571); стартові пакети операторів стільникового зв`язку без сім-карток по наступним номерам: НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 ; НОМЕР_6 ; НОМЕР_7 ; НОМЕР_8 ; НОМЕР_9 ; НОМЕР_10 ; НОМЕР_11 ; НОМЕР_12 ; НОМЕР_13 ; НОМЕР_14 ; НОМЕР_15 .

Слідчий суддя виходив з того, що враховуючи правову підставу для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, з метою збереження речей, які можуть мати доказове значення у кримінальному провадженні, наявні підстави для задоволення клопотання прокурора про арешт майна.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Так, згідно з ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп`ютерних даних.

Приписами ч. 5 ст. 237 КПК України визначено, що при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу.

Положення ч. 7 ст. 237 КПК України при проведенні огляду уповноважують слідчого, прокурора оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. При цьому, такі речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Разом з тим, ч. 2 ст. 168 КПК України передбачає, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Так, у відповідності до ч. 3 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

У свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, до матеріалів клопотання долучено постанову слідчого від 23.10.2024 року, якою грошові кошти, печатка та стартові пакети операторів стільникового зв`язку без сім-карток вилучені 22.10.2024 року у ОСОБА_15 визнано речовими доказами.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на грошові кошти в сумі 24 700 (двадцять чотири тисячі сімсот) ЄВРО, з тих підстав, що дані грошові кошти у встановленому законом порядку визнано речовими доказами у межах кримінального провадження та відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вищевказані грошові кошти, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна, може призвести до його приховування, пошкодження, знищення чи відчуження.

Посилання апелянта на невідповідність вилученого майна критеріям речових доказів, є безпідставними, оскільки встановлені слідчим суддею фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вилучене майно може містити відомості, які можуть бути використані як докази факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, а отже відповідає ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для арешту даного майна як речового доказу з метою збереження.

Посилання представника власника майна на законність походження грошових коштів, в тому числі на договори купівлі продажу земельної ділянки від 31.08.2023, декларації ОСОБА_9 , розписку між ОСОБА_10 та її батьками ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , на даному етапі досудового розслідування не впливають на правильність висновків слідчого судді, оскільки такі доводи та докази на їх підтвердження є предметом подальшого досудового розслідування у кримінальному провадженні, що підлягають перевірці і встановленню у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час судового розгляду.

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах власника майна чи інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, а питання наявності події та складу кримінального правопорушення підлягає вирішенню під час судового розгляду справи по суті.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

постановила:

Поновити представнику ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 грудня 2024 року.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 грудня 2024 року в оскаржуваній частині - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

---

ОСОБА_2

Судді:

ОСОБА_3

---

ОСОБА_4