Постанова

від 01.04.2025 по справі 420/34350/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2025 р. Категорія 108010000м. ОдесаСправа № 420/34350/24Перша інстанція: суддя Тарасишина О.М.,

час і місце ухвалення: м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Семенюка Г.В.,

суддів Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,

при секретаріВишневській А.В.

за участю сторін: представник прокуратуриШептіліс О.І (посвідчення)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року по справі за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України про визнання протиправною бездіяльність щодо не оформлення та не видачі охоронних зобов`язань на землі та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України про визнання протиправною бездіяльність щодо не оформлення та не видачі охоронних зобов`язань на землі та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року позовну заяву Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України про визнання протиправною бездіяльність щодо не оформлення та не видачі охоронних зобов`язань на землі та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачеві.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Заступник керівника Одеської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції не врахував, що неможливо виконати вимоги ухвали суду першої інстанції від 07.11.2024 у справі № 420/34350/24 про надання інформації у формі довідки про віднесення парку до об`єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення з метою визначення належного складу учасників та сторін у справі є такими, що суперечать нормам матеріального права, оскільки жодним нормативно-правовим актом не визначено порядок та форму довідки про віднесення парку до об`єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення, а також орган, який такі довідки видає. Також, вимоги ухвали від 07.11.2024 у справі № 420/34350/24 про надання інформації щодо вчинення дій з метою спонукання Національного природного парку «Куяльницький» отримати охоронні зобов`язання, є такими, що суперечать нормам спеціального законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, оскільки відповідно до приписів ст. ст. 8, 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», пунктів 1.4, 3.1 Інструкції щодо оформлення охоронних зобов`язань на території та об`єкти природно-заповідного фонду, охоронні зобов`язання на території та об`єкти природно-заповідного фонду оформляються обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим та видаються землекористувачам (землевласникам) на території (їх частини), що вони займають.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Відповідно до вимог ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У пункті 8 частини першої статті 4 КАС України зазначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

За приписами статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, форма та зміст якої визначаються статтею 160 КАС України.

Частиною першою статті 160 КАС визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно із частиною першою статті 169 КАС суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною другою статті 169 КАС визначено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Ухвалою від 07.11.2024 Одеським окружним адміністративним судом позовну заяву Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) було залишено без руху, а також надано строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у відповідності до положень Закону України Про судовий збір у розмірі 3028,00 грн. або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, надання до суду інформацію про вчинення дій з 2021 року, направлених на встановлення відповідальних осіб, перелік земель із зазначенням кадастрових номерів, інформації щодо запитів на адресу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, до сфері управління якого віднесено парк, відносно заявлених позовних вимог прокуратурою, інформацію у формі довідки про віднесення парку до об`єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення з метою визначення належного складу учасників та сторін у справі, інформацію щодо вчинення дій з метою спонукання Національного природного парку Куяльницький отримати охоронні зобов`язання, обґрунтування щодо залучення, в якості третьої особи Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, обґрунтування позовних вимог в частині площі землі, на які прокуратура просить зобов`язати вжити заходів щодо оформлення та видачі охоронних зобов`язань.

13.11.2024 року представником позивача до канцелярії суду подано заяву про приєднання до матеріалів справи доказів сплати судового збору та письмові пояснення з додатками, у яких викладені підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

19 листопада 2024 року повертаючи позовну заяву суд першої інстанції зазначив, що оскільки позивачем недоліки, зазначені в ухвалі Одеського окружного адміністративного суду в повному обсязі, а саме: не надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, у строк усунуто не було, згідно п. 1 ч.4 ст.169 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність повернути адміністративний позов позивачеві.

Разом з тим, у вказаній ухвалі суд першої інстанції не надав оцінки доводам позивача щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду з адміністративним позовом викладеним у заяві від 13 листопада 2024 року.

Також, в оскаржуваній ухвалі, суд зазначив, що позивачем не надано перелік земель із зазначенням кадастрових номерів, інформації щодо запитів на адресу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, до сфері управління якого віднесено парк, відносно заявлених позовних вимог прокуратурою, інформацію у формі довідки про віднесення парку до об`єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення з метою визначення належного складу учасників та сторін у справі, інформацію щодо вчинення дій з метою спонукання Національного природного парку Куяльницький отримати охоронні зобов`язання, обґрунтування щодо залучення, в якості третьої особи Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, обґрунтування позовних вимог в частині площі землі, на які прокуратура просить зобов`язати вжити заходів щодо оформлення та видачі охоронних зобов`язань.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що у постанові від 31.08.2023 у справі № 990/114/23 Велика Палата Верховного Суду підкреслила, що: «Суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не має права давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, доказам та встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги.

Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях адміністративного процесу. Такі обставини не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху та підставами повернення позовної заяви позивачу.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції не був позбавлений можливості вирішити питання щодо відкриття провадження в справі на підставі наданих позивачем позовної заяви і доданих до неї доказів.».

У постанові від 25.01.2024 у справі № 320/14843/23 Велика Палата Верховного Суду поміж іншим вказала, що відкриття провадження у справі регламентовано нормами глави 2 розділу ІІ КАС України, які не наділяють суд повноваженнями при вирішенні питання про відкриття провадження у справі давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, належності, допустимості та достатності доказів, на які посилається позивач у позовній заяві, визначати належних учасників справи.

Ці питання можуть вирішуватися на інших стадіях адміністративного процесу. Неповнота, навіть очевидна з точки зору професійного судді, з якою позивач обґрунтував позовні вимоги, в тому числі й щодо правової підстави позову, а також ненадання доказів на підтвердження позовних вимог не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви позивачу в подальшому.

Після відкриття провадження у справі суд першої інстанції (в разі наявності підстав, визначених нормами КАС України) може провести підготовче судове засідання для з`ясування відповідно до частини другої статті 173 цього Кодексу, зокрема, питань щодо остаточної визначеності предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.

Крім того, апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що неможливо виконати вимоги ухвали суду першої інстанції від 07.11.2024 у справі № 420/34350/24 про надання інформації у формі довідки про віднесення парку до об`єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення з метою визначення належного складу учасників та сторін у справі є такими, що суперечать нормам матеріального права, оскільки жодним нормативно-правовим актом не визначено порядок та форму довідки про віднесення парку до об`єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення, а також орган, який такі довідки видає.

Також, апелянт вказує, що вимоги ухвали від 07.11.2024 у справі № 420/34350/24 про надання інформації щодо вчинення дій з метою спонукання Національного природного парку «Куяльницький» отримати охоронні зобов`язання, є такими, що суперечать нормам спеціального законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, оскільки відповідно до приписів ст. ст. 8, 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», пунктів 1.4, 3.1 Інструкції щодо оформлення охоронних зобов`язань на території та об`єкти природно-заповідного фонду, охоронні зобов`язання на території та об`єкти природно-заповідного фонду оформляються обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим та видаються землекористувачам (землевласникам) на території (їх частини), що вони займають.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не був позбавлений можливості вирішити питання щодо відкриття провадження у справі на підставі позовної заяви Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) доданих до неї доказів та пояснень наданих 13.11.2024 року, адже питання обґрунтованості позовних вимог охоплюються предметом розгляду справи по суті.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для Суду природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.

Із змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду.

У рішеннях від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини зазначив про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, яке виявилося в надто суворому тлумаченні внутрішніми судами процесуальної норми, що позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.

Отже, системний аналіз положень Конвенції, практики Європейського суду з прав людини та національного законодавства, а також встановлені вище обставини неможливості повернення позовної заяви з підстав неусунення її недоліків через те, що визначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки не узгоджувалися з приписами ст. ст. 160-161 КАС України, дають підстави для висновку, що безпідставно постановлена оскаржувана ухвала зумовила утворення перешкод особі у доступі до правосуддя, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при прийнятті ухвали від 19 листопада 2024 року було порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що призвело до її неправильного вирішення, а відтак, відповідно до ч. 3 ст. 312, ст. 320 КАС України, - оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, - задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року по справі № 420/34350/24, - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст Постанови складено 02 квітня 2025 року.

Суддя-доповідач Г.В. СеменюкСудді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький