Ухвала від 01.04.2025 по справі 953/4545/23

Справа № 953/4545/23

н/п 1-кс/953/2234/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2025 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання представника власника майна адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна по кримінальному провадженню №22022220000003545 від 09.12.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.3 ст.191 КК України, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06 липня 2023 року,

за участю сторін:

адвоката - ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В :

Представник власника майна ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_3 звернувся до Київського районного суду м.Харкова із клопотанням про скасування арешту майна, по кримінальному провадженню №22022220000003545 від 09.12.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.3 ст.191 КК України, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06 липня 2023 року, на грошові кошти в сумі 6000 (шість тисяч) доларів США та 100 000 (сто тисяч) гривень, які були вилучені в ході обшуку, проведеного по кримінальному провадженню 26 травня 2023 року в домоволодінні розташованому за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати уповноважену особу органу досудового слідства повернути ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошові кошти в сумі 6 000 (шість тисяч) доларів США та 100 000 (сто тисяч) гривень, які були вилучені в ході обшуку, проведеного в межах вказаного кримінального провадження 26 травня 2023 року в домоволодінні розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування клопотання адвокат ОСОБА_3 посилається на те, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 18.05.2023 року у даному кримінальному провадженні надано дозвіл на проведення обшуку домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

26.05.2023 у вказаному домоволодінні було проведено обшук, в ході якого було вилучено грошові кошти в сумі 6 000 доларів США та 100 000 гривень. Під час обшуку власник та мешканець домоволодіння ОСОБА_6 заявив, що вказані кошти належать йому, були отримані ним від продажу іншого власного майна. Наведене було відображено в протоколі обшуку. Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06.07.2023 року на вилучені грошові кошти накладено арешт. Власник майна ОСОБА_4 оскаржив ухвалу слідчого судді від 06.07.2023, в частині накладення арешту на вилучені у нього грошові кошти, в апеляційному порядку. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 14.08.2023 року апеляційна скарга власника майна залишена без задоволення.

05.02.2024 року ОСОБА_4 подав до суду клопотання про скасування накладеного на його грошові кошти арешту. Ухвалою від 19.02.2024 року слідчий суддя Київського районного суду міста Харкова відмовив в задоволенні клопотання. ОСОБА_4 23.02.2024 року оскаржив в апеляційному порядку ухвалу слідчого судді. Харківський апеляційний суд спочатку відкрив апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_4 , а потім ухвалою від 16.04.2024 року закрив провадження з посиланням на те, що ухвала слідчого судді про відмову у скасуванні арешту не підлягає апеляційному оскарженню. ОСОБА_4 оскаржив ухвалу Харківського апеляційного суду від 16.04.2024 в касаційному порядку. Лише через 8 місяців касаційний суд розглянув скаргу ОСОБА_4 та постановою від 05.12.2024 року відмовив в її задоволенні.

16.12.2024 року представник ОСОБА_4 направив адвокатський запит до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону з метою отримання відомостей про те, чи на поточний час повідомлено про підозру особі, якій органом досудового слідства приписується належність грошових коштів, вилучених у ОСОБА_4 , а також про те, якими на поточний час є причини та підставі не повернення власнику ОСОБА_4 вилучених коштів.

У відповідь на адвокатський запит прокурор ОСОБА_7 листом від 20.12.2024 року повідомив, що досудове слідство триває, проте відмовився надати відомості про наявність чи відсутність підозри у справі з посиланням на те, що ОСОБА_4 не є учасником провадження. Разом з тим, без зазначення конкретних даних, прокурор послався на те, що обставини та підстави накладення арешту не зникли та продовжують існувати.

12.01.2025 року ОСОБА_4 подав скаргу до Європейського суду з прав людини за фактом триваючого порушення його прав, гарантованих статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 6, 8, 13 Конвенції.

Втручання у право ОСОБА_4 на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції триває 20 місяців та є свавільним.

ОСОБА_4 не є учасником кримінального провадження.

У відповідності до частини 1 статті 28 КПК Під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

В даному випадку кримінальне провадження триває більше двох років. Справа не передана до суду з обвинувальним актом, жодній особі не повідомлено про підозру. Після 2-х років досудового розслідування не є учасником кримінального провадження і ОСОБА_8 . Наведене очевидно свідчить про надуманість підстав для відкриття кримінального провадження та вжиття заходів його забезпечення. Як і раніше, до цього часу слідством навіть не визначено конкретне змістовне значення вилучених грошових коштів для кримінального провадження.

Крім того, на протязі тривалого часу не спростовані документально підтверджені права ОСОБА_4 на об`єкт нерухомого майна, де був незаконно проведений обшук, а також права на вилучені грошові кошти, які отримані ОСОБА_4 із законних джерел і не мають жодного стосунку до ОСОБА_8 чи будь-якої протиправної діяльності.

На даний час ОСОБА_4 надає суду копії договорів купівлі-продажу, які підтверджують, продаж 11 грудня 2015 року ОСОБА_6 продав належну йому квартиру за 702 000 грн., що за офіційним курсом НБУ на той час складало еквівалент близько 30 000 доларів США: 19 березня 2021 року ОСОБА_4 продав належні йому будинок та земельні ділянки на загальну суму понад 1670 000 грн., що за офіційним курсом НБУ на той час складало еквівалент близько 60 300 доларів США; 02 червня 2022 року ОСОБА_4 придбав житловий будинок в с. Микитинці Івано-Франківської області за 2200 240 грн, що за офіційним курсом НБУ на той час складало еквівалент близько 75 200 доларів США.

Таким чином, не рахуючи інші доходи ОСОБА_4 , вартість проданого в 2015-2021 роках нерухомого майна перевищує вартість придбаного в 2022 році нерухомого майна, що свідчить про наявність у нього грошових коштів.

Разом з тим, відповідно до конституційної гарантії презумпції невинуватості, законодавчо закріпленої презумпції правомірності правочинів, ОСОБА_6 , не зобов`язаний доводити свою непричетність до вчинення будь-яких злочинів а також доводити факт того, що саме він, на підставі укладеного договору, є дійсним власником домоволодіння (а також речей в ньому), де був проведений обшук. Всі вказані вище правочини щодо продажу та придбання об`єктів нерухомого майна є чинними, не скасованими, не визнаними недійсними у встановленому законом порядку. Отже будь який державний орган, в тому числі судовий орган, дотримуючись вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, не має право виходити з протилежних презумпцій. Власник майна має власну родину (дружину та малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Безпідставне вилучення та арешт значної суми грошових коштів є незаконним втручанням у приватне та сімейне життя, у вільне володіння власністю, гарантовані статтею 8 Конвенції та статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Таке незаконне втручання покладає на молоду родину невиправданий та не пропорційний тягар. Сам лише факт родинних відносин з ОСОБА_8 , не може бути підставою для втручання у приватне життя іншої самостійної сім`ї та вільне володіння нею власним майном.

На час подання клопотання про отримання дозволу на обшук житла ОСОБА_4 слідство не володіло та не наводило сукупності конкретних підстав чи розумних підозр щодо того, що в житлі ОСОБА_4 можуть знаходитись гроші, які містять ознаки речового доказу або отримані незаконним шляхом та належать підозрюваній особі у кримінальному провадженні. Саме тому ухвала слідчого судді від 18.05.2023 року не містила дозволу на вилучення жодних грошових коштів в ході обшуку житла ОСОБА_4 . Відповідно вилучення грошей під час обшуку не мало законної мети та було протиправним.

Подаючи заперечення від 09.02.2024 року на попереднє клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту прокурор зазначив, що грошові кошти одночасно.- а) «відповідають критеріям ст. 98 КПК, оскільки містять відомості, які можуть бути використані як доказ причетності ОСОБА_8 до вчиненого злочину»; б) «можливо були набуті кримінально-протиправним шляхом»; в) «могли бути одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна». При цьому слідчий не конкретизував жодні «відомості».

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що відтворення органом влади в процесуальних документах, якими обмежуються права громадян, загальних підстав, які містяться в нормативних актах, без наведення конкретної інформації або конкретних обставин, що пояснюють обмеження права, створює двозначність та порушують Конвенцію (для прикладу, Malyeyev v. Ukraine, 2024).

Іншими словами, навіть через 7 місяців після проведення обшуку та вилучення грошових коштів слідство не володіє «сукупністю конкретних даних чи розумних підозр» аби визначитись щодо того, чим саме є вилучені у ОСОБА_4 грошові кошти, яке конкретне процесуальне значення вони мають. Йдеться лише про сукупність різнопланових абстрактних припущень, що не відповідає принципу правової визначеності.

Статтею 98 КПК встановлено: Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Тобто закон встановлює, що гроші є речовим доказом тоді, коли вони набуті кримінально протиправним шляхом. Це означає, що конкретні підстави «розумної підозри» щодо того, що конкретні грошові кошти набуті кримінально протиправним шляхом, мають існувати в розпорядженні слідчого вже на час визначення таких грошей речовими доказами (в даному випадку, на час їх вилучення в ході обшуку та подальшого арешту) та мають бути відображеними в процесуальних документах, якими обмежуються права громадян.

Разом з тим, закон не визначає чітких критеріїв «розумності» такої підозри та стандарту її доведення на стадії досудового слідства. Це створює ситуацію правової невизначеності та перешкоджає ефективному правовому захисту прав власника майна, особливо того, який не є учасником кримінального провадження.

Розглядаючи попереднє клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту, який на той час тривав вже 7 місяців, слідчий суддя не здійснив оцінку обґрунтованості втручання держави у право ОСОБА_4 на вільне володіння майном та його тривалості за критеріями, встановленими усталеною практикою ЄСПЛ щодо застосування статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відмовляючи в скасуванні арешту слідчий суддя послався лише на факт того, що раніше апеляційний суд підтвердив законність накладеного арешту. На всі змістовні аргументи власника грошових коштів, який не є учасником кримінального провадження, слідчий суддя відповів однією фразою: «станом на день розгляду цього клопотання заявник не представив нових суттєвих аргументів, які б надавали підстави для скасування арешту». Тобто суд діяв не у відповідності до вимог Конвенції та практики ЄСПЛ, а очевидно всупереч встановленим стандартам захисту прав людини: виходив з презумпції законності дій державних органів і незаконно покладав на власника майна обов`язок спростувати таку презумпцію.

Наведена сукупність обставин очевидно свідчить про незаконність втручання держави у приватне життя та прав ОСОБА_4 на мирне володіння майном в межах кримінального провадження № 2202222000003545.

Щодо критерію суспільного інтересу

ОСОБА_4 не є учасником кримінального провадження: підозрюваним, обвинуваченим чи цивільним відповідачем. Слідство не володіє конкретними відомостями, а тому і не намагалось доводити, що ОСОБА_4 приймає участь або якимось чином пов`язаний зі службовою діяльністю його зятя ОСОБА_8 .

Під час оскарження накладеного арешту та заявленого після тривалого часу клопотання про скасування арешту ОСОБА_4 надав суду достатню кількість доказів, які поза розумним сумнівом доводять належність вилучених грошових коштів саме йому та їх законне походження (чого він в принципі не зобов`язаний був робити). Відповідні обставини в ході досудового слідства не спростовані.

Втручання у приватне життя та право ОСОБА_4 на мирне володіння майном ґрунтується на припущеннях про можливу причетність його родича - ОСОБА_8 до скоєння кримінального правопорушення. Однак після двох років досудового слідства вказаній особі навіть не повідомлено про підозру, що очевидно свідчить про відсутність достатніх доказів такої причетності та голослівність припущень, які стали фактичною підставою для втручання в приватне життя ОСОБА_4 .

Отже втручання у приватне життя та право ОСОБА_4 на мирне володіння майном з боку держави в межах відкритого кримінального провадження свідомо не могло відповідати і не відповідає критерію суспільного інтересу, який би превалював над фундаментальними правами особи.

Щодо покладення надмірного тягаря

Безпідставно здійснивши втручання в приватне життя ОСОБА_4 шляхом проведення незаконного обшуку, вилучення та арешту значних для сім`ї ОСОБА_4 грошових коштів, держава не здійснила негайних заходів для виправлення помилки, навіть попри скарги власника.

Незважаючи на тривалий характер втручання у права власника майна, він позбавлений можливості ефективного оскарження такого втручання. Дві попередні скарги власника не призвели до практичного забезпечення та поновлення конвенційних прав ОСОБА_4 державою. Скарги розглядались формально та відверто всупереч обов`язкам, покладеним на суди статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Незаконне втручання у приватне життя та право ОСОБА_4 на мирне володіння майном з боку держави триває 1 рік і 8 місяців. При цьому державою не визначено чітких критеріїв та строків для обов`язкового обмеження або припинення такого втручання.

Наведене вказує на відсутність будь-якої розумної пропорційності під час здійсненого втручання та надмірний тягар, безпідставно покладений на ОСОБА_4 та його сім`ю.

Згідно усталеної практики ЄСПЛ встановлена невідповідність здійсненого державою втручання в конвенційні права особи критерію законності є достатньою для висновку про порушення конвенційних прав особи, гарантованих статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції, тому навіть не потребує подальшої оцінки здійсненого втручання за іншими конвенційними критеріями.

Проте невідповідність здійсненого втручання всім трьом конвенційним критеріям очевидно вказує на відверто свавільний характер здійсненого та триваючого втручання.

На даний час, більше ніж через два роки і три місяці після відкриття кримінального провадження та через один рік та 10 місяців після зазначення органом досудового слідства до суду тверджень про можливу причетність ОСОБА_8 до вчинення тяжких злочинів, останній не с підозрюваним чи обвинуваченим у вказаному кримінальному провадженні. Наведене об`єктивно вказує на те, що попередні твердження органу досудового слідства про можливу причетність ОСОБА_8 до вчинення злочинів не є обгрунтовані.

Адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні просив задовольнити клопотання з мотивів, зазначених у ньому, також зазначив, що інститут слідчого судді створений та існує в системі кримінальної юстиції з метою здійснення ефективного судового контролю за дотриманням прав особи у кримінальному провадженні. З огляду на викладене, вважає, що суд в даному випадку, перш за все, має надати оцінку обставинам того, що у даному кримінальному провадженні, після більш ніж двох років досудового слідства, жодній особі навіть не повідомлено про підозру. Отже, сторона обвинувачення грубо порушує процесуальний закон, Конституцію України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод при повій відсутності будь-яких конкретних фактів, які б могли переконати неупередженого спостерігача на користь ймовірності причетності ОСОБА_4 до вчинення будь-яких конкретних протиправних дій та співрозмірність обмеження його права власності, посилання на рапорт оперативного підрозділу від 20.04.2023 не може бути враховано, оскільки в розумінні ст. 84 КПК України він не є доказом. Зазначає, що оскільки органом досудового розслідувавння не надано будь-яких конкретних достовірних, належних та достатніх доказів на підтвердження законності втручання у права власності та вільне володіння майном ОСОБА_4 , як не надано будь-яких конкретних достовірних, належних та достатніх доказів на підтвердження продовження існування підстав втручання у мирне володіння майном ОСОБА_4 .

Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання захисника про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №22022220000003545 від 09.12.2022, зазначив що слідчим відділом Управління СБ України в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22022220000003545 від 09.12.2022 за ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 263 КК України. Проводяться слідчі дії, допитуються особи, долучено витяг з ЄРДР, копія рапорта слідчому про виконання доручення від 20.04.2023, постанова про визнання речовими доказами. В ході досудового розслідування ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06.07.2023 накладено арешт на вилучене в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 майно, в тому числі на грошові кошти в сумі 6 000 доларів США та 100 000 грн. Ухвалою Харківського апеляційного суду також відмовлено в задоволені апеляційної скарги представника ОСОБА_4 щодо повернення йому зазначених грошових коштів. Вважає, що арешт накладено обгрунтовано та не відпала потреба у подальшому його накладенні. Обставини та підстави його накладення не зникли та продовжують існувати. Вилучені грошові кошти відповідають критеріям ст. 98 КПК України, містять відомості, які можуть бути використані, як доказ обставин, причетності ОСОБА_8 до вчиненого злочину, та можливо були набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Додаткові дані, окрім тих, які були наявні під час постановлення ухвали про накладення арешту на майно у матеріалах кримінального провадження про накладення арешту відсутні, триває досудове розслідування. Враховуючи наведене просить відмовити у задоволенні клопотання.

Вислухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, надані до суду матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом УСБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесене до ЄРДР 09.12.2022 за №22022220000003545, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.3 ст.191 КК України, в рамках якого подається дане клопотання.

Відомості щодо вчинення кримінального правопорушення, за ознаками ч.2 ст.111 КК України внесені до ЄРДР 09.12.2022 за фактом того, що відповідно до повідомлення ГВ КР УСБУ в Харківській області №70/2-13099 від 09.12.2022, встановлено, що невстановлені громадяни України з числа працівників підприємств оборонно-промислового комплексу чи співвиконавців державного оборонного замовлення вчиняють дії, спрямовані на завдання шкоди обороноздатності України шляхом збору та подальшої передачі іноземній державі РФ відповідної інформації.

Відомості щодо вчинення кримінального правопорушення, за ознаками ч.3 ст.191 КК України внесені до ЄРДР 04.05.2023 за фактом того, що відповідно до повідомлення ГВ КР УСБУ в Харківській області №70/2-8910 від 04.05.2023, встановлено, що невстановлені громадянин України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , діючи за попередньою змовою групою осіб, будучи засновником та директором ТОВ «ГЕОСАТ ПЛЮС» (ЄДРПОУ 24337508), ТОВ «ГЕОСПЕЦПРОМ» (ЄДРПОУ 43284297), ТОВ «СПЕЦПРОММАШ» (ЄДРПОУ 44381571) у період з 2020 по 2022 рік здійснив привласнення, розтрату майна та заволодіння ним шляхом реалізації схеми штучного завищення вартості комплектуючих виробів, які придбаються ДП «ХКБМ ім. О.Морозова» та в подальшому використовуються при виробництві БТР-4Е.

Підозра у даному кримінальному провадженні будь-якій особі не повідомлена.

26.05.2023 в межах вказаного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 18.05.2023, було проведено обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у домоволодінні з прибудинковими будівлями і спорудами, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_4 .

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06.07.2023 клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_10 про арешт майна, поданого в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022220000003545 від 09.12.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.3 ст.191 КК України задоволено частково. Накладено арешт, зокрема, на майно, шляхом заборони його розпорядження та відчуження, вилучене 26.05.2023 в ході проведення обшуку у період часу з 07 год. 45 хв. по 12 год. 34 хв. за місцем фактичного проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у домоволодінні з прибудинковими будівлями і спорудами, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: предмети, ззовні схожі на грошові кошти в національній валюті України гривні, у вигляді банкнот номіналом «500 гривень», всього 200 штук загальною сумою 100000 гривень; предмети, ззовні схожі на грошові кошти в іноземній валюті США доларах, у вигляді банкнот номіналом «100 доларів», всього 60 штук, загальною сумою 6000 доларів США; наказ №165-к від 12.12.2019 про звільнення ОСОБА_8 від виконання обов`язків директора ДП «ХЗСМ» на 1 арк.; контракт №22К/19 від 13.12.2019 щодо призначення ОСОБА_8 директором, на 12 арк.; додаткову угода №71 до контракту від 13.12.2019р. №22К/19 від 30.11.2020, на 2 арк.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Отже, існує дві підстави для скасування арешту майна відсутність потреби у його застосуванні або ж необґрунтованість накладення. Представник в клопотанні вказує, що нормативною підставою для скасування арешту майна є необґрунтованість накладення арешту та відсутність потреби у його подальшому застосуванні.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, для вирішення питання про скасування арешту, суду на даному етапі належить встановити, чи було доведено заявником, що арешт на майно було накладено необґрунтовано.

Частиною 1 ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Частиною другою цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Вирішуючи подане клопотання, слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ щодо можливості втручання за рішенням суду в права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Так, у рішенні у справі "Узан та інші проти Туреччини" ЄСПЛ, оцінюючи виправданість втручання відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, зробив висновок про те, щоб бути сумісним із положеннями Конвенції, втручання повинно відповідати трьом умовам, а саме: (1) бути передбачене національним законом, який в державі вважається необхідним для регулювання використання майна, (2) повинне відповідати загальним інтересам суспільства, (3) має забезпечуватися справедливий баланс між правами власника та загальносуспільними інтересами (п. 195). Крім того, у п. 203 рішення ЄСПЛ, аналізуючи питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби. Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли наявний значний суспільний інтерес на здійснення такого втручання в право людини, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

Частина перша статті 174 КПК України передбачає, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Отже, учасник кримінального провадження, який подав таке клопотання, має довести, що у подальшому застосуванні арешту відпала потреба або, що арешт на майно накладено необґрунтовано.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06.07.2023 у кримінальному провадженні за №22022220000003545 від 09.12.2022 накладено арешт на грошові кошти в сумі 6000 (шість тисяч) доларів США та 100 000 (сто тисяч) гривень, які були вилучені в ході обшуку, проведеного по кримінальному провадженню 26 травня 2023 року в домоволодінні розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вказане майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, з метою забезпечення зберігання речових доказів.

Представник володільця майна аргументує необхідність скасування арешту тим, що його було накладено необґрунтовано та у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Наразі досудове розслідування у кримінальному провадженні №22022220000003545 від 09.12.2022 року триває.

Виходячи з вимог ч. 3 ст. 170 КПК України арешт на майно особи, яка не є підозрюваним, обвинуваченим, засудженим по кримінальному провадженню та не несе відповідальність за завдану ними шкоду, може бути накладено лише з метою забезпечення збереження речових доказів та за наявності достатніх підстав вважати, що таке майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

За змістом ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Прокурор та слідчий під час судового розгляду клопотання про скасування арешту майна обґрунтовуючи позицію, в розумінні вимог ст. 132 КПК України, зазначив про те, що орган досудового розслідування визнав своєю постановою вищезазначене майно речовим доказом, проте не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які посилалися, зокрема, не зазначив та належним чином не обґрунтував, яким чином дане майно, а саме грошові кошти мають ознаки речових доказів у кримінальному провадженні №22022220000003545 від 09.12.2022 року, які саме сліди вчинення кримінального правопорушення вони могли зберегти та чи можна взагалі їх використовувати як речовий доказ у кримінальному провадженні.

Всупереч положенням ст. ст. 98, 170 КПК України прокурором не надано жодних доказів того, що грошові кошти в тій сумі, яка була вилучена під час проведення обшуку домоволодіння розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , могли бути набуті кримінально протиправним шляхом внаслідок подій, які є предметом досудового розслідування яке триває понад два роки.

Повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №22022220000003545 від 09.12.2022 року року нікому не вручено.

Разом з тим, метою застосування заходу забезпечення кримінального провадження є досягнення дієвості цього провадження, і застосовується він за клопотанням уповноваженої на те особи, визначеної КПК України.

Щодо твердження адвоката про необґрунтованість накладення арешту слідчий суддя зауважує, що під час розгляду даного клопотання не оцінює законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, якою накладено арешт на майно, оскільки вказане питання відноситься до виключної компетенції суду апеляційної інстанції.

Суд оцінює твердження адвоката про наявність розумності та співрозмірності обмеження права власності.

Щодо доводів про надмірний індивідуальний тягар для власника майна ОСОБА_4 внаслідок арешту майна суд зазначає таке.

Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд суду. Будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (рішення ЄСПЛ у справі «Беєлер проти Італії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (рішення ЄСПЛ у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до ст. 16 КПК України одним з принципів кримінального провадження є недоторканість права власності, відповідно до якого позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 2 КПК України закріплено, що завдання кримінального провадження є захист особи, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного і неупередженого розслідування з тим, щоб жоден невинуватий не був обвинувачений чи засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.

Згідно зі ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; недоторканність житла чи іншого володіння особи; недоторканність права власності; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про прокуратуру» діяльність прокуратури ґрунтується на засадах, зокрема, верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Крім того, на підставі вимог ч.5 ст.9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права яка є однією з засад демократичного суспільства.

Також, у ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А №296-А, п.42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява №48191/99, пп.49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп.69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п.50, Series A №98).

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких наданаВерховною Радою України, цього Кодексута інших законів України (ч.2 ст.1 КПК України).

Питання арешту майна, а саме його накладення, скасування є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження (п.7 ч.2ст.131 КПК України).

При цьому, застосування заходів забезпечення кримінального провадження є неможливим, якщо потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні.

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Заходи забезпечення у вигляді арешту майна мають бути пропорційними щодо мети їх застосування, повинен бути встановлений справедливий баланс між завданнями кримінального провадження та вимогою захисту основних прав особи.

Заявником надані документи на підтвердження джерел походження вилучених грошових коштів під час обшуку, що вони є сімейним накопиченнями ОСОБА_4 про законність походження грошових коштів свідчать копії договорів купівлі продажу.

Зазначені обставини у їх сукупності свідчать, що з більшою вірогідністю вилучені під час обшуку грошові кошти, були отримані ОСОБА_4 не в результаті протиправної діяльності, що прокурором жодним чином під час здійснення досудового розслідування не спростовано.

Визнання стороною обвинувачення арештованого майна, а саме грошових коштів речовим доказом у кримінальному провадженні не може бути єдиною умовою для накладення на нього арешту, оскільки не є визначеною законом підставою для цього.

Прокурором не було доведено необхідність продовження дії заходу забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту на грошові кошти з метою збереження речових доказів, оскільки не вказано, у який спосіб та для з`ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні, можливе їх використання.

З урахуванням того, що станом на час розгляду клопотання про скасування арешту органом досудового розслідування не доведено належними та допустимими доказами обставини, яке відношення мають вилучені грошові кошти до розслідування кримінального провадження №22022220000003545 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.12.2022, слідчий суддя вважає, що у даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування не доведено необхідності подальшого арешту грошових коштів, що було вилучено під час обшуків, за адресою: АДРЕСА_1 ,.

Враховуючи те, що з моменту накладення арешту на грошові кошти стороною обвинувачення не надано доказів повідомлення про підозру будь-яким особам, як і не надано даних про внесення відомостей до ЄРДР про вчинення будь-якого кримінального правопорушення ОСОБА_4 , а також не доведено необхідність продовження дії заходу забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту на грошові кошти з метою збереження речових доказів, оскільки не підтвердженодоказами та не вказано, у який спосіб та для з`ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні, можливе їх використання тобто не доведено наявності достатніх підстав вважати, що воно (майно) відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено,що кожна фізична та юридична особамає право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як вінтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Згідно ст.18 Конвенції прозахист правлюдини і основоположних свобод передбачено, що обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відомостей, що вказане майно, а саме вилучені грошові кошти є об`єктом, предметом або знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди, у кримінальному провадженні досудове розслідування по якому триває слідчим суддею на підставі данних наданих стороною обвинувачення наразі не встановлено, як і не виявлено даних, які б надали можливість беззаперечно стверджувати, що дане майно набуте кримінально протиправним шляхом.

Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України. При цьому обов`язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на орган досудового розслідування.

Слідчим суддею встановлено, що досудове розслідування у вказаному провадженні здійснюється з 09.12.2022 та за час його проведення про підозру не повідомлено жодній особі та наразі не встановлено причетності ОСОБА_4 , а також достовірних даних що вилучені грошові кошти за місцем його проживання належать іншим особам.

Також не встановлено даних, що вилучені грошові кошти мають значення для досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, що на теперішній час вони потрібні для виконання будь-яких слідчих (розшукових) процесуальних дій, в межах кримінального провадження, слідчому судді не надано.

Статтею 2 КПК України закріплено, що завдання кримінального провадження є захист особи, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного і неупередженого розслідування з тим, щоб жоден невинуватий не був обвинувачений чи засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.

Крім того, на підставі вимог ч.5 ст.9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права яка є однією з засад демократичного суспільства.

Також, у ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А №296-А, п.42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява №48191/99, пп.49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп.69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п.50, Series A №98).

При цьому, застосування заходів забезпечення кримінального провадження є неможливим, якщо потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні.

Заходи забезпечення у вигляді арешту майна мають бути пропорційними щодо мети їх застосування, повинен бути встановлений справедливий баланс між завданнями кримінального провадження та вимогою захисту основних прав особи, без зазначення, що саме це майно було набуто кримінально-протиправним шляхом, на переконання слідчого судді неможливо дотриматись необхідного балансу та можливого обґрунтованого пропорційного співвідношення між обмеженням права власності та завданнями кримінального провадження.

Без зазначення, що саме це майно було набуто кримінально-протиправним шляхом, на переконання слідчого судді неможливо дотриматись необхідного балансу та можливого обґрунтованого пропорційного співвідношення між обмеженням права власності та завданнями кримінального провадження.

Враховуючи викладене, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третіх осіб, слідчий суддя вважає доведеним заявником, що на теперішній час, в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, що, відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України є підставою для задоволення клопотання заявника, та скасування арешту з грошових коштів в сумі 6 000 (шість тисяч) доларів США та 100 000 (сто тисяч) гривень, які були вилучені в ході обшуку, проведеного в межах вказаного кримінального провадження 26 травня 2023 року в домоволодінні розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасування арешту з майна, за вказаних вище обставин, на теперішній час не створює будь-яких перешкод для подальшого розслідування кримінального провадження.

Вимога про зобов`язання уповноважену особу органу досудового слідства повернути ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошові кошти в сумі 6 000 (шість тисяч) доларів США та 100 000 (сто тисяч) гривень, які були вилучені в ході обшуку, проведеного в межах вказаного кримінального провадження 26 травня 2023 року в домоволодінні розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , не підлягає задоволенню, оскільни відповідно до ст. 533 КПК України, вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов`язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

За змістом ч. 3 ст. 173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Керуючись ст. 170-173,174, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника власника майна адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна по кримінальному провадженню №22022220000003545 від 09.12.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.3 ст.191 КК України, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06 липня 2023 року задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06 липня 2023 року по справі № 953/3458/23, із забороню розпорядження та відчуження в частині вилученого майна 26.05.2023 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:

- предмети, ззовні схожі на грошові кошти в національній валюті України гривні, у вигляді банкнот номіналом «500 гривень», всього 200 штук загальною сумою 100000 гривень, з наступними серійними номерами: ЦА7154136(2015 рік випуску);ЕВ9893777(2021 рік випуску), ХБ3479516(2015 рік випуску),ХИ8105699(2015 рік випуску), ФИ0809223(2018 рік випуску), ФЖ5401560(2018 рік випуску), ХВ0818304(2015 рік випуску), ЕЄ1767586(2021 рік випуску), ГА0498282(2018 рік випуску), ЦА9805242(2021 рік випуску), ЄА1011002(2018 рік випуску), ВЖ6921400(2018 рік випуску), АБ5678392(2018 рік випуску), ЕЗ7331239(2021 рік випуску), АП1782097(2021 рік випуску), АП2136084(2021 рік випуску), АН9592871(2021 рік випуску), АН7882481(2021 рік випуску), АЄ7967715(2018 рік випуску), ЕА9016817(2021 рік випуску), АН4164079(2021 рік випуску),АН4164080(2021 рік випуску), ЄЖ7315188(2021 рік випуску), АК4256417(2021 рік випуску), ЄБ9212089(2021 рік випуску), ЄГ7628623(2021 рік випуску), БА3351863(2018 рік випуску), ГБ4294073(2018 рік випуску), ЕЖ1579836(2021 рік випуску), БА6781897(2018 рік випуску), ЗГ6414707(2021 рік випуску), АК4049997(2021 рік випуску), БВ4584689(2018 рік випуску), АВ6885761(2018 рік випуску), ЦА5569299(2015 рік випуску), ЦА5962243(2015 рік випуску), АМ6457120(2021 рік випуску), ХГ6216417(2015 рік випуску), АН5473449(2021 рік випуску), ВЄ3396478(2018 рік випуску), ЕЄ1490093(2021 рік випуску), ЕА4227101(2021 рік випуску), ХЖ7020932(2015 рік випуску), ВЖ0413654(2018 рік випуску), ХВ2634050(2015 рік випуску), ЕЕ2466520(2021 рік випуску), АЗ1289942(2018 рік випуску), ЄГ7063118(2021 рік випуску), ВЗ1493286(2018 рік випуску), ХБ4905738(2015 рік випуску), ЗД9740404(2006 рік випуску), ЗЗ4635678(2006 рік випуску), ВХ6525471(2006 рік випуску), УГ7284250(2015 рік випуску), СБ6136796(2014 рік випуску), СГ6748655(2014 рік випуску), МБ3309945(2011 рік випуску), ФЗ9323112(2015 рік випуску), УИ2227278(2015 рік випуску), СЗ6732661(2014 рік випуску), ЛБ7294012(2011 рік випуску),ВХ7170639(2006 рік випуску), ЛВ1065949(2011 рік випуску), МВ8963315(2011 рік випуску), УИ8964523(2015 рік випуску), ГН2104766(2006 рік випуску), УЖ4242725(2015 рік випуску), ЗЗ2292984(2006 рік випуску), ЛА1511329(2011 рік випуску), ЗИ0449591(2006 рік випуску), ВА2490738(2006 рік випуску), СЖ9299862(2014 рік випуску), ФЗ9978597(2015 рік випуску), УЗ7832144(2015 рік випуску), ВХ1566062(2006 рік випуску), ЗБ1936833(2006 рік випуску), ЗИ8709265(2006 рік випуску), ЛБ4702174(2011 рік випуску), ЗИ8331890(2006 рік випуску), УИ9054921(2015 рік випуску), ФД4191919(2015 рік випуску), СЖ1834820(2014 рік випуску), БР4539311(2006 рік випуску), ФД8429145(2015 рік випуску), ЛЗ2003873(2011 рік випуску), МБ0715313(2011 рік випуску), СЖ1592778(2014 рік випуску), ФЗ6755420(2015 рік випуску), СГ4693175(2014 рік випуску), ЛЗ4921443(2011 рік випуску), УБ5205323(2015 рік випуску), ВЖ3124487(2006 рік випуску), ЛЗ0242465(2011 рік випуску), ВВ4769464(2006 рік випуску), ХЗ3416999(2015 рік випуску), АД8290313(2018 рік випуску), ХД4062165(2015 рік випуску), ЄВ5356014(2021 рік випуску), ЄД6653916(2021 рік випуску), ЄБ9645289(2021 рік випуску), ЗВ2760268(2021 рік випуску), БА1650090(2018 рік випуску), ЕЖ9219341(2021 рік випуску), ЗА6032269(2021 рік випуску), ВЕ0983954(2018 рік випуску), АК9671329(2021 рік випуску), АЕ6640293(2018 рік випуску), АН2978360(2021 рік випуску), АП5498448(2021 рік випуску), ЕВ4376266(2021 рік випуску), АБ4779036(2018 рік випуску), ЕЕ6223247(2021 рік випуску), ЕЕ6223248(2021 рік випуску), АЗ9879063(2018 рік випуску), ЕЕ6223245(2021 рік випуску), ХГ5925985(2015 рік випуску), АБ4831618(2018 рік випуску), АБ3286919(2018 рік випуску),ЕБ9211054(2021рік випуску), АА3230830(2018 рік випуску), АЗ1692194(2018 рік випуску), ЦА1654847(2015 рік випуску), ХБ4490519(2015 рік випуску), АД2660812(2018 рік випуску), АЕ8598813(2018 рік випуску), ГВ6648172(2018 рік випуску), ХЕ5586289( 2015 рік випуску), АГ2511313(2018 рік випуску), АЖ2700790( 2018 рік випуску), ХГ2030151( 2015 рік випуску), АЄ0868660( 2018 рік випуску), ЄВ2171707(2021 рік випуску), БГ3944364(2018 рік випуску), ЄЖ8704582( 2021 рік випуску), ЗА7490885(2021 рік випуску), АГ5180898(2018 рік випуску), ХЕ2353225(2015 рік випуску), ХИ0605192(2015 рік випуску), ЄЗ5091151(2021 рік випуску), ББ5604025( 2018 рік випуску), ГА0660821(208 рік випуску), ГА0660822(2018 рік випуску), ЗГ5657034(2021 рік випуску), ГА0660820(2018 рік випуску), ЄГ0919209(2021 рік випуску), АЖ5672537(2018 рік випуску), ВЕ6395733(2018 рік випуску), ВИ5990877(2018 рік випуску), ББ4318261(2018 рік випуску), ЦА6746677(2015 рік випуску), АЕ8611093(2018 рік випуску), АМ1390938(2021 рік випуску), ЗВ7238071(2021 рік випуску), ЕЗ2776680(2021рік випуску), АГ9003279(2018 рік випуску), ЦБ0476596(2015 рік випуску), ВЄ4063109(2018 рік випуску), ХЕ0410316(2015 рік випуску), ЕЕ4674995(2021 рік випуску), АГ2978325(2018 рік випуску), ЗБ0441883(2021 рік випуску), ХИ2211852(2015 рік випуску), БВ3600672(2018 рік випуску), АВ1071980(2018 рік випуску), АЕ4326211(2018 рік випуску), ЕЖ1586827(2021 рік випуску), ЕЖ1858791(2021 рік випуску), АЖ7130955(2018 рік випуску), АЄ9607616(2018 рік випуску), ЄЖ6921359(2021 рік випуску), ХД1232688(2015 рік випуску), ЕЗ3251498(2021 рік випуску), АД3751603(2018 рік випуску), АВ7448409(2018 рік випуску), ЕЄ4600402(2021 рік випуску), ХА7584419(2015 рік випуску), АД3441294(2018 рік випуску), ХЖ3490001(2015 рік випуску), ЕБ1433590(2021 рік випуску), ЕЄ9190073(2021 рік випуску), ЗВ1582938(2021 рік випуску), ХЄ7650090(2015 рік випуску), ХБ8355176(2015 рік випуску), ЄИ0496669(2021 рік випуску), ЄЄ2933474(2021 рік випуску), АА9743887(2018 рік випуску), ЕВ4634707(2021 рік випуску), ЄВ4787657(2021 рік випуску), ХВ1171788(2015 рік випуску), ЄА2609174(2021 рік випуску),ХА0498731(2015 рік випуску), АА2460633(2018 рік випуску), ЄД2699754(2021 рік випуску), ХЗ6971603(2015 рік випуску), ЗА2553079(2021 рік випуску), ХЄ3012105(2015 рік випуску), ЕЖ6234460(2021 рік випуску), ХА4102624(2015 рік випуску), ЄВ4262392(2021 рік випуску) АЕ8386588(2018 рік випуску),

