Постанова від 01.04.2025 по справі 520/4082/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 520/4082/2020

адміністративне провадження № К/990/6155/24

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Комунального спеціалізованого підприємства «Харківгорліфт» до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України про скасування рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 (суддя - Зоркіна Ю.В.), додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2021, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2024 (головуючий суддя - Ральченко І.М., судді: Катунов В.В., Чалий І.С.) у справі №520/4082/2020.

встановив:

Комунальне спеціалізоване підприємство «Харківгорліфт» (далі - КСП «Харківгорліфт») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС Харківської області (далі - ГУ ДПС у Харківській області) від 17.03.2020 №00001050502, №00001040502, №00001060502, №00001070502, №00004683307, №00004693307, вимогу про сплату боргу Ю-00000303307 від 17.03.2020, рішення №00004703307 від 17.03.2020, рішення №00004713307 від 17.03.2020, податкові повідомлення-рішення від 27.11.2020 №00043990702, №00043950702.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС Харківської області від 17.03.2020 №00001040502, від 17.03.2020 №00004683307 в частині грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 21537828,79грн.; рішення про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00004703307 від 17.03.2020; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.03.2020 №Ю-00000303307. У решті позовних вимог позов залишено без задоволення.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2021, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2024, заяву про винесення додаткового судового рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №00004693307 від 17.03.2020 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 441749,15грн.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2024 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 в частині задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00001040502 від 17.03.2020 скасовано. Прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову Комунального спеціалізованого підприємства «Харківгорліфт» відмовлено. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 залишено без змін.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2024 додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 по справі № 520/4082/2020 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у Харківській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2021, додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2021, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2024, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2024 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Підставою касаційного оскарження відповідач визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, судами неправильно застосовано норми підпунктів 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту 176.2 «а» пункту 176.2 статті 176, пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, пункту 2 статті 6 розділу ІІ, підпункту 1.1 пункту 1 статті 7 та частини п`ятої статті 8 розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», без врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 21.01.2020 у справі №820/11382/15, а також статей 90, 101,108 Кодексу адміністративного судочинства України у постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №160/2728/19.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДПС Харківської області проведено документальну планову виїзну перевірку КСП «Харківгорліфт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2017 по 30.09.2019, валютного законодавства за період з 01.07.2017 по 30.09.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2017 по 30.09.2019, іншого законодавства за період з 01.07.2017 по 30.09.2019.

За результатами проведеної перевірки складний акт № 416/20-40-05-02-08/34754617 від 17.02.2020, в якому відображено висновки про порушення позивачем:

підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на прибуток в сумі 618062 грн., в т.ч. за 2017 в сумі 255854 грн., 9 місяців 2018 в сумі 200989 грн., 2018 в сумі 362208 грн.;

пункту 187.1 статті 187, пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 1097046 грн. та завищення податку на додану вартість в сумі 960434 грн., внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 136612 грн;

пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, порушено терміни реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: до 15 календарних днів на суму ПДВ 100000 грн., від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 32,33 грн., від 61 календарних днів на суму ПДВ 193,99 грн.;

пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, порушено терміни реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: до 15 календарних днів на суму ПДВ 428989,64 грн., від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 164639,26 грн., від 61 календарних днів на суму ПДВ 382559,43 грн.;

пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, встановлено відсутність складення та реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статті 201 Податкового кодексy України, податкових накладних на суму ПДВ 7499192,68 грн.;

підпунктів 168.1.4, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункту 176.2 «а» пункту 176.2 статті176 Податкового Кодексу України, в частині несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб, строк сплати якого настав під час виплати доходу за період з 07.07.2017 по 30.09.2019 у загальній сумі 29014012,05 грн. Згідно статті 129 Податкового кодексу України підлягає нарахуванню пеня за неперерахування, несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб;

підпунктів 168.1.4, 168.1.5, пункту 168.1 статті 168, підпункту 176.2 «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України, в частині несвоєчасного перерахування військового збору, строк сплати якого настав під час виплати доходу за період з 07.07.2017 по 20.07.2018 у загальній сумі - 589411,09 грн. Згідно статті 129 Податкового кодексу України підлягає нарахуванню пеня за неперерахування, несвоєчасне перерахування до бюджету військового збору;

пункту 2 статті 6 розділу II, підпункту 1.1 пункту 1 статті 7 та частини п`ятої статті 8 розділу III Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»;

статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ;

пункту 2.1 статті 6, статей 8, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ;

На підставі зазначеного акту ГУ ДПС у Харківській області 17.03.2020 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 00001050502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 170765 грн., з яких 136612 грн. за податковими зобов`язаннями, 34153 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№ 00001040502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 772577,5 грн., з яких 618062 грн. за податковими зобов`язаннями, 154515,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№ 00001060502, яким до позивача застосовано штраф за затримку реєстрації податкових накладних у розмірі 239076,9 грн.;

№ 00001070502, яким до позивача застосовано штраф за відсутність складення та реєстрації протягом граничного строку податкових накладних у розмірі 3749596,34 грн.;

№ 00004683307, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб у розмірі 21537828,79 грн. та нараховано пеню у розмірі 284781,54 грн;

№ 00004693307, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення своєчасності перерахування військового збору у розмірі 441749,15 грн. та нараховано пеню у розмірі 4041,78 грн.;

рішення № 00004703307, яким позивачу донараховано зобов`язання зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 8046,82 грн.;

№ 00004713307, яким до позивача застосовано штрафні санкції за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої донараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 255 грн.

Також Головним управлінням ДПС у Харківській області направлено позивачу вимогу про сплату боргу Ю-00000303307 від 17.03.2020 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 8046,82 грн.

В подальшому Головним управлінням ДПС у Харківській області здійснено перерахунок штрафних санкцій по податковим повідомленням-рішенням від 17.03.2020 № 00001060502 та 17.03.2020 № 00001070502 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.11.2020 № 00043950702 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 14871,54 грн та № 00043990702 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 122501,68 грн.

Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами встановлено, що підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених частиною 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, стали обставини несвоєчасного перерахування позивачем податку на доходи фізичних осіб, строк сплати якого настав під час виплати доходу за період з 07.07.2017 по 30.09.2019.

Відповідно до пункту 162.1 статті 162 Податкового Кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Згідно з підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового Кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового Кодексу України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Згідно з пунктом 127.1 статті 127 Податкового Кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Отже, пункт 127.1 статті 127 Податкового Кодексу України санкції за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Таким чином, для застосування пункту 127.1 статті 127 Податкового Кодексу України потрібно, щоб нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу. Тобто склад порушення пов`язується з фактом виплати доходу без сплати податку.

Статтею 126 Податкового Кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У разі якщо виплата доходу, а відповідно, і перерахування податку здійснені з порушенням строку, визначеного статтею 168 Кодексу, фактично має місце порушення, передбачене статтею 126 Кодексу, відповідно, і штрафні санкції мають бути застосовані у встановленому нею розмірі.

Верховний Суд зазначає, що податковим правопорушенням відповідно до статті 126 Податкового кодексу України є вчинення дії (платником податку) щодо фактичної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, але з затримкою (несвоєчасно).

Відповідно до статті 127 Податкового кодексу України таким порушенням є бездіяльність податкового агента, тобто ненарахування, неутримання, несплата, неперерахування податку на доходи фізичних осіб до або під час виплати доходу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.01.2020 у справі №820/11382/15.

Перевіркою дотримання встановлених строків сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб встановлено порушення вимог підпунктів 168.1.2, 168.1.4, пункту 168.1, підпунктів 168.4.1, 168.4.4 пункту 168.4 статті 168, пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України в частині несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб, строк сплати якого настав під час виплати доходу за період з 07.07.2017 по 30.09.2019 у загальній сумі 29014012,05 грн.

На підтвердження нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб суду надано зарплатні відомості КСП «Харківгорліфт», банківські виписки із зазначенням у графі призначення платежу про перерахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору, картки рахунків із нарахування заробітної плати, податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, спростовано висновки відповідача щодо вчинення позивачем порушення, передбаченого статтею 127 Податкового кодексу України, з огляду на що є безпідставним застосування оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 00004683307 від 17.03.2020 штрафних санкцій на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України.

Також в акті перевірки зазначено, що перевіркою дотримання встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету військового збору встановлено порушення вимог підпункту 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.4 статті 168, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного перерахування військового збору, строк сплати якого настав під час виплати доходу за період з 07.07.2017 по 20.07.2018 у загальній сумі 589411,09 грн.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, а саме: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, та податковий агент.

Відповідно до підпункту 1.3 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування.

Відповідно до підпункту 1.4 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 Податкового кодексу України для податку на доходи фізичних осіб, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX ПКУ (1,5 відсотка від об`єкта оподаткування).

На підтвердження нарахування та сплати військового збору суду надано зарплатні відомості КСП «Харківгорліфт», банківські виписки із зазначенням у графі призначення платежу про перерахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору, картки рахунків із нарахування заробітної плати, податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, спростовано висновки відповідача щодо вчинення позивачем порушення, передбаченого статтею 127 Податкового кодексу України, з огляду на що є безпідставним застосування оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 00004693307 від 17.03.2020 штрафних санкцій на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України.

Самостійна сплата військового збору КСП «Харківгорліфт» виключає можливість застосування за спірний період до позивача відповідальності на підставі статті 127 Податкового кодексу України за ненарахування і неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником, у тому числі податковим агентом, а відтак протиправність нарахування грошового зобов`язання з військового збору, в тому числі за штрафними санкціями 441749,15 грн згідно податкового повідомленням-рішення № 00004693307 від 17.03.2020.

Крім того, у ході судового розгляду з метою для з`ясування питань дотримання підприємством правил ведення бухгалтерського обліку та звітності, зокрема в частині нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса.

На вирішення експертизи було поставлено, у тому числі, питання: чи підтверджується документально факт несвоєчасного перерахування КСП «Харківгорліфт`до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору, зазначений у акті документальної планової виїзної перевірки КСП «Харківгорліфт» № 416/20-40-05-02-08/34754617 від 17.02.2020?

Відповідно до висновку експерта за результатами судової економічної експертизи № 34417 від 12.07.2023 в обсягах наданих на дослідження документів визначення грошового зобов`язання податковим повідомленням-рішенням № 00004683307 від 17.03.2020 з податку на доходи фізичних осіб в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі статті 127 Податкового кодексу України у сумі 21537828,79 грн. не підтверджується.

Відповідно до висновку експерта за результатами судової економічної експертизи № 34417 від 12.07.2023 в обсягах наданих на дослідження документів визначення грошового зобов`язання податковим повідомленням-рішенням № 00004693307 від 17.03.2020 з військового збору в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі статті 127 Податкового кодексу України у сумі 441749,15 грн. не підтверджується.

Також за висновками акту перевірки встановлено розбіжності між даними ведення бухгалтерського обліку та даних звітів по єдиному соціальному внеску.

Пунктами 1, 2 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464-VI) встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Пунктом 1 частини 10 статті 9 Закону №2464-VI встановлено, що у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборі днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Крім цього пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Відповідно до частини 11 статті 25 розділу VI Закону №2464-VI за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Судами вірно враховано, що неповне відображення у звітності сум нарахованої заробітної плати було в подальшому самостійно відкориговано платником податків, за обставин фактичної сплати єдиного внеску у встановлені строки, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника та його посадових осіб до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку про наявність підстав для скасування вимоги Головного управління ДПС України у Харківській області від 17.03.2020 №Ю-00000303307, рішення про застосування штрафних санкції № 00004703307 від 17.03.2020.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою судами обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Тобто, фактично відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі.

Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову є правильним та підлягають залишенню без змін.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2021, додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2021, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2024 у справі №520/4082/2020 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття , є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова