Рішення

від 31.03.2025 по справі 341/2337/24

НЕ ВКАЗАНО

Єдиний унікальний номер 341/2337/24

Номер провадження 2/341/172/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

31 березня 2025 року м.Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Куценка М. О.,

за участю секретаря судового засідання Сегін І. І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

02.12.2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» (далі позивач) в особі директора Сердійчук Ярослави (далі - представник позивача) звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договоромв розмірі 19200гривень,сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 9000 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 27.12.2023 року між ТОВ «Аванс кредит»(ЄДРПОУ 43619089) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) укладено договір про надання фінансового кредиту (далі кредитний договір) № 43423-12/2023, шляхом використання електронного підпису (одноразового ідентифікатора) відповідно до ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов кредитного договоруТОВ «Аванс кредит» надає клієнту (відповідачу) фінансовий кредит в розмірі 6400 на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надав відповідачу кредит в сумі 6400 гривень для власних потреб строком на 120 днів з кінцевою датою погашення кредиту 24.04.2024 та з фіксованою процентною ставкою у розмірі 2,5 % в день.Відповідач умов кредитного договору не виконала. 29.05.2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «Факторинг партнерс» укладенодоговір факторингу № 29052024, згідно з умовами якого позивачу передано право вимоги ТОВ «Аванс кредит» за кредитним договором № 43423-12/2023 від 27.12.2023, сума заборгованості за яким відповідно до Витягу з реєстру Боржників становить 19200 гривень, з них: 6400гривень заборгованість за основною сумою боргу, 12800 гривень заборгованість за відсотками.

На підтвердження заявлених вимог позивач надав суду копію заявки-анкети клієнта на отримання фінансового кредиту в ТОВ «Аванс кредит» (а. с. 11 зворот-12), копію паспорту споживчого кредиту (а. с. 12 зворот-15), копію договору про надання фінансового кредиту № 43423-12/2023 від 27.12.2023 з додатками № 1, № 2 (а. с. 6-10),довідку про ідентифікацію (а. с. 16 зворот-17), копію довідки про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта (а. с. 16), розрахунки заборгованості за договором № 43423-12/2023 від 27.12.2023 (а. с. 18-19, 21), копію договору факторингу № 29052024 від 29.05.2024 (а. с.22-24), копію реєстру боржників від 29.05.2024 до договору факторингу № 29052024 від 29.05.2024 (а. с. 24 зворот-26), витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 29052024 від 29.05.2024 (а. с. 27), копію заявки на надання юридичної допомоги № 69 від 11.10.2024 (а. с. 37), копію договору про надання правової допомоги від 02.07.2024 (а. с. 34-35), копію прайс-листа АО «ЛігалАссістанс» (а. с. 35 зворот-36), витяг з акту № 1 про надання юридичної допомоги від 08.11.2024 (а. с. 38).

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 12.12.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а. с. 53).

У судове засідання представник позивача не з`явився. В позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі представника позивача, зазначивши, що не заперечує проти винесення заочного рішення(а. с. 4).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

У судове засідання відповідач не з`явилась.

Згідно відповіді Галицької міської ради Івано-Франківської області та відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знята з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .Це є останнімзареєстрованиммісцемпроживаннявідповідача. У зв`язку з чим, відповідач повідомлена про дату, час і місце розгляду справи через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а. с. 57, 67).

Відповідно до ч. 11 ст.128ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст.131ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Положеннями ч. 1 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду та не з`явилася в судове засідання без поважних причин, відзиву на позов до суду не надала, будь-яких клопотань та заяв від відповідача до суду не надходило, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності сторін за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, установив наступні обставини справи.

27.12.2023 на підставі заявки-анкети на отримання фінансового кредиту в ТОВ «Аванс кредит» з використанням інформаційно-комунікаційної системи шляхом обміну електронними повідомленнями відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» між ОСОБА_1 та ТОВ «Аванс кредит» укладено договір про надання фінансового кредиту №43423-12/2023.Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля сторін. Підписуючи одноразовим ідентифікатором 27.12.2023 кредитний договір, ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомилася з його умовами та прийняла їх.

Відповідно до умов кредитного договору відповідачу, як позичальнику, надано кредит в розмірі 6400 гривень строком на 120 днів з фіксованою процентною ставкоюу розмірі 2,5 % за 1 день користування кредитом. Позичальник зобов`язалась повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом в останній день строку кредитування, тобто до 24.04.2024.

Надання ТОВ «Аванс кредит» відповідачу кредитних коштів у розмірі 6400гривень підтверджується копією довідки № 3466_240704144906 від 04.07.2024 про успішне перерахування 27.12.2023 о 21:20:10 коштів на суму 6400 гривень на карту НОМЕР_2 з призначенням платежу: «зарахування6400 грн на карту НОМЕР_2 » (а. с. 16).

Враховуючи умови кредитного договору, згідно яких відповідачу надано кредит в сумі 6400 гривень строком на 120 днів з процентною ставкою 2,5 % за один день користування кредитом, сума процентів, нарахованих за період дії кредитного договору, становить 12800 гривень (6400 гривень х 2,5 % х 120 днів), що і відображено у розрахунку заборгованості.

Відповідно до розрахунку заборгованість за кредитним договором № 43423-12/2023 від 27.12.2023 у ОСОБА_1 перед ТОВ «Аванс кредит» за період строку дії договору становить: 19200 гривень, з яких: 6400 гривень заборгованість за тілом кредиту, 12800 гривень заборгованість за процентами (а. с. 18 зворот-19).

29.05.2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «Факторинг партнерс» укладено договір факторингу № 29052024, відповідно до умов якого клієнт (ТОВ «Аванс кредит») передавфактору (ТОВ «Факторинг партнерс»), а фактор прийняв і оплатив клієнту права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що виникли у ТОВ «Аванс кредит» за кредитними договорами, укладеними між клієнтом та боржниками (а.с. 22).

Відповідно до копії актів приймання-передачі реєстру боржників від 29.05.2024 до договору факторингу № 29052024 від 29.05.2024 року кредитор (ТОВ «Аванс кредит») передав, а фактор (ТОВ «Факторинг партнерс») прийняв реєстр боржників кредитора в електронному вигляді та в письмовому вигляді (а. с. 24).

Відповідно до копії реєстру боржників та витягу з реєстру боржників від 29.05.2024до договору факторингу № 29052024 від 29.05.2024 рокуТОВ «Факторингпартнерс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 )за кредитним договором № 43423-12/2023 від 27.12.2023 на загальну суму 19200 гривень, з яких: 6400гривень заборгованість за основноюсумою боргу, 12800 гривень заборгованість за відсотками (а.с. 24 зворот-26, 27).

Відповідно до копії платіжної інструкції № 422780417 від 30.05.2024 ТОВ «Факторинг партнерс» перерахувало ТОВ «Аванс кредит`кошти у сумі 839405,11 гривень з призначенням платежу: «оплата згідно договору факторингувід 29.05.2024 № 29052024без ПДВ» (а. с. 23 зворот).

Відповідно до розрахунку у ОСОБА_1 перед ТОВ «Факторинг партнерс» існує заборгованість за кредитним договором № 43423-12/2023 від 27.12.2023 і станом на 13.11.2024 складає: 19200 гривень, з яких: 6400 гривень заборгованість за тілом кредиту, 12800 гривень заборгованість за відсотками (а. с. 21).

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором№ 43423-12/2023, право вимоги за яким йому перейшло на підставі договору факторингу № 29052024 від 29.05.2024 у розмірі 19200 гривень: 6400гривень основна сума боргу (сума кредиту), 12800 гривень нараховані за період строку дії договору проценти.

Доказів, які б підтверджували повернення відповідачем у строки та на умовах, визначених в кредитному договорі, суми кредиту та процентів матеріали справи не містять.

Надаючи правову оцінку установленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Ч. 2 ст.11ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 207ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Загальні умови виконання зобов`язань визначено ст. 526 ЦК України, в якій передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Положеннями ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. ч. 1-2 ст. 612 ЦК України). Згідно з ч. 1ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом ст. ст.626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію». Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом (Постанова Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18).