- предмети, ззовні схожі на грошові кошти в іноземній валюті США доларах, у вигляді банкнот номіналом «100 доларів», всього 60 штук, загальною сумою 6000 доларів США, з наступними серійними номерами: PF39665306K (2017 рік випуску), PF39665490K (2017 рік випуску), PF39665492K (2017 рік випуску), PF39665494K (2017 рік випуску), PF39665495K (2017 рік випуску), PF39665496K (рік випуску), PF39665498K (2017 рік випуску), PF3966547K (2017 рік випуску), PF39665484K (2017 рік випуску), PF39665483K (2017рік випуску), PF39665482K (2017рік випуску), PF39665481K (2017рік випуску), PF39665480K (2017рік випуску), PF39665479K (2017рік випуску), PF39665478K (2017рік випуску), PF39665477K (2017рік випуску), PF39665476K (2017рік випуску), PF39665475K (2017рік випуску), PF39665474K (2017рік випуску), PF39665473K (2017рік випуску), PF39665472K (2017рік випуску), PF39665471K (2017рік випуску), PF39665470K (2017рік випуску), PF39665466K (2017рік випуску), PF39665463K (2017рік випуску), PF39665462K (2017рік випуску), PF39665461K (2017рік випуску), PF39665309K (2017рік випуску), PF39665308K (2017рік випуску), PF39665307K (2017рік випуску), PF39665489K (2017рік випуску), PF39665491K (2017рік випуску), PF39665493K (2017рік випуску), PF39665304K (2017рік випуску), PF39665303K (2017рік випуску), PF39665302K (2017рік випуску), PF39665499K (2017рік випуску), PF39665500K (2017рік випуску), PF39665460K (2017рік випуску), PF39665301K (2017рік випуску), PF39665488K (2017рік випуску), MF17727005D (2013рік випуску), LF31211470G (2009рік випуску), LL88851391C (2009рік випуску), MH3153229A (2013рік випуску), LG59098386B (2009рік випуску), JG64967999A (2009рік випуску), PF39665201K (2017рік випуску), PF39665202K (2017рік випуску), PF39665457K (2017рік випуску), PF39665487K (2017рік випуску), PF39665485K (2017рік випуску), PF39665486K (2017рік випуску), PF39665310K (2017рік випуску), PF39665314K (2017рік випуску), PF39665313K (2017рік випуску), PF39665311K (2017рік випуску), PF39665312K (2017рік випуску), PF39665315K (2017рік випуску), PF39665305K (2017рік випуску).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали проголошено 02 квітня 2025 року о 08 годині 00 хвилин.

Слідча суддя ОСОБА_1