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (абзац 2 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмові формі (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 43423-12/2023, укладеного між первісним кредитором та відповідачем 27.12.2023 в електронній формі, шляхом використання позичальником електронного підпису, що визначено ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та відповідає приписам ч. 1 ст. 205 ЦК України.

Право вимоги до відповідача за кредитним договором № 43423-12/2023від 27.12.2023 позивачувідступлено на підставі договору факторингу № 29052024 від 29.05.2024 та реєстру боржників.

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).

Позивач довів наявність у нього права вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 43423-12/2023від 27.12.2023 до відповідача, надавши суду належно оформлений та підписаний договір факторингу № 29052024 від 29.05.2024,реєстр боржників та витягз реєструборжників від 29.05.2024 до договору факторингу № 29052024 від 29.05.2024(які містять інформацію пропозичальника, договір, розмір заборгованості),платіжну інструкцію про оплату за договором факторингу.

Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом (ст. 1082 ЦК України). Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 23.09.2015 року у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Належних і допустимих доказів виконання відповідачем зобов`язання за кредитним договором№ 43423-12/2023від 27.12.2023 у строки та на умовах, визначених в ньому, до суду не надано.

За порушення умов договору про надання фінансового кредиту№ 43423-12/2023,укладеного між первісним кредитором та відповідачем 27.12.2023,у останнього перед позивачем існує заборгованість,розмір якої становить 19200гривень, з них:6400гривень заборгованість за основною сумою боргу (сумою кредиту), 12800 гривень заборгованість за процентами.

З огляду на вищевикладене, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, та з відповідача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 19200гривень, з яких 6400гривень заборгованість за основною сумою боргу (сумоюкредиту), 12800 гривень заборгованість за процентами.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Відповідно до платіжної інструкції № 0475640007 від 19.11.2024 позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 гривень (а. с. 5). Враховуючи приписи ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений останнім згідно платіжної інструкції судовий збір у розмірі пропорційному частини задоволених позовних вимог, який становить 2422,40 гривень.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо, дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивачем заявлено до відшкодування витрати на правничу допомогу в розмірі 9000 гривень.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Між позивачем та адвокатським об`єднанням «Лігалассістанс» (ЄДРПОУ 42226370) укладено договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, згідно якого ТОВ «Факторинг партнерс» доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором, в тому числі: надання правового супроводу захисту інтересів, представництво інтересів клієнта в судах, складення заяв, процесуальних та інших документів правового характеру (а. с. 34-35). Факт виконання адвокатським об`єднанням зобов`язань за договором про надання правової допомоги підтверджується витягом з акту № 1 про надання юридичної допомоги від 08.11.2024. Крім цього позивачем надано копію прайс-листа АО «Лігалассістанс» від 01.11.2023 року (а. с.35 зворот-36).

Суд зауважує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та значенню справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», зазначає, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц та у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Отже, сума гонорару адвокату повинна бути такою, що відповідає складності справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціні позову, витрати мають бути неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Водночас, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні платіжне доручення чи квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або необов`язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів, тощо). Предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором. Станом на сьогодні судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об`єктивно не вимагає витрачання надмірного часу та зусиль адвоката.На думку суду, стороною позивача завищено розмір судових витрат за надані послуги з правової допомоги.

Враховуючи фактичнонадані адвокатом позивачу послуги, та частку задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000гривень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 178, 223, 247, 259, 263, 265, 274, 279-282, 352, 354-355 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» (ЄДРПОУ 42640371, вул. ҐедройцяЄжи, 6, офіс 521) заборгованість за договором № 43423-12/2023від 27.12.2023 року у розмірі 19200(дев`ятнадцять тисяч двісті)гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» (ЄДРПОУ 42640371, вул. ҐедройцяЄжи, 6, офіс 521) судовий збір у розмірі 2422(дві тисячі чотиристадвадцятьдві) гривні40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» (ЄДРПОУ 42640371, вул. ҐедройцяЄжи, 6, офіс 521) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихст. 284ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 03.04.2025.

СуддяМихайло КУЦЕНКО